У Києві відкрився перший у світі магазин електрогенераторів EcoFlow – раніше їх можна було замовляти лише через Інтернет. Зараз він працює у тестовому режимі.
Про це повідомив у Facebook співзасновник компанії DroneUA Валерій Яковенко.
“Саме в Україні відкрито перший магазин EcoFlow у світі, а Київ тепер можна називати столицею енергонезалежності світу. Цієї зими понад 50 000 українських сімей стали енергонезалежними завдяки EcoFlow”, – написав Яковенко.
За його словами, генератори торгової марки цієї зими освітлювали оселі, медичні заклади, пункти незламності, та надавали живлення для павербанкінгу.
Магазин EcoFlow store працює за адресою Васильківська, 129 у тестовому режимі. Офіційне відкриття, за словами Яковенка, відбудеться згодом.
EcoFlow – виробник технологічних рішень в галузі портативних накопичувачів електроенергії, енергетичних систем для автономного енерго забезпечення будинків. Виробляють генератори, сонячні батареї, зарядні станції та системи енергонезалежності.
Як повідомляло BitukMedia, 9-класник із Житомира Артур Печенюк спроектував генератор, який виробляє електроенергію із дощу. Для цього використав старий двигун із автомобіля дідуся.
Екологічну ініціативу заснував один із “Волонтерів на Конторській” на Рівненщині. Тепер волонтерів підтримують не лише місцеві мешканці, а й жителі інших сіл. Вони регулярно привозять вторсировину.
Все почалося із необхідності збирати гроші на волонтерську касу. Аби роздобути кошти, волотери почали приймати пластик, скло, алюмінієві бляшанки, використану харчову плівку, картон. Зібрані матеріали передають підприємцю із Костополя, який їх переробляє.
100 тис., які зібрали волонтери – це вартість дрона. Тепер вони його куплять і передадуть ЗСУ.
“Дуже тішимося з того, що вже маємо постійних «відвідувачів», які приносять нам вторсировину. Вони почали добре орієнтуватися на складі і знають, куди і що варто класти”, – каже керівниця “Волонтерів на Конторській” пані Інна.
Як повідомляло BitukMedia, мешканець міста Гадяч на Полтавщині Артур Біжко на 3D принтері надрукував безпілотник для ЗСУ. Вага корпусу дрона – 1,1 кг, а вартість – у рази нижча за аналоги.
Cпівробітники притулку для тварин Dorchester Paws у місті Саммервілль повідомили, що місцеві мешканці принесли їм 19 березня собаку. У неї були численні проблеми зі здоров’ям, у тому числі ознаки недоїдання, проблеми із зубами, спутанна шерсть і зараження блохами.
У притулку просканували мікрочіп, і пса ідентифікували як 18-річного зниклого три роки тому Бінкі, який також відгукувався на кличку Містер Бі.
Родина Містера Бі живе за шість годи від Саммервілля. Волонтер відвіз пса до господарів.
Як повідомляло BitukMedia, 26-річна британка Коді Гаттон загубила собаку Мейсі під час Ночі Гая Фокса 5 листопада. Після тривалих пошуків жінка знайшла рештки тварини, схожої на Мейсі і поховала їх як свого улюбленця. За кілька днів собака повернувся.
Японець Сеїчі Сано став найстарішим серфером світу, осідлавши хвилі у віці 88 років у 288 днів. До того він піднявся на найвищу гору Японії.
Про це повідомляє офіційний сайт Книги рекордів Гіннеса.
Сеїчі народився 23 вересня 1933-го. Його юність припала на післявоєнні роки. Він навчався на телеграфіста бездротового телеграфа, працював у кабаре та швейцаром.
Зрештою чоловік пішок у деревообробну промисловість та піднявся кар’єрними сходами до власного бізнесу, якому уже 50 років.
“Бізнес-рішення, які я приймав, ґрунтувалися на інстинктах і натхненні, а не на раціональному мисленні”, – каже Сеїчі.
Він керував малим бізнесом, а отже вільного часу у нього не було – тож почав відриватися, коли йому виповнилося 80 років, саме тоді з’явилася і вільна хвилинка. На своє 80-річчя Сеїчі зійшов на гору Фудзі – найвищу у Японії.
Серфінгом чоловік вирішив займатися, коли побачив одного банківського менеджера, з яким працює. Сеїчі спитав, у чому секрет засмаги, і менеджер відповів, що займається серфінгом. За три дні Сеїчі уже почав опановувати дошку.
Сейічі не є професійним серфером і не зацікавлений в опануванні звичайних навичок серфінгу. Його улюблений трюк — стрибок на дошці для серфінгу на 180 градусів. А часто йому подобається просто сидіти на дошці та милуватися краєвидом.
Сеїчі каже, що він із людей, які кидають щось протягом трьох днів. Але серфінг йому подобається, бо він робить перерви у заняттях ним.
Як повідомляло BitukMedia, мешканець американського штату Колорадо Джон Джепкема став найстарішим чоловіком, який перетнув впоперек Великий Каньйон пішки. Чоловіку на момент встановлення рекорду було 91 рік і 152 дні. 38,6 км подолав за 5 днів.
У американському штаті Південна Кароліни перелітні птахи почали гніздитися на автостоянці. Комунальники знайшли вихід і оточили гніздо помаранчевими дорожними конусами.
Федеральний закон Південної Кароліни забороняє пересувати птахів, які гніздяться, із 1918 року.
Закон забороняє власникам нерухомості в США переселяти “перелітні види птахів, що охороняються, без попереднього дозволу Служби охорони рибних ресурсів і дикої природи”.
Тож коли комунальники виявили на автостоянці гніздо виду птахів пісочник крикликий, за яким доглядала самка, вони не змогли його зрушити з місця. Натомість вони оточили його помаранчевими дорожними конусами – таким чином хочуть захистити маму і пташенят від автомобілів.
Як повідомляло BitukMedia, мешканці американського міста Буффало Шеймус Галліван і Алекс Макартур врятували 16 чайок, які вмерзли у сніг і кригу після шторму перед новим роком. Птахи мало не загинули біля озера Ері, штат Нью-Йорк після історично рекордної негоди.
Сара Поллі, канадська сценаристка та режисерка фільму «Говорять жінки», повідомила про лист, в якому її просять повернути «Оскар». Так з мами пожартувала в День сміху 11-річна Ів.
Лист дівчинки Сара Поллі опублікувала у Твіттері. Це було нібито повідомлення від екс-президента Американської кіноакадемії Девіда Рубіна, той писав, що нагороду за найкращий адаптований сценарій вручили Поллі помилково.
“Ми даємо вам ще тиждень, аби насолодитися присутністю статуетки у вашому домі, але після закінчення цього періоду ви повинні відправити її назад до Каліфорнії, де ми вручимо її законному володарю – фільму “На західному фронті без змін””, – йдеться у листі.
Далі автор уточнює, що нагороду не ризикнули забирати просто під час церемонії, щоб не повторити ситуацію 2017 року. Тоді переможцем в номінації «Найкращий фільм» назвали картину «Ла-Ла Ленд». Пізніше з’ясувалося, що ведучим дали не той конверт, і віддали статуетку стрічці «Місячне світло».
На твіт зреагував автор «На західному фронті без змін» Едвард Бергер. «Аби заощадити на поштових витратах, оскільки я живу за кордоном, Академія попросила мене надати вам мою адресу, щоб ви могли відправити «Оскар» напряму», — написав він Поллі.
Поллі, яка прославилася як акторка в 1990-х роках, швидко зрозуміла, що лист був написаний не Академією, а її дитиною в якості першоквітневої витівки.
Вчені записали ультразвук, який видають рослини у стресі. Фото - Tel Aviv University
У стані стресу рослини різних культур видають виразні ультразвукові клацання, виявили біологи з Університету Тель-Авіва. Дослідники навіть навчились розпізнавати за характером цих звуків, яка саме рослина “говорила” і на що “скаржилась”. Ймовірно, ці сигнали допомагають формувати екосистеми, а також на них реагують істоти, що знаходяться поблизу. Відкриття допоможе вченим та аграріям краще розуміти, що відбувається з посівами.
Зробити відкриття допомогли тепличні томати і тютюн. Дослідники встановили поряд з ними ультразвукові мікрофони. Рослин ті не торкались. Мета була з’ясувати, чи можуть вони поширювати вібрації повітрям — генеруючи звук.
І виявилось, що здорові рослини дійсно видавали ультразвукові клацання, які ставали набагато частішими, коли рослинам не вистачало води або вони зазнавали пошкодження. Те, що зафіксувала апаратура, команда вчених назвала “садівничою гикавкою”.
Для чистоти експерименту пагони томатів та тютюну перемістили у звукопоглинаючі коробки та перенесли до підвалу – подалі від шуму. Але й там рослини, яким бракувало поливу, видавали близько 35 ультразвукових клацань на годину. А ті, в яких підрізали стебла, “шуміли” ще більше. Їхні родичі, які не мали проблем, зберігали режим тиші.
“Коли рослини перебувають у доброму стані, вони видають менше одного звуку за годину, але при стресі – набагато більше, іноді від 30 до 50 за годину”, — розповіла біолог Лілах Хадані.
Команда довела звуки до діапазону, який може вловити людське вухо. Вчені кажуть, що ці звуки насправді такі ж голосні як за звичайної розмови – просто занадто високі для людей. Знаходяться в діапазоні від 40 до 80 кГц. А от собаки, польові миші або комахи цілком можуть їх вловити на відстані до 5 метрів.
Фото – Tel Aviv University
Комп’ютерний алгоритм здатний навіть розпізнавати рослини “за голосом”. Він розпізнає різницю між клацаннями томата та тютюну, і жоден інший шум йому не перешкоджає. Крім перших двох піддослідних, схожі звуки також видавали пшениця, кукурудза, лози винограду сорту Каберне Совіньйон та кактуси.
“Це відкриває можливості для розуміння рослин та їх взаємодії з навколишнім середовищем і може вплинути на сільське господарство”, — пишуть автори дослідження. За словами біологів, рано стверджувати, що рослини “волають про допомогу”. Але вже зрозуміло, що йдеться про інформативні звуки.
Як саме вони виробляються, теж поки незрозуміло. Швидше за все, звуки виникають, коли судини рослин руйнуються, утворюючи бульбашки повітря. З практичної точки зору припускають, що відкриття можна використовувати для моніторингу нестачі води та інших потреб рослин у сільському господарстві.
Як розповідало раніше BitukMedia, домашній філодендрон навчили фехтувати мачете.
«Водяні лілії №1» Ай Вейвея можна буде побачити з 7 квітня. Фото - Ela Bialkowska / OKNO studio / Design Museum
Китайський художник зі світовим ім’ям Ай Вейвей у квітні презентує публіці 15-метрове полотно під назвою “Водяні лілії № 1”. Щоб відтворити шедевр Клода Моне в сучасній техніці, митцю знадобилось 650 тисяч кубиків Лего двадцяти двох кольорів.
З усіх попередніх робіт Ай Вейвея “Водяні лілії № 1” – найамбітніша. Вона займає всю стіну в Лондонському музеї дизайну, де 7 квітня відкриється найбільша виставка творчості китайського митця.
Ай Вейвей вже використовував різнокольорові пластикові кубики. Наприклад, у 2014 року він вразив глядачів серією Trace, що включала виконані з Лего 176 портретів політичних в’язнів світу.
Тепер же Ай Вейвей представить публіці свою версію знаменитого триптиха, над яким Клод Моне працював між 1914 і 1926 роками. Це 15-метрове полотно – головний експонат виставки “Ай Вейвей: Набуття сенсу”. Митець не виставлявся останні 8 років. Його “Водяні лілії № 1” складаються з 650 тис. деталей Lego.
Митцю знадобилось 650 тисяч кубиків Лего двадцяти двох кольорів. Фото – Ela Bialkowska / OKNO studio / Design Museum
Як пояснює художник, у цій роботі він спробував сучасною мовою цифрових технологій (кубики Лего дуже нагадують пікселі) відтворити імпресіоністичне полотно й одночасно розповісти дуже особисту історію, пов’язану з ним та його батьком.
Ай Вейвей — син китайського поета Ай Ціна, який у 1960-х зазнав гонінь з боку влади і був змушений разом із сім’єю жити у вигнанні – у віддалених провінціях Китаю. Саме там Ай Вейвей провів своє дитинство. У “Водяних ліліях № 1” художник натякає на той час: серед квітів, з правого боку картини можна помітити контур дверей землянки, в якій жив у дитинстві майбутній художник з сім’єю. “Темна пляма “жорстоко пронизує водяний рай”, зіставляючи досвід митця з іншою ідилічною сценою”, — каже Джастін Макґуірк, головний куратор музею.
Ця темна пляма – двері до землянки, в якій жила родина художника. Фото – la Bialkowska / OKNO studio / Design Museum
Боячись, що син повторить його долю, батько не давав Ай Вейвею читати заборонені книги. Тож той вирішив стати не поетом, а художником. Бунтар і пристрасний критик китайського уряду, художник Ай Вейвей завдяки своїм яскравим інсталяціям, мабуть, головний китайський митець, якого знають по всьому світу.
Серія «Слід» вперше з’явилась в 2014 році в Сан-Франциско на острові Алькатрас. Зображення – Ai Weiwei Studio
Сам Ай Вейвей відкрито критикує владу КНР та бореться за права людини. У 2015 влада КНР дозволила йому виїхати з країни і відтоді художник живе в Європі.
Ай Вейвей працював з Amnesty International та іншими групами, щоб зібрати історії людей, ув’язнених у 33 країнах. Фото – Ai Weiwei Studio
Як розповідало раніше BitukMedia, картина британського художника Саші Джафрі стане першим офіційним витвором мистецтва на Місяці.
На початку квітня у найбільш постраждалому в результаті війни районі Харкова – на Салтівці – знов запрацює кінотеатр. Він стане першим, з якого почнеться відновлення роботи кінотеатрів у постраждалих, вже деокупованих і тих, що будуть звільнені ЗСУ у майбутньому, територіях України.
Про це повідомив в інтерв’ю BitukMedia генеральний директор мережі кінотеатрів Multiplex Роман Романчук. За його словами, спочатку у кінотеатрі мережі Multiplex на Салтівці відкриють кілька залів.
А от херсонцям доведеться ще зачекати. Романчук зізнається, що одразу після деокупації Херсона були позитивні сподівання на відкриття кінотеатрів у місті, але, на жаль, кількість обстрілів за останні три місяці саме по торгівельно-розважальному центру зросла, якщо порівнювати з часом в окупації. Тому з міркувань безпеки поки немає можливості відкрити кінотеатр у Херсоні.
Роман Романчук не приховує, що готовий швидко взятись до відновлення кінотеатрів мережі у Кримуу та в Донецьку, які раніше були втрачені через російсько-українську війну. А поки ведуться перемовини про відкриття кінотеатру в ТРЦ в Миколаєві.
“З 7 кінотеатрів Multiplex, які більшою-меншою мірою постраждали за час війни, вдалось відновити вже 4 – повністю або частково. Наступний на черзі Харків, а там, прийде й час Запоріжжя та Маріуполя”, – каже Роман Романчук.
А поки гендиректор мережі кінотеатрів передусім мріє якнайшвидше відновити роботу всієї команди, якій після 24 лютого 2022 року доводиться працювати “місцями та у деяких департаментах” в режимі неповного дня. Але з 935 співробітників мережі, які працювали у кінотеатрах до початку війни, нікого не було звільнено через скорочення, – наголошує Роман Романчук.
94-річна мешканка Австралії встигла прочитати за своє життя 1658 книг. Жінка вела читацький щоденник з 14 років. Про неї розповів у Twitter її онук Бен Майєрс, університетський викладач теології та літератури. Публікація набрала понад 80 тисяч лайків та 4,5 млн переглядів.
За словами чоловіка, сім’я його бабусі втекла з Югославії. У 1943 році вона зі своєю матір’ю була в Німеччині. “Вони були серед великої кількості людей, які втекли зі своїх міст через страх перед російською армією, яка рухалася на захід”, – пояснив Майєрс у коментарі до свого твіта. Потім жінки подались до Австралії.
Як уточнив Майєрс, його бабуся знала чотири мови – сербську, угорську, англійську та німецьку. Аби встигнути прочитати всі ці 1658 книг за 80 років, вона мала читати щонайменше дві книги на місяць. Назву та автора кожної прочитаної книжки жінка записувала для власного архіву.
“Для людини, яка не мала можливості закінчити школу, це досить непогано. В іншому світі вона вивчала б філософію в університеті”, — написав Майєрс.
За його словами, одним із улюблених авторів його бабусі є Гете. Вперше вона прочитала твори письменника ще 1947 року і відтоді закохалася в його творчість. А нещодавно літня жінка розповіла онукові, що знов взялась читати німецького класика “після розбіжностей і тривалого розриву”.
Як розповідало раніше BitukMedia, з романів Агати Крісті видалили “потенційно образливу мову”.
Зображення - Walter Michot/Miami Herald, via Getty Images.
Прийнято рішення випустити косатку Лоліту з океанаріума Майамі (США). Тварині 57 років, 52 з них вона провела у неволі. У світі немає іншого китоподібного, кого б утримували у неволі аж так довго.
Лоліту (також відому під ім’ям Токітае (Tokitae) витягли з вод поблизу Вашингтона 1970 року — тоді їй було близько чотирьох років. Багато років косатка виступала в океанаріумі, доки не захворіла. А нещодавно керівництво океанаріуму разом з некомерційною організацією “Друзі Лоліти” вирішили таки відпустити тварину.
Зараз, коли Лоліті 57 років, вона вважається найстарішою косаткою у неволі. Всі ці роки вона провела у найменшому вольєрі для косаток у Північній Америці.
Тотікае є найстарішою косаткою, яку утримують в неволі, і тепер її можуть випустити. Зображення – Nuri Vallbona/AP
Новині зраділи насамперед активісти PETA – організації із захисту прав тварин. Вони не лише вимагали повернути косатку в дику природу, а й намагалися окупувати океанаріум. Також вони через суд вимагали покарати керівництво закладу.
Справа в тому, що в останні роки Лоліта мала проблеми зі здоров’ям, спричинені умовами її утримання в неволі. Мала проблеми із травленням через те, що її годували гнилою рибою, та шкірні інфекції через воду, в якій вона перебувала.
У червні 2022 року незалежна оцінка стану Лоліти показала, що стан її здоров’я покращився. Тоді ж було прийнято рішення більше не змушуватимуть косатку виступати перед публікою, а згодом дати можливість повернутися в море. На те, аби Лоліта змогла повернутись у дику природу, знадобиться від 18 до 24 місяців.
За оцінками, тривалість життя диких косаток становить від 50 до 90 років, тому повернути Лоліту до її сім’ї потрібно якомога раніше.
Опинившись на волі, Лоліта, як сподіваються, зможе отримати шанс на возз’єднання зі своєю зграєю і поплавати у водоймі, значно більшій, ніж басейн океанаріума в Маямі.
Лоліта офіційно вважається “південною косаткою”. Цьому різновиду косаток загрожує серйозна небезпека зникнення. Їх залишилось лише близько 70 особин. 2005 року південних косаток додали до списку видів, що зникають.
Раніше BitukMedia розповідало про перший відомий випадок “усиновлення” косаткою малюка чужого виду.
106-річна майстриня тату Апо Ванг-Од стала героїнею обкладинки Vogue за квітень 2023 року. Фото - Vogue /Artu Nepomuceno
Тату-майстриня Апо Ванг-Од стала героїнею квітневого номера філіппінського журналу Vogue. Користувачі вже називають жінку найбільш літньою моделлю, яка потрапила на обкладинку модного глянцю.
106-річна жінка позує в чорній майці та спідниці зі строкатим принтом, підставивши руку під підборіддя. Її вбрання доповнюють масивні намиста, різнокольорові сережки та обідок із каміння. Червоною помадою візажисти зробили акцент на губах літньої жінки.
Апо Ванг-Од – найстаріша татуювальниця у світі. Вона народилась 17 лютого 1917 року в селі Бускалан, розташованому в провінції області Калінга. Набивати тату в техніки баток її навчив батько. Цією справою вона займається з 16 років. Тоді подібним видом діяльності могли займатися лише чоловіки. Проте батько бачив у своїй дочці потенціал. Так, під час навчання вона наносила традиційні малюнки на тіла чоловіків-мисливців за головами, які захищали села від ворогів.
Фото – Vogue /Artu Nepomuceno
Під час роботи жінка використовує суміш вугілля та води як чорнило і наносить малюнок на шкіру палицею з гострим шипом на кінці. Натхнення для своїх робіт Апо Ванг-Од черпає з природи та геометричних фігур.
У майстрині немає своїх нащадків. Тому знання й досвід філіппінка передала 26-річній внучатій племінниці Грейс Палікас. На сьогодні статус “мамбабаток” (майстринь техніки баток) мають лише Ванг-Од та її родичка. “Я була першою дитиною, яка навчилася робити татуювання. Я просто спостерігала за тим, що вона робила”, — розповіла молода жінка в інтерв’ю та зазначила, що на той момент їй було лише 10 років.
Попри те, що Апо Ванг-Од 106 років, титул найбільш літньої моделі журналу Vogue офіційно досі належить британській актрисі Джуді Денч. Вона знялася для Vogue у віці 85 років. Це рекорд зафіксовано у Книзі рекордів Гіннеса. Свого часу вона відібрала рекорд у 81-річної Джейн Фонди.
Як розповідало раніше BitukMedia, фотосесія першої леді Олени Зеленської для Vogue стала причиною флешмобу на її підтримку.
Незряча дівчинка зібрала на допомогу ЗСУ понад півмільйона гривень. Фото - Львівська районна державна адміністрація
Школярка з міста Комарно Львівської області з перших днів війни своїм співом збирає гроші для підтримки ЗСУ. Юна співачка зібрала для українських військових вже 650 тисяч гривень.
Про це повідомляє Львівська районна державна адміністрація.
Анна-Марія Герман незряча, але це не завадило дівчинці співати в різних містах та селах Львівщини. “На початку війни дівчинка вирішила, що хоче підтримувати ЗСУ і розпочала волонтерити: співала у містах, селах нашого району, у церквах, збираючи так кошти для допомоги українським воїнам”, — поділилися в адміністрації.
Окрім навчання та волонтерства, школярка займається грою на бандурі, бере участь у різних конкурсах і здобуває призові місця.
За гроші, які зібрала Анна-Марія, вже закупили для військових: дрон, автомобіль, рації медичної допомоги, одяг, взуття, термобілизну та продукти харчування.
Старший брат Анни-Марії, Богдан, військовий. Тому дівчинка хотіла якомога більше зробити для мужніх хлопців, які боронять Україну на передовій. Зараз брат дівчинки на лікуванні на Львівщині після поранення.
Як розповідало раніше BitukMedia, Максиму Стахіву з села Сопошин на Львівщині два з половиною роки. Хлопчик волонтерить у місцевому гуманітарному штабі із перших днів початку повномасштабного вторгнення.
Маленький хлопчик написав книгу про доброту і став наймолодшим автором у світі. Зображення - guinnessworldrecords
Саїд Рашид Аль-Мхейрі з Абу-Дабі (ОАЕ), якому 4 роки та 218 днів, потрапив до Книги рекордів Гіннеса як наймолодший автор у світі, який опублікував книгу.
Рекорд зафіксували після того, як дитячу книгу “Слон Саїд та ведмідь” купили понад тисячу разів. Це історія про доброту та несподівану дружбу між двома тваринами. От як сюжетну лінію описав сам автор: “У Слона був пікнік, і він побачив білого ведмедя. Слон подумав, що ведмідь збирається його з’їсти. Тоді слон виявив доброту і сказав: “Давай влаштуємо пікнік разом!” Так вони потоваришували”.
Зазначається, що на написання книги Саїда надихнула його старша сестра Аль-Дабі. Дівчинці належать два рекорди Гіннеса. Раніше Аль-Дабі тримала титул наймолодшої людини (жінки) у світі, яка опублікувала двомовну книгу, а менш ніж через рік побила рекорд наймолодшої людини (жінки), яка опублікувала двомовну серію книг віці 8 років і 239 днів.
Зараз брат і сестра працюють над новими творами.
Крім того, Аль-Дабі започаткувала унікальну ініціативу під назвою “Книги від дітей – дітям”. Ця ініціатива має на меті заохотити дітей віком від 4 до 10 років писати арабською чи англійською. І аби всі – письменник, ілюстратор, видавець, а також читач книжки – були дітьми.
Саїд каже, що дуже любить свою сестру і йому подобається грати з нею. “Ми разом читаємо, пишемо, малюємо і займаємося багатьма справами. Я написав свою книгу [надихнувшись нею], оскільки відчував, що можу мати власну книгу”.
Під керівництвом матері та сестри Саїд навчився писати й незабаром почав вигадувати оригінальні історії. Він любив описувати героїв своєї книги, а також малювати їх. “Малювати було складно, і білий ведмідь спочатку виглядав страшно, але малювати завжди цікаво”, — сказав він.
Але найбільше рекордсмену подобається читати свою історію вголос батькам і друзям у школі.
Коли представники Книги рекордів запитали його про ставлення до свого досягнення, хлопчик сказав: “Я щасливий і пишаюся тим, що зробив щось хороше, як і моя сестра Аль-Дабі! Я люблю, коли мої друзі теж радіють за мене”.
Як розповідало раніше BitukMedia, дев’ятирічний хлопчик побив світовий рекорд зі складання кубика Рубіка.
Цього тижня палеонтологи Юкона оприлюднили ще одну незвичайну знахідку із золотих родовищ поблизу Доусон-Сіті — мумію арктичного ховраха із Льодовикового періоду. Зображення - Government of Yukon
Канадські палеонтологи виявили муміфікованого арктичного (американського) ховраха часів Льодовикового періоду. Знахідку зробили на золотих копальнях неподалік міста Доусон, територія Юкон. Тварині, що згорнулась клубком, близько 30 тисяч років, але вона збереглася у відмінному стані.
Вперше ховраха помітив старатель, який працював на золотих копальнях Клондайка. Шахтарі регулярно знаходять там кістки та скам’янілості тварин, наприклад,і муміфікованого вовченя та дитинча мамута.
Вчені відзначають, що ховрахи є особливо цікавим видом для вивчення. На відміну від мамонтів, вони вижили на Юконі після Льодовикового періоду і досі тут поширені. Вони будують гнізда під землею для зимової сплячки.
Дослідники вивчили ховраха під рентгеном, хоча не були впевнені, що він щось покаже. Часто кістки муміфікованих тварин згодом втрачали кальцій, що робило знімки менш чіткими. “Його важко впізнати, поки ви не побачите ці крихітні лапки, ці кігтики, хвостик, а потім і вушка”, – сказав палеонтолог Грант Зазула.
Зображення – Government of Yukon
Однак рентгенівські знімки чітко показали тверду кісткову структуру всередині коричневої кульки. Мабуть,молода тваринка померла ще в перший рік сплячки. Однак, що стало причиною смерті, вчені не знають. Жартома Зазула назвав ховраха Хестером – на згадку про місцевість, де знайшли ховрашка – у Хестер-Крік.
Ховрахи вижили на Юконі після Льодовикового періоду і досі тут поширені.
Цікаво, що цього арктичного ховраха знайшли ще кілька років тому, але показали лише зараз. Це пов’язано з тим, що влада регіону готує гризуна для демонстрації в Інформаційному центрі Юкон-Берінгія в столиці Юкона Вайтхорсі – будівлю невдовзі відкриють після реконструкції. Муміфікованого ховраха виставлять поряд із чорноногим тхором, знайденим кілька десятиліть тому.
Як розповідало раніше BitukMedia, рештки останнього відомого сумчастого вовка (тилацина), що вважалися втраченими з 1936 року, знайшлись у шафі музею в австралійському штаті Тасманія.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
