Ешлі сподівається зібрати 30 000 фунтів для благодійної організації, яка рятує собак з Румунії. Фото - BBC
У Великій Британії підліток проспав 542 ночі в наметі заради допомоги безпритульним собакам Румунії. За цей час Ешлі зібрав 10 тис. фунтів стерлінгів. Але плани в нього значно амбітніші.
За словами 13-річного Ешлі з Велвін-Гарден-Сіті, графство Хартфордшир, на благодійну акцію його надихнув приклад Макса Вузі. Той цілих два роки ночував у наметі. Перед цим хлопець відкрив збір коштів на краудфандинговій платформі з розповіддю про свою ініціативу. У результаті йому пожертвували 700 тис. фунтів стерлінгів. Ешлі наслідував його приклад. Юний британець має мету зібрати 30 тис. фунтів стерлінгів.
Ешлі вже звик до природи і каже, що тепер “не міг би уявити”, щоб спати знову у своєму ліжку. Йому подобається його спосіб життя.
Все почалося з того, що одного разу він спробував ночувати надворі. Хлопець вирішив, що це “дуже весело” і продовжив. Після місяця сну на природі прийшла думка зібрати гроші на благодійність.
Свій перший тиждень відчайдушний підліток спав на вулиці при температурі -7°C, але пригорнувся до свого собаки Берті – разом легше зігрітись.
Разом з Ешлі в наметі часто ночують його собаки. “Мені дуже подобається спати в наметі, хоча бувають ночі, коли всередину заливається дощ, а Берті постійно крутиться. Але я все одно намагатимуся досягти своєї мети — зібрати 30 тис. фунтів на будівництво притулку для собак”, – каже хлопець.
Родина Ешлі рятує собак вже 7 років. “Я відчуваю до них величезне співчуття – я так люблю собак”, – зізнається хлопець. “У нас 18-річний Джек-рассел-тер’єр, спрингер-спаніель на ім’я Берті та Лючія, італійська гонча, яку ми врятували на Кіпрі під час відпустки”.
Підліток збирає гроші для благодійної організації Paws2Rescue. Зусилля Ешлі не залишились непоміченими. Вони надихнули й його приятелів спробувати щось подібне. А один з друзів, відвідавши день народження Ешлі, і собі спав на вулиці цілий місяць.
Як повідомляло раніше BitukMedia, близько 4 тис. собак породи бігль чекають на своїх господарів після того, як зоозахисні організації врятували їх із розплідника у штаті Вірджинія, США. Тварин вирощували для медичних експериментів.
Плід-паразит - це рідкісна вроджена аномалія, при якій плід з неправильною формою розвивається на тілі свого близнюка. Фото - SCMP composite
У Китаї лікарі провели складну операцію хлопчику, який народився з чотирма ногами і чотирма руками. Йдеться про рідкісну вроджену патологію. Хірургам довелось видалили близнюка-паразита. Операція, кажуть, пройшла успішно.
Жінка на прізвище Янь з міста Шеньчжень народила дитину з рідкісною патологією: до грудей новонародженого був прикріплений близнюк-паразит. У нього були руки та ноги, але відсутні голова та серце. Малюк народився з вагою 2.9 кг.
“Ми виявили у дитини вроджену ваду серця та високий тиск у легеневій артерії. Йому довелось постачати кров’ю плід-паразит. Це збільшило навантаження на серце дитини і поставило його життя під загрозу”, – розповів хірург дитячої лікарні Мао Цзяньсюн.
Операцію зробили за два дні після народження хлопчика. Вона тривала три години. Завдання медиків було складним через тонкі стінки кровоносних судин новонародженого та проблеми з відновленням ушкоджень, завданих хірургічним втручанням. Попри це лікарі успішно видалили близнюка-паразита вагою 260 грамів.
Мао Цзяньсюн, хірург дитячої лікарні Шеньчженя, каже, що паразит був великим і явно ненормальним. Фото – Weibo
За кілька днів новонародженого виписали з лікарні. Під час обстеження лікарі зробили висновок, що дитина повністю здорова.
“Паразитний плід — це дуже серйозна вроджена вада”, – розповів хірург Мао. “Один випадок на кожні півмільйона пологів. Наскільки нам відомо, у світі зареєстровано близько 200 таких випадків”.
У Китаї щороку народжується близько 900 тис дітей з вродженими дефектами. Серед них вроджені вади серця є найпоширенішими.
Як повідомляло раніше BitukMedia, лікарі Університету Дюка (США) провели унікальну операцію на серці новонародженого хлопчика. Йому частково трансплантували живі донорські тканини серця. Раніше подібні пересадки проводили тільки з використанням мертвих матеріалів. Рости разом з організмом вони не могли
Удар дронів-камікадзе по адмінбудівлі в Одесі 25 вересня зірвав концерт українських артистів Анжеліки Рудницької та Віктора Бронюка. Вони мали виступити в рамках благодійної акції.
Захід мав відбутися у одеському Міському саду. Команда волонтерів організувала свято для одеситів та вимушених переселенців із Луганщини та Донеччини. Окрім виступу Рудницької та Бронюка, на події проводилися майстер-класи для дітей. Загалом захід зібрав кількасот людей.
Атака дронів почалася під час репетиції артистів. Почулася робота ППО, що налякало людей.
“Люди розбігалися навсібіч, хтось падав на землю, хтось ховався під дерева”, – розповідає Рудницька.
Як відомо, три безпілотники влучили в адмінбудівлю, а один збили. Хоча люди були готові повернутися на захід по завершенні нападу, влада вирішила його скасувати. Тож Рудницька та Бронюк заспівали по одній пісні і Гімн України разом із відвідувачами, після чого подія завершилася.
Як повідомляло раніше BitukMedia, мешканець Борислава, який зараз живе у Києві, Тарас Голова вирішив пробігти 25 напівмарафонів за 25 днів. Таким чином хоче зібрати 63 тис. грн на купівлю 250 аптечок IFAK для українських військових.
Мешканець Борислава, який зараз живе у Києві, Тарас Голова вирішив пробігти 25 напівмарафонів за 25 днів. Таким чином хоче зібрати 63 тис. грн на купівлю 250 аптечок IFAK для українських військових.
Голова планує збирати гроші на IFAK від Everlit, індивідуальні аптечки першої медичної допомоги, якою користуються в армії США. До неї входять, серед іншого, назофарингальна трубка з лубрикантом, щиток для ока, а також джгут для зупинки артеріальної кровотечі. Повний комплект коштує більше 2,5 тис. грн.
Число 25 обрав, бо на його думку, воно символізує цілісність України. Вирішив, що протягом 25 днів пробіжить 25 півмарафонів – 21,1 км.
Перший забіг провів у суботу, 24 вересня і відбувся на Трухановому острові. Чоловік подолав дистанцію за 1 год. 31 хв. 49 сек – це його особистий рекорд. У неділю сума пожертвувань уже становила 11 тис. грн. Загалом планує зібратися 630 тис. грн.
Перерахувати допомогу військовим можна за реквізитами на сторінці Тарас Голови у Facebook.
Як повідомляло BitukMedia, мешканка Тернополя Тетяна Чубак представлятиме Україну на конкурсі “Місіс світ – 2022”. Вона почесна консулка Угорщини в Україні, голова БФ “Подоляни” та мати трьох дітей. Про те, як відбувається підготовка до всесвітнього конкурсу під час повномасштабної війни та загрози ядерного удару, Тетяна розповіла в ексклюзивному інтерв’ю.
28-річна американка Сара Кастільо – тату-майстер та альтернативна модель. Вона інтернет-селебріті, відома під ніком Сара Саббат. Проте той факт, що 85% її тіла вкрито татуюваннями, не завжди подобається незнайомцям. Є й ті, хто звинувачують жінку в сатанізмі.
Сара зробила своє перше татуювання лише у 14 років. І до 28 перетворила свою шкіру на ходяче полотно. 85% її тіла вкрито малюнками.
За цей час вона зробила ринопластику, загострила вуха, витатуйувала очі, шрамувала лоб, пробила великі отвори в ніздрях. В неї пірсинг губ, імпланти на лобі та в грудях.
Фото – Instagram/SarahSabbath
За оцінками Сари з Ель-Пасо, штат Техас, вона витратила на процедури близько 14 тис фунтів стерлінгів (560 тис грн). Жінці подобається її “неземний” вигляд. А от її матері – дуже віруючій британці – ні. Люди часто припускають, що власниця такої зовнішності, або сатаністка або цікавиться окультизмом. Сара каже, що ніколи не займалася подібними практиками.
Сара пояснила: “Люди дивляться на мене і не знають, як приховати свою реакцію. Деяким вдається, а деяким ні. Хтось вважає мене суперкрутою, а хтось – відразливою”. Жінка каже, що їй байдуже, подобається вона людям чи ні. Але судження про неї винятково на основі зовнішності такі зачіпають. “Наскільки я знаю, сатанізм — це свого роду релігія. Я не сповідую її. Але тому, що виглядаю не так, як очікують люди, вони вважають, що можна так обзивати мене”.
Саме такі реакції змусили матір Сари з пересторогою ставитися до її унікальної естетики. Прийняти зміни допомогли ті обставини, що її донька має “законну роботу в галузі” і є “дуже доброю людиною”.
Фото – Instagram/SarahSabbath
Сара каже, що з дитинства була дикою, “ніколи не робила, що скажуть”. Друзі знають, що Сара Саббат трохи “крейзі”, тому вже нічому не дивуються. Але щиро цікавляться процесом загоєння її чергової трансформації.
Зараз жінка працює в індустрії модифікацій і хоче надихнути інших бути тими, ким вони є насправді. Аби ті могли “виражати себе через мистецтво, яке вони можуть носити постійно”.
Ще до кардинальних перетворень Сара захоплювалась унікальною зовнішністю і завжди прагнула вирізнятись. “Я справді відчуваю, що тепер я більше я, ніж раніше. Мої татуювання та зміни допомогли мені почуватися комфортніше та впевненіше”.
Процедури, може, того варті, але кожна з них супроводжується болем – як під час, так і після. Найболючішими змінами для неї стали трансформація вух, імпланти та татуювання на животі. На сьогодні лише 15% тіла Сари залишилося “природним”. Сара планує розправитись і з ними.
До слова, у квітні 2021 року модель зробила татуювання на очах і ледь не осліпла. Дівчина тимчасово втратила зір, тому що тату-майстер під час сеансу використав забагато чорнил і мало фізрозчину. За словами Сари, вона однаково не шкодує про рішення зробити тату на очах, бо з ними “почувається набагато привабливішою”.
“Я просто хочу, щоб люди знали, що бути собою – це нормально. Робіть усе, що робить вас щасливими. Ми живемо лише раз. І, звичайно, будь добрими”, – закликала Сара Саббат.
Як повідомляло раніше BitukMedia, науковці з Технологічного інституту Джорджії створили нашкірні наліпки, які дозволять людям самостійно робити собі тату. Для цього використовують мікроголки. Технологія повністю безболісна. Нанесення малюнка займає кілька хвилин.
Мешканка Тернополя Тетяна Чубак представлятиме Україну на конкурсі “Місіс світ – 2022”. Захід відбудеться 10-18 грудня. Жінка виграла конкурс “Місіс Україна-2021” і мала поїхати на міжнародний рівень у січні, але через проблеми із отриманням візи довелося чекати майже рік – і ось знову має шанс представити нашу країну.
Тетяна Чубак – почесна консулка Угорщини в Україні, голова БФ “Подоляни” та мати трьох дітей. Про те, як відбувається підготовка до всесвітнього конкурсу під час повномасштабної війни та загрози ядерного удару, вона розповіла в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia.
– Пані Тетяно, розкажіть, як це – у час війни готуватися до конкурсу “Місіс Всесвіт”? Вас “вибиває” із колїі нинішня ситуація?
– Ну звичайно, що вибиває. Звісно, це все не є емоційно і психологічно комфортно. Не хочеться святкувати, коли щодня потерпають і гинуть люди. Але я вважаю, що саме у ці дні треба говорити про Україну, про те, що ми відчуваємо – аби Україна більше була на слуху.
– Серед прогресивної української молоді є така думка, що конкурси краси – це неправильно. Бо жінок оцінюють лише за зовнішністю, і це приниження.
– Я розумію, про що йдеться. Але цей конкурс не лише про красу, а й про успіх жінки. У ньому беруть участь якраз жінки, які досягнули великих висот у бізнесі, у соціальній сфері, благодійності, науці.
Я теж не зовсім за конкурси, де оцінюється лише зовнішність. Я за те, щоб показати жінку, що вона може бути не лише гарна, але й розумна. Що вона може бути соціально активною і приносити користь громаді. І що їй це не заважає бути красивою, доглянутою і талановитою.
– Як ви зараз готуєтеся?
– Перш за все, веду здоровий спосіб життя. Це треба для того, щоб мати гарний вигляд і бути здоровою. Будуть різні фотосесії, благодійний вечір-аукціон.
Також багато беру участь в активностях, які пов’язані із благодійністю. Якраз допомагає дітям-сиротам, внутрішньо переміщеним особам, військовим. Я й раніше це робила. Але зараз треба якомога більшій спільноті донести, що Україні потрібна допомога.
У мене з’явилося багато друзів закордоном. Всі знають про Україну більше, ніж раніше. Я хочу рекламувати Україну як культурне надбання світу, говорити, що у нас дуже багато талановитих людей. Кожна учасниця має зробити подарунок конкурсу. Я обрала офорти відомого художника Романа Романишина. Хочу показати, що Україна є не лише годувальницею, а й батьківщиною для митців.
Україна – це країна мужніх, сильних, відважних і нескорених вільних людей
Також треба показати український національний костюм. Зараз відшиваємо – мій буде із борщівською вишивкою. Це те, про що знає весь світ. Нехай знають, що історія України дуже давня і у нас є свої традиції і мистецтво. Я вважаю, що дизайнерські речі теж є витвором мистецтва. Власне, працюю із дизайнеркою зі Львова Роксоланою Богуцькою, вона створить також мій вечірній образ.
Приклад борщівської вишивки. Фото: EMB ART
Треба буде за 30 секунду презентувати свою країну. Зараз підготовлюю текст для цього. Аби у період, коли у нас війна, російська агресія, показати, що Україна – це країна мужніх, сильних, відважних і нескорених вільних людей. Мої діти зараз в Україні і хочуть лишитися, працюють і вчаться тут
– Будете говорити про війну і про смерті?
– Я буду говорити про війну, про смерть і про те, що ми – сильна нація. Я не хочу, аби нас сприймали, ніби ми щось просимо. Я хочу, щоб сприймали як могутню націю із давньою історією. Ми поважаємо інші народи, але хочемо, аби до нас ставилися так же само і поважали нашу територіальну цілісність.
– Із початком війни роботи у вас додалося?
– Звичайно. Вона просто змінилася. Я президентка благодійного фонду “Подоляни” і до нас багато зверталися і із сиротинців, і зі шкіл, які виховують талановиту молодь, і з будинків людей похилого віку. Зараз додалися внутрішньо переміщені особи. Так само ми багато допомоги збираємо і передаємо на схід, на південь України. Військовим ми допомагаємо уже більше восьми років. Бо особисто для мене війна ніколи не закінчувалася. Те, що вона не була так близько, як зараз, не означає, що її не було. Тож зараз нашій армії допомагаємо активніше, але додалися ще й цивільні за звільнених територіях.
Також підтримуємо творчу молодь. Бо як, говорять, Вінстон Черчилль під час Другої світової війни спитав – а де стаття на культуру у бюджеті? І коли йому відповіли, що усі гроші мають іти на війну, він запитав – а за що ми боремося. Тому у такі важкі часи треба підтримувати усіх, кому потрібна наша допомога.
– Родина підтримує, допомагає?
– Підтримують, допомагають. Без підтримки рідних було б дуже важко. Чоловік дуже допомагає, він мені дає натхнення. Тому що насправді, презентувати країну – це дуже відповідально, і потрібно налаштувати себе відповідним чином.
– А як чоловік дає натхнення?
– Він завжди каже, що все буде добре, що треба перемогти, показати, що Україна – найкраща. Ну і якщо мені треба на пілатес піти чи спортом зайнятися, то він мені допомагає у домашніх і сімейних справах. Взагалі, емоційна і моральна підтримка – це дуже важливо.
– Де ви знаходите ресурс на фоні постійних інформацій про обстріли і смерті?
– Я завжди кажу, що нація стає сильніша у боротьбі. Ми виборюємо свою гідність, своє місце під сонцем. Мені надзвичайно шкода, що потерпає цвіт нації – діти, це надзвичайно жахливо. Але ми живемо у цікавий час, як і наші предки. Із таким сусідом ми повинні ставати сильнішими і розуміти, що ми є нація. Потрібно бути сильним, уміти захистити свій дім і надати допомогу ближньому. І коли ти бачиш, що ти корисний суспільству, це надає сил – навіть і такі важкі часи.
Ми платимо надзвичайно високу ціну і ми не маємо права схибити
Ми платимо надзвичайно високу ціну і ми не маємо права схибити. Ми маємо стати сильною нацією, повернути кожен сантиметр своєї території. За це ми і маємо боротися до кінця.
– Якщо вас дуже сильно вражає якийсь випадок на війні, як ви боритеся із переживаннями?
– Я намагаюся зберігати спокій і думаю про те, чим я можу бути корисною і як я можу допомогти. Я дякую кожному дню. Я є віруюча людина. І я знаю, що якщо я можу допомогти, я допомагаю.
Я зберігаю спокій, бо у мене троє дітей, і вони всі дивляться на мене. І я перші дні війни, коли було дуже страшно, була невідомість, і чоловік казав, можливо ти поїдеш закордон, я сказала – ні, я буду тут, бо я хочу бути корисна своїй країні і своєму народу. І буду допомагати, кому потрібно, а якщо буде потрібно – я буду захищати. Якщо дали такі випробування, значить треба їх із гідністю пройти. Як говори Теодор Рузвельт, роби те, що ти можеш, там де ти є із тим, що ти маєш.
Я зберігаю спокій, бо у мене троє дітей, і вони всі дивляться на мене
Треба об’єднуватися. Ви бачите, як українці всі об’єдналися – військові, волонтери, народ. У єдності наша сила, і ми маємо бути прикладом для своїх дітей, для нащадків.
– Ви залишаєтеся почесним консулом Угорщини в Україні?
– Так, я лишаюся на цій посаді. Я пояс– Так, я лишаюся на цій посаді. Я поясню чому. Я працюю із угорцями, які в перші дні війни надзвичайно допомагали українцям. Наприклад, у перші дні війни Екуменічна служба допомоги Угорщини передала лише нашому благодійному фонду 4 фури продуктів харчування і засобів гігієни, які я передала на південь і схід – цивільним людям і військовим. Благодійники Угорщини дуже допомогли і у перші війни надали притулок більше 800 тис біженцям з України.
Крім того, в Угорщині є спілка українців, яка фінансується урядом. Для українських дітей вони друкують підручники українською і наймають українських вчителів – бо дитині набагато важче асимілюватися ніж у Польщі. Будують українську церкву.
Моя робота більше культурна і дипломатична. Я хочу показати, що ми поважаємо кордони й історію Угорщини і хочу, аби поважали нашу націю.
– Будете використовувати досвід “Місіс світу” для своєї подальшої дипломатичної роботи?
– Так. Його і треба для цього використовувати. Треба більше налагодити стосунки із азійськими країнами, із африканськими. Донести, що Україна це їх годувальниця. Вони побачили, що з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у них виникла загроза голоду. Але ми повинні експортувати не лише пшеницю. Маємо переробляти її і отримувати додану вартість. І так з багатьма питаннями. Про це треба говорити.
Взагалі, весь світ зараз об’єднався довкола України. Ми навіть можемо не знати, але Іспанія полікувала найбільше українських військових, Словаччина передала найбільше військової техніки. Треба мати зв’язок із усім світом.
– Ви вже сказали, що будуть благодійні світські раути під час конкурсу «Місіс світ». Очевидно, що там буде можливість поспілкуватися із заможними людьми із різних країн. Як ви будете переконувати тих, хто ще не впевнений, що Україні потрібно допомагати?
– Я завжди кажу, що дипломатія – це не лише консули і посли. Кожна людина є дипломатом. Я хочу себе гарно зарекомендувати. Щоб вони розуміли, що в Україні багато таких жінок. Ставлення до одної людини може трансформуватися у ставлення до всієї нації. І якщо людина розумна, талановита і привітна, то у інших може скластися позитивний образ про весь народ. Тому я завжди кажу, що спортсмени – це спортивні дипломати, як свого часу був Андрій Шевченко чи брати Клички, художники і митці – культурні дипломати, бізнесмени – економічні і тощо.
Звісно, треба знайти людей і заохотити їх вкласти кошти у відбудову України. Але це буде так само залежати і від нашої влади. Думаю, якщо ми підтягнемо економічні умови до вимог Євросоюзу, то до нас прийдуть інвестиції. Зараз зруйнувалися старі школи ведення економіки. І ми можемо побудувати сучасне і набагато краще для наших діток.
Марі з новонародженою донькою Каді та старшою донькою Лолою. Фото - unsplash
У Великій Британії жінка двічі народила дітей у свій день народження. Різниця між її доньками – 11 років. Чоловік породіллі мав дивне передчуття, що все так і буде.
34-річна Марі Бартон народилася 20 вересня 1988 року. 20 вересня 2011 року вона народила дочку, яку назвала Лолою. Через 11 років того ж дня народилася друга дочка – Каді. За попередніми розрахунками лікаря, дівчинка мала з’явитися на світ 11 жовтня. Але не все сталось як гадалось.
Перейми почались в жінки за день до її дня народження. “Я навіть думала, що вийду з нею протягом години, вона народиться 19-го, але ні, мала протрималася до 20-го”, – розповіла породілля. “Я справді не можу в це повірити”.
На відміну від шокованої Марі в її чоловіка Джо були свої підозри: “Я казав це з самого початку, з першого УЗД, що це станеться в її день народження”. Каже, мав дивне передчуття, що все повториться.
На щастя, 11-річна Лола дуже зраділа сестричці, яка народилась на її день народження. Так і сказала – “найкращий подарунок, який я колись мала”.
Каді – подарунок мамі на день народження. Фото – Marie Barton / SWNS
Чоловік жінки Джо пожартував, що йому доведеться вигравати в лотерею, щоб купити подарунки дочкам та дружині. Крім Лоли та Каді, у подружжя є ще двоє дітей.
Джо, будівельник із Південного Оксі, додав: “Усі вони такі хороші діти, вони були на сьомому небі. Жодних ревнощів через нову дитину”.
Неймовірно, але випадковості в цій родині не закінчуються з їхніми днями народження. “Ми всі народились не тільки в один день. В кожному випадку це був вівторок. Й у всіх наших роках є подвоєння – 1988, 2011, 2022”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у 29-річної Шантель Бротон з Великої Британії народились унікальні близнюки з різним кольором шкіри. За оцінками генетиків, ймовірність народження малюків з такою особливістю – один до мільйона.
Серед українських учасників бойових дій близько 9,5% ветеранів були жінки до початку повномасштабного вторгнення. Це майже 50 тис. осіб, які мають досвід бойових дій.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia заявила а директорка Українського ветеранського фонду при Міністерстві у справах ветеранів Наталія Калмикова.
“Це унікальний досвід, яким Україна має ділитися зі світом. Це про досвід, як жінка встановлювалася в колектив, як колектив адаптувався до жінки, як змінювалася боєздатність підрозділу. Це дуже унікальні речі, які вийшли за рамки одиниць”, – каже Калмикова.
Такої кількості жінок, які не просто служать в армії, а ще й мають досвід бойових дій, певно немає жодна інша армія світу. Тож Україна цілком виконує вимоги НАТО щодо гендерної рівності у збройних силах, вважає директорка Українського ветеранського фонду.
Раніше pадник міністра внутрішніх справ України Вадим Денисенко в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia розповів, успіх української армії у стрімкому звільнені раніше окупованих територій має кілька важливих наслідків передусім для росіян. Перш за все йдеться про серйозний зсув у масовій свідомості та натяки на появу опозиції в рф.
У острівному королівстві Тогна у Полінейзії з’явився новий острів. Його вже встигли зняти із супутника. Хоча, кажуть науковці, цей вулканічний малюк, скоріш за все, не проживе довго.
Острів виник у південно-західній частині Тихого океану, яка є зоною сейсмічної активності через велику кількість підводних вулканів. Один із цих вулканів прокинувся 10 вересня, викинувши лаву, пару та попіл, повідомляє обсерваторії Землі NASA. Через 11 годин над поверхнею моря з’явився новий острів.
“Малюк” швидко росте – 14 вересня він мав площу 4 тис. кв. м, а 20 вересня – 24 тис. кв. м. Новий острів розташований на підводній горі Хоум-Ріф.
Науковці NASA попереджають, що вулканічні острови недовговічні. Але деякі можуть існувати роками і навіть десятиліттями. У п’ятницю вулкан ще вивергався, але дим і попіл не становив загрози для авіаційної сфери.
Як повідомляло BitukMedia, небо над Антарктидою, забарвилося у бордові та рубінові відтінки. Науковці пов’язують це із забрудненням атмосфери після виверження вулкана Хунга Тонга-Хунга Хаапай на півдні Тихого океану всередині січня цього року.
“Вимирання” Нільса Бо Боєсена. Третє місце. Фото - Libex 2022
Названо переможців конкурсу карикатур LIBEX 2022. Як вказують організатори, очікувано найпоширенішими темами цьогорічних сатиричних робіт стали війна в Україні та проблеми змін клімату. Головний приз отримав Джітет Кустана з Індонезії за карикатуру під назвою “Потонути в жертвах“.
“Вперед до кінця людства” – не дуже схоже на запрошення, але це ідеальна відправна точка для цьогорічного міжнародного конкурсу політичної сатири LIBEX.
LIBEX (скорочення від LIBREXPRESSION) – це європейсько-середземноморський центр, що займається захистом свободи самовираження, медіа та політичної сатири в епоху цензури та орієнтованих на прибутки медіа-магнатів.
Організація запросила 281 найкращого карикатуриста світу з 63 країн взяти участь у щорічному конкурсі.
Матеріали розглянуло міжнародне журі, яке звузило кількість заявок до 55 півфіналістів. Їхні роботи пізніше будуть виставлені в Італії у монастирі Сан-Бенедетто в Конверсано.
Очікувано, війна в Україні та проблеми змін клімату стали найпоширенішими темами цьогорічних мистецьких робіт.
Джітет Кустана з Індонезії отримав головний приз за карикатуру під назвою «Потонути в жертвах». На малюнку військовий відчайдушно чіпляється за дуло танка, який занурюється в океан жертв.
Другу премію отримала Крістіна Сампайо з Португалії за роботу «Війна». А третю – Нільс Бо Боєсен з Данії за «Вимирання».
“Перш за все винятковою карикатуру робить техніка. Гарні карикатуристи повинні вміти правильно, професійно висловити те, що вони хочуть висловити”, – розповів Тьєррі Віссоль, директор центру LIBREXPRESSION. Другим компонентом гарного політичного шаржу, на думку Віссола, є якість інформації, яку використовує карикатурист, і те, як він її аналізує. “Ви повинні розуміти, що вмілий карикатурист — це журналіст. Ви маєте знати, що відбувається, різні точки зору та наслідки цього”, — пояснив Віссоль.
Другу премію Libex 2022 отримала Крістіна Сампайо з Португалії за карикатуру «Війна». Фото – Libex 2022
Нарешті, він наголосив на важливості іронії та гумору і на тому демократизаційному ефекті, який вони можуть мати. “Я думаю, що ця професія в небезпеці, в небезпеці зникнення”.
І пояснює: “Карикатури вже давно використовуються як потужний інструмент політичної мови. Але водночас це також робить їх загрозою для можновладців, які бояться бачити критику через фотографії та карикатури».
“Тому існує цензура, яка здійснюється військовими, релігійними, політичними та бізнес силами. Вони бояться бачити яскраві зображення, які привертають увагу та змушують людей думати», – сказав Віссоль.
Крім цензури з боку авторитарної влади, карикатуристи також борються з «ринковою цензурою» та еволюцією медіа в бік більш орієнтованої інформації.
Зрештою карикатуристи вже побачили зміну наданого їм редакційного простору, і їхня кількість зменшується, – констатує директор центру LIBREXPRESSION.
“Існує реальна небезпека для демократії, якщо ви більше не зможете бачити критику через карикатури чи фотографії”, – підсумував Віссоль.
Як пеовідомляло раніше BitukMedia, у Великій Британії обрали переможця конкурсу найсмішніших фотографій з тваринами The Comedy Pet Photo Awards 2022.
Деніел Ендрю Макгінніс. Фото -Texas Sex Offender Registry
У США засудили вбивцю, який розправився з жінкою 34 роки тому у штаті Техас. Родичі домоглись повторного відкриття справи про вбивство Патриції Джейкобс. А аналізи ДНК допомогли вказати за душогуба.
Тіло Патриції Джейкобс виявили у річці Нечес на території міста Порт-Артур (Техас) 6 жовтня 1988 року. За результатами розтину, вона втопилась, але дістала удари по голові. Смерть розслідували як вбивство. Востаннє жінку бачили у нічному клубі міста Сілсбі ввечері напередодні. А за місяць водійське посвідчення та інші особисті речі вбитої знайшли під мостом неподалік техаського містечка Кунц.
Деніел Ендрю Макгінніс був тоді підозрюваним у вбивстві. От тільки довести його провину і покарати за законом не вдалося – через брак доказів. Справа залишалась нерозкритою 34 роки.
Патриція Джейкобс. Фото з сімейного архіву родини Джейкобс.
Після стількох років, у 2018-му, родичам Патриції Джейкобс вдалося домогтись відновлення справи. Нові слідчі ініціювали проведення ДНК-тестів генетичного матеріалу, отриманого з речей вбитої. Результати аналізів вказали на Макгінніса.
Після допиту та пред’явлення нових доказів чоловік був заарештований за звинуваченням у вбивстві. 20 вересня 2022 року на суді він визнав провину і був засуджений до 20 років ув’язнення. Новий вирок сумується зі 199-річним терміном, який літній злочинець вже отримав за зберігання зброї та наркотиків.
Нинішнім розслідуванням займався Дивізіон Техаських рейнджерів. Це підрозділ правоохоронних органів з юрисдикцією у штаті Техас. Техаські рейнджери розкривають різні злочини (від вбивств до корупції), діють як детективи, займаються охороною губернатора Техасу, розшукують втікачів. Оскільки для вбивства немає терміну давності, слідчі розглядають такі справи до успішного розкриття або доти, доки “не залишиться життєздатних слідів”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, поліція американського штату Пенсильванія розшукали вбивцю на ім’я Скотт Грім завдяки аналізу ДНК. Понад 30 років тому зловмисник убив жінку, а тоді надіслав листа до газети. Він полизав конверт, щоб його заклеїти – і лишив на ньому часточки слини з генетичним матеріалом.
A) Фото пацієнта з використанням обладнання VR. B) Скріншот типового середовища занурення з прикладом текстового спілкування від персоналу дослідження. Фото - Faruki et al., 2022, PLOS ONE, CC-BY 4.0
У США випробували новий спосіб знеболення під час простих операцій. Лікарі з Медичного центру Бет Ісраель Діаконіс довели, що занурення у віртуальну реальність (VR) під час операції дозволяє хірургам використовувати менше заспокійливого. Це, у свою чергу, знижує ризики небезпечних побічних ефектів.
Вчені працювали з хворими, які потребували операції з приводу синдрому зап’ясткового каналу. Зазвичай такі пацієнти під час операції отримують місцеву анестезію або ж седативний засіб, який вводять внутрішньовенно. Це може бути препарат з діючою речовиною пропофол. Він розслаблює, але не дає пацієнтам “відключитись” повністю. За необхідності дозволяє дотримуватись вказівок хірургів.
Але медиків непокоять побічні ефекти – зниження артеріального тиску, обструкція верхніх дихальних шляхів та навіть інсульт, серцевий напад і дихальна недостатність.
Аби знизити ризик можливих ускладнень, лікарі з Медичного центру Бет Ісраель Діаконіс (BIDMC) у Бостоні вирішили випробувати новий спосіб анестезії. Йдеться про занурення у віртуальну реальність. На думку масачусетських медиків, так можна звести до мінімуму потребу у седативних препаратах під час хірургічного втручання.
Дослідники виявили, що занурення у VR під час операції допоможе знизити дози седативних засобів. Є й ще один додатковий ефект – пацієнтам після операції потрібно менше часу у стаціонарі.
“Перевага VR в тому, що людина отримує імерсивний досвід (ефект занурення у штучно створене середовище, – ред.), який здатний відволікти розум від обробки неприємних моментів, пов’язаних з операцією”, – пояснив Браян О’Гара, співробітник відділення анестезії, інтенсивної терапії та медицини болю у BIDMC.
На практиці, пацієнти, яких підключали до VR під час операції, потребували значно менше пропофолу, ніж контрольна група..
“Використовуючи занурення у віртуальну реальність, можна уникнути потенційної шкоди від непотрібної седації і при цьому не ставити під загрозу комфорт пацієнта”, – резюмують автори дослідження.
Як повідомляло раніше BitukMedia, на острові Калімантан у печері Лян Тебо науковці знайшли рештки людини, яка пережила ампутацію. Кісткам 31 тис. років і вони є свідченням першої вдалої подібної операції в історії.
14-річна Седі Тессмер має алергію на воду, піт та сльози. Фото - Collects/PA Real Life
Юна американка зі штату Міссурі страждає від рідкісного аутоімунного захворювання. У 14-річної Седі Тессмер алергія на воду, піт та сльози. Зараз підліток сподівається знайти інших з аналогічною недугою. Вважається, що людей з аквагенною кропив’янкою у світі і не більше сотні.
Про те, як хвороба змінила її життя, підліток розповіла The Independent.
Через алергію вода, сльози та піт викликають в Седі Тессмер сильне подразнення на шкірі. Діагноз медиків – аквагенна кропив’янка. Це рідкісне аутоімунне захворювання, при якому червоний свербіж виникає на шкірі людини після контакту з водою.
Наприкінці минулого року мати Седі, 37-річна Ембер Саллі, вперше помітила дивну реакцію доньки на воду. Спочатку вона припустила, що Седі приймає надто гарячий душ. Однак проблема була не в цьому: при аквагенній кропив’янці подразнення не залежить від температури води, її чистоти та солоності.
“Іноді відчуття таке, ніби хтось ллє бензин на моє тіло, підпалює мене, все тіло свербить. У мене завжди виникає така реакція, коли я приймаю душ чи мою руки, і навіть коли плачу чи пітнію. Боляче до сліз, а від них стає ще гірше. Бо в мене алергія на власні сльози. Жити з цим важко”, – розповіла Седі Тессмер.
Мати вирішила перевести доньку на домашнє навчання. Аби вберегти її від постійного дискомфорту. Попри любов до футболу та плавання, дівчинці довелося відмовитися від занять спортом – піт викликає на шкірі подразнення.
У спеку Седі не може виходити на вулицю вдень. Вона змушена багато часу проводити на самоті. Дівчинка-підліток зізналася, що це сильно на неї тисне. Але вона сподівається, що її досвід буде корисний людям з аналогічною проблемою. За даними медиків, у всьому світі людей з алергією на воду не більше сотні.
У свою чергу, мати дівчинки сподівається, що дослідження хвороби просунуться вперед і невдовзі з’явиться спосіб полегшити життя тим, хто змушений жити з аквагенною кропив’янкою.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у всіх чотирьох дітей канадського подружжя Едіт Лемей і Себастьєна Пеллетьє із Квебека виявили рідкісне генетичне захворювання – пігментний ретиніт. Воно призводить до поступової втрати зору. Допоки їхні діти можуть бачити, Едіт та Себастьєн влаштували для них світове турне.
Кераміка, знайдена в печері в Ізраїлі. Фото - Courtesy of the Israel Antiquities Authority
“Виняткову” печеру знайшли будівельники в ізраїльському Національному парку Пальмахім. Лише за кілька метрів від пляжу на південь від Тель-Авіва екскаватор несподівано пробив ковшем вхід до печери. Вчені втішені – йдеться про артефакти часів Рамзеса II.
Археологи виявили всередині акуратно складені на підлозі бронзові та керамічні вироби, а також безліч глеків. Фахівці Управління старожитності Ізраїлю датували печеру та цінності всередині неї часом, коли Стародавній Єгипет на чолі з Рамзесом ІІ контролював ці землі. А також всю імперію – від сучасного Судану до Сирії.
Запечатана вона була разом з багатим начинням у XIV столітті до нашої ери. А через 3300 років стеля печери обрушилась під ковшем екскаватора.
В отвір, що утворився, й спустились археологи. Зізнаються, почувались так, ніби прийшли з майбутнього у минуле. Печера ніби «завмерла в часі».
Підлога стародавньої скарбниці виявилася усипана різноманітною керамікою та бронзовими виробами. Археологи побачили десятки глиняних посудин, глибокі та плоскі чаші, кубки з широким дном, горщики для приготування їжі, глечики для зберігання та лампи.
Кераміка, знайдена в печері в Ізраїлі. Фото – Courtesy of the Israel Antiquities Authority
Також у печері знайшли бронзові наконечники стріл. Є припущення, що у давнину їх поклали туди в сагайдаку, але за тисячі років той зотлів.
“Це відкриття, яке буває раз у житті. Вкрай рідко можна зустріти такий “знімальний майданчик Індіани Джонса”, — зізнається ізраїльський археолог Елі Яннаї. — А оскільки печера була запечатана, її більшу частину не розікрали».
Експерти вивчили деякі предмети та з’ясували, що не всі з них місцевого виробництва. Деякі гончарні вироби, припускають,, привезені з Сирії, Лівану та Кіпру. Вчені збираються також досліджувати залишки органіки на стінках посуду. Хочуть зрозуміти, що в них зберігалося у минулому.
Фахівці припускають, що майно належало заможному пану. Його поклали в могильню, для потойбічного життя власника. Вчені сподіваються, що печера розкриє їм подробиці прадавніх похоронних звичаїв. От тільки людських останків там поки не виявили.
Після відкриття печеру опечатали та охороняли. Але це не врятувало її від пограбування. Поки поліція шукає мародерів, вчені отримують запити від багатьох археологів, які хочуть взяти участь у розкопках унікального об’єкту.
Як повідомляло раніше BitukMedia, на півдні Ізраїлю знайшли скам’янілий бивень гігантського доісторичного слона. Імовірно, він належав тварині, що жила півмільйона років тому.
Якби війна зупинилася сьогодні, то кількість ветеранів і осіб, прирівняних до учасників бойових дій загалом, становила б в Україні близько 5 млн –це фактично кожній 5-й українець. Адже закон урівнює учасників АТО, ООС, Афганської війни та інших військових операцій, а також членів їх родин і родини загиблих.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia заявила а директорка Українського ветеранського фонду при Міністерстві у справах ветеранів Наталія Калмикова.
Якщо раніше багато українців вважали, що війна – це десь далеко, то зараз більше 50% населення кажуть, що хтось із їхніх близьких воює або повоював, відповідно до соцопитування, каже Калмикова.
Однак війна не повинна зупиняти розвиток підприємств. Тому фонд під керівництвом Калмикової займається дофінансуванням бізнесу.
“Під час війни нам потрібні не лише танки і ракети, нам потрібні швейні машинки”, – каже вона.
Підпишіться на YouTube-канал BitukMedia та натисніть дзвіночок – дізнавайтеся про нові цікаві ефіри першими!