Уряд прем’єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні схвалив рішення побудувати міст між материковою частиною країни та островом Сицилія. Відповідно до постанови, він буде підвісним (як, наприклад, знаменитий Бруклінський).
Міст планували побудувати ще 50 років тому. І ось нинішній уряд схвалив проект, заявив віцепрем’єр-міністр і міністр інфраструктури та транспорту Італії Маттео Сальвіні.
Однак проект ще будуть доопрацьовувати. Будувати планують почати у 2024-му через Мессінську протоку. Довжина становитиме 3,2 км.
Проект намагалися ухвалити попередні уряди, але провалювалися – в основному через високу вартість та шкоду для екології. Також будівельні майданчики будуть у зоні сейсмічної активності. Звучать і звинувачення у причетності залучених компаній до мафії.
Уряд обіцяє що міст буде абсолютно безпечним. Сертифікати на будівництво видадуть найкращі інженери з найкращих італійських і міжнародних університетів.
Як повідомляло BitukMedia, будівництво хвилеподібного пішохідного мосту активізувалось у Києві. Переправа незвичної форми з’єднає Оболонський острів та парк “Наталка”. Будівництво, що розпочалось у 2020-му і зупинилось через війну, планують завершити восени 2023 року. Будуть залучені кошти меценатів.
Українська жіноча збірна із футзалу вперше в історії вийшла у чемпіонат Європи. Наші спортсменки здолали збірну Угорщини з мінімальним рахунком 2:1 у півфіналі чемпіонату Європи.
Рахунок міг бути більшим на користь України, але одна із учасниць нашої команди після 8 хвилини пробила вище воріт. Після чого угорці забили нам гол.
Однак уже на 15-й хвилині матчу Україна відновила паритет.
На 22-й хвилині українки знову штурмували ворота угорок, але м’яч прилетів у каркас, на 29-й не влучили у порожній кут воріт. На другий гол українські футзальниці все-таки спромоглися на 32-й хвилині матчу.
Як повідомляло раніше BitukMedia, 29-річний український футзаліст Михайло Зварич потрапив до ТОП-10 на Євро-2022 з мініфутболу . Гол гравця збірної України та херсонського клубу “Продексім”, увійшов до десятки найкращих у рамках чемпіонату.
Австралієць Блейк Джонстон практично без перерви займався серфінгом понад 40 годин. Тепер він володар світового рекорду за часом, проведеним людиною у морі на дошці. Зібрані ним пожертви підуть на благодійність.
Блейк Джонстон розпочав серфінгувати о першій ночі. Для цього він використовував великі прожектори для освітлення води.
Встановлюючи рекорд на одному з пляжів Сіднея, 40-річний Джонстон, колишній професійний серфінгіст і бігун на довгі дистанції, осідлав понад 700 хвиль за понад 40 годин.
На шляху до рекорду чоловіка чекало безліч ризиків, серед яких сліпота від солоної води, зараження вух, зневоднення, а також брак сну, переохолодження, напади акул та укуси медуз.
Відповідно до правил встановлення рекорду, спортсмену дозволялось час від часу залишати океан – перевірити стан здоров’я, перекусити, попити води та закрапати очі.
Встановити світовий рекорд Джонстон вирішив, аби зібрати гроші на благодійність. Його зусилля обернулись на 335 тис. австралійських доларів (225 тис. доларів США). Кошти зібрано для благодійної організації, заснованої на згадку про олімпійського сноубордиста Олексія “Чампі” Пулліна, який потонув біля узбережжя Австралії у 2020 році, коли займався підводним полюванням.
Серфер-рекордсмен також підтримує благодійні організації, які допомагають людям з психічними захворюваннями. Частково це пов’язано з тим, що батько Джонстона 10 років тому вкоротив собі віку.
Попередній рекорд з найдовшого безперервного заняття серфінгом – 30 годин 11 хвилин – належав південноафриканцю Джошу Енсліну.
Щодо Блейка Джонстона, це не перша подібна пригода в його житті. У 2020 році він пробіг 100 кілометрів уздовж скелястої берегової лінії на південь від Сіднея, при цьому більшу частину дистанції подолав босоніж.
Раніше BitukMedia розповідало про прогулянку над вулканом: двоє чоловіків встановили світовий рекорд зі слеклайну.
У Mamenchisaurus sinocanadorum була найдовша шия з усіх відомих динозаврів, кажуть дослідники. Зображення - Júlia d Oliveira/Natural History Museum
Завропод Юрського періоду був твариною з найдовшою шиєю – виявили палеонтологи за допомогою аналізу кісток. Динозавр жив на території Східної Азії понад 160 млн років тому. Нове дослідження рештків дозволило вченим оновити рекордну таблицю динозаврів.
Скам’янілі рештки динозавра Mamenchisaurus sinocanadorum виявили ще 1987 року у північно-західному регіоні Китаю Сіньцзян, а вперше описали у статті 1993 року. Істоту назвали на честь китайсько-канадської групи, яка й виявила скам’янілість.
У новому аналізі скам’янілості палеонтологи використали комп’ютерне сканування топографії – три десятиліття тому про це годі було і мріяти. Нині ж вчені хотіли порівняти M. sinocanadorum з іншими спорідненими завроподами, чиї решткибуло виявлено за останні роки.
Аналіз кісток та черепа істоти показав, що цей травоїдний завропод, що блукав територією сучасного Китаю близько 162 млн років тому, мав шию завдовжки 15 метрів. Це в півтора рази більше довжини типового двоповерхового автобуса. Або щонайменше вп’ятеро довше, ніж у жирафа, чия шия сягає лише 2-3 метрів.
На сьогодні така шия вважається найдовшою серед усіх відомих динозаврів: ці 15 метрів шиї дозволяли Mamenchisaurus sinocanadorum харчуватися рослинністю, максимально збільшуючи щоденну кількість їжі в організмі та не витрачати багато енергії на пересування. Динозаври виростали до 50 метрів завдовжки та важили понад 70 тонн.
“Mamenchisaurus sinocanadorum важливі, тому що вони розсунули межі потенційної довжини шиї і були першими в родоводі завроподів. З 15-метровою шиєю здається, що Mamenchisaurus sinocanadorum може бути рекордсменом — принаймні доти, доки не буде виявлено щось довше”, — сказав провідний автор дослідження Ендрю Мур, палеонтолог та доцент Університету Стоуні-Брук у Нью -Йорк.
Вчені визначили довжину шиї, вивчивши три зразки хребців, що збереглись, і порівнявши їх з шийними кістками близькоспоріднених видів завроподів. За словами Мура, раніше вважалось, що найдовша шия належить динозавру Xinjiangtitan: проте тепер відомо, що вона була приблизно на 1,5 метра коротша за шию M. sinocanadorum.
Найдовша повна шия, задокументована вченими, належить скам’янілому динозавру під назвою Xinjiangtitan (вгорі). M. sinocanadorum (внизу) має ще довшу, вважають дослідники. Зображення – Andrew Moore
Також вченим стали відомі інші інтригуючі подробиці. Подібно до легкого скелета птахів, кістки M. sinocanadorum були порожніми, а не заповненими кістковим мозком, як у більшості ссавців. Комп’ютерна томографія показала, що повітря складало від 69% до 77% обсягу хребців. “Мабуть, це важливий механізм для створення такої довгої шиї, інакше вона стала б доволі важкою”, – пояснив Мур.
Згідно з дослідженням, еволюційні пристосування завроподів – гігантський розмір та вегетаріанська дієта – не мають сучасного аналога. Їхній родовід був дуже успішним: різні види завроподів виникли на початку ери динозаврів і процвітали аж до зникнення — 66 мільйонів років тому.
Як розповідало раніше BitukMedia, археолог випадково знайшла на узбережжі рекордний слід динозавра.
BitukMedia співпрацюватиме з «Університетом сучасних знань». Фото - BitukMedia
BitukMedia та “Університет сучасних знань”, приватний вищий навчальний заклад України, підписали 5-річний договір про співпрацю. У виграші майбутні журналісти та комунікаційники.
Документ підписали засновниця агенства позитивних новин BitukMedia Інна Битюк та президент “Університету сучасних знань” Василь Кушерець.
Метою співпраці є підвищення рівня кваліфікації кадрів у сфері журналістики та соціальних комунікацій в Україні, впровадження нових технологій журналістської діяльності та сприяння у працевлаштуванні майбутніх журналістів та комунікаційників – випускників університету тощо.
Документ про співпрацю підписали Інна Битюк та Василь Кушерець. Фото – BitukMedia
“Університет сучасних знань” братиме участь у проведенні заходів, які організовує BitukMedia. А BitukMedia, своєю чергою, допомагатиме студентам Університету з виробничою та навчальною практиками. Також цей договір стане підгрунтям для подальшого створення університетського медіацентру на базі BitukMedia.
В рамках угоди реалізовуватимуться закони України “Про освіту”, “Про фахову передвищу освіту”, “Про вищу освіту”.
Вулицями міста Заліщики на Тернопільщини на блакитному дивані їздить переселенець зі Слов’янська Аркадій Фішман. Інженер-технолог та винахідник каже, що його “транспорт” пересувається зі швидкістю 10 км/год – повільніше за велосипед.
Фішман розповів, що мав із собою двигун, акумулятори, контролер – зняв їх зі свого моноколеса, яке не зміг вивести зі Слов’янська. Тож вирішив встановити їх на диван.
“Я думаю, що воно в мене без діла лежить, треба щось робити. Вирішив зробити щось цікаве, щоб підбадьорити людей. Думав, що б таке зробити, на чому буде зручно їздити. Як відомо, найзручніше – бути на дивані”, – розповів чоловік.
Фішман диван сконструював “з нуля”, бо звичайні меблі не підійшли б – ширина, висота і вага не підходили. Тож винахідник просто збив дерев’яну конструкцію у формі дивану та обтягнув її блакитною тканиною.
У Слов’янську Фішман розробив моноколесо, де пілот знаходиться всередині.
“У мене був більш серйозний проєкт колеса. Таких коліс у світі є десь 4. Вони трохи різних конструкцій. Моє від них відрізняється, такого, як моє у світі немає. Світовий прототип по характеристиках мене не влаштовував. Він був заважкий, треба було його вдосконалювати”, – розповідає винахідник.
“Мій транспортний засіб не підлягає реєстрації жодній, бо в законі вказані обмеження статутності двигуна три кіловати і обмеження швидкості 40 кілометрів на годину. Якщо менші параметри, то нічого не потрібно. Це як електровелосипед, а от якщо більше, то потрібна реєстрація”, – пояснює він.
До речі, середня швидкість велосипедиса – 15 км/год. “Диван” же розганяється лише до 10 км/год.
Як повідомляло BitukMedia, підприємець із Луцька Олег Бондарук із початком повномасштабного вторгнення почав виготовляти павербанки спеціально для фронту. Найбільшим попитом користуються пристрої у металевому герметичному корпусі, які не ламаються від падіння та ударів в окопах.
Із початку російського повномасштабного вторгнення 41-річний успішний японський бізнесмен Піка Худжо Хідето покинув справу та приїхав в Україну волонтерити. Вже майже рік він мешкає в одному із прихистків для переселенців у Дніпрі. Його знають за ім’ям Піка.
Хідетро розповідає, що він був керівником успішної будівельної компанії. Але продав її та почав волонтерити в Україні.
“У дитинстві зі мною жорстоко поводились. Я розумію душевний біль українських дітей”, – каже Піка.
Японець їздить лікарнями та прихистками для постраждалих від війни у шапці в формі Пікачу. Там займається із дітьми розвиваючими іграми.
Піка не знає англійської та української, але все рівно знаходить спільну мову з дітьми. Знає слова “дякую”, “будь ласка” та “Слава Україні!”.
За три місяці Піка написав книжку про своє життя в Україні. Намагається залучити волонтерів із усьоо світу. Їздить волонтерити у різні міста України. Разом із українськими благодійниками у Дніпрі буде центр для людей із інвалідністю. Такі центри планує зробити по усій Україні.
Як повідомляло BitukMedia, 75-річний японець Фумінорі Цучіко продав свій будинок у Японії та переїхав до Харкова. Таке рішення він прийняв, переживши численні бомбардування у Харкові. Тепер допомагає українському місту.
Американського військового льотчика Дена Гемптона називають “найсмертоноснішим пілотом F-16”. Він заявив про те, що багато приватних військових льотчиків готові воювати за Україну. І наголосив, що готовий поїхати сам.
Про це військовий пілот у відставці розповів “Голосу Америки”.
У своєму інерв’ю Гемптон висловився, що Київ міг би найняти американських військових, допоки українські пілоти опановують F-16. Це допомогло б ефективно закрити українське небо. Гемптон розповів, що є багато американських пілотів, які хотіли б воювати в Україні. Але питання у тому, що америнкаський уряд не дав дозвіл на це.
“Я б сказав, що є достатньо американських пілотів, готових зробити це, якщо уряд розв’яже свої питання. Я навіть поїду сам, я стану номером один, можете на мене розраховувати”, – сказав Гемптон.
Гемптон є одинм із найефективніших пілотів з-поміж “Диких ласок” — спецпідрозділу, які знищують наземні зенітно-ракетні комплекси. Військовий відзначив, що українські пілоти мають гіршу підготовку, ніж американські.
“До війни в середньому український пілот мав 40-50 годин нальоту за рік. Коли я літав на F-16, я мав двісті-триста годин на рік, не враховуючи бойових дій. Для того, щоб F-16 чи будь-який сучасний винищувач мав значення для ВПС України, їм доведеться відкинути старий радянський чи російський спосіб роботи і діяти так, як це роблять НАТО, Захід і Сполучені Штати”, – підкреслив він.
Як повідомляло BitukMedia, директор німецького збройного концерну Rheinmetall Армін Паппергер заявив, що має намір побудувати в Україні завод із виробництва танків ще до закінчення війни із росією. Завод зможе виробляти до 400 машин типу “Panther” за рік.
Програма розвитку ООН оголосила грантовий конкурс для організацій, які допомагають реабілітації людям із інвалідністю, постраждалим від війни. Сума гранту – $20-30 тис.
Проект носить назву “Надання комплексної підтримки населенню, постраждалому від війни, з особливою увагою до осіб з інвалідністю”. В ньому можуть взяти участь ГО та благодійні спілки, старші за один рік.
ПРООН розігрує три лоти:
проєкти розвитку потенціалу реабілітаційних закладів, мультидисциплінарних реабілітаційних команд та спеціалістів у сфері реабілітації (бюджет не більше $ 30 тис.);
проєкти спрямовані на реабілітаційні послуги та реабілітаційні/адаптаційні тренінги для осіб з інвалідністю/ травмами, спричиненими війною (бюджет не більше $ 30 тис.);
на створення умов для соціально-економічної інтеграції осіб з інвалідністю (не більше $ 20 тис.).
Для участі потрібно заповнити Google-форму та надіслати документів зі списку на сайті конкурсу.
Як повідомляло BitukMedia, cпівак із інвалідністю із Кіровоградщини Іван Заміга зібрав для військових 210 тис. грн. Із них понад 30 тис. грн він зібрав протягом трьох днів
Девід Венцл зробив лише один вдих, перш ніж пірнути в ополонку. Фото - czechia.postsen
Чеський фрідайвер Девід Венцл встановив світовий рекорд Гіннеса. Він здійснив вертикальне занурення під лід швейцарського озера Зільс на глибину 52,1 метра без гідрокостюма. Занурення зайняло у нього трохи більше, ніж очікувалось.
В озері, вкритому кригою завтовшки 35 см, зробили спеціальну ополонку. Девід Венцл зробив лише один вдих, перш ніж пірнути в ополонку. Його завданням було дістатись мітки на глибині 52,1 м — і цим довести свій рекорд.
Спортсмен винирнув з тієї ж дірки у кризі замерзлого озера через 1 хвилину та 54 секунди, сплюнув трохи крові та відкоркував пляшку шампанського.
Фото – Reuters
Рекордсмен повідомив, що він готувався до цієї спроби цілий рік, тренуючись щодня протягом останніх трьох місяців.
“Йому начебто сподобалося, але він визнає, що нервував трохи більше, ніж зазвичай. Він мав деякі проблеми з диханням”, – розповів промоутер дайвера Павло Калус. Чоловік визнав, що заплив зайняв більше часу, ніж очікувалось.
“Для Давида перебування у холодній воді не проблема, а нестача кисню — цілком нормальне явище. Щоправда, цього разу ситуація була особливою з урахуванням холоду та підвищеного тиску на вуха, – сказав Клаус. – Якщо поєднати всі ці три речі: холодну воду, нестачу кисню та проблеми з роботою під тиском, вийде щось унікальне”.
Температура води була між 1С і 4С, коли Венцл зробив рішучий крок у ополонку. Температура повітря – близько 4 градусів тепла.
Пізніше Девід Венцл відвідав лікарню – переконатись, що рекордне занурення не мало серйозного ризику для його здоров’я.
Новий рекорд 40-річного чеха – другий в його арсеналі. В Книзі рекордів Гіннеса вже є його ім’я – за плавання у замерзлому чеському озері у 2021 році. Тоді він проплив 78 м під водою крижаного чеського озера лише на одному диханні.
Як розповідало раніше BitukMedia, чилійська “Крижана русалка” пропливла 2,5 км у водах Антарктики.
20 березня українська логістична компанія “Нова пошта” відкриє перше відділення у столиці Литви – Вільнюсі. Називатися буде Nova Рost. Прийматиме та відправлятиме посилки із України до 1 тис. кг.
“Запрошую всіх, хто збирається у Вільнюс або хоче відправити посилку”, – сказав Клімов він. Відділення буде вантажним.
Крім Литви, у першому півріччі цього року НП планує відкрити відділення у першому півріччі 2023-го компанія відкриє відділення у Німеччині, Чехії та Румунії.
Наразі 18 відділень НП працюють у Польщі – вона стала першою країною, де відкрилися міжнародні відділення. Зараз вони працюють у Кракові, Любліні, Ґданську, Вроцлаві, Познані, Лодзі та Жешуві.
Як повідомляло BitukMedia, aвіакомпанія Supernova Airlines, яка належить “Новій пошті” почне здійснювати перші рейси навесні цього року. Рейси стартуватимуть із сусідніх із Україною країн.
На квітучий кораловий риф перетворився затонулий корабель часів Другої світової війни, що спочиває на дні Червоного моря. Вчені вважають, що штучні рифові споруди можуть допомогти коралам протистояти загрозі кліматичної кризи.
Вчені з Болонського університету в Італії проаналізували дані, зібрані дайверами з місця затоплення корабля SS Thistlegorm (“Тістлегорм”). У період з 2007 до 2014 року дайвери фіксували види коралів та риб, які мешкали на уламках та навколо них.
Фото – Wilfred_Hdez/CC-BY 2.0
Результати показали, що затонулий корабель став каркасом для міцного і здорового коралового рифу, який, у свою чергу, став домівкою понад 70 груп рослин і тварин. Серед них були риба-клоун (Amphiprion bicinctus), платакс (Platax), риба-наполеон (Cheilinus undulatus) та риба-солдат (Sargocentron).
Вчені давно занепокоєні тим, що зміна клімату призводить до поступового зникнення коралових рифів. Якщо глобальне потепління не сповільниться, незабаром всі рифи можуть зникнути із Землі.
Фото – Instagram/paditv
На думку авторів нового дослідження, штучні рифові структури (подібні до цього затонулого корабля) можуть допомогти коралам пережити зміни клімату. Затонулий SS Thistlegorm спочиває в більш глибоких і прохолодних водах, що дозволяє коралам краще пристосуватися до нагрівання води.
SS Thistlegorm – британський вантажний корабель завдовжки 126 метрів, який був потоплений німецькими бомбардувальниками у Червоному морі у 1941 році. Тоді загинули 9 людей із 42 на борту. Тепер рештки судна, населені різними морськими мешканцями, приваблюють дайверів з усіх куточків світу.
Як розповідало раніше BitukMedia, британський плавець здійснив перший у світі заплив через Червоне море. Як захисник Світового океану Льюїс П’ю волів привернути увагу до впливу змін клімату на коралові рифи.
Компанія Axiom Space створює скафандри для програми NASA Artemis, яка має на меті відправити астронавтів назад на Місяць. Фото - David J. Phillip/Associated Press
Прототипи нових скафандрів, які носитимуть астронавти на Місяці, показали NASA та Axiom Space Inc. В агентстві відмовились розкрити всі деталі майбутнього костюма, обмежившись тим, що “він зручніший і призначений для різних типів статури”. На те є свої причини.
Після понад 50 років використання білих громіздких скафандрів астронавти NASA отримують оновлення — новий костюм, який є більш гнучким, зручним і призначений для різних типів статур. Але як саме він виглядатиме, сказати важко. Під час презентації в Х’юстоні костюми були покриті захисним шаром, який, за словами виробника, Axiom Space, мав приховати свої секрети.
“Це буде набагато більш гнучкий скафандр, і діапазон рухів дозволить астронавтам виконувати будь-які завдання під час дослідження місячної поверхні”, – сказала Пеггі Вітсон, колишня астронавтка NASA, яка готується до приватного польоту з Axiom на МКС пізніше цього року.
Продемонстрований прототип захисного костюма був сірого кольору з помаранчевими та синіми вставками, з логотипом Axiom спереду та в центрі. Але то тільки для показу. Коли астронавти справді одягнуть костюми на поверхню Місяця, вони будуть білими, тому що вони повинні бути такими. Білий відбиває більше сонячного світла на безповітряній поверхні Місяця. Костюм призначений для “захисту астронавтів від екстремально високих температур”, — йдеться в прес-релізі Axiom.
Зображення – NASA
Але найцікавішим у скафандрі був не його дизайн, а функціональність, продуктивність та можливості, порівняно з костюмами місій “Аполлон” і навіть нинішніми скафандрами, які носять астронавти на Міжнародній космічній станції при виході у відкритий космос.
Відомо, що скафандр буде оснащений камерою високої роздільної здатності, встановленою на шоломі. Крім того, він призначений для захисту від екстремальних температур на південному полюсі Місяця.
Також нові скафандри підійдуть для людей різної статури. Кілька років тому астронавт Енн Макклейн не змогла зробити перший жіночий вихід у відкритий космос, оскільки костюм виявився надто великим для неї.
“У нас не було нового костюма протягом 40 років, відколи костюми були розроблені для програми Space Shuttle, — пояснила Ванесса Віче, директор Космічного центру імені Джонсона NASA. – Axiom Space зібрала дані та дослідження, надані NASA, та розробила більш функціональний костюм. Ми продовжимо працювати разом із ними, щоб переконатися, що в результаті ми отримаємо безпечний для астронавтів скафандр”.
В останнє десятиліття NASA дедалі більше покладається на приватну індустрію, яка жорстко охороняє свої секрети від конкурентів. Комерційний космічний сектор бере на себе всілякі завдання, які колись виконував уряд, включно з перевезенням вантажів та астронавтів на МКС, будівництвом комерційних станцій на заміну МКС; побудовою космічного корабля, який би доправляв астронавтів на місячну поверхню та з неї тощо. І так, навіть розробка нових скафандрів в руках приватних структур. Перехід до приватного сектору заощадив гроші космічного агентства та дозволив йому рухатися швидше.
Минулого року NASA уклало два контракти з компанією Axiom Space і командою під керівництвом Collins Aerospace, які зараз змагаються за виготовлення скафандрів для місій NASA в рамках програми Artemis. Загалом програма може коштувати 3,5 млрд доларів. Axiom, яка базується в Х’юстоні, виграла перший раунд – контракт на суму 228,5 млн доларів. Це була престижна перемога, яка означає, що її костюми будуть використовуватися в місії “Артеміда III”, першій з часів “Аполлона-17”. Ця місія запланована на кінець 2025 року, але може бути перенесена на пізніше.
Як розповідало раніше BitukMedia, картина британського художника Саші Джафрі стане першим офіційним твором мистецтва на Місяці.
Черкаський волонтер, автор проекту SignMyRocket Антон Соколенко отримав відзнаку від Міністерства оборони “За сприяння Збройним Силам України”. Його проект зібрав майже $1,5 млн на підтримку українських військових.
Про це повідомляє сторінка Центру допомоги армії у Facebook.
Проект дозволяє усім бажаючим замовити повідомлення на снарядові для американської гармати M777, яка знаходиться в розпорядженні українських ЗСУ. Коштує послуга $40. Повідомлення пишуть українські військові перед пострілом.
Проект SignMyRocket назбирав уже $ 1,450 млн, як зазначено на сайті. За ці кошти волонтери купили 35 розвідувальних дронів для військових.
“Без перебільшення – заслужена відзнака. Ця нагорода є потужною мотивацією для усієї нашої команди продовжувати спільну справу. Дякуємо кожному військовому, медику, волонтеру, кожній людині на планеті, які роблять усе задля наближення Перемоги” – зазначають на сторінці Центру допомоги армії.
Як повідомляло BitukMedia, китайський блогер-мільйонник із української Вінниці на ім’я Гуан має дружину-українку та п’ятьох дітей. Чоловік розповідає про жахи війни в Україні співвітчизникам та допомагає постраждалим в результаті обстрілів українцям.
У Новому Південному Уельсі лисиць офіційно оголосили шкідниками. Фото - ілюстративне, з відкритих джерел
Чотири довгих роки переслідувачі розшукували самотнього лиса на ім’я Рембо. Вони перепробували буквально все, але рудий хижак всіх перехитрив. Тому тепер можна зрозуміти, чому припущення про загибель тварини під час нещодавньої повені і порадувало мисливців, і змусило почуватись ошуканими.
Місце дії – Австралія, заповідник Пілліга в штаті Новий Південний Уельс.
Працівники заповідника оголосили про зникнення з його території лиса, який чотири роки обдурював своїх переслідувачів і винищував рідкісних тварин.
Невловимій тварині дали прізвисько Рембо за те, що він залишався останнім хижаком на огородженій території заповідника, якого не вдавалося зловити. Лис становив небезпеку для австралійських тварин, що знаходяться на межі зникнення. На території Пілліга мешкають, зокрема, кролячі бандикути та карликові кенгуру.
Якими б активними не були пошуки, Рембо, здається, перетворив пошукову операцію на веселу погоню. Лис майстерно обходив пастки з отрутою та уникав масштабних облог, під час однієї з яких мисливці з собаками прочісували територію Пілліга протягом 55 днів. Крім того, Рембо майже не потрапляв на кадри фотопасток. Виявивши одного разу встановлену людьми камеру, далі він обходив її.
Остання світлина рудого лиса Рембо з фотопастки в державному заповіднику Пілліга (Австралія)
Слідопит Джеймс Стівенс пройшов територією заповідника сотні кілометрів пішки у безуспішних спробах вистежити лисицю. “Нікому не подобається програвати. Особливо коли у противника мозок вдвічі менший за твій”, — пожартував австралієць.
Тепер же співробітники заповідника оголосили, що Рембо не з’являвся на знімках фотопасток з 9 жовтня 2022 року, а мисливці не знайшли нових слідів. Фахівці вважають, що лис загинув під час повені, що сталася в районі його улюбленого струмка наприкінці жовтня.
У Пілліго ведуться роботи з відновлення популяцій рідкісних видів австралійської фауни, які постраждали від тварин, ввезених на територію Австралії з Європи. Зокрема, співробітникам Пілліго вдалося відтворити велику популяцію жовтоногої сумчастої миші та інших австралійських ендеміків. Лисиці, яких почали завозити до Австралії в XIX столітті, є однією з головних загроз для місцевих видів.
Як розповідало раніше BitukMedia, ведмідь зробив 400 “селфі” протягом однієї ночі.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
