Південнокорейський студент Но Хен Су з’їв приклеєний скотчем до стіни банан. Фрукт був частиною виставки сучасного італійського художника Мауріціо Каттелана у музеї “Ліум” в Сеулі.
Студент пояснив свій вчинок тим, що був голодний, бо не встиг поснідати. Він з’їв банан і прикріпив шкірку назад до стіни.
Представники музею заявили, що банан в інсталяції замінюють кожні три дні. У зв’язку з цим вони не вимагатимуть відшкодування збитків від зловмисника. Автор інсталяції Мауріціо Каттелан наголосив, що він не має жодних претензій до Су.
“Пошкодження твору мистецтва теж можна розглядати як витвір мистецтва, я подумав, що це було б цікаво. Хіба банан не приклеєний на скотч, щоб його з’їли?” – пояснив свій вчинок Но Хен Су.
Дізнавшись про пошкодження своєї інсталяції, її автор Мауріціо Каттелан сказав: “Жодних проблем”.
Це не перший випадок, коли відвідувач з’їдає банани, що використовуються для інсталяцій Каттелана. У 2019 році художник-перформансист Девід Датуна відклеїв банан зі стіни після того, як витвір мистецтва було продано за 120 тис. доларів на Art Basel у Майамі. Того разу банан також швидко замінили, не зажадавши жодних компенсацій.
Раніше BitukMedia розповідало про те, як інсталяція Бенксі постраждала від прибиральників.
Двоє майстрів Дмитро Воронець та Влад Кушнір із Бучі під Києвом виготовляють пам’ятні монети про російську окупацію. Для цього переплавляють російські відстріляні гільзи. Серед символів, які карбують, є ті, що навівають болючі спогади.
Про ініціативу повідомляє на Facebook Бучанська міськрада.
Чоловіки лишалися у Бучі під час усієї окупації. На своїх монетах зображують як символи надії, так і спогади про найбільші російські звірства.
Поки виготовляють чотири типи монет із наступною символікою:
Храм Святого Апостола Андрія – як символ пам’яті невинних жертв, які були нашими сусідами і були поховані на задньому дворі церкви;
Велосипед Володимира Бровченка– як символ безглуздої жорстокості, коли людину вбили по дорозі додому;
Вулиця Яблунська – символ стійкості та незламності нашого міста;
Дерево – як символ нового життя, символ надії і віри в те, що все було не марно, що життя стане кращим і в майбутньому люди в усьому світі житимуть без насильства.
Кожна монета має власний номер. На виготовлення одної іде приблизно два тижні.
Як повідомляло BitukMedia, французький фотограф Феліпе Хакоме й танцівниця Українського національного балету Світлана Оніпко створили інсталяцію Unbroken Project. Така робота у рамках проекту вийшла не одна. Інсталяції із зображенням інших балерин уже побувала закордоном, а тепер одну із них відкрили перед будівлею Національної опери України.
Кішка Віллоу врятувала хвору господиню від коми. Фото - skynews
Кішка, яка врятувала хвору господиню від діабетичної коми, прославилася на всю Британію. А тепер вона ще й фіналістка котячого конкурсу National Cat Awards.
51-річна Аманда Джеймесон з Ліверпуля (Велика Британія), яка хворіє на діабет, одного разу вночі знепритомніла після того, як лягла спати з дуже низьким рівнем цукру в крові.
Після того, як це сталось, її кішка Віллоу почала кусати за ноги та стрибати на 57-річного Рея Шервуда, партнера Джеймесон, який заснув перед телевізором. Тварина розбудила чоловіка і повела його до спальні, де Шервуд виявив, що Аманда не реагує на звуки та дотики. Чоловік без вагань викликав швидку допомогу.
“Віллоу зазвичай так не поводиться,тому я вирішив підвестися і подивитися, через що вона така дивна. Вона бігала між мною та сходами. Я почав підводитись, а кішка весь час оглядалася, щоб переконатися, що я йду слідом. У спальні вона застрибнула на ліжко, і я зрозумів, що з Амандою щось не так”, – розповів Рей Шервуд.
“Я був абсолютно приголомшений – Віллоу врятувала їй життя. Вона неймовірна кішка, справжній герой”, – каже чоловік.
Аманда Джеймсон теж вражена вчинком своєї вихованки, адже була “дуже близька” до того, щоб впасти в діабетичну кому, і тоді перспективи “могли бути дуже поганими”. “Віллоу дивовижна, я думаю, що вона неймовірна”, — додала вона.
Віллоу зі своєю господаркою Амандою Джеймсон. Фото – National Cat Awards
За такий героїчне порятунок господарки кішку номінували на премію National Cat Awards. У цьому конкурсі для особливих вихованців є чотири номінації – “кішки-колеги”, “члени сім’ї”, “пухнасті дива” та “селебріті із соцмереж”.
Кицьку Віллоу номінували у категорії “пухнасті дива”. Разом з нею до цієї категорії потрапив кіт Далі, якого знайшли на камінні посеред річки, а також кішка Бо. Вона підтримує свого господаря Девіда, який страждає від невиліковної форми лейкемії.
Охочі можуть проголосувати за учасників до 30 червня. Переможців буде оголошено 17 липня. З трьох тисяч претендентів до фіналу потрапило лише 12 незвичайних кішок.
Як розповідало раніше BitukMedia, кішка Карла Лагерфельда стане головною зіркою червоної доріжки.
Рак легенів є найчастішою причиною смерті від раку у всьому світі, і на нього припадає 21% смертей від раку у Великобританії. Фото - medicalnewstoday
Модель штучного інтелекту, яка може ефективно виявляти онкологічні захворювання, створили вчені у Великій Британії. Розробка допоможе виявляти рак на початкових стадіях та робить це ефективніше, ніж інші інструменти.
Про це пише The Guardian із посиланням на статтю в журналі Lancet.
Модель була розроблена на основі комп’ютерних томографій (КТ) приблизно 500 пацієнтів з новоутвореннями у легенях. Під час тестування штучний інтелект (ШІ) зміг точно визначити, чи є зафіксовані на КТ аномальні утворення злоякісними. Технологія допомогла медикам оперативно виявити хворобу та розпочати лікування.
Виявилося, що точність діагностування злоякісних пухлин за методикою AUC склала 0,87, при тому що показник 1 вважається ідеалом, а 0,5 – свідчить про наявність похибок.
Штучний інтелект допоміг також виявити пацієнтів, які мають високий ризик утворення злоякісних пухлин. У 18 випадках з 22 ШІ рекомендував раннє втручання — новоутворення згодом були підтверджені як злоякісні.
“Завдяки цій роботі ми сподіваємося розсунути кордони, щоб прискорити виявлення хвороби за допомогою інноваційних технологій, таких як ШІ”, – зазначив автор дослідження доктор Річард Лі.
За словами вченого, для того, щоб використовувати нову модель на всіх рівнях системи охорони здоров’я, потрібні додаткові випробування. Розробники продовжать перевіряти її на реальних пацієнтах, проте для впровадження в діагностику такого інструменту знадобиться чимало часу.
“Ми сподіваємося, що в майбутньому це покращить раннє виявлення і потенційно зробить лікування раку більш успішним, виділяючи пацієнтів з високим ризиком і прискорюючи їх перехід до більш раннього втручання”, – підкреслив один із розробників Бенджамін Хантер.
Як розповідало раніше BitukMedia, нова модель штучного інтелекту, розроблена групою дослідників у Канаді, може точно передбачити, чи виживе хворий на рак пацієнт. Свій прогноз програма робить на основі нотатків лікаря.
Фермер із штату Західна Бенгалія в Індії збудував собі будинок у вигляді знаменитого “Титаніка”, лайнера, що затонув після зіткнення з айсбергом. Робота зайняла тринадцять років, а витрати вже перевищили 180 тис. доларів.
Мінту Рой, чоловік з бенгальського району Дарджилінг, мріяв жити в будинку у формі “Титаніка” ще з дитинства, коли ріс у Калькутті. Одного року, під час фестивалю Дурга Пуджа, він був настільки вражений пандалом у формі “Титаніка” – тимчасовою спорудою, зведеною для вшанування богів під час індуїстських релігійних свят, – що він вирішив одного разу побудувати власний будинок, який би нагадував культовий пасажирський лайнер.
Нині, у віці 52 роки, Рой все ще не відмовився від своєї мрії, і він наполегливо працює, аби закінчити свій і без того вражаючий будинок “Титанік” у Дарджилінгу.
Дитяча мрія могла так і залишитись мрією. Але не у випадку з Мінту Роєм. Хоча все починалось складно. Грошей, щоб заплатити архітекторам та інженерам, він не мав. А ті, хто готовий був працювати за мінімальну суму, в результаті відмовлялися від проєкту, бо не вірили, що його вдасться завершити.
Але це не стало для чоловіка перешкодою. На створення кам’яного корабля Мінту Рой витратив майже тринадцять років. 2010 року він таки приступив до будівництва, але тоді робота зупинилася — платити мулярам виявилося нічим.
Після цього Рой поїхав до Непалу, де сам навчився працювати з каменем та бетоном. А потім повернувся додому та продовжив зводити будинок власноруч.
“Ми не підраховували скільки грошей на це витрачено, але вважаю, що не менше 182 тисяч доларів, — каже Іті, дружина Мінту. — Ми були дуже бідні, і після народження доньки нам довелося орендувати в інших людей землю, щоби вирощувати овочі”.
Тільки зараз чоловік нарешті близький до мети. Нещодавно він повідомив, що будівництво практично завершене. Його кам’яний “Титанік№ вийшов величезним: 12 метрів завдовжки, 4 метри завширшки, майже 9 метрів заввишки. Мінту планує дати будинку ім’я на честь своєї мами.
Цікаво, що Мінту сподівається не лише жити у цьому будинку, а й заробляти на ньому, відкривши на останньому поверсі ресторан чи чайну. Втім, вже зараз, навіть у недобудованому стані, це головна туристична пам’ятка району. І є ймовірність, що всередині вона буде такою ж вражаючою, як і зовні. Принаймні, Рой планує зробити там парадні сходи — зрозуміло, такі само, як на самому “Титаніку”, виконати складне оздоблення з дерева, а також спорудити диспетчерський пункт.
Раніше BitukMedia розповідало про чоловіка, який майже 20 років живе у старому літаку посеред лісу.
Тепер Фрейя - це скульптура. Фото - Annika Byrde/NTB/AFP/Getty Images
Пам’ятник моржисі Фрейї встановили в Осло (Норвегія). Минулого року тварина стала місцевою знаменитістю, але з міркувань безпеки її піддали евтаназії. Ініціатори проєкту називають рішення влади поспішним.
600-кілограмова моржиха стала зіркою літом минулого року. Раніше її помічали у Великій Британії, Швеції, Данії та Нідерландах, але в середині липня вона вподобала води Осло-фіорда. Тварина вдиралась на порожні прогулянкові катери, часто перевертаючи їх, і спала там. Ганяла качок та лебедів.
Кожна поява велетенського ссавця неподалік берега збирала натоп туристів. Моржисі дали ім’я Фрей – на честь скандинавської богині кохання. Фрейя стала настільки популярною, що видання Verdens Gang навіть розмістило на своєму сайті пряму трансляцію життя моржихи.
Чиновники природоохоронних відомств неодноразово просили не наближатися до тварини – з переляку моржиха могла напасти на людину. Але попередження не допомогли. Заради знімку з Фрейєю люди підходили до неї занадто близько. Така необачність піддавала небезпеці всіх – і людей, і моржиху. Як повідомляють місцеві ЗМІ, якось поліція перекрила місце для купання після того, як моржиха загнала жінку у воду.
Зрештою у серпні 2022 року директор Норвезького Управління рибальства Франк Бакке-Єнсен заявив, що у зв’язку із “загрозою безпеки людини тварину приспали”. За його словами, евтаназію тварини було проведено гуманно, а тіло доставлено ветеринарам для подальшого вивчення.
В свою чергу, критики стверджують, що рішення знищити Фрейю було поспішним і не враховувало благополуччя тварини, мовляв, варіант перемістити моржиху в менш населений район здалось їм надто складною операцією.
Нині ж в Норвегії з’явилась бронзова Фрейя. Скульптура в натуральну величину зображає Фрейю, яка лежить на боці на скелястому березі пристані Конген в Осло. Кошти на скульптуру – 25 тис. доларів – зібрали інтернет-користувачі. “Я ініціював це, тому що я розлючений тим, як управління рибного господарства та держава впоралися з цією ситуацією”, — сказав під час відкриття Ерік Холм, організатор проєкту.
Фото – Annika Byrde/NTB/AFP/Getty Images
Скульпторка Астрі Тоноян розповіла CNN, що вона була щаслива працювати над проєктом “майже безоплатно”, оскільки це питання було близьким її серцю. “На мою думку, моєю метою було створити безсмертний символ здатності людей погано поводитися не лише з дикою природою, а й з людьми. Тому я назву монумент “За наші гріхи”, – заявила автор роботи Астрі Тоноян.
Вона вважає, що Управлінню рибного господарства Норвегії слід було впоратися з ситуацією більш етично. “Влада могла діяти швидше і спробувати перемістити її, а не стріляти. Вони чекали занадто довго, і це стало небезпечним для людей. Вони вирішили вдатись до “швидкого рішення”.
Тоноян додала, що статуя має на меті не змусити людей ненавидіти владу як єдине ціле, а натомість “поставити під сумнів систему” в цілому.
Моржі – вид тварин, що охороняється, зазвичай ці ссавці мешкають на півночі, в Арктиці. На людей, як правило, вони не нападають, за рідкісними винятками.
Волонтери з Василькова на Київщині взялися за розробку малої крилатої ракети “Трембіта”. Кажуть, багато компонентів загальнодоступні, а тому розробити її можна в гаражі – і ворог не накриє військовий об’єкт.
Про ідею розповів очільник проекту інженер Сергій Бірюков у Facebook.
“Трембіту” планують використовувати для ураження засобів ППО, склади боєприпасів чи місця зосередження особового складу супротивника.
Бойова частина – термобарична або комбінована уламково-фугасна. Запуск можна здійснювати за допомогою пневмокатапульти або твердопаливного прискорювача. Двигун у неї – пульсуючий повітряно-реактивний. Він працює на звичайному бензині і не має жодної рухомої деталі.
Одна із задач “Трембіти” – це виснаження ППО ворога. До того ж, відзначає Бірюков, розробка його команди буде в рази дешевша, ніж ракети засобів ППО. Ракета має достатню ефективну площу розсіювання та помітний тепловий слід – супротивник буде розпізнавати її як пріоритетну ціль.
Як повідомляло BitukMedia, в Україні почали розробку підводних дронів-торпед Toloka, скорочено – TLK. Вони зможуть орієнтувати та GPS та на власні сонари. Згідно із графіками, торпеда може доплисти із Одеси не лише до Криму, а й до Бердянська.
Габріель Гарсіа Маркес став лауреатом Нобелівської премії з літератури та помістив Колумбію на літературну карту, змінивши уявлення країни про саму себе. Фото - Ulf Andersen/Getty Images
Нащадки Габріеля Гарсіа Маркеса навесні 2024 випустять його невиданий твір “Ми побачимося в серпні”. Колумбійський письменник залишив роботу над ним у 2004 році через проблеми зі здоров’ям. Нині родина вирішила, що робота варта публікації і в незавершеному вигляді.
“Ми побачимося в серпні” – збірка оповідань про жінку середніх років, яка щороку 16 серпня відвідує могилу своєї матері у невеликому містечку та ділиться з нею своїми переживаннями. Робота налічує близько 150 сторінок.
Біограф Маркеса Джералд Мартін розповідав Associated Press, що спочатку ця робота замислювалася як коротке оповідання, яке мала увійти до книги з чотирьох не пов’язаних одна з одною історій.
Після смерті автора у 2014 році роман майже десять років пролежав в архіві Техаського університету. Весь цей час вважалося, що робота всесвітньо відомого автора, якого ласкаво звали Габо, так і залишиться неопублікованою, оскільки його родині було незручно публікувати незакінчений твір.
“Досі позиція двох дітей Маркеса полягала в тому, що книгу не буде опубліковано. Схоже, вони змінили свою думку після прочитання рукопису”, – сказав Хайме Абелло, директор Фонду Габо.
Наприкінці квітня діти Маркеса, Родріго та Гонсало, заявили, що вважають роботу надто цінною, щоб ховати її від Колумбії та всього світу, на який романи Маркеса в стилі магічного реалізму мали великий вплив.
Уривок зі збірки у 2014 році опублікувало іспанське видання La Vanguardia. То була історія про курортний роман головної героїні Анни Магдалени Бах. Критики тоді відзначили “еротично заданий тон в описі сюжету, піднесений деталями про тропічну чарівність острова, пейзажі, музику та місцевих жителів”.
Вихід “Ми побачимось у серпні” заплановано приурочити до десятиліття з дня смерті Маркеса. Книжку випустить видавництво Penguin Random House. Вона з’явиться у всіх іспаномовних країнах, окрім Мексики. Потім роман перекладуть на англійську, французьку, німецьку та арабську.
Гарсіа Маркес – знаменитий колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець та політичний діяч, Нобелівський лауреат з літератури 1982 року. Він один з найбільш відомих представників напряму “магічний реалізм”, автор романів “Проклятий час”, “Сто років самотності”, “Кохання під час холери” та інших. Письменник помер у Мехіко 17 квітня 2014 року, на 88-му році життя.
Як розповідало раніше BitukMedia, на книжкову премію Астрід Ліндгрен вперше номінували дитину.
У Нідерландах суд заборонив 41-річному музиканту Джонатану Джейкобу Мейєру бути донором. Чоловік вже став батьком близько 600 дітей по всьому світу. У разі порушення заборони йому загрожує штраф на суму до 100 тисяч євро.
Заборонити Джонатану Джейкобу Мейєру здавати свою сперму майбутнім батькам, а ту, що пожертвував клінікам або банкам сперми раніше, більше не використовувати – такими були позовні вимоги проти нідерландця. Позов подав фонд Donor Child Foundation як представник групи дітей цього донора та їхніх батьків разом з матір’ю одного з них.
“Я сподіваюся, що це рішення призведе до заборони масового донорства і пошириться на інші країни. Ми повинні триматися пліч-о-пліч і захищати наших дітей від несправедливості”, — підкреслила жінка. На думку позивачів, продовження донорства Мейєра порушило право на повагу до приватного життя батьків і донорських дітей. До того ж, деякі батьки вказали, що нізащо не звернулися б до Мейєра, якби знали, скільком дітям він вже дав життя.
У Donorkind Foundation зазначили, що Мейєр “перетнув межу”. Донорством чоловік займається з 2007 року. За цей час від генетичного матеріалу Майєра народилося близько 600 дітей, – йдеться у матеріалах, переданих до суду.
Джонатан Джейкоб Мейєр в залі суду. Фото – Videostill
“Всі ці батьки зараз зіткнулись з тим фактом, що їхні діти є частиною величезної родинної мережі з сотнями зведених братів і сестер, яких вони не обирали”, – наголосили юристи. Суддя, який розглядав справу, підкреслив, що Мейєр “навмисне брехав, щоб переконати використовувати його як донора”, і приховував справжні масштаби свого донорства. А тепер дії Мейєра можуть негативно вплинути на психологічний стан дітей: через велику кількість братів та сестер вони можуть зіткнутися з проблемами ідентичності та страхом підвищеного ризику інцесту.
Згідно з нідерландськими клінічними рекомендаціями, від донорської сперми однієї людини не повинно народжуватися більше 25 дітей у 12 сім’ях.
“Ентузіазм” Майєра намагались зупинити ще 2017 року. Тоді Товариство акушерства та гінекології Нідерландів заборонило йому здавати біоматеріал. Натомість чоловік вийшов на міжнародний рівень – почав співпрацювати із закордонними банками сперми. Крім того, він розміщував інформацію про свої послуги на спеціалізованих сайтах.
І от тепер Джонатану Джейкобу Мейєру, який зараз проживає в Кенії, заборонено рекламувати свої послуги та співпрацювати з організаціями, які шукають потенційних батьків. Також Майєр не може зв’язуватися з ймовірними батьками дітей, які зачаті за допомогою його сперми. Йому, серед іншого, наказали надати список усіх клінік, де він здавав сперму, та написати їм, щоб вони знищили свої запаси. За кожну подальшу здачу біоматеріалу нідерландцю загрожує штраф на суму до 100 тисяч євро.
Як розповідало раніше BitukMedia, в Іспанії інженери створили робота, який автоматизував процедуру ЕКЗ.
Повномасштабне російське вторгнення масово зачіпає цивільних. Військовим парамедикам із цим впоратися важче, бо солдати, на відміну від простих громадян, готові до війни.
Про це в інтерв’ю Bituk-Media розповіла парамедикиня-доброволець Ольга “Кроха” Башей.
Із 2014 по 2018 Ольга врятувала більше 1 тис. чоловік. Але це були в основному військові. Із початком повномасштабної війни рятувала людей у Києві, а потім вирушила у Северо-Донецьк та Лисичанськ. За час повномасштабного вторгнення цифра поранених збільшилася в рази – і це була більшість цивільних. Тож рахувати, скільки життів врятувала, Ольга перестала.
“Коли ти бачиш поранення на військовослужбовцях, ти не настільки засмучуєшся. Але коли ти бачиш, що це дитина, то навіть в голові не вкладається. І перший час я навіть не могла заїжджати додому до своїх племінників, бо я себе не зібрала б до купи”, – розповідає медикиня.
Із військовими простіше, бо вони розуміють процедуру роботи парамедика і специфічний гумор.
“Я можу сказати військовому – “кричиш, значить живий”. Бо якщо я таке скажу цивільному, то він відповість – “а ви що, мене вбити хочете?”, – каже “Кроха”.
Також вона розповіла, що дах її машини зсередини розмальований позитивними зображеннями – сонечко, веселка та небо. Так постаралися італійські волонтери.
Як повідомляло BitukMedia, бразильський футбольний клуб “Бател” зі штату Парана вирішив взяти назву “Маріуполь” і носити форму однойменного українського ФК, допоки місто не звільнять від російської окупації. Також бразильці запустили флешмоб #FcMariupolLives.
Українська компанія Ukrspecsystems презентувала розвідувальний безпілотник Shark Mini. Дрон завдовжки 125 см та розмахом крил 2,6 м є зменшеною копією безпілотника, який уже використовують військові.
Shark Mini створили, прислухавшись до побажань українських розвідників. У розібраному вигляді він вміщується у двох рюкзаках.
Shark Mini має режим автономної посадки та може бути оснащений оптико-електронною системою з 10-кратним оптичним збільшенням. Його радіус дії 35 км. Робоча висота – 1 км. Максимальна тривалість польоту – 2 год. Максимальна швидкість – 120 км/год.
Як повідомляло BitukMedia, в Україні почали розробку підводних дронів-торпед Toloka, скорочено – TLK. Вони зможуть орієнтувати та GPS та на власні сонари. Згідно із графіками, торпеда може доплисти із Одеси не лише до Криму, а й до Бердянська.
Перуанець Мігель Андрес Хав’єр потрапив на сторінки Книги рекордів Гіннеса. Чоловік зібрав 1548 сувенірів, присвячених улюбленому персонажу Marvel – Залізній Людині.
Перший свій сувенір, присвячений супергерою, винахіднику і філантропу Тоні Старку Мігель купив у 2007-му у секонд-хенді. Вихід першого фільму франшизи того ж року лише підігрів інтерес чоловіка.
Мігель зізнається, що у Старку йому подобається усе – як почуття гумора та інтелект, так і зарозумілість та роздуте его.
Мігель каже, що колекціонування допомогло йому знайти друзів – фанатів як самої Залізної Людини, як і виконавця ролі у кіно Роберта Дауні-молодшого.
Як повідомляло раніше BitukMedia, фанат франшизи про харизматичного негідника Дедпула Гарет Пітер Паліні із Ірландії потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Він зібрав 2250 предметів, так чи інакше пов’язаних із улюбленим персонажем.
Парамедикиня-доброволець Ольга “Кроха” Башей рятує життя наших воїнів з 2014-го року. За цей час юристка за освітою врятувала тисячі життів. Але з початку повномасштабного вторгнення перестала їх рахувати.
На YouTube-каналі BitukMedia вийшло інтерв’ю з нею.
Башей розповіла про те, чим відрізняються попередні вісім років війни від року повномасштабного вторгнення, що складніше – рятувати військових чи цивільних та про те, як довелося навіть прийняти пологи.
“Рятувати людське життя дуже важко. Коли поранений – «тяжкий», то у 2014-му це було на кшталт такого, що «боженька допоможи»”, – пригадує Башей.
За освітою вона юристи, тож спочатку не орієнтувалася в тому, як надавати допомогу. Каже, дуже допомогло, що у 2014-му потрапила у 25 бригаду десантно-штурмових військ – там навчали медики, потім почала вивчати тактичну медицину в інтернеті.
Зараз же, каже, важче набагато рятувати цивільних, тому що це люди, які не готові до війни. Найбільше вражають “Кроху” поранені діти, адже сама має племінників.
Підпишіться на YouTube-канал BitukMedia та натисніть дзвіночок – дізнавайтеся про нові цікаві ефіри першими!
Науковці із канадського університету Лаваль у Квебеку та французького університету у Клермоні провели дослідження мікробіоти хмар над одним із вулканів Центрального масиву у Франції. Науковців вразила кількість бактерій у високогірних хмарах, які стійкі до антибіотиків.
Науковці проводили дослідження у південному французькому регіоні Пюї-де-Дом на висоті 1465 м. Протягом 12 сесій вимірювання хмар вони встановили, що у хмарах живуть 8 тис. бактерій на міліметр води. І у геномі цих бактерій 20,8 тис. копій резистентних до антибіотиків генів.
При тому, науковці відзначають, у хмарах, що утворилися над океаном, геном резистентних до антибіотиків бактерій відрізняється від тих, що утворилися над сушею.
Про те, що хмари є переносчиками бактерій, було відомо давно.Резистентні до антибіотиків мікроорганізми живуть зазвичай на землі чи на поверхні рослин і підіймаються у повітря під час вітру чи внаслідок діяльності людини. Але науковців вразило, що їх у хмарах така кількість.
В ідеалі, треба розробити засоби, які запобігатимуть поширенню через хмари резистентних до антибіотиків генів, підсумовують науковці.
Як повідомляло BitukMedia, вчені з Університету штату Вашингтон (США) виявили, що фекалії дитинчат кенгуру можуть бути корисними у боротьбі з глобальним потеплінням. Бактерії, що містяться в них, скорочують вироблення метану в коров’ячому шлунку. Це може вирішити важку проблему виділення парникового газу метану на фермах.
Фрагмент Прадіда (Alerce Milenario) в Національному парку Alerce Costero у Вальдівії, Чилі, 10 квітня 2023 року. Фото - AFP
У лісі на півдні Чилі росте гігантське дерево, якому, як вважають, 5 тисяч років. Невдовзі його можуть офіційно визнати найстарішим у світі. Кипарис-велетень, відомий як Прадід, – джерело цінної наукової інформації. Прийнято рішення обмежити доступ туристів до довгожителята засекретити його місцезнаходження.
Дерево, яке має всі шанси бути визнаним найстарішим деревом у світі, росте на краю лісового яру за 800 кілометрів на південь від Сантьяго.
Діаметр стовбура Прадіда сягає чотирьох метрів, а висота — 28 метрів. Він належить до виду Fitzroya cupressoides – фіцройя кипарисоподібна, їх ще називають патагонськими кипарисами. Фіцройї – ендеміки для півдня Чилі та Аргентини. Ці вічнозелені дерева ростуть дуже великими, але ростуть повільно.
Чилійський Прадід. Фото – Dr Jonathan Barichivich
Вчені вважають, що вік Прадіда перевищує п’ять тисяч років. А отже, він старший за Мафусаїла. Ця остиста сосна з Каліфорнії дістала ім’я від одного з біблійних персонажів, який прожив 969 років. Зараз це дерево вважається найстарішим індивідуальним живим організмом на нашій планеті. Його вік становить 4850 років. У будь-якому випадку, Прадід і Мафусаїл вже існували, коли в іншій півкулі люди почали зводити Стоунхендж і будувати піраміди!
У 2020 році вчені за допомогою ручного коловорота з насадкою максимальної довжини зробили у стовбурі Прадіда вузький отвір, але так і не змогли дістатись центра. Аналіз зразка деревини дозволив оцінити його вік у 2400 років. На підставі цих даних дослідники побудували математичну модель. З точністю до 80% вона показала, що вік всього дерева становить щонайменше п’ять тисяч років, а, може, і більше.
Чилійський Прадід. Фото – Dr Jonathan Barichivich
В останні роки слава Прадіда тільки зростала. Дедалі більше туристів готові годинами дертись крізь густий ліс заради знімка з велетнем. Аби захистити дерево, керівництво Національного парку, на території якого росте довгожитель, вирішило обмежити доступ до нього. При цьому точне розташування Мафусаїла взагалі тримають у секреті.
Антоніо Лара, дослідник з факультету науки та клімату Австралійського університету, спостерігає за Прадідом в Національному парку Алерсе Костеро у Вальдівії, Чилі. Фото – Martin Bernetti/AFP
Такі стародавні дерева треба берегти як зіницю ока. Вони – справжні портали у минуле, зазначають вчені. Їхні річні кільця зберігають інформацію про посухи та повені, пожежі та землетруси, за ними можна судити, як життя на планеті адаптувалось до стихійних лих та кліматичних змін.
Раніше BitukMedia розповідало, як ялинки розвинули свою пірамідальну форму.