“Я хочу бути астрофізиком і хочу вивчати чорні діри та наднові зірки”, - сказав Девід Бологан. Фото - WGAL-TV
Дев’ятирічний хлопчик з американського міста Гаррісберг, штат Пенсільванія, закінчив школу. Тепер член клубу віндеркіндів збирається вступити до університету, адже вирішив стати астрофізиком.
Девід Бологан став одним з наймолодших випускників в історії Сша – він закінчив школу віддалено й отримав атестат у 9 років! Хлопчик також входить до клубу вундеркіндів Mensa.
Девід вдячний улюбленим вчителям, а ті, у свою чергу, заявляють, що змогли багато чого навчитися у надзвичайно розумного учня. “Девід – дитина, яка надихає. Він точно один з тих, хто змінює твій погляд на викладання”, – заявив вчитель на ім’я Коді Дерр.
Батьки вундеркінда дитини теж мають гарну освіту. Але зізнаються – ростити інтелектуально обдарованого сина непросто. “Йому дев’ять років, його мозок здатний розуміти багато концепцій за межами цього віку і часом навіть за межами мого розуміння”, – наголосила мати хлопчика Роня Бологан.
У її сина амбітні плани. “Я хочу бути астрофізиком, вивчати чорні діри та наднові зірки”, – каже Девід. Дитина любить науку та програмування. Окрім іншого, хлопчик займається бойовими мистецтвами, в яких прагне здобути чорний пояс. Він любить й інші види спорту та грає на піаніно.
Дев’ятирічний вундеркінд, який закінчив середню школу у 9 років, зі своїми батьками та сестрою. Фото – Global News
Після того, як Бологан відучився один семестр у коледжі Бакс Каунті, сім’я почала шукати придатні для нього коледжі та університети по всій країні.
Це досягнення робить Девіда одним з наймолодших відомих дітей, які закінчили середню школу в юному віці – згідно зі списком, складеним веб-сайтом історії та культури oldest.org.
Єдина молодша за Девіда людина в цьому списку – Майкл Керні. Йому досі належить рекорд Гіннеса як наймолодшому випускнику середньої школи. Хлопчик встановив його у 1990 році, коли йому було шість. Згодом він отримав ступені магістра у 14 і 18 років. А потім виграв понад 1 мільйон доларів на ігрових шоу.
І хоча Майка Керні Давід Балогун не випередив, у цьому топі вундеркіндів він точно займає вищу позицію, ніж журналіст, лауреат Пулітцерівської премії Ронан Ферроу. Останній закінчив середню школу в 11 років.
Раніше BitukMedia розповідало про наймолодшого в Британії члена клубу вундеркіндів Mensa. Трирічний Тедді Хоббс навчився рахувати до ста шістьма мовами і не тільки.
Співробітники канадського Університету Торонто під керівництвом Бена Хаттона створили “рідке” вікно. Воно має багатошарову структуру, заповнену рідиною, яка змінює щільність. Цю техніку науковці “позичили” у кальмарів, каракатиць та крилю які уміють змінювати колір.
При створенні багатошарових вікон науковці надихалися здатністю тварин переросподіляти пігменти у шкірі, завдяки чому ті можуть отримувати то насичений колір, то ставати майже прозорими.
Вікно являє собою кілька пластів пластику, у кожній пластинці є канали товщиною 1 мм, які здатні заповнюватися рідиною. У канали можна закачувати рідини із різними пігментами чи іншими речовинами, які змінюють якість тонування.
Наприклад, можна налаштувати вікно так, аби воно пропускало видиме світло, але не пропускало інфрачервоне. Крім того, в іншу пластину можна закачати пігмент, який розсіює світло – і таким чином регулювати м’якість і жорстокість видимого сонячного світла в кімнаті.
Науковці підрахували, що якби можна було регулювати проникнення принаймні інфрачервоного світла у кімнату, то будівля споживала б приблизно на 25% менше енергії на опалення, охолодження та освітлення на рік. Якби вікна також використовувалися для контролю видимого світла, ця цифра підскочила б приблизно до 50%.
Як повідомляло BitukMedia, звичайний похідний намет може охолоджувати температуру всередині, навіть якщо зовні спека. Таку інноваційну технологію винайшла група вчених з Університету Коннектикуту (США). Для цього потрібна лише вода, стверджують автори. Все працює за тим самим принципом, що й охолодження живих організмів.
Австралієць Майкл зустрів британку Саванну у іспанській Барселоні. Певний час вони мали стосунки на відстані. Чоловік надіслав 40 листівок-“валентинок”, на кожній з яких написав якість, за яку любить свою партнерку.
Саванна, нині 28 років, приїхала у Барселону у 2017-му для того, щоб викладати там англійську. Каже, розраховувала провести час у стилі «їж, молись, люби» – перед тим розійшлася із хлопцем і намагалася розвіятися.
Школа, де працювала жінка, була біля пляжу, і вона швидко знайшла друзів і влилася у життя. Аби знайти друзів, використовувала додатки для знайомства. Там побачила профіль Майкла із Сіднея – йому нині 32.
“У мене було написано – граю у теніс, тож, певно, djyf уявила мене на Вімблдоні”, – сміється чоловік.
“Мені сподобалося, який він має вигляд і його дурнуватий жарт про мої улюблені цукерки Skittles”, – пригадує Саванна.
Вони зустрілися за обідом, який перетворився на 8-годинне побачення. Парі було комфортно разом, і стосунки розвивалися швидко. За тиждень вони уже практично жили разом.
На Різдво Саванна запросила Майкла до Англії, аби йому не було сумно одному. Майкл – єврей і він ніколи не святкував Різдво, але був радий провести час із Саванною та її родиною.
Наприкінці січня Майкл мав повертатися до Австралії, і пара вирішила розійтися – але зважилися відновити стосунки і продовжувати їх на відстані уже за кілька днів після розставання. Саванна відвідувала коханого у Австралії, а Майкл знову прилітав на Різдво.
Саванна пригадує, що вони намагалися постійно спілкуватися попри різницю у часі. Крім того, Майкл постійно слав листи.
“Якось він надіслав мені 40 валентинок зі словами про те, що він любить у мені”, – пригадує жінка.
У 2019-му Саванна переїхала до Сіднея. У 2020-му вони заручилися, і Саванна майже одразу захворіла. Але це було просте ушкодження нерва, і жінка швидко одужала. Поки вона хворіла, Майкл був біля неї і постійно підтримував контакт із її родиною.
На церемонії реєстрації шлюбу Саванна та Майкл були лише вдвох. Але дівчина говорить, що все рівно було дуже хвилююче.
Саванна каже, що Майкл дуже емоційний і заохочує її висловлювати свої почуття. Майклу подобається, що його кохана альтруїстична і намагається зробити його життя легшим.
Як повідомляло BitukMedia, канадійка Рейчел Дікост відвідувала землі своїх предків у Африці. Вона сподівалася на мандрівку, у якій зможе усвідомити себе. Гуляючи містом, вона запитала дорого у незнайомця. За два тижні відбулися заручини. Через півроку вони одружилися.
Фото - Arthur Morris/Corbis Documentary/Getty Images
Лісові слони беруть участь у процесі поглинання вуглецю й уповільнюють потепління планети. Це демонструє нове дослідження американських біологів. А все завдяки тому, що добре харчуються. От тільки небезпека в тому, що ці тварини перебувають під загрозою зникнення.
Вологі тропічні ліси Центральної та Західної Африки – другі на планеті за площею після амазонської сельви. Вони можуть поступово втратити від 6 до 9% своєї здатності поглинати вуглекислий газ з атмосфери. А це, своєю чергою, призведе до ще більшого потепління на Землі. Це станеться, якщо вимруть лісові слони, які мешкають у цих джунглях, попереджають біологи з Університету Сент-Луїс (США).
Справа в тому, що слони, як встановили вчені, відіграють ключову роль в екосистемі дощових лісів. Що саме відбувається?
Гігантські травоїдні воліють харчуватися листям і пагонами дерев, які поглинають з атмосфери порівняно мало вуглекислого газу. Такі дерева швидко ростуть і стають дуже високими. Тому, знищуючи їх на стадії пагонів, слони проріджують верхній шар лісу. Це дає більше простору та сонячного світла деревам з нижніх ярусів, які й поглинають багато вуглекислого газу.
Слони люблять їсти фрукти, що ростуть на таких корисних для екосистеми планети деревах. Ці плоди великі та солодкі. Це означає, що насіння дерев, які добре поглинають вуглекислий газ, поширюються на великі території. Деякі види подібних дерев просто не вижили б без допомоги слонів.
“Слони – справжні лісові садівники. Вони садять дерева з високою здатністю до поглинання вуглекислого газу та проріджують дерева з низькою подібною здатністю. В такий спосіб вони підтримують біорізноманіття лісу”, — пояснив провідний автор дослідження Стівен Блейк з Університету Сент-Луїса в Міссурі.
За оцінками фахівців, у дикій природі зараз залишається менше півмільйона африканських слонів. А ще минулого століття їх налічувалося від трьох до п’яти мільйонів. Таке різке скорочення пояснюється полюванням на слонову кістку.
Нове дослідження наголошує на важливості захисту африканських слонів. Вони є одним з рідкісних видів мегатравоїдних (наземних травоїдних з масою тіла понад 1000 кг), які зокрема зберігають здоров’я лісів.
“Політики мають серйозно поставитися до важливості лісових слонів для пом’якшення наслідків зміни клімату. Їхня роль у нашому глобальному навколишньому середовищі є надто важливою, щоб її ігнорувати”, — наголошує біолог Стівен Блейк.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у США народилася пара індійських слонів-близнюків. Імовірність такого народження становить менше одного відсотка.
У США в 50-річного чоловіка раптово з’явився ірландський акцент після того, як йому діагностували рак простати. Це третій відомий випадок розвитку синдрому іноземного акценту через онкологічне захворювання і перший — саме через такий рак. У більшості випадків синдром з’являється після черепно-мозкових травм або інсульту та проходить в міру одужання.
Синдром іноземного акценту — рідкісне фонологічне порушення, коли через поразку центральної нервової системи мовлення людини нагадує іншомовний діалект. Звуки набувають фонетичного забарвлення іншої мови, змінюються наголоси. При цьому загалом мовлення залишається правильним. Загалом у світі було зафіксовано не більше сотні людей з таким синдромом.
В американця синдром іноземного акценту проявився майже через два роки після встановлення діагнозу. При цьому чоловік ніколи не був в Ірландії, як, власне, і його предки.
Відео пояснює, який він – ірландський акцент англійської мови
У мозку хворого чоловіка не знайшли жодних видимих пухлин. Через три місяці інтенсивної терапії пацієнт продовжував розмовляти з ірландським акцентом. Рак поширився на печінку та кістки, а пізніше – метастазував у мозок. Пацієнт продовжував розмовляти з ірландським акцентом аж до самої смерті — його рак швидко прогресував.
Можливо, іноземний акцент виник в американця через паранеопластичний синдром. Це клінічні прояви пухлин, спричинені гормональними або поки що невідомими механізмами.
Відповідно до медичного звіту, це перший випадок появи синдрому іноземного акценту після раку простати. Однак повідомлялося про два схожі випадки, пов’язані з раком мозку та молочної залози. Найвідоміший в історії випадок синдрому іноземного акценту — історія жінки з Норвегії. У 1941 році вона отримала травму голови під час бомбардування Осло. За кілька місяців жінка почала розмовляти з німецьким акцентом.
Як повідомляло раніше BitukMedia, люди копіюють особливості мовлення співрозмовника, коли разом працюють над цікавим завданням, навіть у режимі обговорення. Такого висновку дійшли вчені з університету Пенсильванії (США).
Керівництво Музею Метрополітену у Нью-Йорку вирішило змінити назву картини французького імпресіоніста Едгара Дега “Російські танцівниці”. Тепер її називають “Танцівниці в українському вбранні”.
Про це у Facebook написала експертка із історії мистецтв та журналістка Оксана Семенік.
За словами Семенік, вона побачила картину під час відвідування Музею Метрополітену. Після того багаторазово зверталася до дирекції музею з проханням змінити назву картин. Спочатку тегала у Twitter, а потім почала писати у формі для зв’язку з відвідувачами офіційного сайту.
Семеній каже, що розповідала про українських художників, дружину Пікассо Ольгу Хохолову та про те, що на картині – українська трупа. Музей намагався відбутися стандартними відписками, попри те що Національна галерея у Лондоні перейменувала картину Дега “Російські танцівниці” на “Українські танцівниці” у березні минулого року.
Семенік наполягала. Вона закликає українців звертатися до інших музеїв у подібних ситуаціях. Зрештою, опис до картини змінили.
У 1899 році Дега створив серію композицій, присвячених танцівницям в українському народному вбранні, у яких він поєднав колір, лінії та взаємопов’язані форми, щоб створити картини, схожі на гобелен. Дега називав їх своїми “кольоровими оргіями”. Зображення, про яке йде мова, є частиною циклу, але майже напевно картина була створена Дега як окремий малюнок, призначений для продажу. Ще одна робота із серії є у колекції Роберта Лемана, яка теж належить музею. Тема відображає сплеск інтересу Франції до мистецтва та культури України, яка тоді була частиною Російської імперії, після політичного союзу Франції з цією імперією у 1894 році, — йдеться зараз в описі картини на сайті Музею Метрополітен.
Семенік розповідає, що зараз комунікує із американськими Музеєм сучасного мистецтва, Смітсонівським, Філадельфійським та Бруклінським музеями. Деякі із них змінили інформацію про художників.
“Мені відповіли зі Смітсоніан і виправили, що Гелена Герардіа народилась в Дніпрі, в Україні, а не в Єкатиринославі, в Росії. …Також Єврейський музей в Нью-Йорку відреагував та виправив місця народження українських художників, як от Ізраель Літвак чи Абрам Маневич”, – розповіла жінка.
Як повідомляло BitukMedia, Хантеріанський музей у шотландському Глазго у березні цього року відкриється після ремонту. Із експозиції приберуть один із зразків Лондонського Королівського коледжу хірургів Англії – скелет Чарльза Бьорна, відомого як “Ірландський велет”. Чоловік страждав на гігантизм та акромегалію і боявся через це стати музейним експонатом. Однак засновник музею вдався до шахрайства. Рештки Чарльза простояли на очах у публіки 230 роки.
Муміфікована "русалка" з храму Ендзюїн. Фото - Kurashiki University of Science and The Arts
Таємницю походження моторошної “мумії русалки” розгадали японські дослідники з Університету науки та мистецтв Курасікі. Реліквія зберігалася в буддистському храмі Ендзюїн в Асакучі. “Мумія русалки” була предметом поклоніння, кошмарами та джерелом таємниць протягом сотень років.
Мумію завдовжки 30 см знайшли в дерев’яній коробці із запискою. В ній зазначалось: “Русалка потрапила до рибальської сітки на узбережжі провінції Тоса (сучасна префектура Кочі) між 1736 і 1741 роками”.
Верхня частина мумії нагадувала голову примата, а нижня була вкрита лускою і виглядала, як риб’ячий хвіст.
Що воно таке – допомогли встановити сучасні технології. Дослідження тривали рік, але, зрештою, таємниця дивної істоти з Японії була розкрита. Виявилося, що це майстерна підробка!
Рентгенівський аналіз та комп’ютерний томограф показали, що так звана “русалка” – абсолютний хендмейд: зроблена з паперу, тканини, бавовни та інших штучних матеріалів. Є в неї і справжні біологічні частини — кістки хвостового і спинного плавців, і навіть щелепа хижої риби. До паперового тіла була приклеєна луска риби фугу та шерсть тварин.
Дослідники встановили, що мумію створили наприкінці 1880-х років. Вчені також спробували провести аналіз ДНК, але не змогли її вилучити.
Точно невідомо, як “русалка” могла опинитися в храмі, проте, згідно з документами, що збереглися, нібито в 1740-х вона потрапила в сіті і була продана в Осаці якомусь Кодзімі, а в 1906 році у родини Кодзіми її купив якийсь Тоесіро Коморі. Загалом, схоже, що йдеться про істоту з японської міфології — Нінге. Вона нагадує рибу з людською головою, проте дуже відрізняється від західних варіацій русалок.
Головний священик храму Ендзюїн заявив, що мумія русалки все одно залишиться цінним надбанням храму. Багато людей продовжують шанувати її як реліквію.
За словами вчених, в Японії зберігається дюжина подібних мумій. Також вони є в деяких європейських музеях, зокрема у Британському музеї та Музеї етнології міста Лейден у Нідерландах.
Дослідник фотографує «мумію русалки». Фото – Куніо Одзава
Як повідомляло раніше BitukMedia, у Бельгії знайшли фрагмент загадкового артефакту, відомого як римський додекаедр. Знайдений у полі уламок, як очікують, допоможе знайти відповідь на запитання: навіщо дві тисячі років тому на півночі Європи робили такі фігурки?
Дівчинка народилася оперативним шляхом. Але вона здорова і доношена. Немовля має вагу 3,3 кг та зріст 55 см.
“Війна в країні змусила багато переосмислити, та народження діток завжди буде прекрасним стимулом для віри в найкраще майбутнє”, – написали у перинатальному центрі.
Наразі родина Єнікеєвих виховує 12 хлопчиків та шістьох дівчаток.
Журналісти ж нагадують, що у квітні 2021 року 45-річна Світлана Ковалевич із села Глинне також на Рівнинщині народила 19-ту дитину.
Як повідомляло BitukMedia, Наталя та Ярослав Загроцькі із села Вишгородок на Тернопільщині виховують 13 дітей із інвалідністю із притулків. Дітям забезпечують екскурсії та реабілітацію. Також Наталя народила дівчинку, назвали Катериною.
Копія статуї Марії, королеви Шотландії, в Національному музеї Шотландії. Оригінал знаходиться на її могилі у Вестмінстерському абатстві. Фото - Wikipedia/Kim Traynor
Команда дешифрувальників-аматорів випадково знайшла у Національній бібліотеці Франції стіс старовинних зашифрованих текстів. Десятки років ніхто не підозрював, що рукописи з архівів — це секретні листи опальної шотландської королеви Марії Стюарт. Що і кому писала королева, яка жила у в’язниці і загинула на пласі?
За відкриттям стоять криптограф і комп’ютерник Джордж Ласрі, піаніст і професор музики Норберт Бірман, а також фізик і патентознавець Сатосі Томокії.
Йдеться про серію секретних листів, написаних Марією Стюарт, королевою Шотландії, за роки до її страти у 1587 році. Трійця дешифрувальників натрапила на архів випадково. Листи, написані опальною королевою Шотландії з в’язниці, були настільки добре зашифровані, що в Національній бібліотеці Франції не змогли розібратися, з чим насправді мають справу, і помилково помістили їх у розділ “Відносини з Італією в першій половині XVI ст.”. Саме тому їх так довго не вдавалось знайти, вважають фахівці.
Коли захоплені дешифруванням старовинних документів Ласрі, Бірман і Томокії, працюючи в архіві, натрапили на стос цих листів, вони зрештою зрозуміли, що жодного відношення до Італії ті не мають. Тексти були написані французькою, але закодовані за допомогою дуже складного шифру. В його основі – таємничі символи.
Тріо дешифрувальників за допомогою спеціальних комп’ютерних програм та інших технік змогло декодувати загалом понад 50 тисяч слів. Яким же було їхнє здивування, коли автором листів виявилась Марія Стюарт.
П’ятдесят п’ять листів, написаних королевою Шотландії у період між 1578 і 1584 роками, були переважно адресовані Мішелю де Кастельно де ла Мовісьєру, послу Франції у Лондоні. Історики давно підозрювали, що між Марією, яка провела в увязненні в Англії останні 19 років свого життя, аж до страти 8 лютого 1587 року, і де Кастельно де ла Мовісьєром існувало листування, проте воно вважалось загубленим.
Експерт і біограф Марії Стюарт Джон Ґай називає відкриття “казковим” і “літературною та історичною сенсацією”. “Це найважливіша нова знахідка, яка стосується Марії, Королеви Шотландії, за 100 років. Мені завжди було цікаво, чи можуть оригінали листів де Кастельно знайтись одного дня, поховані в Національній бібліотеці Франції (BNF) або, можливо, десь ще, невпізнані через шифрування. І тепер вони з’явилися”, – зазначає дослідник.
Раніше знайдене кодоване повідомлення між Марією та Шатонеуфом, посолом Франції в Лондоні після Кастельнау. Фото – Британський національний архів
У листах Марія дякує французькому дипломату за підтримку, скаржиться на погане самопочуття та умови ув’язнення, обговорює політичну ситуацію та спроби домовитись з англійською королевою Єлизаветою І про своє звільнення, непокоїться про сина, Джеймса, якого в неї забрали в однорічному віці. Згодом Джеймс став одночасно королем Шотландії Яковом VI та королем Англії Яковом I.
На думку Ласрі та його колег, їм вдалося знайти лише частину листування. Інші зашифровані листи Марії Стюарт поки вважаються загубленими, але не виключено, що вони теж рано чи пізно спливуть в архівах.
Нагадаємо, Марія Стюарт народилася королевою Шотландії у 1542 році, але більшу частину свого життя їй судилось провести в ув’язненні. Спочатку в Шотландії її утримували протестантські революціонери, а потім в Англії – двоюрідна сестра королева Єлизавета I. Остання вбачала в ній загрозу трону. Марія була католичкою, і прихильники її релігії в Англії вважали, що вона має бути лідером нації.
Портрет Марії, королеви Шотландії (1542-1587) зі своїм сином Яковом VI і I (1566-1625), 1583 р. В реальності Яків VI був розлучений зі своєю матір’ю у віці одного року, вона ніколи не бачила його знов.
Впродовж свого життя Марія брала участь у кількох спробах католицьких повстань. Листи Марії у зовнішній світ не завжди були зашифровані “на совість”. Багато разів їх перехоплювали або просто повертали до неї. У 1585 році у Марії Стюарт змінився тюремник – суворий чоловік намагався припинити будь-яке приватне спілкування своєї підопічної. Коли Марія спробувала підтримати змову 1586 року, яка б повернула її на трон, її видав шпигун. Наступного року Марію Стюарт стратили за зраду. Її трагічна доля, сповнена цілком “літературних” за драматизмом поворотів і подій, приваблювала письменників романтичної і наступних епох.
Як розповідало раніше BitukMedia, двоє вчених – історик та криптоаналітик – зуміли розшифрувати листа іспанського імператора Карла V, написаного 1547 року. Адресатом був іспанський посланець при дворі французького короля.
У Саудівській Аравії відновили обличчя набатейки – представниці древнього напів кочового семітського племені. Вона жила близько 2 тис. років тому. ЇЇ могилу віднайшли у місті Аль-Ула у 2015-му.
Робота із відновлення обличчя набатейки почалася 2019-го. Для цього використовували антропологічні та археологічні дані. Обличчя зрештою надрукували за допомогоб 3D-принтера.
Гробниця жінки мала дуже гарний напис, висічений на фасаді, який зазначав, що у похованні спочиває жінка на ім’я Хінат, каже лівансько-французька археологиня Лайла Неме, керівниця проекту.
Фото:Royal Commission for AlUla
Набатеї були стародавньою арабською цивілізацією, яка населяла Північну Аравію та Левант понад 2 тис. років тому. Стародавнє йорданське місто Петра було столицею їхнього королівства. Воно було жвавим комерційним центром міжнародної торгівлі спеціями, ліками та тканинами.
Як повідомляло BitukMedia, в Єгипті знайшли найстарішу із “золотих мумій” віком 4300 років. Археолог Захі Хавасс розповів про нові знахідки, зроблені ним та його колегами під час розкопок у Саккарі. За часів Стародавнього царства, приблизно XXV–XXII століттях до нашої ери, там знаходився некрополь столиці країни Мемфіса.
Ефективну протимікробну сполуку виділили вчені з бактерії Pseudomonas. Свою назву – кіануміцин – вона отримала на честь актора Кіану Рівза. По суті це новий пестицид для боротьби з грибками, а особливо сірою гниллю, що знищує рослини.
Зростання стійкості до протимікробних препаратів означає, що існує необхідність пошуку нових способів боротьби з патогенними мікроорганізмами. Окрім резистентності до антибіотиків, є ще грибкові інфекції, які також становлять загрозу для здоров’я людини. А ще грибкові патогени є основною причиною втрати врожаю серед сотень видів рослин.
Тепер вчені повідомляють про створення екологічно чистої альтернативи хімічним пестицидам. Відкриття зробили у німецькому Інституті досліджень натуральних продуктів та біології інфекцій Лейбниця.
Автори нового дослідження раніше працювали з бактеріями Pseudomonas, які показали себе токсичними для певних амеб (Dictyostelium discoideum). Тепер дослідники змогли виділити з них групу молекул, відповідальних за цю токсичність. Ці нещодавно відкриті ліпопептиди є настільки ефективними вбивцями патогенів, що для них підійшла лише одна назва – кеануміцини – на ім’я автора Кіану Рівза, який грає роль кілера Джона Уїка.
Кіану Рівз в ролі кілера Джона Уїка. Зображення – Summit Entertainment
Оскільки амеби та гриби мають деякі загальні характеристики, дослідники припустили, що кеануміцини також можуть бути ефективними при знищенні грибків. Ця підозра підтвердилася, коли рідина, що містить кеануміцин з бактерій Pseudomonas, так званий “супернатант”, змогла перемогти сіру гниль на листі гортензії. Сіра гниль – поширена хвороба рослин. Через неї, наприклад, псуються виноград та томати.
За словами вчених, в теорії супернатант, що містить кеануміцин, може бути використаний для лікування рослин. Ця речовина біорозкладна, тому з усіх боків краща за пестициди.
Як повідомляло раніше BitukMedia, біопомаду проти небезпечних мікроорганізмів розробили біоінженери з Католицького Університету Валенсії (Іспанія).
Міракл та Чарльз познайомилися у пральні у місті Старквілл, штат Міссісіпі у 2019-му. Через рік Чарльз освічився.
Дівчина каже, що не підозрювала про вік свого чоловіка. Але якось вони обговорювали це, і Чарльз зізнався, що народився 1937-го.
“Я ніколи не вказувала на його вік, ми просто хотіли подивитися, як нам буде вдвох. Мені байдуже, 100 йому чи 55, він мені подобається. Я думала, що йому, може, 60 чи 70, тому що він має дуже добрий вигляд. Він завжди бадьорий і активний”, – розповідає Міракл.
Чарльз старший за дідуся Міракл – Джону Брауну виповнилося 72. Однак Джон був не проти такого союзу своєї онучки – сказав: “Якщо ти щаслива, то і я щасливий”.
45-річна мати Таміка Філіпс теж підтримала рішення Міракл. Найважче було переконати батька дівчини, 47-річного Каріма.
“Але якби він не прийшов на моє весілля, він втратив би мене назавжди. Але як тільки він познайомився із Чарльзом і поспілкувався з ним, він полюбив його”, – каже Міракл.
Карім Філіпс веде свою доньку до вівтаря. Фото: Jeremy L. Miller/Kennedy News an
Минулої осені Чарльз захворів на Covid-19. Тепер переживає, що може померти протягом наступних п’яти років. Пара планує відвідати клініку та зробити ЕКО, щоб Міракл народила двійню.
Як повідомляло BitukMedia, 27-річна Кейлі Стед з уельського міста Суонсі зіграла гучне весілля, вартістю 12 тисяч фунтів стерлінгів. Святу не завадила та обставина, що наречений покинув молоду біля вівтаря без пояснень.
Творці “Книжки-мандрівки” – видання із неймовірними фактами про Україну та однойменного онлайн-проекту – створили мультфільм про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Становленню “залізного генерала” присвятили одну із частин серіалу.
Подивитися мультфільм можна на сторінці проекту у YouTube.
Мультфільм став частиною серії “Книга-мандрівка. Нескорені”. Над проєктом працює команда Books&Cartoons та Green Penguin спільно із Міністерством закордонних справ України. Він складається із 20 епізодів. Серіал включили до Всеукраїнської школи онлайн.
У відео генерала Залужного називають “залізним генералом української армії та любителем котиків”. Розповідають про його навчання та погляди на армію. Серію озвучили актори Ірма Вітовська-Ванца та Остап Ступка.
Як повідомляло BitukMedia, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний задонатив ЗСУ $1 млн цього місяця. Гроші генерал отримав у спадок від американця українського походження Григорія Степанця.
Мешканці будинку із американського містечка Глен-Еллен у штаті Каліфорнія викликали співробітника служби боротьби зі шкідниками, коли зі стін полізли личинки та борошняні черв’яки. Технік із боротьби зі шкідниками Нік Кастро, який прибув на виклик, знайшов 320 кг жолудів, які у стіни будинку заховали дятли.
Кастро прорізав невеликий отвір у стіні спальні на другому поверсі і каже, що був шокований, коли з отвору почали сипатися жолуді.
Кастро та його колеги виявили, що стіни були заповнені жолудями на майже 6 м. За його оцінками, було вилучено близько 320 кг жолудів.
Дятли пробили дірки у трубі димоходу та запихували туди жолуді, які потім планували витягнути та їсти. Це тривало 2-5 років. Але оскільки стіни складалися із зовнішньої та внутрішньої частини, між якими є порожнина, жолуді падали донизу.
Кастро сказав, що жолуді вигрібали близько восьми годин. Також майстер зашпаклював пошкодження стін ззовні та встановив спеціальні екрани, щоб захистити деревину від птахів.
Як повідомляло BitukMedia, мешканці американського міста Буффало Шеймус Галліван і Алекс Макартур врятували 16 чайок, які вмерзли у сніг і кригу після шторму перед новим роком. Птахи мало не загинули біля озера Ері, штат Нью-Йорк після історично рекордної негоди.
Вчені та музиканти запустили спеціальний проєкт, щоб познайомити людей з рідкісними звуками, записаними під водою у полярних регіонах. Вони демонструють, наскільки шумними стали океани через активність людини.
Проєкт знайомить людей з 50 рідкісними звуками Арктики та Антарктики, записаними під водою.
Підводні мікрофони прикріпили до поплавців з науковими приладами та залишили в Арктиці та Антарктиці приблизно на два роки. На запис зокрема потрапили крики мало вивченого антарктичного тюленя. Ці тварини живуть у відкритих морях і на важкодоступних льодах. Вчені зафіксували п’ять звуків на різних частотах.
Також були записані звуки малих полосатиків, нарвалів та горбатих китів. Ще мікрофони зафіксували “спів” льодів, викликаний їхнім рухом у воді та зміною погодних умов, а разом з ним бурхливий скид шельфових льодовиків — цей процес прискорюється через зміну клімату.
Приймачі також вловлювали антропогенний шум в океанах, викликаний судноплавством та видобутком нафти та газу. Шумове забруднення від сейсмічних вибухів, які використовуються для дослідження морського дна, поширюється на величезні відстані і негативно впливає життя тварин.
“Ці звуки є досить чужими для більшості людей. Напевно, ми думаємо, що знаємо, як звучать полюси, але часто це уявляють не так”, – каже дослідник Герайнт Ріс Віттакер.
Доктор Віттакер сподівається, що прослуховування звуків змусить людей задуматися про полярні океани, які займають 71% поверхні нашої планети і мають велике значення для збереження життя на Землі.
Саунд-арт проєкт Cities and Memory також перетворив підводні шуми на музичні композиції, присвячені зміні клімату. Звуки та композиції тут.
“З урахуванням того, що полюси Землі нагріваються швидше, ніж решта світу, ця колекція звуків повинна привернути увагу до захопливого, але швидко мінливого навколишнього середовища. Вона спонукає нас думати, як зберегти його для майбутніх поколінь”, — пояснює засновник проєкту.
Вчені сподіваються, що взаємодія з мистецтвом вдихне нове життя в наукові дані та зробить їх доступними для широкого загалу. Це допоможе привернути увагу до захисту та відновлення довкілля нашої планети, що знаходиться під загрозою зникнення.
Як повідомляло раніше BitukMedia, команда вчених з Кембриджського університету вирішила привернути увагу до проблеми вимирання горбатих китів. У співпраці з професійним композитором відредагували знамениту увертюру. Під час її виконання поступово зникають ноти – так само як на Землі зникають кити.