Сестра Андре (Люсіль Рендон у реєстрі народження), найстарша громадянка Франції та Європи, молиться в інвалідному візку напередодні свого 117-го дня народження у 2021 році. Зображення - NICOLAS TUCAT/AFP VIA GETTY IMAGES
У Франції померла найстаріша у світі жінка. Черниця Люсіль Рандон не дожила до свого 119-річчя лише 25 днів. Вона була найстарішою людиною на планеті майже рік.
Після того, як у квітні 2022 року у Фукуоці померла 119-річна японка Кане Танака, титул найстарішої мешканки Землі перейшов до сестри Андре, у світі Люсіль Рандон. Її вік був підтверджений Дослідницькою групою геронтології (GRG) та Книгою рекордів Гіннеса.
Супердовгожителька (так називають людей, що перейшли 110-річний рубіж) народилася 11 лютого 1904 року у Франції. У молодості Люсіль була гувернанткою, потім багато років працювала у шпиталі. У 41 рік жінка стала католицькою монахинею та прийняла ім’я Андре.
Француженка продовжувала працювати до 108 років. “Люди кажуть, що робота вбиває, але в мені вона підтримувала життя”, – запевняла супердовгожителька.
В останні роки життя Люсіль Рандон пересувалася виключно в інвалідному візку, але ніколи не втрачала оптимізму та любові до життя. У 116 років вона перенесла ковид, але хвороби не злякалася, більше переживала за інших мешканців будинку для людей похилого віку, де жила. “Я не боялася хвороби, тому що не боялася померти”, – розповіла вона пізніше в інтерв’ю радіо BFM.
Сестра Андре в будинку для людей похилого віку Сент-Катрін-Лабур у Тулоні, Франція, минулого року. Вона була відома своєю щедрістю. Зображення – Daniel Cole/Associated Press
Про смерть сестри Андре повідомив представник будинку для людей похилого віку Сент-Катрін-Лабур у Тулоні, де жила Люсіль Рандон. Довгожителька померла в ніч проти 17 січня 2023 року, не доживши лише 25 днів до свого 119-річчя. Вона майже рік була найстарішою людиною на планеті. Також Люсіль Рандон була останньою з тих, хто народились в 1904 році.
Тепер найстарішою живою людиною на Землі вважається 115-річна іспанка Марія Браньяс Морера. Вона народилася 4 березня 1907 року.
Як повідомляло раніше BitukMedia, найстарший у світі практикуючий лікар відзначив сторічний ювілей. Американець Говард Такер стверджує, що не планує припиняти трудову діяльність. Він приймає пацієнтів, викладає медицину і кілька років тому придбав новий автомобіль. Онук зняв про ювіляра документальну стрічку.
9-класник із Житомира Артур Печенюк спроектував генератор, який виробляє електроенергію із дощу. Для цього використав старий двигун із автомобіля дідуся.
Артур є вихованцем гуртка “Основи науково-дослідницької діяльності” міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Аби влітку у селі відволікти хлопця від війни, керівник гуртка Анатолій Шубін запропонував йому таку ідею.
Насправді, принцип роботи генератора базується на рекуперативному гальмуванні – коли мотор починає працювати як генератор. Саме такий – синхронний двигун – виявився у старому автомобілі дідуся.
“Тема з’явилася два роки тому, а спосіб реалізації – цьогоріч, тому що є установки, які виробляють енергію від дощу, але ми не хотіли повторюватися. Результат вийшов той самий, а спосіб отримання – інший. Дощ падає на пластинку чутливу і перетворюється в енергію”, – розповідає Шубін.
Коефіцієнт корисної дії генератора – 60%, каже Шубін. Його виготовили із підручних засобів – собівартість, окрім мотора, склала 300 грн.
Експерименти над двигуном ставили у ванній – під краном. Після виготовлення поставили його під ринвою і видобували електроенергію від дощу. Щоправда, аби зарядити телефон у двигуна потужності не вистачило – довелося використовувати підсилювач струму з USB-виходом, він додав 5 вольт, які бракувало.
Однак школяр спільною із Шубіним розробкою задоволений. Винахід отримав третє місце на Всеукраїнському конкурсі молодіжних науково-технічних проєктів InventorUA в номінації “Нові матеріали та сучасні технології”.
Як повідомляло BitukMedia, науковці із австрійського Міжнародного інституту прикладного системного аналізу пропонують перетворити покинути підземні шахти на енергогенератори та акумулятори. Для цього пропонують скидати донизу ліфти, наповнені піском, і використовувати електроенергію, вироблену під час гальмування.
Фото: Alexis Pantos/Museum of Cultural History/University of Oslo
Науковці із норвезького Музей історії культури Університету Осло знайшли найстаріший нині відомий рунічний камінь – йому близько 2 тис. років. За припущенням, напис на ньому міг стосуватися жінки на ім’я Ідібера.
Камінь, який науковці називають “Свінґерудштайнен”, знайшли восени 2021 року на місці археологічних розкопок Свінґеруд. Він являє собою червоно-коричневий шмат пісковику близько 0,3 м як у висоту, так і в ширину. Його знайшли решток обпалених кісток та деревного вугілля у ямі для кремації.
Написи на ньому були зроблені між 1-м та 250-м роком нашої ери, кажуть археологи. Це перший на стільки ранній зразок рунічного письма. І він може переписати деякі сторінки історії Скандинавів, каже Крістель Цільмер, професорка писемної культури та іконографії в музеї. Радіовуглицевий аналіз доводить, що рунічне письмо з’явилося у Скандинавії уже в першому столітті нашої ери, каже Цільмер.
Камінь має дуже незвичний зовнішній вигляд, каже Цільмер. На ньому зображені неглибоко викарбувані руни, подібні до рун символи та інші візуальні мотиви.
На одному боці каменя є три перші літери древньоскандинавської абетки, зараз відомого як Старший Футарк. Це Феху, Урус та Турісаз, що відповідають звукам “ф”, “у” та позначуваному нині в англійській мові буквами th.
На одній зі сторін каменя читають руни Альґіз (звук “з), Беркана (звук “б”) та Іса (звук “і”), інші написи науковці називають “неочікуваними”. Фото: Alexis Pantos/Museum of Cultural History/University of Oslo
На передній частині написано Ідіберуґ. Цільмер каже, що це могла бути жінка на ім’я Ідібера, клан під назвою Ідіберунг або ж це могла бути присвята – “для Ідібери”.
Камені зі Старшим Футарком знаходять рідко, що робить “камінь зі Свінґеруда” у певній мірі унікальним, каже Штайнар Зольхайм, археолог і керівник розкопок Музею історії культури.
“Це означає, що традиція рунічних каменів старша, можливо, навіть на кілька сотень років, ніж ми припускали раніше”, – каже Цільмер.
Іще один рунічний напис на камені. Друге слово читають “руно”. Фото: Alexis Pantos/Museum of Cultural History/University of Oslo
Більшість відомих рунічних каменів дадуються 793 – 1066 роками нашої ери, свідчень про рунічне письмо раніше набагато менше. Тож його пов’язували із Середньовіччям. Лише 30 зі знайдених у Норвегії каменів були виготовлені до 550 року.
Рунічний камінь із Свінґеруда буде доступний до огляду в музеї з 21 січня по 26 лютого.
Як повідомляло BitukMedia, на вул. Вознесенський узвіз у Києві активісти знайшли древню печеру часів Київської Русі. На її стінах зображені графіті тварин та скандинавські руни.
Український інститут та студія онлайн-освіти EdEra розробили безкоштовний онлайн-курс для іноземців про українську культуру “Ukrainian Culture: Understanding the Country and Its People”. 10 українських науковців та науковиць розкажуть про 10 аспектів: їжа, місто і село, мова, література, мистецтво та багато іншого.
Про це Міжнародний фонд “Відродження” розповів на сторінці у Facebook.
Курс безкоштовно доступний 18 мовами. Його зробили, оскільки автори вважають, що для розуміння сучасних подій треба зрозуміти розвиток тенденцій української культури у історичній перспективі.
Курс розробили за підтримки Міжнародного фону “Відродження” та ЄС. На сайті курсу зазначено, що будуть підіймати такі питання:
Коріння української мови та її зв’язок з іншими слов’янськими мовами,
Основні цінності українців та їх вплив на суспільство,
Вплив візантійської традиції та католицького світу на релігійні практики України,
Роль української жінки в минулому та сьогоденні,
Вплив різних цивілізацій, націй, етносів на український культурний простір,
Коріння міфів про українців як “націю селян” та взаємозв’язок міського та сільського стилів життя в українській культурі,
Українська культура харчування та її вплив на травматичні історичні події,
Культурне відродження 1920-1930-х років і найвидатніші художники-авангардисти,
Вплив російської війни на українську культуру,
Представники найвідоміших діячів української культури на світовій арені.
Окрім відео-курсів, пропонують вивчати первинні та вторинні джерела. Це тексти, відео та онлайн-ресурси, в яких висвітлені проблеми розвитку української культури.
Як повідомляло BitukMedia, 12 стартаперів із України представили свої винаходи на найбільшій світовій технологічній виставці Consumer Electronics Show (CES-2023) у американському Лас-Вегасі. Росіян цього року на захід на пустили.
Дослідники з Мюнхенського інституту робототехніки та машинного інтелекту (Німеччина) розробили модель, яка дозволяє роботу подавати чай та каву швидше та безпечніше, ніж це робили б люди. Математиці маятника, що використовується в цій концепції, більше 300 років. Так звана мароканська таця для чаю робить офіцінтів вправними. Тепер ці знання знадобились робототехнікам.
Чи може робот бути добрим офіціантом? Щоб відповісти на це запитання, доктор Луїс Фігередо встановив роботизовану руку від спеціалізованого виробника роботів Franka Emika та підключив комп’ютер. Робо-рука захоплює склянку, по вінця наповнену водою, піднімає її і, злегка похитуючи, везе і не проливає жодної краплі. “І він все це робить швидше і точніше, ніж людина”, – каже Луїс Фігередо.
Як це працює? Команда просто нашпигувала робота столітніми алгебраїчними формулами. В основу своїх розрахунків вони поклали математику марокканської чайної таці, в якій застосовується принцип сферичного маятника. Робототехніки “вписали” динаміку сферичного маятника в програмне забезпечення робота. “Коли ви розумієте, як рухається маятник, все стає дуже просто”, – каже Фігередо. Рівняння сферичного маятника вирішуються практично миттєво, що дозволяє роботу балансувати з чашкою, переповненою рідиною.
Як практичне застосування нових робо-вмінь? Вчені розглядають інноваційну роботизовану підтримку для людей похилого віку і тих, хто потребує догляду. Такий робот цілком здатний подати склянку води. “Галузі, що займаються транспортуванням біологічно та хімічно небезпечних матеріалів, ймовірно, також зацікавляться подібним рішенням”, – каже Фігередо.
Безпека залишається критичним моментом: в ідеалі робот має вміти розпізнавати небезпечні ситуації. “Для цього нам потрібне краще сприйняття”, – каже Фігередо. Потрібні датчики, які дозволять машині не лише розпізнавати людей, а й передбачати їхні рухи. Тільки так можна повністю виключити зіткнення. Поки що робот в якості механізма безпеки використовує тактильні датчики: маніпулятор робота миттєво втягується, коли відбувається зіткнення, але при цьому робот зберігає баланс і рідину не проливає.
Як повідомляло раніше BitukMedia, дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі продемонстрували робота, який вправно складає одяг “як в магазині”. Дворукому помічнику ще не перевершити людину, але він точно робить це швидше за своїх роботизованих попередників.
Співзасновник Monobank Олег Гороховський анонсував вихід компанії на ринок Польщі під назвою stereo. Скористатися його послугами зможуть не лише українці, а й поляки.
“Це буде гарний приклад української експансії на Захід. Банківська справа називається користувачами серед переваг, які українці відчувають в Україні і яких їм не вистачає у Європі”, – сказав Гороховський.
Для відкриття рахунку у Польщі, треба перебувати там і мати PESEL (ідентифікаційний номер).
За словами Гороховського, у Польщі перебувають 3 млн українців. Компанія хоче надати їм зручний сервіс. Працювати будуть з допомогою банка-партнера, який має право відкриття рахунків.
“Перш за все, ми хочемо зробити зручний коридор для переказів Польща – Україна, Україна – Польща. Також хочемо дати звичний для клієнтів сервіс, до якого вони звикли. Плануємо зробити і нагороди, і ігри, і акції”, – розповів Гороховський.
Як повідомляло BitukMedia, aвіакомпанія Supernova Airlines, яка належить “Новій пошті”, почне здійснювати перші рейси навесні цього року. Рейси стартуватимуть із сусідніх із Україною країн.
Дослідження показало, що малюки давали собакам недосяжні ласощі та іграшки в 50% випадків, коли тварина намагалася дістати їх сама. Фото - dogsbestlife.com
Альтруїзм щодо інших видів міг сприяти процвітанню людства. Такий висновок зробили американські науковці. Те, як малюки взаємодіють з собаками, допомагає пояснити, як люди приручили тварин. Малюки допомогли собакам та показали одну з головних якостей людей.
Дворічні діти, які ніколи раніше не бачили собак, охоче допомагають їм дістати іграшку або смачні ласощі, якщо ті опинилися поза межами досяжності домашніх вихованців. Отже, схильність до альтруїстичної поведінки щодо тварин є вродженою, і саме вона допомогла нашим предкам одомашнити диких тварин і стати людьми. Таких висновків дійшла еволюційний біолог і антрополог Рачна Редді з Гарвардського університету та її колеги.
У лабораторії університету Мічигану вчені спостерігали за спілкуванням малюків у віці 2-3 років з доброзичливими собаками Фіоною, Генрі і Сеймуром. Загалом у дослідженні взяли участь 97 дітей У 44 з них вдома були собаки, а решта зустрілася з ними вперше.
У ході експериментів дітей та собак розділяла невелика огорожа. Дослідники зумисно ховали собачі іграшки чи ласощі на “дитячому” боці паркану, щоб подивитися, як поводитимуться малюки.
Виявилося, що діти не тільки чудово розуміли бажання собак, але й охоче їм допомагали. Вони не зважали на те, що шанси на повернення іграшки або ласощі назад були практично нульовими.
Якщо собака демонстрував, що дуже зацікавлений у недосяжному об’єкті, наприклад, скиглив або шкрябав лапою, діти віддавали йому те, що він просив. І робили це вдвічі частіше, ніж у ситуації, коли тварина не виказувала інтересу. Зрозуміло, малюки, які росли разом і собаками, поводилися активніше, але й діти, які спілкувалися з собаками вперше, теж добре розуміли, чого хочуть тварини, і виявляли альтруїзм.
“Це просто дивно, бачити, як рано це починається”, – зазначила Редді. Добре відомо, що з раннього віку діти схильні поводитися просоціально, тобто допомагати іншим людям, співпрацювати з ними, намагаючись зрозуміти, чого вони хочуть. Отримані результати свідчать, що ця вроджена схильність до альтруїстичної поведінки поширюється і тварин, пояснила Редді.
Таке доброзичливе ставлення до представників інших видів могло допомогти виживанню та процвітанню наших далеких предків. Так, практика безкорисливого підгодовування диких тварин могла призвести до їхнього одомашнення, що в результаті дало людству величезні еволюційні переваги, пояснила Редді.
Як розповідало раніше BitukMedia, дослідники з Базельського університету у Швейцарії зрозуміли, чому людям так приємно пестити собак. Вони вказують на терапевтичний характер такої дії. Дотик до собаки збільшує рівень активності префронтальної кори головного мозку.
Американець, який живе у Великій Британії, отримав чорний пояс з тхеквондо у 80 років. Зображення - Jules Stewart)
Американець, який живе у Великій Британії, отримав чорний пояс з тхеквондо у 80 років. Джулс Стюарт розповів про самопочуття та тренування. Каже, що хотів довести сам собі, що вік — лише цифра.
Журналіст та автор книг Джулс Стюарт народився у Нью-Йорку, протягом 20 років працював у Мадриді, а потім переїхав до Лондона. Крім письменництва Стюарт професійно займається скелелазінням і тхеквондо. Він присвятив бойовим мистецтвам кілька десятиліть, а напередодні 80-го дня народження вирішив спробувати отримати заповітний чорний пояс.
За ці роки Стюарт багато зрозумів про тхеквондо. “Саме під час спарингу розумієш, чому бойове мистецтво так називається. У тхеквондо ваш погляд повинен бути прикутий до обличчя супротивника, щоб ви могли зчитувати його плани та передбачати дії. Спокуса стежити за сигналами рук чи ніг велика, але, якщо піддатися їй, наслідки можуть бути несподіваними та болючими”, – розповів літній чоловік.
“У свої майже 80 років я почуваюсь не гірше, ніж замолоду”, – сказав Стюарт. Фото – Jules Stewart
За словами Стюарта, він хотів відчути впевненість і довести собі, що вік — лише цифра. Перед іспитом, який складався з теорії, демонстрації ударів і боротьби з суперником молодше на 60 років, чоловік вирішив проконсультуватися з лікарем та іншими спортсменами. Всі вони одностайно попереджали його про ризик серцевого нападу, про крихкість кісток та інші можливі наслідки. Незважаючи на поради та рекомендації, Стюарт вирішив прислухатися до себе та почав підготовку.
“Здавалося, всі були стурбовані моїм віком більше за мене. Однак я був сповнений рішучості довести, що вони помиляються. Якщо вже на те пішло, то у свої майже 80 років я почувався не гірше, ніж замолоду”, – сказав Стюарт. У день іспиту він зібрав волю в кулак і виклався на 100 відсотків. Після всіх етапів іспиту, який тривав три години, чоловік почувався виснаженим, але щасливим.
“Накульгуючи дістався додому, щоб прийняти гарячу ванну з лавандовою олією, а потім натерся надсильним тигровим бальзамом. Я дістав з холодильника пакет із льодом, натягнув колінні скоби і впав на диван, обм’якнувши, як різдвяна індичка”, – каже Стюарт.
Вже невдовзі чоловік отримав листа, в якому його вітали з успішним складанням іспиту та отриманням чорного поясу. Він зізнався, що після цього у нього відкрилосяь друге дихання. Він радить всім пенсіонерам за можливості займатися спортом і робити махи ногами, бо вони корисні для кровообігу.
Як повідомляло раніше BitukMedia, 69-річна австралійка Джилл Крейвен поборола свій страх перебувати під водою, який переслідував її все життя, і навчилася плавати. На це її надихнуло заняття 5-річних дітей.
Японський робот-тюлень Паро (Paro) відомий з 1998 року. Він вже довів свою цінність у медустановах. Зображення - parorobots.com
Японських роботів-тюленів хочуть відправити на Марс разом з людьми. Вони можуть знадобитись для зняття стресу в астронавтів в умовах довгострокової місії на Червону планету, припускають в Національному агентстві аерокосмічних досліджень та в Інституті передових промислових наук та технологій у Токіо. Якщо машини зі штучним інтелектом у вигляді милих дитинчат морських котиків пройдуть тестування, вони можуть стати членами екіпажу астронавтів вже наприкінці десятиліття.
Японський робот-тюлень Паро (Paro) відомий з 1998 року. Він вже довів свою цінність у медустановах — для терапії та заспокоєння пацієнтів похилого віку, людей з деменцією, для зняття тривожності в дітей з аутизмом. Завдяки штучному інтелекту Паро реагує на дотики, запам’ятовує обличчя, навчається та повторює дії. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, цей робот “викликає найбільше зниження рівня стресу”.
Такий тюлень може допомогти і людям, які перебувають у тривалій космічній експедиції, припустили творці технології. Сам політ до Марса займе 6 місяців, а на планеті — близько двох років. Весь цей час екіпаж з чотирьох осіб перебуватиме і ізоляції в дуже обмеженому просторі. Взаємини у такому вузькому колі можуть стати додатковим стресом. Тому організатори місії шукають способів позитивно впливати на стан психічного здоров’я астронавтів.
У рамках підготовки місії екіпаж пройшов 2-тижневу симуляцію на дослідницькій станції у штаті Юта. Крім вирощування власної їжі, надання першої допомоги та видобутку зразків каміння та ґрунту з “поверхні Марса”, команда також тестувала Паро, який супроводжував їх на цих навчаннях.
“Тварини коштують дорого, і їм потрібен час, щоб підготуватися до ролей астронавтів, вони також потребують їжі та медичного обслуговування. Роботи набагато дешевші і служать довше”, – пояснив Таканорі Сібата, розробник Паро, дослідник з Національного інституту передових промислових наук та технологій у Токіо.
У перший тиждень випробувань половина екіпажу “спілкувалася” з Паро, потім робот допомагав другій половині команди пом’якшувати стрес та наслідки ізоляції. Тепер вченим належить проаналізувати дані, щоб зрозуміти, чи допомогли терапевтичні роботи знизити рівень стресу.
За планами Аерокосмічного агентства Японії, пілотована місія на Марс вирушить вже у 2030-х роках. Якщо результати Паро отримають схвалення, люди полетять не одні, а у супроводі милого партнера – роботюленя.
Як повідомляло раніше BitukMedia, крихітні ссавці роду дромери можуть допомогти астронавтам пережити тривалі польоти до інших планет. Вони уповільнюють свій метаболізм під час зимової сплячки, і науковці сподіваються стимулювати ці ж механізми у людей.
Рідні сестри 25-річна Анна та 20-річна Антоніна зі Львова одночасно народили дітей на Різдво 7 січня. Пологи у сестер пройшли у лікарні Святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова.
У жінок одночасно почалися перейми. А через кілька годин у них уже народилися діти.
Анна народила дівчинку з вагою 3 070 гр і зростом – 53 см. У молодшої Антоніни народився хлопчик вагою 3 060 гр та і 52 см на зріст.
Як повідомляло BitukMedia, aмериканська пара Рейчел та Філіп Ріджвей, які скористалися штучним заплідненням, стали батьками унікальних близнюків. Ембріони їхніх дітей Лідії та Тімоті були заморожені 30 років тому – це рекордний час. І вони майже ровесники своїх батьків.
На цьому знімку, отриманому агентством Reuters 13 січня 2023 року, сіро-білий смугастий кіт Тіто, який зник у грудні під час внутрішнього авіарейсу у Болівії. Фото - Andrea Iturre
Пожежники, авіаційна влада і нещодавно… міжвидовий екстрасенс долучились до зусиль влади Болівії, щоб допомогти знайти Тіто, сіро-білого смугастого кота. Тварина зникла безвісти під час внутрішнього рейсу минулого місяця. Тяжке становище Тіто та його рішучої власниці Андреа Ітурре захопило болівійців.
Міністр з прав споживачів Хорхе Сілва минулого тижня заявив, що влада навіть викликала екстрасенса – міжвидового комунікатора, щоб спробувати встановити контакт і знайти кота.
“За допомогою своїх методів (екстрасенс) може спілкуватись з Тіто дистанційно, щоб дізнатися, де він”, — сказав Сільва в інтерв’ю на радіо. “Ми вичерпали всі наші ресурси, щоб знайти Тіто”.
Кіт зник 8 грудня, розповіла Ітурре в публікації в соціальних мережах, яка стала вірусною. Авіакомпанія повідомила їй, що кіт повин був летіти в трюмі, не в салоні літака, що прямував з Таріхи до Санта-Крус. Коли жінка приземлилася, її улюбленця ніде не було.
12 грудня міністр громадських робіт Едгар Монтано оголосив про масштабні пошукові роботи під поводом штату. “Кіт любить тунця, тому ми виставили йому тунця”, — сказав він на прес-конференції. Є підозра, що кіт може досі блукати в аеропорту вильоту.
Деякі любителі тварин розкритикували авіакомпанію BoA через зниклого кота. За тиждень після того, як Тіто зник авіакомпанія призупинила пошуки, але добровільно погодилася покрити всі витрати Андреа для пошуку улюбленця.
У нещодавньому відео Ітурре закликала людей бути пильними до чотирилапих, додавши: “Я не зупинялась і не зупинюсь, поки не знайду Тіто”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, жителька Великої Британії знайшла кицьку-утікачку завдяки віщому сну. Дивина, але вона ніби дістала підказку, де улюблениця потрапила у пастку, і не помилилась.
Існує понад 13 000 видів мурах. Вони можуть долати сотні метрів у пошуках їжі. Фото - abc.net.au
Дослідники з Університету штату Північна Кароліна виявили, що мурахи не змінюють поведінку під час підвищення температури повітря. Вони залишаються у некомфортному середовищі навіть за наявності альтернативи. Це відкриття свідчить про те, що мурахи можуть бути не в змозі скорегувати свою поведінку у відповідь на потепління екосистем. І, як наслідок, ризикують загинути.
Мурахи – екзотермічні тварини: температура їхніх тіл не регулюється і залежить від навколишнього середовища. Тому для цих комах життєво важливо жити у відповідному кліматі. Досі залишалося невідомим, наскільки вони схильні мігрувати через природні зміни.
Фахівці Університету штату Північна Кароліна вивчили п’ять видів мурах. З’ясувалось, що у лабораторії вони демонстрували температурні вподобання, але у природі залишалися активними незалежно від відповідного їм клімату. Результати опубліковані у Journal of Animal Ecology.
У зв’язку з цим автори дослідження висловлюють занепокоєння, що колонії мурах не здатні адаптуватись змін клімату, що їх викликає глобальне потепління. Вони можуть залишатись у несприятливих зонах доти, доки не загинуть від перегріву.
Нагадаємо, 2022 року вчені вперше дали суворо обґрунтовану оцінку числа та маси мурах, що живуть на нашій планеті. Цифри вийшли астрономічні – 20 квадрильйонів комах та 12 мільйонів тонн. Фактично, це означає, що на одну людину припадає 2,5 млн мурах!
Як повідомляло раніше BitukMedia, колонія мурах приймає рішення, ніби нейрони у мозку – сприймає вхідні дані і після вирішення питання перетворює їх на поведінковий результат, встановили вчені.
Колись клонування людини було предметом наукової фантастики – і багато людей досі так думають. Проте з розвитком науки розвинулась і наша здатність клонувати та відтворювати гени та ембріони, і навіть цілих ссавців. Але наскільки ми близькі до створення цілковитої копії людини?
Весь світ пам’ятає овечку Доллі. Фінська вівця породи дорсет була першим ссавцем, клонованим з дорослої соматичної клітини. Бар’єри науки були розширені, репродуктивне клонування стало можливий. Перед вченими лежав цілий світ можливостей. Невдовзі і ті, хто займається біотехнологіями, і ті, хто від них далекий, сповістили про нову еру людських досліджень і потенціалу — і що може бути кращим за початок нового тисячоліття.
Вівця Доллі викликала хвилювання та розбурхала уяву мільйонів у всьому світі. Фото – GETTY
Але вже за два роки 19 європейських країн погодилися заборонити клонування людини. Це сталось після того, як тодішній президент Франції Жак Ширак закликав світ до цілковитої заборони клонування. І світ у своїй переважній більшості з ним погодився. Хоча згодом були проведені деякі експерименти, клонування потрапило у заборонену зону досліджень.
За минулі роки наука пройшла довгий шлях, з доведеними випадками клонування і більш радикальними заявами про повністю клонованих людей. Але де ми зараз у світі, що межує з науковою фантастикою?
Поп-культура багатьом насадила думку, що клонування означає створення точної копії людини. Майже щороку до кінотеатрів потрапляє фільм, що так чи інакше реалізує на екрані надуману ідею клонування – “Парк Юрського періоду”, “Логан”, “6 день”, “Острів”. Усі вони демонструють нам досконалу форму чи ідеал того, що тягне за собою клонування людини. Але вони були далекі від істини.
Хоча клонування людини технічно можливо, це не єдиний і найбільш логічний спосіб клонування. Є три види:
Клонування генів (також відоме як клонування ДНК);
Репродуктивне клонування (виробляє копії цілого ссавця, наприклад Доллі);
Терапевтичне клонування (виробляє ембріональні стовбурові клітини, найпоширеніший вид клонування).
Існує кілька тверджень різних людей про репродуктивне клонування, але переважно вони виходять із сумнівних, а пізніше і спростованих джерел. Найкраще, мабуть, з’явилося 2002 року від компанії Clonaid, яка пов’язана з релігійним рухом нового століття Раелізм. Тоді французький хімік Бріжит Буассельє заявила, що клонувала першу в історії людську дитину Єву, але відмовилася показати її вченим для вивчення.
“Це повна нісенітниця”, — сказав професор Метью Кобб, зоолог з Манчестерського університету, коли його запитали про Єву. “Було величезне піднесення після овечки Доллі. Але варто лише озирнутися довкола і подумати, почекай хвилинку, що сталось? Усі були дуже схвильовані. А потім… нічого не сталося”.
Професор Кобб, який багато писав про генетику та людей, які “грають у Бога”, сказав, що існує занадто багато “технічних труднощів”, пов’язаних з клонуванням людини, і не в останню чергу з його “безпечною роботою”.
“Причина, через яку нічого не сталось, полягає в тому, що це неймовірно складно зробити з ссавцями”, — пояснив він.
“Найбільше і найважливіше питання, яке, здається, ніхто не ставить, це чому? Чому ми хочемо це зробити? І які наслідки для здоров’я того, що ви створюєте, – що б ви не створювали: ссавеця, примата чи людину?» Зараз ми не знаємо. Ми не знаємо, що може статися з людьми, але ми знаємо, що трапилося з Доллі та її клонованим сином. Доллі померла передчасно через пухлину легень, але більшість ягнят, які були клоновані від неї, продовжували жити здоровим, нормальним життям.
Але щоб виростити Доллі з клітини молочної залози вченим знадобилося 277 спроб. Стверджувалося, що зробити це з людиною було б не етично з жодного боку.
І тут у гру вступають морально-етичні міркування: наскільки етично випускати в світ когось, хто був клонований від іншої людини? Яке місце ця людина могла б зайняти в суспільстві? Що б відчула, дізнавшись історію свого народження?
Поширена помилка, пов’язана з клонуванням людини, полягає в тому, що клон буде ідентичним людині, з якої його створили. Це омана. Йому належить народитися, вирости, пережити випробування та негаразди дитинства, юнацтва, дорослого життя. Дійсно, він буде виглядати як людина, з якої він був клонований, як близнюк. Але його думки, почуття, особистість і смаки будуть відрізнятися від їх “господаря”.
“Як би ви почувались, якби це сталося з вами?”, — запитав професор Кобб. Якби вам повідомили, що єдина причина, через яку ви існуєте, — це порятунок життя брата чи сестри, або виконання бажань ваших батьків, або клона-господаря?».
Це речі, які насправді не розглядалися у практичному застосуванні, і тому частково пояснюють, чому з часів Доллі не було жодного прогресу.
Як повідомляло раніше BitukMedia, Пекінська біотехнологічна компанія показала першого в світі клонованого полярного вовка. Малюку вже 100 днів. Народження ще одного клона чекають вже за кілька днів. Успіх китайських вчених відкриває великі можливості для збереження видів тварин, що вимирають.
Італійська машинобудівна компанія New Holland збирається побудувати трактор T7 Methane Power LNG, який буде працювати на продуктах гниття коров’ячого гною. Розробники кажуть, технологія дає результати не гірші за дизель.
New Holland створює технологію у співпраці з британською компанією Bennamann. Технологія працює приблизно так: фермери збирають якомога більше коров’ячого калу як гною, і замість того, вони закачують його у великі резервуари.
Анаеробні організми їдять суміш і виробляють біогаз, який містить переважно метан. Цей газ збирають і очищають у біометан, який можна використовувати на фермі всюди, де зазвичай використовується природний газ. Або його можна стиснути та скрапити. Твердий залишок відходів можна використовувати як добриво. Скрапленим біогназом можна заправити трактор T7 Methane Power.
Коров’ячі ферми вважаються одними із найбільш значних забруднювачів повітря метаном саме через продукти життєдіяльності тварин. У короткостроковій перспективі метан має значно потужніший парниковий ефект, ніж вуглекислий газ. Протягом 20 років кілограм метану в повітрі вироблятиме тепловий ефект більш ніж у 80 разів сильніший, ніж кілограм вуглекислого газу.
Як повідомляло BitukMedia, канадська компанія Anaergia Inc. та японські підприємці із компанії Toyo Energy Solution. Co побудують найбільшу в Японію екологічну електростанцію для переробки коров’ячих відходів у місті Косаока на південному узбережжі країни.
Також швейцарські вчені з інституту медичної мікробіології створили сховище мікробіоти. Ці зразки, як сподіваються, одного разу зможуть врятувати людство від вимирання.
Тиранозаври були набагато розумнішими, ніж прийнято вважати сьогодні. Фото - AFP
Тиранозаври були набагато розумнішими, ніж прийнято вважати сьогодні. Таку сенсаційну заяву зробила популяризатор науки, фахівець з порівняльної нейробіології та нейроанатомії Сюзана Еркулано-Оузель. Її стаття, опублікована на початку січня, наробила багато галаса. Проте чимало вчених поставилися до висунутої гіпотези про високі розумові здібності Tyrannosaurus rex дуже скептично.
Свої висновки Еркулано-Оузель зробила, розрахувавши приблизну кількість нейронів, яка могла бути присутня в теленцефалоні (кінцевому мозку) тиранозавра. Теленцефалон – найбільш розвинена частина головного мозку, що відповідає, серед іншого, за інтелектуальні здібності. Раніше Еркулано-Оузель довела на прикладі птахів та сучасних рептилій, що чим більша маса мозку, тим більше нейронів у теленцефалоні, а чим їх більше, тим вищий інтелект.
Розрахунки, проведені Еркулано-Оузель, показали, що в 343-грамовому кінцевому мозку Tyrannosaurus rex могло бути приблизно 3 млрд нейронів. Це навіть дещо більше, ніж в бабуїна. Еркулано-Оузель також розрахувала, що тиранозаври могли жити досить довго – понад 40 років.
Таке тривале життя і такий багатий нейронами мозок можуть свідчити про те, що у тиранозаврів та інших хижих динозаврів могла розвинутися культура, вони могли користуватися інструментами та передавати знання з покоління в покоління, як сучасні птахи та примати, припускає Еркулано-Оузель.
Тим часом зроблені нею висновки вже стали предметом критики з боку колег. Вони відзначають, що складну поведінку тварини неможливо прогнозувати, спираючись лише на кількість нейронів у неї в мозку. Крім того, неможливо встановити, яким саме був насправді розмір кінцевого мозку динозаврів.
Еркулано-Оузель виходила з того, що мозок теропод займав весь внутрішній простір черепа. Проте, як свідчать деякі дослідження, мозок міг займати лише половину або навіть третину цього простору.
Ще один суперечливий момент – зв’язок між розміром мозку, кількістю нейронів та інтелектом. Як зазначив, зокрема, німецький зоолог та фахівець з поведінки тварин Кай Каспар, для когнітивних (розумових) здібностей набагато більше значення має будова мозку та коннектом, тобто сукупність синаптичних зв’язків між нейронами.
Так, ворони, дуже розумні птахи, що перевершують за своїми інтелектуальними здібностями бабуїнів, мають порівняно маленький мозок. Ба більше, тварини з великим мозком, включно з тими ж бабуїнами, зазвичай не користуються інструментами.
Як повідомляло раніше BitukMedia, вчені склали опис нового виду прадавнього морського ящера – серпентизухопса. Він схожий на гібрид змії з крокодилом. Цікаво, що скам’янілості великої морської рептилії пролежали у палеонтологічному музеї понад 20 років. Науковці зацікавились їм тільки зараз.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
