Софія Тепла - двічі рекордсменка Книги рекордів Гіннеса. Фото - Facebook/Marina Teplaya
12-річна Софія Тепла, спортсменка з Одещини, потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Дівчинка виконала віджимання від підлоги в потрійній гімнастичній складці. Це її другий світовий рекорд.
Про це повідомила мати рекордсменки, депутат міської ради Марина Тепла у своєму Фейсбуці.
“Тепер вже офіційно! Двічі світова рекордсменка! Софія Тепла знову потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Небагато часу довелося тримати інтригу, тому що офіційні представники Великої Британії дуже ретельно оцінювали виконання вправи. І, ось, нарешті, підтвердження та вручення сертифікату”, – повідомила Тепла.
Софія Тепла на реєстрації рекорду. Фото – Facebook/Marina TeplayaСофія – наймолодша в Україні і перша дитина, яка потрапила до книги рекордів Гіннеса. Фото – Facebook/Marina Teplaya
За її словами, Софія виконала віджимання від підлоги в потрійній гімнастичній складці на одних руках 21 раз за 30 секунд. “У спробі було 23 рази, але перший їй не зарахували, а також один віджим (16-й), як виявилося, був не повним. Але навіть 21 раз – це багато, адже минулий світовий рекорд становив 12 разів. Загалом вона може віджатися так близько 40 разів”, – повідомила мати Софії.
Тепер Софія Тепла – наймолодша рекордсменка та перша дитина в Україні, яка потрапила до Книги рекордів Гіннеса.
Вперше дівчинка встановила рекорд у лютому 2022 року в Мілані (Італія). Тоді 11-річна мешканка Подільська пройшла 20-метрівку у потрійній гімнастичній складці лише за 10,49 сек – зробила прогин тіла назад до того моменту, поки ноги не торкнуться голови. Юна гімнастка стала єдиною українкою, яка отримала шанс виступити на всесвітньо відомому шоу рекордів Lo Show Dei Record у Мілані.
У березні 2018 року спортсменка встановила національний рекорд з найбільшої кількості акробатичних елементів. Менш ніж за 4 хвилини вона виконала 111 унікальних трюків.
Як розповідало раніше BitukMedia, другий рекорд Гіннеса зі стрибків зі скакалкою побив філіппінець Райан Алонзо. Він стрибнув через перехрещену скакалку 3731 раз.
Частина узбережжя острова Корчула в Хорватії. Фото - University of Zadar
Археологи виявили залишки збудованої 7000 тисяч років тому кам’яної дороги. За словами вчених, раніше ця дорога біля узбережжя Хорватії з’єднувала острів з поселенням Соліне. Колись воно розташовувалося на штучному масиві суші, а тепер – на глибині від 4 до 5 метрів під водою.
Вперше останки неолітичного поселення Соліні було знайдено у 2021 році – допомогли супутникові знімки, зроблені навколо віддаленого хорватського острова Корчула. Дивний рельєф морського дна, виявлений на знімках, змусив дослідників взяти акваланги і почати більш ретельне вивчення.
І от на глибині 4-5 метрів у Середземноморському Адріатичному морі археологи виявили кам’яні стіни, які, як припускають, колись були частиною стародавнього поселення. Ймовірно, воно було пов’язане з головним островом вузькою смугою землі.
Завдяки радіовуглецевому аналізу збереженої деревини було встановлено, що все поселення датується приблизно 4900 роком до нашої ери. Однак нещодавно виявлена дорога, за словами дослідників, ймовірно, старша ще на кілька тисячоліть. Ця дорога, що нині опинилась на морському дні, виготовлена з компактно складених кам’яних плит. Її ширина – близько 4 метрів. За словами дослідників, давня дорога, можливо, використовувалася ще 7000 років тому.
Тоді, за часів неоліту, тут жили люди хварської культури, що отримала назву від хорватського острова Хвар (перекручене грецьке слово “фарос” — маяк).
Дорога з бруківки з’єднувала Солін з островом Корчула — сьогодні це популярний туристичний напрямок на узбережжі Адріатики. Кам’яний шлях не зруйнувався за кілька тисячоліть, а лише вкрився густим шаром мулу. Все тому, що він захищений від сильних хвиль сусідніми островами, пояснюють вчені з Університету в Задарі.
Солін — не єдине затоплене поселення доби неоліту в цьому регіоні. З протилежного боку від острова Корчула археологи раніше знайшли дуже схожу стоянку з кам’яними сокирами, лезами та фрагментами жертвоприношень.
Неоліт, або нова кам’яна доба — період в історії людства, коли люди поступово переходили від полювання та збирання до осілого способу життя, опановували сільське господарство та одомашнювали тварин. Вченим відомо чимало неолітичних стоянок, але саме зроблені в Хорватії відкриття дозволять пролити світло на вміння древніх прокладати дороги — такі ізольовані поселення на островах, як Солін, трапляються вкрай рідко.
Як розповідало раніше BitukMedia, дві срібні монети, викарбувані за часів Римської імперії, знайшли на віддаленому безлюдному острові в Балтійському морі. Археологам невідомо, як вони туди потрапили: жодних історичних свідчень про те, що римляни бували в цих далеких землях, немає.
Житель села Олешин на Хмельниччині 101-річний Іван Давидович Піхурецьзаймається волонтерством – коле волоські горіхи, якими пригощає військових. Його родина готує для українських воїнів тушкованку, копченості та інші страви.
У 24 роки Івана Давидовича німці примусово вивезли до Чехії для ремонту залізниці. Чоловік пригадує, що жив у бараках, де зі щілин зі стін падав сніг, а їжу давали із черв’яками.
“Лінію залізничну ремонтували – ту знімали, а нову укладали. У таборі були поляки й росіяни, а ми – винятково з Поділля. Привезли нам їсти й відкрили ті бідони – каша така рідка. До тієї каші – ячмінні крупи й з капустою, а там хробаки білі з чорними головами. А їсти то охота”, – пригадує він.
Табір звільнили американці на День народження Івана Давидовича – 6 травня, який того року співпав із православним Великоднем.
Після війни він повернувся до села та працював у колгоспі. 1947-го одружився. Має чотирьох дітей, наймолодший син Григорій народився 1956-го. Пригадує, що батько був строгим, але люблячим.
Невістка Марія каже, що довгожителя до волонтерства сподвигла повномасштабна війна. Допомагає родині волонтерити у міру своїх можливостей.
“Це ж вони діти якихось мамів, татів. Мама дивиться, щоб не впав, щоб не вдарився, а цей гад вбиває вочевидь”, — каже Іван Піхурець.
Як повідомляло BitukMedia, Максим Стахів із села Сопошин на Львівщині, якому два з половиною роки, волонтерить у місцевому гуманітарному штабі із перших днів початку повномасштабного вторгнення. У штабі кажуть, що хлопчик надихає усіх.
Ілюстрація концепції Extant Life Surveyor (EELS). Зображення -
NASA/JPL-CALTECH
Змієподібного робота розробляє Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA). Очікується, що він зможе прискорити дослідження різних небесних тіл завдяки своїй адаптації до різних умов місцевості. Із земними умовами робот вже справляється досить непогано.
Лабораторія реактивного руху (JPL) розробила майже чотириметрового робота Exobiology Extant Life Surveyor (EELS), призначеного для вивчення інших планет. Вага робота становить близько 100 кг. Він складається з кількох обертових сегментів, забезпечених гвинтовими двигунами.
У новому відеоролику NASA продемонструвало, як завдяки незвичайній конструкції EELS впевнено пересувається по льоду, піску та землі. Він також може плавати в рідині або проникати в тісні простори, використовуючи свою гнучкість та рухливість. Робот може долати підйоми та спуски, змінюючи свою конфігурацію: наприклад, згортаючись у своєрідне кільце.
Фото – JPL
Крім того, EELS здатний виступати у ролі своєрідного маніпулятора – дотягується до розташованих над землею об’єктів. Для цього “змія” піднімає кілька сегментів, а решта залишаються на поверхні. “Голова” EELS оснащена технологією, що дає змогу передавати операторам відео в реальному часі і створювати тривимірні зображення місцевості. Тіло робота здатне перевозити і розгортати наукове обладнання, що дає можливість вивчати тиск, електропровідність і температуру під поверхнею холодної планети.
Поки EELS тестують у земних умовах, іноді досить незвичайних. Наприклад, робототехніки випробовували робота на “Марсовому дворі” Лабораторії реактивного руху — на цьому майданчику змодельовано марсіанський ландшафт.
Як планують інженери JPL, робота можна буде використовувати під час космічної місії на Енцелад. Це один з 83 супутників Сатурна, відомий своєю крижаною поверхнею. Вчені вважають, що під льодом знаходиться рідкий океан, що стимулює дослідження можливості існування життя в ньому. Вчені сподіваються, що спроектована ними “змія” зможе дістатись океану всього за декілька днів після потрапляння в тріщину крижаної кори.
У NASA розраховують, що змієподібний робот може стати ключовим інструментом у пошуках життя поза Землею.
Як розповідало раніше BitukMedia, у NASA показали новий скафандр для висадки на Місяць.
Джей Стенлі каже, що предмети старовини могли бути куплені на одному з блошиних ринків Неаполя. Фото - Marie Christine Imbert
Американець Джей Стенлі повернув три десятки предметів старовини до Італії. Серед них вази та статуетки, датовані 6-3 століттями до нашої ери. Чоловіка надихнув аналогічний вчинок співвітчизника Джона Гомпертса: він відправив 19 артефактів назад до країн їхнього походження, дізнавшить про їхнє можливе нелегальне привласнення.
Джей Стенлі, який живе в Бен-Ломонд, штат Каліфорнія, натрапив на старожитності у шафі в будинку свого батька Джона, який помер минулого жовтня. Ці речі нагадали йому дитинство в Італії: його батько був вчителем музики, а мати – шкільним бібліотекарем, родина прожила в Неаполі 10 років. Стенлі не знає, де саме були придбані старожитності, але припустив, що батьки могли знайти їх на одному з неаполітанських блошиних ринків.
Батьки постійно водили сина до музеїв, прищепили йому інтерес до історії та археології, і тепер він розуміє, що старожитності, можливо, спочатку були отримані з незаконних розкопок, оскільки вони не мали історії колекціонування. Йшлось про вази і статуетки, датовані 6-3 століттями до нашої ери.
Стенлі вирішив повернути артефакти на батьківщину – до Італії. Це сталось після того, як він прочитав матеріал в Guardian про американця Джона Гомпертса. Мешканець Вашингтона успадкував стародавні артефакти від своєї бабусі і повернув їх до країн походження після того, як дізнався про їхнє можливе нелегальне походження. Йшлось про 19 предметів старовини занальною вартістю 80 тисяч фунтів стерлінгів.
Одна з кіпрських ваз, які Джон Гомпертс успадкував від бабусі.
Гомпертс звернувся за порадою до Крістоса Цирогіанніса. Цей колишній старший польовий археолог Кембриджського університету зараз очолює дослідження незаконної торгівлі старожитностями на кафедрі ЮНЕСКО з питань загроз культурній спадщині в Іонічному університеті на Корфу (Греція). За 17 років роботи дослідник виявив 1 663 викрадені предмети в аукціонних будинках, комерційних галереях, приватних колекціях і музеях – сповістив про це поліцію та уряди, а також допоміг репатріювати ці предмети.
У випадку Гомпертса, Цирогіанніс порадив йому повернути старожитності до Італії, Греції, Кіпру та Пакистану. І Джон Гомпертс так і зробив. Натхненний історією співвітчизника, Джей Стенлі також звернувся до археолога за порадою, як повернути знайдені ним три десятки предметів.
Дослідник порадив Стенлі повернути Італії непідтверджені старожитності італійського походження. Тоді американський інженер баз даних для стартапу зі створення штучного інтелекту дбайливо упакував історичні речі і доправив їх до посольства Італії у Вашингтоні.
Дипломатична установа висловила Стенлі подяку за зусилля з повернення артефактів. “Ми дуже вдячні за Вашу пропозицію повернути експонати італійському уряду для збереження та консервації. Ми отримали фотографії, які допомогли нам оцінити їхній стан збереження та походження, аби спланувати їхнє майбутнє повернення на батьківщину”, – йшлося у листі.
Хоча старожитності Стенлі не були винятковими, Крістос Цирогіанніс наголосив на важливості принципу їх повернення. Він похвалив і Гомпертса, і Стенлі за те, що ці американці подали надзвичайний приклад іншим власникам неперевірених старожитностей.
Стенлі повернув антикварні речі після того, як прочитав про іншого американця, який репатріював награбований антикваріат до країн їхнього походження.
Стенлі сподівається, що зміг надихнути інших наслідувати його приклад, і тішиться усвідомленню того, що вчинив правильно. Його батько повністю погодився б з його рішенням, і тепер чоловік розуміє, що знайдені старожитності набагато старші, ніж він думав спочатку.
Як розповідало раніше BitukMedia, ізраїльське управління старожитностей (ІАА) змогло повернути на батьківщину унікальну монету. Вона була викарбувана під час єврейського повстання проти римлян близько 2 тис. років тому. Монета вартує близько $1 млн і її пошуки стали справжньою детективною історією.
У Британії народилосяперше немовля, якеотримало гени від трьох різних людей. Більшість генокоду воно отримало від біологічних батьків і 0,1% геному – від жінки-донора.
Експериментальний метод застосували, аби уникнути мітахондральних захворювань. В Управлінні із репродуктивних функцій та ембріології Великобританії підтвердили, що “менше п’яти” немовлят народилися за допомогою новаторської методики донорства мітохондрій, спрямованої на запобігання руйнівним мітохондріальним захворюванням.
Мітохондріальні захворювання невиліковні і можуть призвести до смерті немовляти протягом декількох днів після народження.
Лікарі використали техніку, яка є модифікованою формою ЕКЗ та використовує мітохондрії зі здорової донорської яйцеклітини для заміни дефектних мітохондрій у яйцеклітині матері.
Хоча отримані діти успадковують ДНК обох батьків і донора, ДНК донора важлива лише для створення здорових мітохондрій, не впливає на інші риси, такі як зовнішність. Тож донор не є “третім батьком”.
Мітохондрії – це крихітні органели всередині майже кожної клітини тіла, які перетворюють їжу в корисну енергію. Дефектні мітохондрії перестають живити організм і призводять до пошкодження мозку, виснаження м’язів, серцевої недостатності та сліпоти. Вони передаються тільки від матері. Мітохондрії мають власну генетичну інформацію – їх ДНК дещо відрізняється від ДНК інших клітин людини.
Британія не є повністю новатором у використанні цієї технології. Перша дитина, народжена з мітохондріями від донора, з’явилася на світ в йорданській сім’ї, яка проходила лікування в США в 2016 році. У Британії подібні процедури дозволили у 2015 році.
Як повідомляло BitukMedia, aмериканським хірургам вперше вдалося виправити ваду розвитку головного мозку плоду просто в утробі матері. У дитячій лікарні Бостона вони використали малоінвазивну процедуру, яка називається емболізацією. Після втручання дитина народилась без патологій.
Британський залізничний оператор Merseyrail разом із ГО Supplies for Ukraine розробив програму “Звуки метро”. У рамках проекту українські вуличні музиканти-переселенці гратимуть у приміських потягах Ліверпуля. Акцію приурочили до Євробачення.
Музиканти будуть виконувати традиційні українські пісні у вагонах – і одночасно збирати донати на цивільного населення та волонтерів на лінії фронту. При собі музиканти будуть мати QR-коди, відсканувавши які пасажири зможуть більше дізнатися про виконавців та зробити пожертвування.
Комерційний директор Merseyrail Сюзанна Грант сказала, що вирішила дати шанс музикантам поділитися своєю музикою – так же само, як вони могли б це зробити, якби пісенний конкурс відбувався в Україні.
Дикректор ГО Supplies For Ukraine Альфі Робертс сказав: “Сподіваємося, що завдяки цій акції ми зможемо привернути увагу та проінформувати більше людей про ситуацію в Україні та показати неймовірний талант українського народу”.
Українські військові евакуювали книжковий фонд кількох бібліотек у прифронтовому місті Сіверськ у Бахмутському районі на Донеччині до більш безпечного Краматорська. Загальна вага книжок склала 5 тонн.
Про це повідомляє пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики у Telegram.
Евакуацію книжкового фонду розпочали кілька тижнів тому. Вивезли українські книги з кількох вщент зруйнованих бібліотек міста.
“На відміну від російських загарбників, ми тут на своїй землі – тут житимуть і вчитимуться наші діти й онуки, тому ці книжки їм ще знадобляться”, — зауважили військові.
Мінкульт повідомив, у свою чергу, що від початку повномасштабного вторгнення росіяни пошкодили понад 500 бібліотек.
Як повідомляло BitukMedia, українське Міністерство культури та інформаційної політики разом із мережею книжних магазинів запустило проект “Книга на фронт”. Завдяки йому українці можуть купити та передати українським військовим на передову якісну літературу.
У Києві почав працювати проект “Стріткод: історія на кожному кроці” від ГО “Історична платформа”. Він полягає у тому, що на вулицях будуть розміщувати таблички із QR-кодом. Відсканувавши його, можна буде дізнатися про видатних українців.
“Стріткод” – це україноцентричний проект. Він спрямований на заповнення прогалин історичної пам’яті українців. Таблички із QR-кодом будуть вішати на вулицях, назви яких змінилися. Розповідати будуть не лише про історичні постаті, а й про українських героїв, на честь яких назвали вулиці.
“Нові імена в назвах вулиць, які з’являються із декомунізацією, поки що багатьом відгукуються чимось незвіданим чи маловідомим. А нам так хочеться, щоб вулиці, площі, зупинки метро не мовчали, а промовляли”, – пишуть організатори.
Команда “Історичної платформи” планує цього літа розвісити таблички у Києві та почати масштабування на всю Україну.
Першою з’явиться у столиці табличка про президента УНР Михайла Грушевського. Серед інших дев’яти стріткодів будуть три поети, один гетьман, 2 військових, 1 історик, один громадський активіст і герой війни та ціла родина князів.
Як повідомляло BitukMedia, на фасаді першого корпусу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського” з’явилася мініскульптурка “Цукровий бурячок”. Експозиція стала 39-ю мініскульптурою проєкту Юлії Бевзенко “Шукай!”, який розповідає історію Києва.
Група інженерів “Техпідтримка Армії України” та Cyber Avi розробили унікальну систему живлення для дронів КВ-1 (“Вежа-1”). Вона дозволяє безпілотникам лишатися у повітрі необмежений час.
Про це група “Техпідтримка Армії України” повідомила у Facebook.
“Облітали дослідний зразок проєкта КВ-1 (“Вежа-1”). Це система живлення дрона Mavic 3 по кабелю з землі. Працює ідеально. Висота до 35 м. Час роботи необмежений”, – зазначили розробники.
Звісно, дрона на дроті полювати за росіянами в окопах не відправиш. Але він може виконувати інші важливі функції – ретранслятора для FPV-дронів, носія приймача систем РЕР, тримача антени радіозвʼязку або точки тривалого спостереження над полем бою.
Вага додаткового обладнання на борту дрона – 100 г. Максимальна висота польоту – 35 м. Споживана потужність – близько 500Вт. Вага наземного обладнання без акумулятора – близькр 1.5 кг
Як повідомляло BitukMedia, в Україні почали розробку підводних дронів-торпед Toloka, скорочено – TLK. Вони зможуть орієнтувати та GPS та на власні сонари. Згідно із графіками, торпеда може доплисти із Одеси не лише до Криму, а й до Бердянська.
Associated Press video journalist Mstyslav Chernov, third from right, the director/producer/cinematographer of the documentary film "20 Days in Mariupol," poses with, from left, AP vice president of news and head of global production Derl McCrudden, AP field producer Vasilisa Stepanenko, AP photographer Evgeniy Maloletka, "Frontline" producer/editor Michelle Mizner and "Frontline" editor-in-chief and executive producer Raney Aronson-Rath at the world premiere of the film at the 2023 Sundance Film Festival, Friday, Jan. 20, 2023, in Park City, Utah. (AP Photo/Chris Pizzello)
Всесвітня новиннєва мережа Associated Press тримала Пулітцерівську премію у номінації “За службу суспільству”. Вручили її за відображення війни в Україні. Зокрема, за репортажі Євгена Малолєтки та Мстислава Чернова з Маріуполя, а також роботу відеопродюсерки Василіси Степаненко та репортерки Лорі Хіннант.
Переможець у номінації “За служіння суспільству” отримує золоту медаль.
Як повідомило саме видання, перемогу воно здобуло за відображення термінових новин про вторгнення росії до України та ексклюзивні новини із оточеного Маріуполя.
Пулітцерівську премію називають “нобелівкою” для журналістів. Цього року оцінювали роботу починаючи із 2022 року в 15 категоріях, а також у восьми мистецьких категоріях, у яких оцінювали книги, музику та театрі.
Малолєтка, Чернов та Степаненко були єдиними представниками міжнародних медіа, які перебували в оточеному росіянами місті.
Мстислав Чернов і Євген Малолетка також стали лауреатами премії імені Георгія Ґонґадзе у 2022 році.
У січні 2023 року документальний фільм “20 днів у Маріуполі” Чернова був відзначений призом глядацьких симпатій на американському фестивалі незалежного кіно Sundance.
У березні 2023 року Мстислав Чернов і Василіса Степаненко отримали британську премію Royal Television Society.
Як повідомляло BitukMedia, документальний фільм “Ми не згаснемо” Аліси Коваленко переміг на фестивалі кіно Центральної та Східної Європи goEast у німецькому місті Вісбаден. Стрічка розповідає про життя підлітків у прифтонтовій зоні сходу України. Фільм отримав нагороду “Найкращий документальний фільм”.
Гігантську пухлину видалили жінці з Чернівецької області львівські медики з лікарні Святого Пантелеймона. Новоутворення важило 13 кг. Пацієнтка зволікала з походом до лікарні, а коли звернулася, довелося ще пошукати хірургів, які б взялись за порятунок жінки.
Про це повідомляє Перше медичне об’єднання Львова.
Ця гігантська 13-кілограмова пухлина в животі мало не вбила 53-річну Ірину з міста Хотин. А вона думала, що просто погладшала…
Все своє життя жінка присвятила вчителюванню. На здоров’я ніколи не скаржилася. Близько чотирьох років тому на яєчнику жінки з’явився новоутвір, про який вона не знала. Пухлина прогресувала, але безсимптомно. Єдиною ознакою недуги стала зайва вага, яка збільшувалась поступово. Аж поки у березні 2023 року пухлина не зросла до просто гігантських розмірів.
Ірина вже не могла самотужки одягнутися, спокійно лежати чи сидіти. Болі виснажували жінку. Але вона терпіла і все ще не йшла до лікаря. А пухлина продовжувала збільшуватись. І тільки, коли Ірина усвідомила, що може зранку просто не прокинутися – нарешті звернулась за медичною допомогою.
Місцеві лікарі були шоковані побаченим. Вони доправили Ірину до реанімації. І почали пошуки лікарні та хірургів, які погодяться оперувати жінку у такому важкому стані. Наважились взятися за цей складний випадок львівські хірурги лікарні Святого Пантелеймона.
“Жінка потрапила до нас в стабільно-важкому стані з деформованим животом, втратою м’язової маси, сильною слабкістю та зайвою рідиною в плевральній порожнині. Часу зволікати більше не було. Після необхідного додаткового обстеження лікарі негайно взялися за видалення гігантського утворення”, – кажуть у Першому медоб’єднанні Львова.
Фото – Facebook/Перше медичне об’єднання Львова
У ході операції лікарі видалили 13-кілограмову пухлину, розміром 35 на 25 сантиметрів. Жінці насправді ще дуже пощастило, кажуть хірурги. Адже, пухлина не розповсюдилась на сусідні органи та структури. А тому лікарі швидко та безпечно видалили новоутвір. Операція тривала дві години та пройшла успішно. За тиждень прийшли і результати гістології. Пухлина виявилася доброякісною, а тому додаткової терапії пацієнтка не потребує. Вчительку вже виписали і незабаром вона планує повернутися до викладання.
При будь-яких змінах в організмі звертайтесь за медичною допомогою. Вчасна діагностика та лікування – рятують життя, – вкотре нагадують медики.
Як розповідало раніше BitukMedia, вперше в Україні дружині захисника одночасно пересадили підшлункову залозу та нирку.
В американському штаті Нью-Джерсі метеорит впав на житловий будинок. Камінь пробив дах будівлі та приземлився в одній зі спалень. За попередніми оцінками, цьому фрагменту, який прилетів на Землю з неосяжних просторів Всесвіту, може бути кілька мільярдів років.
Інцидент стався у населеному пункті Хоупвелл, штат Нью-Джерсі. Камінь пробив дах будівлі та приземлився в одній із спалень житлового будинку. На щастя, на той момент в приміщенні нікого не було.
Невдовзі було встановлено, що метеорит пробив дах, вдарився об підлогу, відскочив і знову вдарився о стелю. Господарка будинку знайшла метеорит у кутку кімнати. “Я торкнулася цієї штуки, бо подумала, що це випадковий камінь, але він був теплим”, – повідомила жінка.
Влада міста заявила, що розмір метеорита становить приблизно 10 на 15 см. За даними поліції, об’єкт виглядає металевим і має довгасту форму.
Вік метеорита може бути від чотирьох до п’яти мільярдів років. Фото – Facebook/HopewellTwpNJPolice
Провідний астроном Інституту Франкліна Деррік Піттс заявив, що вік цього космічного об’єкта може сягати від чотирьох до п’яти мільярдів років. Не виключається, що він залишився ще від зародження Сонячної системи.
Раніше повідомлялось про можливе падіння метеора у Києві. Невідомий спалах стався 19 квітня. За даними фахівців, космічне тіло було діаметром близько пів метра, а його маса становила 200-300 кг. Тепер на Київщині, можливо, є уламки небесного тіла.
Давньоримські хірургічні інструменти - дуже рідкісна знахідка. Фото - Magyar Múzeumok
Могилу лікаря, який майже дві тисячі років лежав у землі, виявили археологи недалеко від міста Ясберень в Угорщині. Разом з небіжчиком похованим виявився цілий набір медичних інструментів — аналогічний раніше знаходили лише в Помпеях. Як професійний лікар з Риму потрапив на береги Дунаю?
Про це розповідає сайті факультету гуманітарних наук Університету Етвеша Лоранда.
Точної дати поховання лікаря археологи Університету Етвеша Лоранда у Будапешті та Музею Яса поки не встановили. Але мають дані радіовуглецевого датування – лікаря поховали в I столітті нашої ери. В одній могилі з лікарем дослідники знайшли інструменти рідкісної якості. Їх використовували для лікування та оперативного втручання.
Археологи відзначають, що I століття в Ясшазі, історичній області у центральній частині Середньодунайської рівнини, можливо, було перехідним періодом між кельтським і римським періодами. Тому і дивно, що лікар, оснащений таким престижним обладнанням, відвідав цей регіон. Швидше за все, кажуть вчені, добре екіпірований лікар і, можливо, навчений у столиці імперії, міг вирушити в цей район, щоб когось врятувати.
Інструменти лежали в дерев’яній скрині в ногах у лікаря. Там знайшли плоскогубці, голки, пінцети, залишки ліків та скальпелі найвищої якості — з мідного сплаву, зі змінними сталевими лезами. Крім того, на коліно покійника поклали гострильний камінь. Судячи з слідів зношування, його використовували для змішування трав та інших ліків.
Інструменти з поховання. Фото – Magyar Múzeumok
На кістках небіжчика не виявили жодних видимих слідів травм чи хвороб. Також немає вказівок на те, чи був хірург місцевим жителем із достатком та можливістю придбати такий вишуканий набір інструментів, чи лікарем, який прибув у цей район з римськими легіонами. Втім, факт наявності у нього таких інструментів, швидше за все, вказує на другий варіант. Зразки скелета піддадуть аналізу стабільних ізотопів та аналізу ДНК, щоб дослідити можливі особливості його здоров’я та визначити походження.
Череп людини, похованої в I столітті нашої ери разом з медичними інструментами. Фото – Magyar Múzeumok
Якісний медичний набір – вкрай рідкісна знахідка в будь-якому місці римського світу. Аналогічні хірургічні інструменти раніше знаходили хіба що на територіях Римської імперії, а скальпелі — в галльських пам’ятниках. До цього часу вчені знаходили лише один такий повний зразок — у Помпеях, благополучному місті, де наявність кваліфікованого хірурга з гарним обладнанням нікого б не здивувала. Але що робив його колега на краю імперії? Археологи схильні вважати, що для відвідування лікарем цих “варварських” земель мала статися “якась екстраординарна подія”. Яке саме — ще потрібно з’ясувати.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені виявили підводний цвинтар карантинної лікарні 19-го століття.
Мурал із зображенням Миколи Яковченка в образі козака Шевчика з’явився на одній з багатоповерхівок у Прилуках на Чернігівщині. Так вирішили вшанувати 123 річницю від дня народження видатного земляка, українського актора театру та кіно на характерних ролях. Сучасники називали його найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.
Стінопис створило подружжя місцевих художників-муралістів – Віталій Гідеван та Олена “Noyna”. Працювати почали 1 травня, а за тиждень завершили. На роботу витратили понад 200 балончиків німецької фарби – це 11 відтінків сірого кольору.
Спершу нанесли ескіз. Кажуть, працювали 50 на 50. Олена взяла собі одну половину стіни, Віталій – іншу. Паралельно робили контур, потім зафарбовували.
Фото – Суспільне. Чернігів
Готовий стінопис вийшов заввишки 21 метр, завширшки – понад шість. Побачити його можна на дев’ятиповерхівці на вулиці Київській, 313. Митці відтворили його з негативу світлини Миколи Яковченка, яку знайшли в архівах Національного театру імені Івана Франка, де служив актор.
“Козак Шевчик – це уособлення героїв України, які віддали своє життя, починаючи ще із Запорізької Січі. Ми взяли глобальніше, ширше і набагато далі, за всю історію України», – розповів Олександр Овдієнко, ініціатор проєкту, голова ГО “Прилучани Особливі”. Саме він згуртував понад 30 однодумців з Прилук та інших міст. Разом вони зібрали необхідну для реалізації проєкту суму.
Це друга спроба вшанувати актора в муралі. Перша була три роки тому. Зі слів Олександра Овдієнка у 2020 році проєкт був готовий до реалізації, але на заваді стали спочатку вибори, а потім пандемія.
“Він мені наснився в той час і каже: “Дякую тобі, що ти все це терпиш”. Тому він мені просто, як рідний дід і мені здається, що знаючи історію Яковченка, йому не вистачало певного тилу і підтримки. Цей тил і підтримку я бачу в рідному місті”, – каже Овдієнко.
“Це буде візитівка для історичного і культурного маршруту, і хочеться, що коли будуть проходити театральні дні, історичні події, щоб люди, коли приходили, заряджалися енергією, отримували задоволення від малюнку”, – розповів Віталій Гідеван.
Фото – Суспільне Чернігів
В доповнення до муралу, у Прилуках тривали кінопокази стрічок за участі актора, радіоетери та благодійний збір для ЗСУ.
Микола Яковченко – один з найяскравіших талантів української культури. Сучасники називали його найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. Здається неймовірним, але всенародну славу йому принесли по суті дві епізодичні ролі простаків – спекулянта Довгоносика у виставі “В степах України” (1940, кіноверсія 1952) та роль Сірка у фільмі “За двома зайцями” (1961). Він зіграв на сцені понад 200, в кіно 55 ролей, і серед них немало серйозних, а всі хотіли бачити тільки смішне. Сам Микола Яковченко до своєї популярності ставився з іронією. Називав себе старим клоуном або блазнем з очима, приголомшеними тугою.
Микола Яковченко — корифей українського мистецтва. Фото – з відкритих джерел.
У столичному сквері навпроти театру імені Франка стоїть пам’ятник акторові. Його встановили на день Києва 2000 року. Прилуцький пам’ятник Миколі Яковченку (2009) майже тотожний з київським – актор та його улюблений пес.
Пам’ятник М.Яковченку у сквері Франка. Фото – Тетяна Асадчева
Як розповідало раніше BitukMedia, французький художник Крістіан Гемі намалював “Да Вінчі” на стіні окопу.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
