До України повернули 565 предметів старовини із експозиції “Крим: золото й таємниці Чорного моря”. Вони 10 років перебували в Європі, тепер будуть зберігатися у Національному музеї історії України.
Про це Національний музей повідомив на сторінці у Facebook.
Серед експонатів, які повернулися із Європи, античні скульптури, скіфські та сарматські прикраси, китайські лакові шкатулки, яким 2 тис. років. Зараз їх оглядають експерти із Національного музею. Експонати будуть лишатися під пильним міжнародним контролем.
Усі світлини – Національного музею історії України/Facebook
Це експонати, які до окупації півострова належали Національному музею історії України та чотирьом музеям Криму: Національному заповіднику “Херсонес Таврійський” (Севастополь), Центральному музею Тавриди (Сімферополь), Бахчисарайському історико-культурному заповіднику та Керченському історико-археологічному заповіднику.
На час початку окупації Криму, предмети старовини знаходилися на виставці у Музеї Алларда Пірсона в нідерландському Амстердамі. Після окупації півострова росія заявила свої права на експонати. Почався судовий процес.
9 червня 2023 року Верховний Суд Нідерландів ухвалив остаточне рішення про повернення скарбів в Україну. Україна мала виплатити музею Аллана Пірсона 111 689 євро (більше 4,4 млн грн) за зберігання експонатів. Але в Амстердамі від цієї суми відмовилися.
Як повідомляло BitukMedia, ЮНЕСКО, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, планує створити перший віртуальний музей викраденої культурної спадщини. На відміну від звичайних музейних установ, метою цієї буде – зменшити свою колекцію.
Ірландський письменник Пол Лінч став лауреатом Букерівської премії 2023 року. Він отримав нагороду у 50 тисяч фунтів стерлінгів за свою п’яту роботу — роман-антиутопію “Пісня пророка”.
Події книги відбуваються в Ірландії, де місцевий уряд визначає диктаторський режим. До будинку мікробіолога Ейліш Стак приходять співробітники місцевої таємної поліції, які заарештовують її чоловіка за участь у протестах. Після цього жінці доводиться поєднувати роботу над дослідженнями та піклування про чотирьох дітей.
“Це тріумф емоційної розповіді, який бадьорить, і він дуже сміливий. З великою жвавістю “Пісня пророка” відбиває соціальні та політичні тривоги на даний момент. Читачі знайдуть її зворушливою і правдивою і не скоро забудуть попередження, що містяться в ній”, — описує роман оргкомітет премії.
46-річний Лінч працював над “Піснею пророка” останні чотири роки: “Мій син Еліот народився якраз перед тим, як я почав писати, і до кінця він вже катався на велосипеді”. Сам автор був переконаний, що роман “Пісня пророка” завершить його кар’єру. За його словами, на сюжет роману вплинули події в Сирії, проблема біженців та дії Заходу щодо цього.
“Я намагався зазирнути в сучасний хаос. У заворушення у західних демократіях. У проблему Сирії – розпад цілої нації, масштаби кризи біженців і байдужість Заходу. “Пісня пророка” – це частково спроба радикального співпереживання. Щоб краще зрозуміти, ми повинні спочатку пережити цю проблему самі. Тож я прагнув поглибити антиутопію, додавши їй високого ступеня реалізму. Мені хотілося так занурити свого читача в тему, щоб наприкінці книги він не просто знав, а й відчував цю проблему на собі”, – казав письменник.
Фото – David Parry / Booker Prize Foundation
Голова журі Букерівської премії 2023 Есі Едуґян зазначила, що цьогорічна книга-лауреат відображає соціальні та політичні тривоги сьогодення.
“З першого ж стуку в двері “Пісня пророка” змушує нас позбутися самозаспокоєння. Ми стежимо за жахливою долею жінки, яка намагається захистити свою сім’ю в Ірландії, яка скочується до тоталітаризму. Від самого початку ми відчували себе неспокійно, занурені в постійну клаустрофобію потужно сконструйованого світу Лінча, і нас переслідувала ця клаустрофобія…Це тріумф емоційної розповіді, підбадьорливої та сміливої”, – сказала вона.
Букерівська премія (The Man Booker Prize) – одна з найпрестижніших премій у світі англомовної літератури. Переможець отримує 50 тисяч фунтів стерлінгів. Вперше вручення нагороди відбулося в 1969 році. До 2002 року премію спонсорувала харчова британська компанія Booker, McConnell Ltdruen, звідси і назва премії. З 2002 року спонсором Букерівської премії виступає компанія Man Group, тому повна офіційна назва премії — The Man Booker Prize.
Спочатку “Букера” присуджували авторові, який проживає в одній з країн Великої Британії за роман, написаний англійською. Тоді премію отримав Персі Говард Ньюбі за твір “За це доведеться відповісти”. Починаючи з 2014 року на неї можуть претендувати твори письменників будь-якої національності, написані англійською мовою та опубліковані у Британії.
У різні роки її переможцями ставали такі відомі письменники як Айріс Мердок, Салман Рушді, Джон Кутзее, Кінгслі Еміс, Ієн Мак’юен тощо. П’ять лауреатів Букерівської премії – Вільям Ґолдінґ, Надін Гордімер, Від’ядхар Сураджпрасад Найпол, Джон Кутзее і Ішіґуро Кадзуо – згодом отримували Нобелівську премію з літератури.
Як розповідало BitukMedia, у 2022 році лауреатом став шрі-ланкійський письменник Шехан Карунатілака з книжкою “Сім місяців Маалі Алмейди”.
Японська компанія Daiki Seiko Co. раніше виготовляли високоточні деталі для літаків і форми для них. Але через напади ведмедів по всій країні довелося опанувати ще одну галузь. Тепер компанія виготовляє дзвоники, які мають відлякати тварин. Попит на них великий.
Виробник форм і матриць у Комакі, префектура Айті виготовляє дзвоники із серпня цього року. Розпродали уже 200 дзвоників, які мають відлякати ведмедя. Тож сторонній проєкт приносит свій дохід. Один такий дзвоник коштує 9 350 єн – близько 2260 грн.
Компанія вирішила відкрити нове виробництво після масових повідомлень про напади ведмедів на людей по усій країні. Тож вирішили звернутися до традиційних технологій.
Дзвоник із алюмінія має висоту 6 см, діаметр 4 см і важить лише 35 грам. Японці вважають, що його тонке дзеленчання ведмеді чують здалеку, і тому не підходять до людей.
Daiki Seiko Co. планують виготовити ще 100 таких дзвоників. Їх можна буде купити до 30 грудня.
Як розповідало BitukMedia, у США у штаті Північна Каліфорнія мама-ведмедиця та двоє ведмежат набилися у мінівен та замкнулися там. Поліції довелося використовувати мотузку, аби звільнити розбишак.
Херсонського котячого лемураАдама евакуювали до Києва після того, як він отримав контузію. Тепер, аби він не тужив, волонтери відшукали його подругу Джулію.
Адам потрапив до Київського зоопарку у березні 2023-го після того, як у Херсоні російські ракети знищили місцевий зоокуточок. Адам отримав контузію, опіки та поранення. У столиці лемуру надали допомогу та провели реабілітацію.
Попри те, що Адам ішов на поправку, у зоопарку помітили, що він сумує і тужить. Зооволонтерка Яна змогла знайти подругу лемура, Джулію, і теж привезла її до Києва.
“Радощам возз’єднаної пари не було меж. При чому тішились всі учасники щасливої історії – і лемури, і люди”, – розповідають у зоопарку.
Окрім Адама і Джулії у Київському зоопарку мешкають 19 котячих лемурів. Серед них п’ятеро дитинчат, які народилися цьогоріч. Херсонських переселенців до старих мешканців поки не пускали.
Як розповідало BitukMedia, українські бійці із зенітної ракетної Одеської бригади врятували молодого пелікана. Птах був виснажений, але бійці його самотужки виходили та передали до зоопарку.
Сотні листів із іспанських кораблів XVIII сторіччя відтепер можна прочитати в інтернеті. Англійські корсари захоплювали кореспонденцію під час своїх нападів на іспанців в Атлантичному океані. Тепер листи оцифрували. Bони дають можливість скласти уявлення про життя іспанців та їхніх колоністів по обидва боки океану. І розповідають іноді зворушливі історії.
Загалом капери захопили 130 кораблів із листами. В основному це ставалося під час “Війни через Вухо Дженкінса “(1739–48) і війни за австрійську спадщину (1740–48). Їх можна буде побачити на сайті проєкту Prize Papers project.
Серед листів є історія Франциски Муньйос. Вона написала листа до свого чоловіка Мігеля, він датований 22 січня 1747 року. Чоловік на той час перебував у Мехико.
Цей лист є одним зі 100 інших листів іспанських жінок своїм чоловікам, які детально описують емоційні та економічні негаразди, які жінки переживають за час відсутності своїх чоловіків. Його знайшли на торговому судні La Ninfa, захопленому каперською командою Royal Family.
“Сподіваюся, що цей лист потрапить до тебе в руки, коли ти будеш у доброму здоров’ї. Я хотіла б дізнатися причину, чому я не отримала відповіді на жоден із 13 інших своїх листів. Чи у тебе немає ні паперу, ні чорнила, ні жодного пера?” – пише жінка.
Далі жінка пише про свої поневіряння та поневіряння їхніх двох дітей, “до яких твоя любов погасла”. Син Мігель “уже більший за тебе”, але він ходить голий, бо нема грошей і заробітку. Навіть не може у такому вигляді піти у церкву, і треба хтось, хто позичить йому плаща, аби Мігель пішов на службу божу.
А донька Марія вимушена працювати служкою попри її хворобу. До того ж донька має вийти заміж, але без батьківського благословення. Вона уже народила дитину, але немовля прожило лише 14 місяців.
У самої ж Франциски нарив у горлі, але вона навіть не може випросити грошей на лікаря, бо вона така голодна. “
“Бувають такі дні, що я навіть не п’ю води, би не мают звідки її взяти, і не маю сил ходити від дому до дому і просити гроші”, – бідкається жінка.
“Твоя дружина, яка хоче тебе бачити, Франциска Муньос”, – підписала листа жінка. Однак, очевидно, Мігель його не отримав.
Як розповідало BitukMedia, біля турецького міста Кумлуджа у провінції Анталія підняли скарби із корабля, який затонува приблизно З600 років тому. Це найдервніша нині відома корабельна катастрофа.
30-річна Теммі Холл народила четверту дитину у залі для гри у “Бінго” – різновид лото. Жінка пішла туди уже із переймами на запрошення своєї матері. Після пологів Теммі одразу повернулася за гральний стіл.
Історію розповідає New York Post.
Напередодні увечері у Теммі почалися перейми. Але медики відмовилися класти її у лікарню. Сказали, перейми можуть тривати кілька днів, перш ніж почнуться пологи.
Наступного дня мама Теммі сказала їй – “а ходімо, зіграємо в “Бінго”!”. Такого “виграшу”, звісно, вона не очікувала.
“Бінго” – це різновид лото, де ведучий називає число, а гравці позначають числа на своїй карточці, якщо таке число є. “Бінго” поєднує в собі ознаки лотереї та азартної гри.
Теммі грала близько трьох годин, потім перейми стали сильнішими, і вона вийшла подихати свіжим повітрям. Коли ж повернулася, то не могла уже й говорити. Лише попрохала племинницю, яка була поруч: “викличи мені швидку, чи я не знаю”.
“Довкола у мене у вбиральні стояли близько 30 людей, і допитувалися, чи все зі мною гаразд”, – пригадує Теммі.
Уже через пігодини після того, як персонал викликав “швидку”, медики приймали у Теммі пологи. Малюк-хлопчик з’явився на світ у кареті “швидкої”, його вага – близько 4 кг.
Відпочивши після пологів, Теммі повернулася за гральний стіл разом із малюком та зіграла ще кілька раундів у “Бінго”.
Жінка розповідає, що грає у лото із 18 років, її до цього привчила бабуся Маргарет.
Малюк став четвертою дитиною Теммі. Жінка сміється, що тепер у неї “фул хаус”, а того вечора вона зірвала джекпот.
Як розповідало BitukMedia, 32-річна американка з Алабами, яка народилася з двома матками, вагітна двійнею. Жінка має народити під Різдво, і лікарі кажуть, що діти розвиваються нормально – кожен у своїй матці. Ймовірність такого випадку оцінюють як 1 на 50 мільйонів.
Організатори британського конкурсу кумедних фотографій дикої природи Comedy Wildlife Photography Awards оголосили переможців 2023 року. Головний приз взяв знімок австралійського фотографа Джейсона Мура “Уявна гітара Ру” (Air Guitar Roo).
Журі вважає, що в цьому чудовому знімку втілено все те, що є Comedy Wildlife. До того ж фотографія користується великою популярністю у соцмережах.
Це світлина “кенгуру-рокера” – сумчасте стоїть у такій позі, наче грає на уявній гітарі. “Цей приголомшливий знімок також переміг у категорії “Тварини суші”. Як наш чемпіон 2023 року, Джейсон виграє чудовий першокласний тур “Кенійське сафарі” від компанії Alex Walker’s Serian, а також чудову фотосумку від ThinkTank та унікальний трофей ручної роботи”, – йдеться на сайті премії.
Щоб обрати переможця, судді Comedy Wildlife Photo Awards вивчили понад 1800 неймовірних світлин з 85 країн світу.
Організатори відзначили ще кілька знімків та оголосили їх переможцями у різних категоріях. Серед призерів опинились фото видри-балерини, щасливого кенгуреня, стомленої сови, доброзичливої черепахи і не тільки.
Фото - Gramazio Kohler Research, ETH Zurich, Eberhard AG. Photo: Marc Schneider
Інженери з Федеральної вищої технічної школи Цюриха (Швейцарія) створили робот-екскаватор HEAP. Він власними силами спроєктував та збудував 6-метрову стіну з брил довільної форми.
Робот HEAP (Hydraulic Excavator for an Autonomous Purpose) від ETH Zurich – це 12-тонний крокуючий екскаватор, який інженери доповнили системами навігації та оцінки положення, а також лазерним датчиком (лідаром), що розмістили на ковші.
Будівельні роботи HEAP розпочав зі сканування будівельного майданчика, створення його тривимірної мапи та запису місць розташування валунів масою кілька тон кожен – вони були завезені на майданчик спеціально. Робот підняв кожен валун, за допомогою алгоритму машинного зору оцінив його масу та центр ваги, а також зафіксував його тривимірну форму.
Для будівництва робот не використовує жодних скріплювальних засобів — лише викладає каміння так, аби вони добре тримались. Стіна, яку збудував HEAP, має у довжину 65 метрів, а її зведення відбулося без жодного втручання людини.
За робочу зміну машина розміщувала від 20 до 30 брил і приблизно стільки ж доставляється за один підвіз будматеріалів. Найважливішою ж перевагою проєкту є те, що в реальності підвезення не знадобилося б — з подібними системами можна будувати об’єкти, використовуючи тільки камені, що лежать поблизу. Це допомагає економити на вантажних рейсах та уникати супутніх їм вуглецевих викидів.
Розробники сподіваються, що їхній підхід стане у пригоді на будівельних майданчиках – він звільнити будівельників від небезпечної роботи.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені з ETH Zürich презентували останнє досягнення в галузі 3D-друку — роботизовану руку. Вона вражає своєю анатомічною точністю та унікальною конструкцією.
1925 року на цвинтарі Ахмім у Верхньому Єгипті виявили дивні муміфіковані останки. Вони знаходилися в труні звичайних розмірів, от тільки більшу його частину займала голова. Тепер вчені з’ясували, ким був цей підліток і на яке захворювання страждав.
Останкам, які виявили археологи, не менше 2300 років. Але вік у цьому випадку хвилював вчених найменше — значно більше вони були вражені розміром черепа.
Судячи з останків, у труні лежав хлопець чотирнадцяти років. Його череп виявився майже втричі більшим за стандартний череп людини його статі та віку. Та й сама труна була завеликою для 14-річного підлітка. Окрім іншого, посмертну маску було перевернуто, бо інакше закрити труну було б неможливо.
Бразильський 3D-дизайнер Сісеро Мораєс, відомий реконструкціями облич стародавніх людей, взявся за відновлення зовнішності давньоєгипетського підлітка. Оцифрувавши його череп, він додав м’які тканини і відтворив вигляд юного єгиптянина.
Відновивши прижиттєвий вигляд мумії, дослідники не тільки побачили його обличчя, а й змогли встановити діагноз. Мораєс дійшов висновку, що юнак мав мегаленцефалію — захворювання, яке характеризується аномально великим мозком. Для порівняння: мозок дорослої людини важить від 1,300 до 1,400 грамів. Згідно з енциклопедією неврологічних розладів Гейла, мозок дорослої людини з мегаленцефалією важить понад 1,600 грамів.
Незважаючи на встановлений діагноз, причина смерті підлітка залишається нерозкритою. Зараз останки знаходяться в колекції Філдівського музею природної історії, а Мораєс разом із колегами готується до публікації свого дослідження.
На похованні був ще й надгробок, що добре зберігся. Він допоміг дослідникам дізнатися, ким був небіжчик. Ним виявився син жерця на ім’я Інарос, який служив єгипетському богу родючості Міну. Він мав би успадкувати посаду свого батька, але життя внесло свої корективи.
Раніше BitukMedia вже не раз публікувало роботи Мораеса. Ось, наприклад, 60-річний неандерталець, відомий науковому світу як “Старий“; чоловік, який проживав в долині Нілу задовго до побудови пірамід, або Антоній Падуанський, один з найвідоміших християнських святих.
Мешканці Луцька під час повітряних тривог ховаються в укритті в підвалі Окольного замку. Його збудували у XIV ст. Це може бути найстаріша діюча споруда цивільного захисту в Україні.
Про це написав заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості Тимур Ткаченко у Telegram.
Укриття перебуває на балансі коледжу в Окольному замку. Його розширили та реставрували, фундамент частини оборонної стіни укріпили. Кошти на це взяли із місцевого бюджету та Програми транскордонного співробітництва. Обійшлося все у 2,3 млн євро. Тож сховище відповідає сучасним нормам.
“Шкода, що наше сьогодення змушує використовувати історичні пам’ятки як укриття, а не просто вивчати й досліджувати історію”, – написав Ткаченко.
У замковому підвалі діє музей, його можна відвідати на екскурсії.
Як розповідало BitukMedia, у Дубенському замку на Рівненщині, збудованому у 1492 р., відкрили дитячу розважальну локацію. Ігрову кімнату влаштували в рамках проекту “Спільно. ЮНІСЕФ”.
Дослідження американських науковців із університету RUSH y Чикаго доводить, що вживання цільнозернових продуктів зменшує ризик виникнення деменції. До таких страв належать деякі каші та попкорн.
Своє дослідження доктор Сяоран Лю та його колеги опублікували у журналі Neurology. Люди, які регулярно їдять цільнозернові страви, у когнітивному сенсі на 8,5 років молодші від тих, хто їсть таких продуктів менше.
Такий висновок науковці зробили після спостереження за 3326 особами, вік яких в середньому був 75 років. За людьми слідкували 6 років, було п’ять груп піддослідних в залежності від їх раціону. У тих, хто їх більше цільнозернових продуктів, когнітивні здібності зменшувалися повільніше.
Для того, аби тримати мозок у порядку, достатньо з’їдати цільнозернових страв лише пару порцій на день. До таких страв належать цільнозерновий хліб, деякі крупи – якщо у зерна не видалили оболонку, зародок та висівки, – а також попкорн.
При тому, “одна порція” – це одна скибочка хліба, півчашки макаронів із цільнозернового борошна чи неочищеного рису або чашка пластівців із цільнозернової крупи.
Як повідомляло BitukMedia, експертна група МОЗ Японії розробила проєкт рекомендацій щодо вживання спиртних напоїв. Так, максимальна добова доза чистого алкоголю (стовідсотковий спирт) для чоловіків становить 40 грамів, а для жінок – 20 грамів. Перевищення рівня підвищує ризик розвитку низки захворювань, зокрема раку, застерігають медики.
31-річний диригент Лео Геєр із Британії збирається відновити музику, яку грали оркестри у нацистському концтаборі “Аушвіц” у Польщі. Чоловік знайшов записи у архівах і хоче виконати твори із сучасними музикантами.
Геєр каже, що знайшов нотні записи випадково, коли був у на екскурсії у “Аушвіці”. Чоловік хотів створити музику на честь британського історика Мартіна Гілберта, котрий досліджував Голокост.
У концтаборі Геєр почув, що в архівах зберігаються ноти того, що в’язні виконували, і попросив їх показати.
Лео каже, що багато записів втрачено, тому йому доведеться самотужки дописати деякі шматки. І все рівно те, що вийде, – це буде компіляція із різних фрагментів. Загалом Геєр знайшов 210 творів різного ступеня завершеності.
Німці хотіли слухати музику у концтаборах, тому вишуковували серед ув’язнених музикантів. Але такі оркестри відчували брак музичних інструментів. В основному там були акордеони та саксофони, а ось віолончель чи гобой – це була великою рідкістю. Загалом у “Аушвіці” було шість оркестрів.
Аніта Ласкер-Валфіш, яка зараз живе у Британії, була віолончелісткою. Вона пригадує, що оркестр примушували грати біля воріт табору, аби охоронці чітко марширували в ногу, коли заходили чи виходили. Також оркестр міг замовити хтось із СС у таборі.
“Я вижила у “Аушвіці” однозначно лише тому, що німці хотіли оркестр. А отже це було контпродуктивно убитва нас”, – каже жінка. Її онук тепер візьме участь у перформанці Геєра.
Музиканти іноді таємно грали для ув’язнених та чинили свій протест проти концтабору. Наприклад, у музику “вплітали” мелодію національного гімну Польщі.
Як повідомляло BitukMedia, український композитор Роман Григорів зіграв соло на ракеті реактивної системи залпового вогню БМ-27 “Ураган”. Григорів створив три композиції, які виконав у супроводі оркестру “Київська камерата”.
Секретний мультимільйонер, який керував газонокосаркою, залишив свої статки маленькому містечку. Фото - AP/New York Post
82-річний американець, який жив у будинку на колесах, виявився мільйонером. Секрет розкрився після оприлюднення його заповіту.Чим він так здивував місцевих?
Джеффрі Холт провів більшу частину життя в містечку Хінсдейл, штат Нью-Гемпшир. Місцеве населення тут не перевищує чотирьох тисяч людей. Відомо, що літній чоловік жив у будинку на колесах, не користувався інтернетом і не мав автомобіля. Як була потреба, пересувався містом газонокосаркою.
Незадовго до своєї смерті в червні Джеффрі Холт розповів найкращому другу Есуну Сміту, що зробив кілька вдалих інвестицій і став власником статків у 3,8 млн доларів. Холт запитував, що робити з цими грошима – дітей в нього не було, а з дружиною давно розлучився. За словами Сміта, він порадив другу “подумати про громаду”.
Джеффрі Холт у 2020 році. Фото – Ed Smith via AP
Порада спрацювала: таємний мільйонер заповів гроші місту, чим неймовірно вразив сусідів. “Я був дещо шокований, коли дізнався, що всі гроші пішли на потреби міста”, – розповів Сміт. Жителі Хінсдейла згадують, що Холт дуже любив стригти газони, а тому часто допомагав сусідам за символічну плату. Ніхто й гадки не мав, що цей літній чоловік – багатій
Пізніше його сестра Елісон, яка живе в Каліфорнії, розповіла, що дбайливому ставленню до грошей їх навчив батько. Жінка також сказала, що в дитинстві її брат мав проблеми з навчанням через дислексію, проте він “був дуже розумний у певних галузях”. Після служби у ВМС Джеффрі Холт се життя збирав історичні книги та записи класичної музики – Генделя і Моцарта. За словами Елісон, її брат ніколи не говорив про гроші, але часто запитував, чи не потрібна їй бува допомога. “Мені так сумно, що він не побалував себе хоча б трохи”, — сказала Елісон, яка також не має дітей.
Міська влада Хінсдейла вирішила витратити несподіваний спадок на гранти для місцевих організацій та оголосила на них спеціальний конкурс.
Як розповідало раніше BitukMedia, 56-річний мільйонер китайський мільйонер спробував скласти випускний іспит для вступу до університету в 27-й раз і знов провалився. Чоловік все життя мріє здобути диплом престижного Сичуанського університету, щоб вважатися інтелектуалом.
Зооволонтери UAnimals, які займаються порятунком тварин від війни, запустили продаж тематичного мерчу. Перша їхня колекція “Червонокнижні” присвячена тваринам, які можуть зникнути через війну чи людську недбалість.
Про це волонтери повідомили на сторінці у Facebook.
Товари, які зображують червонокнижних тварин – рись, сову сипуху, їжака тощо, – можна придбати за посиланням, у крамниці Animalism by UAnimals.
“Колекція «Червонокнижні» — це ще один спосіб нагадати, що через війну можуть не просто загинути багато окремих тварин, — можуть зникнути цілі види”, – каже засновник UAnimals Олександр Тодорчук.
У магазині можна придбати світшоти, футболки, свистунці, шарфи, пледи. Вони у різних формах втілюють образи сипухи крапчастої, лелеки чорного, хохулі звичайної, рисі євразійської та інших рідкісних тварин.
Біля кожного товару є корокий опис тварини, яка на ньому зображена. Усі зароблені гроші будуть спрямовані на діяльність UAnimals.
Як повідомляло BitukMedia, загін поліції “Білі янголи” та харківські зооволонтери евакуювали під обстрілами двох скакунів із Авдіївки на Донеччині. Тварини дивом втекли із ферми, яку розбомбили росіяни навесні 2023-го.
Фото з ведмедями зайняло друге місце в категорії "Ссавці". Фото - Jennifer Smith / Katmai National Park
Північноамериканська асоціація фотографії природи NANPA обрала найкращі фотографії дикої природи 2023 року. Організатори конкурсу виклали 24 найбільш вражаючі, на їхню думку, світлини.
Знімки представлені у шести категоріях: птахи, ссавці, пейзажі, змінена реальність, збереження природи, мікро- та макрозйомка. У кожній з цих груп журі обрало найкращу фотографію та ту, що гідна другого місця, а також по дві світлини, які журі виділило серед інших.
Переможцем категорії “Птахи” став фотограф Тім У. Олівер, який зняв Каліпту рубіновоголову (Calypte anna). Це яскрава пташка з родини колібрі. На знімку вона намагається вхопити дзьобом краплинку води. А найкращим знімком із ссавцями визнали роботу Кевіна Дулі. Він сфотографував слоненя, що йде за дорослими родичами.
Фото – Tim W. Oliver / Gilbert, Arizona Фото – Kevin Dooley / Botswana
А ще серед знімків ссавців судді відзначили роботу Керол Греньє, яка вже багато років фотографує вовків. На знімку, який вона зробила в Єллоустонському національному парку (штат Вайомінг), вхопила мить спілкування членів зграї озера Вапіті.
Фото – Carol Grenier / Yellowstone National Park, Wyoming
Серед пейзажів журі найбільше вразило лавандове поле у безхмарну ніч авторства Кріса Бартелла. У категорії “Змінена реальність” переміг колаж зі знімків Місяця від Стефані Бекер.
Фото – Chris Bartell / Lavender Field in Hood River, OregonФото – Stephanie Becker / Moraga, CA USA
На знімку в номінації “Збереження природи” зображено лугового песика, що виглядає з нори в оточенні бульдозерів. Хізер Веллі, яка зняла цю фотографію, зазначила, що того дня вся колонія цих тварин була знищена. Нарешті, серед макрознімків особливо відзначили зображення мурахи, що торкається вусиками горбаток, авторства Томаса Майєрса.
Заснована у 1994 році організація NANPA налічує близько 2500 членів – фотографів природи. Ці професіонали зацікавлені у майбутньому цього виду фотомистецтва. Вони бачать свою місію в збереженні довкілля та підвищенні обізнаності людей.
Як розповідало раніше BitukMedia, Британський музей природничої історії (Natural History Museum) назвав переможця конкурсу “Фотограф дикої природи 2022 року”. Автором кращого знімку під назвою “Велике дзижчання” стала фотограф Карін Айгнер з США. Її героями стали кактусові бджоли.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
