27-річна британка Керрі Редхед зі Східного Йоркшира вразила нареченого та усіх гостей весілля. Жінка, яка останні кілька років пересувалася на кріслі-візку, встала і пішла до вівтаря.
Керрі народилася з кишковою лімфангіоектазією, також відомою як хвороба Вальдмана. Це захворювання зачепає в тому числі і лімфосистему тонкого кишківника – відтік лімфи утруднений, через що вона виливається між стінками кишківника.
Два роки тому стан Керрі значно погіршав, і вона змогла пересувати лише за допомогою крісла-візка. Однак її наречений Джоел Редхед не мав і уявлення, що Керрі вигадала на своє весілля
Як видно на відео, Джоел був зворушений до сліз. Жінка встала зі свого крісла та за допомогою батька пройшла до вівтаря. Потім їй поставили стілець, аби Керрі могла сісти.
Як розповідало BitukMedia, нацгвардієць із бригади “Лють” Анатолій одружився зі своєю коханою Наталею. Між парою була “хімія” ще в школі, але жоден не зізнавався в почуттях. Зустрічатися вони почали в дорослому віці, а одружилися після початку повномасштабного вторгнення.
У Рівненському перинатальному центрі 44-річна жінка народила сина. Цей малюк, який зʼявився на світ 3 грудня, став її сімнадцятою дитиною.
Про це повідомив Рівненський обласний перинатальний центр.
Жінка з Рівненського району народила хлопчика вагою 3 960 г та зростом 55 см. Новонароджений вже має 8-х сестер та 8 братів.
“У нас трапилась дуже гарна подія. В нашому закладі жінка народила 17-ту дитинку. В сім’ї вісім хлопчиків та вісім дівчаток, і наразі народився дев’ятий хлопчик. Ми вітаємо маму-героїню з народженням малюка”, – написали на Facebook-сторінці закладу.
Як повідомила у коментарі ZAXID.NET головна лікарка медзакладу Вікторія Єнікеєва, жінка народжувала природнім шляхом. Наразі з нею та немовлям все добре. Сама породілля від спілкування зі ЗМІ відмовилась.
Багатодітні сім’ї – не дивина для Полісся. У селі Глинне на Рівненщині таких там понад півтисячі.
У січні 2019 року мешканка цього села Світлана Ковалевич народила 19 дитину. А мешканка міста Сарни Рівненської області у червні 2020 – 16.
Як розповідало раніше BitukMedia, 70-річна мешканка Уганди Сафіна Намуквая народила двійню. Вона стала мамою вдруге за останні 3 роки завдяки екстракорпоральному заплідненню (ЕКЗ). Ця подія стала особливою, оскільки Сафіна є однією з найстаріших породіль в Африці.
Майк Баттл і його дружина Елісон створили найбільшу у Британії “Зимову країну див”. Майкл колись питав себе, чи він не здурів, а цього року подружжя планує заробити $30 млн.
Все почалося з того, що Елісон, викладачка початкової школи, була фрустрації – її не влаштовували заходи, які можна було б показати чотирьому їхнім синам.
“Ми відвідували практично все можливе — універмаги, паровози, величні будинки та все між ними, — але ми ніколи не знаходили нічого, що, на мою думку, відповідало б важливості моменту. Все було надто тривіально і комерціоналізовано”, – пригадує жінка.
Майк кажу, що в дитинстві був дуже творчою дитиною, любив малювати у різних техніках. Але батьки вирішили, що чоловік має заробляти гроші. Тож Майк побудував солідну кар’єру в одному із великих фінансових центрів Лондона.
“Весь свій творчий потенціал я закупорив у пляшку. Але як тільки з неї знялася кришка, я виявив себе режисером шоу, я всередині історії, яку ми з Елісон творимо”, – каже Майк.
“Коли я покинув “дорослу” роботу, я питав себе, чи не здурів. І майже боявся отримати відповідь”, – пригадує чоловік.
“Мене питали – тобто, ти мовляєшся від чудової кар’єри, грошей і всього іншого, щоб піти працювати із Дідом Морозом, так же, Майку?”, – продовжує він.
LUKE DYSON/LAPLAND UK
Тепер Майк і Елісон думають про Різдво цілий рік. Це триває із 2007 року, коли подружжя заснувало LaplandUK – тематичний парк розваг, який працює в одному із британських лісів шість тижнів на рік.
За роки робота пара найняла голлівудських сценаристів, трупу акторів і створила десятки різних персонажів. Антураж зібрали на барахолках, оскільки не хочуть пластику. Екскурсія до “Лапландії” триває чотири години, включає катання на ковзанах, виготовлення іграшок та зустріч із головним різдвяним персонажем, якого у Британії звуть “Фазер Крісмас”. Перед зустріччю батьки проходять опитувальник, і він знає хобі дітей, які його відвідують.
За 16 років “Лапландія” прийняла понад 1 млн відвідувачів, включаючи співакі Елтона Джона та родину Бекхемів. Квитки коштуют $72.5-$183 і розпродаються задовго до відкриття.
Як повідомляло BitukMedia, користувачка соцмережі Facebook Mel Issa розповіла, що встановила у себе вдома 26 різдвяних декорованих ялинок. Займатися вона цим почала ще із 1 вересня.
Rizz – головне слово 2023 за версією видавництва Оксфордського університету, авторів одного з найавторитетніших словників англійської мови. Цей термін – розмовне скорочення від іншого популярного слова, і не тільки в англійській мові.
Оксфордський словник підхопив передноворічну традицію видавництв ближче до кінця року називати слово, яке, на думку їхніх фахівців, є головним словом року, що минає. При виборі слова року враховували думку експертної групи, а також результати онлайн-голосування. І от що вийшло.
Оце Rizz сленгове скорочення від charisma. Його можна використовувати і як іменник, і як дієслово. Сам Оксфордський словник пропонує таке визначення: “здатність подобатись людям через власний стиль, чарівність або привабливість; здатність спокушати потенційного романтичного або сексуального партнера”.
Як зазначають упорядники словника, популярність слова rizz різко зросла після інтерв’ю Тома Холланда виданню BuzzFeed влітку 2023 року. Тоді актор сказав, що не відчуває, ніби має якусь певну харизму.
Слово rizz було обрано головним за підсумками чотириденного голосування британської громадськості серед восьми слів у списку, складеному лінгвістами видавництва на основі аналізу вживання слів протягом року. Повідомляють, що до голосування долучилися близько 30 тис. шанувальників мов у всьому світі.
На думку мовознавців, rizz — цікавий приклад того, як мова може формуватися, змінюватися і поширюватися всередині спільнот, перш ніж воно глобально розповсюдиться в суспільстві. Молоде покоління тепер має онлайн (або інший) простір, де вони можуть мати й самостійно визначати власну мову. Покоління Z має вагомий вплив на суспільство. Відмінності в поглядах і способі життя молоді проявляються в їхній мові.
Крім rizz, видавництво відзначило такі терміни, як prompt (запит до нейромережі для генерації контенту), situationship (позначення для романтичних або сексуальних відносин, де партнери не домовилися про їхній статус) та swiftie (фанат Тейлор Свіфт).
Нагадаємо, 2022-го за версією Оксфордського словника головним словом стало поняття “режим гобліна” (goblin mode). “Включити режим гобліна” означає потурати своїм ницим бажанням і відкидати прийняті у суспільстві норми поведінки. Йдеться про людей зухвалих, грубих і неохайних.
Як розповідало раніше BitukMedia, окрім rizz цього року головними словами названо абревіатуру ШІ – штучний інтелект (AI) – за версією словника англійської мови Collins English Dictionary, “галюцинувати” (hallucinate) – за версією Кембриджського словника англійської мови та “автентичний” (authentic) – за версією Американського тлумачного словника англійської мови Merriam-Webster.
У Британії учень автошколи 59 разів провалив теоретичний іспит, перш ніж його скласти. Натомість разом із задовільним результатом дістав похвалу за “дивовижну” відданість справі.
Водій, ім’я якого не називають, витратив 1380 фунтів стерлінгів (63,9 тис. грн) і близько 60 годин в екзаменаційному центрі в місті Реддіч, щоб зрештою отримати задовільний результат тесту.
Так учень, сам того не бажаючи, встановив неофіційний рекорд за кількістю спроб скласти водійський іспит у Британії. Хоча труднощі з теорією були й в інших майбутніх водіїв. Наприклад, один з учнів у Галлі провалив 57 тестів, інший у Гілфорді – 55, а водій у Танбрідж-Веллсі не впорався із завданням 53 рази.
Кожна спроба водійського іспиту коштує 23 фунти стерлінгів і займає близько години. В автошколі радять не недооцінювати теоретичний іспит і наголошують, що передача – це ключ до успіху.
Як раніше розповідало BitukMedia, в Японії поліція та автоінструктори застосували непересічний підхід до безпеки дорожнього руху – вони дозволяють водіям вживати алкоголь, перш ніж сісти за кермо. Звісно, у виховних цілях.
А у місті Спрінгфілд, штат Колорадо, нетверезий водій намагався переконати поліцейських у тому, що не він, а його собака перевищив швидкість при керуванні автомобілем.
Група вчених з США та Швейцарії розробила модель штучного інтелекту, яка за хімічним складом вина може визначити його справжність та походження. Цей метод може стати ключовим інструментом боротьби з фальсифікацією вина.
Використовуючи машинне навчання, дослідники з Університету Женеви на чолі з професором Олександром Пуже аналізували вино щодо тонких відмінностей у концентраціях безлічі сполук. Це дозволило їм визначати і регіон вирощування винограду, і навіть конкретну виноробню.
Вчені використовували метод газової хроматографії: рідка складова речовини випаровується, а залишки поділяються на хімічні компоненти для аналізу. Модель ШІ навчали за допомогою 80 зразків вин різної витримки з кількох французьких виноробень у регіоні Бордо (Франція).
Замість пошуку окремих сполук алгоритм спирається на загальний хімічний склад вина для створення унікального “підпису” кожного напою.
З’ясувалося, що розроблена ними модель ШІ може не тільки з точністю до 99% визначити, який виноград використовувався для вина, але вказувала на локацію, де його було виготовлено. Програма сама групує їх за схожими хімічними сполуками, які є ознакою тієї або іншої виноробні.
Самі вчені, щоправда, наголошують, що такий метод поки неефективний при аналізі вінтажів та інших міцних вин. Точність моделі у такому разі рідко сягала 50%. Відчуває труднощі ШІ поки і з визначенням року випуску вина.
Але вже зараз зрозуміло, що це відкриття може допомогти у боротьбі з виноробними шахраями – підробляючи вина, вони завдають збитків на мільярди євро щорічно.
В Європі, де фальшива випивка щорічно спричиняє втрату у продажах на 3 мільярди євро, нещодавні випадки тільки підкреслили розмір злочинних мереж, що діють у цій галузі. На початку цього року було засуджено членів банди за те, що вони допрапляли до Франції танкери з іспанським столовим вином, перш ніж видати його за французьке. Шахрайство тривало багато років і, як вважають, стосувалося еквівалента майже 5 мільйонів пляшок, деякі з яких були переупаковані як бордо.
Як розповідало раніше BitukMedia, американські науковці із Університету Каліфорнії припускають, що виявили причину, чому після червоного вина болить голова.
Волонтери із селища Лисянка на Черкащині збирають у місцевих старі мотоцикли та автівки, ремонтують їх та передають військовим. Виготовили уже майже сотню таких машин.
Волонтери називаються себе “Лисянський батальйон”. Засновник майстерні Олександр Короленко розповідає – як тільки почалося повномасштабне вторгнення, пішли із друзями на фронт. Але потім надійшов наказ – звільнити усіх, хто старший за 60. Тож зараз допомагають армії в тилу.
Стару техніку збираються у небайдужих місцевих. Частину вдається відремонтувати, частина іде на запчастини.
Найважливіше – коробка передач і причіп — щоб вивозити поранених бійців з поля бою, каже механік Олександр Дробот. Мотоцикли виручають військових там, де не проїжджає жодна автівка.
Зараз готують відправити на фронт чергову партію мотоциклів, потім займуться переобладнання авто.
Як розповідало BitukMedia, yкраїнський виробник дронів Vyriy Drone разом із навчальним проєктом Victory Drones запускають онлайн-курс “Народний FPV” про те, як зробити дрони для ЗСУ у себе вдома. Після перегляду лекцій у Zoom можна буде зібрати і налаштувати 7-дюймовий FPV дрон-камікадзе.
Валлійське подружжя пенсіонерів Шин і Джеффрі Едвардси тримало у садку нерозірвану 30-кілограмову бомбу, якій більше 100 років. Поліція її вилучила. “Наче зі старим другом розлучилися”, – зітхає тепер чоловік.
Едвардси живуть у містечку Милфорд-Хейвен у графстві Пембрукшир. Подружжя каже – думали, що бомба вихолощена, у ній нема заряду. Шин каже – коли, працювала у саду, часто стукала лопаткою по бомбі, аби струсити землю.
Але у минулу середу у дім подружжя постукав співробітник поліції. Згодом Міноборони пояснило – весь час у садку стояв справжній бойовий корабельний артилерійський снаряд. Однак заряд у нього невеликий.
Подружжя каже – після такої новини не могли спати цілу ніч.
Однак пенсіонери на відріз відмовилися покидати будинок, коли вибухотехніки вивозили бомбу. Сказали – “якщо вона злетить в повітря, ми злетимо разом із нею”.
Однак все обійшлося. Бомбу відвезли в покинутий кар’єр замку Уолвін, засипали п’ятьма тоннами піску та підірвали.
“Це був наш старий другий. Шкода, що його розірвало на шматочки”, – зітхає 77-річний Джеффрі Едвардс.
Раніше британські військові кораблі обстрілювали місцеві піщані пляжі під час військових навчань. Звісно, на цей час місцеве населення не підпускали близько.
Після навчань один із місцевих – Поп Моріс – розвозив лимонад на кінній упряжці. Він побачив нерозірвану бомбу і вирішив взяти її собі. Він насилу підняв її на візок, потім повернувся додому і встановив її у дворі. Там вона і простояла більше ста років, розповідають Едвардси.
Родичі Моріса володіли будинком із бомбою, а потім його придбали нинішні власники. Таким чином, бомба перейшла до них.
Айла Макнабб у віці двох років стала наймолодшою у світі жінкою-членом Mensa, згідно з Книгою рекордів Гіннеса. Фото - Guinness World Records
Айла Макнабб зі штату Кентуккі (США) стала наймолодшою в історії учасницею клубу Mensa — найбільшої та найстарішої організації, яка об’єднує людей з високим рівнем IQ. Батьки виявили суперінтелект дворічної дівчинки випадково.А тепер вона ще й рекорсменка Книги рекордів Гіннеса.
У віці лише двох років Айла Макнабб з Крествуда вразила світ своїми неймовірними талантами, ставши наймолодшою учасницею Mensa (серед жінок).
Mensa International — це некомерційна організація, відкрита для осіб, які набрали 98-й процентиль або вище за стандартизованим тестом IQ. Mensa є найбільшим і найстарішим товариством для вундеркіндів у світі.
Айла приєдналася до організації після того, як за шкалою інтелекту Стенфорд-Біне досягла 99-го процентиля (ранг, чисельно рівний відсотку в нормативній групі тих піддослідних, які отримали такий самий або нижчий індивідуальний бал, – ред.) інтелекту для свого віку.
Батьки Айли помітили, що маля має фокусовану увагу, відколи привезли її додому з пологового. І хоча дівчинка явно була дуже кмітливою, нічого не видавалося чимось незвичайним — поки вона не почала вчитися.
Лише в рік Айла почала вивчати кольори, цифри та алфавіт. “У віці семи місяців вона вибирала певні предмети з книжок з картинками, коли її просили”, — розповів батько Айли Джейсон Макнабб. “У 18 місяців вона самостійно вивчила абетку, а у два роки почала читати”.
На другий день народження тітка Айли Крістал подарувала їй планшет, який можна стирати. Джейсон написав на табличці слово “червоний”, і Айла на здивування змогла прочитати це слово. І Джейсон, і мати Айли, Аманда, були шоковані. Потім Джейсон почав писати слова “синій”, “жовтий”, “кіт” і “собака”, які Айла без вагань прочитала вголос.
Батьки Айли також знаходили різнокольорові іграшкові букви біля предметів у їхньому будинку. Біля стільця вони знайшли літери C-H-A-I-R, а біля дивану — літери S-O-F-A. Навіть біля їхнього кота Бугера знайшли слово C-A-T.
Саме тоді Аманда запропонувала протестувати Айлу. Вже у віці двох з половиною років, дівчинка потрапила до 1% людей, які є членами Mensa.
“Психолог, який тестував Айлу, спеціалізується на обдарованих дітях, — розповів Джейсон. – Він заявляє, що зазвичай не перевіряє дітей віком від двох років, але зробив виняток, почувши про її таланти”.
Аманда та Джейсон швидко виявили, що ресурсів для обдарованих дітей дуже мало. Зареєструвавши Айлу в Mensa, вони мали на меті отримати інформацію від інших батьків обдарованих дітей. “Найбільша користь для членів Mensa — це спільнота”, — каже батько.
2 червня 2022 року Книга рекордів офіційно визнала її наймолодшою у світі жінкою-членом Mensa. Айла зрозуміла, що це досягнення спричинило її появу в ЗМІ – вона бачила себе на телебаченні та іноді просить батьків завантажувати відео про себе на YouTube.
Айла, якій зараз вже три роки, зараз відвідує дошкільний заклад. Її батьки сподіваються отримати індивідуальний навчальний план, щоб донька могла раніше піти в нульовий клас школи.
Айла пишається тим, що навчається. І хоча вона явно “вище середнього” з кількох предметів, особливо здібна дівчинка в математиці та чудово читає.
Айла також почала показувати батькам абетку американської жестової мови, і вони досі намагаються з’ясувати, де вона цього навчилася.
Раніше BitukMedia розповідало про трирічного хлопчика з британського міста Портісхед, графство Сомерсет, який навчився рахувати до ста шістьма мовами. Тедді Хоббс – наймолодший в країні член клубу вундеркіндів Mensa.
Фото - Facebook/ Національний антарктичний науковий центр
28-ма Українська антарктична експедиція завершила розчищати шлях до другого причалу “джеті”. Тунель завдовжки 40 м і завширшки до 2-х метрів у кількаметрових снігових кучугурах прокладали понад тиждень. Українські полярники відкопують такий прохід щороку.
Про це повідомляє Національний антарктичний науковий центр.
Серед традицій українських полярників – щороку відкопувати прохід до другого причалу “джеті”, який за зиму добряче засипає снігом. Наприкінці антарктичної весни або на початку літа, тобто зараз, вся експедиція береться за лопати.
“Звісно, їм трохи більше пощастило, ніж попередній експедиції, адже цьогоріч в районі “Вернадського” не було рекордних снігопадів: найбільша висота снігового покриву сягнула трохи більше 2 метрів (а торік – 3,5 метра). Однак попрацювати все одно довелося добряче, адже в деяких місцях висота заметів була майже 5 метрів!” – розповідають у НАНЦ.
Цьогоріч на роботу команда витратила понад тиждень. Як результат – вийшов 40-метровий тунель. На додачу, кожен з учасників експедиції щодня розчищав сніг на закріпленій за ним ділянці поблизу станції. До такого “великого копання” не був залучений тільки кухар, адже він “мав іншу важливу місію – смачно та поживно годувати колег після снігової “гімнастики”, розповідають у НАНЦ.
Полярники пояснюють, що біля “Вернадського” є два причали. Перший називають “сліп”: біля нього зберігаються човни та встановлений потужний кран, яким, власне, човни піднімають на берег. Цю стоянку використовують більшість часу (доки дозволяє льодова ситуація), і прохід до неї підтримують завжди.
А другий причал – “джеті” – стає актуальним в літній сезон, коли на станції значно збільшується кількість морських виїздів. “Він зручний тим, що захищений від хвиль, біля нього можна припаркувати човни різних типів і залишити на певний час, а не виймати щоразу з води”, – розповідають полярники.
Вже за кілька тижнів на “Вернадському” очікують прихід криголаму “Ноосфера”, який доставить вантажі та сезонну експедицію. Тунель допоможе оперативно проводити розвантаження судна.
“Торік наші зимівники пожартували, що це вони риють рови для захисту від навали пінгвінів, і деякі медіа навіть прийняли такий дотеп за чисту правду”, – згадали на “Вернадському” .
Фото – Олександр Полудень
Як розповідало раніше BitukMedia, українські вчені відкрили новий вид антарктичних п’явок.
Пітон Куп'янськ із самкою. Фото: Дмитро Шабанов/Facebook
Минулої восени українськібійці врятували із палаючого російського танка тигрового пітона – окупанти викрали його із приватної лазні. Тепер стало відомо, що триметрового плазуна прихистив доктор біологічних наук Дмитро Шабанов у Харкові. У науковця змій знайшов собі подружку.
Пітона назвали Куп’янськ на честь міста, під яким його знайшли. Змія врятували, коли побачили, як він вилазить з-під палаючого танка.
“Це було у вересні, ми штурмували Куп’янськ, і у нас була позиція із бомбосховищем. На нас виїздив танк, щодня виїздило два танки. Вони обстрілювали наші позиції, випускали по 9-10 снарядів й ховалися у лісі. Нам набридло це за три дні, й ми вирішили їх підбити”, — розповідає Богдан.
Бійці підбили у лісі обидва танки із Javelin та NLAW. В одному росіяни і тримали змія. Богдан каже, що має поганий зір і побачив пітона випадково – той замурзаний вилазив з-під палаючої машини.
“Я підбігаю, ловлю його як канат, і тягну за собою. Відбіг трохи, скрутив його в клубок, під курткою зажав і побіг далі, бо танк почав вибухати. Добіг до розбитої хати, знайшов мішок і поклав його у мішок”, – розповідає Богдан.
Українські військові пізніше знайшли у Куп’янську знищену елітарну лазню із тераріумом – в результаті обстрілів загинуло багато рептилій. Як вдалося врятуватися триметровому пітону, неясно. Військовий припускає, що росіяни могли його просто викрасти.
“Я не виключаю, що вони його вкрали задля втіхи чи їжі. Ми часто знаходили на їхніх позиціях і шкури собак, кістки собак, вони їдять все”, – каже військовий.
Спочатку Богдан лишив змія собі. Коли випустив його у квартирі у Харкові, став його боятися, розповідає. Тож знайшов волонтерів і віддав рептилію їм, а і ті прилаштували Куп’янська до доктора біологічних наук Дмитра Шабанова у Харкові.
Шабанов не називає Куп’янська на ім’я – каже, все рівно відзиватися не буде. А ось змій тим часом обживаєтся у домі науковця. Два місяці тому вирвався із тераріума і влаштував у квартирі розгардіяж.
“У чому сила рептилій – так це в їх упертості. Пітон виламав дверцята в тераріумі і відправився шукати їжу – на жаль, коли мене не було вдома. Я повернувся достатньо вчасно: розгром кухні лише тільки починався. Постраждала посудомийна машина, побита певна кількість скляного та керамічного посуду”, – розповів Шабанов у Facebook.
Попри це науковець не хоче віддавати змія у зоопарк, буде опікуватися ним самостійно.
Науковець підшукав Куп’янську пару – самиця належить знайомій Шабанова. Зараз змій перебуває у стані штучної зимівлі – температура у тераріумі навмисне знижена. У пари невдовзі з’явиться потомство, каже науковець.
Як розповідало BitukMedia, херсонського котячого лемура Адама евакуювали до Києва після того, як він отримав контузію. Тепер, аби він не тужив, волонтери відшукали його подругу Джулію.
46-річна індійка Сміта Срівастава отримала звання нині живої людини із найдовшим волоссям від Книги рекордів Гіннеса. Каже, не стриглася із 14 років. Її волосся має довжину 236,22 см.
Cміта розповідає, що її надихнула не стригти волосся одна із індійських акторок.
“В індійській культурі богині традиційно мають дуже довге волосся. У нашому суспільстві вважається, що стригти волосся – це несприятлива дія, тому раніше жінки відрощували волосся. Довге волосся підкреслює красу жінки”, – розповіла жінка Книзі рекордів Гіннеса.
Також Сміта старається не втрачати жодної волосинки уже 32 роки. Якщо волосина випадає, вона підбирає її і кладе у спеціальний мішечок.
Зазвичай Сміта миє голову двічі на тиждень. Весь процес щоразу займає до трьох годин.
Саме миття займає 30-45 хвилин, потім жінка витирає волосся рушником. Найбільше займає процес розплутування, розчісування та укладки – він триває 2 год.
Зазвичай Сміта заплітає волосся у косу чи зав’язує у “пучок”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, Нігерійка Хелен Вільямс створила найбільшу перуку у світі – її довжина 351,28 м. Вартість виробу – більше $2,5 тис.
Фото: National Institutes for Quantum Science and Technology
Найбільший у світі експериментальний термоядерний реактор JT-60SA запустили у японському місті Нака. Він має висоту шестиповерхового будинку, а температура плазми всередині сягає 200 млн градусів Цельсія (на повехні Сонця вона лише 6 тис. градусів).
Реактор обслуговуют 500 чоловік і 70 компаній, в тому числі європейські. У реакторі відбувається термоядерний синтез – коли намагаються об’єднати два ядра. Це відрізняється від єдерного поділу, який використовують на АЕС, де використовують енергію розпаду ядер радіоактивних металів.
Комерційна мета реактора – дослідити, на скільки такий метод є доцільним та чистим і чи може він замінити викопне паливо.
Плазма розігрівається до потрібних температур у спеціальній посудині “токамак”, яка за формою нагадує бублик. Аби охолодити такі неймовірні температури, використовують потужні надпровідні котушки, охолоджені приблизно до -269 °C, що становить майже абсолютний нуль.
JT-60SA – це спільний проєкт Європейського Союзу та Японії. Він є попередником свого “старшого брата” у Франції, Міжнародного термоядерного експериментального реактора (ITER), який поки ще будується.
Кінцева мета обох проектів полягає в тому, щоб змусити ядра водню злитися в один більш важкий елемент, гелій, вивільняючи енергію у формі світла та тепла, імітуючи процес, який відбувається всередині Сонця.
Як розповідало BitukMedia, Україна має намір видобувати уран, виробляти ядерне паливо та будувати малі модульні реактори. Таким чином український уряд хоче замінити росію на світових ринках.
Нацгвардієць із бригади “Лють” Анатолій одружився зі своєю коханою Наталею. Між парою була “хімія” ще в школі, але жоден не зізнавався в почуттях. Зустрічатися вони почали в дорослому віці, а одружилися після початку повномасштабного вторгнення.
Пара розповідає, що у школі не наважувалися зізнатися одне одному у своїх почуттях. Після випускного зустрілися аж у 2021-му, під час відпочинку у Скадовську на Херсонщині. Після того вони почали спілкуватися, потім зустрічатися.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Наталя була першою, кому зателефонував Анатолій. Він запропонував жінці жити разом, і жінка погодилася.
Після створення бригади “Лють” колишній поліцейський Анатолійвступив до лав полку “Цунамі”. Тоді пара вирішила, що весілля відбудеться на фронті. Для цього Наталя придбала білосніжну сукню та приїхала до коханого.
Весілля зіграли минулого місяця. Засвідчив шлюб закоханих командир бригади “Лють” Олександр Нетребко, а урочисту церемонію провів командир полку “Цунамі” Олександр Гостіщев.
Як розповідало BitukMedia, родина Володимира і Марини Павлюків із Верховини на Івано-Франківщині придбали чотири FPV-дрони для ЗСУ. На них витратили кошти, які отримали як подарунок на своє весілля.
За вікном столичного офісу BitukMedia пізня осінь межує з ранньою зимою – чи-то дощ зі снігом, чи-то сніг із дощем. Та віконця skype-чату традиційної редакційної наради світяться позитивом. Попри відстані та перепони, які сьогодні заважають зібратися редакції разом оффлайн, в «онлайн-повітрі» всеодно відчувається затишний запах кави й налаштованості на пошуки добрих новин, цікавих героїв та життєстверджувальних тем для матералів. На завершення наради залишаємося із засновницею Агентства позитивних новин BitukMedia, Заслуженим журналістом України Інною Битюк тет-а-тет для невеличкої розмови про четверту річницю BitukMedia, непрості часи, що припали на становлення Агентства, особливості позитиву в роки війни та обрану місію.
– Інно, вітаємо BitukMedia із четвертою річницею! Так вийшло, що останні щонайменше три роки для України – суцільні випробування. Як вдається підтримувати той позитивний вектор, що був взятий за основу ще в тому безтурботному й мирному житті?
– «Позитиву має бути більше!» – із таким кредо чотири роки тому я заснувала BitukMedia. Тоді створити Медіа позитивних новин здавалось правильною ідеєю, як-то кажуть «на часі». Хто міг передбачити, що попереду найскладніші роки: пандемія, а одразу за нею віроломне повномасштабне вторгнення росії в Україну. Та ці події тільки укріплюють мене в тому, що це був правильний вибір концепції видання. Бо сьогодні позитиву має бути якомога більше, інакше можна просто потонути у відчаї. Тому як би не було складно, шукаємо позитив щодня. Пишаюсь, що вдалося зберегти у ці надважкі часи редакцію. Наша команда щодня працює для свого читача – і це вже позитивно! Саме з такою філософією живе BitukMedia. Ми не уникаємо серйозних розмов, але навчились дивитись на них під позитивним кутом. Знаю, що є постійні читачі, які щодня переглядають нашу стрічку новин. Для когось читати BitukMedia – ранковий ритуал за філіжанкою кави. Хтось – набирається позитиву наприкінці дня. Погодьтеся, якщо нашій редакції вдається вносити позитив у життя бодай однієї людини, то це вартує того, щоб продовжувати розпочату справу.
– І як вам це вдається? Ви ж не можете не помічати весь той біль, з яким Україна стикається щодня?
– Довкола багато горя і уникнути його неможливо. Ми розуміємо, які величезні втрати на фронті, скільки доль зруйновані… Кожне повідомлення про загибель Героя чи цивільних громадян болем вривається у серце і обрушується гнівом на ворога. Та все одно треба збирати себе докупи та йти далі, бо у всіх нас зараз один шлях – шлях до Перемоги України. А отже, треба концентруватись на тому, що дає сили тримати удар, жити та йти далі цією неймовірно важкою історичною дорогою. BitukMediа не в силах зупинити повітряні атаки, але може привернути увагу читачів до тих речей, які подарують усмішку і нехай на коротку мить зможуть відволікти від болю втрат, стресу невизначеності, виття сирен та холоду бомбосховищ. Перегляньте стрічку BitukMediа– практично щодня нам вдається розповідати історії про неймовірну консолідацію української нації. І саме в цьому ми бачимо нашу місію. Прагнемо підсвітити всі зусилля, спрямовані на Перемогу України, укріпити віру в майбутнє країни і попри все зберегти цікавість до життя.
Інна Битюк, засновниця BitukMedia
– В чому, на Ваш погляд, особливість BitukMedia? Є те, що відрізняє його від інших?
– Ми точно не робимо оперативних новин. Я б сказала, що ми розповідаємо цікаві історії про людей і для людей. Історії, якими читач захоче поділитись зі своїми друзями і рідними. Ми знайомимо нашу аудиторію із гідними людьми, які можуть впливати на настрої суспільства і які з нами «на одній хвилі». Ми пишаємося українськими військовими та волонтерами, акцентуємо на тому, як українці підставляють плече своїм героям і один одному… Але й не забуваємо про інше позитивне – наукові відкриття, особливо в сфері медицини та охорони здоров’я, технологічні прориви, спортивні досягнення тощо. Українці продовжують творити неймовірні речі – вигравати міжнародні конкурси і премії, встановлювати рекорди, знімати кіно, писати твори й музику тощо. І світ не зупиняється: 2023-й пройшов під знаком штучного інтелекту. BitukMedia уважно слідкує за цими процесами та ділиться ними з глядачами та читачами. А ще – часто розповідаємо про, як ми їх називаємо у редакції, «пухнастих терапевтів» – котів, собак та інших «пухнастиків», які допомогають нашим військовим тримати позитив на фронті, а громадянам – усміхнутися в тилу. Ми щиро любимо наш позитив, бо віримо, що він консолідує суспільство і хочемо, щоб у серці кожного знаходилося місце для позитиву. Бо життя мінливе і його треба гідно прожити кожен день – тут і зараз, не відкладаючи на потім.
– Що для Вас особисто значать ці 4 роки BitukMedia?
– Багато це чи мало? Звісно, це лише початок довгої історії. BitukMedia точно не одноденне видання. Не тільки тому, що загартоване такими важкими роками, а й тому, що теми для нашої роботи точно не зникнуть – поки у цього світу є позитивна енергія. А в тому що команда BitukMedia не втратить свого світлого погляду на життя і завжди готова акумулювати та ділитися зі своєю аудиторією найдобрішими матеріалами, я впевнена. Тому приєднуйтеся до нашої території позитиву, якщо ще не з нами, і ловіть промені добра у зручній мережі, адже крім сайту BitukMedia, у нас є Telegram-канал, Facebook-сторінка та YouTube.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
