Дівчинка народилася оперативним шляхом. Але вона здорова і доношена. Немовля має вагу 3,3 кг та зріст 55 см.
“Війна в країні змусила багато переосмислити, та народження діток завжди буде прекрасним стимулом для віри в найкраще майбутнє”, – написали у перинатальному центрі.
Наразі родина Єнікеєвих виховує 12 хлопчиків та шістьох дівчаток.
Журналісти ж нагадують, що у квітні 2021 року 45-річна Світлана Ковалевич із села Глинне також на Рівнинщині народила 19-ту дитину.
Як повідомляло BitukMedia, Наталя та Ярослав Загроцькі із села Вишгородок на Тернопільщині виховують 13 дітей із інвалідністю із притулків. Дітям забезпечують екскурсії та реабілітацію. Також Наталя народила дівчинку, назвали Катериною.
Копія статуї Марії, королеви Шотландії, в Національному музеї Шотландії. Оригінал знаходиться на її могилі у Вестмінстерському абатстві. Фото - Wikipedia/Kim Traynor
Команда дешифрувальників-аматорів випадково знайшла у Національній бібліотеці Франції стіс старовинних зашифрованих текстів. Десятки років ніхто не підозрював, що рукописи з архівів — це секретні листи опальної шотландської королеви Марії Стюарт. Що і кому писала королева, яка жила у в’язниці і загинула на пласі?
За відкриттям стоять криптограф і комп’ютерник Джордж Ласрі, піаніст і професор музики Норберт Бірман, а також фізик і патентознавець Сатосі Томокії.
Йдеться про серію секретних листів, написаних Марією Стюарт, королевою Шотландії, за роки до її страти у 1587 році. Трійця дешифрувальників натрапила на архів випадково. Листи, написані опальною королевою Шотландії з в’язниці, були настільки добре зашифровані, що в Національній бібліотеці Франції не змогли розібратися, з чим насправді мають справу, і помилково помістили їх у розділ “Відносини з Італією в першій половині XVI ст.”. Саме тому їх так довго не вдавалось знайти, вважають фахівці.
Коли захоплені дешифруванням старовинних документів Ласрі, Бірман і Томокії, працюючи в архіві, натрапили на стос цих листів, вони зрештою зрозуміли, що жодного відношення до Італії ті не мають. Тексти були написані французькою, але закодовані за допомогою дуже складного шифру. В його основі – таємничі символи.
Тріо дешифрувальників за допомогою спеціальних комп’ютерних програм та інших технік змогло декодувати загалом понад 50 тисяч слів. Яким же було їхнє здивування, коли автором листів виявилась Марія Стюарт.
П’ятдесят п’ять листів, написаних королевою Шотландії у період між 1578 і 1584 роками, були переважно адресовані Мішелю де Кастельно де ла Мовісьєру, послу Франції у Лондоні. Історики давно підозрювали, що між Марією, яка провела в увязненні в Англії останні 19 років свого життя, аж до страти 8 лютого 1587 року, і де Кастельно де ла Мовісьєром існувало листування, проте воно вважалось загубленим.
Експерт і біограф Марії Стюарт Джон Ґай називає відкриття “казковим” і “літературною та історичною сенсацією”. “Це найважливіша нова знахідка, яка стосується Марії, Королеви Шотландії, за 100 років. Мені завжди було цікаво, чи можуть оригінали листів де Кастельно знайтись одного дня, поховані в Національній бібліотеці Франції (BNF) або, можливо, десь ще, невпізнані через шифрування. І тепер вони з’явилися”, – зазначає дослідник.
Раніше знайдене кодоване повідомлення між Марією та Шатонеуфом, посолом Франції в Лондоні після Кастельнау. Фото – Британський національний архів
У листах Марія дякує французькому дипломату за підтримку, скаржиться на погане самопочуття та умови ув’язнення, обговорює політичну ситуацію та спроби домовитись з англійською королевою Єлизаветою І про своє звільнення, непокоїться про сина, Джеймса, якого в неї забрали в однорічному віці. Згодом Джеймс став одночасно королем Шотландії Яковом VI та королем Англії Яковом I.
На думку Ласрі та його колег, їм вдалося знайти лише частину листування. Інші зашифровані листи Марії Стюарт поки вважаються загубленими, але не виключено, що вони теж рано чи пізно спливуть в архівах.
Нагадаємо, Марія Стюарт народилася королевою Шотландії у 1542 році, але більшу частину свого життя їй судилось провести в ув’язненні. Спочатку в Шотландії її утримували протестантські революціонери, а потім в Англії – двоюрідна сестра королева Єлизавета I. Остання вбачала в ній загрозу трону. Марія була католичкою, і прихильники її релігії в Англії вважали, що вона має бути лідером нації.
Портрет Марії, королеви Шотландії (1542-1587) зі своїм сином Яковом VI і I (1566-1625), 1583 р. В реальності Яків VI був розлучений зі своєю матір’ю у віці одного року, вона ніколи не бачила його знов.
Впродовж свого життя Марія брала участь у кількох спробах католицьких повстань. Листи Марії у зовнішній світ не завжди були зашифровані “на совість”. Багато разів їх перехоплювали або просто повертали до неї. У 1585 році у Марії Стюарт змінився тюремник – суворий чоловік намагався припинити будь-яке приватне спілкування своєї підопічної. Коли Марія спробувала підтримати змову 1586 року, яка б повернула її на трон, її видав шпигун. Наступного року Марію Стюарт стратили за зраду. Її трагічна доля, сповнена цілком “літературних” за драматизмом поворотів і подій, приваблювала письменників романтичної і наступних епох.
Як розповідало раніше BitukMedia, двоє вчених – історик та криптоаналітик – зуміли розшифрувати листа іспанського імператора Карла V, написаного 1547 року. Адресатом був іспанський посланець при дворі французького короля.
У Саудівській Аравії відновили обличчя набатейки – представниці древнього напів кочового семітського племені. Вона жила близько 2 тис. років тому. ЇЇ могилу віднайшли у місті Аль-Ула у 2015-му.
Робота із відновлення обличчя набатейки почалася 2019-го. Для цього використовували антропологічні та археологічні дані. Обличчя зрештою надрукували за допомогоб 3D-принтера.
Гробниця жінки мала дуже гарний напис, висічений на фасаді, який зазначав, що у похованні спочиває жінка на ім’я Хінат, каже лівансько-французька археологиня Лайла Неме, керівниця проекту.
Фото:Royal Commission for AlUla
Набатеї були стародавньою арабською цивілізацією, яка населяла Північну Аравію та Левант понад 2 тис. років тому. Стародавнє йорданське місто Петра було столицею їхнього королівства. Воно було жвавим комерційним центром міжнародної торгівлі спеціями, ліками та тканинами.
Як повідомляло BitukMedia, в Єгипті знайшли найстарішу із “золотих мумій” віком 4300 років. Археолог Захі Хавасс розповів про нові знахідки, зроблені ним та його колегами під час розкопок у Саккарі. За часів Стародавнього царства, приблизно XXV–XXII століттях до нашої ери, там знаходився некрополь столиці країни Мемфіса.
Ефективну протимікробну сполуку виділили вчені з бактерії Pseudomonas. Свою назву – кіануміцин – вона отримала на честь актора Кіану Рівза. По суті це новий пестицид для боротьби з грибками, а особливо сірою гниллю, що знищує рослини.
Зростання стійкості до протимікробних препаратів означає, що існує необхідність пошуку нових способів боротьби з патогенними мікроорганізмами. Окрім резистентності до антибіотиків, є ще грибкові інфекції, які також становлять загрозу для здоров’я людини. А ще грибкові патогени є основною причиною втрати врожаю серед сотень видів рослин.
Тепер вчені повідомляють про створення екологічно чистої альтернативи хімічним пестицидам. Відкриття зробили у німецькому Інституті досліджень натуральних продуктів та біології інфекцій Лейбниця.
Автори нового дослідження раніше працювали з бактеріями Pseudomonas, які показали себе токсичними для певних амеб (Dictyostelium discoideum). Тепер дослідники змогли виділити з них групу молекул, відповідальних за цю токсичність. Ці нещодавно відкриті ліпопептиди є настільки ефективними вбивцями патогенів, що для них підійшла лише одна назва – кеануміцини – на ім’я автора Кіану Рівза, який грає роль кілера Джона Уїка.
Кіану Рівз в ролі кілера Джона Уїка. Зображення – Summit Entertainment
Оскільки амеби та гриби мають деякі загальні характеристики, дослідники припустили, що кеануміцини також можуть бути ефективними при знищенні грибків. Ця підозра підтвердилася, коли рідина, що містить кеануміцин з бактерій Pseudomonas, так званий “супернатант”, змогла перемогти сіру гниль на листі гортензії. Сіра гниль – поширена хвороба рослин. Через неї, наприклад, псуються виноград та томати.
За словами вчених, в теорії супернатант, що містить кеануміцин, може бути використаний для лікування рослин. Ця речовина біорозкладна, тому з усіх боків краща за пестициди.
Як повідомляло раніше BitukMedia, біопомаду проти небезпечних мікроорганізмів розробили біоінженери з Католицького Університету Валенсії (Іспанія).
Міракл та Чарльз познайомилися у пральні у місті Старквілл, штат Міссісіпі у 2019-му. Через рік Чарльз освічився.
Дівчина каже, що не підозрювала про вік свого чоловіка. Але якось вони обговорювали це, і Чарльз зізнався, що народився 1937-го.
“Я ніколи не вказувала на його вік, ми просто хотіли подивитися, як нам буде вдвох. Мені байдуже, 100 йому чи 55, він мені подобається. Я думала, що йому, може, 60 чи 70, тому що він має дуже добрий вигляд. Він завжди бадьорий і активний”, – розповідає Міракл.
Чарльз старший за дідуся Міракл – Джону Брауну виповнилося 72. Однак Джон був не проти такого союзу своєї онучки – сказав: “Якщо ти щаслива, то і я щасливий”.
45-річна мати Таміка Філіпс теж підтримала рішення Міракл. Найважче було переконати батька дівчини, 47-річного Каріма.
“Але якби він не прийшов на моє весілля, він втратив би мене назавжди. Але як тільки він познайомився із Чарльзом і поспілкувався з ним, він полюбив його”, – каже Міракл.
Карім Філіпс веде свою доньку до вівтаря. Фото: Jeremy L. Miller/Kennedy News an
Минулої осені Чарльз захворів на Covid-19. Тепер переживає, що може померти протягом наступних п’яти років. Пара планує відвідати клініку та зробити ЕКО, щоб Міракл народила двійню.
Як повідомляло BitukMedia, 27-річна Кейлі Стед з уельського міста Суонсі зіграла гучне весілля, вартістю 12 тисяч фунтів стерлінгів. Святу не завадила та обставина, що наречений покинув молоду біля вівтаря без пояснень.
Творці “Книжки-мандрівки” – видання із неймовірними фактами про Україну та однойменного онлайн-проекту – створили мультфільм про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Становленню “залізного генерала” присвятили одну із частин серіалу.
Подивитися мультфільм можна на сторінці проекту у YouTube.
Мультфільм став частиною серії “Книга-мандрівка. Нескорені”. Над проєктом працює команда Books&Cartoons та Green Penguin спільно із Міністерством закордонних справ України. Він складається із 20 епізодів. Серіал включили до Всеукраїнської школи онлайн.
У відео генерала Залужного називають “залізним генералом української армії та любителем котиків”. Розповідають про його навчання та погляди на армію. Серію озвучили актори Ірма Вітовська-Ванца та Остап Ступка.
Як повідомляло BitukMedia, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний задонатив ЗСУ $1 млн цього місяця. Гроші генерал отримав у спадок від американця українського походження Григорія Степанця.
Мешканці будинку із американського містечка Глен-Еллен у штаті Каліфорнія викликали співробітника служби боротьби зі шкідниками, коли зі стін полізли личинки та борошняні черв’яки. Технік із боротьби зі шкідниками Нік Кастро, який прибув на виклик, знайшов 320 кг жолудів, які у стіни будинку заховали дятли.
Кастро прорізав невеликий отвір у стіні спальні на другому поверсі і каже, що був шокований, коли з отвору почали сипатися жолуді.
Кастро та його колеги виявили, що стіни були заповнені жолудями на майже 6 м. За його оцінками, було вилучено близько 320 кг жолудів.
Дятли пробили дірки у трубі димоходу та запихували туди жолуді, які потім планували витягнути та їсти. Це тривало 2-5 років. Але оскільки стіни складалися із зовнішньої та внутрішньої частини, між якими є порожнина, жолуді падали донизу.
Кастро сказав, що жолуді вигрібали близько восьми годин. Також майстер зашпаклював пошкодження стін ззовні та встановив спеціальні екрани, щоб захистити деревину від птахів.
Як повідомляло BitukMedia, мешканці американського міста Буффало Шеймус Галліван і Алекс Макартур врятували 16 чайок, які вмерзли у сніг і кригу після шторму перед новим роком. Птахи мало не загинули біля озера Ері, штат Нью-Йорк після історично рекордної негоди.
Вчені та музиканти запустили спеціальний проєкт, щоб познайомити людей з рідкісними звуками, записаними під водою у полярних регіонах. Вони демонструють, наскільки шумними стали океани через активність людини.
Проєкт знайомить людей з 50 рідкісними звуками Арктики та Антарктики, записаними під водою.
Підводні мікрофони прикріпили до поплавців з науковими приладами та залишили в Арктиці та Антарктиці приблизно на два роки. На запис зокрема потрапили крики мало вивченого антарктичного тюленя. Ці тварини живуть у відкритих морях і на важкодоступних льодах. Вчені зафіксували п’ять звуків на різних частотах.
Також були записані звуки малих полосатиків, нарвалів та горбатих китів. Ще мікрофони зафіксували “спів” льодів, викликаний їхнім рухом у воді та зміною погодних умов, а разом з ним бурхливий скид шельфових льодовиків — цей процес прискорюється через зміну клімату.
Приймачі також вловлювали антропогенний шум в океанах, викликаний судноплавством та видобутком нафти та газу. Шумове забруднення від сейсмічних вибухів, які використовуються для дослідження морського дна, поширюється на величезні відстані і негативно впливає життя тварин.
“Ці звуки є досить чужими для більшості людей. Напевно, ми думаємо, що знаємо, як звучать полюси, але часто це уявляють не так”, – каже дослідник Герайнт Ріс Віттакер.
Доктор Віттакер сподівається, що прослуховування звуків змусить людей задуматися про полярні океани, які займають 71% поверхні нашої планети і мають велике значення для збереження життя на Землі.
Саунд-арт проєкт Cities and Memory також перетворив підводні шуми на музичні композиції, присвячені зміні клімату. Звуки та композиції тут.
“З урахуванням того, що полюси Землі нагріваються швидше, ніж решта світу, ця колекція звуків повинна привернути увагу до захопливого, але швидко мінливого навколишнього середовища. Вона спонукає нас думати, як зберегти його для майбутніх поколінь”, — пояснює засновник проєкту.
Вчені сподіваються, що взаємодія з мистецтвом вдихне нове життя в наукові дані та зробить їх доступними для широкого загалу. Це допоможе привернути увагу до захисту та відновлення довкілля нашої планети, що знаходиться під загрозою зникнення.
Як повідомляло раніше BitukMedia, команда вчених з Кембриджського університету вирішила привернути увагу до проблеми вимирання горбатих китів. У співпраці з професійним композитором відредагували знамениту увертюру. Під час її виконання поступово зникають ноти – так само як на Землі зникають кити.
Американські вчені “вбудували” антимікробний ген алігатора в геном сома, і той став на 100-400% живучішим. Без цього гена понад 40% вирощених риб гинуть.Очікується, що “алігаторні соми” допоможуть зберегти стійкість рибної промисловості.
У США соми складають більше половини попиту на рибу, що вирощується на фермах. При цьому майже 45% з них не доживають навіть до стадії мальків.
Команда вчених з Обернського університету (США) впровадила в геном сома “антимикробний” ген алігатора, який забезпечує захист цих плазунів від бактерій та вірусів. Гібрид, що вийшов, виявився дуже стійким до інфекцій і при цьому абсолютно стерильним – не здатним до розмноження.
Справа в тому, що соми дуже вразливі перед бактеріальними інфекціями, які погано лікуються антибіотиками. Тому вчені вирішили “підправити” сомову ДНК генами алігатора. Попередні дослідження показали, що кателіцидин, пептид, виявлений у крові алігаторів, мабуть, має антимікробні властивості — теорія полягає в тому, що він еволюціонував для захисту рептилій від інфекцій після сутичок з іншими алігаторами.
Технологією редагування геному CRISPR до тієї частини геному сома, що відповідає за вироблення ключового репродуктивного гормону, прицільно ввели “антимікробний” ген алігатора. Це забезпечило не тільки захист від інфекцій, а й “вимкнуло” здатність гібридів до розмноження.
Рівень виживання в так званих “алігаторних сомів”, виявився на 100–400% вищим, ніж в їхніх природних “родичів”. Можна бути спокійними: генно-модифіковані гібриди не вплинуть на екосистему – це гарантує їхня стерильність. Вони елементарно не зможуть поширити свій генотип у природному середовищі.
Щоправда, перспективи такого втручання в геном сома невиразні. Технологія CRISPR надто складна, щоб отримати достатню кількість трансгенної риби. Крім того, неясно, яким буде попит на генно-модифікованих сомів серед покупців. Самі дослідники стверджують, що “алігаторні соми” абсолютно безпечні для людини.
Дослідження все ще потребує рецензування. Можливість скуштувати CRISPR-модифікованого сома з’явиться не скоро. Досі у США управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів схвалило для продажу лише одну генетично модифіковану рибу — різновид лосося, створений для швидкого зростання. І цей процес схвалення зайняв майже 30 років. Тепер, коли прецедент схвалення вже є, оцінка другої ГМО-риби, ймовірно, не займе багато часу. Але це все одно не буде швидким або дешевим процесом. Тому рибоводам доведеться шукати інших способів захисту своїх колоній від хвороб.
Як повідомляло раніше BitukMedia, на химерний вид печерної риби з таємничою, схожою на ріг структурою, що виступає з голови, натрапили дослідники у Китаї.
Олена переїхала із Донецька до Маріуполя у 2014 році. Олександр жив у Оріхові на Запоріжчині. 2017-го пара познайомилася, після чого чоловік переїхав до Маріуполя.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення Олександр вступив у ТрО Маріуполя. Під час боїв за місто був неподалік від “Азовсталі”. Тим часом Олена з їхньою донькою Настею евакуювалася у Запорізьку область, зараз мешкають у селищі міського типу Новомиколаївка Запорізького району.
“Перші 3-4 дні ми підтримували зв’язок, а потім ми зовсім загубилися. Я не знала,де він, він не знав, де я з дочкою. Ми виживали… він виживав… “, – розповідає Олена.
Тепер пара офіційно оформила свої стосунки.
“Я їхав з Оріхівського напрямку, з Оріхова. В Запоріжжя приїхав, купив обручку і все, приїхав додому і одразу на вулиці зробив пропозицію. Я дав їй обіцянку, що після цього всього вона ніколи не буде одна, самотня, це найголовніше”, – розповідає Олександр.
Як повідомляло BitukMedia, Наталя та Ярослав Загроцькі із села Вишгородок на Тернопільщині виховують 13 дітей із інвалідністю із притулків. Дітям забезпечують екскурсії та реабілітацію. Також Наталя народила дівчинку, назвали Катериною.
Які тварини найсмертоносніші для людини? Першими спадають на думку акули, ведмеді або тигри. Але то все неправильні відповіді. Бо на цю істоту, яка живе поряд з людиною, одразу й не подумаєш. Між тим, саме вона щороку вбиває 725 тисяч людей.
Згідно з опитуванням, проведеним у США в 2015 році, близько половини американців заявили, що найбільше бояться акул. А майже 40% сказали, що через них не плавають в океані. Але, за даними Музею природної історії Флориди, у 2021 році у всьому світі було зафіксовано лише 11 смертельних випадків, пов’язаних з акулами. Кумедно, що людина має більше шансів померти від падіння на голову кокоса, ніж від зіткнення з акулами, зазначає Австралійський інститут морських наук.
Великі дикі дикі тварини дійсно можуть вбити людину, й іноді такі випадки трапляються. Однак їх можна назвати невинними порівняно з комарами. Саме ця дрібнота становить для людини найбільшу небезпеку. Ці комахи щороку вбивають 725 тисяч людей.
Укус комара може призвести до серйозної інфекції. Фото – з відкритих джерел
За даними ВООЗ, комарі переносять безліч небезпечних захворювань, таких як малярія, чікунгунья, лихоманка денге, лімфатичний філяріатоз, гарячка Західного Нілу, жовта лихоманка, японський енцефаліт тощо. Найчастіше комарі поширюють смертельні захворювання у Південно-Східній Азії. Але шанси заразитись смертельними хворобами від комарів є й в інших частинах світу.
За даними Discover Wildlife, після комарів найбільш смертоносними для людей є:
Прісноводні равлики — 200 тис. смертей щороку;
Луска гадюка — 138 тис. смертей;
Жуки-вбивці — 10 тис. смертей;
Скорпіони — 2,6 тис. смертей;
Аскариди — 2,5 тис. смертей;
Морські крокодили — 1 тис. смертей;
Слони — 500 смертей;
Бегемоти — 500 смертей.
Джерело – Gatesnotes, 2014 рік
Тварини не повинні вбивати, щоб вважатись небезпечними. Лабораторія Університету штату Флорида виявила, що австралійські морські крокодили/ гребенясті крокодили мають найвищу силу укусу, коли-небудь зареєстровану.
Розрахункова сила стиснення щелеп великого самця гребнястого крокодила масою 1308 кг – від 27 тис. до 34 тис ньютонів, що еквівалентно силі тяжіння 2809,3-3512,7 кг.
Як повідомляло раніше BitukMedia, вчені вперше дали суворо обґрунтовану оцінку числа та маси мурах, що живуть на нашій планеті. Цифри вийшли астрономічні!
Юпітер — не тільки найбільша і найважча планета Сонячної системи, а тепер ще й найбагатша на супутники. Нещодавно астрономи Смітсонівської астрофізичної обсерваторії повідомили про виявлення у Юпітера 12 нових супутників. З ними та відомими раніше газовий гігант став тимчасовим переможцем у змаганнях із Сатурном.
Астрономи вікрили ще 12 нових супутників Юпітера, збільшивши їхню кількість до рекордних 92. Жодна інша планета Сонячної ситеми не може таким похвалитись. Принаймні, на сьогодні.
Науковці впевнені, що і Сатурн має набагато більше супутників, ніж 83, і в майбутньому співвідношення знову зміниться. Справа в тому, що вчені поки не мають можливості підрахувати фрагменти великого супутника Сатурна, який зруйнувався кілька сотень мільйонів років тому. Уламки діаметром не більше трьох кілометрів і досі перебувають на орбіті Сатурна. Якщо їх порахувати, то у цієї планети супутників може виявитися втричі більше, ніж в Юпітера.
Щодо нових супутників Юпітера всі вони знаходяться далеко від поверхні планети. Щоб здійснити повний оберт навколо Юпітера, їм потрібно понад 340 земних діб. Дев’ять з них обертаються на найдальших орбітах: доба на них триває понад 550 земних діб. Усі супутники невеликі, лише в п’яти з них діаметр перевищує 8 км.
Але це ще не всі відкриття. Виявилось, що дев’ять найвіддаленіших нових супутників мають ретроградну орбіту – обертаються у протилежному напрямку щодо обертання Юпітера. Вчені припустили, що вони могли бути “упіймані” гравітацією планети. А найдрібніші з них можуть бути залишками великих небесних тіл, що розбилися при зіткненнях один об одного.
Інші три супутники обертаються в одному з Юпітером напрямку і знаходяться ближче до нього, що може говорити про їхнє “рідне” для планети походження. Але їхні орбіти пролягають все ж таки далі від поверхні Юпітера, ніж орбіти чотирьох його найбільших супутників — Іо, Європи, Ганімеда та Каллісто.
Фахівці вважають, що ці новостворені супутники Юпітера можуть стати чудовими об’єктами для вивчення майбутніми космічними місіями. Їх планують віправити до Юпітера у найближчі роки.
Як повідомляло раніше BitukMedia, більше контрасту і кольору надали в NASA знімкам Юпітера. Їх зробив дослідницький апарат “Юнона” (Junо). Обидва варіанти продемонстрували публіці. Перший – Юпітер очима людини, а другий, оброблений, розкриває особливості його атмосфери.
Баяніст із Полтавщини Олег Лисенко провів у Європі майже півсотні концертів задля допомоги українським воїнам. Завдяки концертам волонтер зібрав на реанімобіль для медиків ЗСУ.
Лисенко поїхав до Нідерландів учитися майже 25 років тому і там лишився жити. Після початку повномасштабної війни почав волонтерити. Спочатку ходив на демонстрації, а потім почав влаштовувати благодійні концерти.
Спочатку зібрані гроші передавав у фонд “Українців у Нідерландах”, а кілька місяців тому став збирати на реанімобіль.
“Щоб зібрати кошти на реанімобіль – це десь тривало протягом 4 місяців, щоб зібрати ці кошти. Кошти великі – це реанімобіль 23 тис., і потім ще апаратура”, – розповів баяніст-волонтер.
Такими авто користуються лише Німеччина та Нідерланди, бо вони дуже дорогі. Нове авто коштує 60 тис. євро, розповідає брат музиканта Олександр, який зайнявся купівлею авто. Придбали вживане – заплатили 31 тис. євро.
“Передається з цим автомобілем дефибрілятор, тобто ми можемо проводити реанімаційні заходи прямо в дорозі. Передається з ним апарат штучної вентиляції легень, мішок Амбу, маски – тобто він пристосований для того, щоб дорогою ми могли надати всю необхідну допомогу”, – зазначає завідувач лікувально-діагностичного відділення Геннадій Киянцев із Полтави, куди доправили авто.
Олег Лисенко тим часом почав збирати кошти на ще один реанімобіль.
Як повідомляло BitukMedia, водогони Миколаєва були пошкоджені через бойові дії. У квартири подають мешканцям технічну воду із Південного Бугу. Місцеві волонтери Mykolaiv Military Support вигадали брендувати цю воду та продавати цікавим. Гроші йдуть на тактичні аптечки для ЗСУ.
Риба-"єдиноріг", яку знайшли у китайських печерах. Фото - Hu et al. 2023
На химерний вид печерної риби з таємничою, схожою на ріг структурою, що виступає з голови, натрапили дослідники у Китаї. Мало того, що вона сліпа, так ще й не має луски та забарвлення. Науковці припускають, що ці риби незрячі, оскільки живуть у темних водах.
Вчені вивчали риб роду sinocyclocheilus, які водяться лише в Китаї. Цей рід включає 76 різних видів. Більшість з них має схожі характеристики з виявленими видами – відсутність пігментації і луски, а також сліпота або значне погіршення зору.
Нову чудернацьку рибу виявили в середині печери в гірській провінції Гуйчжоу у доволі крихітному басейні – 1,8 метра завширшки і 0,8 метра завглибшки. Спершу дослідники навіть не підозрювали, що відкрили раніше невивчений вид.
Команда зібрала “єдинорогів”, щоб дослідити їх в лабораторії. Порівнявши рибину з іншими відомими видами та проаналізувавши її ДНК, дослідники зрозуміли, що вони виявили новий вид.
Риба має довжину від 10,5 до 14,6 см. В неї є дві пари вусиків, які, як припускають, використовуються для орієнтування в просторі. Але від всіх інших її вирізняє досить довгий наріст на голові. Він схожий на ріг, не має чіткого застосування та не зустрічається у близькоспоріднених видів. Завдяки цій особливості риба отримала свою назву — S. longicornus (походить від латинських слів longus “довгий” та cornu означає “ріг на лобі”).
Вчені поки не знайшли відповіді навіщо рибі цей ріг, але припускають, що що це якось пов’язане з життям у темних водах. Бо у видів, які покинули печери і живуть у світлих водах, такі роги не розвинулися.
Науковці продовжують вивчення своєї знахідки, щоб з’ясувати, як їй вдалося отримати свою дивовижну зовнішність.
Як повідомляло раніше BitukMedia, британський рибалка Енді Хаккет упіймав на озерах Блувотер-Лейкс у французькій Шампані 30-кілограмового гібрида звичайного та парчевого коропа. Легендарну рибину, відому як Керрот, – “Морквина” випустили у озера 20 років тому. І з того часу її не могли зловити.
В Італії в археологічному парку фігове дерево виросло не з того боку. Смоківниця буквально звисає з склепіння стародавньої печери. Дерево, що кинуло виклик гравітації, можна побачити в неаполітанському Терме ді Байе, а зовсім не в Догоридригом з серіалу “Дивні дива”.
Йдеться про історичну локацію в Неаполі (Італія), де відвідувачі стародавніх руїн Байе можуть спостерігати незвичайну картину. У печері Археологічного парку Терме ді Байе ховається норовливе фігове дерево. В це важко повірити, але воно буквально виросло не з того боку і тепер звисає просто зі склепіння печери.
Поява дерева, що не піддається гравітації, збентежила ботаніків. А ще більше – той факт, що смоківниця, схоже, взагалі не помічає своєї аномалії: активно росте (хоча й вниз) і навіть дає плоди.
Фото – Lucamato/Shutterstock.com
У період свого розквіту давньоримське місто Байе було жвавим і модним курортом для правлячого класу. Нині там великий археологічний парк, який частково перебуває під товщею води. Археологи описують його як Монте-Карло давньоримської доби, де жили такі імператори як Август, Цезар і Нерон.
Вулик активності, Байє – на шкоду собі – розташовувався в активній вулканічній зоні. Протягом кількох століть рельєф земної кори в цьому регіоні викликала гідротермальну та сейсмічну активність, у результаті чого значна частина міста буквально сповзла під берегову лінію.
Щодо знаменитого фігового дерева, що росте догори дриґом, його можна побачити серед надземних римських руїн у парку Терме-ді-Байе. А от затонуле місто – під час прогулянки на човні зі скляним дном.
Як повідомляло раніше BitukMedia, різдвяний атрибут – омела – за своїм романтичним виглядом приховує таємницю. Насправді це напівпаразит, який атакує живі дерева. Форадендрон, рід омели, який часто використовують для прикраси осель, влучно перекладається з грецької як “злодій дерева”.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
