Мандрівник Роберт “Джей Ер” Гарріс із американського штату Луїзіана за останні 50 років відвідав понад 50 країн. Зазвичай чоловік обирає найвіддаленіші куточки світу. І говорить, що не збирається зупинятися.

Історію мандрівника розповідає CNN.

Вперше Гарріс вирушив із дому, коли батьки відправили його у табір бойскаутів у горах Катскілл. Хлопець пручався цьому, але жити у палатці і виживати у дикій природі йому сподобалося.

Також Роберт багато мандрував разом із матір’ю на потягає дального слідування – батько працював у вагонах-ресторанах і родина мала знижку на квитки. Але потім авація набрала обертів, і залізниця втратила популярність, батько втратив роботу.

1966-го Гарріс закінчив Квінc-коледж Кембріджського університету, де вивчав психологію, і відчув, що має потребу у мандрах.

Гарріс оглянув карту, і побачив, що найвіддаленіша місцина, до якої він може дістатися, це селище Серкел на Алясці. Тож спакував речі у пошарпани “Фольксваген” і вирушив у дорогу. Саме у цій подорожі молодий чоловік зрозумів, що точно хоче бути мандрівником.

З того часу минуло багато років. Гарріс подорожував Скелястими горами Канади, Андами – найдовшим гірським хребтом Південної Америки, європейськими Альпами, гірським хребтом Піренеїв на кордоні Франції та Іспанії та Новою Зеландією. Він гуляв льодовиками Гренландії, острова Бафін у канадській Арктиці та Національному парк Глейшер в американському штаті Монтана. Побував у Долині Смерті у Каліфорнії, а також в африканській пустелі Сахара. Із 20 років він веде щоденник, у якому пише про свої пригоди. Кожного року здійснював одну мандрівку, а то й дві. Не був лише у Антарктиді.

1975-го Гарріс заснував консалтингову фірму JRH Marketing Services, віддав її в управління молодшому брату, а сам за гроші від підприємства донині мандрує по всьому світу.

Мандрівник каже, що найбільше його захоплюють віддалені аборигенні племена. Він бере подарунку, долає до них складний, сповнений пригод і небезпек шлях, і аборигени дивуються, що людина пройшла такий величезний шлях, аби лиш подивитися на них.

Однак, скаржиться Гарріс, через зміну клімату цим племенам все важче і важче стає отримувати від землі те, що вони звикли. Та і сам мандрівник помічає, як змінюється природа – не у кращий бік.

Гарріс регулярно займається спортом, щоб підтримувати гарну форму. У свої мандрівки бере каструлі, аптечки та очищувачі води, а також прилад із кнопкою, який в разі біди буде передавати сигнал СОС. Чоловік каже, що для нього мандрівки не дуже змінилися із середини ХХ сторіччя, коли він виходив з дому без телефона із доступом до супутникового зв’язку та GPS.

Гарріс нещодавно повернувся з походу Швецією, наступного літа планує відвідати Атлаські гори в Марокко, щоб познайомитися із аборигенами берберських племен. Він також сподівається дістатися Монголії, щоб поспілкуватися з пастухами верблюдів у пустелі Гобі.

“Я думаю, чим більше ви подорожуєте, тим більше розумієте, що не скрізь були, – каже він. – Завжди є інші місця, куди можна вирушити. І для мене це гарна новина».

“Мені все ще цікаво, на що схожий світ, природа та люди, які в ньому живуть, особливо у віддалених місцях”, – каже мандрівник.

Як повідомляло BitukMedia, y всіх чотирьох дітей канадського подружжя Едіт Лемей і Себастьєна Пеллетьє із Квебека виявили рідкісне генетичне захворювання – пігментний ретиніт. Воно призводить до поступової втрати зору. Допоки їх діти можуть бачити, Едіт та Себастьєн влаштували їх світове турне.