59-річна переможниця лотереї Michigan Lottery каже, що її виграш у півмільйонадоларів передбачили карти. Американка купила дорогою до тарологині лотерейний білет. А коли та тлумачила розклад, то передбачила, що “гроші з’являться у житті дуже скоро”.
Жінка розповідає, що їхала до своєї тарологині на зустріч. Зупинилася дозаправитися і купила на заправці лотерейний білет.
Тарологиня, які пізніше робила розклад, сказала жінці, що “дуже скоро в житті з’являться гроші”.
“Я думала про те, як це станеться, але і подумати не могла, що це буде завдяки лотерейному білету у моїй сумочці”, – розповіла переможниця організаторам лотереї.
Пізніше увечері вона стерла захисне покриття на лотерейному білеті, і побачила, що він виграшний.
“Ну, принаймні, я поверну ті $10, які він вартує”, – подумала жінка.
Але пізніше з’ясувалося, що її виграш склав півмільйона доларів.
Переможниця збирається виплатити кредит за авто, поїхати в круїз із другом та інвестувати те, що лишиться.
Як повідомляло BitukMedia, пара з Кентуккі виграла $50 тисяч у лотерею Powerball, але мало не залишилась без грошей. Спочатку американці загубили виграшний квиток і за кілька місяців випадково знайшли.
Кіт, якого врятували пожежники англійського міста Престона, став зіркою соцмереж. А все через його невдоволену мордочку. Користувачі порівнюють пухнастого зі знаменитою мемною кішкою.
Кіт, якого пожежники буквально вирізали з вузької щілини з-поміж двох стін, виглядав розлюченим. Хіба ця мордочка демонструє полегшення після порятунку?
Пожежно-рятувальна служба Ланкашира опублікувала знімок “цікавого кота”, який потрапив у “щільну пастку” в Престоні. У підписі сказано, що команда “обережно вирізала” тварину зі стіни, і тепер вона “ціла та неушкоджена”. Але далеко не схожа на щасливо врятованого – користувачі Facebook зауважили, що цей кіт виглядав розлюченим.
Не дивно, що їм спало на думку порівняти “щасливця” зі злющою кішкою Grumpy Cat, яка давно стала мемом.
Фото – Lancashire Fire and Rescue ServiceФото – REALGRUMPYCAT/INSTAGRAM
Один з користувачів написав: “Цікавий котик, виглядає розлюченим. Він був чинним чемпіоном з хованок, поки ви, хлопці, не з’явилися”. Ще один коментатор додав: “Якби подяка мала обличчя, то воно б точно не було схоже на цього котиська”.
Як розповідало раніше BitukMedia, хмельницькі патрульні виявили кошеня у “нутрощах” автомобіля, коли зупинили водія, аби залучити його як свідка. Під час спілкування з-під капота авто вони несподівано почули нявкання.
Кавовому дереву арабіка, ймовірно, сотні тисяч років. Такий висновок зробили за результатами дослідження вчених університету Буффало (США), які побудували генеалогічне дерево видів кави. Отже, арабіка з’явилася на Землі задовго до того, як її почали культивувати люди.
Чи знаєте ви, що кавовим зернам, які були використані для філіжанки вашої щоденної ранкової кави, ймовірно, близько 600 000 років?
Використовуючи гени кавових рослин у всьому світі, дослідники змогли побудувати генеалогічне дерево найпопулярнішого сорту кави у світі, відомого вченим як Coffea arabica, а поціновувачам кави просто як “арабіка”.
Дослідники розшифрували структуру ДНК 39 сучасних культивованих варіацій арабіки та 17 її диких родичів. Вченим вдалося реконструювати геном рослини, яка була використана Карлом Ліннеєм у 1737 році при підготовці першого наукового опису кавових дерев.
Вдавшись до порівняння варіацій, дослідники з’ясували час появи гібридної форми. За їхніми оцінками, арабіка зародилася близько 350-600 тис. років тому. Вчені дійшли висновку, що сорт з’явився без участі людини внаслідок природної гібридизації ще до появи Homo sapiens.
“Ми використовували геномну інформацію про рослини, які сьогодні живуть, щоб повернутися в минуле і намалювати максимально точну картину довгої історії арабіки, а також визначити, як сучасні сорти, що культивуються, пов’язані один з одним”, — розповів співавтор дослідження професор Віктор Альберт.
Вчені наголосили, що детальне вивчення історії кавових дерев допоможе створити нові сорти, адаптовані до кліматичних змін. Арабіка є основою 60% кавових продуктів у світі, але опинилась під загрозою зникнення.
Як розповідало раніше BitukMedia, глобальне потепління ставить під загрозу виробництво кави у всіх країнах, де її вирощують. Улюблений напій людства може перейти в розряд дефіциту і сильно зрости в ціні. Про це заявляють австралійські вчені з агентства CSIRO та Університету Південного Квінсленду.
69-річний Девід Кларксон відвідав протягом доби 120 сіднейських барів і пабів. За цей час чоловік влив у себе близько 20 літрів різних напоїв. І тепер на його рахунку майже безалкогольний рекордГіннеса.
Девід Кларксон – британець, який от вже понад 40 років живе в Австралії. Він бухгалтер на пенсії, тому підготувався до рекорду професійно, звівши всю інформацію про паби Сіднея до єдиної таблиці та детально розробивши маршрут.
Подорож Кларксона розпочалася в четвер, 11 квітня, з бару готелю Captain Cook на Ботені Роуд. Потім чоловік вирушив на північ, в бік Кларенс-стріт, поступово обходячи один паб за іншим. Згідно з умовами Книги Гіннеса, у кожному закладі він мав сплатити напій (алкогольний чи безалкогольний) та відпити мінімум 125 мілілітрів. За словами Кларксона, за добу він випив 20 літрів рідини – здебільшого газованки та соків.
Кларксон здійснював свою подорож барами не сам. Його супроводжувала компанія друзів, які виступали як свідки і просили персонал кожного закладу розписатися в спеціальному “бортовому журналі”. У пабах Кларксон не просто випивав, а й активно спілкувався з відвідувачами, розповідаючи про свою спробу рекорду.
Вдень у п’ятницю, 12 квітня, Кларксон зайшов в останній, 120-й, паб при готелі Sussex, розташований менш ніж за кілометр від точки, де він почав свій шлях. Коли рекорд був офіційно зареєстрований, Кларксон зміг нарешті розслабитися і замовив собі кухоль пива.
Примітно, що попередній подібний рекорд належав австралійцям Гаррі Куросу та Джейку Лоутертону, які за 24 години випили у 99 розливайках.
Як розповідало раніше BitukMedia, група туристів з Німеччини в іспанській Майорці побила попередній рекорд з кількості випитого пива групою людей протягом одного, часто короткого проміжку часу. 55 німців здолали 1245 кухлів пива за 3 години. Кажуть, добре розважились.
У Греції пройшла церемонія запалення олімпійського вогню. Його доставлять до Парижа традиційною естафетою влітку 2024-го. Олімпійські ігри пройдуть з 26 липня до 11 серпня.
Урочиста церемонія пройшла в Олімпії – місці, де зародилася ця традиція. Церемонію відвідали мер Парижа Анн Ідальго, спортивні функціонери Греції та Франції, господарки Олімпіади-2024, а також президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Томас Бах.
На стадіоні пролунали гімни Греції та Франції. Олімпійський гімн виконала американська оперна співачка Джойс Дідонато, лауреат чотирьох премій “Греммі” за кращий класичний сольний вокал.
Потім під час театралізованого дійства за допомогою параболічного дзеркала запалили олімпійський смолоскип.
Через 100 років після того, як Олімпійські ігри востаннє проходили у столиці Франції, країна втретє зустрічатиме Олімпійський вогонь 8 травня у Марселі. Полум’я відвідає понад 400 французьких міст, перетинаючи країну, перш ніж потрапить до Парижа. Олімпійська естафета триватиме 68 днів та завершиться на церемонії відкриття Ігор 26 липня. Закриття відбудеться 11 серпня.
Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.
Відбувалась церемонія запалювання олімпійського вогню біля храму Гери в Олімпії. Поновив її П’єр де Кубертен у 1912 р. Смолоскип запалюють в Олімпії спрямованим пучком сонячного проміння, утвореного увігнутим дзеркалом. Олімпійський вогонь символізує чистоту, прагнення досконалості і боротьбу за перемогу, а також мир і дружбу. Ця традиція зберігається донині.
Як розповідало раніше BitukMedia, паралімпійки закликають відомий спортивний бренд продавати кросівки по одному.
13-річну Нікіту залишили вдома доглядати маленьку племінницю. Гості випадково залишили вхід на подвірʼя відкритим, і до житла увірвалися мавпи. Тварини потрапили на кухню і почали жбурляти в дітей предметами.
Дівчинка попросила голосового помічника, який управляє розумною колонкою, включити запис собачого гавкання. І це спрацювало – такі звуки відлякали диких тварин.
Дядько Нікіти зазначив, що мавпи часто зустрічаються в їхньому рідному місті Басті, що в штаті Уттар-Прадеш. Іноді вони можуть поводитися досить агресивно і псувати майно людей. Чоловік подякував дівчинці за кмітливість і зазначив, що розумна колонка зробила життя його сім’ї безпечнішим.
“Інцидент у Басті є чудовим прикладом того, як швидке мислення в поєднанні з простою у використанні технологією, такою як Alexa, може бути помічним вдома”, прокоментував представник виробника колонок Amazon Alexa .
“Дуже просто попросити Alexa англійською, хінді або хінгліш про музику, інформацію або, як в даному випадку, звук гавкання собаки”, – продовжили в компанії. “Ми прагнемо зробити Alexa більш корисною для клієнтів в Індії”.
Мешканці містечка зняли на фоо та відео, як бегемот прориває огорожу в природному заповіднику Рондевлей і йде блукати житловими вулицями відразу після опівночі минулої суботи.
Загнати у глухий кут тварину вдалося на подвір’ї місцевого мешканця на ім’я Ашрафф Шварц.
“Моя 74-мама дивилася із будинку, як бегемот іде просто до наших дверей. Вона була дуже наляканою. Поліція стояла за межами нашого двору”, – пригадує чоловік.
“Потім він розвернувся і побіг до дороги. Але спочатку зламав мою стіну і перестрибнув через неї. Гіпопотами – небезпечні тварини, а цей міг когось і вбити. Заповіднику варто краще подбати про міцність своїх огорож заради нашої безпеки”, – каже Шварц.
Бегемот-втікач, очевидно, посварився із домінуючим самцем у заповіднику і рятувався від нього, припускають офіційні особи.
Поліція та рейнджери змогли загнати гіпопотама назад до вольєру. Ніхто із людей не постраждав.
Як повідомляло BitukMedia, в Арлінгтоні (штат Техас, США) кози-утікачки заблокували рух на дорозі і ловити їх довелося поліцейським. До мережі потрапило відео з місця інциденту.
РесторанAl Condominio в італійському місті Верона дарує пляшку вина відвідувачам, які здають свої телефони під час їжі. Анджело Лелла, який відкрив заклад у березні, прагне таким чином заохотити клієнтів спілкуватися один із одним.
“Ми хотіли створити заклад, який буде відрізнятися від інших”, – каже Лелла. Пояснює – дав своїм гостям можливість обирати.
“Клієнти можуть відмовитися від технологій, насолоджуючись разом. Технології стають проблемою – немає потреби дивитися на свій телефон кожні п’ять секунд, але для багатьох людей це як наркотик… Таким чином у них є можливість відкласти свій пристрій і випити хорошого вина”, – каже ресторатор.
Телефони можна здати при вході, їх закривають у коробці на замок. Клієнт отримує ключ. Показавши ключ офіціанту, можна отримати безкоштовну пляшку вина.
Також можна написати рев’ю на свої страви. Той, хто залишить найбільш яскраве рев’ю, отримає безкоштовно страву при наступному візиті.
Ініціатива знайшла велику підтримку серед гостей. 90% клієнтів відмовляються від телефонів, каже Лелла.
Як повідомляло раніше BitukMedia, американський ресторан Toccoa Riverside лишає за собою право включити додаткові $50 до рахунку клієнта, якщо діти відвідувачів надто галасують. “Нема поваги – нема обслуговування”, – написали вони у своєму меню.
В собак невдовзі з’явиться можливість на власній шкурі відчути, як це – літати бізнес-класом. У США заснували першу у світі чартерну авіакомпанію, що спеціалізується на перевезенні найкращих друзів людини.
Авіаперельоти з собаками зазвичай пов’язані з величезним стресом і для хвостатих мандрівників, і для їхніх господарів. Різні авіакомпанії мають різні вимоги до перевезення улюбленців. Як правило, представників дрібних порід можна перевозити в салоні у спеціальних переносках. А от крупнішим доводиться миритись з вантажним відсіком літака, а це – ще те випробування.
Чартерна авіакомпанія BARK Air повідомляє, що її клієнти натомість отримають обслуговування за вищим розрядом, що відповідає людському бізнес-класу. Щоправда, таке задоволення обійдеться дорого: авіаквиток для власника та собаки коштуватиме щонайменше 6 тис. доларів в один бік.
До тварин ставитимуться, як до VIP-персон. Обіцяють спрощений процес реєстрації та посадки на рейс: собакам не доведеться проходити численні перевірки та огляди, як це відбувається зазвичай. Жодних кліток або переносок: всі VIP-собаки матимуть можливість вільно та комфортно розміститися в салоні літака.
За кожним пасажиром буде закріплений персональний асистент. Він стежитиме за тим, щоб під час перельоту його підопічний не конфліктував з іншими чотирилапими і почувався спокійно.
Фото – Joe Gall/ Bark Air
Аби собаки не нервували, добре перенесли тривалий переліт і навіть отримали від нього задоволення, планується використати різноманітні засоби. Наприклад, салон літака буде пофарбований у спокійні кольори, там гратиме приємна музика, у повітрі розпорошуватимуть спеціальні заспокійливі для собаки речовини. А ще роздадуть затички для вух – щоб волохатих пасажирів не турбував шум двигуна.
Фото – Joe Gall/ Bark Air
Під час польоту собакам пропонуватимуть різноманітні “смаколики”, а для їхніх господарів шеф-кухарі, які перебувають на борту, будуть готувати вишукані страви.
Перший рейс BARK Air запланований на 23 травня, а продаж квитків розпочався 11 квітня. Поки чартери літатимуть за двома напрямками: Нью-Йорк — Лондон (вартість квитка 8 тис. доларів в один бік) та Нью-Йорк — Лос-Анджелес (6 тис. доларів в один бік).
Як розповідало раніше BitukMedia, круїзи для котів запустила сінгапурська компанія Tall Ship Adventures. Щоправда, без господарів пухнастим все ж не обійтися. Розкішний відпочинок обіцяють і тваринам, і людям.
12-річна Діана Насібова з Ніжина на Чернігівщині з дитинства волонтерить заради тварин. Але останні два роки збирає донати для ЗСУ і уже передала 2 млн грн. Каже, мотивує те, що на фронті воює рідний дядько.
Після початку повномасштабного вторгнення батько Діани вивіз її із Ніжина на Львівщину. Після повернення дівчинка вирішила почати волонтерити для ЗСУ.
Тож вдень вона відвідує заняття та гуртки, а потім плете із бісеру різноманітні вироби та продає їх за донат на місцевому ринку.
Зібрані кошти вона передає до місцевої Всіхсвятської церкви. Місцевий отець Сергій – капелан. Він щотижня їздить на фронт та збирає заявки від українських підрозділів.
За два роки свого волонтерства Діана назбирала на потреби військових понад два мільйони гривень. Тепер школярка має свою колекцію шевронів. Їх їй подарували військові. Обіцяє не зупинятися до повної перемоги України у війні.
Діана продовжує допомагати безпритульним тваринам, знаходить для них домівки та зберігає контакти нових власників, щоб допомагати їм за нагоди.
Як повідомляло BitukMedia, 87-річний незрячий Микола Кольчиба із Кривого Рогу плете основи для маскувальних сіток та передає їх волонтерам. За два роки він уже виготовив їх понад 70.
Шотландська організаціяЦентр озера Лох-Несс шукає виходи на американське космічне агентство НАСА з проханням допомогти у пошуку чудовиська Нессі. Нещодавно прилади у воді вловили дивні звуки.
Еймі Тодд, менеджер з маркетингу Центру Лох-Несс, сподівається, що мислиці на Нессі зможуть знайти контакти із керівництвом НАСА на вмовити його керівництво допомогти у пошуку Лохнеського чудовиська.
“Ми сподіваємося зв’язатися з ними завдяки силі соцмереж. Ми сподіваємося, що настанови експертів НАСА допоможуть нам знайти відповіді на завдання квесту, у якому ми зараз”, – каже Тодд.
Цьогорічне дослідження буде присвячене 90-річчю експедиції, профінансованої сером Едвардом Маунтіном. Під час неї 20 чоловіків з біноклями та камерами стояли навколо озера Лох з 9 ранку до 6 вечора, починаючи з 13 липня 1934 року та триваючи протягом п’яти тижнів. Було зроблено близько 21 фотографії, але жодна не була визнана переконливою.
Минулого року у озері Лох-Несс провели найбільше за весь час дослідження. Воно завершилося тим, що гідрофон вловив гучний підводний шум, а також було кілька можливих фактів появи Нессі.
Загалом же за 90 років уже зібрано 1156 свідчень існування Лох-неського чудовиська.
Як повідомляло BitukMedia, вчений перевірив гіпотезу про те, що лох-неське чудовисько могло бути гігантським вугром, і спростував її. Наукову статтю Фло Фоксона оприлюднив науковий журнал JMIR Publications.
Канадець попросив медиків видалити йому безіменний палець і мізинець на лівій руці. Каже, що вони не належать його тілу. В чоловіка рідкісний синдром порушення цілісності сприйняття власного тіла (BIID).Ампутація допомогла.
Доктор Надя Надо (Dr. Nadia Nadeau) з кафедри психіатрії Університету Лаваля описала випадок пацієнта у своїй роботі та опублікувала її на сайті Wiley.
Лікарка зазначила, що її пацієнт з дитинства страждав від травмуючих думок, пов’язаних з двома його пальцями. Ці переживання завдавали йому болю, постійної дратівливості, погіршували спритність рухів і викликали яскраві нічні жахи – йому снилося, що пальці гниють або горять. Крім того, пацієнт часто уявляв, як сам відрізає собі пальці. Такими думками зі своєю родиною чоловік не ділився через збентеження.
“Працюючи на лісопильні, він думав про те, щоб створити невелику гільйотину і відрізати собі пальці, — пише Надо. — Але він розумів, що самоскалічення — це небезпечне рішення, яке може мати наслідки для його стосунків, репутації та здоров’я. Він й уявити не міг, що стільки років житиме з такими пальцями”.
Канадець звернувся до лікарів, які перевірили його мозок та не виявили аномалій. Спочатку пацієнту запропонували такі неінвазивні методи лікування, як когнітивно-поведінкова терапія, антидепресанти, нейролептики та експозиційна терапія, але жоден з них не виявився успішним.
Після психіатричного обстеження пацієнта визнали здатним звернутися з проханням про добровільну ампутацію та направили до ортопедичного відділення. У результаті лікарі вирішили, що видалення двох пальців — найкращий спосіб допомогти чоловікові, й обстеження, яке провели через шість місяців після ампутації, це підтвердило.
“Після операції нічні жахіття та емоційний стрес одразу припинилися. У пацієнта з’явилися конструктивні життєві плани, вщух гнів, покращилась атмосфера в сім’ї та на роботі. І жодного жалю про скоєне. Тепер він живе життям, вільним від тривожних думок щодо своїх пальців, і всі його симптоми, пов’язані з BIID, зникли”, — зауважила лікарка.
Синдром порушення цілісності сприйняття власного тіла (BIID) – рідкісний психічний стан, при якому загалом здорові люди відчувають постійне бажання мати конкретну фізичну інвалідність. Причина, що викликає цей синдром, незрозуміла.
Синдром порушення цілісності сприйняття власного тіла (англ. Body integrity identity disorder, BIID — це психічний розлад, в результаті якого в цілому здорові особистості відчувають прив’язаність до людей з інвалідністю саме через наявність у них ампутацій. Синдром BIID пов’язаний з ксеномелією, “дисфоричним почуттям, що одна або більше кінцівок тіла не відносяться до твого організму”. Причина, що викликає синдром BIID, незрозуміла. Причина, що викликає синдром BIID, незрозуміла. Одна гіпотеза стверджує, що це походить від неврологічної нездатності функції мозку щодо відображення внутрішнього тіла (що знаходиться у правій тім’яній ділянці) включити певну кінцівку у розуміння фізичної форми тіла.
Як розповідало раніше BitukMedia, 32-річну Джіпсі Роуз Бланшар достроково звільнили з в’язниці в американському штаті Міссурі. Вона була засуджена у справі про вбивство власної матері, яка тримала доньку в полоні та видавала її за тяжкохвору.
Переселенець із Донецька 27-річний Олександр Томчук викладає фізкультуру та “Захист України” у Миколаєві. Із 2023-го він почав писати пісні – у перервах між уроками пише вірші та кладе їх на музику.
Олександр здобував у Миколаєві педагогічну освіту. У 2014-му, коли росія почала війну, чоловік знову повернувся туди із рідного Донецька. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік вирішив не покидати домівку вдруге.
“Робота чудова, подобається спілкуватися. Мене як молодого викладача сприймають серйозно, та я маю певну вагу й авторитет серед учнів”, – каже чоловік.
Олександр почав займатися музикою із 19 років. Каже – просто сів за піаніно, і зрозумів, що має музичний слух.
Тепер пісні пише у перервах між уроками. Написав три пісні про кохання, а четверту планує присвятити захисникам України.
Олександр розповідає, що текст пише за один-два дні, а ось на реліз пісні потрібен місяць. Творить у стилях альтернативний рок, поп та реп.
“У голові якийсь лунає мотив, я наспівую собі на диктофон. Потім сідаю за фортепіано і намагаюся зіграти це. Ось так пишеться музика”, — говорить композитор.
Каже, що має мету, аби своїм хобі міг заробляти на життя.
“Є не мрія — є ціль. Знаєте, як кажуть, коли людина своїм хобі або улюбленою справою може себе прогодувати та заробляти на життя — ця людина щаслива”, – зізнається Олександр.
Як розповідало BitukMedia, yчителька української мови та літератури із Чернігівщини Тетяна Бутурлим написала підручник з української мови для 5-го класу, коли в області йшли бої. Каже, любов до української мови – єдине, що дозволяло долати страхи.
Художнє зображення доісторичного ландшафту та істот, серед яких міг ходити Протемнодон. Ілюстрація - Peter Schouten
Три нових види гігантських вимерлих кенгуру виявили австралійські науковці. За даними Університету Фліндерса, це – Protemnodon viator, Protemnodon mamkurra та Protemnodon dawsonae. Вони існували від 5 млн до 40 тис. років тому.
Протягом тисячоліть сумчасті тварини населяли території Австралії. Проте знання про гігантських кенгуру, відомих як Protemnodon, досі ґрунтувалися на фрагментарних останках і видах, які раніше було складно розрізнити.
Науковці сфотографували та відсканували у форматі 3D 900 зразків останків у 14 найбільших музеях Австралії, Великої Британії, США та Папуа-Нової Гвінеї.
І як результат – палеонтологи з Університету Фліндерса описали три нові викопні види кенгуру. Один з них — Protemnodon viator, важив до 170 кг. Це майже вдвічі більше великого рудого кенгуру — найбільшого з сумчастих ссавців, що нині живуть. Два інші види Protemnodon mamkurra і Protemnodon dawsonae належали до того ж роду представників австралійської мегафауни з родини кенгуру, але відрізнялися розмірами і способом переміщення.
Вважалося, що більшість протемнодонів пересувалися на чотирьох лапах, але тепер дослідники стверджують, що це стосувалося лише трьох або чотирьох їхніх видів. Інші, на думку науковців, пересувалися, “спираючись на чотири лапи або стрибаючи на двох”. Вони виявили значні відмінності між видами – наприклад, те, що вони по-різному стрибали і деякі стрибки були “дуже незвичайними”.
Кенгуру з роду Protemnodon мешкали в Австралії приблизно від 5 млн до 40 тис. років тому. Новий вид P. viator, як припускають, представляє найбільшого відомого представника родини кенгурових. Вони населяли найбільш посушливі райони центральної Австралії, де нині живуть великі руді кенгуру. Довгі кінцівки і потужні м’язи представника цього викопного виду дозволяли йому швидкими стрибками переміщатися на великі відстані.
Зображення – Traci Klarenbeek
Інший новий вид – P. mamkurra, навпаки, стрибав лише зрідка, можливо, тільки тоді, коли був наляканий, припускають дослідники. Крім величезного тіла, у цього сумчастого були важкі кістки, тому переміщався він здебільшого на чотирьох лапах, як сучасні потору або щурині кенгуру.
Третій вид – P. dawsonae, найменш повно описаний. Палеонтологи знайшли лише кілька скамʼянілих кісток, а тому не впевнені в точності аналізу. Але вони вважають, що ці кенгуру займали проміжне положення – стрибали частіше і краще, ніж P. mamkurra, але поступалися у швидкості та дальності стрибка P. viator.
Майже повний викопний скелет вимерлого гігантського кенгуру Protemnodon viator з озера Каллабонна, в якому не вистачає лише кількох кісток руки, стопи та хвоста. Фото – Flinders University
Науковець Ісаак Керр зазначив, що класифікація видів дозволить у майбутньому досліджувати еволюцію гігантських кенгуру та їхню реакцію на зміни довкілля.
Різноманітність видів кенгуру, ймовірно, виникла внаслідок пристосування до різноманітних умов довкілля, в яких вони жили: від посушливої центральної Австралії до густих лісів гір Тасманії та Папуа-Нової Гвінеї.
Також науковці досі не змогли з’ясувати, чому гігантські кенгуру вимерли, а їхні “близькі родичі” – сірий кенгуру і валлару – ні. Керр підозрює, що причиною могли бути швидкі екологічні зміни, спричинені діяльністю людини.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені з Університету штату Вашингтон (США) виявили, що фекалії дитинчат кенгуру можуть бути корисними у боротьбі з глобальним потеплінням. Бактерії, що містяться в них, скорочують вироблення метану в коров’ячому шлунку. Це може вирішити важку проблему виділення парникового газу метану на фермах.
Команда Google DeepMind продемонструвала мініатюрних роботів, які грають у футбол. Пристрої, керовані ШІ, добре освоїли гру — вони падають, але не здаються, доки не заб’ю гол.
Роботи Robotis OP3 заввишки 50 см і мають 20 суглобів. Дослідники застосували метод Deep learning для навчання міні-роботів. Весь процес зайняв 240 годин і складався з двох етапів. Перший включав базові навички – вставати і забивати непідготованому супернику, а другий – повноцінна гра у футбол сам на сам.
Вчені також додали програмне забезпечення, яке дозволяло роботам навчатися та вдосконалюватися. Спочатку роботи відпрацьовували навички індивідуально, а потім граючи з противником.
Спостерігаючи за грою роботів, дослідники зазначили, що багато з рухів, які ті робили, виконувалися більш плавно, ніж у роботів, навчених з використанням стандартних методів – прямого програмування навичок. Наприклад, вони могли набагато швидше та елегантніше підводитись з поля. Роботи також навчилися використовувати такі методи, як імітація повороту, щоб підштовхнути супротивника, відкриваючи шлях до воріт.
У своїх матчах роботи, навчені ШІ, ходили на 181% швидше, поверталися на 302% швидше, били по м’ячу на 34% швидше і на 63% менше часу відновлювалися після падінь, коли втрачали рівновагу. Й це порівняно з роботами, не навченими за цією методикою, зазначають вчені.
Результати показують, що ця техніка навчання ШІ можебути використана для створення простих, але безпечних рухів у людиноподібних роботів в цілому – що може призвести до більш складних рухів у мінливих і складних ситуаціях, підкреслили науковці.
Як розповідало раніше BitukMedia, китайський двоногий робот від Unitree Robotics встановив новий світовий рекорд швидкості серед роботів-гуманоїдів і потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найшвидший повнорозмірний робот-гуманоїд. Потенційно H1 може розвивати швидкість 29 км/год. Примітно, що він зберігає рівновагу, навіть коли його збивають з курсу.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
