Київський проєкт із сортування відходів “Япомогабокс” створив перший у світі автомат із переробленого пластику, який примає пластик на переробку. Його корпус складається із колишніх кришечок до пляшок із напоями. Знадобилося 19 428 кришечок.
Перший автомат із перероблених кришечок встановили в одному із супермаркетів на Троєщині у Києві. Ще один планують віддати школі у Чернігові. Такі автомати приймають пляшки об’ємом до двох літрів у скрученому вигляді.
Чисті кришки подрібнюють та викладають на спеціальну пластину і кладуть під гарячий прес. Притискають гарячим пресом, розігрітим до 200 градусів, потім холодним пресом. В результаті отримують пластикові дошки розміром 100 на 60 см. Цими дошками обшили металевий каркас.
Директор проєкту “Япомога” Руфат Раїмов, він Азербайджану. Переробку кришечок започаткував недавно. До того займався теж збиранням пластикового сміття – встановлювався спеціальні автомати – щоправда, не із пластикових кришечок.
Якщо в “Япомогабокс” покласти пластикові пляшки, вони конвертувалися в гроші, які можна було віддати на користь літнім людям, собакам та тваринам. 23 листопада прилетіла ракета і знищила його підприємство та знищила його й автомобілі власників. Тож зараз Раїмов все відновлює з нуля.
Як повідомляло BitukMedia, aвстралійські стартапери Анійо Рахебі й Кетрін Гатчинс створили їстівні стаканчики для кави на основі житнього борошна. Аби знайти найбільш підходящий, вони провели сотні годин на кухні і протестували 250 рецептів тіста.
102-річна американська лікарка і письменниця Гледіс Макгарі продовжує консультувати пацієнтів. У 70 її покинув чоловік. Коли її спитали, чи хоче вона знайти собі іншого, Макгарі відповіла – “А для чого мені ще один старигань?”
Гледіс та її чоловік Білл були одружен 46 років. Разом вони заснували Американську асоціацію холістичної медицини у 1978-му. Разом тримали клініку у місті Фенікс, штат Арізона.
Білл носив документи про розлучення у своєму портфелі півроку. Не задовго до того, як Гледіс мало виповнитися 70, він вручив їй папери і попросив швидко поставити на них підпис. Потім пішов до іншої жінки, теж лікарки.
Жінка каже, що розрив із Біллом був значно важчим за два випадки онкології, які вона пережила – у 30 і 90 років. Не рятувало навіть те, що разом із донькою Хелен вона відкрила нову клініку. Прийняти розставання вона змогла тільки в 93 роки.
“Справа не в тому, щоб подолати цю ситуацію, ти маєш прожити її. Якщо ви зможете прожити проблеми, з якими ви зіткнулися, вони стануть вашими вчителями”, – каже Гледіс.
Вона пригадує, як її розізлило до крику запрошення на весілля, яке вона отримала від Білла. А потім вона припаркувалася на узбіччі і поставила собі питання: “то ти й далі так будеш поводитися?”.
Батьки Гледіс були медичними місіонерами в Індії від церкви пресвітеріан, вони жили там, поки дівчинці не виповнилося 15. І в момент злості на Білла жінка згадала вірш із псалмів “Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!”. Тож вона вирішила замовити собі номерний знак зі написаом BE GLAD (що співзвучний її імені) – “ТІШСЯ”. Він став для жінки нагадуванням про те, чим вона насправді дорожила.
Однак, у розлученні із Біллом був і позитивний момент. Гледіс хвора на дислексію – у неї складнощі із читанням та написанням слів. Тому вона з дитинства була сором’язлива.
“До того я не довіряла своєму голосу. Я не думала, що маю голос. Але після розлучення були вже не “Білл і Гледіс”, а доктор медичних наук Гледіс МакГарі”, – пригадує жінка.
І додає, що насправді, не шкодує про жодну хвилину у шлюбі із Біллом. Але каже, що після розлучення життя набуло таких неймовірних вимірів, якого не мало до того. Ще одних відносин із чоловіком вона не захотіла.
“Люди запитували, чи зустрічаюся я, і я відповідала: “Навіщо мені піклуватися про ще одного старого?» Ні, дякую,”, – каже вона.
У 86 Гледіс вийшла на пенсію, але досі консультує пацієнтів – у телефонному режимі. Коли їй було 100 років, вона виступала на TedX Talk про холістичну медицину. Ключовою тезою промови було те, що всередині кожного пацієнта є “колега” лікаря, який і займається сціленням, а лікар просто робить свою роботу у тій сфері медицині, в якій розбирається.
Як повідомляло BitukMedia, 102-річна британка Джойсі Джекман відзначила свій черговий День народження 9 травня. Коли її запитали, в чому секрет, жінка відповіла – “хороший секс і хороший херес”.
Група з 10 військових завершила двотижневий курс капеланів і повертається додому “вселяти надію і відновлювати дух у військах”. Велика Британія провела такі навчання для українців вперше.
“Тепер вони вирушать на передову лінії конфлікту України з росією, де їхнім завданням буде вселяти надію і відновлювати дух у військах, які борються за повернення суверенної території України”, — йдеться в повідомленні.
Капелан – це військовий священик. Він проводить богослужіння для військових, дбає про моральний стан, відспівує загиблих, допомагає родинам тощо.
Українські капелани стажувалися в Департаменті капеланів Королівської армії Великої Британії, щоб дізнатися більше про надання опіки, духовної підтримки та моральних настанов під час військових операцій, а також у період повоєнної відбудови.
Фото – Генеральний штаб ЗСУФото – Ben Birchall/PA WireФото – Генеральний штаб ЗСУ
Загалом в українській капеланській службі наразі працюють 160 капеланів. У планах розширити їхню кількість до 738 людей, щоб забезпечити підтримку військових на фронті, у шпиталях та навчальних центрах.
У 2018 році в Міноборони України заявили про дефіцит військових капеланів. Служба капеланів у Збройних силах тоді було недоукомплектована майже на 40%. Через рік у МВС заявили, що в Нацполіції, Державній прикордонній службі, Збройних силах та інших військових формуваннях зʼявляться свої капеланські служби.
У травні 2021 року Верховна Рада схвалила закон про Службу військового капеланства, який створює відповідну службу як самостійний структурний підрозділ у складі військових формувань ЗСУ. 30 листопада нардепи остаточно ухвалили закон у другому читанні та загалом, а в грудні його підписав президент Володимир Зеленський.
Тоді військовий капелан, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ Андрій Зелінський в ефірі Громадського радіо називав цей закон “проривом крізь ціле наше радянське минуле, можна по праву сказати, що це приклад інституційної декомунізації”.
Капеланом може стати громадянин України з вищою богословською освітою, а також священнослужитель зареєстрованої церкви або релігійної організації з мандатом від церкви на капеланську діяльність.
В жовтні минулого року капелан ПЦУ Костянтин Холодов розповів, що за час повномасштабної війни загинули шестеро українських капеланів, ще четверо потрапили у російський полон.
Найагресивніша травоїдна тварина у світі тепер є загрозою для Колумбії. Фото - New Atlas/Depositphotos
Перепис бегемотів – нащадків тварин, куплених колись наркоторговцем Пабло Ескобаром – провело Міністерство навколишнього середовища Колумбії. Виявилось, що їх вже 215 особин: це вдвічі більше, ніж вважалось. Йдеться про тварин, які створюють проблеми для екосистеми Колумбії, а для влади країни стали головним болем.
Зоологи б’ють на сполох: популяція колумбійських бегемотів до 2035 року може зрости до 1,5 тис. особин.
У місцевих водоймах та у сприятливому кліматі африканські гості почуваються як на курорті. В Колумбії немає хижаків, які б контролювали популяцію гіпопотамів, а бажання спарюватись в них нестримне. В результаті нещодавнього перепису дослідники виявили, що приблизно 37% підрахованих бегемотів були неповнолітніми, тобто тварини мали змогу часто розмножуватися. Ці тварини можуть народжують потомство більшу частину свого життя, а це 40-50 років!
Улюбленці покійного наркобарона стали справжнім випробуванням для екосистеми Колумбії. Екскременти цих велетнів змінюють склад води та річкового дна: у водоймах починається зростання ціанобактерій, пов’язаних з токсичним цвітінням водоростей. Це знижує якість води, спричиняє масову загибель риб. Ба більше, бегемоти можуть витісняти види, що зникають, наприклад, антильського ламантина, відбираючи у нього їжу і територію. Під загрозою також колумбійські капібари. Трапляються навіть напади на людей. Дійшло до того, що у 2022 році уряд Колумбії визнав гіпопотамів чужорідним інвазивним видом.
Спочатку на колишньому ранчо Ескобара Hacienda Napoles жили один самець і три самки. Бегемоти були частиною колекції екзотичних тварин, яку Ескобар зібрав у 1980-х роках. Після його смерті в 1993 році влада переселила більшість інших тварин, але не бегемотів – транспортувати їх надто складно. Але відтоді вони почали швидко розмножуватися, поширились басейном річки Магдалена і тепер становлять загрозу для довкілля.
Колумбійські біологи підрахували, що для порятунку дикої природи країни з популяції бегемотів необхідно щороку видаляти близько 30 особин.
Раніше влада Колумбії попросила інші країни взяти до себе близько 70 бегемотів – тих, які живуть за межами ранчо Ескобара. Центр з порятунку та реабілітації диких тварин Greens Zoological Rescue & Rehabilitation Kingdom у Гуджараті (Індія) погодився прийняти 60 особин і навіть покрити витрати на їхнє транспортування. Ще десять ссавців приймуть реабілітаційні центри та зоопарки Мексики.
Як розповідало раніше BitukMedia, на аукціон виставляють справжній сучасний “Ноїв ковчег” – майже дві тисячі рідкісних тварин мультимільйонера Джона Х’юма з Південної Африки.
Виробництво фільму “Барбі” стало однією із причин дефіциту рожевої фарби у світі – разом із пандемією Сovid-19 та змінами клімату. Дизайнери використали стільки фарби, що у одного із ключових глобальних виробників – фірми Rosco – забракло її на складах.
Режисерка Ґрета Ґервіґ і художниця-постановниця Сара Ґрінвуд використали величезні об’єми рожевої фарби на Барбіленд, там рожеве майже усе – від стін у будинках до доріг і ліхтарів. Кажуть, хотіли, аби світ був більш “дитинним” і нагадував про звичну гаму ляльки Барбі.
«Я хотіла, аби рожевий був дуже яскравим і щоб він був буквально всюди», — каже Ґервіґ. Пояснює – хотіла таким чином нагадати собі, за що любила ляльку у дитинстві.
Однак під час виробництва фільму виник дефіцит флуоресцентного відтінку рожевої фарби Rosco. У фірмі розводять руками – більше фарби немає.
“У світі більше нема рожевого”, – каже Ґервіґ.
Лорен Прауд, віце-президентка Rosco з питань глобального маркетингу, визнає – “Вони забрали усю фарбу, яка у нас була”.
Вона пояснює – виробництво фільму співпало із кризою Covid-19, через яку виникли проблеми у ланцузі поставок. Також катастрофічний снігопад у Техасі на початку 2021-го, що призвів до аварій на енергетичних об’єктах, теж вплинув на виробництво.
Дизайн Барбіленду був натхненний будинком Кауфмана у пустельному курорті Палм-Спрінгс у Каліфорнії, картинами Вейна Тібо, фільмами “Велика пригода Пі-Ві” та “Американець у Парижі”.
Зйомки “Барбі” відбувалися у березні—липні 2022 року на кіностудії Warner Bros Studios Leavesden у Великій Британії. Роль Барбі виконала Марґо Роббі, а Кена зіграв Раян Ґослінґ. У стрічці Барбі полишає свій рожевий світ і разом із Кеном вирушає у світ реальних людей.
Власники магазина, що на першому поверсі хмарочоса у місті Шеньчжень на півдні Китаю, почули сильний звук падіння і вибігли назовні. Однак там на них чекав сюрприз — живий метровий алігатор. Виявилось, що тварина не хотіла бути з’їденою.
Екзотична рептилія буквально впала з неба – з балкона квартири на 20 поверсі. Камера відеоспостереження зафіксувала момент падіння — алігатор вдарився о натягнутий над входом до крамниці навіс, що й врятувало йому життя, і відлетів вбік.
Поліція знайшла власника домашнього улюбленця. Такий собі містер Лю зізнався, що вже близько десяти років таємно вирощує у себе в квартирі алігатора, щоб потім… його з’їсти.
Як хижаку вдалося вибратися на балкон, бо вдома в цей момент нікого не було – поки невідомо. Випадково він впав з балкона? Або, може, відчайдушно здійснив стрибок свободи?
Як повідомляють місцеві ЗМІ, містер Лю приніс вибачення сусідам за переполох. Алігатора в чоловіка вилучили – поки на час розслідування інциденту, а потім знайдуть більше відповідне місце утримання.
Тим часом, керуюча компанія будівлі проводить рейди у пошуках інших потенційно небезпечних тварин, яких можуть без дозволу утримувати в квартирах.
Раніше у Таїланді розкрилася історія товстого домашнього кота: тварина випала з вікна шостого поверху, приземлилась на припаркований внизу автомобіль і … не постраждала. А от про автівку такого не скажеш.
Понад 5 тисяч людей взяли участь у масовому диктанті на Єлисейських полях навпроти Тріумфальної арки у Парижі. Цей рекорд буде занесений до Книги Гіннеса. Для написання диктанту було встановлено 1 700 столів.
“Троє людей по черзі виходили на сцену, щоб зачитати тексти трьох диктантів по 20-25 хвилин: літературний журналіст Огюстен Трапенар, письменниця Катрін Панколь і заступник мера Парижа з питань спорту П’єр Рабадан”, – йдеться у повідомлені.
На тротуарі бульвару перед учасниками встановили гігантський екран, який зіграв роль дошки та сцени.
Сам диктант тривав близько 25 хвилин. Учасники писали уривок з оповідання французького романіста та драматурга Альфонса Доде “Листи з мого вітряка” (Lettres de mon moulin). Учасників диктанту та рекорду відібрали з 50 тисяч охочих. Їх розділили на три групи за кількістю столів.
Статус наймасовішого диктанту ще має підтвердити Книга рекордів Гіннеса. Минулий рекордний диктант відбувся на стадіоні “Стад де Франс” у передмісті Парижа у 2018 році й зібрав 1400 учасників.
Інші масові диктанти відбудуться в Парижі у вівторок у місті Ле-Мюро та в середу – в Ле-Блан-Меніль.
Як розповідало раніше BitukMedia, у Кам’янському діти сформували фразу “Перемога поверне дитинство в Україну”. Цей флешмоб встановив новий національний рекорд з найбільшої кількості дітей, які вишикувалися у напис.
Череп дорослого гомфотерія (передній план, бивень, покритий білою штукатуркою) був відділений від основного тіла перед його консервацією. Фото - KRISTEN GRACE/ FLORIDA MUSEUM
Стародавній “цвинтар слонів”, набитий масивними кістками, виявили вздовж того місця, де колись була доісторична річка в північній Флориді. Скам’янілості тварин, що давно вимерли, належать гомфотерам — родичам сучасних слонів. Їм приблизно 5,5 млн років і вони з’явилися в епоху міоцену.
Дослідники виявили скарб кісток гомфотера на ділянці великомасштабних розкопок неподалік Гейнсвіля, відомій як ділянка Монтбрук, у 2022 році. У результаті вчені розкопали цілі скелети одного дорослого і принаймні семи молодих гомфотерій.
За оцінками вчених, висота дорослої особини сягає 2,4 м заввишки до плечей, а довжина черепа і бивнів — понад 2,7 м, що відповідає розміру сучасного африканського слона (Loxodonta africana).
Гомфотерії, мабуть, померли з різницею у сотні років, а не всі одразу. Дослідники вважають, що одна доросла тварина потонула в цьому місці, а тіла інших віднесло водою після смерті і вони скупчилися в закруті річки.
Ілюстрації різних родів гомфотерій, зокрема Rhynchotherium (внизу ліворуч), рештки яких знайшли у Флориді. Зображення надано Педро Толедо, CC BYГомфотери були одними з найрізноманітніших хоботних і поширилися майже на кожному континенті протягом свого 20-мільйонного панування. Зображення – MERALD CLARK / FLORIDA MUSEUM
Як розповідало раніше BitukMedia, рештки величезного динозавра виявили палеонтологи в Аргентині. Ця істота, як припускають, жила 90 млн. років тому. Доісторичний ящір виявився таким великим і міцним, що під під час транспортування його кістки пошкодили автомобіль та дорожнє покриття.
Британки 37-річна Емма Редман і 46-річна Піппа Ештон створили неприбуткову компанію EWE Talk. Там вівці надають психологічну допомогу та підтримку людям.
Коли Емма та Піппа починали минулого року, у них була лише одна вівця. Кажуть, цікаво було подивитися, на скільки ці тварини ефективні у допомозі людям із психологічними розладами. Адже овець зазвичай не використовують для терапії – найчастіше людям допомагають собаки або коні.
Для проби вони вирішили купити одну чорноносу вівцю. Бо ці тварини мають привабливий характер і темперамент наче у домашнього песика.
Усі фото – Tom Wren
Жінки вирішили створити безпечне місце для людей, де із овечкою можна поговорити, а можна побігати за нею і посміятися. Зараз жінки із радістю запрошують до себе дітей, але планують відвідувати школи разом зі своєю отарою. А поки що водить овець по домівках, проводячи індивідуальні зустрічі.
“Ми мобільний сервіс. Завантажуємо двох овець у багажник – і можемо їхати куди завгодно по усьому графству”, – каже Емма.
Як повідомляло BitukMedia, 34-річний бізнес-стратег із австралійського Голдсборо Лоуренс Фокс покинув роботу і створив коров’ячу ферму, де гостям дозволяють пестити тварин. Співробітники говорять, що це має психотерапевтичний ефект.
Брати Антон та Ігор Бростовські спроектували у Білій Церкві на Київщині унікальний парк “Земля драконів”. Зараз чоловіки захищають Україну на війні, а їхній задум втілюють рідні.
Антон пішов захищати Україну ще 2014-му. У 2016-му демобілізувався та почав працювати у батьківській майстерні. Спочатку виготовляв пагоди й місточки, потім опанував виготовлення скульптур із артбетону і пінопласту. Виготовив їх для “Нової Софіївки” та “Добропарку”. У грудні 2021-го Антон завершив парк-фортецю у Білій Церкві.
З початком війни обоє братів пішли у військкомат, а батьки почали волонтерити. Тепер завершують парк із драконами, про який мріяли їхні діти.
Дракони – це дитяча мрія братів, каже їхній батько, Вадим Бростовський. Разом з дружиною планують створити дракар – бойовий корабль вікінгів, він має стати один із ключових експонатів у парку. На вітрило корабля можна буде проектувати фільми.
Родина планує створити такий парк, куди діти будуть постійно хотіти повернутися, каже мати братів Ірина.
Як повідомляло BitukMedia, перший у світі комікс про борщ має вийти у липні цього року. Як зазначає його авторка Євгенія Кузнєцова, історія борщу вкладена в діалоги і пригоди героїв.
Фотографка із Луцька Ірина Пшенюк та її чоловік Павло Зайченко – творчий дует Vony Razom – презентували у польській Варшаві виставку своїх робіт під назвою “333″. Обоє зараз служать у ЗСУ, і таким чином продемонстрували своє бачення війни.
Про це повідомило у Facebook Посольство України у Польщі.
Виставка тривала з 27 травня до 2 червня у галереї Nizio Galeria.
Vony Razom присвятили роботи постраждалим під час війни українським містам. Образи картин, кажуть, розкривають тему українського оберега – ляльки-мотанки.
“Кожен українець та кожна українка сьогодні, як лялька-мотанка, як “безликі” обереги нашої країни. Кожен зазнав втрат, але знайшов місце на цій війні”, – кажуть художники.
Усі фото – Посольство України в Польщі/facebook
З іншого боку, не можливо також знати в обличчя всіх героїв, які обороняють Україну. Але можна відчувати разом із ними, вважає подружжя митців.
Фотокартини від тандему “Vony Razom”, крім Польщі побували уже на виставках в Португалії, Швейцарії, Нідерландах та Японії.
Як повідомляло BitukMedia, yкраїнська делегація створила незалежний павільйон на Biennale Architettura — найбільшій архітектурній виставці світу у Венеції. Команда учасників представила проєкт DNC Ucraino. Він пропонує подорож через простір та час ключовими історичними моментами України. Україна була представлена на заході вперше за 10 років.
7-річна Олександра Паскаль перемогла на змаганнях із гімнастики у Чорноморську на Одещині, виступаючи із протезом ноги. Дівчинка втратила кінцівку після російського обстрілу минулого року.
Про перемогу маленької героїні розповіла уповноважена президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук у Facebook.
“Олександра Паскаль, що торік втратила ногу від рашистського ракетного обстрілу Одещини, взяла участь у своїх перших змаганнях”, – написала Герасимчук.
“Я дивилася і не могла повірити, як швидко вона реабілітувалась! А найголовніше, яка потужна мотивація має бути у 7-річної дівчинки, щоб так реактивно повернутися в художню гімнастику з протезом ноги!” – продовжила вона.
Олександра постраждала від російського ракетного удару 16 травня минулого року. Тоді родина перебувала на базі відпочинку у селищі Затока на Одещині. Плита будинку впала на ногу Саші та роздробила кістки. Також дівчинка отримала відкритий перелом руки, травму голови, перелом чотирьох ребер та множинні поранення.
Дівчинка 15 днів перебувала у медикаментозній комі, але врятувати її ногу не змогли. Саші зробили численні операції та встановили протез. Чотири місяці дівчинка навчалася ходити заново. Реабілітацію дівчинка проходила в Австрії. У березні цього року Саша отримала найсучасніший біонічний протез.
Як повідомляло BitukMedia, Олександр Будько, рівнянин, який втратив обидві ноги на війні, став обличчям модного бренду Indposhiv. Окрім того, боєць батальйону “Карпатська Січ” побував на Каннському кінофестивалі.
Зображення - офіційний постер до документальної стрічки "Залізні метелики"
20 липня в українських кінотеатрах вийде документальний фільм “Залізні метелики”. Стрічка розповідає про обставини воєнного злочину, розслідування якого тривало 8 років. Йдеться про збиття російськими військовими літака малайзійських авіаліній на початку російсько-української війни.
Покази приурочені до дев’ятих роковин трагедії, які відзначаються кількома днями раніше – 17 липня.
Влітку 2014 року російські військові в небі над українським Донбасом збили цивільний літак рейсу MH17 з 298 людьми на борту. Уряд рф одразу почав заперечувати свою причетність до трагедії, а пропаганда – працювати на повну потужність, намагаючись приховати справжні обставини злочину.
“Залізні метелики” — це нова робота документаліста Романа Любого, режисера “Зошита війни”, документального фільму, створеного з особистих відеозаписів із телефонів та камер українських захисників.
Картина “Залізні метелики” поєднує документальні кадри, елементи театрального дійства та анімацію
Вперше “Залізні метелики” побачили світ на “Санденсі” — одному з головних фестивалів незалежного кіно у США — у конкурсній секції World Cinema Documentary Competition. Європейська прем’єра відбулася на іншому великому фестивалі класу “А” — Берлінському, у програмі Panorama. Також фільм показували в Гаазі на фестивалі Movies That Matter.
Критики сприйняли картину позитивно: журнал POV назвав стрічку “визначним досягненням”, а видання Rogerebert.com — “мистецтвом, яке бунтує проти несправедливості”.
Українська прем’єра фільму відбудеться 4 червня на фестивалі Docudays UA.
Картину створили кінооб’єднання “Вавилон’13” у копродукції з TRIMAFILM (Німеччина) та RBB/ARTE (Німеччина) за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно.
Як розповідало раніше BitukMedia, українська “документалка” про підлітків на прифронтових територіях перемогла на кінофестивалі в Німеччині.
Саманта Мітчелл з Уайт-Оук (Пенсільванія) та її мати зняли на камеру неймовірний момент – маленька Найла Дейз Цабарі лежить на животі в лікарняному ліжку, вона звивається, видає звуки і піднімає голівку на кілька секунд, роззираючись на всі боки.
У відео можна почути, як Саманта запитує свою матір: “Це взагалі нормально?” і вона відповідає: “Ні, їй лише три дні! Боже, вона не повинна бути такою сильною” .
34-річна Саманта сказала, що поспішила зняти дивовижну подію, бо знала, що її друзі та сім’я не повірять їй, і була вражена, коли її новонароджена дочка цілу хвилину намагалася повзати.
У ролику видно, як крихітна Найла Дейз, одягнена в підгузник, простягає руки перед собою, щоб підтримувати своє тіло, і повзає, підводячи голову. Чути, як мати Саманти захоплюється побаченим. До слова, середній вік, в якому дитина починає повзати, становить близько дев’яти місяців.
Зараз, коли дівчинці вже три місяці, за словами Саманти, її дочка вже стоїть із підтримкою і незабаром почне ходити. Горда мати сказала, що почувається так, ніби у неї “ніколи не було новонародженого”, вона щодня шокована здібностями своєї дівчинки.
“Коли вперше побачила, як вона повзає, то була шокована. Я сиділа з дітьми більшу частину свого життя, і я маю більше 20 років досвіду роботи з ними, але я ніколи раніше не бачила нічого подібного”.
“Звичайно, я ніколи не була поряд з дітьми у віці трьох днів, але я ніколи не бачила таку дитину. Те, як вона підвела голівку і щось бурмотіла, вразило мене. Моя мама була єдиною людиною в кімнаті, коли це сталося, і вона сказала мені це записати. Інакше мені ніхто б не повірив”, – пояснила Саманта.
Найла Дейз народилася із запізненням на 43-му тижні вагітності 27 лютого 2023 року о 21:22 та важила 3,3 кг. З народження маленька на грудному вигодовуванні.
34-річна жінка стверджує, що її дочка також почала перевертатися з животика на спинку у 18 днів і спробувала заговорити у віці півтора місяці.
Саманта сказала: “Їй було близько 18 днів, коли вона перекинулася з живота на спину, а у віці близько двох місяців вона перекочувалася зі спини на живіт. Мені не потрібно більше підтримувати її голову. Я щодня в шоці від неї. Вона намагається виштовхнути себе зі свого маленького стільця, коли ми садимо її туди”.
“Вона дуже спостережлива дитина з самого народження. Коли їй було близько півтора місяця, вона почала імітувати те, що ми їй говорили, – наголошує мати. – Ми завжди кажемо їй “я люблю тебе”, і вона, здавалося, намагалася повторити це нам і намагалася це сказати. Ми не могли в це повірити. Це більше схоже на лепет, але вона безперечно намагається нас копіювати. Вона дуже розумна”.
Наречений Саманти, 28-річний Офер Цабарі, спочатку думав, що дії Найли були нормальною поведінкою новонародженого, поки люди не почали коментувати її ранній розвиток.
Пара вирішила поділитися талантами своєї дочки у соціальних мережах, і з моменту публікації відео в TikTok таланти Найли Дейз отримали понад 47 мільйонів переглядів та шість мільйонів вподобайок.
Як розповідало раніше BitukMedia, 24-річна мешканка Австралії Меделін Каклікос народила двійнят. В цьому не було б нічого дивного, якби у жінки не було дві матки. Малюків вона зачала у різний час.
Штучна шкіра схожа на ту, що покривала залізне тіло персонажа Арнольда Шварценеггера. Зображення - Terminator 3: Rise of the Machines (2003)
Cинтетичну шкіру для роботів у стилі “Термінатора” створили вчені з Стенфордського університету. Ця шкіра має здатна до самовідновлення та зчитує дотик. За словами дослідників, їхня розробка допоможе налагодити контакт людей зі штучним інтелектом, а також зробить майбутніх роботів-гуманоїдів “більш людяними”.
За словами дослідників, чутливість шкірі для роботів надає багатошаровість синтетичних матеріалів. “Вона м’яка та еластична. Але якщо ви штрикнете її або поріжете, кожен шар буде вибірково самостійно гоїтися, поки не відновить загальну функцію. Зовсім як справжня шкіра”, – пишуть автори роботи.
Матеріал складається з тонких шарів силікону та поліпропіленгліколю, які частково схожі з людською шкірою.
При нагріванні матеріал розм’якшується, але пізніше знову повертається до нормального стану. Якщо матеріал пошкоджений, він може самовідновитися за добу при нагріванні до 70°C. При кімнатній температурі відновлення займе близько тижня.
Додавання магнітних матеріалів в прототип також дозволило шкірі самостійно відновлюватися при розриві на кілька частин.
Нині багатошаровий матеріал може відчувати тиск. Однак, за словами вчених, у майбутньому додаткові шари дозволять йому сприймати температуру та напругу.
Звичайно, розробку могли б використати військові, але дослідники в першу чергу націлені на посилення контакту та комфорту між людиною та Штучним інтелектом (ШІ) у побутових умовах. Матеріал також може використовуватися в медичних цілях для проведення неінвазивних процедур за допомогою крихітних роботів, що самозбираються всередині людського тіла.
Як розповідало раніше BitukMedia, група інженерів з Китаю та США розробила мініатюрних роботів, які здатні переходити з твердого в рідкий стан і назад, як “рідкий” T-1000 з легендарного блокбастера “Термінатор-2”. Вчені припускають, що робота можна використовувати для ремонту електроніки або видалення сторонніх предметів з тіла.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
