Вчені Університету Фліндерса вивчали короткохвостих сцинків (Tiliqua rugosa) понад 30 років. Фото - Mike Gardner, Flinders University
Палеонтологи знайшли скамʼянілості найбільшої ящірки – розміром з людську руку. Tiliqua frangens приблизно в 1000 разів більша за своїх сучасних родичів і ходила по Землі близько 50 тис. років тому разом з іншою вимерлою мегафауною.
Рештки сцинка завбільшки з людську руку знайшли поряд з іншими “вибухами” з доісторичного минулого.
Після років ретельної роботи дослідники з Університету Фліндерса офіційно описали найбільшого сцинка, виявленого досі. Його офіційна назва Tiliqua frangens, або скорочено Frangens. Ось як він виглядав:
Художнє зображення доісторичної ящірки, знайденої дослідниками з Університету Фліндерса – найбільший сцинк з усіх, які існували. Ілюстрація – Kailah Thorn, Katrina Kenny/AAP
Зовні ця істота була би схожа на свого найближчого нинішнього родича – синьоязикого або короткохвостого сцинка – й існувала близько 50 тис. років тому разом з іншою вимерлою мегафауною, наприклад сумчастим левом та дипротодоном.
Через громіздке тіло та шипасту броню ящірки Tiliqua frangens отримали прізвиська “Мега Чонк” та “Чонказавр”.
Науковці дізналися про існування Frangens завдяки кісткам, знайденим у Веллінгтонських печерах у Новому Південному Уельсі, і скам’янілостям, що зберігаються в музеях Австралії.
Як розповідало раніше BitukMedia, палеонтологи виявили в США цвинтар стародавніх родичів слонів.
Професійний рибалка в Італії минулого місяця виловив величезного сома завдовжки понад дев’ять футів і, можливо, встановив новий світовий рекорд. Фото - Instagram/ madcat_fishing
Сома-велетня виловив в річці По професійний італійський риболов-спортсмен Алессандро Б’янкарді. Його рибина виявилась найдовшим представником свого виду, коли-небудь спійманою і відпущеною людиною. І невдовзі за ним буде світовий рекорд.
Наприкінці травня Б’янкарді як завжди рибалив на річці По, що на півночі Італії. Раптом він відчув потужне клювання. Чоловік, який був у цей момент у човні один, розпочав дуже складну та виснажливу боротьбу з таємничим річковим монстром.
Протягом 40 хвилин рибалка вів велетня на спінінгу і при цьому протистояв підводними перешкодами та сильній течії. Нарешті, змученому Алессандро вдалося дотягнути здобич до мілководдя, і тут він зрозумів, з ким мав справу — з гігантським сомом.
“Страх не втримати його накривав мене панікою, — згадує Б’янкарді. — Я сам зіштовхнувся з найбільшим сомом із усіх, які мені зустрічалися за всю мою 23-річну професійну кар’єру”.
Поки чоловік боровся із сомом, намагаючись витягнути його на сушу, його човен мало не забрало течією. Йому довелося прив’язати здобич, стрибнути у воду і наздоганяти човен. Коли ж ситуацію вдалося взяти під контроль, Б’янкарді повідомив про свою рибальську удачу іншим рибалкам.
Фото – Madcat / Alessandro Biancardi
В присутності десяти свідків рибину офіційно заміряли. Довжина сома становила 285 см, що на 4 см більше попереднього рекорду, також встановленого на По. У квітні двоє рибалок на надувному плоту зловили сома завдовжки 281 см. Рекорд Б’янкарді поки що офіційно не зареєстрований, але процес реєстрації рекорда запущений.
А от ваги велетня нам не дізнатись: Б’янкарді вирішив не зважувати свого сома, щоб ще більше його не травмувати. Ніжно попрощавшись зі своєю щасливою рибиною, відпустив сома назад у річку. Він сподівається, що річковий монстр ще принесе іншому щасливому рибалці ту саму радість, що приніс йому.
Як розповідало раніше BitukMedia, десятирічна дівчинка голіруч зловила півметрового окуня.
Розробники називають свій додаток інтерактивний меморіал русифікації в Україні.
“Меморіал покликаний показати людям розмах культурної колонізаційної політики, ненав’язливо вплітаючи історичний наратив у буденне життя. Відвідувачі меморіалу самі мають дійти висновку, чому так “істарічєскі слажилось”, що в Україні багато російськомовного населення”, – кажуть розробники.
Розробники розмістили у Києві ряд табличок, які пов’язані із певними установами, яких торкалася заборона – шкіл, церков, бібліотек. Сам додаток на мобільному пристрої об’єднує ці таблички. Він розповість про те, як забороняли українську мову та культуру.
У додатку можна скласти екскурсійний маршрут та отримати аудіосупровід.
“Це допоможе поглянути на русифікацію як свідому послідовну політику впродовж століть. І так само свідомо і послідовно позбутись її”, – кажуть розробники.
Застосунок доступний у Google Play та App Store. Завантажити його можна також на сайті “Лінгвоцид”.
Як повідомляло BitukMedia, українські розробники відеоігор студія Hologryph презентувала трейлер до відеогри SAND. За сюжетом, Австро-Угорщина перед Першою світовою вирішує колонізувати космос і відправляє на пустинну планету Софія галичан. За жанром гра буде космічним шутером.
“Це цікавий об’єкт, тому що він незвичайни”, — каже Даріо Пенья-Паскуаль, археолог із організація Arbore Arqueoloxía, яка проводила розкопки. Його визначають як точильний камінь, оскільки він має характерні сліди від лез.
Команда виявила предмет на руїнах вежі Мейра в Ріа-де-Віго, у гирлі річки в південній частині іспанської автономної спільноти Галісія. Вежа була одною із понад 130 замків й укріплень, зруйнованих під час селянських повстань Ірмандіньйо у XV столітті.
Пеніси на той час були культовими предметами. Тому точило могли виготовити у такій формі, пояснюють археологи.
Як повідомляло BitukMedia, під час археологічних розкопок в Іспанії вчені натрапили на кам’яну скульптуру фалоса. Це не перша знахідка такого роду. Фалос був важливим символом давньоримської культури. Але знайдена скульптура вперше така велика – близько 46 см.
Пачку купюр загальним номіналом 500 тис. пессо ($121,5) проковтнув поліціянт у передмісті Боготи, столиці Колумбії. Гроші відібрав у місцевого бізнесмена. Потім побачив співробітників антикорупційного підрозділу – і зважився на небезпечний крок. Тепер він у лікарні.
Нечистий на руку офіцер поліції сфабрикував звинувачення на бізнесмена із передмістя Боготи – місті Соача – і почав вимагати хараб. Погрожував посадити за ґрати.
Підприємець не розгубився і поскаржився до служб, які борються із викраденнями та здирництвом.
Антикорупціонери та бізнесмен розіграли виставу – поліцейський дійсно отримав пачку купюр у півмільйона у місцевій валюті. Коли ж зрозумів, що на нього вийшли і зараз пов’яжуть, спробував проковтнути гроші.
Пачка була невеликою – лише дев’ять купюр. Однак пессо у прямому сенсі стали поперек горла і заблокували дихальні шляхи. Місцеві журналісти опублікували відео, на якому посірілий від браку кисню офіцер-харабник заявив їм, що він не винуватий.
“Я нічого не отримав, нічого. Поняття не маю, про що вони говорять”, – заявив пацієнт, важко дихаючи.
Однак лікарі уже витягли папірці із його горла. Після лікування хабарник вирушить за ґрати.
Нажаль, така практика серед колумбійських поліцейських офіцерів є поширеною, розповідають місцеві бізнесмени.
Як повідомляло BitukMedia, aмериканець Колін Девіс Маккарті розкидав на пожвавленій трасі у штати Орегон $200 тис. На допиті у поліції сказав, що просто захотів поділитися благословенням із іншими людьми.
Буковинець втратив частину щелепу у результаті важкої травми і не міг нормально харчуватися. Місцеві хірурги-стоматологи та торакальні хірурги допомогли чоловікові повернутися до повноцінного життя.
У перший етап операції торакальні хірурги вилучили п’яте ліве ребро чоловіка.
Під час другого етапу хірург-стоматолог Микола Токар змоделював iз нього імплант потрібного розміру і форми й встановив його на місці відсутньої ментальної ділянки нижньої щелепи.
Для закриття дефекту щелепи потрібен був фрагмент кістки розміром не менше 7 см. Лікарі визначили, що найкраще для цього підходить ребро. Операція була важкою, існував великий ризик крововтрати. Але попри все, пацієнт швидко відновлюється.
“Після того, як імплантована кістка приживеться, чоловіку можна буде провести пластику, встановити зубні імпланти й навіть повністю відновити зубний ряд”, – каже Микола Токар.
Як повідомляло BitukMedia, y львівській лікарні Св. Пантелеймона відновили палець 24-річному Назару із частини його ребра. Пацієнт травмував кисть під час гри у футбол кілька років тому і на пальці утворилася доброякісна пухлина.
В Saving Wildcats кажуть, що ці випуски є "першим в історії збереженням поауляції диких котів у Британії". Фото - Saving Wildcats.
Молодих диких котів, вирощених у неволі, випустили в дику природу в Шотландському нагір’ї минулого тижня. До такого кроку вдались вперше. Йдеться про вид, який перебуває на межі вимирання.
Кішки були виведені та випущені Saving Wildcats. Це європейський проєкт під керівництвом Королівського зоологічного товариства Шотландії (RZSS) у партнерстві з групою природоохоронних та урядових організацій.
Точну кількість випущених тварин не розкривають, обмежуючись словом “кілька”. Кажуть, за кілька місяців загальна кількість вільних тварин зросте до 22.
Фото – savingwildcats.org.uk
“Це справді захоплююча віха”, — каже д-р Хелен Сенн, керівник проекту Saving Wildcats. За її словами, такі кроки “критично важливі, тому що цей вид знаходиться на межі вимирання”.
Коти, яких іноді називають “високогірними тиграми”, ледве тримаються на волосині. Опитування, проведені з 2010 до 2013 року, показали, що в дикій природі залишилося лише від 115 до 314 диких котів. Ба більше, у 2019 році Міжнародний союз охорони природи визнав, що шотландські дикі коти не мають життєздатної популяції для виживання виду. От зоозахисники й урядові організації і намагаються виправити це.
Відомо, що цей вид диких котів потрапив до Великої Британії з Європи близько 9 тисяч років тому. Проте його майже повністю винищили у ХІХ столітті, коли люди розчищали собі місця для проживання.
Нині “високогірні тигри” мають законний захист від людей, але головною небезпекою для них стали домашні коти — вони схрещуються з дикими. Народження гібридних кошенят загрожує виду генетичним вимиранням.
Більші й кремезніші за домашніх котів, дикі кішки мають плямисте коричневе хутро, смугасті густі хвости з чорним кінчиком і вуха, які стирчать набік.
Тому Saving Wildcats обрали Cairngorms Connect, заповідну територію площею 232 квадратні милі в Національному парку Cairngorms, гірському регіоні на півночі Шотландії, щоб випустити на волю вирощених у неволі тварин. У цьому регіоні мало одомашнених котів.
Шотландські дикі кішки живуть здебільшого в долинах. Вони блукають узліссям у пошуках дрібних ссавців, наприклад, кроликів, мишей і полівок, які складають основну частину їхнього раціону. Вони можуть також полювати на жаб, ящірок, комах і птахів, якщо їм випаде така можливість.
Компанія Saving Wildcats доклала зусиль, щоб вирощені в неволі коти мали інстинкти та мисливські навички, необхідні для виживання в дикій природі.
Фото – savingwildcats.org.uk
Як розповідало раніше BitukMedia, загадкову “кішку-лису” з корсиканських легенд визнали новим видом котячих.
У пацієнта зі Шрі-Ланки видалили найбільший у світі камінь в нирках — розміром з грейпфут, завдовжки з банан і за вагою з чотирьох хом’яків. Рекорд вже підтвердила Книга Гіннеса.
Про це повідомляє CNN з посиланням на Армію Шрі-Ланки.
На Шрі-Ланці видалили найбільший у світі камінь у нирках – завдовжки 13,372 см., і вагою 801 грам. Операцію провели 1 червня у військовому шпиталі Коломбо. Пацієнт — 62-річний солдат у відставці Каністус Кунг. Чоловік розповів, що відчував біль у животі з 2020 року, однак медикаментозне лікування йому не допомагало.
Ще пак! Вилучений камінь в п’ять разів перевищує звичайну чоловічу нирку. Він побив аж два світові рекорди. Попередній рекорд з довжини 13 см був встановлений в Індії у 2004-му, а з ваги – 620 грамів – в Пакистані в 2008 році, згідно з Книгою рекордів Гіннеса.
Камені у нирках утворюються з мінералів та солей в крові. Вони складаються з твердих частинок матеріалу, що кристалізується в нирках, сечоводах або сечовому міхурі через генетичні фактори та фактори навколишнього середовища. Камені у нирках можуть викликати сильний біль. А коли стають надто великими, єдиний вихід – хірургічне видалення.
Як розповідало раніше BitukMedia, львівські медики отримали можливість вдвічі подовжити перебування нирки поза тілом людини. Це відбулося завдяки апарату Kidneyassist. Львіські трансплантологи стали першими в Україні, хто його використав.
Етюд Тараса Шевченка із зображенням церкви у Покровському. Фото: https://bizslovo.org/
Мешканці села Покровське на Дніпропетровщині знайшли рештки кам’яної церкви, збудованої у XVIII ст. Фундамент та частину стін побачили на дні змілілого Каховського водосховища. Цю церкву малював Тарас Шевченко під час своїх експедицій.
Кам’яну церкву побудували у Покровську восени 1798 року поруч із пограбованою дерев’яною козацькою. Дерев’яна церква була січовою, а коли царська зруйнувала Січ, мародери із російської армії розграбували культову споруду.
Тарас Шевченко кілька разів відвідував Покровськ. На одному із етюдів із зображенням села він зобразив церкву. Припускають, що тут він почав роботу над поемою “Сліпий”.
Церква простояла до 1954-го, коли ввели в експлуатацію дамбу. Перед затопленням території представники влади евакуювали частину церковного начиння, частину забрали місцеві. Зараз артефакти перебувають у Покровському музеї. Серед них: ключ від Січової церкви, ікона розп’яття, глечики запорізьких козаків, козацькі люльки, рештки шпаги
Про зруйнування церкви написав українських письменник та режисер Олександр Довженко:
“…Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти років не вірю в Бога і відтоді не був у церкві. Але в селі Покровському я пошкодував, що Бога немає. Мені страшенно захотілося, щоб він з’явився хоча б на п’ять хвилин і, побачивши зруйновану негідниками пам’ятку давньої архітектури, споруджену на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих юд, що вчинили цю мерзенну справу. Прощавай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не поменшало. Зменшилося краси”.
Як повідомляло BitukMedia, після підриву Каховської ГЕС Україну можуть чекати до 1,5 млн кліматичних біженців із південних областей у довгостроковій перспективі. Загрозу несуть забруднення води продуктами нафтопереробки та мікроорганізми, які будуть розвиватися у вологих будинках. Однак зараз час не для паніки, а для тверезого розуміння способів подолання цих проблем. Так вважає старший науковий співробітник Галузевої науково-дослідної лабораторії “Охорона навколишнього середовища” Максим Сорока.
Гурт “Океан Ельзи” випустив кліп на нову версію хіта “Я їду додому”. У відео показали історію української дівчини, яка обирає для себе важкий шлях повернення додому. Нова “Я їду додому” є “присвятою і щирою вдячністю саперам, які щоденно ризикують життям, очищуючи Україну від мін”.
Пісню “Я їду додому” гурт випустив 15 років тому. У 2003 році вона увійшла до альбому “Тviй формат”.
Зараз “ніби звичайна фраза “Я їду додому” перетворилась на найбільше бажання, мантру, молитву для мільйонів українців”, а “пісня звучить зовсім інакше: чуттєво, з болем, але з надією, з непохитною вірою в наш дім-Україну, – йдеться в описі під кліпом на Youtube.
Відео презентували спільно з фондом “Повернись живим” і мобільним оператором “Київстар” у рамках кампанії з розмінування деокупованих територій України під назвою “Нам тут жити”. Згідно з даними ДСНС, мінами та нерозірваними боєприпасами забруднені близько 30% України.
“Океан Ельзи” закликали приєднатися до збору на обладнання і транспорт для 146 саперних груп ЗСУ, які розміновують Україну. Долучитися можна тут. Кошти від монетизації пісні й відео гурт спрямує на розмінування (і уже спрямував додаткових 500 000 гривень).
Як розповідало раніше BitukMedia, наприкінці травня гурт “Океан Ельзи” спільно зі співачкою Kola випустили спільний кліп “Коли ми двоє”, який присвятили “всім, хто любить і чекає”.
Закриті люки та складений перископ на знайдених рештках свідчать про те, що субмарина занурювалась, коли затонула. Фото - K. Thoctarides/PlanetBlue.gr
Дайвер-ветеран з Греції оголосив, що після двох десятиліть пошуків знайшов уламки HMS Triumph. Надсекретна британська субмарина зникла з радарів у 1942 році і, як виявилось, пролежала на дні Егейського моря понад 80 років.
Вперше HMS Triumph спустили на воду 1938 року. За чотири роки підводний човен виконав понад 20 місій, а останнім його завданням став порятунок понад 30 британських втікачів з острова Антипарос. Згідно з військово-морськими записами, субмарина мала вирушити 9 січня 1942 року, але “Тріумф» так і не з’явився, втікачів заарештували. 23 січня 1942 року Королівський флот Великої Британії визнав підводний човен зниклим безвісти, а разом з ним і 64-х членів екіпажу, що перебували на борту.
Довгі роки ніхто не міг виявити місцезнаходження субмарини, але тепер її уламки знайшли біля берегів Греції. Останні двадцять років уламки “Тріумфу” шукала команда грецького дайвера-ветерана Костаса Токтарідеса – безрезультатно, якщо не брати до уваги фрагменти інших підводних човнів, пізніших за часом. А з “Тріумфом” все було складно — або псувалася погода, або дослідженням заважали сильні підводні течії.
Але головна перепона – субмарина, як виявилося, лежала на дні 666 футів (203 м.). З огляду на сильні течії водолазам на такій глибині працювати просто неможливо. Тоді вони використали дистанційно керований підводний апарат та знайшли “Тріумф”.
За словами Токтарідеса, уламки субмарини знаходилися в Егейському морі за 10 кілометрів від мису Суніон. Дайвер зазначив, що закриті люки та прибраний перископ говорять про те, що підводний човен на момент загибелі занурювався.
Декілька характеристик затонулого корабля та його розташування в Егейському морі відповідають тому, що відомо про HMS Triumph. Фото – K. Thoctarides/PlanetBlue.gr
Рена Гіатропуло Токтарідес з пошукової групи розповіла, що носова частина HMS Triumph була сильно пошкоджена вибухом, який, швидше за все, і потопив підводний човен. Але поки незрозуміло, був цей вибух зовнішнім (від глибинної бомби або морської міни) чи внутрішнім (від однієї з власних торпед субмарини). Зараз команда працює з експертами з підводних човнів та торпед, щоб зрозуміти, що саме сталось з HMS Triumph.
Щодо екіпажу, то він, швидше за все, так і залишився всередині — під час занурення всі люки субмарини були задраювані.
Як розповідало раніше BitukMedia, підводний човен “Альбакор” (USS Albacore) знайшовся через 70 років. Він зник безвісти під час Другої світової війни і вважався таким, що пішов у “вічне патрулювання”. І от тепер підводні археологи виявили уламки “Альбакора” біля берегів Японії.
16-річний львівський школяр Богдан Главацький отримав дві золоті медалі на міжнародному конкурсі у румунському місті Ясси. Його розробка – “розумний” світлофор. У разі виникнення небезпеки аварійної ситуації він вмикає червоне світло для усіх учасників руху.
Хлопець розповідає, що замислився над проектом “розумного” світлофора, коли дорогою до ліцею побачив ДТП, яка паралізувала повністю рух. Разом із науковим керівником вони вивчали різні способи запобігання аваріям – встановлення датчиків в авто, встановлення спеціальних табло на стовпах. Усе це вимагало б зміни правил дорожнього руху, при тому, якщо проєкт візмуться реалізувати, по всьому світу.
Тож зійшлися на тому, що створять світлофор, який буде у разі загрози аварії вмикати червоне світло для усіх учасників руху. А коли загроза мине, повертатиметься у звичний режим роботи.
На світлофори пропонують встановити камери та датчики, які визначають, чи є на дорозі порушник. Софт буде аналізувати ситуацію на дорозі кожних 20 мілісекунд.
Окрім того, що комп’ютер, який помічає порушника, вмикає червоне світло усім учасникам, він ще й збирає данні про недобросовісного водія. Для розробки Богдан використав програмне забезпечення Arduino.
Переобладнати світлофори в України такими пристроями буде коштувати $100 за штуку, кажуть розробники.
На конкурсі у Румунії Богдан здобув дві медалі – від Молдовського технічного університету і від Португальської делегації.
Як повідомляло BitukMedia, y Васильківському районі на Київщині створили першу у світі ІТ-пасіку. Це 10 вуликів, оснащені датчиками, якими можна керувати за допомогою сматрфона. Її створили у рамках україно-польський проєкту “AmoHive”.
16-річна Срушті Судхір Джагтап із Індії встановила світовий рекорд, протанцювавши 127 годин (це майже 5,5 діб). Дівчина виконувала традиційний танець і робила лише короткі перерви для відпочинку.
Срушті танцювала в аудиторії свого коледжу, тому охочих підтримати її не бракувало. Постійно поруч були і батьки рекордсменки. Сама Срушті каже, що зробила це, аби просунути індійську культуру.
Срушті не могла танцювати аби що – експерти мали впізнавати стиль, у якому вона танцює, треба було дотримуватися певних стандартів. Дівчина танцювала у стилі катак – одному із восьми основних класичних індійських стилів.
Виступ дівчини почався вранці 29 травня і тривав до полудня 3 червня. Після нього вона проспала цілу добу.
До рекорду Срушті готувалася 15 місяців. Вдома вона двічі відтанцювала 126-годинних марафонів. Тож сказала, що встановити рекорд було не дуже важко.
Дівчинку готував її дідусь Бабан Мане, який викладає напрямок йоги під назвою йога-нідра, на заході відомий як “йога сну”. Суть у тому, аби активувати бета-хвилі мозку, характерні для глибокого сну, у стані бадьорості. Бета-хвилі асоціюються із відновленням і сціленням тіла.
Попередній рекорд у 126 годин встановила непальська танцівниця Бандана Непал у 2018 році.
Як повідомляло BitukMedia, шість годин тривало весілля в індійському місті Баран. Воно зібрало 2143 пари різних релігійних конфесій та встановило два світові рекорди.
Молодий тиранозавр Френкі виступив із промовою із трибуни парламенту у Колумбії. Насправді Френкі – це робот, якого доправила до країни Програма розвитку ООН у рамках екологічної кампанії “Не обирай вимирання”.
Френкі – це робот-активіст, який вміє розмовляти. Він виступає за збереження тварин та рослин і агітує проти змін клімату. Окрім виступу перед депутатами, Френкі взяв участь у кліматичному марші у Боготі.
Як видно на фото, динозавра завели до зали у нашийнику та дали слово.
“Це століття кліматичної кризи. Ми живемо в епоху вимирання, 60% видів знаходяться в небезпеці, тому під загрозою знаходиться життя”, – сказала місцева міністерка екології та стабільного розвитку Сусана Мухамад.
28 жовтня Програма розвитку ООН опублікувала відео, де Френкі – створений за допомогою комп’ютерної графіки – виступив на трибуні ООН. “Вимирати – це погана штука!”, – сказав він.
Як повідомляло BitukMedia, aмериканська компанія Thermetrics розробила для Університету штату Арізона робота-манекена ANDI, який здатен пітніти, дихати, тремтіти і ходити. Сподіваються, що він допоможе краще зрозуміти вплив екстремальних температур на людське тіло.
Український співакта телеведучий, а нині військовий Коля Сєрга разом зі співаками Мішою Крупіним та Сашою Чемеровим зняли гумористичний кліп. Головним персонажем є Головком ЗСУ Валерій Залужний. Він на різних бойових машинах прямує у російський Бєлгород, який зустрічає його українськими прапорами. Кліп зняли в рамках проєкту “Культурний десант”.
Коля Сєрга став автором ідеї, а слова та музику написав продюсер та музикант Саша Чемеров.
Пісня написана у жанрі “шансону”, як його знають на пострадянському просторі, і є реакцією на події у Бєлгородській області росії.
“Вже скоро свобода. Ще трошки зусилля, і нас зустрічайте із хлібом і сіллю”, – йдеться у тексті.
Головною дійовою особою кліпу є Валерій Залужний. Завдяки комп’ютерним технологіям, його персонаж не тільки співає, а ще й пританцьовує під музику, поки їде на танкові “Абрамс” та летить на F-16.
У кліпі присутні впізнавані для знавців Бєлгорода місця, які прикрасили жовто-синіми кольорами, а також герої мемів – російські полонені та жінка, яка “не хоче їхати геть зовсім”.
Як повідомляло BitukMedia, Imagine Dragons оприлюднили кліп, знятий на пісню Crushed. У відео використали кадри, які було знято в Україні під час повномасштабного вторгнення. Американський гурт є амбасадорами платформи United 24.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
