24 жовтня стало відомо, що лідером консервативної партії у Британії стає колишній міністр фінансів Ріші Сунак. Скоріш за все, він стане і прем’єром. Його прем’єрство  – це не катастрофа для України. Але це гірший для нас сценарій, ніж був за Бориса Джонсона. Тому що Сунак дуже пов’язаний із фінансовими елітами Британії, і в його політичні плани входить скорочення видатків на оборону. Зокрема, він виступав проти резервування 3% ВВП Британії на оборонний сектор. І це для нас у нашій ситуації є проблемною історією.

Сунака не варто вважати проросійським – поки він не був помічений у таких заявах і політичних кроках. Просто економічні підходи його і групи його прибічників більше зв’язують їм руки щодо надання нам військової і фінансової допомоги, ніж це було за уряду Джонсона. Хоча на рівні риторики, дипломатії вони, звісно, будуть продовжувати підтримувати Україну. Тому що це державна політика, яка вироблялася Міністерством закордонних справ.

Скорочення видатків на оборону у бюджеті Британії зачепить і Україну

Але у чому тепер полягатиме військова допомога Україні, ми не знаємо і не дізнаємося, допоки Ріші Сунак не представить свій кабмін і допоки не буде запропоновано бюджет Великої Британії на наступний рік.

Значною мірою тема бюджету стала найбільшою точкою кризи для команди Ліз Трасс, і це була політична причина її відставки. Проблема полягає у тому, що і Трасс, і Сунак пов’язані із британськими елітами. І від цих еліт існує запит, аби відчутно знизити податки у Британії. А потенційно це буде вести до звуження видаткової частини бюджету. І ця проблема буде існувати, допоки консерватори не збалансують інтереси своїх спонсорів з одного боку і широкої верстви виборців, які не хочуть звуження видатків, з іншого.

Чому у Британії так часто змінюються прем’єри

Сучасна британська консервативна партія, яка зараз керує країною, – це досить специфічний політичний організм. Деякі аналітики стверджують, що весь він тримається виключно на одній ідеї – бажанні отримати політичну владу. Там дуже ослабла спільна ідеологічна рамка, дуже ослаб спільний підхід до економічного врядування. Є суттєва різниця між “тетчеристами”  і широким виборцем. Перші є прихильниками менших податків і менших видатків. Вони орієнтуються на фінансові кола, лондонське Сіті, бізнес-еліти.

Широкий виборець консерваторів – це регіональні осередки партії, не пов’язані із лондонськими фінансовими елітами. Значна частина виборців консервативної партії під час останніх виборів – це люди, розчаровані через глобалізованість британської економіки. Це риболови, працівники промисловості, люди із небагатих сімей, які живуть на півночі Британії.

Джонсон був компромісом між північчю та півднем Британії

Політичний баланс між північчю і фінансовими елітами півдня собою являв Борис Джонсон. Він частково займав і позиції фінансових кіл, які не хотіли більш гострого злиття із Євросоюзом, і північних жителів, які програли від глобалізації.

Лідерство Джонсона було харизматичним. Але його харизматичність – це не причина тих зовнішньополітичних рішень, які він приймав. Це скоріше комунікаційний супровід. Джонсон починав як журналіст і він розуміє, як працює ексцентрика, як працює вірусність. Це радше іміджевий політичний хід. Але основою була ситуація, в якій знаходилася Британія.

Обрання прем’єром Трасс і – потенційно – Сунака  – це голос не самої партії, а партійної еліти, депутатів нижньої палати парламенту, “тетчеристів”, пов’язаних із фінансовими колами, які хочуть малих видатків. Їхнє прем’єрство призведе до відсторонення значної частини виборців. Бо не всі консерватори є прихильниками мінімальних видатків, особливо у кризових моментах, як зараз. Джонсон був ближчим до соціально орієнтованих консерваторів.

Що чекає Джонсона?

Думаю, Джонсон не повернувся на посаду, бо побачив, що внутрішньопартійний конфлікт ще не вичерпався, він досяг пікової точки – і треба дати опонентами цього парламентського крила відіграти свою карту по-максимуму. Таким чином він дає їм можливість показати свою політичну неспроможність. Замість того, щоб шукати з ними якогось нереалістичного компромісу, він дає їм можливість реалізувати себе, вірячи, що їхні підходи є провальними.

Джонсон дає опонентам можливість відіграти політичну карту і показати свою політичну неспроможність

Джонсон може повернутися у велику політику, він цього не виключає. Але для цього треба, щоб створився певний момент. Зараз експрем’єр дає можливість опонентам ще раз провалитися – гучно і з тріском. Бо якщо Сунак запропонує бюджет, який запропонувала Трасс, то партійна критика продовжиться.

Підтримка України упаде?

Щодо підтримки України, то треба розуміти, що Брюссель і Лондон нас підтримують із різних міркувань. ЄС не вигідна будь-яка війна в Європі, бо це ставить під загрозу його стратегічну автономію і підвищує ціни на енергоносії. Британія ж навпаки – зацікавлена нівелювати спробу ЄС грати в абсолютно самостійну політику, опираючись в тому числі на російські енергоносії і Китай. Тож Британія і ЄС мислять себе як різні центри сили і вони частіше діють протилежно один одному, ніж нам здається – просто ми не завжди здатні вловити ці дипломатичні сигнали. Але між ними радше конкуренція за домінування. За Сунака тертя за цієї конкуренції зменшиться. Буде готовність поступатися навіть деякими пунктами Brexit.

Тема України значуща, але вибори виграються на питаннях зарплати вчителів

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну, через енергодефіцит Євросоюз змушений  узгоджувати рішення із Вашингтоном і Лондоном біль часто. Однак, Британія не може зараз говорити із ЄС з точки зору старшого партнера, оскільки вона дуже відчутно постраждала від розриву з Євросоюзом та від пандемії “ковіду”. Тож я думаю, що за Сунака вибудується співпраця у форматі «Євросоюз+», до якої будуть залучені  не лише Британія, а й інші країни, які не входять до ЄС. Відставка Джонсона дала Брюсселю можливість покращити стосунки із Лондоном, говорити із ним більш прагматично, згладити частково стосунки.

Але треба розуміти, що Україна не є значущою електоральною темою, завдяки якій європейські та британські політики можуть здобути суттєву підтримку населення.

Аби збільшити свою кількість виборців, британський політик має запропонувати щось кардинально нове для України. Зараз там ніхто цього зробити не може. Запропонувати зменшення підтримки України нинішній уряд теж не може, бо це відштовхне виборця. Бо пересічний британець все-таки за Україну. Тож це важлива тема для британської політики. Просто за її допомогою не виграються вибори. Західні заможні країни завжди сконцентровані в першу чергу на собі. Вибори виграють на темі зарплати вчителів.

урізану військову допомогу можуть компенсувати дипломатичною

Однак, я думаю, що кабінет Сунака так же, як і кабінет Трасс, наразиться на жорстку критику всередині британського суспільства. Це може не призвести до відставки, але дуже вірогідно, що це буде кабінет, у якого буде розірваний зв’язок із його виборцем.

Щодо України, то необхідну військову допомогу вони погодять, але вірогідно, що у деяких аспектах її можуть урізати – з точки зору економії коштів. Але натомість можуть вигадати щось нове – за дипломатичними каналами, наприклад.