Неділя, 29 Січня, 2023
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська

Наступного року матимемо новий суспільний договір. Бути корупціонером стане економічно невигідно

Важливо

Андрій Длігач
Доктор економічних наук, футуролог, професором КНУ ім. Т. Г. Шевченка, засновник бізнес-спільноти Board

Західний світ готовий інвестувати в Україну, бо розуміє, що саме тут відбудеться економічний вибух. Але маємо укласти новий суспільний договір, де корупція буде невигідною усім.

Стійкість української економіки, яку ми побачили 2022 року, пов’язана з тим, що на самому початку агресії Нацбанк, Мінфін і Мінекономіки ухвалили дійсно правильні рішення. Були, звісно, і традиційні для української економіки – обмежити ціну й отримати дефіцит чи дати пільги, а потім їх відібрати. Але загалом правильні рішення дозволили нам втримати економіку.

Бізнес показав надвисокий рівень стійкості – і це теж позитивне. Якщо за нашими підрахунками, у березні 75%  українських підприємств зупинилися, то вже у травні не працювали лише 30% підприємців.  Хоча в цілому, за цей рік ми бачимо, що обороти бізнесу склали лише 2/3 від минулого року, а з урахуванням інфляції це близько половини від минулого року.

90% підприємств долучилися до допомоги ТрО, ЗСУ та взяли на себе гуманітарну функцію. Це показало, що наш бізнес патріотичний. І що постійні спроби політиків зробити бізнес винним у низькій спроможності держави виконувати соціальні функції – це недолугість.

Війна показала, що наш бізнес – патріотичний

І тут ми впираємося у кілька ключових моментів, які не були зроблені. На фоні високої інфляції, патріотизму підприємців і високого запиту у суспільстві щодо боротьби з корупцією, насправді не було створено жодних умов, коли корупція була б подолана.

Цього року дуже викристалізували причини, чому українська економіка просідає від зовнішніх і внутрішніх викликів більше, ніж економіки інших країн. І це питання не лише криз, «ковідів», закриття кордонів і війни.

У нас структура економіки хибна. Перше – до війни у нас була висока частка держави в економіці, зараз вона ще більше зросла. Держава провела масову націоналізацію олігархічних підприємств – частка розподілу ВВП через публічний бюджет зросла із довоєнних 44% до нинішніх 80%.  

Друге – ми надто зарегульована країна. Ми менш зарегульовані, ніж ЄС, але як країна, яка має антикрихко відповідати на зовнішні виклики, Україна має провести тотальну дерегуляцію.

Третє – повністю неадекватна податкова система, яка не відповідає ні викликам, які ми маємо, ні чинному рівню економічного розвитку. Як для європейської країни, наше оподаткування дійсно невисоке. Але якщо наша країна хоче здійснити економічний стрибок, вона має пройти шлях лібералізації. 90% підприємств в Україні намагаються обійти нашу податкову систему просто тому, що вона неадекватна економічним можливостям бізнесу. Більш того, протягом багатьох років ми говорили, що саме наявність “сірого” ринку дає нам можливість виживати, створювати робочі місця.

Зараз, коли бізнес патріотично готовий до “обілення”, держава має зробити крок назустріч і запропонувати адекватну податкову систему. Яка дала б можливість зберегти конкурентоспроможність. При тому ліберальне крило ОПУ, Уряду, Верховної Ради дуже чітко розуміє, що треба робити.

Якщо ви хочете, що зарплати не платилися через ФОП, знизьте навантаження на Фонд оплати праці принаймні до рівня 18% із чинних 37%. Хочете, щоб не було “скруток” (найпоширеніша форма крадіжки ПДВ через відсутність звіту та ланцюжок махінаторів), – зробіть так, щоб вони були економічно не вигідними. Хочете, щоб бізнес був “цупким” – створіть  чітку логіку реінвестування прибутку.  Не виведення прибутку закордон через крипту, щоб там інвестувати виробництво. Через податок на виведений капітал зробіть так, щоб бізнесу було вигідніше інвестувати в Україну. В індустріальні парки, в нові виробництва – будь-куди. Це прибере податківця від бізнесу і дасть можливість бізнесу насититися грошима.

Бізнес патріотично готовий до “обілення”. Держава має зробити крок на зустріч

Бо четверта проблема українського бізнесу – це відсутність грошей. Через підняття дохідності державних цінний паперів і облікової ставки державного банку, банки фактично перестали кредитувати економіку. Програми на кшталт доступних кредитів під 5-7-9% чи грантових програм – обмаль, порівняно із тим, що могла кредитувати банківська система, яка могла б спрямувати у бізнес 300 і більш млрд грн. Але цей ресурс спрямувався у фінансування державного бюджету, а не в реальний сектор, який дав би зростання і робочі місця.

Крім того, бізнес у цьому році ініціативно переплатив наперед податок на прибуток – це прибрало більше 70 млрд з бізнес. Це була ініціатива самих підприємців і фактично держава отримала кредит. Але далі 40 млрд грн – це заблокований невідшкодований бізнесу ПДВ ще з лютого. Ці гроші використовує держава. Бізнес продовжує сплачувати 28% банківських відсотків за ці гроші, якими він не може користуватися.

Це все жахливо вплинуло на бізнес, він тотально недофінансований. Нам потрібно 600 млрд грн на рік принаймні протягом найближчих трьох років,  щоб його відновити. Оскільки у нас цього нема, ми маємо перетікання Українського ВВП назовні. 12 тис. українських підприємств зареєстровані у Польщі. Багато у Румунії, Болгарії, Чехії. За нашими підрахунками, близько 12% українського ВВП релокувалося у європейські країни.

При цьому наш бізнес почав активно консолідуватися 2022-го, почав вибудовувати кластери, активніше займатися розбудовою індустріальних парків – це було підтримано Верховною Радою. Бізнес активно шукає західні інвестиції.

Польські авто не мають “перетворюватися” на зелений горошок на нашій митниці  

Захід готовий інвестувати в Україну, бо розуміє що вона стане великою можливістю для Європи. Саме тут недооцінена економіка і буде стрибок у капіталізації.

Але західний бізнес каже: ви можете переконати мене, я готовий інвестувати в Україну. Але усе моє західне суспільство знає, що Україна корумпована. Якщо я почну  з вами працювати,  то про мене подумають, що я взяв участь у вашій корупції. Тому робота з репутацією, з просування українських проектів важлива, але вона провалена.

Наступна проблемна річ – державні закупівлі. Корупція там є і на воєнних рівнях, і на місцевих, і на державному. ProZorro із цим не може впоратися, якщо не діє антимонопольний комітет.

Завдання наше – провести приватизацію. І варто сказати, що ОПУ й Уряд зробили свій крок. Закон про «регуляторну гільйотину» у парламенті, але завис – на нього бракує голосів. Приватизація пройшла, але державній власності лишається суттєвий сегмент економіки.

Щодо митниці є точкові справи, звільнення і розслідування, але система залишається. Податкова реформа має скоротити економічний сенс при імпорті. Ми маємо не просто зробити митницю цифровою, а й залучити спеціальні міжнародні репутаційні компанії, які працювали б на українську митницю. Або ж ми маємо повністю визнавати ті інформаційні бази, які є у наших партнерів, аби автівки, які виїжджають із Польщі, не перетворювалися на зелений горошок у нас на митниці.

Тож ми маємо зробити так, щоб економічно не вигідно було займатися корупцією як бізнесу, так і держслужбовцям. Отже фактично ми матимемо новий суспільний договір. Це очікується 2023 року.

Останні новини

Читайте позитивні новини у нашому Telegram каналі