Середа, 9 Липня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 341

Майбутнє сьогодні: безпілотні пасажирські автобуси виходять на маршрути

0
У Південній Кореї на маршрути вийдуть безпілотні пасажирські автобуси. Фото - Yonhap

У Південній Кореї вперше запустять безпілотні пасажирські автобуси. Вони курсуватимуть маршрутом завдовжки 22,4 км. Перші три місяці проїзд буде безоплатним.

Про це повідомляє видання The Korea Times.

Маршрут автономних автобусів проходитиме між міжміським автовокзалом Седжон і станцією Осон у Чхонджу, що в провінції Північний Чхунчхон. Паралельно з ними курсуватимуть і звичайні автобуси.

Безпілотним автобусам присвоять окремий номер маршруту. Спершу запустять лише два автономні автобуси. З метою безпеки в них перебуватиме водій і працівник служби безпеки. Безпілотники здійснюватимуть шість рейсів – з полудня до 16:00, з понеділка до п’ятниці та зупинятимуться на восьми зупинках.

Фото – Yonhap

Пасажиром може стати будь-який охочий безоплатно – для участі у програмі достатньо буде відсканувати QR-код, розміщений на деяких зупинках. Після трьох місяців тестових поїздок планується розпочати платне використання. Вартість послуги така сама, як і за проїзд у звичайному автобусі.

Міністерство землі, інфраструктури та транспорту Південної Кореї обрало за мету комерціалізацію безпілотних автобусних маршрутів у місті до 2025 року, відповідно до Дорожньої карти інноваційної мобільності, оприлюдненої ще у вересні.

Влада Південної Кореї має намір масштабувати безпілотні проєкти, якщо на них буде попит. Тому для визначення затребуваності маршруту застосовується система QR-кодів.

За словами представника уряду, сервіс автономного транспортування є першим у країні проєктом з використання безпілотних автобусів на основних дорогах загального користування. Також планується адаптувати дороги не лише для громадського безпілотного транспорту, а й приватного.

Як повідомляло раніше BitukMedia, японські інженери запропонували встановлювати на безпілотні автомобілі рухомі очі. Вони забезпечать зоровий контакт між авто і пішоходом. І, як наслідок, зменшиться ймовірність ДТП за участі автомобілів майбутнього і людей.

Чим небезпечне життя без нудьги, пояснюють соціологи

0
Фото - Shutterstock

Соціальні мережі не дають людині занурюватися в нудьгу, яка була доступна нашим предкам, з’ясували соціологи з Університету Бата (Велика Британія) та Трініті-коледжу (Ірландія). І, хоч би як дивно це звучало, але це ціла проблема. Адже лише глибока туга стає благодатним підґрунтям для творчості.

Про це розповідає Science Alert.

“Cправжня” нудьга відрізняється від того, що ми відчуваємо, чекаючи на автобус,  пояснюють соціологи. Щойно сучасна людина відчуває це початкове занурення в монотонність, нічого-не-робство, вона вдається до способу миттєво розвіятися — для цього можна зазирнути в месенджери, соцмережі, поскролити стрічку новин… Таким чином, нудьга ніколи не переходить на рівень, де ми могли б вигадати щось нове, аби її розвіяти — тобто звернутися до творчості.

Команда досліджувала спосіб життя 15 осіб, які під час пандемії COVID або перебували в оплачуваній відпустці, або їх відправили на дистанційку. Зрозуміло, сумуючи, учасники вдавалися до гортання сторінок соцмереж.

Але в тих, хто рідше “пірнав” у думскролінг, туга викликала почуття занепокоєння і порожнечі. Ці переживання, своєю чергою, ставали поштовхом до чогось більшого. І люди заповнили цю порожнечу такими захопленнями, як столярна справа, випічка, їзда велосипедом — хтось відкривав для себе нові хобі, хтось повертався до давно забутих.

“Проблема в тому, що соціальні мережі можуть полегшити поверхневу нудьгу, але це відволікання забирає час і енергію і може завадити людям прогресувати до стану глибокої нудьги, коли вони можуть відкрити для себе нові захоплення”, – пояснює соціолог з Університету Бата Тімоті Хілл.

Ідея існування та відмінностей поверхневої та глибокої нудьги звучала ще сторіччя тому у лекціях німецького філософа Мартіна Хайдеггера. Він вважав, що нудьга надзвичайно важлива для життя і її навіть потрібно культивувати.

Дане дослідження вже не перше, в якому звучить думка: нудьга та пов’язані з нею блукання вільного розуму – основа для творчості та інновацій. Можливо, тому найкращі ідеї тепер можуть пробитися до нас тільки там, куди ми не беремо із собою смартфон. Але хіба є такі місця?

Як повідомляло раніше BitukMedia, перше у світі Lego Brick Cafe відкрили в Дубліні. Цей експериментальний заклад не схожий на будь-яке інше місце для творчості Lego. Він створений спеціально для дорослих. Унікальне кафе покликане допомогти їм подолати стрес через творчість та ігри. 

Наступного року матимемо новий суспільний договір. Бути корупціонером стане економічно невигідно

0
Фото: Національна поліція/Telegram

Західний світ готовий інвестувати в Україну, бо розуміє, що саме тут відбудеться економічний вибух. Але маємо укласти новий суспільний договір, де корупція буде невигідною усім.

Стійкість української економіки, яку ми побачили 2022 року, пов’язана з тим, що на самому початку агресії Нацбанк, Мінфін і Мінекономіки ухвалили дійсно правильні рішення. Були, звісно, і традиційні для української економіки – обмежити ціну й отримати дефіцит чи дати пільги, а потім їх відібрати. Але загалом правильні рішення дозволили нам втримати економіку.

Бізнес показав надвисокий рівень стійкості – і це теж позитивне. Якщо за нашими підрахунками, у березні 75%  українських підприємств зупинилися, то вже у травні не працювали лише 30% підприємців.  Хоча в цілому, за цей рік ми бачимо, що обороти бізнесу склали лише 2/3 від минулого року, а з урахуванням інфляції це близько половини від минулого року.

90% підприємств долучилися до допомоги ТрО, ЗСУ та взяли на себе гуманітарну функцію. Це показало, що наш бізнес патріотичний. І що постійні спроби політиків зробити бізнес винним у низькій спроможності держави виконувати соціальні функції – це недолугість.

Війна показала, що наш бізнес – патріотичний

І тут ми впираємося у кілька ключових моментів, які не були зроблені. На фоні високої інфляції, патріотизму підприємців і високого запиту у суспільстві щодо боротьби з корупцією, насправді не було створено жодних умов, коли корупція була б подолана.

Цього року дуже викристалізували причини, чому українська економіка просідає від зовнішніх і внутрішніх викликів більше, ніж економіки інших країн. І це питання не лише криз, «ковідів», закриття кордонів і війни.

У нас структура економіки хибна. Перше – до війни у нас була висока частка держави в економіці, зараз вона ще більше зросла. Держава провела масову націоналізацію олігархічних підприємств – частка розподілу ВВП через публічний бюджет зросла із довоєнних 44% до нинішніх 80%.  

Друге – ми надто зарегульована країна. Ми менш зарегульовані, ніж ЄС, але як країна, яка має антикрихко відповідати на зовнішні виклики, Україна має провести тотальну дерегуляцію.

Третє – повністю неадекватна податкова система, яка не відповідає ні викликам, які ми маємо, ні чинному рівню економічного розвитку. Як для європейської країни, наше оподаткування дійсно невисоке. Але якщо наша країна хоче здійснити економічний стрибок, вона має пройти шлях лібералізації. 90% підприємств в Україні намагаються обійти нашу податкову систему просто тому, що вона неадекватна економічним можливостям бізнесу. Більш того, протягом багатьох років ми говорили, що саме наявність “сірого” ринку дає нам можливість виживати, створювати робочі місця.

Зараз, коли бізнес патріотично готовий до “обілення”, держава має зробити крок назустріч і запропонувати адекватну податкову систему. Яка дала б можливість зберегти конкурентоспроможність. При тому ліберальне крило ОПУ, Уряду, Верховної Ради дуже чітко розуміє, що треба робити.

Якщо ви хочете, що зарплати не платилися через ФОП, знизьте навантаження на Фонд оплати праці принаймні до рівня 18% із чинних 37%. Хочете, щоб не було “скруток” (найпоширеніша форма крадіжки ПДВ через відсутність звіту та ланцюжок махінаторів), – зробіть так, щоб вони були економічно не вигідними. Хочете, щоб бізнес був “цупким” – створіть  чітку логіку реінвестування прибутку.  Не виведення прибутку закордон через крипту, щоб там інвестувати виробництво. Через податок на виведений капітал зробіть так, щоб бізнесу було вигідніше інвестувати в Україну. В індустріальні парки, в нові виробництва – будь-куди. Це прибере податківця від бізнесу і дасть можливість бізнесу насититися грошима.

Бізнес патріотично готовий до “обілення”. Держава має зробити крок на зустріч

Бо четверта проблема українського бізнесу – це відсутність грошей. Через підняття дохідності державних цінний паперів і облікової ставки державного банку, банки фактично перестали кредитувати економіку. Програми на кшталт доступних кредитів під 5-7-9% чи грантових програм – обмаль, порівняно із тим, що могла кредитувати банківська система, яка могла б спрямувати у бізнес 300 і більш млрд грн. Але цей ресурс спрямувався у фінансування державного бюджету, а не в реальний сектор, який дав би зростання і робочі місця.

Крім того, бізнес у цьому році ініціативно переплатив наперед податок на прибуток – це прибрало більше 70 млрд з бізнес. Це була ініціатива самих підприємців і фактично держава отримала кредит. Але далі 40 млрд грн – це заблокований невідшкодований бізнесу ПДВ ще з лютого. Ці гроші використовує держава. Бізнес продовжує сплачувати 28% банківських відсотків за ці гроші, якими він не може користуватися.

Це все жахливо вплинуло на бізнес, він тотально недофінансований. Нам потрібно 600 млрд грн на рік принаймні протягом найближчих трьох років,  щоб його відновити. Оскільки у нас цього нема, ми маємо перетікання Українського ВВП назовні. 12 тис. українських підприємств зареєстровані у Польщі. Багато у Румунії, Болгарії, Чехії. За нашими підрахунками, близько 12% українського ВВП релокувалося у європейські країни.

При цьому наш бізнес почав активно консолідуватися 2022-го, почав вибудовувати кластери, активніше займатися розбудовою індустріальних парків – це було підтримано Верховною Радою. Бізнес активно шукає західні інвестиції.

Польські авто не мають “перетворюватися” на зелений горошок на нашій митниці  

Захід готовий інвестувати в Україну, бо розуміє що вона стане великою можливістю для Європи. Саме тут недооцінена економіка і буде стрибок у капіталізації.

Але західний бізнес каже: ви можете переконати мене, я готовий інвестувати в Україну. Але усе моє західне суспільство знає, що Україна корумпована. Якщо я почну  з вами працювати,  то про мене подумають, що я взяв участь у вашій корупції. Тому робота з репутацією, з просування українських проектів важлива, але вона провалена.

Наступна проблемна річ – державні закупівлі. Корупція там є і на воєнних рівнях, і на місцевих, і на державному. ProZorro із цим не може впоратися, якщо не діє антимонопольний комітет.

Завдання наше – провести приватизацію. І варто сказати, що ОПУ й Уряд зробили свій крок. Закон про «регуляторну гільйотину» у парламенті, але завис – на нього бракує голосів. Приватизація пройшла, але державній власності лишається суттєвий сегмент економіки.

Щодо митниці є точкові справи, звільнення і розслідування, але система залишається. Податкова реформа має скоротити економічний сенс при імпорті. Ми маємо не просто зробити митницю цифровою, а й залучити спеціальні міжнародні репутаційні компанії, які працювали б на українську митницю. Або ж ми маємо повністю визнавати ті інформаційні бази, які є у наших партнерів, аби автівки, які виїжджають із Польщі, не перетворювалися на зелений горошок у нас на митниці.

Тож ми маємо зробити так, щоб економічно не вигідно було займатися корупцією як бізнесу, так і держслужбовцям. Отже фактично ми матимемо новий суспільний договір. Це очікується 2023 року.

Чому продавні ящіри мали настільки довгі хвости: є кілька версій (ВІДЕО)

0
Диплодок. Ілюстрація - Elena Duvernay/Stocktrek Images/Alamy

Навіщо диплодоку 13-метровий хвіст? Одні з найвищих істот, які будь-коли ходили по Землі, мали “підозріло” довгі і тонкі хвости. Їх використання досі викликає суперечки серед вчених. Португальські палеонтологи та аерокосмічні інженери з Міланського політехнічного університету (Італія) змоделювали хвіст динозавра-диплодоцида на основі п’яти різних скелетів. Вони хотіли з’ясувати, чи міг він рухатись з надзвуковою швидкістю

Про це розповідає Science Alert.

Нещодавнє дослідження навіть приписало цьому хвості структуру надзвукового батога, який міг розрізати повітря характерним хлопанням. Палеобіологи припускали, що це була ударна зброя травоїдного динозавра для захисту від хижаків та набридливих сусідів.

Однак не всі експерти з цим погоджуються. Запропоновано кілька теорій. Наприклад, хвіст міг використовуватися для створення шуму, або щоб врівноважувати довгу шию, або згрібати землю навколо себе, або як “третя нога”, щоб стабілізувати тіло, як у кенгуру.

Diplodocus longus. Ілюстрація – NPS/Bob Walters Tess Kissinger

Через те, що досі не було знайдено жодного хвоста диплодоцида цілком, у новому дослідженні палеонтологи спочатку зібрали докупи дані п’яти різних зауроподів. Інженери побудували на їхній основі модель хвоста з 82 хребців. Для порівняння, у людей їх лише 33 від верхівки до куприка. “Комп’ютерний хвіст” вийшов 12,44 метра завдовжки та вагою 1446 кг.

Подовжена і тонка структура дозволила б досягати швидкості кінчика близько 30 м/с. Це в десять разів повільніше за швидкість звуку (340 м за сек).

“Це недостатньо швидко, щоб створити надзвуковий удар через тертя мускулатури і хребців, а також аеродинамічного опору. Насправді хвіст не витримав би навантажень, що виникають під час руху зі швидкістю звуку, він би зламався”, — роблять висновок автори дослідження, опублікованого в журналі Scientific Reports.

При швидкості 30 метрів за секунду удар був би такий самий, як від м’яча для гольфу, що летить зі швидкістю 315 км/год. Хоч і не надзвуковий, але  буде дуже боляче, підсумували автори. Тому висновки дослідження зовсім не заперечують, що хвіст диплодока був зброєю у внутрішньовидових боях і сутичках з природними ворогами.

Як повідомляло раніше BitukMedia, археологи знайшли в африканській країні Зімбабве рештки динозавра, який жив 230 млн років тому. Він належить до виду Mbiresaurus raathi. Це поки найстаріший із відомих науці викопних ящірів з Африки.

Складнощі самоідентифікації: антарктичні пінгвіни пройшли дзеркальний тест

0
Пінгвіни Аделі живуть у Східній Антарктиді. Фото - polar-latitudes.com

Пінгвіни поповнили лави самосвідомих тварин. Вчені провели дзеркальні тести з дюжиною пінгвінів Аделі, що живуть у Східній Антарктиді, і виявили, що ці нелітаючі птахи впізнали себе в двох з трьох експериментів.

Про це розповідає Daily Mail. 

Дзеркальний тест був вперше розроблений у 1970 році американським психологом Гордоном Геллапом-молодшим. Науковець прагнув зрозуміти, чи мають тварини здатність до візуального самопізнання. Відтоді дзеркальний тест пройшли безліч тварин. Але ознаки самосвідомості продемонстрували китоподібні, примати, слони й деякі птахи та риби. Тепер до них приєдналися й антарктичні пінгвіни Аделі.

Суть дзеркального тесту в тому, що тварин присипляють і ставлять мітку на певну ділянку тіла тварини. Після того, як тварина прокидається, її поміщають у приміщення з доступом до дзеркала — якщо вона торкається мітки й досліджує її, це вважається ознакою того, що піддослідний сприймає відображення як образ самої себе, а не іншої тварини.

У новому дослідженні вчені з міністерства наук про Землю при уряді Індії, Індійського технологічного інституту в Бомбеї та Національного інституту перспективних досліджень (Індія) вирішили випробувати в дзеркальному тесті різновид арктичних пінгвінів — пінгвінів Аделі.

Вчені провели дзеркальні тести з 12-ма пінгвінами Аделі, що живуть у Східній Антарктиді. Вони виявили, що птахи, які не літають, впізнали себе у двох з трьох експериментів. Загалом було проведено три тести: у першому на шляху пінгвінів встановили дзеркала; у другому — їх помістили в картонний вольєр з дзеркалами; у третьому — на дзеркала наклеїли стікери-мітки.

У ході першого експерименту вчені встановили дзеркала на шляху пінгвінів і спостерігали за їхньою реакцією індивідуально або в групі. Однак у цьому випадку пінгвіни ніяк не реагували — вчені вважають, що птахи сприймали своє відображення як інших представників свого виду.

У ході другого тесту вчені спорудили картонний лабіринт з двома дзеркалами всередині. Вчені виявили, що пінгвіни проводили більше часу перед своїм відображенням, мабуть, вивчаючи його.

У третьому тесті вчені розмістили на дзеркалах спеціальні стікери, які закривали очі або частину голови. Вчені виявили, що птахи почали нервувати та дзьобати наклейку, ніби щось заважало їм. Дослідники припускають, що така поведінка може вказувати на занепокоєння – особини не могли розглянути своє обличчя.

Втім, науковці припускають, що така поведінка могла бути спричинена дискомфортом, викликаним нездатністю розглянути очі дзеркального відображення. Дослідники закважують, що їхні результати дещо неоднозначні, проте у сукупності вони свідчать про те, що пінгвіни виявляють певний ступінь самосвідомості.

Як повідомляло раніше BitukMedia, розбивають чи викидають з гнізда… Навіщо прямочубі пінгвіни завжди знищують перше з двох яєць? Орнітологи розгадали загадку такого суворого поводження пернатих зі своїм потомством. Все заради виживання виду.

Застрягли у часі – пара живе у 1930-х роках

0
Фото: The Mirror

58-річна Ліза і 55-річний Ніл Флетчери із Британії живуть так, ніби зараз 1930-ті. Тож під час святкування Різдва, пара сиділа за столом і слухала грамофон.

Про вінтажних диваків розповідає The Mirror.

Різдвяну ялинку подружжя прикрашає незліченною кількістю оригінальних прикрас 1920-х і 30-х років, які збирали роками на різних ринках і в благодійних магазинах. Святкову вечерю готують на газові плиті 1929 року, страви тримають у холодильнику фірми “Вестінгхауз” 1935 року – його поталанило купити на eBay. Їжу розігрівають на тогочасному електричному підігрівачі, який купили на ярмарку за 5 фунтів стерлінгів. У кухні є оригінальний сервіз 1930-х років, включаючи келихи, скатертину та посуд.

Lisa Fletcher
Фото: The Mirror

І навіть у подарунки одне одному кладуть предмети із того часу. Вони дарують один одному вечірню сукню тої епохи, запонки та книжки із 1930-х. Якось Ніл подарував дружині спідню білизну тої епохи, бакелітові навушники, іншим разом – детекторний приймач із 1920-х.

Також вони люблять сидіти і дивитися чорно-білі телепрограми того періоду. Мобільним зв’язок пара користується, але віддає перевагу стаціонарним телефонам. Трикімнатний будинок обставили меблями і декором тієї епохи.

Lisa and Neil Fletcher
Фото: The Mirror

Ліза пригадує, що купили на гаражному розпродажі коробку за один фут стерлінгів із усяким, як вважали власники, мотлохом. Однак у ній виявилося повно різдвяних прикрас 1930 років.

Lisa and Neil Fletcher
Фото: The Mirror

Подружжя одружилося у 1991-му. Жити у 1930-х завжди мріяла Ліза і вона змогла переконати свого чоловіка. Вінтажне Різдво подружжя розділило зі своїми двома котами. Слухали на грамофоні Snowball у виконанні Аль Боуллі, Sitting on the Ice in the Ice Rink Джорджа Формбі і оригінальну копію пластинки Frosty the Snowman Джиммі Дюранте.

Як повідомляло BitukMedia, подружжя із американського селища Міноміні-Фоллс у штаті Вісконсин Шон Реднер та Хіларі Сігель-Реднер перетворили свій дім на “Мявзей врятованих котячих статуеток”. Вони зібрали понад 13 тис. предметів із зображенням котів різного розміру і форми.

Знайти хоббіта: давні люди все ще можуть ховатися від людських очей

0
Острів Флорес (Індонезія). Фото - Liang Lif/Shutterstock

Антрополог Грегорі Форт припускає, що давні люди все ще можуть ховатися від людських очей у лісах індонезійського острова Флорес. А все тому, що 2003 року під час археологічних розкопок там було знайдено рештки вимерлого людського виду. Він дістав наукову назву Homo floresiensis. І не наукову – “Хоббіт”.

Про це розповідає IFL Science.

Письменник  Дж. Р. Р. Толкін описав цих крихітних, жадібних до сніданку істот, задовго до того, як вчені знайшли на Флоресі досить повний скелет вимерлого виду людини. Це сталось під час експедиції, в ході якої науковці намагалися виявити сліди міграції сучасних людей з Азії до Австралії.

Спочатку вважали, що цей вид існував відносно недавно – близько 12 тис. років тому. Але подальший аналіз зсунув цю дату приблизно до 50 тис. років. 

Череп флореської людини. Фото – Wikipedia/ Ryan Somma 

Між тим, професор антропології з Університету Альберти Грегорі Форт вважає, що докази подальшого існування цього виду були проігноровані, а отже, “хоббіти” можуть існувати донині або принаймні є живі люди, які памятають їх.  

У статті для The Scientist, рекламуючи свою майбутню книгу “Між мавпою та людиною”, Грегорі Форт стверджує, що палеонтологи та інші вчені не звернули увагу на знання корінного населення та оповідки про “людину-мавпу”, яка нібито живе в лісах Флореса.

Автор статті посилається на свідчення понад трьох десятків тубільців, з якими він розмовляв особисто. Грегорі Форт робить висновок, що “найкращий спосіб пояснити те, що вони мені сказали, це те, що гомінін, який не є розумним, зберігся на Флоресі до тепер або принаймні був ще донедавна”.

З місцевої народної зоології народу Ліо, що населяє цей індонезійський острів, Форту вдалося дізнатися історію того, як люди перетворюються на тварин в міру того, як вони переміщаються та адаптуються до нових умов.

Ліо ідентифікують цих істот як тварин, які не володіють складною мовою чи технологіями, якими володіють люди. Однак відзначається їхня моторошна схожість з людьми.

“Для Ліо у зовнішності людиноподібної мавпи є щось не зовсім людське, це істота  аномальна, а отже, проблематична та тривожна”, – написав Форт.

Зазначимо, що палеонтологи залишаються непохитними – існування H. Floresiensis все ще датується 50 тис. років тому. Однак Форт продовжує наполягати, що вченим необхідно додати до свого дослідження еволюції гомінідів свідчення місцевих корінних народів.

Острів Флорес на мапі Індонезії. Фото – Wikipedia

Форт зазначає, що “початковий інстинкт насправді підказує нам, що люди-мавпи Флореса, які все ще існують, повністю вигадані, проте якщо взяти до уваги свідчення місцевих жителів, не залишається вагомих причин так думати”. Учений вважає, що “хоббіти” або ще живуть у лісах, або вимерли на острові за останні 100 років.

Як розповідало раніше BitukMedia, на індонезійському острові Калімантан у печері Лян Тебо науковці знайшли рештки людини, яка пережила ампутацію. Кісткам 31 тис. років і вони є свідченням першої вдалої подібної операції в історії.

Могли б не помітити – поліція випадково знайшла тигреня у багажнику

0
Фото: EL MARQUÉS POLICE

Поліція мексиканського міста Ель-Маркес випадково знайшла тигреня у багажнику авто місцевої родини. Тварину намагалися провезти контрабандою. Зловмисники занервували, коли їх зупинили правоохоронці.

Про це повідомляє ВВС.

Муніципальна поліція зупинили пару в авто за незначне порушення правил дорожного руху. Однак пара в салоні поводилася агресивно, водій дуже занервував і спробував утекти. Однак правоохоронці здійснили маневр і змогли заблокувати машину.

Після того правоохоронці оглянули авто і знайшли там тигреня, затиснуте між сумками та валізами.

У Мексиці можна володіти екзотичними тваринами, але за умови ліцензії і довідки, що тварина народилася у неволі. Часто наркоторгівці та інші злочинці купують собі тигрів чи інших диких тварин нелегально.

Зараз тигреням опікуються екперти. Вони спробують повернути його до природного середовища.

У Мексиці час від часу стаються казуси із великим кішками. Так, у 2020-му дорослий бенгальсий тигр сам бродив вулицями міста Тлакепаке. 2019-го у Мехіко правоохоронці зняли з даху трьох левів – чоловік утримував там їх роками. Рик хижаків дуже дошкуляв сусідам.

Як повідомляло BitukMedia, 20-річну американку із Техаса Саванну Ніколь Вальдез судять за те, що вона провезла контрабандою мавпу. Жінка зробила вигляд, що вона перевозить ящик пива.

Світлини українських фотографів увійшли до переліку найкращих у 2022 за версією The Guardian

0
Фото - Дмитро Козацький

Фото Дмитра Козацького та Сергія Бобока увійшли до кращих світлин року за  версією британської The Guardian.

Про це розповідає The Village. 

The Guardian обрала фото Дмитра Козацького (позивний “Орест”) до переліку найкращих світлин року. Йдеться про світлину, яку він він зробив на металургійному заводі “Азовсталь”. Орестові вдалося зробити його за день до того, як військовослужбовці полку “Азов” отримали наказ вийти з “Азовсталі”. Дмитро Козацький вивантажив світлину та інші матеріали в соцмережі з проханням якомога більше їх поширювати.

Фото – Сергій Бобок

Також до топу найкращих фото потрапила світлина харківського фотографа Сергія Бобока для AFP. Там зображені волонтери та працівники сфери охорони здоров’я Анастасія Грачова та Антон Соколов, які святкують весілля на руїнах міста. Весільна церемонія відбулася на одній зі станцій харківського метро, а весільну фотосесію вирішили влаштувати на вулицях зруйнованого Харкова.

У добірці The Guardian є ще одне фото, зроблене в Україні. Це емоційне прощання на залізничному вокзалі в Одесі. Момент зафіксував на початку березня Салван Джорджес для The Washington Post: “Я йшов по перону, коли побачив світло з одного вікна. Там був чоловік, який емоційно прощався з жінкою, яка піднялася на борт. Я відклав камеру. Це може бути їхнє останнє прощання: я не маю права його переривати. Але чоловік кивнув, тож я почав фотографувати. Я помітив, що плачу за камерою. Коли потяг рушив, він пішов за ним на платформу. Коли він не встигав за цим, він повернувся до мене зі сльозами на очах. Ми стояли разом мовчки”, – ділиться фотограф.

Фото – Салван Джорджес, The Washington Post

Крім того, серед найкращих фото року – протести проти заборони абортів у США та на похороні іранки Махси Аміні, яку до смерті побила поліція; світлина іммігранта, якого лікує охоронець на кордоні США та Мексики, та мігрантів, які збираються перетнути Ла-Манш у французькому Дюнкерку; фото батька, який несе ховати свого сина після землетрусу в Індонезії; світлина меморіалу після стрілянини в школі Техаса; знімок королеви Єлизавети ІІ під час чаювання з ведмедиком Паддінгтоном у Букінгемському палаці; фото хлопчика, якого відтягують із футбольного поля (він, ймовірно, хотів бути ближче до Кріштіану Роналду).

Загалом до рейтингу увійшло 20 світлин, переглянути їх можна за посиланням.

Як повідомляло раніше BitukMedia, журі визначилось з найсмішнішою фотографією дикої природи 2022 року. Переможцем Comedy Wildlife Photography Awards стала американка Дженніфер Хедлі. Її світлина під назвою “Такі собі котячі рефлекси” (Not so cat-like reflexes) визнана найкращою.

Гострі як бритва: знайшли смертоносну зброю віком понад 15 тис. років

0
Фото - Oregon State University

Вчені Університету штату Орегон (США) виявили в Айдахо наконечники стріл. Вони на пару тисяч років старші за всі сліди людини, коли-небудь знайдені на обох американських континентах. Гостро заточені знаряддя виявилися найдавнішими предметами, коли-небудь розкопаними в Новому Світі.

Про це розповідає Science. 

Вуглецевий аналіз показав, що зброї близько 15 700 років, і зроблено вона майстерно на ті часи. Фахівці вважають, що люди, які жили на цих землях, вже мали навички та культуру, які, швидше за все, принесли з-за океану.

Для вчених це перший речовий доказ їхньої гіпотези, що перші люди з’явилися на американських континентах щонайменше 16 тисяч років тому. Ці стріли проливають світло на життя і звичаї ранніх місцевих народів.

Раніше по всій території Північної Америки знаходили рифлені наконечники культури Кловіс, яким 12–13 тисяч років. А  також фрагменти стріл віком 13 400 років були виявлені на тій самій ділянці, що й нові знахідки.

Найстаріші свідчення присутності людини були відкриті на ділянці Куперс-Феррі на річці Салмон в Айдахо. Історично ця земля належить індіанському племені не-персе, який зараз мешкає в однойменній резервації в Айдахо. У цього народу вона відома як стародавнє поселення – село Ніпехе.

Вчені підняли 13 кам’яних наконечників як цілих, так і фрагментованих. Завдовжки від 1,2 до 5 сантиметрів, вони мають симетрично-скошену форму та гострі, як бритва. За словами експертів, вони демонструють складні технології того часу: оскільки, ймовірно, були частиною не стріл або списів, а дротиків. Але, попри розмір, були смертоносною зброєю.

Фото – SCIENCE ADVANCES

«Є припущення, що наконечники ранніх снарядів мали бути великими, щоб вбити велику дичину. Проте наконечники менших розмірів, встановлені на дротики, проникають глибоко і спричиняють величезні внутрішні ушкодження. З такою зброєю можна було полювати на будь-яку відому нам тварину», – пояснив керівник групи археологів Лорен Девіс, професор антропології в Університеті Орегона.

Крім віку, древні дротики мають ще одну важливу особливість: експерти стверджують, що вони мають дивну схожість з наконечниками стародавньої зброї, знайденими на острові Хоккайдо в Японії. Вік яких — 16–20 тисяч років. Тобто найраніші народи Америки володіли тими самими знаннями та навичками, що й жителі Північно-Східної Азії.

Це також підкріплює відому гіпотезу про міграції через Тихий океан людей льодовикового періоду. Завдяки ним перші американці могли бути генетично та культурно пов’язані з азіатськими землями.

Як повідомляло раніше BitukMedia, під час розкопок у місті Явне ізраїльські археологи знайшли свинцевий снаряд для пращі. На ньому грецькою мовою написано: “Перемога для Геракла та Хаурона”. Фахівці не виключають, що знахідка, завдовжки 4,4 см і віком близько 2200 років, може належати до подій, пов’язаних з легендарним повстанням Макавеїв і святом Ханука.

Поцілунки під омелою: що приховує “злодій дерева”

0
Kissing Under the Mistletoe

Різдвяний атрибут – омела – за своїм романтичним виглядом приховує таємницю. Насправді це напівпаразит, який атакує живі дерева. Форадендрон, рід омели, який часто використовують для прикраси осель, влучно перекладається з грецької як “злодій дерева”.

Про це розповідає Science Alert.

Якщо двоє опинились під омелою – мусять поцілуватись. Це різдвяна традиція. Проте вчені, на жаль, вважають, що це не так вже й романтично. 

Справа в тому, що омела, по своїй суті, є напівпаразитом. Він атакує живі дерева та висмоктує з них життя. 

Форадендрон — рід омели, яка походить від сандалового дерева та часто використовується для різдвяних прикрас. Сьогодні існують тисячі різних видів омели, які ростуть у різних куточках світу.

Відомо, що сандалове дерево, від якого походить омела, пускає своє коріння в коріння інших дерев для харчування. Проте омела діє дещо інакше — вона проникає в гілки дерев і черпає свою енергію з соку дерева-господаря та Сонця.

Кулі омели ростуть на великому дереві. Фото – Thomas Faull/Getty Images

Поширитися по всьому світу омелі допомогло її липке насіння. Воно заховане у смачних ягодах. Птахи з задоволенням харчуються ягодами, а потім розносять їх по світу з послідом, на лапах, у дзьобі. Коли фекалії з липким насінням потрапляють на дерева, вони чіпляються за нього, вважаючи його своїм новим деревом-господарем.

За словами  Еллісон Воткінс, садівниці з AgriLife Extension, омела чимало дошкуляє дереву: робить його більш вразливим для комах та хвороб. Сама собою рослина навряд чи здатна занапастити здорове дерево, проте вона цілком може призвести до загибелі його кінцівок.

Відомо також, що омела може бути токсичною для людей і тварин. Втім, за словами Воткінс,  її невелика кількість на різдвяних святах навряд чи має викликати занепокоєння.

Але омела має і хороші якості. До честі рослини, вона може виявляти доброту і ділитись деревом-господарем з іншими омелами, збільшуючи фотосинтез для поживних речовин і завдаючи дереву менше шкоди.

У багатьох екосистемах її квіти є нектаром для медоносних бджіл і рослиною-хазяїном для гусені. А пошкоджені омелою рослини можуть бути гніздами для птахів, кажанів, комах і навіть низки ссавців;

“Білки також ’їдять ягоди омели, а олені та дикобрази харчуються самою рослиною”, — каже спеціаліст з дикої природи Морін Франк з AgriLife Extension.

Крім того, за словами фахівця з дикої природи Моріна Франка, австралійська омела, наприклад, є важливою частиною екосистеми регентів-медоїдів (Anthochaera phrygia), які перебувають під загрозою зникнення та потребують омели як їжі та притулку. Густе листя є бажаною тінню для багатьох видів тварин, особливо в посушливих регіонах.

Як повідомляло раніше BitukMedia, Санта-Клаус вже підготував подарунки і готується розносити їх по всьому світу! І хоча цій традиції вже багато десятків років, вчені вирішили підрахувати, наскільки Санта сучасний чи підтримує він екологічний спосіб життя? 

“Починаю нове життя”: українському паралімпійцю повернули зір через 30 років після аварії

0
Сергій Сидоренко з професором Віленгалою та дружиною Тамарою.

Українському паралімпійцю Сергію Сидоренку повернули зір після 30 років сліпоти. Всі ці роки дзюдоїст з Житомира бачив лише рух та світло. Але завдяки лікарям з Катовіце (Польща) 55-річний медаліст літньої Паралімпіади зміг подивитися у вічі дружині та рідним

Про це повідомляє Главком з посиланням на Dziennik Zachodni.

30 років тому Сидоренко отримав опіки обох очей і майже нічого не бачив. Також одразу після аварії він не міг пересуватися самостійно. Але завдяки підтримці та турботі дружини Тамари він витримав цей удар долі і, незважаючи на травми, не кинув займатися спортом.

У 2004 році на Паралімпійських іграх в Афінах Сергій зупинився за крок від п’єдесталу. А за чотири роки у Пекіні завоював бронзову медаль у змаганнях дзюдоїстів у вазі до 73 кг.

Після повномасштабного вторгнення Росії Сидоренко із сім’єю виїхав до Польщі. У Катовіце йому продіагностували в Окружній залізничній лікарні та поставили у чергу на операцію, яка й відбулася напередодні Різдва.

Як повідомляє Śląski Uniwersytet Medyczny, Сергію трансплантували американську штучну рогівку типу Бостон 1. Операцію виконав видатний офтальмолог, доктор медичних наук Едвард Віленгала. І першого ж дня після операції до Сидоренка повернувся зір.

55-річний українець Сергій Сидоренко після опіків обох очей уже тридцять років бачить лише рух і світло. Завдяки операції в Катовіце він повернув зір і нарешті зміг подивитися в очі своїй дружині та дітям. Фото – Śląski Uniwersytet Medyczny.

“Я ніколи не забуду, як він дивився у вічі своїй дружині, не забуду щастя в його здорових очах. Це був особливий момент. Пацієнт тепер зможе нормально функціонувати”, – сказав професор Віленгала.

“Я починаю нове життя”, – сказав після операції щасливий Сергій.

Як повідомляло раніше BitukMedia, 16 грудня у Полтавському кардіологічному диспансері виконали унікальну операцію на серці – корекцію гіпертрофічної кардіоміопатії. Ця хвороба спричиняє раптову серцеву смерть. Полтавські лікарі робили подібну операцію вперше. Операцію провели попри російські ракетні обстріли.

Оскар, Bitcoin, Зеленський і “нобелівка” – CNN оголосила передбачення

0
Фото: нейромережа MidJourney

Американська телерадіокомпанія CNN провела щорічне опитування серед своїх експертів щодо різних питань – від політики до кіно. Зокрема, американські політологи віддають Нобелівську премію миру у 2023 році Володимиру Зеленському.

Про це CNN повідомляє на своєму сайті.

Більшість експертів переконані, що президент України Володимир Зеленський отримає Нобелівську премію миру у 2023 році. Хоча є ті, хто віддали б її Джо Байдену чи навіть Ілону Маску – “за відновлення свободи мови у Twitter”.

Наступного року почнеться передвиборча гонка у США – вибори відбудуться 2024-го. Більшість експертів не розраховують на щось надзвичайне. Демократів представлятиме Джо Байден, а республіканців або Дональд Трамп, або Рон Десантіс. Десантіса, до речі, після виборів до парламенту називали набагато більш ймовірною кандидатурою.

Вартість одного Bitcoin експерти оцінюють в середньому у $20-30 тис., хоча є версія про $12 тис. і навіть $103 тис.

Щодо премії “Оскар”, думки експертів розділилися – оскільки вони не є кінокритиками і обирають фільм відповідно до свого ставлення до політики, БЛМ та просто особистісних вподобань. Більшість говорить, що це – “Топ Ґан: Меверік” – американський пригодницький бойовик із Томом Крузом.

Раніше у колонці для BitukMedia посол США в Німеччині за президентства Білла Клінтона Джеймс Бінденагель написав, що Україні потрібно створити міжнародний трибунал і в ньому доводити причетність володимира путіна і кремлівської верхівки до геноциду під час війни. Це переконає західне суспільство і доведе необхідність гарантій країнам-сусідам росії.

Подружжя збирає кошти, аби викинути Last Christmas на звалище ядерних відходів

0
Томас Мазетті та його дружина Ханна ненавидять хіт Last Christmas.

Подружжя зі Швеції настільки ненавидить хіт Last Christmas гурту Wham!, що збирає 15 млн доларів. Цієї суми має вистачити, аби викупити права на пісню та заборонити її в ефірах довіку

Про це розповідає Daily Mail.

Збір ініціювали 55-річний Томас Мазетті та 33-річна дружина Ханна. Кажуть, їм вже вдалося зібрати 60 тисяч доларів. 

За словами Ханни, вона зненавиділа пісню 13 років тому, коли працювала у кафе в Оксфорді. Там вона грала на повторі. Бувало, трек у закладі лунав понад сотню разів на день. Так і збожеволіти не довго.

Під час свят минулого року вона говорила з друзями про те, як сильно ненавидить цю пісню і скільки вона заплатила б, щоб більше ніколи її не чути. У листопаді цього року жінка згадала про ту розмову, коли знов почула ненависний трек перед початком святкового сезону. Це надихнуло Ханну ініціювати збір коштів.

Зараз до нього приєдналися 327 осіб. Вони пожертвували 62 100 доларів. Такими темпами подружжю ще довго терпіти Last Christmas. Права на хіт належать Warner Chappell Music UK та оцінюються у суму від 15 до 25 млн доларів.

Пік популярності дуету Wham припав на середину 1980-х років. Сингл Last Christmas вийшов у грудні 1984 року.

Троє дітей пари – 16-річний Август, 10-річний Джуліан та семирічна Ада, також беруть участь у місії позбавити світ від осоружної пісні.

За їхніми словами, вони поставили собі за мету зібрати 15 млн доларів. З такою сумою вже можна переходити на наступний етап переговорів з Warner Chappell Music UK.

Якщо мрія справдиться, вони мають намір скинути майстер-запис на звалище ядерних відходів у Фінляндії, “де він зберігатиметься щонайменше два мільйони років”. Ханна та Томас зазначають, що не ненавидять Wham!, а тільки  цю пісню, яку змушені були весь час слухати.

Деякі люди критикують ініціативу. “Вони кажуть, що є гірші пісні, які слід видалити раніше, наприклад, All I Want For Christmas Мерайї Кері. Або якщо нам ця пісня не подобається, ми можемо одягнути навушники. Також вони кажуть, що дивно хотіти видалити гарний для решти людства трек тільки тому, що він не подобається нам”, каже Ханна.

У січні 2021 року пісня Last Christmas дуету Wham очолила британський чарт. До цього композиція йшла трохи більш як 36 років, що стало абсолютним рекордом з тривалості виходу пісні в музичний топ у країні. За тиждень перед рекордом Last Christmas прослухали 9,2 мільйона разів, свідчать дані порталу Official Chart Company. Це сталося у четверту річницю смерті музиканта Джорджа Майкла – одного з учасників Wham.

“Я дуже радий і трохи здивований. Мені приємно, що культова різдвяна композиція Last Christmas, нарешті, отримала звання “номер один”. Це данина поваги Джорджу, він би цим дуже пишався”, – написав у Twitter у січні 2021 року другий учасник Wham Ендрю Ріджлі.

Як повідомляло раніше BitukMedia, 8 листопада Павло Зібров презентував змінену композицію під назвою “Мертві орки не гудуть”. Це рімейк одного з найпопулярніших хітів відомого українського артиста. В оригіналі не гудуть мертві бджоли, але часи зараз інші.

300 тисяч років тому людина вперше приміряла ведмежу шубу

0
Фото - University of Tübingen

Незвичайні сліди на кістках печерного ведмедя з Нижньої Саксонії виявила група фахівців з Тюбінгенського університету та Центру еволюції людини Сенкенберга (Німеччина). Акуратність порізів та місця, де їх зроблено, вказують: метою обробки було не м’ясо. За висновками вчених, давня людина намагалася отримати неушкоджену шкуру для захисту від негоди. Це найстаріший приклад такої експлуатації тварини – їй близько 300 тисяч років.

Про це розповідає Phys. 

За словами експертів, свідчень про використання ведмежого м’яса в археологічному літописі Євразії того періоду взагалі немає. Найраніші сліди такої трапези знаходили у середньому палеоліті.

Розкопки в Саксонії проводили на стоянці часів раннього палеоліту. Це перший період кам’яного віку. На рештках печерного ведмедя добре видно сліди порізів на плюсневій кістці та фаланзі. Вчені звернули увагу, що обидві ці області не мають великої кількості м’яса. Це аж ніяк не соковитий шматок ведмежатини. Але шкуру, разом з тим, ретельно знімали.

“Сліди порізів на кістках часто інтерпретують як вказівку використання м’яса. Але там його майже нема. У цьому випадку такі тонкі та точні сліди порізу вказують на те, що близько 300 тисяч років тому люди в Північній Європі могли виживати взимку завдяки теплим ведмежим шкурам», розповів Іво Верхейєн, аспірант Тюбінгенського університету, фахівець із зооархеології.

Хутро цього лісового звіра складається з двох шарів: зовнішнього, з довгими волосками, і внутрішнього, з більш короткого і щільного волосся. Така шкіра може забезпечувати і захисний повітряний прошарок, і гарну ізоляцію. Вимерлим печерним ведмедям, щоправда, як і сучасним, вона була потрібна для довгої зимової сплячки.

Під час попередніх розкопок на цій же стоянці в Шенінгені було знайдено дев’ять дерев’яних метальних списів для полювання і палиці для метання. Крім того, археологи виявили скелети ссавців. Вони є свідченням того, що люди використовували великих травоїдних тварин для отримання м’яса та кісткового мозку, а з кісток робили знаряддя праці.

Нещодавні артефакти додають до цієї картини розуміння, що тварин вже на той час експлуатували не лише заради їжі. Їхні шкури були необхідні людям, щоб виживати у холоди в умовах північної Європи. Можливо, ведмежа шуба навіть стала ключовим чинником адаптації стародавніх людей до суворого клімату тієї місцевості.

Як повідомляло раніше BitukMedia, археологи Грузії повідомили про сенсаційне відкриття у селі Орозмані. У шарах землі віком 1,8 мільйона років виявлено зуб прадавньої людини. Це ще одна знахідка, яка змінює уявлення про історію людства і погляд на еволюцію.