Японські острови, вид з гори Шиуде в Мітойо, префектура Кагава. Фото - Kyodo News/Getty Images/FILE
Японські географи уточнили дані 36-річної давнини і перерахували всі острови країни. Виявили, що їх на 7 тисяч більше, ніж вважалося раніше. Як так сталося?
Японські картографи виявили, що їхня країна складається з 14 125 великих і малих островів. Раніше географи Країни сонця, що сходить, називали цифру 6852. Таким чином, у Японії додалося понад 7 тисяч островів — звідки вони взялись?
Ділянки суші вдалося виявити завдяки новим технологіям у галузі геодезії, повідомляє Управління геопросторової інформації Японії. У відомстві нагадали, що попередній моніторинг проводили у 1987 році, а нові дані суттєво уточнюють отримані ті, що були отримані понад 30 років тому.
Географи зазначають, що для визначення острова використовували той самий критерій, що й у 1987 році: це надводна територія з окружністю понад 100 метрів.
Поява нових островів у Японії – не диво та не махінації. Все набагато прозаїчніше.
Нова технологія, що використовується Управлінням геопросторової інформації, дозволила картографам розрізнити невеликі скупчення островів, які раніше вважались єдиним масивом.
Однак, це ще не все. Землетруси, що сталися за останні 35 років, також сприяли утворенню нових островів.
Цікаво, що площа Японії попри нові дані про кількість островів залишиться незмінною. Країна, як і раніше, залишиться 17-ою в Азії і 61-ою у світі за площею.
Раніше BitukMedia розповідало про новонароджений острів, що з’явився посеред Тихого океану.
Корпуси лікарні «Охматдит» почали оздоблювати муралами з картинами Марії Примаченко. Фото - The Village
Мурали з картинами Марії Примаченко почали створювати на корпусах дитячої лікарні “Охматдит”. Корпус №15 вже перетворився на картину “Кольору яскравого літнього неба, якою гуляє чарівний жовтий тапір”. Це тільки перший з серії муралів, які запланували в “Охматдиті“.
У лікарні кажуть, що планують створити на своїй території “галерею сучасного українського мистецтва просто неба”. Тепер на черзі корпусі №16, який прикрасять муралом-триптихом.
Мурали стануть інструментом арт-терапії, а також допоможуть змінити уявлення про дитячу лікарню як про “обитель туги і тривоги”, відзначають в “Охматдиті”.
Кошти на створення муралів збирали через кампанію Ukrainian Beasts, запущену спільно командою Shum Rave та фондом родини Марії Примаченко. Кампанія також передбачає запуск фандрейзингу на будівництво багатофункціональної мистецької резиденції та музею Марії Примаченко у рідному селищі художниці – Болотні.
Вже зараз на платформі Ukrainian Beasts можна просто задонатити на проєкти або у майбутньому придбати мерч, 80% від продажу якого спрямують на будівництво арт-центру.
Проєкт мистецької резиденції Примаченко в селі Болотня на Київщині, де зберігся будинок української художниці, розробила засновниця архітектурного бюро Yakusha Design Вікторія Якуша.
Культурний комплекс включатиме арт-резиденцію, музей, хату, де жила художниця, номери для розміщення митців, кафе, де готуватимуть страви за рецептами Примаченко. У селі Болотня художниця написала написала понад 800 картин, проводила майстер-класи та приймала гостей.
Відкриють мистецький центр на честь Марії Примаченко й у селищі Іванків, що у Вишгородському районі на півночі Київської області. У лютому 2022-го внаслідок ракетного обстрілу в місцевому історико-краєзнавчому музеї згоріла частина робіт Примаченко, що були серед постійної експозиції. Будівлю вже внесли в список обʼєктів для відбудови. Наразі шукають інвесторів, які зможуть надати на відновлення необхідні 25 мільйонів гривень.
Музей Марії Примаченко – перша велика культурна втрата під час активної фази російсько-української війни. Зображення – The Village
Марія Примаченко – видатна українська художниця XX століття, яка працювала в жанрі наївного мистецтва.
Як розповідало раніше BitukMedia, в італійському муніципалітеті Роверето відкрили виставку робіт української художниці Марії Примаченко “Українські соняшники”. 60 картин покажуть у Музеї сучасного та новітнього мистецтва Тренто та Роверето (Mart).
Спосіб зберегти життя людей похилого віку з когнітивним розладом знайшли шведські вчені. Фахівці з біомедичної техніки з Технічного університету Чалмерса винайшли спосіб прогнозувати нещасні випадки з людьми, які страждають на хворобу Альцгеймера. Йдеться про радарный датчик.
Про це розповідає сайт Технічного університету Чалмерса.
За статистикою, у Швеції 100 тисяч людей віком від 65 років щороку падають так сильно, що потребують допомоги лікарів. З них 70 тисяч госпіталізують. А близько тисячі випадків закінчуються смертю, вказують автори дослідження.
Прогнозувати нещасні випадки з людьми, які страждають на хворобу Альцгеймера, а також діагностувати саму деменцію на початковій стадії можна завдяки радарному датчику, який зчитує ходу людини, відстежує частоту та час кроків.
Радар від шведських розробників покликаний вчасно виявити порушення у ході, а потім передати дані рідним хворого та медперсоналу. Йдеться про невеликий датчик схожий на прилад протипожежної сигналізації. Він кріпиться до меблів, стін та стель. У режимі реального часу пристрій отримує дані про характер ходьби літньої людини.
Ключовий показник для радара – час, необхідний для того, щоб зробити крок. У здорових людей хода зазвичай стабільна. А от в хворої людини може простежуватись велика різниця в часі кроків. Наприклад, перший займає секунду, а другий дві секунди — це вказує на ризик падіння.
Після того, як радар виявив ризик, може бути застосована низка профілактичних заходів – призначення фізіотерапії, індивідуальне навчання пацієнта з деменцією та його рідних, адаптація обстановки в будинку тощо. Запобігання падінню дозволить уникнути стаціонарного лікування, страждань і летальних наслідків від травм.
Досі чимало когнітивних захворювань, зокрема хворобу Альцгеймера, важко виявити на початковій стадії. Збільшення різниці в часі кроків — один з ранніх симптомів подібних розладів. Тому розробники пропонують використовувати його для встановлення діагнозу – це дозволить вчасно приступити до профілактики та мінімізувати розвиток хвороби.
За вторгнення в приватне життя непокоїтись не варто – радар збирає дані без відеозйомки. Це зовсім не те, якби в будинку були встановлені камери. Метод базується на стандартному радарному датчику, який вже є, тому автори сподіваються впровадити його в найближчому майбутньому.
Раніше BitukMedia розповідало про нового робота-помічника з балансування під назвою “Містер Бах”. Він може відчути, коли літня людина втрачає рівновагу і вчасно упіймати її.
Додатковий великий палець має багато потенційних застосувань. Фото - Tom Stewart
Збільшення людського тіла за допомогою роботизованих частин вже в наших руках, кажуть вчені. Додаткові частини тіла – від великого пальця до цілої руки – можна використовувати для розширення людських можливостей, наприклад, під час проведення операцій або приготування недільного обіду.
Догляд за дітьми, операція пацієнта або приготування недільної вечері – є чимало випадків, коли додаткова пара рук стане у пригоді. І така перспектива вже не за горами. Додаткові роботизовані частини тіла можуть бути розроблені для підвищення людських можливостей.
Тамар Макін, професор когнітивної нейронауки з відділу пізнання та мозку Кембриджського університету, сказала, що цей підхід може підвищити продуктивність. “Якщо вам потрібна додаткова рука, щоб ви могли помішувати суп і нарізати овочі, у вас може бути можливість носити її та керувати нею самостійно”, – пояснила вона.
Цей підхід має перевагу: Дені Клоуд, дизайнер і колега Макін з Кембриджського університету, вже створив надрукований на 3D-принтері великий палець, який можна додати до будь-якої руки. Його можуть використовувати як люди, які втратили кінцівки, так і ті, хто хоче розширити свої можливості для виконання побутових та робочих завдань.
Макін каже, що додатковий великий палець може бути корисним для офіціантів, які тримають тарілки, або для інженерів-електриків, наприклад, під час паяння. А інші роботизовані частини тіла можна буде розробити для конкретних потреб на робочому місці. Наприклад, додаткова рука може допомогти будівельнику забити цвях, утримуючи балку на місці.
Такі додаткові частини забезпечують більший контроль, а їхня робота заснована на природних механізмах дії, вказують біоінженери. “Ми хочемо щось, що ми могли [дуже] точно контролювати дію, не потребуючи озвучувати вголос, чого саме ми хочемо”, — сказала Макін.
За її словами, що підхід команди базується на ідеї, що додаткові робочастини можна використовувати для розвитку існуючих можливостей тіла людини. “Якщо вам не вистачає кінцівки, замість того, щоб намагатися її замінити, чому б нам не збільшити неушкоджену руку, аби ви могли робити з нею більше?», каже нейробіолог. Але команда передбачає, що такі пристрої також будуть використовуватися людьми, які не живуть з обмеженими можливостями.
Вчені вже перевірили свій винахід практично. Експеримент показав, що з 600 людей 98% навчились використовувати роботизований палець протягом першої хвилини. Це означає, що вони могли переміщати предмети відповідно до інструкцій. Дослідники повідомляють у журналі Science Robotics, що учасники, навчені користуватися великим пальцем, також усе відчували, ніби шостий палець є частиною їхнього тіла.
Під час щоденних занять у лабораторії учасники навчалися використовувати великий палець, зосереджуючись на завданнях, які допомагали покращити взаємодію між їхньою рукою та великим пальцем, наприклад, брати кілька м’ячів або келихів для вина однією рукою. Вони дуже швидко навчилися основам використання великого пальця, а навчання дозволило їм успішно вдосконалити контроль над рухом, спритність і координацію рук і великого пальця. Учасники навіть могли використовувати великий палець, коли вони відволікалися – будуючи дерев’яну вежу з блоків під час виконання математичної задачі – або із зав’язаними очима.
Про ручне керування такими роботизованими частина не йдеться – і це дуже принципово. Додатковий великий палець, наприклад, підключений до двох двигунів на зап’ястку, які своєю чергою підключені до акумулятора та мікроконтролера на плечі. Ця система бездротовим способом підключена до мікроконтролерів, встановлених на черевиках або щиколотках користувача, які підключені до датчиків тиску під двома великими пальцями ніг. Ви натискаєте на ці датчики тиску — і це те, що керує великим пальцем.
Деякі лабораторії зосередилися на можливості використання електродів у головному або спинному мозку для керування зовнішніми пристроями, але Тамар Макін вважає, що немає етичного виправдання для такого інвазивного підходу щодо здорових людей.
Як розповідало раніше BitukMedia, новий робот може друкувати клітини органів просто в тілі людини.
Нова модель штучного інтелекту, розроблена групою дослідників у Канаді, може точно передбачити, чи виживе хворий на рак пацієнт. Свій прогноз програма робить на основі нотатків лікаря.
Дослідники з Університету Британської Колумбії розробили модель штучного інтелекту (ШІ) як частину дослідження, опублікованого в четвер у медичному журналі JAMA Network Open.
“Наші результати свідчать про те, що можна передбачити виживання пацієнтів з раком без необхідності створювати структуровані набори даних або обмежувати прогнози конкретними типами або локалізаціями раку”, — пишуть автори дослідження.
Вони зазначають, що точне прогнозування того, чи виживе пацієнт, допомагає покращити лікування хвороби. “Наприклад, можна запропонувати раннє направлення до ресурсів паліативної допомоги або розглянути варіант більш агресивної терапії заздалегідь”, — пишуть автори.
У дослідженні автори вказують, що “майже всі пацієнти”, які отримують лікування раку, під час первинної консультації зі своїм онкологом розкривають “чимало деталей, які мають значення для виживання, наприклад, вживання тютюну або сімейний стан, навіть якщо клініка не зберігає такі дані на постійній основі”.
Вчені навчили модель ШІ, використовуючи дані 47 625 пацієнтів в онкологічних відділеннях. Дослідники зазначили, що вони виключили з дослідження всіх пацієнтів, які мали більше ніж один діагноз раку.
“Ми розрахували виживання в кількості місяців між створенням вибраного документа та зареєстрованою датою смерті пацієнта, або 6 квітня 2022 року – тоді дані про смертність востаннє вилучались з адміністративних даних”, — йдеться в дослідженні.
Потім дослідники створили бінарні мітки, щоб побачити скільки місяців прожив пацієнт – 6, 36 або 60.
“ШІ по суті читає консультаційний документ так само як його читала б людина. Ці документи містять багато деталей, таких як вік пацієнта, тип раку, основні стани здоров’я, вживання психоактивних речовин у минулому та сімейний анамнез. ШІ ефективно поєднує все це, щоб намалювати більш повну картину результатів лікування пацієнтів”, – пояснив у прес-релізі доктор Джон-Хосе Нуньєс, психіатр і клінічний дослідник, який був провідним автором дослідження.
Раніше BitukMedia розповідало про діагностику раку за допомогою хробаків.
Ласощі вигадав власник закладу Томас Міколін. Про це він гордо написав у Instagram.
Томас визнав, що є багато тих, хто критикує новинку, але й багато тих, хто хоче її спробувати. Сам кондитер називає свій винахід “посланням солідарності, стійкості, природи та любові”.
Німецькій пресі Томас розповів, що цвіркни – це те, що він хотів спробувати. Тож працював над новинкою усю зиму. І зізнається – представив її публіці не без страху.
Рецепт складається із висушених та перетертих на борошно цвіркунів, жирних вершків, меду та екстракту ванілі. Зверху морозиво посипають ще сухими цвіркунами.
Попри те, що багато хто критикує новинку, є люди, які приходять кожного дня і купують порцію, каже Томас.
Кафе Rino відоме у місті своїми незвичними сортами морозива. Морозиво із сусальним золотом. Морозиво зі смаком протеїнових батончиків. Морозиво у формі спагетті. Заклад регулярно бере участь у різних фестивалях та виготовляє тематичні холодні ласощі. Хоча і звичайне морозиво там також продають.
Як повідомляло BitukMedia, британська торгова марка Ben&Jerry’s і Magnum готується до випуску морозива, що не тане на сонці. За словами експертів, смак залишиться незмінним. Якщо все вийде, можна буде говорити про рецептурну революцію, яка дозволяє економити енергію та скорочувати вуглецеві викиди морозильних камер у магазинах по всьому світу.
Директор німецького збройного концерну Rheinmetall Армін Паппергер заявив, що має намір побудувати в Україні завод із виробництва танків ще до закінчення війни із росією. Завод зможе виробляти до 400 машин типу “Panther” за рік.
Про це Паппергер заявив у інтерв’ю німецькому виданню Spiegel.
У танковий завод планують вкласти 200 млн євро. Німець називає переговори із українською багатообіцяючими. І сподівається, що рішення буде прийнято протягом двох місяців.
“Panther” – це розробка на основі танку Leopard 2. Завод представив розробку влітку минулого року. Для Україна ця модель буде зручною, адже українські бійці уже уміють керувати “Леопардами”.
На думку Паппергера, для перемоги Україні потрібно від 600 до 800 танків. У Німеччини зараз наявні 300 “Леопардів”. Тож цього буде недостатньо, якщо Бундестаг наважиться передати їх усі Києві. Промисловець готовий будувати завод навіть попри загрозу російських ракетних обстрілів.
Як повідомляло BitukMedia, Франція, Німеччина та Британія заявили про намір виробляти зброю в Україні. Але Лондон планує стати на “початку черги”. Такі ідеї стали активніше обговорювати після візиту до Британії українського президента Володимира Зеленського
Житомирський школяр Ілля Сидорчук отримав можливість презентувати на міжнародному конкурсі у США свій винахід, який добуває енергію із водоспадів. Хлопець посів друге місце у Всеукраїнському конкурсі Еко-Техно Україна.
Свій пристрій Іллі розробив разом із керівником гуртка “Основи науково-технічної діяльності” Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді Анатолієм Шубіним. Педагог розповів, як влаштований генератор.
“Є такі пластинки, які називаються п’єзоелементами, – пояснює Шубін. – Коли на них натискати, стукати, деформувати, вони здатні виробляти електричний струм. Першочергово у нас була ідея отримувати електроенергію від пральної машинки. Коли вона працює, відбувається певна вібрація. Поклавши килимок під неї, ми могли отримувати електричний струм. Коли ми почали досліджувати цю тему, то побачили, що такий килимок вже існує. Тому виникла інша ідея – отримати енергію від водоспаду”.
Свій винахід Ілля з учителем випробували на житомирському водоспаді, який має висоту 1,5 м. Лампочка на світодіоді, приєднаному до килимка, світилася. Це свідчило, що потенційна енергія води перетворилася на електричну.
Сам школяр розповів, що його метою було відшукати економне та екологічно безпечне джерело енергії від водоспадів для освітлення території біля них. В ході експериментів виявили, що цей спосіб отримання енергії є дієвим, недорогим та екологічно безпечним.
Виготовляти енергію завдяки його винаходу можна цілодобово, каже Ілля. А оскільки в Україні достатньо водоспадів, то метод є перспективним.
Як повідомляло BitukMedia, 9-класник із Житомира Артур Печенюк спроектував генератор, який виробляє електроенергію із дощу. Для цього використав старий двигун із автомобіля дідуся.
21-річний студент із Нідерландів Флоренс вант-Гофф проїхав на велосипеді 365 км 24 лютого цього року. Таким чином висловив підтримку Україні, яка провела у війні цілий рік. Флоренсу вдалося зібрати 7,8 тис. євро на підтримку України.
Флоренс збирає гроші для України через платформу Go Fund Me. Внески все ще можна робити, попри те, що акція закінчилася.
Хлопець розповідає, що підтримував Україну від самого початку повномасштабного вторгнення. Він навіть думав стати бійцем Іноземного легіону.
“Я думав приєднатися до різних ініціатив в Україні – знаходитися там, вивозити людей, робити щось в Україні або зокрема, приєднатися до міжнародного легіону. Але це ні в що не переросло. З різних причин я тоді не зміг поїхати в Україну”, – пригадує хлопець.
Флоренс розповідає, що для нідерландського студента звично їздити на велосипеді. Тож він вирішив здійснити акцію саме у вигляді символічної поїздки. Мав тиждень канікул, і присвятив його підготовці.
Хлопець стартував із міста Гауда, а фінішував у місті Ваддінксвен, де живуть його батьки. Розповідає, що акцію підтримали і мер міста, і місцеві мешканці.
Флоренс каже, що коли у дорозі йому ставало погано, він переглядав фотографії понівечених українських міст, а також рештки збитого російським “Буком” літака рейсу МН17, де загинули 196 громадян Нідерландів.
Зібрані кошти студент відправив до Zeilen van Vrijheid, організації, яка підтримує українських медиків. Їх вкладуть у новий великий проєкт, який називається disaster relief complex – це переносний мобільний пункт надання первинної допомоги. Він розгорається за 10 хв та може надати допомогу 50 пацієнтам до прибуття швидкої допомоги. Дані пункти будуть використовувати у разі ракетних атак на житлові будинки.
Загалом фонд Zeilen van Vrijheid придбав для України 130 машин швидкої допомоги.
Як повідомляло BitukMedia, Премія Ґонґадзе й PEN створили Платформу памʼяті журналістів, загиблих на війні під назвою “RECвієм”. На платформі зібрали інформація про 48 журналістів і журналісток, які загинули після початку повномасштабного вторгнення.
Фото: Фокус. Лю - праворуч, його обличчя не показують. На фото ліворуч - печера, у якій чоловік жив 14 років
Китаєць Лю Моуфу із селища Сінтан провінції Хубей пограбував зі спільниками у 2009 році автозаправку на $22.5. Після цього він утік та переховувався у горах у печері 14 років. За цей час у нього народився oнук.
Лю було за 30, коли він разом з трьома спільниками пограбували заправку та вкрали з неї 156 юанів і два мобільні телефони. 60 юанів вони швидко витратили на їжу та феєрверки. Зрештою у кожного з них лишилося $4,6.
За деякий час спільників Лю заарештували. При чому родича Моуфу, який брав участь у пограбуванні і переховувався до 2012 року, знайшли, коли він спробував влаштуватися працювати на фабрику.
Тож аби уникнути в’язниці, Моуфу вирушив до лісу, де переховувався у карстовій печері, поки поліція обшукувала будинок та допитувала родину. При цьому, поліцейські не здавалася. Попри те, що Моуфу родом із маленького гірського селища і до нього складно дістатися гірською дорогою, китайські поліцейські багато років приходили до родини злочинця і розшукували самого Моуфу.
2017-го поліція майже змогла затримати чоловіка, переодягнувшись співпробітниками служби боротьби із бідністю. Але злочинцеві знову вдалося втекти до лісу.
Час від часу Лю навідувався у село, щоб вкрасти у людей картоплю та м’ясо та побачитися із батьками на кілька хвилин. Під час великих фестивалів чоловік теж заходив у село. Але поліція його помічала, і щоразу доводилося тікати.
Лю узяв із собою за компанію лише кількох собак, аби ті боронили його від диких тварин. Так, перебиваючись іноді крадіжками, а іноді полюванням та збиранням ягід, чоловік протримався 14 років. Дружина і родина переконували його здатися, коли він приходив до них. Але чоловік відмовлявся. Так він пропустив похорони батька і весілля сина, а також народження внука.
12 лютого цього року Лю сам здався поліції – після тривалих умовлянь з боку родини.
“Мені більше 50 років, моя дружина нездужає, і в мене такий чудовий онук. Я хочу жити нормальним життям!” – сказав чоловік.
Однак, поліція каже, що Моуфу все рівно не уникне покарання. Зараз його допитують слідчі, а потім чоловіком займеться прокуратура. Його спільників засудили до 10, 11 та 4 років позбавлення волі.
Як повідомляло BitukMedia, небезпечного розбійника на ім’я Ом Пракаш, відомого як “Паша”, затримали індійські правоохоронці. Він переховувався 30 років і встиг знятися у 28 фільмах. Два останні роки його вважали найбільш розшукуваним злочинцем у індійському штаті Гар’яна.
Колишній співробітник СБУ Олександр Ткачук разом з дружиною Яною створив бренд із пошиття одягу в українському етно-стилі “Вишиваночка”. Каже, що у такий спосіб хоче зберегти нашу культуру.
Ткачув 10 років працював на СБУ та знешкоджував російських агентів. Потім влаштувався до ІТ-компанії. Після початку повномашстабного вторгнення Олксандр приєднався до Сил оборони.
Через війну Олександр втратив роботу, і вони з дружиною вирішили розпочати власну справу. Вони переїхали до Івано-Франківська. Із обладнанням їм допоміг Український ветеранський фонд. Сорочка, вишивка на якій має близько 106 тис. стібочків, вишивається близько трьох годин.
Яна раніше була 3D-дизайнером. Тепер розробляє візерунки для вишиванок. Виготовляють етно-одяг у техніці машинної вишивки. Вироби від колишнього розвідника купують закордоном.
“Наші вишиваночки носять у Польщі, Німеччині, Америці, Франції. Навіть купували в Німеччину для одруження”, – розповідає Яна.
“Росія заперечувала все українське, існування України, а одним із проявів нашої етнічності є національний одяг. Тому ми вирішили започаткувати власну справу з продажу вишиванок”, – каже Олександр.
Як повідомляло BitukMedia, 15-річна вінничанка Маргарита Яценко увійшла до Національного реєстру рекордів України. Вона вишила карту України розміром 108 на 86 см – і це поки що найбільша подібна робота, створена дитиною.
Водійка автобуса Мартін Петі у Британії допомогла спіймати загублену вівцю, яка бігала проїжджою частиною, а потім отримала прохання підвезти тварину до ферми. Все це сталося в перший робочий день жінки.
Про це розповідає компанія-перевізник Brighton&Hove.
Подія сталася минулої неділі. Мартін уперше вийшла на маршрут на місцевій трасі А27. Аж раптом побачила, як перед нею промайнуло щось біле. Придивившись, вона побачила, що це вівця. Тварина була наляканая і бігала між машин.
Мартін любить тварин, тож зупинила автобус, вийшла на дорогу і почала ловити вівцю. На допомогу їй кинулися ще пара водіїв авто. Зрештою, жінка упіймала вівцю, використавши ремінець своєї сумки, як ласо.
Після цього поліція попросила Мартін посадити вівцю до автобуса та відвезти її на місцеву ферму. Але мандрівка тривала недовго – невдовзі автобус наздогнав фермер на фургоні та забрав утікачку.
Як повідомляло BitukMedia, cімом вівцям в американському місті Патерсон, штат Нью-Джерсі вдалося уникнути смерті. Сміливиці вирвалися зі скотобійні і розбіглися по місту. Служба контролю за тваринами відловила їх, але до м’ясників вівці не повернулися. Тварин прихистили зоозахисники.
Зліва направо: інвестори Ларрі Коен, Арі Коен і Девід Сагер тримають “Мадонну Флаже” у сховищі, де вона зберігається в Лейк-Форест, Іллінойс, 27 січня. Фото - Evan Jenkins for The Wall Street Journal
Американець Ентоні Еєрс прагнув довести, що картина за 30 тис. доларів, яку він придбав в антикварній крамниці, була створена самим Рафаелем. Через три десятка років штучний інтелект знайшов 97-відсоткову відповідність.
Завдяки штучному інтелекту (ШІ) вдалося встановити, що картина “Мадонна Флаже”, ймовірно, створена Рафаелем — майстром епохи Відродження.
Ентоні Еєрс з Чикаго придбав картину, відому як “Мадонна Флаже”, ще у 1995 році. У чоловіка було передчуття, що картина, яку він придбав у лондонській крамниці, була першотвором Рафаеля. Проте довести це він не міг.Свого часу Ентоні Еєрс та його друзі витратили понад 500 тис. доларів на найм спеціалістів для аналізу фарб та дерев’яних панелей полотна.
Реставратор Баррі Бауман (ліворуч) і Ентоні Еєрс, який виявив картину, 1995 рік. ФОТО – ЛЮБ’ЯЗНО НАДАНО ТОНІ ЕЄРСОМ
Лише у 2019 році Еєрс віддав картину на експертизу штучному інтелекту з фірми Art Recognition, який протягом чотирьох років аналізував картину.
Весь цей час Art Recognition “навчала” своє програмне забезпечення, використовуючи мільйони творів мистецтва та алгоритми машинного навчання. Все для того, аби штучний інтелект міг розуміти різницю між справжніми роботами Рафаеля та підробками.
“Мадонна Флаже”. ШІ приписує авторство картини Рафаелю.
Завдяки цьому було встановлено з імовірністю в 97%, що “Мадонну Флаже” написав сам Рафаель! За весь час використання програмних потужностей Art Recognition результат у понад 95% отримали не більше 10% клієнтів компанії.
На картині “Мадонна Флаже” Марія тримає на руках немовля Ісуса, а поряд Єлизавета та Іоанн Хреститель, які на цій роботі дуже молоді.
Ші від Art Recognition проаналізував 16 частин “Мадонни Флаже” та картину загалом. Теплове відображення демонструє, що обличчя Марії та Ісуса на 96,57% та 96,24% належать Рафаелю, тоді як решта картини не відповідає його “почерку”. Ймовірно, Рафаель почав картину, але закінчив її його учень.
64-річний Ентоні Еєрс помер 2022 року, результатів дослідження він так і не дочекався. Роботу щодо встановлення авторства картини тепер продовжує його дружина Дон Турко. Дружина Ейерса розповідає: “Тоні просто знав, що вона (картина) щось особливе. Він не міг викинути її з голови”.
Рафаель залишив після себе менше 200 робіт. Останню картину, яку виставили на аукціон, продали за 48 мільйонів доларів.
Як розповідало BitukMedia, технологія штучного інтелекту виявила раніше невідому п’єсу драматурга Лопе де Вега. А ще ШІ допоміг ідентифікувати давно забутий шедевр Рафаеля – “Тондо де Бресі”.
Україна увійшла до 20 найвпливовіших країн світу за рейтингом Global Soft Power Index 2023. Дослідження проводила компанія Brand Finance, яка є світовим лідером у дослідженні впливовості брендів.
Про це повідомив у Facebook директор Українського інституту Володимир Шейко.
Україна посіла 19 місце із 45 за впливовістю у світі. 14 із 47 – за впізнаваністю. Та 68 із 70 за репутацією
“У загальному рейтингу “м’якої сили” Україна посіла 37 місце зі 121. У 2021 році Україна займала 61 позицію”, – пише Шейко.
Global Soft Power Index 2023 – найповніше у світі дослідження сприйняття національних брендів. Воно охоплює 100 тис. респондентів і показує здатність тої чи інші країни впливати на людей закордоном за допомогою привабливості та переконання, пояснює Шейко.
Як повідомляло BitukMedia, Премія Ґонґадзе й PEN створили Платформу памʼяті журналістів, загиблих на війні під назвою “RECвієм”. На платформі зібрали інформація про 48 журналістів і журналісток, які загинули після початку повномасштабного вторгнення.
Юлія Гудожнікова із села Макіївка на Чернігівщині самостійно керує домашнім молочним підприємством, поки її син та чоловік воюють на фронті. Щодня вона скуповую у сусідів та переробляє на сир понад 100 л молока.
Домашній молочний бізнес родина Гудожнікових має уже 11 років. Але після російського вторгненя 2014 року на фронт пішов чоловік Юлії. А після початку повномашстабної війни – і син.
“Молоко я беру у наших односельчан, вони мені його приносять додому, по хорошій ціні беру – 60 гривень за банку. Вони, звісно ж, задоволені, що я беру так дорого. І з роками, у кого було одна-дві корови, тепер уже у них чотири корови, тому що це дійсно вигідно”, – розповідає Юлія.
Підприємство переживало скруту під час відключень світла. Але Український ветеранський фонд допоміг із генератором – надав кошти, які склали половину вартості пристрою.
Як повідомляло BitukMedia, Марія Кобець із Брусилова на Чернігівщині 9 місяців займається ковальством замість чоловіка. Той пішов на фронт воювати за Україну. Жінка хоче, аби кузня “не застоювалася” до його повернення.