Робот Амека, яку розробники із Engineered Arts із Корнвола називають найбільш розвинутим андроїдом, спробувала намалювати кота. Коли вона отримала зауваження щодо роботи, то почала дискутувати.
Амека розповіла, що генерує зображення, які малює, завдяки доступу до відкритої нейромережі Stable Diffusion.
Серед процесів, через які проходить зображення в інтелекті робота, – скелетонування. Це дуже сильне спрощення об’єкта так, щоб він був представлений лінією в один піксель. Потім вона перетворює зображення у векторне – тобто розбирає зображення на примітивні лінії та точки. Після цього визначає, як їй варто рухати рукою.
На відео розробник попросив намалювати кота, який має крутий вигляд. Амека зобразила тварину так, як запрограмована – це примітивний скелетований векторний малюнок. Наприкінці малювання дроїд поставила свій автограф.
Під час малювання Амека розмірковувала про котів, розповідала, що вони завжди знають, що нам потрібно і погоджуються, щоб їх погладили або попестили за вушком.
Амека сказала, що вона задоволена своїм малюнком. Коли ж розробник зауважив, що він дещо схематичний, вона відповіла – “Якщо вам не подобається моє мистецтво, ймовірно, ви в ньому не розбираєтеся”.
Як повідомляло BitukMedia, aнглійська інженерна компанія Engineered Arts об’єднала свого робота Aмека із технологією GPT3. Тепер робот не лише досконало наслідує міміку людини, а ще й розповідає дотепні скоромовки кількома мовами.
Французька аерокосмічна компанія Airseas пропонує примусити вітер тягнути багатонажні судна океаном. Для цього пропонують використати кайти – трапецевидні повітряні змії, які використовують туристи-серфери. Щоправда, аби зрушити корабель, кайт повинен мати площу 1 тис. кв.м.
Використання кайтів допоможе суховантажам знизити споживання палива і зменшити карбоновий слід на 20%, кажуть розробники. Загалом сфера морських перевезень нині становить вносить 3% до загального об’єму парникових газів.
Спеціалісти із Airseas розробили технологію Seawing. Кайт запускають зі складної щогли і за допомогою неї ж його можна прибрати. Кайтом керує автопілот, повітряний змій кріпиться до судна за допомогою 700-метрового троса.
Особливість кайту у тому, кажуть розробники, що він ширяє над морем петлями у формі вісімки – і таким чином посилює потужність повітряного потоку. Крім того кайт буде підніматися на висоту 300 м над рівнем моря, де вітер на 50% сильніший, ніж над палубою.
Тестування відбуваються уже протягом року. У травні компанія заявила, що кайт успішно відбуксував корабель через Aтлантику. У грудні вони почнуть тестувати динамічний політ кайта, коли він буде ширяти у формі вісімки.
ЄС вклав у проект $2.7 млн. Airbus та японська транспортна компанія “K” Linе чекають на запуск проєкту. Орієнтовно він має запуститися у 2025-му.
Як повідомляло BitukMedia, iталійський стартап Greenyl почав виготовляти екологічні музичні платівки – без токсичного полівінілхлориду (ПВХ). Його замінили на полімер, який можна повністю переробити. Еко-платівки згодом стануть вторсировиною, тоді як традиційні найчастіше спалюють.
Марсохід Perseverance сфотографував великий темний камінь з отвором у центрі, схожий на пончик. Фото - NASA/JPL-Caltech/LANL/CNES/IRAP
Марсохід Perseverance на поверхні Марса зробив зображення каменя з круглим отвором посередині, який вже прозвали “пончиком”. Цей загадковий об’єкт лежав серед інших уламків такого ж кольору, що вказує на їхнє загальне походження. Є припущення, що знахідка є шматком великого астероїда позамарсового походження. Але з ним згодні не всі.
Ровер Perseverance подорожує поверхнею Червоної планети з липня 2020 року. Його завдання – вивчати зразки стародавніх осадових порід у кратері Єзеро в пошуках слідів мікробів, а також регулярно надсилати на Землю фото та відео навколишньої марсіанської дійсності.
Йому вже траплялись різні дивні об’єкти. От як камінь з круглим отвором посередині, який Perseverance сфотографував 23 червня. На момент зйомки марсіанський “пончик” лежав на поверхні ґрунту приблизно за сто метрів від марсоходу.
Фахівці мають кілька різних версій з приводу того, як міг утворитися камінь такої форми. Так, Джим Райс з Університету штату Аризона, член команди марсоходу, вважає, що “пончик”, швидше за все, не є метеоритом, тобто не прилетів з космосу, а утворився на Марсі. Справа в тому, що камені в цьому регіоні складаються з порівняно м’якого осадового пісковику, якому кілька мільярдів років, і у багатьох з них видно виїмки на поверхні.
На думку Райса, ці ямки, а у випадку “пончика” — отвори, могли бути результатом вимивання та вивітрювання, тобто впливу води та вітру. “Пончик” та інші камені були колись принесені в кратер Єзеро стародавньою річкою Неретвою, яка залишила по собі глибокі каньйони. У центр “пончика” міг бути вбудований інший камінь, або ж там порода була м’якшою і завдяки ерозії в камені утворилась дірка.
Колега Райса, планетолог Паскаль Лі, в свою чергу, вважає, що “пончик” цілком може бути метеоритом. Вчений вказує на близькість до Марса пояса астероїдів та численні сліди зіткнень з небесними тілами на його поверхні. На думку Лі, на користь його версії говорять інші, дрібніші камені поряд з “пончиком”, мовляв, вони можуть бути його уламками, що утворилися при зіткненні. А отвір міг з’явитися, коли камінь долав атмосферу Марса. Є також ймовірність, що “пончик” сам може бути уламком астероїда – тим, що далеко відлетів під час його зіткнення з Марсом в іншій частині планети, припустив Лі.
Науковці кажуть, що це не перший камінь, схожий на випічку. У 2012 році марсохід NASA Opportunity помітив камінь, білий ззовні та червоний всередині. Команда астронавтів порівняла його з желейним пончиком.
Як розповідало раніше BitukMedia, повну мапу поверхні Марса опублікували астрономи арабської міжпланетної станції Al Amal. Її склали з понад трьох тисяч кольорових знімків, зібраних за два роки.
У Запоріжжі під час обстеження обмілілої внаслідок підриву Каховської ГЕС берегової зони виявили дубовий човен, вік якого може сягати понад 1000 років. Фото - Укрінформ
Стародавній дубовий човен, якому, як припускають, понад тисячу років, знайшли на раніше затопленій ділянці берега острова Хортиця в Запоріжжі. Знахідку зробили під час обстеження обмілілої внаслідок підриву Каховської ГЕС берегової зониДніпра.
Про це розповіла виконувач обовʼязків гендиректора Національного заповідника “Хортиця” Світлана Охріменко, передає Укрінформ.
Човен знаходився на урізі води і постійно то висихав, то намокав. Він по частинах переміщений до реставраційного ангару для проведення консерваційних робіт у спеціальному хімічному розчині. Після подальшої реставрації він зможе стати музейним експонатом.
Йдеться про довбаний човен, зроблений з цільного дубового стовбура завдовжки 6 метрів 80 сантиметрів, а висота його бортів — близько пів метра. На човні висічені символи, значення яких ще треба розгадати. Таких човнів на території України виявили близько 30.
Знахідка була у дуже поганому стані. За станом збереженості деревини експерти припускають, що вік човна може сягати більше 1000 років. Але більш точне датування стане можливим після проведення радіовуглецевого аналізу.
У минулому біля берегів Хортиці знаходили подібні човни, які пов’язані з давньоруським поселенням на острові. Воно існувало з X до XIV cт. Такі плавзасоби використовувалися для риболовлі та інших промислів, місцевих перевезень, а також для обслуговування переправ.
Як розповідало раніше BitukMedia, на дні Каховського водосховища знайшли 300-річну церкву з етюда Шевченка.
Лян Ши переглядає екзаменаційні папери перед іспитом у Ченду, у південно-західній провінції Сичуань. Фото - Liang Shi/AFP via Ge
56-річний мільйонер китайський мільйонер спробував скласти випускний іспит для вступу до університету в 27-й раз і знов провалився. Чоловік все життя мріє здобути диплом престижного Сичуанського університету, щоб вважатися інтелектуалом.
Льянг Ши вже 40 років намагається скласти китайський випускний іспит, який дає змогу до університету. Ши провалив свій перший “гаокао”, китайський аналог ЗНО, ще 1983 року. В наступну два роки Ши спробував ще раз – і знов безуспішно. Тоді юнак вступив до технічного училища, але невдовзі покинув навчання.
Китаєць багато років працював на низькооплачуваних позиціях, був звичайним робітником на фабриках і час від часу знову намагався скласти іспит. У 1992 році він таки набрав достатньо балів для вступу до одного з університетів. Він навіть вступив, але відмовився від місця, бо той не вишем його мрії.
Незабаром він вийшов за верхню межу віку для участі в гаокао і на кілька років заспокоївся. Однак у 2001 році влада Китаю скасувала вікові обмеження, і Ши відновив спроби. З 2010 року він складав іспит щороку!
Чоловік одружився, має сина. Відсутність вищої освіти не завадила йому з роками відкрити власний бізнес: у нього своя фабрика з виробництва будівельних матеріалів. Чоловік заробив на своїй справі мільйони, але досі вважає, що не може бути щасливим без університетської освіти.
Аби скласти гаокао, в останні кілька років Льянг Ши повністю відмовився від алкоголю та розваг, і витрачав весь свій час та енергію на навчання. Попри неймовірну затятість цього червня чоловіка знов спіткала невдача: він набрав на 34 бали менше, ніж під час минулої спроби. Результату у 428 балів з необхідних 750 недостатньо навіть для вступу до звичайного китайського університету, не кажучи вже про елітні.
51-річний Лян Ши перед gao kao у 2018 році. Фото – TPG/Getty Images
Чоловіку вже 56, він став своєрідною знаменитістю завдяки своїй завзятості. Але, схоже, цього року він надто розчарований. Раніше після отримання результатів одразу заявляє про намір продовжувати боротьбу, але не цього разу. “Якщо немає надії на покращення, то немає сенсу продовжувати. Я справді вперто готувався. Не можу сказати, чи складактиму гаокао наступного року. Це важке рішення, але і здаватися я також не хочу. Якщо я припиню, то відчуватиму присмак жалю в кожній чашці чаю до кінця життя”, каже Льянг Ши.
Гаокао нагадує український ЗНО. Хоча конкуренція – звичайна ознака вступу до вищих навчальних закладів у будь-якій країні, у Китаї провідні університети можуть зарахувати лише одного з 50 тис абітурієнтів.
Батьки та учні чекають результатів іспиту біля Міністерства освіти в Пекіні. Фото – Serenitie Wang
У 2022 року лише 1,62 відсотка абітурієнтів з 12 мільйонів вступили до 39 топових університетів материкового Китаю. Про гаокао кажуть, що процес його здачі в країні можна порівняти з “тисячою солдатів, які верхи перетинають міст з однієї колоди”.
Гаокао – це чотири тригодинні іспити, які складають протягом двох днів: з китайської мови, англійської мови, математики або точних наук (біологія, хімія, фізика), або гуманітарних наук (географія, історія, політологія), на вибір учня.
Здебільшого питання мають форму тестів, але зовсім не простих. Наприклад, іспит із математики порівнюють з математикою на університетському рівні у Великій Британії. Але для багатьох випускників страшним випробуванням є твір на іспиті з китайської мови. Більшість китайських учнів вірять у те, що все повинно мати свою правильну відповідь, але твір – це вільний вираз думок, який не може бути вірним або невірним.
Самогубства стали постійним атрибутом кожного екзаменаційного сезону. Дослідження 2014 року стверджують, що 93% випадків самогубств в Китаї сталися через стрес, пов’язаний зі вступними іспитами.
Через великий тиск і подальший стрес при складанні гаокао чимало китайських школярів відмовляються від нього на користь платних місцевих або зарубіжних вишів.
Як розповідало раніше BitukMedia, китаєць Лю Моуфу з селища Сінтан провінції Хубей пограбував зі спільниками у 2009 році автозаправку на $22.5. Після цього він утік та переховувався у горах у печері 14 років. За цей час у нього народився oнук.
Українець Валентин Тимчишин отримав Gold Honour (золоту нагороду) престижного міжнародного наукового конкурсу з астрономії та астрофізики. Фото - Калуський ліцей ім. Дмитра Бахматюка
Валентин Тимчишин, ліцеїст з Калуша, відзначений найвищим балом на International Astronomy and Astrophysics Competition, IAAC, де змагалися учасники з 87 країн. Хлопець увійшов до найкращих 5% учасників і найкращих 2% фіналістів, отримавши 18 із 20 можливих балів.
Про це повідомили у Калуському ліцеї ім. Дмитра Бахматюка.
Валентин Тимчишин – учень 11 класу ліцею з Івано-Франківщини.
Загалом у престижному міжнародному науковому конкурсу з астрономії та астрофізики International Astronomy and Astrophysics Competition взяли участь 4,5 тис. учнів з 87 країн світу. Конкурс проводять англійською мовою та з відеофіксацією.
Валентин увійшов у топ-5% учасників і у топ-2% фіналістів. Фіналісти за 20 хвилин мали дати відповіді на 20 запитань з астрономії та астрофізики. Тимчишин набрав 18 балів з 20 можливих.
Крім золотої нагороди в загальному заліку, ліцеїст з Калуша, продемонстрував найкращий результат серед українців та отримав національну нагороду.
Науковим керівником юного астрофізика є вчитель фізики ліцею Зоряна Чебан.
Як розповідало раніше BitukMedia, 16-річний львівський школяр Богдан Главацький отримав дві золоті медалі на міжнародному конкурсі у румунському місті Ясси. Його розробка – “розумний” світлофор.
Додаток на основі штучного інтелекту визначає біль у кота з точністю понад 90%. Фото - з відкритих джерел
Вчені з японського університету Nihon у Токіо та компанія Carelogy розробили додаток, який визначає по фотографії, чи відчуває кішка біль. Завдання Cat Pain Detector – допомогти господарям зрозуміти, чи варто показати тварину ветеринару.
Котів в Японії вважають щасливчиками, і власники популярних домашніх тварин стабільно витрачають на догляд за ними великі гроші. Але як дізнатися, що котові зле? Кажуть, з цим допоможе новий застосунок, розроблений на основі штучного інтелекту (ШІ).
В ході роботи над Cat Pain Detector фахівці вивчили 6 тис. фотографій кішок – проаналізували розташування вух, вусів, носа та повік вихованців на кожній світлині.
Результати дослідження пройшли систему оцінки, що була спроектована в університеті Монреаля. Система оцінки обчислює найменшу різницю між здоровими та хворими кішками.
Всю отриману інформацію пропустили через алгоритм. Він навчився визначати біль за зображенням. Надалі додаток самонавчився на 600 тис. фотографіях, завантажених користувачами. Зрештою на сьогодні точність результатів перевищує 90%.
60% власників кішок показують вихованців ветеринару максимум один раз на рік. Таку статистику навів Фонд клінічних досліджень на тваринах.
“Власникам кішок часто складно зрозуміти ознаки дискомфорту, болю чи навіть хвороби. Cat Pain Detector допомагає господарям зрозуміти, чи варто відвідати ветеринарну клініку та перевірити здоров’я вихованця”, – заявив професор Едамура з департаменту ветеринарної медицини університету Nihon.
Cat Pain Detector вже використовують деякі ветеринари в Японії і очікується, що в майбутньому він стане стандартизованим інструментом.
Як розповідало раніше BitukMedia, розроблений 11 років тому український стартап гаджетів для домашніх тварин Petcube запускає продаж в Україні. На ринку з’являться “розумні” камери із годівницею, якими можна керувати зі смартфона.
Іспанські науковці із медичного дослідного центру BCNatal у Барселоні розробили штучну матку із плацентою. За її допомогою хочуть допомагати дітят, які народилися раніше терміну.
Прототип плаценти є напівпрозорим контейнером із біосумісного матеріалу. Всередині нього можуть продовжувати розвиватися легені, кишечник і мозок плоду. Під час експериментів ембріони ягнят прожили у таких контейнерах 12 днів.
Штучну плаценту підключають до системи циркуляції амніотичної рідини. Матеріал ізолює плід від зовнішніх подразників, але пропускає ультразвукові вхилі, тож можна проводити контроль плоду.
“Ми намагаємося розробити систему, яка дозволяє нам утримувати плід поза організмомматері, але все ще в умовах внутрішньоутробного розвитку: щоб він продовжував дихати та їсти через пуповину, лишався в оточенні амніотичної рідини при постійній температурі”, – сказав керівник проєкту Едуард Гратакос.
“Зробити таке можливим – це виклик, який полягає у тому, щоб обдурити природу”, – каже він.
Як повідомляло BitukMedia, медики Одеської обласної дитячої клінічної лікарні провели операцію на серці недоношеній дитині з метою регулювання кровообігу. Вага немовляти при народженні становила 660 грам.
Фахівці спростували міф про "чоловіка-мисливця" та "жінку-збирачку". Зображення - Dana Ackerfeld
Вчені з Тихоокеанського університету Сіетла (США) з’ясували, що жінки – активні учасниці племінного полювання. Це актуально як сучасності, так доісторичного часу. Так фахівці спростували міф про “чоловіка-мисливця” та “жінку-збирачку”.
Висновки фахівців опубліковано у науковому журналі PLOS One.
Науковці спростували широко поширений стереотип щодо розділення занять у племінних спільнотах за гендерною ознакою, мовляв, чоловіки вирушають на полювання, поки жінки займаються збиранням. Він – мисливець, вона – хранителька вогнища.
Щоб з’ясувати, яку роль виконувала жінка в минулому — домогосподарки чи добувачки — вчені проаналізували дослідження останнього століття, в яких йшлося про спільноти збирачів по всьому світу – в Америці, Африці, Південно-Східній Азії та Австралії. За їхнім визнанням, вони очікували дістати підтвердження, що жінки полювали час від часу, але результати показали протилежне: жінки полювали в 79% спільнот. До того ж цілеспрямовано та незалежно від того, були в них діти чи ні.
Аналіз також показав, що жінки найчастіше полювали на велику дичину та активно навчали полюванню інших. Крім того, порівняно з чоловіками їхній арсенал виявився багатшим, а стратегії — різноманітнішими.
Як приклад дослідники навели філіппінських жінок агту. Поки чоловіки використовували переважно лук та стріли, агта обирали зброю на свій смак — хтось користувався виключно ножами, хтось луком, а деякі — і тим, і іншим. Крім того, з’ясувалося, що деякі жінки полювали з собаками.
За словами команди, зібрані результати ще раз підтверджують ідею про те, що жінки вміють полювати та відіграють важливу роль у практиці багатьох спільнот збирачів. Крім того, вчені звертають увагу на те, що стереотипи багато в чому вплинули на більш ранні археологічні дослідження: тоді вченим і на думку не спадало вважати знаряддям полювання, поховані разом з жінками предмети.
Дослідники сподіваються, що виявлені дані зможуть змінити уявлення про поділ праці і зроблять свій внесок у боротьбу з гендерними стереотипами.
Як розповідало раніше BitukMedia, уряд Іспанії створив безкоштовний мобільний додаток, який показує, хто із подружжя скільки часу витратив на хатні обов’язки. Таким чином хочуть допомогти жінкам. Кажуть, вони витрачають на домашні справи вдвічі більше часу, ніж чоловіки.
Власник фермерського господарства Микола Петрунь у селі Часлівці Ужгородського району вперше проводить самозбір черешні. Каже, вдень його сад відвідують 150 людей. Їсти черешню на фермі можна безкоштовно, платити треба лише за те, що береш із собою.
Петрунь розповідає, що відкрити свій сад для самосбору планував давно. Коли привозив ягоди й фрукти продавцям, то ті могли не взяти, бо плоди були надто стиглі. Також в сезон плоди швидко достигають і псуються.
“Потім думаю, а чому б не зробити нехай люди йдуть та самі збирають. Я дуже радий і всім фермерам кажу: хлопці, пускайте людей, нехай йдуть збирають. Так, трішки ціна, трішки, ви думаєте, що багато поїдять, але не багато поїдять. Може, більше гілок зламають, але ми то відновимо. Але наші люди культурні, я бачу, що один одному дають попередження, якщо хтось не так себе поводить. Я дуже задоволений нашими гостями”, – розповідає фермер.
Через два тижні на його фермі буде самозбір абрикосів, а пізніше – персиків. До Петруня на ферму приходять як переселенці із Донбасу, так і волонтери.
Як повідомляло BitukMedia, двоє товаришів із містечка Мена на Чернігівщині Валентин Боженов та Василь Кондаков започаткували пекарню “ХлібОк”. Там печуть хліб лише за старовинними монастирськими рецептами, без розпушувачів та поліпшувачів. Для цього об’їздили ченців не лише в Україні, а й закордоном.
39-річний французький пожежний Джонатан Веро встановив два світові рекорди. Він пробіг 100 метрів, повністю охоплений вогнем, без кисневої маски за 17 сек.
Про це повідомляє офіційний сайт Книги рекордів Гіннеса.
Веро встановив два рекорди у французькому муніципалітеті Обурден.
Перший рекорд полягає у тому, що чоловік у захисному костюмі пробіг 272.25 м повністю у вогні. Попередній рекорд був 204.23 м.
Другий рекорд – він пробіг у таких же умовах 100 м, але без кисневої маски. Веро подолав відстань за 17 сек. – на 7,58 сек. швидше, ніж пепередній рекордсмен – британець Ентоні Бріттон.
New record: The fastest full body burn 100 m sprint without oxygen – 17 seconds by Jonathan Vero (France)
Jonathan also set the record for the farthest distance ran in full body burn during this attempt at 272.25 metres! 🔥 pic.twitter.com/J0QJsPNkPf
Джонатан – професійний каскадер і має пристрасть до вогню. Його життя поділене на гасіння пожеж і організацію фаєр-шоу, де він жонглює вогнем, ковтає вогонь і показує номер “людина-смолоскип”.
До рекорду француз готувався три місяці. Каже, хотів розширити межі і увірватися в Книгу рекордів Гіннеса.
Як повідомляло BitukMedia, 16-річна Срушті Судхір Джагтап із Індії встановила світовий рекорд, протанцювавши 127 годин (це майже 5,5 діб). Дівчина виконувала традиційний танець і робила лише короткі перерви для відпочинку.
Тріщина на поверхні застиглої лави на Гаваях демонструє гарячу сяючу магму в підземній трубі під нею. Фото - Bruce Omori/EPA
Магма вулкана може допомогти задовольнити попит “зеленої” економіки. Науковці запропонували видобувати цінні метали з вулканічної магми, одночасно виробляючи геотермальну енергію. Про вилучення ресурсів з вулканічного газу поки не йдеться, але їх видобуток з нижчих шарів має реальний потенціал.
Вулканічна магма багата металами, причому активні вулкани, наприклад, вулкан Етна в Італії, щодня викидають близько 20 тонн міді та 10 кг золота у вигляді вулканічних газів.
Близько 2 тис вулканів у всьому світі потенційно можуть стати джерелами сировини. Діючі або сплячі вулкани є принаймні в 15 європейських державах. А отже, вони можуть бути придатними для видобутку металів і геотермальної енергії.
При цьому величезне зростання попиту на метали є однією з перешкод на шляху до низьковуглецевого майбутнього, оскільки традиційні способи видобутку енерговитратні та завдають шкоди навколишньому середовищу.
Як розповідало раніше BitukMedia, китайські науковці І Ян та Сяодун Сонг із Пекінського університету припускають, що внутрішінє ядро Землі могло зупинитися у своєму обертанні і навіть почати обертатися у напрямку, протилежному планеті. Такого висновку науковці дійшли після спостережень за землетрусами.
Волонтерка із Тернополя Ольга Данченко продає прикраси із відстріляних в російсько-українській війні гільз. Проєкт “Сталева сотня” заснувала із батьком українського військового Сергія Коновала. Із Сергієм жінка познайомилася на фронті і закохалася у нього. Прикраси роблять, аби допомогти його роті.
До війни Ольга розвивала дитячий табір. Потім стала волонтеркою і почала допомогаті роті “Сталева сотня” – 2 роти 2 батальйону 67 окремої механізованої бригади. Одного разу вирішила приїхати на фронт до своїх підопічних. Там познайомилася із командиром роти Сергієм.
“Я їхала на декілька днів, а лишилася на 4 місяці. Там уперше я побачила Сергія, і щось йойкнуло”, — пригадує жінка.
Ольга і Сергій дізналися, що обоє народилися у Тернополі, але познайомилися лише на фронті.
“Від нього віє такою чоловічою енергією, і це дуже насправді підкорило моє серце”, — каже Ольга.
Сергій певний час поводився стримано, але його зачепило те, що жінка старалася заповнити усі потреби його підрозділу.
Повернувшись додому, Ольга перевезла речі Сергія до себе додому.
“Ми вже живемо разом — я і його речі”, – каже.
Зараз із батьком Сергія створюють персні, сережки, браслети, кулони та брелоки з відстріляних гільз. Вироби побували уже в різних країнах світу.
“Я побачила каблучку, вирізану з гільзи, як просто знак приналежності і згадки про війну. Ну, якось хотілося мені якусь таку прикрасу, використати ці гільзи як вторинну сировину і надати їм нове красиве життя”, — Ольга Данченко, волонтерка.
Разом із батьком Сергія Оля зробила 10 пробних каблучок і виклала в інтернет.
“Буквально за дві години в мене викупили всі каблучки. Люди почали торгуватся, викупляти їх. Я побачила попит, і, власне, так ми створили наш бренд “Сталевої сотні”, — Ольга Данченко, волонтерка.
Cтаршого чоловіка також звати Сергій. Він розповів Суспільному, як виготовляє прикраси.
“У мене є три болгарки різної потужності, різного діаметру. Вулканітики відрізаються, відрізати треба також одразу з подачею холодної води, бо латунь міняє колір, коли нагрівається, а потім це все шліфувати та полірувати. Найскладніше – це 2-міліметрову заготовку втримати в руках, коли її обробляєш болгаркою”, – каже чоловік.
Як повідомляло BitukMedia, yкраїнський композитор Роман Григорів зіграв соло на ракеті реактивної системи залпового вогню БМ-27 “Ураган”. Григорів створив три композиції, які виконав у супроводі оркестру “Київська камерата”.
Щоб отримати дані, вчені розмістили мікрофони на диких дельфінах-матерях у затоці Сарасота у Флориді, щоб записати їхній характерний свист. Фото - Stephen Frink/Getty Images
Сюсюкають зі своїми дітьми не тільки люди, але й самки дельфінів-афалін. Як розібрались вчені, ці морські тварини у своїй поведінці дуже схожі на людей.
Батьки у всьому світі, спілкуючись малюком, роблять це особливим тонким голосом. Вважається, що така манера допомагає встановити емоційні зв’язки між матір’ю та її малям та сприяє розвитку останнього.
Виявилося, що сюсюкають не тільки люди, але й самки дельфінів-афалін: коли вони спілкуються зі своїми дитинчатами, то підвищують тон свисту. Таке відкриття зробила міжнародна група вчених. Науковці вказують, що така поведінка, вперше виявлена у нелюдиноподібних тварин, швидше за все, теж служить для зближення матері та малюка.
Справа в тому, що дитинчата афалін залишаються з матерями від двох до шести років. І, як встановили дослідники, весь цей час пара ці двоє знаходиться в практично безперервному звуковому контакті – спілкуються за допомогою пронизливого, високочастотного свисту.
Вчені протягом десятиліть записували свист, що його видають дорослі особини афалін та їхні дитинчата у затоці Сарасота (штат Флорида, США). За їхніми спостереженнями, кожен дельфін має власний, притаманний лише йому “позивний”, який грає роль імені. Дитинчата в перший рік життя навчаються розпізнавати імена інших дельфінів — матері, друзів, членів зграї, — і кликати їх за іменами, аби привернути увагу або попросити про допомогу.
Автори дослідження відібрали із зібраної бази даних дельфінячого спілкування 19 самок. Їхній свист був записаний, коли вони були самі і коли вже стали матерями. Аналіз звуків показав, що всі самки в присутності дитинчати видавали свист помітно вищого тону, ніж коли вони були чайлдфрі. Загалом діапазон частот, в якому самки спілкувалися з своїми дитинчатами, аналогічний тому, в якому людські матері сюсюкають зі своїми немовлятами, встановили дослідники.
На думку фахівців, мама-афаліна використовує своє “сюсюкання”, аби підтримувати постійний зв’язок із дитинчам, попереджати його про небезпеку або просто повідомляти йому, що вона поряд.
Як розповідало раніше BitukMedia, дослідники з Йоркського університету (Канада) та Орхуського університету (Данія) виявили, що “дитяче лепетання” однакове усіма мовами.
У Житомирі кота рік не могли зняти із магазинної вивіски. Він вмощувався на неї, кричав, а як тільки прибували рятувальники, тікав. Малий хуліган бентежив ціле місто.
“Не передати, як ми змучилися з цим котом, – каже керівниця магазину. – На нас сипалися звинувачення від житомирян – нам казали, що ми – живодери, що ми знущаємося з тварин. Люди написали заяву на нас в поліцію, поліція до нас приходила розбиратися2, – бідкається керівниця магазину Світлана.
Рік тому на вивісці оселилася зграя котів – чорний, у сірі плями та рудий. Саме рудий завдав найбільше клопоту.
“Він по буквах вивіски ходив, потім йшов назад – проходив по невеликому парапетику, а далі за магазином у нас є пожежна драбина, і він по тій драбині спускався”, – розповідає Світлана.
Рятувальники використовували для підйому на вивіску спеціальну “вишку”, але спіймати кота не могли. Коли ж це зрештою вдалося і його повернули жінці, яка назвалася власницею, за кілька днів рудий знову волав на вивісці.
“Що тільки рудий кіт не робив на тих буквах вивіски – він там гуляв, він на них висів, він спав на самому вершечку літери “І”, а прокинувшись, починав несамовито кричати – вдень і ввечері. Уявіть: надвечір я отримую відео від знайомих, які зафільмували, як він і чорний кіт сидять і кричать. Поки я приходжу – їх уже немає”, – розповідає Світлана.
Житомиряни кидали коту булочки та іншу їжу, аби підгодувати, намагалися спіймати сачками, але спіймати його вдалося. Як тільки він бачив «люльку» із рятувальником, швидко накивав п’ятами. А магазину доводилося щоразу, не зважаючи на відсутність результату, платити за виклик.
Коли на місце 25 червня прибула місцева зоозахисниця Людмила Охотнікова, ні поліція, ні пожежники не захотіли приїжджати до кота. Довелося із перехожих назбирати 2 тис. на приватну машину із “вишкою”. Людмила встановила котоловку, і наступного дня туди впіймався чорний кіт – щоправда, він одразу втік на складі у зооволонтерів.
27 червня Людмила піднялася встановити котоловку на рудого. В руках у неї був корм. Кіт пішов до рук і опинився в пастці.
«Я наполовину залізла на цей дах – однією рукою трималася за металеву конструкцію, в другій руці в мене був вологий корм. Він потягнувся, щоб з’їсти, я його схопила за шкірки і затягла всередину та запхнула в котоловку”, – каже Людмила Охотнікова.
Вона відразу відвезла його до ветеринара на кастрацію. Тепер найпопулярнішому коту Житомира шукають нову родину – старим господарям повертати його не хочуть.
Як розповідало BitukMedia, Гацек, кіт-безхатько, прославив себе і рідне місто Щецин, що на північному заході Польщі. Туристи приїжджають навіть з-за кордону, щоб побачити популярного кота. Як і належить туристичному об’єкту, кота позначили на Google Maps і він отримав високу оцінку відвідувачів.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
