Після вибуху на Кримському мосту головним лишається питання, чи буде використовуватися його залізничне полотно. І це питання поки відкрите. Обвал автомобільного полотна найбільшою мірою вплине хіба на постачання продуктів на півострів. Залізниця є основним способом постачання зброї і техніки у Крим, а звідти – на південь України. Якщо вона не працюватиме – це успіх. Якщо ворог зможе і надалі слати ешелони – значить, потрібні ще зусилля. А ступінь пошкодження колій зараз ніхто не знає – а це найважливіше. Треба дочекатися звіту “технарів”.

Чи призведе вибух на мосту до погіршення настроїв у російській армії і самому Кремлі – побачимо. Передумови для цього є. Але знову ж таки – залежить, від того, чи постраждала залізнична частина. Якщо так – будуть негативні наслідки на фронті, і це вплине на російське суспільство і на військово-політичне керівництво. Кримський міст – це дійсно символ, і його пошкодження матиме певне значення для кремля. Але мене цікавить виключно вплив на ведення бойових дій. І цей ефект ми у скорому часі побачимо.

Потяги, які йшли у Крим, зараз направляють в Анапу. Звісно, буде певна перерва в рухові російських військових ешелонів. Але якщо командування в росії хоч трохи нормальне, воно мало створити запаси на півострові. Згадаймо російське угруповання на правому березі Дніпра на Херсонщині. Вони мали якісь запаси – вони на них спиралися. Коли запаси вичерпалися – а постачання їх у росіян ускладнене, – ми побачили, як змінилася лінія фронту.

Нажаль, наші війська не мають можливості масово бомбити склади із запасами супротивника у Криму. Були певні точкові удари по аеродромах та складах на півострові. Але якби у нас таких снарядів було б більше, ми б застосовували їх активніше.

Тож я не вважаю, що перерва, скажімо, на тиждень, допоки перевірятимуть Кримський міст, означатиме снарядний голод і великі зміни на фронті. Місяць – це буде серйозний термін, він призведе до снарядного голоду.

Якщо залізнична пошкоджена серйозно і її використовувати неможливо, то все, що лишається військовому угрупуванні на півдні України – тікати по єдиній автомобільній смузі, допоки це можливо. Бо забезпечити війська буде неможливо. У росії уже говорять про налагодження понтонної переправи. Хай спробують. Така була дійсно до побудови Кримського мосту. Але вона не використовувалася для перекидування великої кількості військової техніки, перевозила цивільний транспорт.

Щодо росіян на самому півострові, то я від них нічого не очікую. Зараз певний час навіть ті, хто захочуть “свалівать”, не зможуть цього зробити чисто з технічних причин – на міст їх не випустять до завершення перевірки. Потім рух по одному лише прольоту буде дуже дозований. Але це навряд приведе до бунтів серед росіян. Влада їм скаже – сядьте і  не рипайтеся. І будуть сидіти. Це ж рускій народ.

У мене є сумніви, що від росіян буде принципово інша “отвєточка”, ніж на інші наші дії. Будуть і далі “мацати” весь південь України “Шахедами”. Навряд обстріли по наших містах стануть більш активними. Неконвенційна ескалація теж сумнівна. Бо підрив невеликої ядерної бомби десь у чисто полі в Україні нічого не змінить. Навіть удар по цивільному чи військовому об’єкту нічого не змінить. Хід боїв це не переломить, а путіна зробить абсолютно ізольованим. Крім того, використання тактичної “ядерки” і участь у цьому уже тягне на відкритий воєнний злочин. І в оточенні путіна можуть замислитися, чи роблять вони те, що потрібно. Якщо й буде спроба пограти на “ядерці”, то хіба що влаштують демонстраційний ядерний вибух десь на російському полігоні. Подивляться, чи можна відступити – все, як зазвичай робить кремль.

Тому росіянам нічого не залишиться, окрім того, як миритися із  тим, що є, і надувати щоки.

Щодо української армії, то у неї завдань вистачає. Будемо далі тиснути на Херсонщині і Луганщині. Тим паче, що дії Крим – це дальній тил угрупування на Херсонщині. На скільки у росіян великі запаси на півострові – лінія фронту покаже.