У Києві почав працювати проект “Стріткод: історія на кожному кроці” від ГО “Історична платформа”. Він полягає у тому, що на вулицях будуть розміщувати таблички із QR-кодом. Відсканувавши його, можна буде дізнатися про видатних українців.
“Стріткод” – це україноцентричний проект. Він спрямований на заповнення прогалин історичної пам’яті українців. Таблички із QR-кодом будуть вішати на вулицях, назви яких змінилися. Розповідати будуть не лише про історичні постаті, а й про українських героїв, на честь яких назвали вулиці.
“Нові імена в назвах вулиць, які з’являються із декомунізацією, поки що багатьом відгукуються чимось незвіданим чи маловідомим. А нам так хочеться, щоб вулиці, площі, зупинки метро не мовчали, а промовляли”, – пишуть організатори.
Команда “Історичної платформи” планує цього літа розвісити таблички у Києві та почати масштабування на всю Україну.
Першою з’явиться у столиці табличка про президента УНР Михайла Грушевського. Серед інших дев’яти стріткодів будуть три поети, один гетьман, 2 військових, 1 історик, один громадський активіст і герой війни та ціла родина князів.
Як повідомляло BitukMedia, на фасаді першого корпусу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського” з’явилася мініскульптурка “Цукровий бурячок”. Експозиція стала 39-ю мініскульптурою проєкту Юлії Бевзенко “Шукай!”, який розповідає історію Києва.
Група інженерів “Техпідтримка Армії України” та Cyber Avi розробили унікальну систему живлення для дронів КВ-1 (“Вежа-1”). Вона дозволяє безпілотникам лишатися у повітрі необмежений час.
Про це група “Техпідтримка Армії України” повідомила у Facebook.
“Облітали дослідний зразок проєкта КВ-1 (“Вежа-1”). Це система живлення дрона Mavic 3 по кабелю з землі. Працює ідеально. Висота до 35 м. Час роботи необмежений”, – зазначили розробники.
Звісно, дрона на дроті полювати за росіянами в окопах не відправиш. Але він може виконувати інші важливі функції – ретранслятора для FPV-дронів, носія приймача систем РЕР, тримача антени радіозвʼязку або точки тривалого спостереження над полем бою.
Вага додаткового обладнання на борту дрона – 100 г. Максимальна висота польоту – 35 м. Споживана потужність – близько 500Вт. Вага наземного обладнання без акумулятора – близькр 1.5 кг
Як повідомляло BitukMedia, в Україні почали розробку підводних дронів-торпед Toloka, скорочено – TLK. Вони зможуть орієнтувати та GPS та на власні сонари. Згідно із графіками, торпеда може доплисти із Одеси не лише до Криму, а й до Бердянська.
Associated Press video journalist Mstyslav Chernov, third from right, the director/producer/cinematographer of the documentary film "20 Days in Mariupol," poses with, from left, AP vice president of news and head of global production Derl McCrudden, AP field producer Vasilisa Stepanenko, AP photographer Evgeniy Maloletka, "Frontline" producer/editor Michelle Mizner and "Frontline" editor-in-chief and executive producer Raney Aronson-Rath at the world premiere of the film at the 2023 Sundance Film Festival, Friday, Jan. 20, 2023, in Park City, Utah. (AP Photo/Chris Pizzello)
Всесвітня новиннєва мережа Associated Press тримала Пулітцерівську премію у номінації “За службу суспільству”. Вручили її за відображення війни в Україні. Зокрема, за репортажі Євгена Малолєтки та Мстислава Чернова з Маріуполя, а також роботу відеопродюсерки Василіси Степаненко та репортерки Лорі Хіннант.
Переможець у номінації “За служіння суспільству” отримує золоту медаль.
Як повідомило саме видання, перемогу воно здобуло за відображення термінових новин про вторгнення росії до України та ексклюзивні новини із оточеного Маріуполя.
Пулітцерівську премію називають “нобелівкою” для журналістів. Цього року оцінювали роботу починаючи із 2022 року в 15 категоріях, а також у восьми мистецьких категоріях, у яких оцінювали книги, музику та театрі.
Малолєтка, Чернов та Степаненко були єдиними представниками міжнародних медіа, які перебували в оточеному росіянами місті.
Мстислав Чернов і Євген Малолетка також стали лауреатами премії імені Георгія Ґонґадзе у 2022 році.
У січні 2023 року документальний фільм “20 днів у Маріуполі” Чернова був відзначений призом глядацьких симпатій на американському фестивалі незалежного кіно Sundance.
У березні 2023 року Мстислав Чернов і Василіса Степаненко отримали британську премію Royal Television Society.
Як повідомляло BitukMedia, документальний фільм “Ми не згаснемо” Аліси Коваленко переміг на фестивалі кіно Центральної та Східної Європи goEast у німецькому місті Вісбаден. Стрічка розповідає про життя підлітків у прифтонтовій зоні сходу України. Фільм отримав нагороду “Найкращий документальний фільм”.
Гігантську пухлину видалили жінці з Чернівецької області львівські медики з лікарні Святого Пантелеймона. Новоутворення важило 13 кг. Пацієнтка зволікала з походом до лікарні, а коли звернулася, довелося ще пошукати хірургів, які б взялись за порятунок жінки.
Про це повідомляє Перше медичне об’єднання Львова.
Ця гігантська 13-кілограмова пухлина в животі мало не вбила 53-річну Ірину з міста Хотин. А вона думала, що просто погладшала…
Все своє життя жінка присвятила вчителюванню. На здоров’я ніколи не скаржилася. Близько чотирьох років тому на яєчнику жінки з’явився новоутвір, про який вона не знала. Пухлина прогресувала, але безсимптомно. Єдиною ознакою недуги стала зайва вага, яка збільшувалась поступово. Аж поки у березні 2023 року пухлина не зросла до просто гігантських розмірів.
Ірина вже не могла самотужки одягнутися, спокійно лежати чи сидіти. Болі виснажували жінку. Але вона терпіла і все ще не йшла до лікаря. А пухлина продовжувала збільшуватись. І тільки, коли Ірина усвідомила, що може зранку просто не прокинутися – нарешті звернулась за медичною допомогою.
Місцеві лікарі були шоковані побаченим. Вони доправили Ірину до реанімації. І почали пошуки лікарні та хірургів, які погодяться оперувати жінку у такому важкому стані. Наважились взятися за цей складний випадок львівські хірурги лікарні Святого Пантелеймона.
“Жінка потрапила до нас в стабільно-важкому стані з деформованим животом, втратою м’язової маси, сильною слабкістю та зайвою рідиною в плевральній порожнині. Часу зволікати більше не було. Після необхідного додаткового обстеження лікарі негайно взялися за видалення гігантського утворення”, – кажуть у Першому медоб’єднанні Львова.
Фото – Facebook/Перше медичне об’єднання Львова
У ході операції лікарі видалили 13-кілограмову пухлину, розміром 35 на 25 сантиметрів. Жінці насправді ще дуже пощастило, кажуть хірурги. Адже, пухлина не розповсюдилась на сусідні органи та структури. А тому лікарі швидко та безпечно видалили новоутвір. Операція тривала дві години та пройшла успішно. За тиждень прийшли і результати гістології. Пухлина виявилася доброякісною, а тому додаткової терапії пацієнтка не потребує. Вчительку вже виписали і незабаром вона планує повернутися до викладання.
При будь-яких змінах в організмі звертайтесь за медичною допомогою. Вчасна діагностика та лікування – рятують життя, – вкотре нагадують медики.
Як розповідало раніше BitukMedia, вперше в Україні дружині захисника одночасно пересадили підшлункову залозу та нирку.
В американському штаті Нью-Джерсі метеорит впав на житловий будинок. Камінь пробив дах будівлі та приземлився в одній зі спалень. За попередніми оцінками, цьому фрагменту, який прилетів на Землю з неосяжних просторів Всесвіту, може бути кілька мільярдів років.
Інцидент стався у населеному пункті Хоупвелл, штат Нью-Джерсі. Камінь пробив дах будівлі та приземлився в одній із спалень житлового будинку. На щастя, на той момент в приміщенні нікого не було.
Невдовзі було встановлено, що метеорит пробив дах, вдарився об підлогу, відскочив і знову вдарився о стелю. Господарка будинку знайшла метеорит у кутку кімнати. “Я торкнулася цієї штуки, бо подумала, що це випадковий камінь, але він був теплим”, – повідомила жінка.
Влада міста заявила, що розмір метеорита становить приблизно 10 на 15 см. За даними поліції, об’єкт виглядає металевим і має довгасту форму.
Вік метеорита може бути від чотирьох до п’яти мільярдів років. Фото – Facebook/HopewellTwpNJPolice
Провідний астроном Інституту Франкліна Деррік Піттс заявив, що вік цього космічного об’єкта може сягати від чотирьох до п’яти мільярдів років. Не виключається, що він залишився ще від зародження Сонячної системи.
Раніше повідомлялось про можливе падіння метеора у Києві. Невідомий спалах стався 19 квітня. За даними фахівців, космічне тіло було діаметром близько пів метра, а його маса становила 200-300 кг. Тепер на Київщині, можливо, є уламки небесного тіла.
Давньоримські хірургічні інструменти - дуже рідкісна знахідка. Фото - Magyar Múzeumok
Могилу лікаря, який майже дві тисячі років лежав у землі, виявили археологи недалеко від міста Ясберень в Угорщині. Разом з небіжчиком похованим виявився цілий набір медичних інструментів — аналогічний раніше знаходили лише в Помпеях. Як професійний лікар з Риму потрапив на береги Дунаю?
Про це розповідає сайті факультету гуманітарних наук Університету Етвеша Лоранда.
Точної дати поховання лікаря археологи Університету Етвеша Лоранда у Будапешті та Музею Яса поки не встановили. Але мають дані радіовуглецевого датування – лікаря поховали в I столітті нашої ери. В одній могилі з лікарем дослідники знайшли інструменти рідкісної якості. Їх використовували для лікування та оперативного втручання.
Археологи відзначають, що I століття в Ясшазі, історичній області у центральній частині Середньодунайської рівнини, можливо, було перехідним періодом між кельтським і римським періодами. Тому і дивно, що лікар, оснащений таким престижним обладнанням, відвідав цей регіон. Швидше за все, кажуть вчені, добре екіпірований лікар і, можливо, навчений у столиці імперії, міг вирушити в цей район, щоб когось врятувати.
Інструменти лежали в дерев’яній скрині в ногах у лікаря. Там знайшли плоскогубці, голки, пінцети, залишки ліків та скальпелі найвищої якості — з мідного сплаву, зі змінними сталевими лезами. Крім того, на коліно покійника поклали гострильний камінь. Судячи з слідів зношування, його використовували для змішування трав та інших ліків.
Інструменти з поховання. Фото – Magyar Múzeumok
На кістках небіжчика не виявили жодних видимих слідів травм чи хвороб. Також немає вказівок на те, чи був хірург місцевим жителем із достатком та можливістю придбати такий вишуканий набір інструментів, чи лікарем, який прибув у цей район з римськими легіонами. Втім, факт наявності у нього таких інструментів, швидше за все, вказує на другий варіант. Зразки скелета піддадуть аналізу стабільних ізотопів та аналізу ДНК, щоб дослідити можливі особливості його здоров’я та визначити походження.
Череп людини, похованої в I столітті нашої ери разом з медичними інструментами. Фото – Magyar Múzeumok
Якісний медичний набір – вкрай рідкісна знахідка в будь-якому місці римського світу. Аналогічні хірургічні інструменти раніше знаходили хіба що на територіях Римської імперії, а скальпелі — в галльських пам’ятниках. До цього часу вчені знаходили лише один такий повний зразок — у Помпеях, благополучному місті, де наявність кваліфікованого хірурга з гарним обладнанням нікого б не здивувала. Але що робив його колега на краю імперії? Археологи схильні вважати, що для відвідування лікарем цих “варварських” земель мала статися “якась екстраординарна подія”. Яке саме — ще потрібно з’ясувати.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені виявили підводний цвинтар карантинної лікарні 19-го століття.
Мурал із зображенням Миколи Яковченка в образі козака Шевчика з’явився на одній з багатоповерхівок у Прилуках на Чернігівщині. Так вирішили вшанувати 123 річницю від дня народження видатного земляка, українського актора театру та кіно на характерних ролях. Сучасники називали його найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.
Стінопис створило подружжя місцевих художників-муралістів – Віталій Гідеван та Олена “Noyna”. Працювати почали 1 травня, а за тиждень завершили. На роботу витратили понад 200 балончиків німецької фарби – це 11 відтінків сірого кольору.
Спершу нанесли ескіз. Кажуть, працювали 50 на 50. Олена взяла собі одну половину стіни, Віталій – іншу. Паралельно робили контур, потім зафарбовували.
Фото – Суспільне. Чернігів
Готовий стінопис вийшов заввишки 21 метр, завширшки – понад шість. Побачити його можна на дев’ятиповерхівці на вулиці Київській, 313. Митці відтворили його з негативу світлини Миколи Яковченка, яку знайшли в архівах Національного театру імені Івана Франка, де служив актор.
“Козак Шевчик – це уособлення героїв України, які віддали своє життя, починаючи ще із Запорізької Січі. Ми взяли глобальніше, ширше і набагато далі, за всю історію України», – розповів Олександр Овдієнко, ініціатор проєкту, голова ГО “Прилучани Особливі”. Саме він згуртував понад 30 однодумців з Прилук та інших міст. Разом вони зібрали необхідну для реалізації проєкту суму.
Це друга спроба вшанувати актора в муралі. Перша була три роки тому. Зі слів Олександра Овдієнка у 2020 році проєкт був готовий до реалізації, але на заваді стали спочатку вибори, а потім пандемія.
“Він мені наснився в той час і каже: “Дякую тобі, що ти все це терпиш”. Тому він мені просто, як рідний дід і мені здається, що знаючи історію Яковченка, йому не вистачало певного тилу і підтримки. Цей тил і підтримку я бачу в рідному місті”, – каже Овдієнко.
“Це буде візитівка для історичного і культурного маршруту, і хочеться, що коли будуть проходити театральні дні, історичні події, щоб люди, коли приходили, заряджалися енергією, отримували задоволення від малюнку”, – розповів Віталій Гідеван.
Фото – Суспільне Чернігів
В доповнення до муралу, у Прилуках тривали кінопокази стрічок за участі актора, радіоетери та благодійний збір для ЗСУ.
Микола Яковченко – один з найяскравіших талантів української культури. Сучасники називали його найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. Здається неймовірним, але всенародну славу йому принесли по суті дві епізодичні ролі простаків – спекулянта Довгоносика у виставі “В степах України” (1940, кіноверсія 1952) та роль Сірка у фільмі “За двома зайцями” (1961). Він зіграв на сцені понад 200, в кіно 55 ролей, і серед них немало серйозних, а всі хотіли бачити тільки смішне. Сам Микола Яковченко до своєї популярності ставився з іронією. Називав себе старим клоуном або блазнем з очима, приголомшеними тугою.
Микола Яковченко — корифей українського мистецтва. Фото – з відкритих джерел.
У столичному сквері навпроти театру імені Франка стоїть пам’ятник акторові. Його встановили на день Києва 2000 року. Прилуцький пам’ятник Миколі Яковченку (2009) майже тотожний з київським – актор та його улюблений пес.
Пам’ятник М.Яковченку у сквері Франка. Фото – Тетяна Асадчева
Як розповідало раніше BitukMedia, французький художник Крістіан Гемі намалював “Да Вінчі” на стіні окопу.
Шестикласник із Луцька Денис Лозяк виготовив та продав патріотичних аксесуарів на 34 тис. грн. Частину коштів передав волонтерам, а частину – військовим для купівлі дрона 14-ій окремій механізованій бригаді.
Хлопець плете жовто-сині та червоно-чорні браслети. А потім пропонує їх на вулицях. Ціну за них не ставить – кожен дає, скільки може. Так одного вечора він продав 13 браслетів за 1,7 тис. грн.
“Підходжу до людей і пропоную: “Доброго вечора, купіть, будь ласка, браслет”. Хто купляє, хто – ні. Я ходив в холодну погоду, в дощ, але мені було не холодно, бо я знаю, що Збройним силам потрібна підтримка”, – каже Денис.
Із вужчою смужкою хлопець плете браслети за півтори хвилини, з ширшою – за пів години. Гроші на стрічки дають батьки.
Денис сплів понад 4 тис. браслетів
“Один рулон, наприклад, жовтої або синьої стрічки 36 метрів – 14 гривень. Стрічок купляю близько10-15 штук на один колір. Одного рулону мені вистачає 30, 35, 40 браслетів”, – зазначив хлопець
Мама хлопчинка Інна також долучається до плетіння. Загалом за час волонтерства Денис сплів понад 4 тис. браслетів.
Як повідомляло BitukMedia, український письменник Андрій Мероник відмовився від фіксованої ціни за свою книжку про війну “24.02”, а отримані кошти передає на ЗСУ. Тож загалом зібрав 762 тис. грн та передав їх благодійним фондам.
Під час розминки перед матчем із регбі на стадіоні Гілберта Брута у французькому Перпіньяна на газон увірвався бик. Він почав ганятися за гравцями і потішив публіку.
Під час розминки перед матчем організатори вирішили провести перед публікою трьох биків і трьох корів. Як видно на відео, один із погоничів втратив контроль за однорогим биком. Тварина пустилася скачки, потягнувши за собою чоловіка, та опинилася посеред поля.
Після того, як погонич відпустив бика, він почав ганятися за спортсменами, які перебували на газоні. Там готувалися до матчу Catalans Dragons і Сент-Хеленс. Спортсмени кинулися навтьоки, перестрибуючи через рекламні щити.
Після цьогго бика спіймали та вивели за межі поля, як і інших тварин.
“Дракони” перемогли на цьому матчі з рахунком 24-12.
Як повідомляло BitukMedia, козел Пабло із британського Вустера став зіркою соцмереж після того, як влаштував сольний концерт під орган у місцевому соборі. Пабло опинився на службі через прохання місцевого священника, і почав ревіти під музику.
Спільний банківський рахунок може зберегти кохання. Звучить дивно, але дослідники справді довели такий взаємозв’язок. Психологи з’ясували, як гроші впливають на відносини всередині сімей.
The Beatles колись співали “Кохання за гроші не купити” (Money can’t buy me love), але виявилося, що подружні пари, які спільно керують своїми фінансами, можуть любити одне одного довше. Дослідження Школи бізнесу Келлі Університету Індіани виявило цей цікавий зв’язок.
Аби перевірити, як банківські рахунки впливають на рівень щастя у шлюбі, вчені набрали 230 пар — тих, хто був заручений або лише нещодавно зареєстрував стосунки. Їх розділили на три групи: одним доручили мати окремі рахунки, іншим запропонували відкрити спільний рахунок, а третім сказали: робіть що хочете. І за всім спостерігали два роки.
Через два роки дослідники проаналізували рівень щастя в сім’ях і з’ясували, що пари, які відкрили спільний рахунок, виявилися щасливішими за інших. Це перше дослідження, яке демонструє причинно-наслідковий зв’язок: подружні пари зі спільними банківськими рахунками не тільки мають кращі стосунки, але й менше сперечаються про гроші та більш позитивно ставляться до того, як вони керують фінансами сім’ї.
У виданні Journal of Consumer Research вчені пояснили, що, об’єднуючи рахунки, пари стають більш чесними один з одним і більше орієнтуються на свої фінансові цілі, а ще краще реагують на потреби один одного. Що, в свою чергу, і призводить до “спільного розуміння шлюбу”.
У той же час для пар з окремими рахунками ухвалення фінансових рішень більше схоже на обмін. Тому, на думку авторів дослідження, їм легше розірвати стосунки.
У ході дослідження виявився ще один цікавий момент: п’ята частина пар з окремими рахунками розлучилась, не дочекавшись закінчення експерименту, тоді як усі сім’ї, зі спільними рахунками, дійшли до фіналу.
Як розповідало раніше BitukMedia, психологи пояснили, хто і чому вірить у теорії змови.
Дніпрянин Олександр Рябцевстворивсолодкий лікерний буряковий джин. Напій вийшов неміцним із цукерково-ягідними нотами. Каже, що це синтез британської технології та українських традицій. Також Олександр виготовляє напої із з айви, калини, кизилу та інших плодів.
Джин – це продукт перегонки зернового спирту із додаванням різних прянощів та ягід. Рябцев виготовляє як класичні джини, так розробляє і власні рецепти – має загалом 15 варіантів напою. Серед лікерних джинів – напої із бузини та з аронії, з айви та ґумі (маслинки багатоквіткової). З Особливо цікавими, каже чоловік, вийшли джини із калини та буряка.
“Джин із буряка – справді експеримент. Спочатку був зроблений міцний класичний джин з використанням ароматних сортів буряків як пошук чогось українського, національного. Цей джин здобув нагороду на дегустаційному конкурсі INDEPENDENT СRAFT”, – розповідає чоловік.
Пізніше напій вирішили зробити більш солодким.
“Цукеркові тони так і просилися бути в солодкому неміцному вигляді. Це незвичайне поєднання англійських традицій із українською культурою”, – вважає виробник.
Але оскільки буряковий джин у магазинах куплятимуть неохоче, Рябцев демонструє його під час лекцій-дегустацій, які проводить у себе вдома.
Як повідомляло BitukMedia, винороб із італійського міста Реджо-Емілія на ім’я Тулліо Масоні вирощує виноград на даху старовинного будинку XVI століття. Отримане вино продає по €5 тис. за пляшку. Каже, що це – витвір мистецтва і просить не пити напій, а говорити про нього з друзями.
Hericium ophelieae. Photo from the journal Mycology
У ПАР студент-біолог пішов у ліс та випадково виявив там незнайомий гриб. Він взяв зразок своєї знахідки і повідомив про це професору мікології Кейптаунського університету у Стелленбосі. В ході дослідження вчені секвенували ДНК і підтвердили, що це дійсно досі невідомий науці вид гриба.
Студент третього курсу Брейтен ван дер Мерве випадково під час прогулянки місцевим лісом знайшов невідомий раніше науці вид грибів. Засушений зразок Мерве досліджував разом з професором-мікологом. Науковці визначили, що він належить до рідкісного, але затребуваного роду грибів Hericium. А також, найімовірніше, є ендеміком Африки.
Цей рід грибів з сироїжкових зустрічається в природі набагато рідше, ніж хотілося б вченим та медикам. Він відомий своїми унікальними лікарськими властивостями. Наприклад, гриб “левова грива”, він же герицій їжаковий (Hericium erinaceus), давно використовується в традиційній китайській медицині та інших азіатських регіонів. Нещодавно, до речі, з’ясувалося, що він містить речовини, які здатні протистояти хворобі Альцгеймера.
Новий вид і родич гериція росте в субтропічних вологих лісах в екорегіоні Найсна-Анатолі на півдні Африки. Як з’ясували фахівці, раніше його помилково сприймали за гериція коралоподібного (Hericium coralloides). Щоб точно переконатися, що це самостійний вид, дослідникам довелося вдатися до секвенування ДНК, адже представники цього роду грибів дуже схожі один на одного зовні.
Hericium ophelieae. Фото – P. Herrmann/The journal Mycology
Африканський гриб справді виявився раніше не відкритим та, на думку вчених, ендеміком. Через те, що у лісі гриб обирав собі листяні породи, унікальні для Південної Африки, автор дали йому назву Hericium ophelieae. Характерні для гериція каскади білих ниток, що звисають, викликали у мікологів асоціації з рядками вірша Артюра Рембо “Офелія”. Там є такі слова “long veils” (“довгий серпанок”), “a white phantom” (“біла примара”) і “beautiful as snow” (“прекрасна, як сніг”). На думку дослідників, ці визначення ідеально “пасують” зовнішньому вигляду несподіваної знахідки.
Цікаво, що всі коралоподібні гриби, крім цінності для науки і медицини, є паразитами — завдають шкоди деревам, на яких ростуть. “Офелія”, наприклад, шкодить капському буку, гостролисту та залізному дереву у Найсна-Атамолі.
Фото – Peter Herrmann/Stellenbosch University
Брейтен ван дер Мерве збирається продовжити вивчення Hericium ophelieae. За його словами, гриб явно відрізняється від інших видів, можливо, у нього знайдуться унікальні властивості.
Як розповідало раніше BitukMedia, Кіану Рівз поділився ім’ям з протигрибковим препаратом.
Фото: Різнодіапазонні музичні інструменти, та їх ремонт/Facebook
Київський програміст Богдан Тодчук створює гітари із меблів та шматків деревини, які знаходить на смітниках. Каже, такі інструменти можуть позмагатися за якістю звучання із магазинними.
Богдан родом із Умані. Розповідає, що ще школярем вчився грати на братовій гітарі. Коли той вступив до вишу та поїхав, Богдан вирішив змайструвати собі власний інструмент. Для цього довелося шукати схеми та інструкції. Перша гітара мала радянський гриф, у якого не було голови. І хоча вона вийшла дещо кривою, на ній можна було грати, і хлопець вирішив продовжити свої експерименти.
Другий інструмент Богдан виготовив під час навчання у профтехучилищі. Під час практики на заводі знайшов шматок дошки, який підійшов би для корпусу. Хлопець вирішив експериментувати і зробити гітару із вісьмома струнами – щоб краще було чути басові ноти. Дві додаткові струни виготовив сам із покинутого троса.
“Коли ти маєш якесь обмеження, це змушує думати більш творчо. Це своєрідний челендж”, – розповідає Богдан.
Після Майдану вирішив зробити свої інстурменти більш екологічними, пригадує майстер. На хвилі піднесення хотів зробити щось корисне для світу. Та й щиро переймається експансією людини на природу.
Матеріали для своїх інструментів – старі меблі – Богдан знаходить на смітниках. Люди, які знають про захоплення чоловіка, пропонують йому власні меблі. Також допомагає один із київськимх центрів вторсировини.
“Повторне використання деревини дозволяє мені не витрачати зайві кошти на замовлення з-за кордону якогось шматка клену за $300”, – каже майстер.
На один інструмент Богдан витрачає кілька місяців – займається у весь вільний від програмування час. Вартість однієї гітари – від $800. Богдан уже виготовив 15 інструментів, серед яких не лише гітари.
Наприклад, для одного із акторів театру “ДАХ” – Ігоря – виготовив контрабас. Для іншого клієнта виготовив розбірну тревел-гітару – у неї знімаються бокові частини деки, так зручніше перевозити.
А свою першу саморобну гітару чоловік нещодавно ритуально спалив.
“Я просто не хотів більше до нього не повертатися. Цю гітару можна було зробити краще, але замість реставрації я просто виготовив нову. На щастя, інструменти, які створюються зараз, вже точно не доведеться палити”, – каже майстер.
Як повідомляло BitukMedia, cтуденти Чернівецького політехнічного коледжу виготовляють павербанки та прилади для скидання боєприпасів із дронів. За основу беруть акумулятори від електронних цигарок.
Нове дослідження показало, що жирафи набагато розумніші, ніж вважалося раніше. Виявилось, що африканські парнокопитні, як і люди, можуть робити вибір, ґрунтуючись на статистиці.
У новому дослідженні, опублікованому в Scientific Reports, вчені провели експерименти за участю чотирьох жирафів (Giraffa camelopardalis) із зоопарку Барселони (Іспанія), щоб з’ясувати, чи здатні вони робити статистичні висновки. Досі вважалось, що статистичне мислення мають хіба що примати і птахи, оскільки вони мають великий мозок порівняно з розміром тіла. Але тепер до цього вельми скромного списку увірвалися й жирафи.
Дослідження показали – що-що, а правильно обирати улюблену їжу жирафи вміють. Автори експерименту виходили з того, що жирафи дуже люблять моркву та абсолютно байдужі до кабачків. Нарізавши овочі, вчені поклали їх у прозорі контейнери в різних пропорціях і запропонували їх чотирьом жирафам — перевірити, чи зможуть ті обрати ємності, де моркви найбільше.
Біологи ставили контейнери перед жирафами, діставали з них частування і ховали в кулаку від піддослідних, пропонуючи їм наосліп обрати собі їжу. Три тести (по 20 спроб у кожному) показали, що жирафи чудово справлялися із завданням. Використовуючи інформацію, отриману з контейнерів, парнокопитні торкалися тих рук, з яких хотіли їсти. У середньому жирафам знадобилось лише 1,2 сеансу, щоб вибрати правильний контейнер щонайменше у 17 з 20 випробувань.
Результати демонструють, що жирафи здатні оцінювати співвідношення овочів у контейнері та зважувати шанси на успіх. Чому це здивувало біологів? Зазвичай високий інтелект пов’язують із великим (порівняно з розміром тіла) мозком, а у жирафів він, м’яко кажучи, невеликий. Отже, для статистичного мислення великий мозок не такий вже й важливий, зробили висновок науковці.
Як розповідало раніше BitukMedia, пінгвіни поповнили лави самосвідомих тварин. Вони здатні впізнавати себе у дзеркалі.
На честь Саурона з трилогії “Володар перснів” назвали новий рід метеликів. Ентомологи вважають, що ім’я відомого антагоніста дозволить привернути більше уваги до метеликів. Раніше “сауронами” назвали жука-гнойовика, жабу та навіть динозавра.
Новий рід метеликів назвали на честь Саурона з трилогії “Володар перснів”. Чорні кільця на помаранчевих крилах метелика нагадали вченим Всевидюче око, вигадане письменником Дж. Р. Р. Толкіном.
Саурон – головний антагоніст трилогії. Його всевидюче око є символом могутності темного володаря. “Око було облямоване вогнем, але саме скляне, жовте, як котяче, насторожене та уважне, а чорна щілина його зіниці відкрилася в ямі, вікно в ніщо”, — так описує Толкін Всевидюче око.
Око Саурона з фільму “Володар перснів: Братерство персня” 2001 року. Фото: New Line Cinema/Allstar
Незвичайна назва приверне увагу до цього роду метеликів і дозволить провести більше досліджень, сподіваються в Музеї природної історії в Лондоні. До Saurona вже віднесли два види метеликів – Saurona triangular та Saurona aurigera. Але вчені вважають, що у дикій природі цих видів ще більше.
Saurona triangula, названа на честь Саурона, володаря Мордора. Фото – B Huertas (c) Trustees Natural History Museum
Метеликами Saurona займалася група з 30 вчених з усього світу. За понад 10 років дослідники проаналізували понад 400 різних видів метеликів, використовуючи новітні методи аналізу ДНК.
“Метелики перебувають у дуже скрутному становищі через втрату середовища, і ми маємо гостру необхідність робити відкриття та вивчати нові види до того, як їхній час завершиться, — каже Бланка Уертас з Музею природної історії. — Коли ми даємо їм незвичайні імена, ми можемо привернути увагу до того, що відбувається з метеликами у всьому світі, і того лиха, в якому вони опинились”.
Метеликів назвали на честь Саурона вперше. Раніше ім’я цього антагоніста надали динозавру, жабі та жуку-гнойовику.
Як розповідало раніше BitukMedia, невідомий раніше вид жаб виявили вчені в горах Еквадору. Ці річкові жаби – просто красуні – з блідо-рожевими очима та пальцями із золотавими та чорними цятками. Ніби щойно із Середземʼя. Тому й отримали назву на честь письменника-фантаста.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
