Американський аукціонний дім, яким володіє Warner Bros. Discovery, планує продати аніматронну голову Іншопланетянина з однойменного фільму Стівена Спілберга 1982 року. За неї хочуть принаймні $1 млн.
Аукціон проведуть 14-17 грудня у Беверлі-Хіллз, Каліфорнія. Розпродаж проводитиме Julien’s Auctionsand Turner Classic Movies.
Голова Іншопланетянина буде одним із лотів. Загалом планують розпродати близько 1 тис. предметів із науково-фантастичних, фантастичних та супергеройських фільмів. Торги пройдуть наживо та онлайн.
Голову Іншопланетянина створив нині покійний експерт зі спецефектів Карло Рамбальді. Ніздрі Іншопланетянина відкриваються і закриваються, вени пульсують; рухати очима, губами, бровами, чолом і язиком можна за допомогою кабелів.
Донька Рамбальді – Даніела – каже, батько надихався блакитними очима їхньої кішки Кіккі, коли створював зовнішність Іншопланетянина.
Експонат походить із особистої колекції Рамбальді. Повну фігуру Іншопланетянина уже продали минулого листопада за $2.56 млн.
Фільм “Е.Т.”, що є скороченням від ExtraTerrestrial, був свого часу номінований на дев’ять “Оскарів”, зі яких узяв чотири. Серед них – за найкращі візуальні ефекти.
Як повідомляло BitukMedia, модель зорельоту X-Wing, яку використали на зйомках фільму “Зоряні війни: Нова надія”, продали з аукціону за 3,1 млн доларів. Це найдорожчий реквізит, створений для франшизи, який виставляли на торги.
37-річна бразилійка Мейрівоне Роша Мораєс минулого року одружилася із лялькою із ганчірок на ім’я Марсело. У них уже є “син” Марселіньо – теж ляльковий. Але жінка каже, що чекає на другу “дитину”, і навіть зібрала вечірку із розкриття статі на 40 осіб.
Вечірка із розкриття статі “дитини” відбулася у минулу неділю. Мейрівоне з’ясувала, що “дитина” буде дівчинкою. Вона з’явиться у “подружжя” у грудні і її ім’я буде Марсела, каже майбутня “мати”.
На відео, яке з’явилося у мережі, Мораєс, Марсело та Марселіньо були одягнені в рожево-блакитне з рожево-блакитними прикрасами. Мораєс тримали в руках димовуху, з якої підіймався рожевий дим.
Хоча на відео Мораєс стрибає від радості, пізніше вона сказала, що хотіла б ще одного хлопчика, бо “кажуть, що дівчата – це дорожче і це більше роботи”.
А ось Марсело, каже жінка, дуже щасливий, бо він хотів дівчинку.
Ляльку у людський зріст сплела із ганчірок для Мейрівоне її мати, коли жінка поскаржилася, що вона досі самотня і не має з ким танцювати форро. Мейрівоне каже, що закохалася у ляльку з першого погляду.
Однак, пізніше бразилійка поскаржилася, що Марсело двічі зраджував їй. А потім розповіла, що їхнього “сина” Марселіньо викрали і вимагають за нього викуп у розмірі $200.
Як розповідало BitukMedia, у Болгарії створили плюшевого ведмедя Loving Bear Puffy із чоловічим тілом. Пуффі має зріст 1,7 м, важить 3,2 кг і має допомагати самотнім людям.
Орнітологи з Італії виявили, що африканські пінгвіни можуть відрізнити свого партнера від іншого пінгвіна з колонії за малюнком крапок на його “фартушку”. Птахи довше дивилися на фотографії партнерів, аніж на фотографії інших знайомих родичів, але лише в тому випадку, якщо бачили крапки на тілі.
Дослідники з Туринського університету (Італія) виявили, що пінгвіни вміють відрізняти один одного, але не як люди (по обличчях) і не як деякі інші птахи (за голосами). Крім “чорних фраків”, африканські пінгвіни мають є точкові візерунки на білому пір’ї грудки. Ці малюнки не повторюються. І, як з’ясували дослідники, за ними пінгвіни впізнають своїх.
Команда на чолі з психологом Луїджі Бачіадонна працювала в зоопарку неподалік Рима, де мешкає невелика колонія африканських пінгвінів (Spheniscus demersus). Вчені помітили, що наглядачі зоопарку використовували пінгвінські цятки, щоб розрізняти тварин. Бачіадонна зацікавився, а чи можуть пінгвіни робити так само? Дослідники припустили, що й самі пінгвіни здатні так впізнавати та відрізняти один одного — добрий зір дозволив би їм це робити.
Spheniscus demersus. Фото – Wikipedia
Африканські пінгвіни живуть великими колоніями, постійно спілкуються і формують моногамні довгострокові пари. На момент дослідження в колонії було 22 пінгвіни, а в експериментах брало участь 12 – 5 самок і 7 самців, які були партнерами (п’ять пар самець-самка та одна пара з двох самців).
Кожного пінгвіна сфотографували кілька разів і надрукували зображення на картоні на повний зріст. Також сфотографували кілька інших пінгвінів з колонії, які не брали участі в експерименті. Дослідники провели 3 тести: пінгвіни заходили у вольєр і бачили дві фотографії – свого партнера та іншого пінгвіна з колонії. Вчені припустили, що якщо пінгвіни зможуть упізнати про свого партнера, то на його фотографію вони дивитимуться довше.
Так і вийшло. Вчені побачили, що випробуваний пінгвін набагато більше часу розглядав фото своєї пари – в середньому 23 секунди. І вдвічі довше стояв біля зображення партнера.
Арена для експериментів. Фото – Luigi Baciadonna et al. / Animal Behaviour, 2023
У наступному тесті на обох фотографіях було зображено партнера, але на одному зі знімків “горошини” на грудях видалили цифровим методом. Пінгвіни довше залишалися біля фотографії зі знайомими точками та розглядали її більше часу.
А в ході третього випробування птахам знову демонстрували зображення з їхньою парою і з чужинцем. Але цього разу цятки на грудях стерли на обох фотографіях. За спостереженнями вчених, пінгвіни більше не впізнавали своїх партнерів: час, який вони розглядали знімки та стояли біля них, практично не відрізнявся.
Автори дійшли висновку, що мають справу не просто з хаотичними малюнками на оперенні. Для пінгвінів вони є індивідуальними мітками, як для людини риси обличчя та імена.
Фото – Cristina Pilenga
Поки не зрозуміло, чи можуть африканські пінгвіни таким же чином розрізняти всіх членів колонії, чи здатні впізнавати по точках тільки партнера. Можливо, для ідентифікації не найближчих особин птахи використовують інші візуальні сигнали. Однак автори вважають, що основну роль у впізнанні все ж таки відіграє малюнок цяток, за яким пінгвіни здатні розпізнати будь-якого члена колонії.
Ще нещодавно ідентифікація за зовнішністю вважалася винятковою і когнітивно складною рисою людини. Але дедалі більше видів демонструють нам, що вони теж так вміють.
Як розповідало раніше BitukMedia, півні здатні впізнавати власне відображення у дзеркалі. Автори дослідження вважають, що це може бути ознакою розвинених когнітивних здібностей та наявності самоусвідомлення цих птахів.
У Хмельницькому психологи із “Кімнати терапії іграшкою” передали місцевимкопам м’яких ведмедиків. Іграшки допоможуть правоохоронцям знайти контакт із дитиною, яка страждає від сімейного насилля. Це перший подібний проєкт в Україні.
Акцію організував благодійний фондом “Рокада”. У поліції розповідають – раніше іграшки із собою на виклик до дітей не брали, хіба що смаколики.
“Перше, що побачить дитина під час візиту полійського – це м’яка іграшка. Поліцейські зможуть дати дитині ведмедика, який трохи забере її тривожності, заспокоїть її стан”, – пояснює значення проєкту психологиня Антоніна Козак.
“На кожній іграшці буде емблема, яка говоритиме дитині: “Я можу розділити з тобою цей біль. Я можу тобі допомогти. Я можу стати твоїм помічником”. Навіть є такий значок, де написано: “Ми можемо плакати разом”. Дитина зможе передати свій біль іграшці”, – пояснює вона.
Фото: Суспільне
Місцева інспекторка сектору протидії домашньому насильству, старша лейтенантка Аделіна Кирилюк каже, що кожен другий виклик до поліції припадає на родини із дітьми. Іграшки стануть ще одним методом роботи із малечею.
“Для дитини, яка отримала психологічну травму, м’який ведмедик матиме заспокійливий ефект, ефект релаксації, засіб відсторонитися, відволіктися від тих проблем, які є в сім’ї”, каже місцевий начальника сектору протидії домашньому насильству Олександр Сівко.
Як розповідало BitukMedia, помічник американського шерифа округу Гіллсборо у штаті Флорида Скот Прачт отримав наймиліший виклик у своєму житті. Місцевий хлопчик зателефонував 911. Коли коп прибув на місце, малюк пояснив, що захотів просто обійняти Скота.
Подбати про продовження роду під час війни може допомогти процедура кріоконсервації, тобто замороження біологічного матеріалу. Фото - gyncentrum
Верховна Рада підтримала в цілому законопроект № 8011 “Про забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство”. Він зокрема передбачає, що держава забезпечуватиме українським військовослужбовцям безоплатний забір та збереження репродуктивних клітин. Фактично йдеться про створення державних гарантій щодо збереження можливості біологічного батьківства/материнства для військових.
Про це повідомив народний депутат фракції “Голос” Ярослав Железняк.
Свої голоси за цю законодавчу ініціативу віддав 271 народний депутат.
Законопроєкт на державному рівні закріплює право на забір статевих клітин та подальше їх використання військовими і поліцейськими, якщо вони втратили репродуктивну функцію через поранення.
Зберігати репродуктивні клітини будуть методом кріоконсервації: заморожують їх шляхом занурення біоматеріалу у рідкий азот з дуже низькою температурою. Яйцеклітини, сперматозоїди та ембріони, законсервовані таким способом, можуть зберігатися багато років. Ця технологія широко використовується під час лікування безпліддя. Є відомий випадок, коли близнюки, зачаті за допомогою замороженого біоматеріалу, народились через 30 років. Медики запевняють, що такі діти нічим не відрізняються від зачатих природним шляхом.
У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що, згідно з розрахунками медзакладів, собівартість забору статевих клітин становить близько 450 гривень для чоловіків і близько 1425 гривень для жінок. Медичні обстеження перед забором клітин можна зробити під час проходження загальної військово-лікарської комісії.
Якщо військовий загине, то порядок використання його біологічних матеріалів визначатиме уряд — з урахуванням вимог законодавства про захист персональної інформації.
Як розповідало раніше BitukMedia, спеціальний робот у центрі репродуктології “Новая надія” в Нью-Йорку (США) зміг вживити людський сперматозоїд у яйцеклітину. Оператор зробив це за допомогою віддаленого контролю.
Археологічний музей Амстердамського університету – Музей Алларда Пірсона – скасував борг України за зберігання “скіфського золота” з 2014 року. Раніше перед поверненням предметів культурної спадщини Україна мала заплатити майже 100 тис. євро.
Про скасування боргу та повернення музейних предметів з чотирьох кримських музейних установ домовилися Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) та музей Пірсона. Відповідний документ підписали т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв та виконувач обовʼязків директора університетської бібліотеки Амстердамського університету доктор Фред Вірмен.
Йдеться про 2 тисячі 111 об’єктів, серед яких 565 музейних предметів культурної спадщини. Ці скарби 9 років пролежали в сейфі зі спеціальним температурним режимом, поки в Нідерландах тривала судова суперечка щодо того, куди їх повернути – до Києва (бо ці культурні цінності належать українській державі), чи до кримських музеїв на окупований рф півострів (бо ці археологічні предмети там зберігались до прибуття в Амстердам в січні 2014 року).
У 2013 у Боннському державному музеї LVR-Landes відкрили виставку “Крим – Золотий острів у Чорному морі”. Її створив Український Інститут археології НАН у співпраці з Інститутом прадавньої історії Боннського університету. Для виставки надали свої колекції столичний Музей історії України та чотири кримські музеї – “Центральний музей Тавриди”, “Керченський історико-культурний заповідник”, “Бахчисарайський історико-культурний заповідник” та Національного заповідника “Херсонес Таврійський”.
Фото з каталогу виставки
Колекція “Крим – золото і таємниці Чорного моря” складається з 584 експонатів – понад 2 тис. предметів. Велика частина експонатів – бронзові, керамічні та дерев’яні. Але загалом колекцію умовно називають “скіфське золото” через присутність відповідних значимих експонатів.
У січні 2014 року виставку спакували і перевезли з Бонна до Амстердама в приватний музей Алларда Пірсона, де виставка продовжилась. Поки її демонстрували в Нідерландах, рф окупувала Крим. Тож по завершенні виставки постало питання, куди повертати експонати.
14 грудня 2016 року суд Амстердама вирішив повернути “скіфське золото” Україні, однак у січні 2017 року кримські музеї почали процес оскарження рішення. Суд в Амстердамі в 2021 році ухвалив рішення на користь України. Верховний суд Нідерландів виніс остаточне рішення у цій справі 9 червня 2023 року на користь України.
Як розповідало раніше BitukMedia, Іспанія конфіскувала викрадені з України золоті артефакти вартістю $63,6 млн.
Косатки є найбвльшими хижаками в океанах. Фото - Shutterstock
Німецькі моряки Флоріан Рутч разом із колегами вийшов на новий рівень безперервної боротьби з косатками-вбивцями. Вони створили плейлист із хеві-метал піснями, щоб відлякати морських ссавців від власних суден. Останнім часом нападів на яхти та човни в Гібралтарській протоцістало так багато, що це явище отримало власну назву — “повстання косаток”.
Флоріан Рутч, німецький моряк, який влаштовує для бажаючих поїздки на катамарані біля узбережжя Піренейського півострова, розповів журналістам, що спеціально переглядав онлайн-форуми у пошуках ідей для запобігання нападам косаток.
До Рутча доходили чутки, що гучна музика в стилі хеві-метал із підводних динаміків відлякує хижаків. У сервісі Spotify він навіть знайшов плейлист під назвою Metal for Orcas, який спільно створили члени екіпажів яхт та катамаранів із Гібралтарської протоки.
Фото – скрін Spotify
У плейлист увійшли пісні із влучними назвами The Blood of Power, Infinite Terror, Stretched and Devoured, Exceptionally Sadistic тощо.
У листопаді під час зустрічі Рутч та його команда випробували трюк із музикою на групі косаток. На жаль, сподівання не виправдались і рішучі тварини все одно досягли успіху у своїх злочинах. Їм вдалося пошкодити судно і зламати кермо. Катамаран Рутча довелося відбуксирувати іспанській береговій охороні, яка прийшла йому на допомогу.
Можливо, спочатку музика і відлякувала косаток, але згодом їхня дивовижна здатність адаптуватися до будь-яких умов нейтралізувала цей ефект.
Фото – Tom Brakefield/Alamy
Випадок німця Флоріана Рутча – лише один із серії нещодавніх інцидентів із нападами косаток біля берегів Іспанії та Португалії. У феномена навіть з’явилася власна назва “повстання косаток”.
З 2020 року повідомляли про сотні зустрічей з агресивними косатками, але деякі експерти вважають, що за сплеском інцидентів поблизу Гібралтарської протоки цього літа може стояти лише одна невдоволена косатка, відома як Біла Гледіс, а вже пізніше родичі перейняли в неї вороже ставлення до морських суден.
Вчені припускають, що косатка Біла Гледіс могла бути вагітною, коли почала атакувати човни. За словами одного експерта, її незвичайна поведінка у 2020 році, ймовірно, послідувала за моментом агонії. Пізніше Біла Гледіс народила своє теля в 2021 році після 15-18 місяців вагітності.
Як розповідало раніше BitukMedia, незвичайні стосунки косатки та гринди вперше задокументували вчені Західно-Ісландського центру вивчення природи. Самиця косатки не переслідувала, як можна було б сподіватись, а виховувала дитинча гринди. За словами фахівців, це перший відомий випадок “усиновлення” косаткою малюка чужого виду.
26-річна Калпана Балан із Індії потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Вона має 38 зубів – більше, ніж будь-хто із жінок у світі. Зуби ростуть у два ряди.
Балан має два додаткових зуби на нижні щепелі та два на верхній. Надлишкові зуби, так вони називаються, почали рости, коли Калпана була ще підлітком.
Жінка пригадує – хотіла їх вирвати, але стоматолог сказав почекати, поки вони повністю виростуть. А потім Калпана вирішила їх лишити, оскільки вони не спричиняли жодного болю. Однак вони все ж іноді спричиняють проблеми, коли жінка їсть – їжа зустрягає між ними.
Фото: guinnessworldrecords.com
Калпана каже – отримання рекорду Гіннеса – це досягнення усього її життя і вона дуже рада, що не стала видаляти зуби.
Однак, можливо, Балан поб’є свій власний рекорд невдовзі – ще два зуби збирають вирости.
Чоловік-рекорсдмен у цій категорії живе у Канаді. Евано Меллоне має 41 зуб.
Як розповідало BitukMedia, група японських науковців під керівництвом Кацу Такахаші розробляють засіб, який допоможе людям відрощувати втрачені зуби. Спочатку планують допомогти пацієнтам, у яких зуби не виросли з причини анодонтії.
26-річна Софі Мілн із новозеландського міста Крайстчерч тиждень не давала спокою сусідам, і ті зрештою викликали копів. Із багажника автомобіля Софі звисало пасмо жіночого волосся, і люди підозрювали кримінал.
Справа в тому, що Софі викладає курси перукарів. А у багажнику у неї була голова манекена, яку вона використовувала для занять зі своїми учнями. Жінка необережно затисла перуку манекена дверцями багажника – і таким чином близько тижня лякала сусідів, які почали ширити страшні плітки.
Поліціянти приїхали до Софі та сказали, що вони отримують “численні” дзвінки від стурбованих мешканців міста. Жінка відкрила капот і показала голову Шер – саме так звати манекена.
“Загалом, ми завжди за те, щоб люди пильнували і телефонували нам у разі підозр. Краще хай потім виявиться, що нічого страшного, ніж буде ситуація, яка потребує поліцейского втручання, а ми її прогледимо”, – кажуть у поліції.
Як повідомляло BitukMedia, помічник американського шерифа округу Гіллсборо у штаті Флорида Скот Прачт отримав наймиліший виклик у своєму житті. Місцевий хлопчик зателефонував 911. Коли коп прибув на місце, малюк пояснив, що захотів просто обійняти Скота.
21 листопада гран-прі на престижному конкурсі пекарів у французькому Парижі Pastry Grand Prix виграв торт The Diving Opéra. Десерт у формі трампліна для стрибків у воду приготував кухар із зіркою Мішлена Раамін Самії.
Цього року темою конкурс були “спортивні цінності”, оскільки Париж готується прийняти Олімпійські ігри наступного року.
Торти оцінювало журі із семи членів, яке очолював легендарний французький кондитер П’єр Ерме. Ерме, який готує страви для подій на найвищому рівні, як то візит короля Чарльза ІІІ до Парижа, висловив своє захоплення Самії.
Торт “опера”, який переміг – традиційно готують із шоколадних коржів, які перемащують почергово кавовим та шоколадним кремами.
У конкурсі Pastry Grand Prix можуть брати участь усі кондитерські, пекарні, готелі та ресторани Парижа, але лише один кандидат від кожного.
Серед інших вимог учасники повинні використовувати принаймні один інгредієнт, вирощений або вироблений у столиці Франції. Подана випічка також має бути розроблена спеціально для Гран-прі. Крім того, такою, щоб її можна було готувати для комерційного продажу в магазині учасника.
12 тістечок, які цього року увійшли до фінального раунду, представляли багато улюбленої у світі французької класики – “опера”, “Сен-Оноре”, еклер і лимонний тарт.
Торти-конкурсанти оцінювалися за п’ятьма факторами: смак, техніка приготування, креативність, якістб інгредієнтів та естетика. Кожен пункт приносив максимум п’ять балів. Дегустація тривала чотири години.
Як повідомляло BitukMedia, британська кондитерка Емма Джейн витратила п’ять днів на створення свого торта для міжнародного фестивалю Cake International. Він на стільки схожий на короля Британії Чарльза ІІІ, що аж лячно, кажуть очевидці.
Юдкевич каже, що присвятив свій рекорд Всесвітньому дню цирку. Він встановив рекорд із найбільшої дистанції, пройденої на стропі під час жонглювання трьома ножами.
Подія сталася у каліфорнійському місті Коронадо. На професійне свято зібралися різні циркачі, кожен перевіряв свої можливості. Ось і Юдкевич вирішив прийняти виклик.
“Я вирішив зробити щось таке, що надихнуло б моїх друзів і моїх студентів”, – каже Юдкевич.
Ходінням по стропі циркач займається уже 12 років. Тож вирішив додати жонглювання ножами, аби підвищити собі рівень складності.
“Може, інші цього не розуміють, але я почував себе абсолютно безпечно під час виступу”, – сказав чоловік.
Як розповідало BitukMedia, 63-річний угорський акробат Ласло Сімет-молодший став першим, хто перетнув Дунай, йдучи повітряним канатом. Здійснив він це в угорському Будапешті. Дорога зайняла у нього 20 хв.
Австралієць Джуліо Куціла із Південного Вельсу вирішив самотужки створити опудало сови, яке б відлякувало від його будинку сорок. Але щось пішло не так – виріб із пап’є-маше став приваблювати птахів.
Джуліо каже, що йому надокучали сороки. Він прочитав, що вони бояться опудал сов. Але таке коштує надто дорого, тому чоловік вирішив виготовити щось подібне самостійно – із пап’є-маше та пір’я.
“Не знаю, вийшло не дуже схоже на сову, скоріше на мертвого кота”, – каже чоловік.
Сороки ж поводяться із опудалом доволі дивно – вони збираються біля нього і специфічно клекочуть. Один із таких випадків чоловік зняв і виклав у TikTok.
“Я випадково створив сорочого бога. Хотів відлякати сорок, натомість вони почали молитися”, – написав він.
Професорка Гізела Каплан із універите Нової Англії пояснює – сороки не “моляться” опудало. Клич, який вони видають, слугує для позначення території. Вони намагаються прогнати опудало геть, каже науковиця.
Історія закінчилася тим, що пішов дощ, розмив ідола, і на тому правлінню “Сорочого Бога” прийшов край.
Однак Кузіла каже, що йому почали подобатися сороки.
“Коли ви приглядаєтеся до них, вони видаються дуже милими”, – каже чоловік.
В його родині навіть дали ім’я одній із сорок, яка навідується до них, – Рікі.
Як повідомляло BitukMedia, сокол-боривітер із кличкою Феррісбург став знаменитістю у американському штаті Вермонт. Після того, як зламав крило, він навчився малювати. Тепер сам проводить майстер-класи для людей.
Хоча усі прагнуть взяти додому маленьке цуценя чи кошеня, адопція дорослої тварини несе багато позитивних можливостей. Серед них – більший досвід і усталені корисні звички у тварини, уже визначений зріст і вага улюбленця та можливість врятувати життя покинутому чотирилапому.
Старші тварини зазвичай переживають різні етапи життя, тож стають більш спокійними та менш вимогливими, а характер у них навпаки стає більш глибоким. Зазвичай вони потребують мінімум тренувань і відносно легко інтегруються в родину та щоденну рутину.
Врятовані старші тварини, які фактично отримали другий шанс, часто дуже прив’язуються до господаря і відчувають до нього вдячність.
Крім того, старші улюбленці більш спокійні, тож підійдуть для людей похилого віку, які не дуже хочуть проводити час активно. Натомість, старші тварини зазвичай більш сильно появляють свої тепло та любов до господаря, вони більш лояльні до нього.
Крім того, із дорослим улюбленцем уже все зрозуміло – який у нього розмір, вага і порода. BitukMedia раніше писало про ненадійного продавця, який видавав цуценя гієни за бульдога.
Як повідомляло BitukMedia, у Кривому Розі волонтери створили кав’ярню, у якій живуть троє врятованих ними котів. Тварин пролікували та щепили, тож для відвідувачів взаємодіяти із ними безпечно.
Пляшконосі дельфіни із затоки Кумбана біля берегів Західної Австралії в черговий раз продемонстрували надзвичайні розумові здібності, властиві цьому виду. Вони навчилися красти рибу, яку використовують як приманку у пастках для крабів. Спеціалісти мають пояснення такій зухвалій поведінці.
Унікальні кадри нових звичок австралійських морських мешканців оприлюднив Центр виявлення дельфінів (Dolphin Discovery Centre) в Банбері.
Афаліни спостерігають, як краболови завантажують приманку в пастки і як спускають їх на океанське дно. Потім дельфіни швидко пхають свої витягнуті носи у пастки, стягують рибу з гачків, і хутко зникають.
Краболови намагаються по-різному обдурити злодіїв – ховати рибу під пастку або класти її в пластиковий контейнер, але дельфіни миттєво вчаться обходити всі хитрощі.
Наприклад, якщо риба перебуває під пасткою, дельфіни перевертають її за допомогою своїх сильних щелеп. А якщо наживку помістили в контейнер, дельфіни відчиняють його кришку зубами.
Першим два роки тому помітив таку поведінку афалін спеціаліст з охорони дикої природи Родні Петерсон. Він був занепокоєний тим, що дельфіни заплутаються в сітках або з’їдять нездорову їжу. Тому звернувся до Центру виявлення дельфінів у місті Банбері. А вже його фахівці встановили п’ять камер для фільмування тварин у дії.
Оскільки захисники природи хвилювалися, що дельфіни заплутаються чи пораняться, то розробили нове, безпечне для ссавців рішення. “Ми разом із деякими рибалками на крабів розробили сітчастий мішечок для наживки з металевим гачком, який щільно тримав наживку. Дельфіни дізналися, що це недоступний доступ, тому вони попливли. Це означає, що ми отримуємо здоровіших дельфінів і щасливіших рибалок на крабів”, — сказав режисер Аксель Гроссман, який знімає фільми про дику природу та дельфінів затоки Кумбана.
На його думку, ці морські ссавці займаються крадіжкою не тільки і не стільки через голод. По-перше, приманка — дуже легка здобич, тому нею гріх не скористатися. “Якщо вони голодні, то можуть докладати більше зусиль, щоб знайти додаткові джерела їжі, такі як наживка для крабів, особливо в районі, який часто відвідують люди. По суті, дельфін бачить, як люди кладуть їжу на тарілку у них на задньому дворі”, — розповів Гроссман.
Але насамперед дельфінам просто цікаво вчитися, і вони люблять повеселитися. “Ми віримо, що це поєднання цікавості, легкого способу добути рибу, навченої адаптивної поведінки та, можливо, навіть трохи веселощів”, — сказав режисер.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені розкрили секрет спілкування самок дельфінів з дитинчатами.
Наприкінці листопада в чотирьох містах України відбудуться передпокази документального проєкту “Ілюзія рівності”. Його герої діляться своїми болісними історіями щоденної боротьби за базові права людини. Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.
У документальному фільмі ЛГБТ+ військові та медики разом зі своїми партнерами розповіли про роботу, службу в ЗСУ, кохання, втрати, страхи й нерозуміння, з яким стикнулися у повсякденності.
“Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їхні історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу між ЛГБТКІ+ і не ЛГБТКІ+людьми. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом, — коментує Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття.
Своїми історіями поділились Дмитро Гаврилюк, який втративпартнера на війні після чотирьох років стосунків, Ольга Оніпко, масажистка-реабілітологиня та волонтерка й військовослужбовець Дмитро Павлов.
Троє героїв стрічки хочуть показати, що попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів, бути різними — це нормально. Також вони прагнуть привернути увагу до проблеми рівності в українському суспільстві. Йдеться про прийняття Закону про інститут реєстрованих партнерств, особливо під час війни.
Нагадаємо, що законопроєкт про цивільні партнерства зареєстрували у Верховній Раді у березні 2023-го. Зокрема, завдяки інституту цивільного партнерства зможуть отримати статус близьких родичів одностатеві пари, які наразі не можуть укладати шлюб через обмеження, закладені в Конституції (її положення не можна змінювати в умовах воєнного стану). Реєстроване партнерство також є альтернативою для тих пар, які не можуть або не бажають укладати шлюб.
Розповіді героїв “Ілюзії” охоплюють широкий спектр почуттів, таких як страхи та нерозуміння, що є знайомими для кожного. Проєкт ставить на меті розширити свідомість та сприяти відкритому висловленню почуттів, щоб кожна людина могла вільно ділитися своєю унікальною історією.
“Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття “іншості” та не шукати ворогів там, де їх нема”, — розповідає Олена Кривенко, креативна продюсерка проєкту.
Передпокази документального проєкту “Ілюзія рівності” відбудуться: 24 листопада в Ужгороді, 26 листопада в Івано-Франківську, 28 листопада у Львові та 29 листопада в Києві.
Премєра стрічки відбулась у Міжнародний день толерантності, який відзначають у листопаді. “Ілюзія рівності” також вже доступна на YouTube.
Як розповідало раніше BitukMedia, на стрімінгові платформі Netflix відбулася прем’єра серіалу Heart of Invictus. Він розповідає про учасників минулорічних “Ігор Нескорених” в Гаазі. Показали там і українських військових, серед яких – волонтерка Юлія Паєвська “Тайра”.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
