З романів Агати Крісті видалили “потенційно образливу мову”

Британські видавці творів Агати Крісті внесли правки в тексти її романів про Еркюля Пуаро та міс Марпл, щоб привести їх у відповідність до сучасних понять європейської толерантності. Йдеться про прагнення позбутись формулювань, які вважають “безтактними”, “недоречними” та “образливими”.

Про це розповідає The Guardian. 

Видавнича компанія HarperCollins позбулась “образ або посилань на етнічну приналежність”, а також опису статури деяких персонажів. Передусім це стосується героїв, з якими персонажі Крісті зустрічаються за межами Британії.

Зміни внесли до вибраних книг з серії про Пуаро й до повної серії про міс Марпл, написаних між 1920 і 1976 роками. Це видання в електронному форматі, які мають вийти чи випущені з 2020 року.

Наприклад, змінили уривки, які описували персонажів як “євреїв” чи “ромів”, прибрали термін oriental (“східний”, “азійський”) і порівняння про поставу жіночого персонажа як “з чорного мармуру” або “індійську вдачу” судді, слово “тубільці” замінили словом “місцевий”.

Наприклад, у романі “Смерть на Нілі”, де Пуаро розслідує вбивство на лайнері, редактори позбулися слова “східний”. Відкоригована репліка однієї з головних героїнь про дітей, яка могла багато сказати про її характер. В оригіналі вона звучала так: “Вони повертаються і витріщаються, і витріщаються, і їхні очі просто огидні, як і їхні носи, і я не думаю, що насправді люблю дітей”. В оновленій версії цей уривок виглядає так: “Вони повертаються і витріщаються, і витріщаються. І я не думаю, що насправді люблю дітей”.

А в книзі “Карибська таємниця” (1964) вилучили роздуми міс Марпл про те, що працівник готелю має “такі чудові білі зуби”.

Видавці виключили з романів Агати Крісті згадки про нубійців, перетворили “чорного і усміхненого” слугу просто на “слугу, який киває”, позбавивши цим його характерних рис.

Зараз ліцензуванням прав на літературу й фільми за сюжетами Крісті займається її правнук Джеймс Прічард. Поки що компанія Agatha Christie Limited не коментувала ситуацію, як і видавництво.

Це не вперше, коли в романи Агати Крісті вносять політкоректні правки. Один з найкращих детективних романів письменниці – “Десять негренят” (англ. Ten little niggers), написаний і виданий у Лондоні у 1939 році. Вже за рік роман вийшов в США під назвою “І не лишилось жодного” (англ.  And Then There Were None). Британські ж видавці продовжували використовувати оригінальну назву до 1985 року. Українською мовою детектив вперше був виданий 1971 року під назвою “Таємниця Індіанського острова”. Нині ж оригінальна назва визнана расистською і правильна назва твору – “І не лишилось жодного”.

Але Агата Крісті — не перший легендарний автор, який зазнав сучасної цензури. Так, в Британіїі переписали для “чутливих читачів” історії Яна Флемінга про агента 007 та дитячі книги Роальда Даля. Наприклад, сцена, де Бонд відвідує нічний клуб у Гарлемі, розповідала про “публіку, яка дихає і рохкає, як свині біля корита”. Її змінили на речення “Бонд відчуває електричну напругу в кімнаті”.

Журналісти та сучасні письменники Британії вважають, що такі виправлення спотворюють задум авторів, а читачі мають право вибирати, як їм ставитися до тих чи інших формулювань.