Неділя, 13 Липня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 146

“Багато людей думали, що я вже помер”: 70-річний рекордсмен з’їв за життя 34 тис. біг-маків

0
Дон Горскі їсть свій 25 000-й біг-мак 17 травня 2011 року в McDonald’s у своєму рідному місті Фон-дю-Лак, штат Вісконсін. Фото - Patrick Flood/AP

Американець Дон Горскі встановив новий світовий рекорд Гіннеса. За підрахунками, за життя він з’їв 34 128 біг-маків, а протягом 2023-го – 728. Щодня чоловік, якому зараз 70, з’їдав від двох до дев’яти бургерів.

Про це пише The Guardian.

Зробити ставку на те, що Дон Горскі доживе до 70, зважилось би не так багато людей. А все через його півстолітню звичкою щодня їсти гамбургери Big Mac.

Але скоротивши споживання знаменитих гамбургерів McDonald’s до двох на день (замість попередніх дев’яти), відмовившись від картоплі фрі та завдяки щоденним тривалим прогулянкам, американець не тільки перетнув 70-річний рубіж, а й збільшив свій рекорд Гіннеса за кількістю з’їдених за життя Біг Маків до понад 34 тисяч!

“Багато людей думали, що я вже помер”, — розповів 70-річний Горскі в інтерв’ю, опублікованому Книгою Гіннеса. “Але натомість я був… одним з давніх рекордсменів Книги рекордів, тож для мене це дуже круто”.

Перший свій рекорд тюремний офіцер Дон Горскі встановив у 1999-му, коли здобув титул світового рекордсмена за найбільшу кількість біг-маків, з’їдених за все життя. Станом на 2011 рік на рахунку чоловіка було 25 тисяч з’їдених бургерів.

За словами Горскі, любов до бургерів виникла після того, як 17 травня 1972 року він з’їв свій перший біг-мак. “У той момент я сказав собі: “Я, мабуть, буду їсти їх до кінця свого життя”. Я кинув коробки на заднє сидіння автомобіля й “відкрив рахунок”, – сказав чоловік. І рекордсмен не перебільшує. Він дійсно зберігав чек на кожен біг-мак, який їв щодня, починаючи з самого першого, і зберіг кожну упаковку від гамбургера. Саме за ними пізніше і зафіксували рекорд представники Книги Гіннеса.

За словами рекордсмена, його портрет висить у найближчому до його дому ресторані “МакДональдз”. На паркувальному майданчику цього закладу він освідчився своїй майбутній дружині Мері.

Дон Горскі каже, що Мері підтримувала його у прагненні встановити світовий рекорд. Та, попри це, шлях до рекорду був не простим. Певний період любові до фастфуду перешкоджала мати Горскі. Та зрештою в родині знайшли компроміс – чоловік пообіцяв щодня їсти ще щось, окрім біг-маків. Однак у 1981 році мати чоловіка скасувала парі зі словами: “Якщо вони тебе ще не вбили, то давай”.

Наразі у “МакДональдз” чоловік заходить двічі на тиждень – спершу з’їдає один, а потім замовляє партію біг-маків, які забирає додому.

Раніше BitukMedia розповідало про чоловіка, який 36 років щоранку снідав у “Макдоналдсі” і дожив до 100 років.

Аналізує вираз обличчя: розробили додаток, який визначає депресію по фото

0
Фото - Shutterstock

У США з’явилася програма, яка розпізнає депресію. Вона аналізує вираз обличчя і використовує для цього фотографії зі смартфона. Mood Capture може допомогти з ранньою діагностикою розладів психіки. Розробники вважають, що технологія стане загальнодоступною упродовж п’яти років.

Про це повідомляє EurekAlert.

Дослідники з Дармутського університету (США) заявили про створення першої програми для смартфонів, яка використовує ШІ та системи розпізнавання облич, щоб надійно виявити початок депресії ще до появи ранніх симптомів.

Програма Mood Capture робить фото щоразу, коли людина розблокує пристрій за допомогою FaceID. Потім вбудовані нейромережі фіксують клінічні ознаки депресії за рухами очей та голови.

Модель ШІ встановлює зв’язки між виразами облич та деталями фону, які, як з’ясувалося, важливі для прогнозування тяжкості депресії, такими як погляд у вічі, зміни у виразі обличчя та оточення людини. Згодом MoodCapture визначає особливості зображення, характерні для певного користувача. Наприклад, якщо хтось постійно з’являється з похмурим виразом обличчя в тьмяно освітленій кімнаті протягом тривалого часу, модель ШІ може зробити висновок, що у цієї людини розвивається депресія і рекомендує звернутися до лікаря.

MoodCapture визначає, чи були в учасника симптоми депресії на основі рис обличчя, освітлення та фонових об’єктів.

У процесі створення Mood Capture брали участь 177 добровольців з тяжким депресивним розладом. Фронтальні камери їхніх смартфонів зробили понад 125 тис. знімків. На фінальному етапі навчання нейромережі чітко визначали стан учасників експерименту у 75% випадків.

Надалі дослідники планують підвищити точність діагностики до 90%. Це дозволить користувачам оперативніше реагувати на погіршення свого стану.

Дослідники зазначають, що програма зможе ненав’язливо контролювати стан користувача. Люди використовують програми для розпізнавання облич, щоб розблокувати телефони сотні разів на день, а MoodCapture працює аналогічним чином і при цьому не вимагає складних дій.

Як розповідало раніше BitukMedia, лікарі із Івано-Франківської, Львівської та Сумської областей почали використовувати ШІ для діагностики туберкульозу. Він зображує знімок легень у вигляді теплової карти, що дає можливість виявити ураження із ймовірністю від 1% до 100%.

За гарячими слідами – службовий пес допоміг копам розкрити вбивство

0
Фото: https://dp.npu.gov.ua/

Німецька вівчарка Берта із Кривого Рогу допомогла поліцейським розкрити вбивство. Під час побутової сварки жінка напала на 35-річного чоловіка із ножем.

Про це повідомляє  сайт поліції Дніпропетровщини.

Як повідомляють копи, під час сварки в одній із квартир Кривого Рогу вночі 29 лютого жінка двічі ударила чоловіка кухонним ножем у живіт. Від отриманих травм той помер на місці.

Для встановлення обставин подій копи залучили вівчарку Берту. Вона і вказала на жінку, яка скоїла вбивство. Тепер винуватиці оголосили  підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Берта і раніше відзначилася у Кривому Розі.

Так, наприкінці листопада вона розшукала 14-річну місцеву школярку, яка вийшла із школи і не повернулася. До правоохоронців звернулася мама дівчинки. Дівчинку знайшли за 300 метрів від школи живою та цілою і передали мамі.

Як повідомляло BitukMedia, у Хмельницькому психологи із “Кімнати терапії іграшкою” передали місцевим копам м’яких ведмедиків. Іграшки допоможуть правоохоронцям знайти контакт із дитиною, яка страждає від сімейного насилля. Це перший подібний проєкт в Україні.

Дійсно важлива робота – колишній “морський котик” доглядатиме воронів у Тауері

0

Колишній “морський котик” королівських ВМС Британії Майкл “Берні” Чендлер отримав посаду майстра над воронами лондонського Тауера. Якщо вірити древньому пророцтву, ця робота – найважливіша в Англії.

Про це повідомляє US News.

Колишньому військовому 56 років і, можна сказати, що робота у Тауері – це вершина його кар’єрної драбини. Адже легенда свідчить, що якщо ворони покинуть вежу Тауера, яка стоїть над річкою Темзою, розвалиться центральна – Біла Башта – Тауера. Після цього Королівство Англія впаде.

У XVII королю Карлу II повідомили про пророцтво, і він постановив, що у вежі завжди повинно бути шість воронів.

“Ми ставимося до цього дуже серйозно. Тож зараз я майстер над воронами і на моїх плечах величезна відповідальність”, – каже Чендлер.

На посаду він заступив сьогодні, 1 березня.

“Ми не знаємо, правдиве це пророцтво чи ні, тому що ми ніколи не дозволяли чилу птахів опускатися нижче шести — і цього не станеться, поки я тут”, – додає екс-військовий.

Британські військові ветерани традиційно несуть свою службу у “біфітерах” – церемоніальних вартових у 1000-річній фортеці – Тауері. Вони проводять традиційні церемонії та супроводжують туристів.

Як повідомляло BitukMedia, мешканці, які нещодавно переїхали в село Аарванген в швейцарському кантоні Берн, хочуть заборонити дзвіночки, які носять на шиї корови. Місцеві фермери категорично проти того, що вони називають “нападом на традиційну швейцарську культуру”. Нещодавно вони вдалися до прямої демократії, виступивши із законодавчою ініціативою.

Найсексуальніший митець: премію Золотий Ліфон 2024 отримав голос Радіодиктанту

0
Фото - Премія "Золотий ліфон"

Актор Олексій Гнатковський отримав цьогоріч Премію “Золотий Ліфон 2024”, яка відзначає найсексуальних митців України. Гнатковський став голосом Радіодиктанту 2023, а також з’явився в одній з головних ролей у стрічці “Довбуш”.

Про це йдеться на сторінці премії у Facebook.

“Івана Довбуша вигадали тільки для того, щоби ми дізналися, який фантастичний цей Олексій Гнатковський. Він нам імпонує у гніві. Коли злиться на російськомовних, коли свариться на глядачів, які не вимикають телефон чи базікають під час вистави. Від нього віє силою, сталлю і хочеться слухати та дивитися в очі. Очі — окремий світ, безмежні до шаленства. Голос — оксамитовий. Харизма — належного розміру. Ой, чи правильно — масштабу. Акторська гра, що заворожує і закохує. Свідомість і відповідальність. Великий талант імпровізації, винахідливість, гострий розум. І почуття гумору — бо без цього секс-символом не станеш. Ну й красунчик, нівроку”, пояснили свій вибір представники премії.

Організатори додали, що спершу розмірковували про доречність нагородження у цьому році, проте після перегляду стрічки “Довбуш” зрозуміли, що Гнатковський заслуговує на нагороду. “І з цього натхнення таки запустили голосування. І наші симпатії знайшли відгук у серцях усіх — з величезним відривом. Дякуємо всім, хто голосував — адже в нашій премії немає журі, переможця обирає народ”, — йдеться у дописі.

У коментарях під дописом лише схвальні відгуки щодо вибору Олексія Гнатковського володарем “Золотого ліфону”. “Як то кажуть – без варіантів. Справедливо і заслужено”, “неперевершений газда жіночих сердець”, “його Іван – мій краш. Всі сни і фантазії про нього” тощо.

Нагадаємо, минулого року рейтинг народної відзнаки “Золотий Ліфон” очолив 47-річний Артем Полежака, поет та автор багатьох сучасних українських пісень. Тепер він – кулеметник у нацгвардії та найсексуальніший митець України, який воює в лавах ЗСУ. 

Вгадай хто: 36 авторів написали роман про ковідний локдаун 2020 року

0
Зображення - з відкритих джерел

36 англомовних письменників взяли участь у створенні роману “Чотирнадцять днів”. Його дія розгортається у Нью-Йорку під час пандемії коронавірусу. Кожен з авторів відповідає за історію одного персонажа, але про те, хто саме який епізод написав, читач дізнається лише наприкінці книги.

Про це повідомляє Smithsonian Magazine.

Ідею проєкту запропонував автор трилерів та містичних “жахастиків”, колишній викладач Принстонського університету Дуглас Престон.

До проєкту вдалося залучити кількох відомих письменників, серед них творець “Оповіді служниці” Маргарет Етвуд, автор бестселерів у жанрі юридичного трилера Джон Гришем та лавреатка багатьох премій Селеста Інг (“І всюди жевріють пожежі”). Імена авторів вказані на обкладинці, але хто з них написав ту чи іншу новелу, повідомляється лише наприкінці книги. Кожному учаснику було надано свободу дій, тому історії вийшли дуже різні за стилем.

Зліва направо: автори Даяна Ґабалдон, Р. Л. Стайн, Селеста ІНґ, Джон Грішем і Маргарет Етвуд, усі вони долучились до проєкту “Чотирнадцять днів”. Фото – Getty Images

Сюжет “Чотирнадцяти днів” починає розвиватися 31 березня 2020 року, коли Нью-Йорк закрили на перший ковідний карантин. Група раніше не знайомих один з одним мешканців багатоквартирного будинку у Нижньому Іст-Сайді протягом двох тижнів щоночі збирається на даху, знайомиться і розповідає різні історії.

Історії різняться довжиною, стилем та жанром. Наприклад, в одній з них головний персонаж черниця-медсестра, яка може точно передбачити смерть пацієнта. А в іншій — винищувачка постільних клопів, яка вважає себе павучихою.

За словами Престона, замислюючи свій проект, він надихався “Декамероном” Джованні Боккаччо, класичною збіркою новел XIII століття. Герої “Декамерона” рятувалися від епідемії чуми, розповідаючи один одному історії, — так само роблять персонажі “Чотирнадцяти днів”, тільки під час пандемії коронавірусу.

За задумом Дугласа Престона ініціатором нічних сусідських зустрічей на даху стала домоврядниця на ім’я Єсенія Григореску. Вона ж потім керує ритуалом, по черзі даючи слово то одному, то іншому сусідові.

За словами Престона, суть роману полягає в тому, що в ситуації втрати, невизначеності, ізоляції, єдине, що допомагає людям об’єднатися та підтримати одне одного — це розповідь історій, сторітелінг. “Ми розповідаємо історії, щоб знайти сенс у жахливому, безглуздому світі. Ось про що насправді ця книга”, – пояснює Престон.

Як розповідало раніше BitukMedia, американський книжковий клуб через 28 років дочитав останній роман Джеймса Джойса.

Кішку врятували із автомобіля за мить до того, як його розчавив прес

0
Фото: Brother Wolf Animal Rescue

Працівник звалища металобрухту випадково врятував кішку-утікачку Лілі майже з-під пресу в американському штаті Північна Кароліна. Чоловік відкрив капот, аби витягти акумулятор, і побачив там тварину.

Про це розповідає UPI.

Порятунок стався просто перед тим, як прес стиснув автомобіль Кішка вистрибнула просто навмання на руки чоловікові.

Працівник носив кішку за пазухою куртки усю свою зміну, але що робити далі із нею, не знав. Тож звернувся до зоорятівників із притулку Brother Wolf (“Братик Вовчик”), де працює його дівчина.

Там почали шукати власника кішки через інтернет, і він невдовзі озвався. Чоловік розповів, що кішку звати Лілі і у неї характер “пригодницький, як у нікого іншого”.

У притулку обробили Лілі від шкідників, вакцинували, встановили мікрочіп та повернули власнику.

“Вона розтанула в його руках, а він розплакався від радості”, – кажуть зоозахисники.

Як повідомляло BitukMedia, жителі Космацької громади на Івано-Франківщині врятували дикого козлика. Через переохолодження чи аварію тварина не може звестися на задні ноги, тож його передали до притулку.

“Цілковите божевілля” – подружжя не може вигнати нахабного “сквотера” зі свого будинку за $2 млн

0
Скрін із відео

Американські пенсіонери Сусана і Джозеф Ланда купили будинок у Дулгастоні – одному із районів Нью-Йорка. Заплатили за нього $2 млн, але нерухомість виявилася із бонусом – помічником колишнього покійного власника на ім’я Бретт Флорес. Бретт відомовляється покидати будинок, де колишній господар дозволив жити, і затягує судовий розгляд.

Про це повідомляє ABC 7.

Подружжя Ланда купили будинок, аби оселитися там разом зі своїм сином Алексом, у якого лікарі діагностували синдром Дауна. Однак спокійного тихого життя не вийшло. У родини виявився неочікуваний сусід.

Бретт Флорес працював на колишнього власника будинку, жив тут же і отримував $3 тис. в місяць. Коли власник помер у січні 2023-го, Флорес вирішив залишитися.

Тепер Флорес не платить оренду і навіть вирішив здавати кімнати у будинку стороннім людям через інтернет.

Відповідно до місцевого законодавства, якщо людина проживає у будинку більше 30 днів, вона має право претендувати на статус сквотера, а отже і певні права.

Сквотери самовільно заселяють пусті будівлі без визначених власників і живуть там. На період, що Флорес жив у будинку сам, він, очевидно, і посилається.

Подружжя Ланда описують ситуацію як “просто жах” та “божевілля”.

“Наша система зламалася”, – каже Сусана.

Уже відбулося п’ять слухань, але Флорес усіляко затягує процес, наприклад, приходить на засідання суду без адвоката та подав заяву на визнання його банкротом.

Тим часом родина Ланда вимушені платити тисячі доларів за комунальні витрати, адже Флорес, як і належить справжньому сквотеру, не платить ні за що.

Як повідомляло BitukMedia, комісований американський штурмовик Harrier II віддадуть безкоштовно покупцю маєтку у британському містечку Петерсфілд. Рідкісний літак, яких лишилося лише вісім у всьому світі, перетворили на садову прикрасу.

“Я завжди почувалася благословенною” – жінка у 25 років має вигляд на усі 100

0
Фото: https://www.goodmorningamerica.com/

Американка Мері Лі Форсайт із штату Оклахома відзначає 29 лютого своє 25-річчя, хоч народилися 1924 року. Жінка каже – ніколи не засмучувалася через те, що народилася у свою рідкісну дату.

Про це повідомляє UPI.

Проживши 100 років, Мері має двох дітей, п’ятьої внуків та 11 правнуків. Сьогодні її відзначило місцеве товариство людей 100-літнього віку. Ювілей відзначать у місцевій церкві її рідного міста Сенд-Спрінґс.

“Я завжди вважала себе благословенною”, – каже Мері. Розповідає, що у невисокосні роки вони із друзями святкували її день народження по кілька разів – у різний час. “Ми могли святкувати тоді, коли нам заманеться”, – пригадує жінка.

У 1942-му вона одружилася зі своїм чоловіком, шкільною любов’ю. Той помер у 2011-му.

Мері пригадує, що одного разу вони пішли на вечірку, де іменників частували безкоштовно. Це було якраз 6 березня – на день народження її чоловіка. Але той рік був невисокосний, тож Мері вирішила скористатися нагодою, і сказала, що теж народилася 6 березня. Тож подружжя повечеряло безкоштовно.

На свій 25-й ювілей Мері просить нічого їй не дарувати – не хоче зберігати барахло.

Раніше BitukMedia розповідало про житель американського штату Західна Вірджинія Зена Вайта, який відзначив 100-річний ювілей. Протягом 36 років довгожитель та його друзі щоранку снідали у ресторані “Макдоналдс”, не пропускаючи майже жодного дня.

Кожне 29 лютого: вийшла газета, що видається раз на чотири роки (ВІДЕО)

0
Працівник кіоску з La Bougie du Sapeur в руках, перед станцією метро Villiers у Парижі. Фото - Facebook profile of the newspaper

У Франції вийшов новий випуск газети La Bougie du Sapeur (“Свічка сапера”). Тираж друкують лише 29 лютого – кожні чотири роки. Сатирична газета подобається французам от вже 44 роки.

Про це повідомляє The Business Standard.

Вперше La Bougie du Sapeur вийшла з друку 1980 року. Тоді група друзів вирішила створити “фальшиву” газету з гумористичними та пародійними новинами і реалізували ідею. До їхнього здивування, перший номер сподобався французам і наклад був розпроданий.

Відтоді сатирична газета, яка любить пародіювати поточні події, змішуючи правду та брехню, виходить кожне 29 лютого.

Сьогоднішній випуск під номером 12 був надрукований тиражем 200 тис. примірників та надійшов до кіосків Франції, Бельгії, Люксембургу та Швейцарії. Для порівняння, попередній випуск, який вийшов 4 роки тому під час пандемії Covid-19, розійшовся у кількості 120 тисяч.

Частину виручених коштів автори La Bougie du Sapeur витрачають на підготовку наступного випуску. Решту відправляють асоціації Aire d’aile, яка підтримує людей з аутизмом та епілепсією.

“Після того, як перший номер було розпродано за два дні, газетні кіоски вимагали ще. Ми сказали, що добре, але лише через чотири роки!” – розповів редактор Жан д’Енді.

Випуск La Bougie du Sapeur за 2008 рік. Фото – Patrick HERTZOG / AFP

“Свічка сапера” позиціонує себе як антиполіткоректне видання. La Bougie організована як звичайна газета з розділами про політику, спорт, міжнародні справи, мистецтво, головоломки та плітки про знаменитостей. Але статті оформлені як гумористичні коментарі.

Заголовок цьогорічного випуску “Ми всі станемо розумними” — це історія про те, як штучний інтелект робить зайвими іспити та інтелектуальні досягнення.

Друга провідна історія – під назвою “Що потрібно знати чоловікам, перш ніж зробитися жінками” – пояснює, що в ній описується як “проблеми”, з якими стикаються чоловіки, які хочуть змінити стать.

“Це французький гумор, і він не перекладається іншими мовами”, — каже д’Енді. “Ми намагаємося бути дурнуватими, але не злими. Висміювати, але без злоби”.

Наприклад, у розділі “Спорт” редакція рекомендує заснувати премію Вїнстона Черчілля для першої людини, яка вибула з Олімпійських ігор. Автори зазначають, що британський прем’єр-міністр був відомий своїм девізом “Ніякого спорту”.

“Я сподіваюся, що кожні чотири роки ми даємо можливість подихати свіжим повітрям, – заявив д’Енді. — У наші дні людям треба вміти сміятися”.

Ціна газети становить 4,90 євро, і це більш ніж відповідає її вартості, вважають автори.

Як розповідало раніше BitukMedia, вчений отримав міжнародну премію за танцювальний ролик про життя кенгуру.

“Отримав шанс на нове життя”: чоловікові видалили уражену легеню без розкриття грудної клітки

0
Фото - ЛЬВІВСЬКИЙ ОНКОЛОГІЧНИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР

У Львові лікарі видалили чоловікові уражену легеню зі злоякісним новоутворенням. Це вдалось зробити не розкриваючи грудну клітку. 66-річному Михайлові зробили лише один розріз завдовжки 6 см.

Про це розповіли у Львівському онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі.

Пацієнт – пан Михайло із Жовківщини. Понад рік тому чоловіка почали турбувати болі у грудній клітці та задишка. Понад 8 місяців, за словами чоловіка, йому лікували серце. І лише коли чоловіку почало ставати гірше, запідозрили онкологічне захворювання.

У львівському онкоцентрі в чоловіка виявили рак правої легені II стадії. “Пацієнт отримав передопераційну хіміотерапію, після якої пухлина у легенях зменшилася на 30%. Далі, щоб забрати пухлину, йому необхідно було провести оперативне втручання. Оскільки новоутворення пацієнта було поширене на головний бронх, видаляти потрібно було всю праву легеню”, – розповідає завідувач торакального відділення Ігор Гіпп.

За словами лікарів, пульмонектомія (видалення легені) – це дуже травматична операція для пацієнта. Після таких хірургічних втручань хворі довго відчувають больовий синдром, тож аби зменшити операційну травму команда вирішила видаляти легеню відеоторакоскопічно – за допомогою відеокамер.

“Ми зробили розріз довжиною шість сантиметрів, вставили туди спеціальний гнучкий порт і через нього ввели відеокамеру та робочі інструменти, якими забирали пухлину та працювали з судинами. Оскільки легеня мала пухлину, її дуже важливо було не пошкодити під час операції і забрати з організму цілою. Для цього ми помістили її у спеціальний мішечок, який витягнули через порт”, – пояснив Ігор Гіпп.

Медики пояснюють: для пацієнтів такі операції мають чимало переваг. Зокрема, їм не треба вживати стільки знеболювальних, як при відкритих операціях.

Пан Михайло вірить, що повністю здолає хворобу. Фахівців, які провели йому лікування називає рятівниками, бо переконаний вони подарували йому другий день народження. Зізнається: колись на обстеження не знаходив часу, “багато курив – часом пачку сигарет, а то й дві на день”. Тепер обіцяє виправитись, бо ж отримав шанс на нове життя.

Раніше BitukMedia розповідало про складну мікрохірургічну операцію з реконструкції нижньої щелепи, яку вперше виконали українські щелепно-лицеві хірурги.

Людина втратила хвіст через “родича” гена цукрового діабету – науковці

0
Ілюстрація створена за допомогою Leonardo AI

Дослідники із Нью-Йоркського медичного університету Ленґона припускають, що змогли знайти остаточну відповідь, чому люди втратили хвіст під час еволюції. Це відбулося не через мутацію власних генів людини та безхвостих приматів. Причиною називають випадкове потрапляння у геном певної послідовності ДНК підсімейства AluY.

Про це повідомляє New York Post.

Науковці порівняли генотип людей, безхвостих мавп і хвостатих мавп і знайшли, що хвостаті мавпи не мають частини ДНК, яка є у людей і безхвостих приматів.

Зате у людей та безхвостих мавп є велика кількість повторів одного із представників коротких послідовностей кислот ДНК, відомих як AluY.

Сама родина Alu-повторів доволі велика і викликає у людей ряд небезпечних генетичних захворювань: рак молочної залози, цукровий діабет ІІ типу, саркома Юнга тощо. AluY – це лише невелика група у своєму складному сімействі.

А хвіст “обрубала” людині лише одна конкретна послідовність із підсімейства AluY.

Ймовірно, цей елемент ДНК посприяв також тому, що у людини, шимпанзе та горил утворився куприк замість хвоста, кажуть науковці.

Унікальність випадку полягає у тому, що цей представник AluY – інтрон. Такі елементи не несуть інформації людини і видаляються, коли відбувається передача спадкової інформації у клітині. Але саме його присутність у ланцюжках ДНК спричинила зникнення хвоста у людини.

Дослідники припускають, що ця частина генокоду виникла не в результаті мутації, а випадково потрапила у клітини людини ззовні і вбудувалася в людську ДНК. Це сталося у древні часи, коли види лише формувалися. Сталося це 20-25 млн років тому.

Однак, невідомо, чому люди та безхвості примати вирішили, що життя без хвоста – це еволюційна перевага.

Як повідомляло BitukMedia, у Китаї народилася перша у світі мавпа-химера із подвійним набором ДНК. 67% її тіла генетично належить інший особині. Аби досягнути цього, науковці підсадили другий геном в ембріон.

Врятувати мати й дитину: горила, яка народила шляхом кесаревого розтину, відмовилася від маля

0
Фото - Worth Zoo /SWNS

В американському зоопарку Форт-Ворт, що у штаті Техас, горила відмовилась від свого дитинча. Малюк народився на п’ять тижнів раніше терміну. Тварині довелося зробити екстрений кесарів розтин, адже у вагітної розвинулася серйозна хвороба.

Про це повідомляє Telegraph.

Джаміла – перша горила, яка народилася за допомогою кесаревого розтину за 115-річну історію цього американського зоопарку.

В її матері Секані розвинулася прееклампсія – стан артеріального тиску, який може виникнути під час вагітності та стати небезпечним для життя, якщо його не стабілізувати.

Ветеринарам допомогла в пологах команда гінекологів, які раніше не мали досвіду роботи з приматами. Медики діяли так, як би мали справу з такими симптомами в жінки.

Акушер вирішив, що екстрений кесарів розтин — єдиний спосіб врятувати матір і дитину. Фото – Fort Worth Zoo/SWNS

У зоопарку повідомили, що Секані, 33-річна західна рівнинна горила, повністю одужала, її маля Джаміла також почувається добре.

Однак, на жаль, у Секані так і не розвинулися материнські інстинкти, яких очікують від новоспечених породіль. Експерти припустили, що це може бути результатом того, що дорослий примат не відчуває гормональних сигналів, пов’язаних з доношеними природними пологами.

Доглядачі зоопарку взялися опікуватися новонародженою мавпочкою. Персонал, який виховує примата, одягає спеціальні “костюми горили”, які імітують для маленької відчуття шерсті її матері.

Повідомляється, що зараз працівники зоопарку тренують 24-річну горилу Грейсі бути прийомною матір’ю Джаміли.

Як розповідало раніше BitukMedia, унікальний крихітний “корсет” зробили для самиці перуанського паличника з інсектарію Bug House у зоопарку Х’юстона (США). Після того, як комаха скинула екзоскелет під час линяння, співробітники помітили в неї ослаблену ділянку в грудному відділі, який нагадує шию.

Собак навчили розпізнавати хворобу Паркінсона за запахом

0
Фото - Lisa Holt and Sam Johnston

Американські вчені навчили домашніх собак розпізнавати хворобу Паркінсона за запахом. Тварини справляються у 90% випадків. У майбутньому це може стати дієвим та дешевим способом діагностики нейродегенеративного захворювання.

Про це розповідає IFL Science.

До контрольної групи входили 23 собаки 16 різних порід. Це були породи, що традиційно використовуються для виявлення захворювань, так і звичайні вихованці, на зразок англійського мастифа або померанського шпіца.

У період між 2021 та 2022 роками собаки пройшли навчання, яке складалося з 200 занять. Для тренувань використовували хімічні речовини, що виділяє шкіра людини. Люди з хворобою Паркінсона мають сотні унікальних хімічних речовин у шкірному салі – маслянистій речовині, яка зволожує шкіру. Саме на цьому запаху тренували вихованців.

Вважається, що нюх собаки в 10 тис. кращий, ніж у людини – у цих тварин близько 220 млн нюхових рецепторів, а в людей – лише 5 млн.

Після цих інтенсивних занять собаки почали винюхувати хворобу Паркінсона із середньою ймовірністю 86%, ігноруючи зразки від здорових учасників у 89 відсотків випадків. Ба більше, деякі зуміли досягти рівня чутливості понад 90%.

Автори відзначають, що поки що неясно, які саме сполуки в шкірному салі виявляють собаки, але подальші дослідження можуть допомогти відповісти на багато питань.

Ймовірно, у майбутньому собак використовуватимуть для моніторингу стану людей та виявлення захворювання на ранніх стадіях. Це покращить діагностику та допоможе лікарям у призначенні відповідного лікування.

Як розповідало раніше BitukMedia, британські вчені розробили новий тест для виявлення хвороби Паркінсона на ранніх стадіях. А все завдяки гострому нюху жінки з Шотландії. Особиста трагедія зробила жінку медичним феноменом і помічницею вчених.

Знайомтесь з людиною, яка створила наше бачення пекла: вчені відтворили реалістичне обличчя Данте

0
Вчені та художники використовують сучасні методи, щоб показати, як виглядав поет понад 700 років після своєї смерті.

Бразильський експерт з комп’ютерної графіки Сісеро Мораес разом з вченими та художниками зміг відтворити обличчя видатного поета доби Відродження Данте Аліґ’єрі. Обличчя вийшло не зовсім таким, яке ми бачимо на відомих портретах великого італійця.

Про це повідомляє видання The Telegraph.

Відомий бразильський 3D-дизайнер Сісеро Мораес прославився реконструкціями облич древніх людей. Нещодавно він дістався Стародавнього Єгипту й відновив обличчя 2300-річної мумії дитини, а тепер взявся за творця Пекла, автора “Божественної комедії” Данте Аліг’єрі.

Раніше найвідомішим зображенням Данте був портрет, написаний італійським художником Сандро Ботічеллі у 1495 році. Саме за його описами відтоді відтворювали обличчя поета. Схожим чином його зобразили на одній з фресок Флорентійського собору.

Зображення Данте, відомі широкому загалу, засновані на відомостях від італійського письменника Джованні Боккаччо, автора “Декамерона”. Він описував земляка-флорентійця сутулою людиною середнього зросту, з витягнутим обличчям, орлиним носом і досить великими очима. Але проблема в тому, що Боккаччо не знав Данте особисто: Боккаччо було вісім років, коли Данте помер у вигнанні в місті Равенна. Боккаччо описував обличчя Данте зі спогадів близьких поета. Відомості ці були різного ступеня достовірності, тому і збірний образ вийшов не достовірним.

Портрет роботи Гюстава Доре, 1860 р. Copyright: xpiemagsx pievienna24052022-50812 !ACHTUNG AUFNAHMEDATUM GESCHÄTZT!
Зображення Данте з “Галереї портретів” (The Book Gallery Of Portraits), 1833.

“Усі наближення, здається, відповідають описам Боккаччо, але ми прагнемо виконувати суворо те, на що вказують кістки”, – пояснює Сісеро Мораес. За словами експерта, за основу своєї роботи він взяв аналіз кісток 1921 року, підкріплений даними зі статті 2007 року про обличчя італійського поета. Скориставшись цією документацією, дизайнер із колегами відтворив череп італійського поета.

Щойно це вийшло, по його поверхні розподілили анатомічні точки і приступили до анатомічної деформації, тобто почали доводити обличчя Данте до повної відповідності черепу. Потім попередньо підготовлений бюст скоригували за раніше опрацьованими параметрами, отримавши “середнє обличчя” з усіх зроблених проєкцій. Передбачили і те, як падатиме світло, як ляже волосся.

А ще не забули одягнути. Як основу для одягу використали серію зображень, приписуваних Данте, адаптували з моделі, що раніше існувала, скоригували і змоделювали спеціально для реконструкції. Таким чином поет опинився в тому самому одязі, в якому його зазвичай зображають, а от риси його обличчя помітно змінилися.

Дивлячись на портрет, Мораєс підсумував, що череп Данте був більшим за середній, а сам поет – “блискучою людиною, але озлобленою вигнанням”.

Як розповідало раніше BitukMedia, завдяки новим методам реконструкції відомий вже 70 років череп отримав своє обличчя. Йдеться про так званий “череп з Єрихону”, якому 9 тисяч років!