Тайський фермер із провінції Чіанграй Таняпонг Джекхам разом зі своїми працівниками перетворює рисові поля на зображення котів. Сподівається таким чином приманити туристів.
Спочатку художник створює на замовлення фермера малюнок. Потім розраховують GPS кординати кожної частини малюнка і за ними висаджують певні саджанці рису.
При цьому, каже Джекхам, колір шерсті кота буде змінюватися, адже колір стебла рослини змінюється під час дозрівання. Зрештою, стебла пожовтіють, і поля стануть схожими на популярного в мережі рудого кота Купера.
Довкола полів побудували оглядові вежі, аби люди могли спостерігати за малюнками на полях згори. У своїх роботах, кажуть фермери, вони обігрують місцеву приказку “У воді є риба, а на полях — рис”, яка означає матеріальний добробут.
“Ми вважаємо, що тисячі людей приїдуть подивитися на цей витвір мистецтва”, – каже Джекхам.
Таїланд є другим після Індії експортером зерна у світі. Але Джекхам каже, що хоче, аби до рису ставилися не лише як до продукту споживання. Хоче розвивати туризм і сільське господарство.
Як розповідало BitukMedia, понад 32 га поля засіяв соняшниками американський фермер Лі Вілсон із міста Пратт, штат Канзас. 10 серпня у них із дружиною Рене виповнюється 50-річний ювілей весілля. Тож чоловік подарував дружині поле із близько 1,2 млн “квіток сонця”.
Біологи з Віденського університету в Австрії помітили, що какаду Гоффіна в неволі розмочують у воді сухарики, перш ніж їх з’їсти. Птахи тримали сухарики у воді близько 20 секунд – мʼякша текстура явно подобалася деяким папугам більше. Таку поведінку папуг вчені називають інноваційною.
Чимало тварин занурюють їжу у воду перед споживанням, яскравим прикладом є єноти. Попередні дослідження показали, що принаймні 25 видів птахів замочують їжу перш ніж зʼїсти, однак чому вони це роблять, залишається незрозумілим.
Замочування їжі іноді спостерігається у тварин у неволі, інколи ж — у природному середовищі. Якщо така поведінка властива не всій популяції, її називають інноваційною. Таку обробку їжі деякі вчені порівнюють із новаторським використанням інструментів.
Єрун Зевальд і Еліс Ауерсперг з Віденського університету в Австрії випадково помітили, що кілька какаду Гоффіна з дослідного центру Goffin Lab в Нижній Австрії відносять сухарики до ємності з водою, призначеної для пиття та купання, залишають їх там, а за кілька секунд — дістають та з’їдають. Після цього вчені почали уважніше стежити за рештою папуг під час годування.
За 12 днів вчені зафільмували, як 7 з 18 какаду відносять їжу до ємності з водою і занурюють її туди. Майже завжди це були сухарики, але кілька разів — бананові чіпси та сушена кокосова стружка. Найчастіше їжу замочував какаду на ім’я Ківі — за 12 днів понад 50 разів. Потім йшов Піпін: він замочував сухарики понад 30 разів і ще кілька разів — кокосову стружку. Також часто їжу замочував папуга муку. Інші чотири птахи теж так робили, але рідше — не більше 10 разів за весь час спостережень.
Піпін і Ківі були головними піддослідними птахами. Інші птахи були у клітці або вуличному вольєрі не весь час, і могли не потрапити на відеозаписи. Автори також виявили, що Піпін і Ківі явно віддавали перевагу замоченим сухарикам: вони майже ніколи не їли їх сухими. Птахи залишали сухарики у воді приблизно на 22-25 секунд.
Якщо ж папуга раптом впускав сухарик, то повертався за ним і потім забирався нагору — до сідала, де стояла миска з водою. Зазвичай ці птахи використовують дзьоб для стабілізації тіла, коли підіймаються кудись, але з їжею у роті зробити це складно. Отже, вони готові докласти зусиль, щоб одержати розмочені сухарики, вказують вчені.
Дослідники дійшли висновку, що какаду Гоффіна мочать сухарики саме для того, щоб ті стали м’якшими. Іншу їжу папуги або не занурювали у воду, або робили це дуже рідко. Через те, що замочували сухарики не всі особини, а в дикій природі такої поведінки в какаду Гоффіна не спостерігали, цю поведінку біологи вважають інноваційною. Ймовірно також, що це спонтанна кулінарна інновація однієї з особин, яку підхопили інші птахи групи.
Як розповідало раніше BitukMedia, нове дослідження наводить докази того, що голуби вирішують деякі проблеми так само, як це зробив би штучний інтелект (ШІ) – дозволяючи їм вирішувати складні завдання, які могли б дратувати людей.
“Потяг до перемоги” переміг у номінації Transport and Logistics конкурсу із PR та креативності European Excellence Awards. Склад із семим вагонів, розписаних українськими митцями, обійшов конкурентів із DHL, FedEx та VAG.
“Потяг до перемоги” — це 7 вагонів, розписаних українськими митцями у рамках спільного проєкту Укрзалізниці, комунікаційної агенції Gres Todorchuk та сучасних українських митців.
Кожен вагон «Потягу до перемоги» присвячений тимчасово окупованим територіям України та подвигам людей, які чинять опір російським загарбникам, писало BitukMedia.
А саме вагони присвячені Криму, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Харківській областям. Керувала проєктом Катя Тейлор.
Фото: Укрхзалізниця
Український потяг обійшов чотири гіганські скульптури від FedEx “Чемпіони без упаковки”. Вони зображували найвідоміші моменти Ліги чемпіонів УЄФА. Для їх створення використали 130 перероблених коробок FedEx. Скульптури встановили біля стадіону Ататюрка у Стамбулі за тиждень до фіналу кубку УЄФА.
Гігант логістики DHL створив пісню Forever Me для просування водостійкого одягу для серферів. Також він запустив соціальну програму yellowunited.
Компанія VAG запустила кампанію, за якою подорожувати усією Німеччиною можна було з квитком, який коштує всього лише 9 євро. Так популяризували громадський транспорт і екологічне мислення.
Як розповідало BitukMedia, Укрзалізниця створила перший у світі автономний поїзд-кухню – Food Train. Цьому сприяв досвід минулої зими, коли вокзали стали центрами обігріву та харчування для всіх українців у прифронтових регіонах. Поїзд-кухня здатен працювати до 7 днів автономно, видаючи до 10 тис. порцій їжі щодня.
23 листопада, в День подяки — традиційне американське родинне свято — цей поїзд вирушив з Києва до Харкова та Ізюма.
Скаржитесь на хронічний недосип? Дослухайтесь поради китайських науковців. Дослідники з Нанкінського медичного університету рекомендують тим, хто не висипається протягом робочого тижня, дозволяти собі довше поспати у вихідні. Як показало нове дослідження, дві додаткові години сну у вікенд на 63% знижують ризик стенокардії, інфаркту або інсульту.
За даними видання, свої висновки вчені зробили, аналізуючи дані 3400 працівників. Аналіз також показав, що серед тих, хто на тижні спав менше шести годин за ніч і не відсипався у вихідні, ризик серцево-судинних проблем помітно зростав.
Сон дуже важливий не тільки для мозку, але і для серцево-судинної системи, для захисту серця від негативних наслідків денного стресу та зниження рівня запалення у судинах.
Те, що нічний сон має тривати сім-вісім годин, добре відомо багатьом. Саме стільки потрібно, аби забезпечити організму нормальний фізіологічний відпочинок. Щоправда, цього рокувчені з Університету Осло (Норвегія) у співпраці з колегами з семи країн навели зовсім інші цифри.
Як показало нове дослідження, навіть якщо п’ять ночей на тиждень спати менше, ніж це потрібно для здоров’я, цю шкоду можна бодай частково компенсувати додатковими годинами сну у вихідні.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені пояснили, як активність в інтернеті пов’язана з безсонням.
Двоє бельгійців – 80-річний Рафаель деТеммерман та його син Герт раптово виявили у своєму будинку загублений артефакт із давньоримського міста Помпеї. Різьблені камені прикрашали їхні сходи протягом 50 років.
Родина згадує, що сувенір продав місцевий торговець у Помпеях, коли чоловіки відвідували музей у 1975 році. Вони розмістили різьблені камені над сходами. Тепер Рафаель заходів продати будинок, і Герт вирішив такий оцінити, що саме вони купили в Італії.
Спочатку пара спеціалістів з галло-римського музею в бельгійському Тонгерені оглянула барельєф на запрошення родини. А наступного дня у двері уже постукала поліція і склала протокол.
“Вони мало не випали в осадок”, – розповідає Герт про візит музейників. Як з’ясувалося, автентичний артефакт невідомі злочинці були викрали із Італії.
Барельєф показує землетрус, який відбувся у місті Помпеї у 62 році н.е. Видно, зокрема, арку при вході у місто, яка падає, та упряжку із двома кіньми у ній.
Батькові і сину пояснили, що туристам весь цей час показували підробку, репліку, а оригінал перебував у їхньому будинку.
Герт, звісно, не проти, щоб історичний артефакт повернувся до Помпеїв. Але сподівається на певну фінансову компенсацію.
Як розповідало BitukMedia, під час нещодавніх розкопок у районі Regio IX археологічного парку Помпеї на півдні Італії виявили пекарню, де працювали раби. Тісне приміщення мало ґрати на вікнах, а разом з людьми жили тварини.
Сукню принцеси Діани продали на аукціоні Julien’s Auctions у Голлівуді за 1,14 млн доларів. Вона двічі виходила в ній на світські заходи — у 1985 і 1986 роках.
Попередньо за оксамитову сукню принцеси Діани очікували виручити 100–200 тисяч доларів. Проте в результаті торгів лот пішов з молотка за суму, яка в 11 разів перевищує естімейт.
Ця сукня – яскравий взірець моди 1980-х. Саме тоді Діана стала іконою стилю.
На сайті Julien’s Auctions зазначено, що це в цій сукні Діана з’являлася на публіці двічі: в італійській Флоренції 1985 року під час королівського туру з принцом Чарльзом та на концерті Ванкуверського симфонічного оркестру в 1986-му.
На аукціоні також продали блузу принцеси Діани, в якій вона позувала під час фотосесії з нагоди заручин з тодішнім принцом Уельським, а тепер королем Чарльзом III у 1981 році. Блідо-рожева шифонова блуза з атласною стрічкою, зав’язаною на бант під коміром, була створена дизайнерами Девідом та Елізабет Емануелями, які того ж року розробили і весільну сукню Діани.
Лот було придбано за 381 тис. доларів проти очікуваних 80–100 тис. доларів.
Дизайнерка згадує у своїй книзі “Сукня для Діани”: “Коли вона побачила нашу блузку, просто закохалася в неї, запитала, хто її зробив, і її направили до нас”.
Після того, як Діана одягла блузку, Емануелі зберігали її у себе, поки не продали у 2010 році. 2019 року блузку виставляли в Кенсінгтонському палаці в рамках виставки Diana: Her Fashion Story.
Раніше BitukMedia розповідало про червоний светр з принтом у вигляді білих овечок, який виставили на аукціон Sotheby’s. Леді Ді в грайливому светрику вперше потрапила під приціли фотокамер у червні 1981 року.
Дослідники з Медичного коледжу Університету Йонсей у Південній Кореї розробили метод для діагностики розладів аустичного спектру (РАС) на основі знімків сітківки. Тестування показало, що штучний інтелект (ШІ) завжди чітко визначає РАС і здебільшого передбачає тяжкість симптомів. Метод підійде для ранньої діагностики, особливо коли доступ до дитячого психіатра обмежений.
Вчені набрали для дослідження 958 учасників, середній вік яких становив 7,8 років. В половини учасників було діагностовано РАС, решта сформували контрольну групу. Дослідники оцінили тяжкість симптомів для кожної дитини за допомогою шкали спостереження для діагностики аутизму (ADOS-2) та шкали соціальної реакції (SRS-2).
Дослідники сфотографували сітківку обох очей дітей та отримали загалом 1890 зображень. Випадково відібрані 85% зображень сітківки та результатів тестів на тяжкість симптомів використовували для навчання нейромережі побудові моделей для виявлення РАС та оцінки тяжкості симптомів. 15% зображень, що залишилися, вчені використовували для тестування.
Аналіз роботи ШІ на тестовому наборі показав, що система у 100% випадків точно вибирала знімки сітківки дітей із РАС. При цьому точність передбачення не зменшилася навіть коли вчені обрізали 90% фотографії і залишили тільки область навколо зорового нерва.
При діагностиці симптомів показники були нижчими, але все ж таки задовільними.
Наймолодшим учасникам дослідження було лише чотири роки. Виходячи з результатів аналізу, дослідники кажуть, що їхня модель, заснована на штучному інтелекті, може використовуватися як об’єктивний інструмент скринінгу, починаючи з віку чотирьох років. Оскільки сітківка новонародженого продовжує зростати до чотирирічного віку, необхідні подальші дослідження, щоб з’ясувати, чи буде цей інструмент точним для молодших дітей.
Як розповідало раніше BitukMedia, штучний інтелект (ШІ) можна використовувати для прогнозу ризику серцевого нападу. Технологія від британських вчених може оцінити загрозу здоров’ю на найближчі 10 років, а отже врятувати тисячі життів людей, в яких до фатального стану призводять непомітні для лікарів зміни у судинах.
Заслужений майстер народної творчості з міста Володимира на Волині Анатолій Бойкоотримав міжнародну відзнаку “Посол культурної дипломатії”.Чоловік виготовляє унікальні вироби з яєчної шкаралупи.
Про вручення відзнаки повідомляє Володимирська міська рада у Facebook.
Нагороду від міжнародного проєкту “Культурна дипломатія” Бойку вручили під час засідання міськради. Він став 28-м послом культурної дипломатії в Європі.
Протягом дворх років майстер співпрацює із міжнародними організаціями. Роботи неодноразово виставляв на аукціони, аби передати кошти на потреби ЗСУ.
Бойка називають “волинським фаберже”. Під час нагородження він презентував свої нові роботи – ячна шкаралупа кована металом, різьблена та оздоблена бурштином.
У травні 2022-го Анатолій Бойко виготовив у своїй техніці оберіг, який присвятив захисникам “Азовсталі”. У січні 2023-го Анатолій Бойко створив різдвяну шопку із використання буршитну та позолоти.
Як розповідало BitukMedia, на цьогорічній виставці “100 вертепів у Ватикані” візьме участь унікальна дерев’яна іграшка – шопка-вертеп. Він створений у традиціях яворівської дерев’яної забавки. Того року її внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Дошка прокляття ратуші Ростока: археологи знайшли цей артефакт 15 століття у вигрібній ямі під час розкопок на будівельному майданчику ратуші. Фото - Archäologie in Mecklenburg-Vorpommern (AIM-V)
Археологи виявили у Німеччині згорнутий шматок свинцю. Вони припускають, що це середньовічна “табличка з прокляттям”, яка викликає диявола. На артефакті є вигравірувані написи, які ледь помітні неозброєним оком.
Дивний артефакт знайшли на будівельному майданчику прибудови ратуші у місті Росток, що на півночі країни. Спочатку дослідники подумали, що цей “неоковирний шматок металу” не більше ніж брухт.
Однак, як тільки археологи його розгорнули, зрозуміли, що це річ XV століття і вона містить загадкове повідомлення. Йдеться про гравіювання готичним шрифтом. Напис ледь помітний неозброєним оком. Але слова стали розбірливими.
Виявилось, що на табличці написано: “sathanas taleke belzebuk hinrik berith”. Дослідники розшифрували текст як прокляття, яке було спрямоване на жінку на ім’я Талека та чоловіка на ім’я Хінрік (Гейнріх). Воно мало викликати Вельзевула (інше ім’я диявола) і Берита (демонічного духа).
Фото – Archäologie in Mecklenburg-Vorpommern (AIM-V)
Хоча дослідники, швидше за все, ніколи не дізнаються, хто ці люди, вони припустили, що йдеться про пару, яку хотіли розлучити.
Що робить знахідку такою особливою? “Таблички прокляття насправді відомі з давніх часів у грецьких і римських регіонах, тобто з періоду 800 року до нашої ери до 600 року нашої ери. З іншого боку, наше відкриття можна датувати XV століттям”, – пояснив керівник розкопок доктор Йорг Ансорге. Досі йому не було відомо про подібні знахідки на території Німеччини.
Місце розкопок. Фото – PRESSESTELLE STADTVERWALTUNG ROSTOCK
Табличку виявили на дні вигрібної ями. Ще в давні часи таблички з прокляттями залишали там, де їх було важко або неможливо знайти. Це пояснювалось тим, що прокляті не мають дізнатися про лихо, що на них насувається. Таким чином, лиха магія могла діяти безперешкодно.
Як розповідало раніше BitukMedia, у Норвегії шукач скарбів наткнувся на рідкісну для цього регіону візантійську монету X століття із зображенням Ісуса Христа.
У Кривому Розі 48-річний чоловік випав із вікна і зачепився підштаниками вниз головою між другим і третім поверхами. Так його і знялися рятувальники.
Про це інформує Головне Управління ДСНС України у Дніпропетровській області.
Про те, що чоловік завис між поверхами, на пульт служи 101 надійшло о 13:04 17 грудня. Очевидці повідомили, що на вулиці Мусоргського чоловік звисає з балкону та потребує допомоги.
До рятувальної операції взялися рятувальники спільно зі співробітниками Нацполіції. Для цього використали машину із висувною драбиною. Як видно із наданого фото, рятувальник та правоохоронець разом знімали чоловіка із балкона, а другий приймав його на драбині.
Завдяки спільним старанням, рятувальники та копи спустили чоловіка 1975 року народження на землю.
Аркан колоди таро “Повішаний”, який приходить на згадку у цій ситуації, часто символізує жертовність, самопожертву, благочинність, а також розслаблений розум попри усі незгоди, здатність переносити поневіряння у стані спокою та прийняття, медитативного розслаблення.
Як розповідало BitukMedia, київські поліцейські врятували 80-річного чоловіка, який мешкає на бульварі Миколи Міхновського. У пенсіонера стався інфаркт, він не виходив на зв’язок кілька днів. Поліцію викликав його знайомий.
Самка темноспинного альбатроса на ім'я Віздом (на фото ліворуч) 3-го грудня 2023 року. Фото - USFWS Pacific
Найстаріша дика птаха у світі — самка гавайського або темноспинного альбатроса на ім’я Віздом — вкотре повернулася на рідний атол Мідвей у Тихому океані. Їй щонайменше 72 роки, і ще донедавна птаха регулярно розмножувалась.
Самка гавайського альбатроса (Phoebastria immutabilis), яку називають Віздом (у перекладі з англійської “мудрість”), вважається найстарішим диким птахом у світі. За оцінками фахівців, зараз їй щонайменше 72 роки. І це не “на око”. Віздом відома орнітологам з 1956 року: Чендлер Роббінс, який працював на атоле Мідуей на північному заході Гавайського архіпелагу, помітив її алюмінієвим кільцем з номером Z333. Вже тоді птасі було близько п’яти років. Наступного разу вчений зустрів цю самку 2002 року — і доповнив старе кільце новим, яскраво-червоним.
З 2006 року Віздом вирізнялась вражаючою постійністю – щороку наприкінці листопада або на початку грудня вона поверталась на Мідвей. Йдеться про атол, що став рідним домом для мільйонів темноспинних альбатросів та інших морських птахів.
Попри поважний вік, ще донедавна Віздом регулярно відкладала яйця і виводила потомство. Вважається, що за життя вона виростила понад три десятки пташенят. Але цього року Віздом навряд чи загніздиться, вважають співробітники тихоокеанського відділення Служби охорони рибних ресурсів та диких тварин США.
Вважається, що Віздом за своє життя висиділи понад 35 пташенят. Фото – Madalyn Riley/USFWS Pacific Region
Справа в тому, що принаймні з 2010 року її постійним партнером був самець на ім’я Акеакамаї (в перекладі з гавайської – “любитель мудрості”). От тільки наприкінці 2021 року він не повернувся на рідний атол, тому Віздом пропустила сезон розмноження. Пропустила і 2022-го. Орнітологи не виключають, що Акеакамаї загинув.
У 2023 році Віздом помітили на Мідуеї 1 грудня. За словами біолога Джона Плісснера, який працює в розташованому на атоле заповіднику, він не очікує, що цього сезону знаменита птаха відкладе яйця. Проте дослідник зауважив, що вона бере участь у шлюбних танцях з іншими птахами.
Вчені відзначають, що Віздом загалом виглядає здоровою та активною, а тому шанс на нове потомство від неї досі залишається. “Вона досить жвава для семидесятирічної!”, – написав Плісснер у пості.
Як розповідало раніше BitukMedia, столиця Нової Зеландії Веллінгтон радіє появі на світ пташенят ківі. За словами захисників природи, в околицях міста у диких умовах ці птахи не народжувалися вже близько сотні років.
103-річна Дороті та 102-річний Тім Волтери із села Вінгхем англійського графства Кент відсвяткували свою 81-у річницю весілля. Познайомилися вони у 18-річному віці, коли виготовляли літаки на заводі під час Другої світової війни.
Дороті і Тім одружилися, коли їм обом було по 21. Кажуть, прожили так довго разом, бо ніколи не сперечалися.
“Ми були щасливі. Завжди були щасливі”, – пригадує Тім.
“Ми погоджуємося, ми обговорюємо, ми не сваримося”, – каже Дороті.
Тім пригадує, як застрибував на велосипед і їхав побачитися із Дороті. А вона розповідає, що він запросив її прогулятися і зробити кілька її фото. Так усе й почалося.
Фото: FAMILY HANDOUT
Зараз, кажуть, не можуть повірити, що уже 81 рік разом. Після війни 32 роки працювали на фермі. Був час, коли вони мандрували Європою на човні.
Подружжя жило у власному будинку, поки їм обом не виповнився 101 рік. Тепер живуть в одному пансіоні для людей похилого віку.
Як розповідало BitukMedia, 102-річна британка Джойсі Джекман відзначила свій черговий День народження 9 травня. Коли її запитали, в чому секрет, жінка відповіла – “хороший секс і хороший херес”.
Пес із кличкою Боніфацій після підриву росіянами Каховської ГЕС вибрався на пліт та доплив аж до Одеської області. Врятованого безхатька забрала родина із Польщі.
Про це повідомляє у Facebook громадська організація “Animal SOS Odessa”.
Відразу після порятунку пес пройшов лікування та реабілітацію, а потім кілька місяців жив у Центрі адопції.
“Ми пройшли довгий шлях у клініках, обстеження, лікування, реабілітацію. Кілька місяців Бонечка провів у нашому Центрі адопції і швидко завоював серця і наших волонтерів, і всіх гостей – своїм чудовим характером, чарівною посмішкою, довірою до людей”, – розповідають волонтери.
Боня, як лагідно називають його, уже зараз перебуває у Польщі. Знайти господарів допомогли у Центрі адопації. Поляки сплатили витрати на усі документи та вартість перевезення пса – Боня їхав в окремому купе.
“Ми дуже переживали як Боня перенесе дорогу, як прийме свою нову родину. Зараз усі клопоти та хвилювання позаду, Боніфацій у Польщі, вже гуляє у парку зі своїми господарями, спить на м’якій ковдрі, щасливий, розслаблений та коханий”, – розповідають волонтери.
Кожна така історія – це диво для тварини, кажуть вони
Як розповідало BitukMedia, херсонського котячого лемура Адама евакуювали до Києва після того, як він отримав контузію. Тепер, аби він не тужив, волонтери відшукали його подругу Джулію.
“Така ідея “переслідувала” мене вже давно, але я чекав спеціальної нагоди. І це неймовірне відчуття – знати, що я найкращий у світі в “триманні льодяників” у бороді”, – каже Штрассер.
Джоел Штрассер із Куни, штат Айдахо є серійним рекордсменом Гіннеса і раніше вже здобув кілька титулів Книги рекордів. 2 грудня 2022 року він встановив рекорд з найбільшої кількості різдвяних кульок у бороді – 710.
Свій перший запис у Книзі рекордів чоловік отримав у 2019 році, коли розмістив на своїй бороді 302 прикраси. За рік він підвищив планку до 542 штук, а 2021 року – до 686 штук.
Джоелу знадобилося дві з половиною години, щоб закріпити всі 710 кульок з останньої спроби. А от зняття прикрас тривало годину і було болісним. Вага прикрас перевищила два кілограми.
Загалом чоловік чіпляв у бороду різні предмети, зокрема зубочистки, ключки для гольфу та паперові соломинки.
В серпні цього року Штрассер потрапив до Книги рекордів Гіннеса як людина, яка напхала собі в бороду найбільшу кількість зубочисток – 3500. На початку кліпу видно, як Штрассер розповідає про свій рекорд. Далі йде власне процес заповнення бороди зубочистками, а наприкінці його борода зникає під тисячами тонких дерев’яних паличок. Джоел починає махати головою в різні боки, і зубочистки розлітаються.
Зауважимо, веселі прикраси для обличчя набули популярності та стали інтернет-трендом у 2019 році: відтоді Джоел прикрашає свою бороду та б’є рекорди Гіннеса один за одним.
Фото – Facebook.Joel Danger Strasser
В активі американця кілька рекорді:він вставляв у свою бороду паперові соломинки (534 шт), палички (520), підставки для м’ячів для гольфу (607), олівці (456) та прищіпки (359).
Як розповідало раніше BitukMedia, визначили власника найдовшої у світі бороди.
У Великій Британії на аукціоні продали середньовічний науковий прилад, якому 712 років. Йдеться про хорарний квадрант, і він найстаріший з виявлених в Англії. Артефакт обійшовся новому власнику в 126 тисяч фунтів стерлінгів.То що воно таке?
Проданий з торгів хорарний квадрант виготовили у 1311 році. У XIV столітті він допомагав визначати час за висотою та положенням сонця, а також дату Великодня.
Хорарний квадрант – це мідна пластина у формі чверті кола з нанесеними на неї різними мітками та шкалами. За останніми можна було розраховувати висоту об’єкта, положення сонця та час. На такому сонячному годиннику також є лінії, які ділять час між сходом і заходом на 12 однакових відрізків – це умовні “години”. Через це виходило, що влітку, коли світловий день довший, кожна година довша, ніж узимку, коли сонце сідає раніше.
Прилад мав практичне значення, адже денне світло відігравало вирішальне значення для виконання робіт. На іншому боці пластини квадранта є покажчик, що обертається — свого часу з його допомогою вираховували дату християнського Великодня.
Одна сторона пристрою використовувалася для визначення дати Великодньої неділі. Фото – Christie’s Images LTD. 2023
Прилад з радіусом трохи більше 5 см легко поміщався в долоню. За словами наукового експерта аукціонного дому Christie’s, інструмент свого часу революційно вплинув на науку, а сьогодні – на наше розуміння історії науки.
“Це схоже на середньовічний комп’ютер, – зазначив Джеймс Хіслоп, голова відділу науки та природної історії аукціону Christie’s. — Ці квадранти, мабуть, були інструментами торговців, високопоставлених церковників та вчених”. Не дивно, що покупець заплатив за цінний артефакт понад 150 тис. доларів.
За даними фахівців, подібні хорарні квадранти вперше згадуються в рукописах IX–X століття з Багдада. Тоді місто було міжнародним центром наук та освіти. Інноваційні віяння зі Сходу потрапляли до Європи через Піренейський півострів, який тоді був під владою мусульманських еміратів.
Щодо Європи, першу відому згадку про квадранти виявили у Франції – в описі XIII століття астронома та перекладача арабських трактатів Профатіуса (Якова ібн-Тіббона). До середини XIV століття вони були популярні у вищих колах, зокрема кілька таких інструментів отримала у подарунок дружина англійського короля Едуарда II.
Вважається, що згодом прилади широко поширились світом, хоча досі знайдено лише кілька ранніх хорарних квадрантів. Два найвідоміших знаходяться у музеях у Лондоні та Флоренції. Третій виявили у 2015 році поблизу августинського монастиря в Англії. Всі вони дуже схожі на пристрій, проданий на нещодавньому аукціоні. Отже, є припущення, що колись могла існувати професійна майстерня з виробництва цих наукових приладів, про яку історики досі не знають. Або навіть про одного невідомого майстра.
Цей “годинник” досить малий, щоб поміститися в долоню. Фото – Christie’s Images LTD. 2023
За словами наукового експерта аукціону Christie’s, продавець придбав квадрант близько двадцяти років тому і не знав, що це. Тільки цього року його дослідили і зарахували до колекції рідкісних середньовічних наукових інструментів. Вчені зазначають, що кожна така знахідка розширює розуміння тогочасної науки.
Як розповідало раніше BitukMedia, у Бельгії знайшли фрагмент загадкового артефакту, відомого як римський додекаедр. Знайдений у полі уламок, як очікують, допоможе знайти відповідь на запитання: навіщо дві тисячі років тому на півночі Європи робили такі фігурки?
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
