Вчені розкрили секрет спілкування самок дельфінів з дитинчатами

Сюсюкають зі своїми дітьми не тільки люди, але й самки дельфінів-афалін. Як розібрались вчені, ці морські тварини у своїй поведінці дуже схожі на людей. 

Про це розповідає The Guardian.  

Батьки у всьому світі, спілкуючись малюком, роблять це особливим тонким голосом. Вважається, що така манера допомагає встановити емоційні зв’язки між матір’ю та її малям та сприяє розвитку останнього.

Виявилося, що сюсюкають не тільки люди, але й самки дельфінів-афалін: коли вони спілкуються зі своїми дитинчатами, то підвищують тон свисту. Таке відкриття зробила міжнародна група вчених. Науковці вказують, що така поведінка, вперше виявлена у нелюдиноподібних тварин, швидше за все, теж служить для зближення матері та малюка.

Справа в тому, що дитинчата афалін залишаються з матерями від двох до шести років. І, як встановили дослідники, весь цей час пара ці двоє знаходиться в практично безперервному звуковому контакті – спілкуються за допомогою пронизливого, високочастотного свисту.

Вчені протягом десятиліть записували свист, що його видають дорослі особини  афалін та їхні дитинчата у затоці Сарасота (штат Флорида, США).  За їхніми спостереженнями, кожен дельфін має власний, притаманний лише йому “позивний”, який грає роль імені. Дитинчата в перший рік життя навчаються розпізнавати імена інших дельфінів — матері, друзів, членів зграї, — і кликати їх за іменами, аби привернути увагу або попросити про допомогу.

Автори дослідження відібрали із зібраної бази даних дельфінячого спілкування 19 самок. Їхній свист був записаний, коли вони були самі і коли вже стали матерями. Аналіз звуків показав, що всі самки в присутності дитинчати видавали свист помітно вищого тону, ніж коли вони були чайлдфрі. Загалом діапазон частот, в якому самки спілкувалися з своїми дитинчатами, аналогічний тому, в якому людські матері сюсюкають зі своїми немовлятами, встановили дослідники.

На думку фахівців, мама-афаліна використовує своє “сюсюкання”, аби підтримувати постійний зв’язок із дитинчам, попереджати його про небезпеку або просто повідомляти йому, що вона поряд.

Як розповідало раніше BitukMedia, дослідники з Йоркського університету (Канада) та Орхуського університету (Данія) виявили, що “дитяче лепетання” однакове усіма мовами.