Українська письменниця та публічна інтелектуалка Оксана Забужко отримала у Польщі Премію міста Краків ім. Станіслава Вінценза. Її вручаються за видатні заслуги в популяризації культури Центрально-Східної Європи.
Про це повідомляє сайт польського міста Krakow.pl.
Поляки говорять, що премію вручили Забужко як “вияв вдячності за величезну роботу, спрямовану на донесення до світу історичної, культурної та екзистенційної специфіки України, а також літературну творчість, яка дає можливість краще відчути специфіку нашого макрорегіону”.
Особливо вони відзначають збірку есеїв письменниці “Планета Полин”. Забужко каже, що адресувала цю книжку, серед інших, польському співрозмовнику. “Це чудовий співрозмовник, і я не хотіла б його втратити”, – каже авторка.
“Це дуже потрібна книжка. Ми такі близькі і так мало знаємо один про одного. Ця вражаюча зібрка есеїв – це запрошення поговорити про літературу і заплутаність історії. Її есеї читаються з великою охотою, бо Забужко пише темпераментно, відверто, навіть запально”, – рецензує польська журналістка Юстина Соболевська.
Премію вручають із 2005 року. Її присуджує комісія, яку очолює голова міської ради Кракова. До складу журі входять лауреати премії попередніх років та представники установ зі сфери культури, науки, освіти та громадські активісти, а також представник міського голови Кракова.
Лауреатами премії уже є Сергій Жадан та Олег Сенцов. Окрім права на титул лауреата, нагорода включає 50 тис. злотих ($10,7 тис.), статуетку та диплом.
Раніше в інтерв’ю BitukMedia Забужко сказала, що Україні вдасться вийти з-під впливу російської культури. Зокрема, літератури, що зросла на культі сили і смерті. Це невідворотний і логічний результат нинішньої кривавої війни. Зміниться і ставлення до так званих класиків.
Американка зі штату Юта, 56-річна Ненсі Хаук, народила доньку для свого сина та його дружини. Жінка каже, що це був чудовий і духовний досвід, який вона розділила зі своєю сім’єю. Стать малюка сурогатна мати передбачила з перших тижнів вагітності.
“Скільки людей можуть спостерігати, як їхня мама народжує?” 33-річний Джефф Хаук розповів про свою маму Ненсі Хаук, яка стала сурогатною матір’ю для нього та його дружини.
Джефф та Камбрія протягом багатьох років боролися з безпліддям і двічі вдавалися до штучного запліднення (ЕКЗ). З медичною допомогою в подружжя народилося четверо дітей – дві дівчинки та два хлопчики. Через ускладнення після пологів жінці видалили матку, парі важко далось усвідомлення, що дітей вони більше не матимуть. Тоді 56-річна Ненсі запропонувала сину і невістці стати сурогатною матір’ю їхньої дитини. Жінці зробили ЕКЗ й у травні вона дізналась про свою вагітність.
Хоча ідея перебувати в пологовому залі, поки ваша мама народжує, може здатися недоречною, Джефф каже: “Я це так не сприймаю”. Другого листопада на світ з’явилася довгоочікувана донька та онука. Джефф, який був поруч із матір’ю під час пологів, стверджує, що це була “дивовижна мить”. “Для мене дійсно дуже цінно, що це моя дочка”, – додає він.
Ненсі народжувала близько дев’яти годин. Жінка каже, що це був чудовий і духовний досвід, який вона розділила зі своєю сім’єю. “Все пройшло чудово, і ми щасливі, що в нас є ця маленька”, – ділиться вона. Мама-бабуся зараз відновлюється після пологів. Зізнається, що в неї купа “нових емоцій від народження дитини, бо це той випадок, коли не приносиш з собою дитину додому”. “Це поєднання глибокої вдячності та деякого смутку від розлуки”, – розповідає вона.
Ім’я новонародженої – Ханна – запропонувала Ненсі. За словами Джеффа, його мати, щойно дізнавшись про свій позитивний тест, прокинулася посеред ночі і почула тихий голос. Він сказав: “Мене звати Ханна”.
Ненсі, яка працює помічником проректора Технічного університету Юти, називає це “справді особливим і духовним досвідом”, адже вона була впевнена, що дитина буде дівчинкою задовго до того, як лікар називає стать малюка на УЗД.
Подружжя стверджує, що вибір імені для доньки – це чудова можливість віддати шану її бабусі. “Я одразу зрозуміла, що це її ім’я”, — додає новоспечена мама п’ятьох дітей, впливова особа в соціальних мережах і співвласниця некомерційної танцювальної студії.
Родина Хаук.Фото – LAURA SHEPPARD
Як повідомляло раніше BitukMedia, у Великій Британії 40-річна Габі Хаглер несподівано стала матір’ю … четверні. За словами жінки, вони з чоловіком планували народити останню, четверту, дитину. Але суттєво перевершили свої сподівання.
Відвідувачка дивиться на «Створення Ісуса на хресті» Рембрандта в музеї Бредіуса в Гаазі, 3 листопада 2022 року. Фото - AFP/Koen van Weel/ANP
У музеї Бредіуса в Гаазі (Нідерланди) понад сто років зберігався ескіз, виконаний олійними фарбами. Весь цей час його вважали “грубою імітацією” Рембрандта. Тепер експерти визнали, що це оригінал.
Йдеться про роботу “Воздвиження хреста”, датовану 1640 роком. Довгий час вважалося, що нарис зробив хтось з послідовників Рембрандта. І тільки нещодавнє дослідження показало, що автор — він сам.
Абрахам Бредіус, перший куратор музею, придбав ескіз ще 1921 року. Він був упевнений, що має справу з оригіналом, але інші мистецтвознавці його не підтримали. Аргумент проти був такий – брутальні мазки цієї роботи не можуть належати Рембрандту.
Сучасне інфрачервоне та рентгенологічне дослідження остаточно закріпило авторство “Хреста” за великим голландським живописцем. Манера поводження художника з пензлем відповідала манері великого майстра 17 століття.
Тепер фахівці впевнені, що Рембрандт просто хотів відпрацювати загальний план. Він кілька разів змінював композицію картини та розташування елементів. Художник не дбав про акуратність мазків.Тому вони і здаються грубими.
“Дослідження показує, що в ескізі є кілька змін, внесених самим художником під час малювання, а це означає, що його композиція була творчим процесом, митець передумав під час роботи. Він безперечно не копіював іншу картину”, – йдеться в повідомленні.
Рембрандт “Воздвиження хреста” (бл. 1640-х). Фото – Museum Bredius
Роботу додатково проаналізували реставратори з Рейксмузеум в Амстердамі, які підтвердили її автентичність.
“Відкриття було приємним сюрпризом”, – прокоментував представник музею Бредіуса Борис де Мунік. “Ми вже мали один твір пензля Рембрандта, а тепер раптом в нас їх два!”.
Ескіз відсилає до картини Рембрандта «Воздвиження хреста» 1633 року, що зберігається в художньому музеї “Стара пінакотека” (Alte Pinakothek) в Мюнхені (Німеччина).
Як повідомляло раніше BitukMedia, картина Піта Мондріана цілих 75 років виставлялася в музеї догори дригом. Помилку помітила кураторка музею. Попри відкриття робота голландського абстракціоніста, як і раніше, висітиме у неправильному положенні. На те є свої причини.
Уряд острівної країни Фіджі у Тихому океані вирішив переселити населення через зміни клімату. Але люди опинилися між молотом та наковальнею – з одного боку їхні будинки затоплює океан, з іншого – їх гнітять бюрократичні процедури та брак коштів.
Про те, як люди рятуються від “великої води” та постійних катаклізмів розповідає The Guardian.
Урядовий проект Фіджі про переселення людей на 130 сторінках має назву “Стандартні операційні процедури для запланованих переїздів”. Він має на меті пересилити тих громадян, будинки яких затопили чи затопить невдовзі.
Країна Фіджі, яка лежить на схід від Австралії, розташовується на понад 300 островах і має населення близько 1 млн людей. Фіджі – 14-а у списку 15 країн Океанії, яким загрожують зміни клімату. Вона потерпає не лише через зростання рівня океану, а й через постійні тайфуни.
Наразі 42 фіджійські села визнані такими, що потребують переселення в найближчі п’ять-десять років через наслідки кліматичної кризи. Шість уже переїхали. Кожен новий циклон або стихійне лихо несе з собою ризик, що до списку додадуться нові села. Люди потерпають від ураганів та зсувів ґрунту із гір, які нищать будинки і забирають життя людей.
Фіджі має гірську місцевість. Тому будинки важко переносити із місця на місце. Але окрім будинків треба перенести всю інфраструктуру, лікарні, церкви і навіть кладовища. Люди стикаються із фінансовими, метаріально-технічними, політичними та духовними проблемами.
Одна з головних проблем – знайти, куди переїжджати. Якщо у общини немає землі подалі від океану, вона може спробувати домовитися із іншою общиною. Деяким селам виділяють землю на державному рівні – ринок землі на Фіджі не працює. Буває так, що люди чекають, поки їм побудують нові будинки і живуть у тимчасових таборах.
Перше село, яке переселили, – Вунідоголоа. З одного боку, проект видався успішним. Спільнота володіла землею і лісом – і тому у них були ресурси на будівництво нових будинків. уряд Фіджі профінансував значну частину переселення, а Міжнародна організація праці надала певні кошти для оплати праці робітників.
Ліворуч – село Вунідоголоа, зруйноване ураганом. Праворуч – нові будинки для селян. Фото: Walter Gerard
Але з іншого боку – людям побудували будинки, але не побудували кухні. Планували, що кухні будуватимуть окремо, але фактично селяни добудовували їх потім самі – розбирали свої старі будинки і з того матеріалу будували.
Крім того, село побудували біля дороги. З одного боку, це зручно. А з іншого боку раніше у селі був “сухий закон”. Зараз там легко можна дістати випивку і тому зростає рівень злочинності.
Крім того, раніше це було рибацьке село, а зараз його перенесли усередину країни, і людям ніяк займатися звичним їм промислом.
Однак, більшість людей погоджуються, що жити стало краще. У нових будинках є вигрібні ями, змивні туалети та сонячні панелі.
Є й інші проблеми. Наприклад, село Тукуракі переїхало на землю сусідньої общини. Але корінні мешканці тепер незадоволені – переселенцям побудували красиві будинки із туалетами і кухнями, а їхні будинки старі. Це стало джерелом конфліктів.
Але найбільша проблема – країна просто не “тягне” самостійно переселяти людей. Гроші на ініціативу намагалися збирати із місцевого бізнесу, але все рівно недостатньо. 2020 року Нова Зеландія стала першим міжнародним партнером, який здійснив пожертву безпосередньо до цільового фонду, внісши $1,25 млн. Але поки що Фіджі у більшості лишається сама зі своїми проблемами.
Як повідомляло BitukMedia, 25 жовтня Меджліс кримськотатарського народу відкрив у турецькому Стамбулі Координаційний центр із гуманітарних питань. Він допомагатиме евакуйованим із Криму українцям.
Рожева стрічка - нагадування про важливість обстеження грудей.
Вчені зі Школи медицини Університету штату Вашингтон (США) повідомили, що ДНК-вакцина проти агресивного типу раку молочної залози пройшла першу фазу клінічних випробувань на людях. Експериментальний препарат показав себе як цілком безпечний. Він здатний викликати сильну імунну реакцію на ключовий білок пухлинних клітин.
Перші випробування вакцини на людях провели ще у 2001-2010 роках. Але оскільки за пацієнтами спостерігали ще протягом десяти років після лікування, то повні результати отримали лише зараз.
На сьогодні йдеться про створення потенційної вакцини проти раку. Як і інші протиракові вакцини, вона призначена не для профілактики, а для більш ефективного усунення пухлин імунною системою.
У всьому винний білок HER2 – при HER2-позитивному раку молочної залози пухлинні клітини виробляють його у надмірних кількостях, концентрація може зашкалювати в сотні разів. Такий тип онкозахворювань вважається найбільш агресивним та часто повертається після курсу терапії.
При цьому надвиробництво білка HER2 здатне викликати цитотоксичну імунну реакцію. Простими словами, власні імунні клітини організму атакують і вбивають злоякісні клітини. В цьому випадку хворобу вдається подолати набагато ефективніше, рецидиви трапляються рідше, а тривалість життя після лікування зростає.
Аби штучно стимулювати таку цитотоксичну імунну реакцію, вчені створили препарат, який ніби містить призначену для ракових клітин «ДНК-інструкцію» зі збирання білка HER2. Коли вакцину вводять у пухлину, клітини у області ін’єкції починають активно виробляти білок, користуючись отриманою «інструкцією». Потім на цей процес звертає увагу імунна система, слідує потужна реакція у відповідь, в ході якої ракові клітини гинуть.
У першій фазі випробувань взяли участь 66 жінок на пізній стадії HER2-позитивного раку молочної залози. Уколи робили раз на місяць, жінки також отримували препарат, що посилює цитотоксичну імунну реакцію.
Дослідники дійшли висновку, що вакцина безпечна – вона не викликала у жінок жодних серйозних побічних реакцій. При цьому препарат успішно стимулював потрібну імунну відповідь – змушував імунні клітини атакувати ракові. Найефективнішою виявилася середня доза вакцини.
Ба більше, 80% учасниць дослідження до кінця десятирічного періоду спостережень були живі. Виходячи з таких позитивних результатів, вчені планують якнайшвидше провести наступні етапи клінічних випробувань.
Як повідомляло раніше BitukMedia, фіолетові помідори визнали безпечними для людей. Вчені домагались цього ціле десятиліття. ГМО-томати, збагачені корисними антоціанами, створили у Великій Британії ще 15 років тому. Але вільно вирощувати їх дозволили лише зараз – і тільки у США. Томати такого незвичного кольору можуть допомогти у лікуванні онкологічних хвороб.
24 бронзові статуї знайшли археологи під час розкопок етруських термальних лазень у Сан-Кашано-дей-Баньї поблизу італійської Сієни, регіон Тоскана. Їм 2,3 тис. років. Знахідки називають “абсолютно унікальними”.
Серед найбільш примітних знахідок – статуя сплячого ефеба (юнака, який досяг повноліття), який лежить поруч із Гігеєю, богинею здоров’я. Ця скульптура була визнана найбільш значучою подібною знахідкою за останні 50 років.
Поруч із ефебом і Гігеєю знайшли статую Аполлона та два десятки інших, що зображують матрон, дітей та імператорів. П’ять зі знайдених 24 статуй мають висоту майже метр. Поруч із ними археологи знайшли тисячі монет, а також етруські та латинські написи. Монети кидали у джерела як знак подяки богам.
Фото: unistrasi.it
У свій час все це могло належати римській та етруській еліті, припускають науковці, – землевласникам, місцеві володарям та римським імператорам.
Фото: unistrasi.it
Вважається, що лазні і статуї побудували етруски у 3 ст. до н.е. Їх часто відвідували римські імператори, такі як Август.
Сучасний курорт має 42 гарячі джерела і розташований неподалік від стародавнього попередника. Він є одним із найпопулярніших спа-центрів Італії.
Массімо Осанна, генеральний директор музеїв Міністерства культури Італії, каже, що знахідки є найбільш значущим відкриттям з 1972 року біля узбережжя Калабрії поблизу Ріаче було знайдено два повнорозмірних грецьких бронзових зображення оголених бородатих воїнів.
Керівник розкопок Якопо Таболлі називає відкриття “абсолютно унікальним”. Він досліджує ці лазні із 2019 року.
“Це найбільше сховище статуй стародавньої Італії та єдине, чий контекст ми можемо повністю реконструювати”, — сказав Таболлі.
Фото: unistrasi.it
Етруська цивілізація була розвинута в Італії переважно в центральних регіонах Тоскани та Умбрії. Вона існувала протягом 500 років до приходу Римської республіки. Етруски справили сильний вплив на римські культурно-мистецькі традиції. Між римлянами та етрусками точилися війни. Але характерно, що лазні були “мирною гаванню”, де дві культури співіснували разом.
Раніше на розкопках біля іншого курорту у Тоскані – італійського міста Сан-Кашіано-ін-Валь-ді-Пеза знайшли древні статуетки, які були символами родючості. Вони мають вигляді фалоса, матки і грудей. Вони і 3 тис. монет були вкриті мулом геотермального джерела.
Як повідомляло BitukMedia, на вул. Вознесенський узвіз у Києві активісти знайшли древню печеру часів Київської Русі. На її стінах зображені графіті тварин та скандинавські руни.
На вул. Вознесенський узвіз у Києві активісти знайшли древню печеру часів Київської Русі. На її стінах зображені графіті тварин та скандинавські руни.
Про це у Facebook написав пам’яткоохоронець, експерт Центру розвитку міст Дмитро Перов.
На місці, де знайшли древню печеру, знаходиться напівзруйнований будинок. Його адреса – Вознесенський узвіз, 25. Вознесенський узвіз сполучає історичну місцевість Старий Київ та Поділ. Ділянку, де печера, планують передати забудовнику, пише Українська Правда.
Перов розповів журналістам, що пам’ятав розповіді бабусі про печеру поруч із будинком. Нещодавно він відшукав її з друзями. Це виявився комплекс із чотирьох печер, вхід до двох із яких зараз замулено.
Фото: Дмитро Перов
“Серед звивистих лабіринтів давньої печерної споруди знайшли анімістичні зображення тварин та графіті більш пізнього “варязького” періоду. Руна Альґіз (або “куряча лапа”), обриси якої можна побачити на одній зі стін комплексу, використовувалась древніми варягами як символ захисту, оберіг, символ життя. Такі символи наносили на стіни дому та використовували як оберіг”, – пише Перов у Facebook.
“За словами науковців, печерний комплекс сягає віку Київської Руси та схожий за конфігураціями до Варязьких та Смородинової печери”, – продовжує він.
Запрошений активістами археологі Тимур Бобровський вважає, що печера використовувалися скандинавами для захисту під час військових дій.
Анімалістичне графіті. Фото: Дмитро Перов
“Печера за параметрами, розташуванням, характером склепінь може бути віднесена до особливої групи історичних київських підземель”, – вважає Бобровський.
Руна Альгіз – пошкоджена з часом. Фото: Дмитро Перов
Варязькі печери – це частина печер Києво-Печерської лаври. Але існувала вона до заснування храму і, ймовірно, використовувалася скандинавами, які на той час сплавлялися Дніпром чи ходили у набіги. Зокрема, існує легенда, що варяги там заховали золото, коштовності та візантійський посуд.
Як повідомляло BitukMedia, “виняткову” печеру знайшли будівельники в ізраїльському Національному парку Пальмахім. Лише за кілька метрів від пляжу на південь від Тель-Авіва екскаватор несподівано пробив ковшем вхід до печери. Вчені втішені – йдеться про артефакти часів Рамзеса II.
8 листопада Павло Зібров презентував змінену композицію під назвою “Мертві орки не гудуть”. Це рімейк одного з найпопулярніших хітів відомого українського артиста. В оригіналі не гудуть мертві бджоли, але часи зараз інші.
Мультяшний кліп до пісні Зібров розмістив на своєму YouTube-каналі. У треку співак з’явився в образі Рембо, який знищує окупантів за допомогою біологічної зброї – бойових бджіл у синьо-жовту смужку.
“Я у славнозвісній ролі Зібрембо повертаюсь! Разом з вусатими бойовими бджолами долаємо opkів-мoskалiв!”, – написав Павло Зібров під відео.
В оновленому тексті пісні співак згадав головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а також байрактари, джавеліни та іншу потужну зброю українських захисників.
Як повідомляло раніше BitukMedia, український репер Ярмак (YARMAK) оновив свою легендарну пісню “22”. У лютому 2014 року вона стала одним з гімнів Євромайдану. Нова версія називається “Моя країна” і звучить українською.
Мем “Жінка кричить на кота” продадуть 18 листопада як NFT – різновид криптовалюти. 25% від отриманої суми піде на допомогу українським дітям. Торги ініціював благодійний фонд Unchain.Fund, який об’єднав криптотрейдерів із усього світу для допомоги Україні.
Про намір виставити мем на продаж Unchain.Fund повідомив у Instagram.
NFT – різновид криптовалюти, у який конвертують цифрові зображення, відео та іншу інформацію із мережі задля продажу. Наприклад, агентство Zlodei (BADS) нещодавно продало таким чином мем “Coffin Dance” із темношкірими трунарями, які танцюють із труною на плечах. $250 тис. тоді передали у фонд “Повернись живим”.
Zlodei (BADS) уже висловили готовність проводити аукціон. Згоду дали і власники аукціону – телеведуча Тейлор Армстронг (та сама жінка із мему) та сім’я власників кота Смаджа.
Аукціон відбудеться 18 листопада на платформі Foundation.app marketplace о 13-й за північноамериканським східним часом (EST) – за ним живуть, наприклад, штати Вашингтон, Нью-Йорк та Філадельфія.
75% отриманих коштів розділять між собою власники мема та організатори аукціону. 25% отримають українські діти.
Мем “Жінка кричить на кота” (Woman Yelling at a Cat) – це колаж двох зображень. Одне – розпачлива Армстронг на кадрі із шоу “Справжні домогосподарки з Беверлі-Хіллз”, друге – збентежений кіт Смадж, перед яким стоїть тарілка із овочами. Мем став популярним 2018 року. Кіт зазвичай передражнює жінку.
Як повідомляло BitukMedia, унікальний рожевий діамант Williamson Pink Star вагою 11.15 каратів продали на аукціоні Sotheby’s у Гонконгу за $57,7 млн – майже удвічі дорожче, ніж планували. Ціна зросла через те, що камінь схожий на весільний подарунок покійної Єлизавети ІІ, і його видобули із тієї ж шахти, кажуть експерти.
Хоуп - кошеня без статевих ознак. Фото - dailymail
В Англії ветеринари зіткнулися з незвичайним явищем. Там виявили кошеня без статевих ознак. Під час огляду у благодійній організації з’ясувалось, що безпритульна тварина не є ні самцем, ані самкою. Кажуть, йдеться про випадок агенезії — нездатності органу розвиватися. Тепер особливій тварині шукають новий дім.
Огляд проводили ветеринари з благодійній організації для тварин у графстві Гейтсхед, що на північному сході Англії.
Смугасте біло-сіре кошеня на ім’я Хоуп передала до рятувального центру Cats Protection сім’я, яка визнала свою нездатність опікуватись твариною. Спочатку ветеринари подумали, що мають справу з кошеням жіночої статі. Але, ні. Як можна встановити стать без зовнішніх статевих органів? А саме їх і не було у кошеня віком 15 тижнів.
Фіона Брокбенк, старша польова ветеринарна офіцерка, припустила, що це випадок агенезії. Так називають вроджену відсутність або недорозвиненість якої-небудь частини тіла. Це явище загалом досить рідкісне. Брокбенк, за її словами, не стикалась з таким раніше. Вона наголосила, що для цього захворювання немає навіть загальновживаного наукового терміну.
“Існує ймовірність того, що деяка ектопічна тканина яєчника ховається всередині, але ми вважаємо, що це малоймовірно”, – додала ветеринарка.
Деякі інші члени притулку зазначили “особливість” кошеня Хоупа. Вони повідомили, що доглядати кошеня було досить приємно. Тварину вакциновано, і вона навіть має страхування. У Хоупа (Хоуп) поки не має господаря, але у центрі сподіваються, що обов’язково знайдеться людина, яка прихистить особливе кошеня.
Як повідомляло раніше BitukMedia, кішки можуть зберігати ДНК з місць злочинів. Збіги з людиною, що цікавить, можна знайти у 70% випадків. При цьому не має значення, як давно вона чи він контактували з кішкою і якої довжини в тварини шерсть. Таких висновків дійшли біологи з Університету Фліндерс (Австралія). Судмедексперти запропонували використовувати домашніх котів в якості доказів злочинів.
У Луцьку Обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка обладнав сцену та глядацьку залу у своєму підвалі. Перша благодійна вистава уже відбулася.
В.о. директора театру Сергій Скулинець каже, що ідея “театру в укритті” виникла після того, як вистави доводилося переривати, аби разом з глядачами спуститися у сховище під час повітряної тривоги, або взагалі переносити.
“Тому виникла ідея створити театр в укритті. Тут були голі стіни, але ми все зробили власними силами. В цьому приміщенні безпечно, і театральне життя продовжуватиметься”, – каже Скулинець.
Фото: Волинська ОВА/ Facebook
Перша вистава, яка відбулася у бомбосховищі, була благодійною – збирали кошти на автомобіль, рації та тепловізор для бійців 72-ої окремої механізованої бригади. Наприкінці листопада відбудеться вистава “Діалог зі снайпером”.
Як повідомляло BitukMedia, 16 липня в Ужгороді актори розбомбленого Маріупольського драмтеатру зіграли свою першу виставу після трагедії. Вони показали п’єсу про Василя Стуса «Крик нації» на сцені Закарпатського обласного музично-драматичного театру ім. братів Шерегіїв
Поні Памукель заввишки лише 50 см. Фото - Bernd Thissen/dpa
Заввишки 50 см цей німецький поні, можливо, найменший у світі. Його ім’я Памукель. Власниця поні сподівається, що вже невдовзі її тварина потрапить до Книги рекордів Гіннесса. А поки Памукель…трохи недоріс.
Памукель породи шетлендський поні живе у своєї господині в німецькому місті Бреккерфельд понад два роки.
Коли він потрапив Карола Відеманн, його зріст становив 46- 47 сантиметрів. Відтоді поні майже не ріс. “Таке трапляється і в людей, коли народжуються діти мініатюрної комплекції. Саме це сталося з моїм поні. Примхи природи», – розповіла Відеманн.
З таким малим зростом важить Памукель теж небагато – лише 35 кілограмів. За даними британського Клубу шетлендських поні, маленькі представники цієї породи мають важити близько 120 кілограмів. Отже, Памукель вочевидь не доріс.
У вільний від своїх повсякденних справ час Памукель відвідує дитячі садки та будинки для людей похилого віку. Бо він – терапевтичний кінь.
Чи стане він рекордсменом, поки що неясно. Спочатку потрібно дочекатись, поки поні виповниться 4. А це ще близько року. Тоді він вважатиметься досить дорослим, щоб фахівці могли зробити точні заміри та включити його до Книги Гіннеса.
Сьогодні найменшим вважається поні Бомбель з Польщі. Його зріст 56 сантиметрів та 7 міліметрів.
Як повідомляло раніше BitukMedia, улюбленець чоловіка зі штату Мічиган удостоєний титулу Книги рекордів Гіннеса як найвищий живий домашній кіт. Інший вихованець – володар найдовшого хвоста. Ці тварини – родичі котів-рекордсменів, що трагічно загинули у пожежі.
Шведський інженер Лінус Окессон вже не перший рік створює різні інструменти на базі Commodore 64. Тепер розробник вигадав восьмибітний електронний акордеон.
Фото - скрін YouTube
Шведський інженер та музикант Лінус Оккесон змайстрував зі старовинних портативних комп’ютерів минулого століття новий музичний інструмент. На вигляд – акордеон або баян. Винахідник називає його “коммодордеон”. Його звучання нагадає вам саундтреки перших відеоігор.
Життя новому музичному інструменту дали Commodore 64. Це домашні портативні комп’ютери з оперативною пам’яттю 64 Кб. Рік випуску 1982. Оккесону знадобилося два такі пристрої та три з половиною роки роботи.
З клавішами було найпростіше – підійшли клавіатури комп’ютерів. А ось щоб зробити сильфони або міхи – гофровану камеру посередині, – довелося буквально розпорошити нутрощі Commodore. Для кожної складки, за словами винахідника, він потребував трьох комп’ютерних дискет – розрізати їх за двома напрямками і скріпити клейкою стрічкою. Через те, що у Commodore динаміки не передбачені, весь звук виведений через спеціальний роз’єм.
Коммодордеон працює за тим самий принципом, що й його класичний прототип: потрібно натискати на клавіші, зсувати і розсувати міхи. От тільки “сучасний” винахід має два режими гри – живий і запрограмований. У першому випадку клавішам відповідають ноти, а в другому – вже готові завантажені акорди та музичні семпли.
Також, за словами автора, для коммодордеону він придбав окреме джерело живлення. Через нього комп’ютери, з яких він зроблений, можуть включати та завантажувати користувацьке музичне програмне забезпечення. Воно записується на плату в кожній машині окремо.
Інженер-винахідник бачить в інструменті один величезний недолік – коммодордеон не ергономічний. На такому годинами техніку не відпрацюєш. Коммодордеон від Лінуса Оккесона сильно навантажує ліве зап’ястя, руку та плече. Більшість клавіш на лівій стороні важкодоступні, тому зап’ястя треба сильно зігнути, і в той же час рука повинна нести велику вагу під час роботи з міхом. Проте інженер має намір врахувати цю проблему у своїх майбутніх розробках.
Лінус Оккесон, інженер та автор YouTube-канала, відомий тим, що створює незвичайні музичні інструменти.
Як повідомляло раніше BitukMedia, британське об’єднання Evolution Music створило альтернативу вінілу – біопластик на основі цукру. Така платівка працює та звучить як звичайна. От тільки не містить вуглецю, отже екологічна. При цьому унікальний склад дозволяє не змінювати вже існуюче обладнання та виробничі процеси заводів.
Британські вчені вперше в історії перелили людині штучну кров. Вирощені в лабораторії еритроцити отримали двоє здорових добровольців. Штучні еритроцити можна буде переливати людям з різними захворюваннями крові.
Про це повідомляє прес-служба Кембриджського університету.
Клінічні випробування технології відбуваються у рамках дослідницького проекту Restore. Еритроцити виростили зі зразків крові людей з бази донорів Національної служби охорони здоров’я Великої Британії. Спочатку з біоматеріалу виділили стволові клітини, а вже потім диференціювали їх.
На відміну від звичайних, усі штучні еритроцити молоді – у справжній крові донорів є клітини різного віку. Добровольці отримали по 5-10 мл рідини з ними – це десь 1-2 чайні ложки.
“Сподіваємось, що вирощені в лабораторії еритроцити житимуть довше за звичайні донорські. Якщо наше випробування, перше подібне у світі, пройде успішно, пацієнтам, які зараз потребують регулярних тривалих переливань крові, у майбутньому буде потрібно менше таких процедур. Це зможе змінити їхнє лікування”, – заявив провідний автор роботи Седрік Гіверт.
Штучні еритроцити можна буде переливати людям з анемією та іншими захворюваннями крові, а також пацієнтам з рідкісними групами.
За словами професора клітинної біології Бристольського університету Ешлі Той, “це величезний крок для виробництва крові зі стовбурових клітин”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, британські науковці з Бристольського університету під керівництвом Ніколь Торнтон відкрили новий набір груп крові. Дослідження розкриває 30-річну таємницю і пояснює одну із причин, чому жінка може втратити дитину.
50-річна Лінда Потгітер із Південно-Африканської Республіки встановила світовий рекорд, 23 рази стрибнувши з мосту протягом години. Жінка стрибала у техніці банджі-джампінгу на мотузці довжиною більше 20 міз 216-метрового мосту.
Кожен стрибок Лінди зайняв у неї приблизно 2,5 хвилини. Таким чинов вона встановила світовий рекорд із банджі-джампінгу під відкритим небом. Попередній рекорд – 19 стрибків – ніхто не наважувався подолати 19 років.
Стрибала жінка із навищого у ПАР мосту Блокранс, який здіймається над однойменною річкою і має висоту 216 м.
Фото: guinnessworldrecords.com
Лінда каже, що для неї банджі-джампінг – це спосіб подолати страх. У юності, пригадує жінка, вона багато чого боялася, бо росла у аб’юзивному оточенні у кількох родинах.
“Я вирішила, що маю регулярно робити щось, що викликає у мене страх”, – каже Лінда. Тож вона обрала скайдайвінг і банджі-джампінг. “Вони дуже швидко стало стилем життя, і справді підвищують мою впевненість”.
Фото: guinnessworldrecords.com
Виконання багатьох стрибків протягом години вимагає внутрішньої сили та тренованої серцево-судинної системи. Однак, каже тренер Лінджи Юджин Елофф, рекорд – це 90% робота мозку і лише 10% – тіла.
Лінда трималася добре, на 23-й хвилині після 10-го стрибка вона збиралася продовжувати, але за кілька стрибків почала показувати ознаки втоми. Після 19 стрибка жінка насилу могла стояти, але вирішила продовжувати, аби побити рекорд. 23-й стрибок вона здійснила на останній хвилині.
Встановивши рекорд, жінка сказала, що вся слава належить її богу, а також подякувала дітям та чоловіку.
“Ми можемо робити все, що задумаємо. Це було неперевершено”, – каже Лінда.
“Я ніколи не бачила нічого подібного, і я думаю, що зараз цей рекорд досяг свого піку. Буде дуже, дуже важко побачити, як його поб’ють”, – каже суддя Книги рекордів Гіннеса Софія Грінакр.
Як повідомляло BitukMedia, український ветеран, колишній боєць 51-ї омбр Богдан Ушарук став першим українцем, який подолав ультрамарафон Морської піхоти США – 50 км. Загалом у забігові у столиці США Вашингтоні брали участь четверо ветеранів із України.