У гризунів виявили здатність рухатися в такт музиці. Фото - з відкритих джерел
Досі вважалось, що почуття такту та ритму в музиці – навичка, властива лише людям. Однак нове дослідження переконує, що щури також мають цю здатність. Відкриття вчених з Токійського університету (Японія) пропонує глибше розуміння тваринного розуму та витоків музики та танцю.
Вчені з’ясували, що людей та гризунів ріднить вроджене почуття ритму. Причому і для людини, і для щурів існує той самий оптимальний темп музики, під який їм зручніше рухатися. А отже, у цьому випадку мозок представників різних видів працює однаково.
Дослідники провели експеримент за участі 20 людей та 10 щурів. На голови гризунів одягли мініатюрні бездротові акселерометри. Вони дозволяють відстежувати навіть найдрібніші рухи. У навушники учасників дослідження, що належать до вигляду Homo sapiens, також були вбудовані акселерометри.
Пацюкам включали Born This Way Леді Гагі, Another One Bites the Dust Queen, Beat It Майкла Джексона, Sugar Maroon 5 і фортепіанну сонату Моцарта. “Виграв” останній. Представникам обох видів програвали хвилинні уривки з Сонати для двох фортепіано ре мажор Моцарта у чотирьох різних темпах — уповільненому, оригінальному, а також прискореному вдвічі та в чотири рази.
Виявилося, що і щури, і люди мимоволі посмикують головою в такт музиці. “Щури демонстрували вроджену — тобто без будь-якої підготовки чи попереднього впливу музики — синхронізацію ударів”, — зазначив доктор Хірокадзу Такахаші.
Вчені припустили, що щури віддали б перевагу швидшій музиці, оскільки їхні тіла, включно з серцебиттям, працюють у швидшому темпі, ніж людські.
Проте результати показали, що і для гризунів, і для людини оптимальним з цієї точки зору є оригінальний темп музичного твору — 132 удари на хвилину. Чим швидше звучала музика, тим важче учасникам експерименту було потрапляти в такт і тим рідше вони кивали головою.
Дослідники припустили, що цей ритмічний інтервал — 120–140 ударів на хвилину — є константою, вбудованою в мозок і людини, і тварин. Саме на цю частоту налаштована слухова кора, що обробляє звукову інформацію.
Це відкриття може означати, що здатність реагувати на музику поширена серед тварин набагато ширше, ніж вважали досі.
“Музика чинить сильний вплив на мозок і глибоко впливає на емоції та пізнання”, — додав доктор Хірокадзу Такахаші. Хоча в минулому демонструвались тварини, які танцюють під музику — у соцмережах є повно таких роликів — дослідження японських фахівців є одним з перших наукових праць цього явища.
Тепер команда планує дослідити, як інші музичні властивості (мелодія та гармонія) пов’язані з динамікою мозку. “Ще мене як інженера цікавить використання музики для щасливого життя”, – підсумував Такахаші.
Як повідомляло раніше BitukMedia, якщо в музичній композиції є настільки низькі звукові частоти, що люди їх навіть не чують, активність на танцполі зростає майже на 12%, встановили нейробіологи з Університету МакМастер (Канада). Басові ноти можуть покращувати почуття ритму та змушувати людей рухатися спонтанно.
Фото: Національний антарктичний науковий центр/Facebook
Поруч із українською арктичною станцією “Академік Вернадський” з’явилися вказівники відстані до Бучі та Херсону. Вони пофарбовані в кольори нашого прапора, а останній має зображення скибки кавуна.
Табличку розмістили на честь звільненя міста Херсон. Вона вказує, що до нього – 14900 км. Поруч знаходиться і табличка “Буча” – до міста 15 147 км. Акцію провели учасники 27-ї арктичної місії, яка зимуватиме на станції.
Вказівник на Бучу встановили у День народження бучанця Євгена Прокопчука, який працював сисадміном 25-ї екседиції. З перших днів повномасштабної війни він пішов на фронт.
Таблички знаходиться “на спеціальному стовпі поблизу станції, де знаходяться показчики різних населених пунктів: з яких родом наші полярники або які мають для них символічне значення. Зокрема, Київ, Черкаси, Харків, Вінниця, аргентинський порт Усвая”, – пишуть полярники.
Усі фото: Національний антарктичний науковий центр/ Facebook
Окрім того, вони планують “декомунізувати” напис Кіровоград і встановити натомість Кропивницький. А написи “Вінниця” та “Одеса” зроблять українською транслітерацією.
Як повідомляло BitukMedia, на острів Галіндез, де знаходиться українська антарктична станція “Академік Вернадський”, припливли близько тисячі субарктичних пінгвінів. Птахи прибули зарано і це пов’язано із надто теплою погодою, кажуть полярники.
Родина Сіманів. Веслі третій праворуч. Фото - REFLECTIVE LIGHT BY NICOLE
49-річна медсестра лікарні в американському місті Гаррісберг (Пенсильванія) усиновила і виростила дитину вмираючої від раку пацієнтки. Тріша Сімен виконала останнє бажання жінки і подарувала її маленькому синові сім’ю, яку завжди бажала для нього його покійна мати.
Тріша Сіман познайомилася зі смертельно хворою пацієнткою Тріш Сомерс у 2014 році. Життя 45-річної матері-одиначки оберталося навколо її 8-річного сина Веслі. Вона розуміла, що після її смерті дитина залишиться без батьків і попросила медсестру виконати її останнє бажання. “Я хочу, щоб ви подбали про мого сина, коли я помру”, – сказала вона. На момент доленосної розмови жінки були знайомі тільки три тижні.
За словами медсестри, вона та її чоловік швидко зрозуміли, що мають допомогти хворій, і забрали її з сином у свій дім. За кілька місяців пацієнтка померла, а хлопчик став п’ятою дитиною Сіман.
Тріш Сомерс з сином Веслі. Фото – TADPOLE PHOTOGRAPHY
Веслі офіційно всиновили у 2020 році. Зараз йому 16 років, він навчається в школі і нещодавно отримав водійські права. Підліток стверджує, що не може дібрати слів, щоб описати, наскільки йому пощастило стати частиною нової родини. “Я назавжди вдячний їм за рішення взяти нас до себе”, – сказав він.
Заразі Веслі, який після смерті матері важко долав своє горе, живе життям, якого Тріш Сомерс відчайдушно хотіла для свого сина перед смертю.
Тріша Сіман і Веслі. Фото – TRICIA SEAMAN
Як повідомляло раніше BitukMedia, американець Стівен Бергер і Енні Макдональд із канадської Оттави познайомилися 1981-го. Невдовзі у дівчини діагностували лімфому. Казали, що вона може не прожити трьох років. Але пара зараз має чотирьох дітей і об’їздила 95 країн.
Вважається, що каблучку носив вождь кельтського племені. Фото - Noonans
Старовинну золоту каблучку, що майже 30 років припадала пилом у шафі колекціонера, оцінили в 30 тисяч фунтів стерлінгів. Прикрасу продадуть з аукціону. Припускають, що каблучку носив кельтський вождь 2000 років тому. Її датують 100 роком до нашої ери – за десятиліття до римського вторгнення в Британію.
Стародавня прикраса потрапила до 66-річного колекціонера у 1994 році. Її знайшов в Нерсборо металошукач і продав теперішньому власнику за кілька сотень фунтів.
Колекціонер, 66-річний чоловік, який побажав зберегти анонімність, поклав каблучку в шафу на 28 років, перш ніж вирішив оцінити її.
“Мені вже за 60, я не знаю, як довго я проживу”, — сказав він. “Я думав, що їй справді потрібен хороший дім, щоб моїм дітям не доводилося думати, що з нею робити”.
Власник каблучки спочатку вважав її римською або англосаксонською, але коли він відніс на оцінку в Британський музей, експерти вказали йому її справжній вік. Він був ошелешений.
Вважається, що каблучку носив вождь кельтського племені. Фото – Noonans
“Це справді досить загадкова річ. Ми ніколи не дізнаємося напевно, кому вона належала, але, ймовірно, це був могутній кельтський керманич”.
Є припущення, що прикрасу носив ватажок корієлтаувів. Це кельтське племя володіло частиною англійського регіону Західний Мідленд та графством Йоркшир. За оцінкою фахівців, прикраса була виготовлена приблизно за 100 років до нашої ери. Незвичайний малюнок на ній пов’язаний з іценами – іншим кельтським племенем, яке населяло південний схід острова.
Прикраса виставляється на продаж 15 листопада аукціонним будинком Noonans. “Іншої каблучки такого стилю не існує. Це надзвичайно важлива річ”, — стверджує співробітник аукціонного будинку Найджел Міллз.
Як повідомляло раніше BitukMedia, мем “Жінка кричить на кота” продадуть 18 листопада як NFT – різновид криптовалюти. 25% від отриманої суми піде на допомогу українським дітям. Торги ініціював благодійний фонд Unchain.Fund, який об’єднав криптотрейдерів із усього світу для допомоги Україні.
Наукове дослідження “крижаної” мумії. Фото - South Tyrol Museum of Archaeology / EURAC / Samadelli / Staschitz
Команда вчених з Норвегії, Швейцарії та Австрії презентувала результати 20-річного дослідження знаменитої Крижаної людини Етці. Виявилось, що археологи багато в чому помилялись. Тепер вони заперечують якійсь “вдалий збіг обставин” – муміфіковане тіло Етці (Ötzi) зберегли природні процеси. То, може, при таненні льодовиків варто чекати на інші подібні знахідки?
Етці або “Крижана людина”- мумія людини епохи пізнього неоліту. Її виявили в Ецтальських Альпах поблизу Тіроля в 1991 році. Етці став для науковців величезним сюрпризом. Досі археологи вважали знахідку унікальною, називали її результатом “ідеального шторму” — щасливого збігу цілої низки умов. Тепер кажуть, що багато в чому помилялись.
Що було відомо вченим про Етці? Загиблий 5300 років тому чоловік тікав і ховався від когось у горах. А потім йому в спину поцілила стріла. Вважалося, що він загинув наприкінці року, восени, одразу впав у яр, що й захистило його від руху гірських порід. Еці швидко виявився вкритим снігом та льодом, а далі залишався замороженим аж до сильного танення льодовика у 1991 році.
Мовляв, це дозволило тілу муміфікуватись і зберегтись до нашого часу. Витягнутого з льоду Етці помістили до музею Південного Тіролю в Італії, до холодильної камери з віконцем, через яке його бачать відвідувачі.
Відвідувачі музею можуть побачити мумію Крижаної людини через маленьке віконце. Фото – South Tyrol Museum of Archaeology / Ochsenreiter
Також вчені відреставрували частини його одягу, спорядження та реконструювали зовнішність.
Родина роздивляється реконструкцію Етці в музеї Больцано. Фото – South Tyrol Museum of Archaeology / flipflop-collective
Згідно з первинною науковою теорією, невдовзі після смерті Етці на Землі сотні років панувало похолодання і тіло безперервно перебувало в льоді. Проте нові дані змусили вчених заперечити це.
Допоміг радіовуглецевий аналіз листя, насіння, моху, трави, гною та артефактів, які виявили поруч. Так от деякі з органічних матеріалів виявились молодшими за Етці. Це означало, що тіло і місце навколо нього неодноразово відтаювали. І говорити про якусь крижану “капсулу часу” просто недоречно.
Реконструкція крижаної людини, виконана Альфонсом і Адрі Кеннісом. Фото – South Tyrol Museum of Archaeology / Ochsenreiter
Серед іншого, автори дійшли висновку, що “Крижана людина” загинула не восени, а навесні і не могла відразу вкритися кригою. На думку дослідників, він помер не в яру, як вважалось раніше, а набагато вище. Весняні та літні стоки стягли його тіло в яр набагато пізніше.
“Це означає, що нам не потрібна низка чудес, Етці зберегли звичайні природні процеси”, вважає Ларс Піло, співавтор дослідження, дослідник з Археологічної програми округу Оппланн у Норвегії.
А льодовики, тим часом, продовжують танути через глобальне потепління. Тому дослідники припускають, що невдовзі має «спливти» ще не одне доісторичне муміфіковане тіло.
Туристи виявили крижану мумію Етці у вересні 1991 року в Тірольських Альпах. Фото – Leopold Nekula / Sygma via Getty Images
Як повідомляло раніше BitukMedia, польські дослідники за допомогою сучасних технологій відновили обличчя мумії, відомої під ім’ям “Таємнича леді”. Йдеться про єдину у світі вагітну забальзамовану жінку. Припускають, що вона померла 2000 років тому на 28-му тижні вагітності. Тепер можна роздивитись її обличчя.
Будівля CapitaSpring у висоту сягає 280 м та має 51 поверх. У ній росте 80 тис. дерев та інших рослин, а сама площа ландшафтного дизайну – 0,84 га. Для порівняння, площа Пейзажної алеї у Києві – 1,5 га, а Дубовий гай поруч із метро “Нивки” має площу 1,8 га. Сінгапур за площею трохи менший від Києва – 728,6 кв. км і 839 кв. км відповідно.
На даху хмарочоса знаходиться сад площею 418 кв.м. Там вирощують плоди, трави та їстіївні квіти для трьох ресторанів, які працюють у хмарочосі. Сад щомісяця дає від 70 до 100 кг продукції.
Хоча архітектори Сінгапуру зобов’язані озеленювати свої будівлі, даний хмарочос поки що є рекордсменом за кількістю рослин у ньому. Площа зелених насаджень має дорівнювати площі землі, яку займає будівля. Архітектори кажуть, що перевиконали державні вимоги на 40%.
Всередині будівлі знаходиться “Зелена оаза” – із 17 до 20 поверху зосереджено найбільше рослин.
Місцевий уряд довгий час рекламував Сінгапур як “місто-сад”. Цей термін у 1960-х роках застосовував до країни її батько-засновник і колишній прем’єр-міністр Лі Куан Ю.
Будівлю проектувала датська фірма Bjarke Ingels Group (BIG) у співпраці з італійською Carlo Ratti Associati. Проект був розроблений у 2018 році.
Автори описують CapitaSpring як “біофільний”, що означає інтеграцію природи і дизайну. Також говорять про хмарочос як про зразок тропічного урбанізму. Усі рослини, до речі, місцеві і пристосовані до клімату.
Як повідомляло BitukMedia, y китайському місті Чунцин побудували 180-метровий хмарочос «Танець світла». Його називаються найбільш скрученим хмарочосом у світі.
Двоє британських ветеринарів подорожують світом у машині швидкої допомоги, яку вони придбали на eBay. Пара Лоуренса Доді та Рейчел Ніксон разом зі своїм собакою в дорозі вже близько року. В їхніх планах відвідати понад 50 країн світу. А ще – встановити світовий рекорд Гіннеса на найдовшу навколосвітню подорож у швидкій.
Пара вирушила у глобальну подорож в жовтні 2021 року. Вони пересуваються з країни в країну на колишній машині швидкої допомоги — білому Land Rover Defender із зеленими та флуоресцентно-жовтими смугами. За медичною допомогою до них ще жодного разу не звертались. Але в тих місцях, де вони проїжджали, на незнайомий автомобіль завжди витріщаються.
Доді та Ніксон, обидва ветеринари, шукали автомобіль, який можна було б переобладнати в автофургон і подорожувати світом. На машину швидкої допомоги вони випадково натрапили на eBay (найбільшому у світі інтернет-аукціоні) ще у 2018 році.
“Початковий план не полягав у тому, щоб купити машину швидкої допомоги або спробувати встановити світовий рекорд або щось таке”, — пояснює Доді. Каже, що шукали зручний автомобіль для подорожей і закохалися в машину швидкої допомоги та її зовнішній вигляд. Але придбане авто функціонально все ще залишалось машиною швидкої допомоги разом з ношами.
Дізнавшись про спробу встановити рекорд найдовшої відстані, пройденої на пожежній машині, Рейчел Ніксон зацікавилась аналогічним варіантом, але на швидкій. Виявилось, що офіційно ніхто ще не намагався зробити це. Пара зв’язалась з Книгою рекордів Гіннеса. Там ветеринарам висунули кілька принципових умов. Їхній автомобіль мав зберігав здатність функціонувати як машина швидкої допомоги (навіть якщо він не буде використовуватися як автомобіль швидкої допомоги) і що він, як і раніше, зовні нагадуватиме швидку.
Пара дотрималась рекомендацій при розробці внутрішнього планування автофургона. Місця для плити, холодильника та інших необхідних речей їм вистачило.
Відтоді як пара залишила батьківщину, вони побували вже в 24 країнах. “Головний водій” в парі – Рейчел. 20 тис. обов’язкових кілометрів, визначених Книгою рекордів, вже давно пройдено, але подорожні, за їхніми словами, зупинятись не згодні.
З ними разом подорожує світом спрингер-спанієль Пеггі Сью. “Може, їй і 10, але вона думає, що їй два, — каже Доді. – Вона може бігати цілий день. А якщо їй треба сидіти у фургоні цілий день, вона може сидіти”. Доді та Ніксон абсолютно не шкодують про те, що взяли з собою Пеггі.
Доді та Ніксон ділились історіями своїх подорожей у своєму онлайн-блозі. Початковий маршрут “справжньої навколосвітньої подорожі” – через Середню Азію до Росії, а потім до Північної Америки – довелось змінити. Вплинули війна в Україні, конфлікт між Азербайджаном та Вірменією, загальнонаціональні протести в Ірані, закриті через ковідну пандемію деякі кордони в Центральній Азії.
Тепер пара планує ненадовго повернутися до Великої Британії на початку наступного року. Перш ніж відправити машину швидкої допомоги до Галіфакса в Канаді і проїхати Панамериканським шосе, найдовшою дорогою у світі, до Аргентини. Їхнім кінцевим пунктом призначення стане “Ліверпуль” — футбольна команда з Монтевідео, Уругвай, з тією самою назвою, що й команда їхнього рідного міста у Великій Британії.
Доді та Ніксон кажуть, що люди, яких вони зустріли на своєму шляху, і досвід, який вони здобули, запам’ятається їм найбільше. “Зрештою, гроші закінчаться”, — каже Ніксон, пояснюючи, що вони встановили собі денний бюджет у розмірі близько $26 і планують знайти тимчасову роботу, коли будуть у Великій Британії. “Якогось моменту нам потрібно буде подумати про те, щоб повернутися і завести сім’ю”, — додає Лоуренс.
Але зараз вони дуже щасливі, насолоджуються свободою подорожувати світом разом і дорогою налагоджують зв’язки з іншими мандрівниками. “Ми зустріли так багато людей, які робили такі фантастичні подорожі, — каже Доді. – Завжди є хтось, хто робить це довше, відвідує більше місць і робить це якимось дивним чином, що завжди викликає у вас заздрість”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у всіх чотирьох дітей канадського подружжя Едіт Лемей і Себастьєна Пеллетьє із Квебека виявили рідкісне генетичне захворювання – пігментний ретиніт. Воно призводить до поступової втрати зору. Допоки їх діти можуть бачити, Едіт та Себастьєн влаштували їх світове турне.
Sagrada Familia в Барселоні (Іспанія). Фото - Wikipedia/Canaan
Відновити Колізей та добудувати Храм Святого Сімейства – з цим справився амстердамський дует художників Studio Drift. Розпочате людьми закінчили … дрони з підсвічуванням. Тепер історичні пам’ятки можна побачити такими, якими вони колись були або мали стати за задумом архітекторів. Для цього розробили спеціальне програмне забезпечення – воно дозволяє створювати реалістичні візуалізації в натуральну величину.
Голландські художники Ральф Наута та Лоннеке Гордейн займаються технологічним мистецтвом (tech art). В їхньому новому проєкті задіяні близько 64 різнопрофільних фахівців. Їхнє завдання – створювати складне програмне забезпечення для технології дронів. Пристрої допомагають на власні очі побачити, як виглядали б знамениті будівлі, якби їх добудували або відбудували.
Храм Святого Сімейства в Барселоні побудований DRIFT за допомогою технології дронів. Фото – Studio Drift
Найяскравіші візуалізації проєкту були створені для музеїв просто неба на прикладі римського Колізею і храму Святого Сімейства в Барселоні. Шедевр Антоніо Ґауді залишається недобудованим з … 1882 року! Шпилі іспанського довгобуду та стіни Колізею буквально домалювали у темному небі за допомогою дронів з підсвіткою.
Колізей у Римі створено DRIFT за допомогою технології дронів. Фото – Studio Drift
За словами Ральфа Наута, ідея відновлювати світові стародавні архітектурні шедеври з допомогою світла виникла після пожежі в паризькому соборі Нотр-Дам.
Самі автори називають свої візуалізації «повітряними скульптурами». На їхнє переконання, тепер можна світлом та високими технологіями показати те, що не дозволяли повільні методи будівництва минулого.
Є в методу візуалізації й вельми прикладні перспективи для нашого часу. Щоб оцінити, як майбутня будівля впишеться в навколишній міський пейзаж, її можна спочатку “намалювати” в повітрі. Сучасні архітектори мали б оцінити.
Використовуючи технологію дронів, DRIFT може візуалізувати можливі будівлі на міських пейзажах. Фото – Studio Drift
Як повідомляло раніше BitukMedia, Емірати знов хочуть здивувати весь світ. Тут націлились на створення власного Місяця. Гігантська будівля у формі кулі зображатиме природний супутник Землі. Вартість проєкту Moon Dubai – 5 млрд доларів.
98-річний британсткий ветеран із Уельсу Рег Пай зустрівся із француженкою на ім’я Югетт. Вони вперше побачилися перед початком операції союзників “Оверлорд” у Нормандії у 1944 році. Валієць поділився хлібом з джемом, а дівчинка лишила йому фото. Пай зберігав його у своєму гаманці 78 років.
Перша зустріч Пая та Югетти тривала всього кілька секунд. Йому було 20, а їй – 14.
Пай тоді висадився на плацдармі “Сорд” з 224-ю польовою ротою Королівських інженерів. Ветеран пригадує, що побачив Югетт біля невідомого села, яке невдовзі опинилося у районі так званої Фалезької операції. Це була одна із найбільш вирішальних битв операції “Оверлорд”, яка закінчилася оточенням і розгромом військ Вермахта.
Пай був водієм військової вантажівки. Він пригадує, що якось вони влаштували перекус із іншим військовим, водієм фургона – мали трішки хліба, джему, маргарин і банку сардин.
“Я підняв очі і побачив, що переді мною стоїть дівчина. Я не бачив, як вона йде. На ній була потерта біла сукня. Вона не хотіла сардин. Вона дивилася на мене, і я подумав, на що ж вона дивиться. Я подивився вниз, і зрозумів, що дивиться вона на хліб. Тож я запропонував їй хліб із джемом”, – пригадує Пай. Він не пам’ятає, як дівчинка взяла його, але за мить вона уже бігла сільською вулицею із тим шматочком і заховалася у церкві.
Фото: Рег Пай
Наступного ранку у фургоні у своєму солдатськоу казанку Пай знайшов трохи молока і поруч – фотокартку, на якій був підпис – Югетт і її адреса. На знімку була дівчинка на фоні французького пресвітерію. Але Пай каже, що для нього це було значно більше, ніж просто фото.
“У ті похмурі часи ця коротка взаємодія із іншою людиною лишила величезний слід у моєму житті”, – каже Пай.
Зі своєю дружиною Мейрвен він прожив 72 роки – вона померла у 2015-му. Пай намагався знайти Югетт з допомогою свого сина, але безуспішно. Зрештою, у пошуках допоміг ветеранський благодійний фонд “Таксі”.
На зустріч із Югетт Пай приніс бутерброд із варенням і банку сардин. Жінка знову відмовилася від рибних консерв – із посмішкою. Також Пай показав фото, і розповів, що зберігає його уже 78 років. Югетт зараз одружена і має трьох дітей.
Фото: ВВС
Ветеран та француженка зустрілися в оточенні членів родини за шампанським, діти допомагали перекласти їхню розмову.
“Вона досі жива! Я собі думав, що вона померла, бо замолоду їм було важко”, – дивувався Пай.
Наостанок вони поцілувалися в щоку. Югетт засміялася і сказала, що їм тепер доведеться одружитися. Вона пообіцяла, що позбудеться свого нинішнього бойфренда, видворить його до притулку для літніх. Пай погодився.
Як повідомляло BitukMedia, шкільні друзі 59-річний Стів і 55-річна Десанде із Іллінойса, США, одружилися після того, як не бачилися 40 років. Кажуть, розлука пішла на користь.
У спецпроєкті «Вижити» BitukMedia розповідає історії, які мають бути почутими та які ми всі ніколи не маємо права забути.
З першого дня повномасштабної війни. Маріуполь, який і так був прифронтовим містом від 2014 року, став найгарячішою точкою у країні. Загалом оборона міста-героя тривала 86 днів, 82 з яких у повному оточенні.
У новому епізоді спецпроєкту BitukMedia «Вижити» – історія людей з Маріуполя. Про окупацію міста, ціни і житло. А також про складні емоції за кордоном.
Марія Кутнякова бачила як її місто розквітало і ставало яскравішим, наповненішим подіями і життям. У цьому епізоді Марія розповість як жити, коли твоє серце у розбитому Маріуполі, а ти сама в іншій країні.
“Вони захопили Маріуполь. Але це умовно, бо вони захопили руїни”, – розповідає Марія, яка працювала у місті біля моря SMM-ницею, бачила як її місто розквітало і ставало яскравішим, а потім втікала від окупації.
Одною із основних тем зовнішньої політики в Україні минулого тижня були вибори у США. Оскільки їхні результати можуть визначити надання військової допомоги Україні у подальшому. Вони відбулися 8 листопада, через день після другої річниці обрання президентом Джо Байдена.
У Байдені одні бачили реформіста і прогресивіста, інші – стабільного досвідченого політика, втілення класичного американського президентства. Зрештою, зараз його підтримує лише 40% виборців. Поки що більшість у Конгресі не взяла ні його Демократична партія, ні Республіканська партія експрезидента Дональда Трампа – у деяких округах буде другий тур.
Про позиції Байдена на батьківщині та у світі, про те, як це впливає на допомогу Україні та як перемога над росією корелюється із бажанням нинішнього глави Білого дому балотуватися на другий термін, BitukMedia поспілкувалося із американськими експертами. Свої думки висловили ДЕБРА КЕЙГАН, ексрадниця американського президента Джорджа Буша-молодшого і ветеран Держдепу США, та ҐРАНТ РІХЕР, професор політології і директор Школи громадянства та публічної політики ім. Д. Максвелла при Сіракузькому університеті.
– 7 листопада виповнилося два роки, як у США оголосили про перемогу Джо Байдена на виборах. Він переміг із 306 голосами виборників. На вашу думку, його позиція у країні така ж стабільна, як і тоді?
Ґ.Р. Чи є позиції Джо Байдена стабільними? Деякою мірою, так. Але треба розуміти, що його рейтинг різниться за багатьма параметрами. Більшість республіканців і частина демократів не схвалюють його дії, є різниця між расовими, гендерними групами, територіальною приналежністю.
Однак, Америка загалом закріпилася на своїх позиціях. Звісно, багато може статися протягом наступних двох років – із економікою, на міжнародному рівні, можуть статися природні катаклізми, тощо.
Взагалі, Байден беззаперечно більш стабільний і менш хаотичний, ніж Трамп. Він більше схожий на традиційного президента у своєму стилі та риториці.
З політичної точки зору, Байден перемістився трохи вліво, зважаючи на деякі його ініціативи і розпорядження. Хоча зліва йому критиків теж вистачає.
Але Байден так і не зміг вгамувати ті гнів і фрустрацію, які є в американському суспільстві. Вони були і до Трампа, але Трамп розпалив їх ще дужче.
Д.К. Зважаючи на інфляцію, зростання рівня злочинності та надзвичайні ціни на енергоносії, у Байдена зараз доволі стабільний рейтинг.
Але на політичній шкалі він сповзає доволі сильно вліво за останній рік. І це не дуже тішить більш поміркованих демократів. Думаю, після цих виборів Байдену доведеться переглянути деякі свої радикальні кроки у внутрішній політиці.
Після виборів Байдену доведеться переглянути деякі свої радикальні кроки
Ґ.Р. Так, перед виборами 2024 року найбільшими питаннями будуть економіка, злочинність і безпека. А також великою проблемою буде пошук якогось загальнонаціонального компромісу щодо питання абортів. Зважаючи на нинішній склад Конгресу, я не очікую якихось різких кроків у боротьбі зі зміною клімату, яку декларував Байден на виборах.
– Щодо зовнішньої політики, найгіршим рішенням для Байдена, очевидно, стало виведення військ із Афганістану минулого року. На вашу думку, військова допомога Україні згладила враження публіки?
Д.К. У сфері зовнішньої політики уже нічого не виправдає виведення військ із Афганістану. Тому що це вплинуло не лише на США, а й на наших ворогів, таких як Росія, Китай, Іран та Північна Корея. У тому, як все відбулося, вони побачили величезну слабкість Америки. І деякі так вважають і досі. Хоч Україна дійсно реабілітувала Байдена в очах багатьох союзників.
Дебра Кейган. Фото: YouTube
Однак, хоча про це не говорять так публічно, як у правому крилі республіканців, але серед демократів росте число тих, хто висловлюється проти подальшої підтримки України. Таких людей у більшості на вибори не пустили. Але тепер, коли кампанія закінчилася, вони можуть продовжити висловлювати свої погляди.
Ґ.Р. Україна допомогла Байдену деякою мірою, але не повністю. Афганістан – це досі стид і сором для Байдена і під час президентських виборів це знову випливе.
Серед демократів дійсно нема одностайності щодо допомоги Україні. Одні хочуть надавати більше допомоги і щоб США були більш залученими. Інших турбує, що це провокує Росію, і що Америка втягується у ще одну війну. Однак, насправді, це не головна розбіжність у партії.
Взагалі, багато залежить від того, як воно все закінчиться. Якщо Україна отримає перевагу і мир означатиме відновлення її територіальної ціліності, Байден заявить, що він вніс свій вклад у перемогу.
– Чи буде продовжуватися військова допомога Україні після виборів?
Д.К. Я думаю, що зараз це задача Байдена і його адміністрації – почати доносити її необхідність американському народу. Якщо вони на це не спроможуться, ініціативою скористаються ті, хто проти підтримки Києва, і почнуть поширювати наративи, які співпадають із поглядами Росії.
Ґ.Р. У США усі дуже підтримують боротьбу України, навіть прихильники Трампа. Ті, хто говорять, що треба припинити допомагати Києву – це якісь крайні випадки. Але треба розуміти, що чим довше триватиме війна, тим менше звертатимуть на неї увагу. Однак якщо Росія почне набирати обертів, то і підтримка України зростатиме.
Ґрант Ріхер. Фото: Maxwell School of Syracuse University
Якби там не було, американців набагато більше турбує, що відбувається в Україні, ніж в Афганістані. Їх воно зачіпає набагато більше, тим паче, що Афганістан уже не несе терористичної загрози США.
– Коли Байдена обрали два роки тому, американські і західні аналітики взагалі говорили – «сильна Америка повернулася». Це дійсно так? Повернулася?
Д.К. Я думаю, що це все ще відкрите питання. Багато хто на схід від Німеччині менш переконані у тому, що Америка є сильною, ніж ті, хто живуть на Захід від Німеччини. Здається, Вашингтон досі не розуміє, під якою загрозою знаходяться країни, які живуть поруч із Росією. І багатьом видається, що Байдена більше хвилює думка Німеччини і Франції, ніж Праги, Варшави та Вільнюса.
багатьом видається, що Байдена більше хвилює думка Німеччини і Франції, ніж Праги, Варшави та Вільнюса.
Ґ.Р. Те, що Європа згуртувалася для підтримки України – це приклад того, що всі відчули, що відбулося повернення Америки як ефективного лідера, я вважаю. І наша зовнішня політика в цілому стала більш раціональною. Проте у внутрішній політиці у нас неспокій, і це шкодить тому враженню, яке США справляють на весь світ.
– Які ваші найгірші і найкращі сподівання після цих виборів?
Д.К. Вибори показали, що більшість американців утомилася від крайніх лівих та крайніх правих кандидатів, погляди яких виходять далеко за межі мейнстриму. Люди таке не розділяють і в таке не вірять. Вони втомилися від нотацій і криків і від того, що їм постійно говорять, що один шлях правильний, а інший – завжди хибний.
На цих виборах Трамп і його найпалкіші прихильники отримали солідну догану. Так же само, як і ті крайні ліві, хто має радикальні погляди на економічну та соціальну політику.
Я більш за все сподіваюсь, що Трамп зникне зі сцени. Я сумніваюся, але все ж сподіваюся. І що крайні ліві прогресивісти також зникнуть з їх політичними ідеями, які для більшості американців є просто абсолютно неприйнятними.
Ці вибори показали, що радикалізм хоч справа, хоч зліва не є американським ідеалом. І це добре для крани, добре для політики національної безпеки США і добре для наших союзників і друзів, включаючи України.
Ґ.Р. Я сподіваюся, що якимось чином ми зможемо вийти зі стану глибокого розколу та взаємної недовіри, в яких ми застрягли. Мене серйозно хвилюють деякі речі, які я чую від друзів та колег про людей по той бік політичного розколу. Я думав, що знаю цих людей краще.
Після цих виборів більшість республіканської партії подрейфує від Трампа
Після цих виборів більшість республіканської партії подрейфує від Трампа. Рон Десантіс, губернатор Флориди, став найпомітнішим переможцем у виборчу ніч (Десантіс випередив свого опонента-демократа Чарлі Кріста на історичні майже 20 очок, – ред.). Це такий собі більше президентський, менш запальний на словах аналог Трампа з одного боку, і більш соціально консервативний – з іншого.
Взагалі, я думаю серед республіканців виникне більш поміркований кандидат. Йому буде важко на праймеріз, але це можливо.
Чого я боюся? Що розкол поглибиться. Наші інституції стійкі, але ми тестуємо уже їх довше, ніж я хотів би це бачити.
P.S. Окремо зупинимося на ілюстрації до статті. Ми її створили за допомогою штучного інтелекту MidJourney. Нейромережа сама вирішила намалювати Дональда Трампа у вигляді слона – символа республіканців. Ми просили намалювати експрезидента США верхи на слоні. Український прапор позад Джо Байдена MidJourney також намалювала сама.
Чемпіонати з квідичу проводяться з 2006 року в різних країнах. Фото - Ajantha Abey Quidditch Photography
Клуб німецької п’ятої ліги “Айнтрахт” з Бамберга більше не зможе грати на своєму полі цього року. І винна у цьому гра чарівників зі світу Гаррі Поттера. Гравці в квідич буквально знищили місцеве футбольне поле лише за два дні. Газон став схожим на перекопаний город. Квідич? А як взагалі грати в нього у нашому світі “маглів”?
У жовтні на стадіоні “Фукс Парк” проходив чемпіонат Німеччини з квідичу. Змагалися 19 команд з усієї країни. Місцевий клуб Бамберга люб’язно надав свій стадіон, але пожалкував буквально одразу. Вже у перший же день турніру пішов такий сильний дощ, що покриття стало непридатним і матчі другого ігрового дня довелося переносити на резервне поле. Гравці у квідич у прямому сенсі наробили у газоні дір – футбольна арена стала схожою на перекопаний після збирання врожаю город.
Стадіон закрили на пару тижнів. Цього часу вистачило, щоб зрозуміти – оговтатись від завданої шкоди не вдасться. Швидко відновити газон без чарівної палички не вийде. А тут ще й осінні дощі: вони ще сильніше розмивають і без того понівечене поле. “Айнтрахт” був змушений звернутись до Баварської футбольної асоціації з проханням перенести всі матчі, що залишилися, на наступний рік.
А тепер про квідич! Це вигадана гра, в яку грають учні школи Хогвартс у романах про юного чарівника Гаррі Поттера. Реальною грою квідич став у 2005 році. Виявляється, в нього грають у всьому світі.
Квідич у всесвіті Гаррі Поттера – головна спортивна гра. Дві команди чарівників літають на мітлах і намагаються набрати найбільше очок. Командне завдання – пропускати м’яч (бладжер) через кільця і зловити “золотий снитч”.
Гру адаптували до реального життя: замість мітел – палиці, замість бладжера – волейбольний м’яч, снитчем став тенісний м’ячик у шкарпетці, який носить за поясом “оператор снитча” (він же тікає від ловців). Правила нагадують суміш регбі, вибивали і футболу. Без жодної магії гравцям потрібно торкнутися м’ячем до землі, добігти до свого штрафного майданчика і після торкнутися будь-якого кільця. І при цьому завжди потрібно тримати між ніг палицю, вона же мітла.
Чемпіонати з квідичу проводяться з 2006 року в різних країнах, але особливої популярності адаптована гра набула у Великій Британії, США, Канаді, Франції та Німеччині.
Останній чемпіонат світу з квідичу проходив у 2018 році у Флоренції. Чинним чемпіоном світу залишається збірна США.
Як повідомляло раніше BitukMedia, відповідальні за екологію валлійські чиновники звернулися до фанатів “Гаррі Поттера” з проханням припинити приносити шкарпетки на “могилу Доббі”. Йдеться про пляж у Західному Уельсі, де проходили зйомки одного з епізодів фільму “Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 1”. Шкарпетки та інші фанатські речі загрожують флорі та фауні пляжу, наголошують природоохоронці.
Коли дві свині сваряться, третя свиня може втрутитися, щоб … замирити забіяк або, принаймні, зменшити вир пристрастей. Дивне дослідження італійських вчених демонструє здатність свиней вирішувати конфлікти. Родинні зв’язки відіграють тут не останню роль.
Свині формують складні соціальні групи. Так свиня ніколи не пройде повз бійку родичів. І її завдання не вступитись за одну зі сторін суперечки, а знизити градус напруги між ними. Вчених Джада Кордоні, Іван Норша та їхніх колег з Туринського університету (Італія) зацікавила така “чутливість” рох, і вони вирішили розібратися, що ж відбувається насправді.
Під час дослідження протягом 6 місяців вчені спостерігали за 104 свиньми – як ті вирішували конфлікти після бійки. Вони помітили, що агресивна поведінка свиней супроводжувалася ударами головою, штовханиною, укусами тощо. Однак не минало і трьох хвилин після завершення конфлікту, як свині починали демонструвати примирення. Вони контактували носами, сиділи поряд або навіть спиралися головою одна на одну. Цікаво, ініціатором примирення міг бути як агресор, так і його жертва.
Під час спостережень вчені помітили, що якась умовно третя свиня не може проігнорувати конфлікт і просто мусить в нього втрутитись. Тут тільки один нюанс – до кого ця третя свиня підійде першою. До того, хто спровокував бійку, чи до того, хто вимушений захищатись. Свиня-арбітр може взятись заспокоювати жертву. В хід йдуть свинячі обіймашки, коли одна особина притискає іншу до землі. І навіть якщо агресор не вгамується на цьому етапі конфлікту, жертві стане трохи легше. Вона припиняє тремтіти, дряпатися, позіхати і жувати пустим ротом — усе це ознаки стресу. Якщо ж роха-спостерігач наблизиться до агресора, а не до жертви, напруження конфлікту трохи спаде — кількість випаді проти жертви знизиться.
Дослідники також зауважили, що сторонні спостерігачі охоче втручаються в конфлікт, якщо вони мають тісні зв’язки з агресором або жертвою. Припускають, що свині цінують певні стосунки та здатні підтримувати близьких родичів.
Надалі вчені мають намір дізнатися, чи працюють такі стратегії вирішення конфлікту у всіх свиней, чи тільки у цієї групи.
Як повідомляло раніше BitukMedia, група науковців із Єльської школи медицини (США) змогли частково зберегти роботу деяких органів у свиней після смерті. Тканини цих органів демонстрували ознаки життя через 7 годин після зупинки серця.
Відому як “Таємнича леді”, забальзамовану жінку минулого року проаналізувала команда польських дослідників, і рентгенівські знімки та КТ-зображення виявили ознаки плоду в її животі. Фото - Warsaw Mummy Project
Польські дослідники за допомогою сучасних технологій відновили обличчя мумії, відомої під ім’ям “Таємнича леді”. Йдеться про єдину у світі вагітну забальзамовану жінку. Припускають, що вона померла 2000 років тому на 28-му тижні вагітності. Тепер можна роздивитись її обличчя.
Цю мумію польські археологи виявили на розкопках ще 1826 року. Унікальне поховання фараонів з гробницями царів та цариць Стародавнього Єгипту відкрили неподалік руїн стародавньої столиці Верхнього Єгипту, міста Фіви. Зараз це територія сучасного Єгипту, біля Луксора.
Саркофаг з мумією подарували Варшавському університету, а той у 1927 році передав його Національному музею Варшави. Через три роки вченим вдалося розшифрувати написи на вишуканому саркофазі. Відтоді відвідувачам казали, що це мумія жерця богів Гора та Тота на ім’я Хор-Джехуті.
Довгий час вчені були переконані, що це чоловік. Перевірити, чи відповідає вміст саркофагу написам, тоді було неможливо. Просто технологій, які б дозволили обстежити мумію, не пошкодивши її, тоді ще не існувало. Лише 2016-го експонату провели першу комп’ютерну томографію. І тут вчених чекав сюрприз! Виявилося, що у мумії тонкий і витончений скелет, довге кучеряве волосся, жодних натяків на чоловічі статеві органи, проте є груди.
Раніше вважалося, що мумія є останками жерця Хор-Джехуті, поки в 2016 році не виявили, що це забальзамована жінка. Фото – S.Szilke
А найголовніше: на знімках дослідники чітко розгледіли в животі жінки маленьку ніжку, а потім і крихітний череп. Так стало відомо, що померла мешканка Фів була приблизно на сьомому місяці вагітності.
І от тепер вчені разом із судмедекспертами вирішили з’ясувати, як могла виглядати «таємнича дама» – так назвали мумію у музеї. Це вдалося зробити завдяки черепу, що добре зберігся. Молода жінка виявилася дуже привабливою.
Фото – Warsaw Mummy Project
“Це не точний портрет, але череп, як і багато інших анатомічних частин тіла, унікальний. По ньому можна судити про форми та пропорції обличчя”, – розповіла Шанталь Мілані, судовий антрополог, учасник Варшавського проекту “Мумія”. За її словами, ще одним важливим елементом є реконструкція товщини м’яких тканин. Для цього вчені використовують статистичні дані для різних груп населення у всьому світі.
Другу версію реконструкції презентував художник-криміналіст Х’ю Моррісон. За його версією, єгиптянка мала такий вигляд.
Фото – Warsaw Mummy Project/Hew Morrison
Такі реконструкції вчені роблять не з цікавості. Як пояснив археолог, член Польської академії наук, доктор Войцех Ейсмонд, для стародавніх єгиптян було дуже важливо після смерті зберегти зовнішню схожість із живою людиною, щоб не втратити її душу та особистість.
“З одного боку, ми “олюднюємо” наукові дані, щоб відвідувачі музеїв пам’ятали: мумії — це не просто експонати, а живі люди, в житті яких були свої радості та драми. З іншого боку, виконуємо бажання цих людей не залишитися анонімними та забутими”, — сказав Войцех Ейсмонд.
Вважається, що ця мумія є першим забальзамованим зразком, який, як відомо, містить плід, і зараз вона виставлена в Національному музеї у Варшаві. Фото – Hew Morrison
Як повідомляло раніше BitukMedia, Міжнародна група вчених дослідила останки давніх індіанців. Йдеться про мумії, які піддали 3D-томографії. І тепер відомі причини смерті кожного з трьох. Двоє з них, як виявилось, були жорстоко вбиті.
Айла з батьками у лікарні. Фото - University of California, San Francisco
Використовуючи протокол, розроблений в Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско, лікарі вперше вилікували дитину до її народження. Йдеться про рідкісну генетичну хворобу, через яку діти не доживають до 2-х років. Зцілена дівчинка з’явилася на світ у свій термін, зараз їй майже 1,5 року.
Маленьку пацієнтку звуть Айла Башир. Ще в утробі матері їй діагностували хворобу Помпе. Через неї пошкоджуються м’язові та нервові клітини — шкіра та слизові оболонки стають синюшними, розвиваються гіпертрофія язика, набряки, тахікардія, задуха. Більшість дітей з цією недугою помирає у перші два роки життя.
Аби вилікувати ненароджену Айлу, лікарі під час вагітності її матері внутрішньоутробно застосували ферментозамісну терапію. Жінка та плід пройшли шість пренатальних процедур у лікарні Оттави (Канада).
Зцілена дівчинка з’явилася на світ у свій термін, зараз їй майже 1,5 року. Наразі терапія Айли триває. Мала почувається добре і розвивається без відхилень. За її серцевою та рухальною функціям стежать фахівці дослідницького центру в Оттаві.
“Коли ми народжували Айлу, ми не знали, чи зможе вона ходити”, — каже Захід Башир, батько Айли. “Ми не знали, чи зможе вона розмовляти. Ми не знали, чи зможе вона їсти. Ми не знали, чи зможе вона сміятися. І тепер, коли це стається, кожен раз нас вражає її прогрес. Іноді ми дійсно можемо сприймати щось як належне, але більшість часу ми цілком усвідомлюємо, що вона – диво”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, юна американка зі штату Міссурі страждає від рідкісного аутоімунного захворювання. У 14-річної Седі Тессмер алергія на воду, піт та сльози. Зараз підліток сподівається знайти інших з аналогічною недугою. Вважається, що людей з аквагенною кропив’янкою у світі і не більше сотні.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
