Вівторок, 17 Червня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 382

180 метрів геометричних ілюзій – хмарочос імітує форму північного сяйва

0
Фото: Aedas

У китайському місті Чунцин побудували 180-метрів хмарочос «Танець світла». Його називаються найбільш скрученим хмарочосом у світі.

Про це повідомляє СNN.

Незвичайну будівлю звела компанія  Aedas. Згідно із пресрелізом, «Танець світла» імітує форму північного сяйва.

Дизайнерів надихнуло так зване “танцююче” полярне сяйво – коли воно вигинається у спіралі, які часто можна побачити в Арктиці та Антарктиці. Тому світло відіграє ключову роль у підкресленні вигнутої форми конструкції.

The Dance Of Light tower was designed by architecture firm Aedas.
Фото: Aedas

Архітектори використали двовипуклі фасади, щоб створити враження, ніби будівля скручується. Але насправді зовнішній вигляд вежі змінюється при погляді з різних кутів. Також форма будівлі нагадує силует балерини або янгола, говорять архітетори.

Aedas says the tower has a "twisting angle" of up to 8.8 degrees per floor.
Фото: Aedas

«Кут закручування» збільшується на 8,8 градусів із кожним поверхом. Це більше, ніж у будь-якого хмарочосу на планеті.

The tower is 80 meters (590 feet) tall.
Фото: Aedas



Як повідомляло раніше BitukMedia, 72-річний житель Боснії та Герцеговини Войін Кусіц за шість років побудував для своєї дружини Любіци будинок, що обертається. Так він вирішив догодити жінці, яка постійно скаржилася на вигляд із вікна в попередній оселі.

З обробкою та без. У NASA є нові кольорові знімки Юпітера

0
Зліва — зображення Юпітера, яким би могла побачити його людина, праворуч — фото з додаванням контрасту та кольоровості для деталізації. Фото - NASA

Більше контрасту і кольору надали в NASA знімкам Юпітера. Їх зробив дослідницький апарат “Юнона” (Junо). Обидва варіанти продемонстрували публіці. Перший –  Юпітер очима людини, а другий, оброблений, розкриває особливості його атмосфери.

Про це повідомляє Space.com.

Йдеться про фото Юпітера, які камера-телескоп JunoCam зробила на початку липня. З відстані 5300 км від вершин хмар газового гіганта.

На знімку атмосфера п’ятої планети Сонячної системи вражає своєю безтурботністю. Передусім завдяки нейтральним світло-бежевим відтінкам. Але тільки до того, як піддати фото графічній обробці. Саме вона дозволяє роздивитись всі деталі турбулентних потоків, що вирують навколо Юпітера.

Знімок обробив Бьорн Йонссон, інженер-програміст та ентузіаст космосу. Він посилив насиченість кольорів, через що картинка істотно змінилась. Ці грозові синьо-сірі тони, а також насичений пісочний розкривають неоднорідність газового складу атмосфери найбільшої планети нашої галактики. Йонссон своєю графічною обробкою дозволив вийти на передній план складній структурі атмосфери планети. 

Космічний зонд “Юнона” вийшов на орбіту Юпітера у 2016 році. Хоча сама місія стартувала ще 11 років тому в рамках програми NASA “Нові рубежі” (New Frontiers). Її мета – вивчення гравітаційного та магнітного полів Юпітера та перевірка гіпотези про наявність у газового гіганта твердого ядра.

Відтоді апарат зробив безліч цінних відкриттів. Наприклад, зафіксував електромагнітні хвилі зі супутника Юпітера Ганімеда. Вчені перетворили їх на звукову доріжку і отримали своєрідний саундтрек руху небесного тіла, – пише НВ.

Також апарат надає зображення поверхні Юпітера. З його допомогою вдається досліджувати особливості рельєфу планети. «Юнона» стала першим космічним зондом, що зробив світлини північного та південного полюсів Юпітера. Попереднім космічним місіям не вдавалось сфотографувати полюси Юпітера, також це неможливо зробити із Землі. Відомо, що “Юнона” продовжить свою роботу щонайменше до 2025 року.

Як повідомляло раніше BitukMedia, NASA оприлюднило нові знімки Юпітера. Два зображення найбільшої планети Сонячної системи зроблено телескопом Джеймса Вебба. Вчені у захваті: вдалося зафіксувати полярні сяйва.

Україно-польські відносини, російська пропаганда та як Польща готується до війни – Михал Кацевич

0
Фото: скрін із YouTube

Поляки вважали, що володимир путін розпочне масштабну війну на Донбасі і не буде проводити наступ на всю територію України. Тому до попереджень Британії та США ставилися скептично. Коли ж почалася війна, рядові громадяни Польщі змогли краще організуватися, ніж влада.

Про це, а також про те, як сьогодні розвиваються відносини між Україною та Польщею, якими наративами російська пропаганда намагається розсварити наші держави та що захоплює поляків в українцях, BitukMedia розповів польський журналіст Михал Кацевич.

“Під час перших обстрілів України думали, що якась із ракет полетить у бік Польщі – і це буде спроба випробувати НАТО”, – сказав, зокрема, він.

“Усвідомлення того, що відбувається в Україні є навіть у людей, які не цікавляться світом, міжнародною політикою”, – каже Кацевич.

Підпишіться на YouTube-канал BitukMedia та натисніть дзвіночок – дізнавайтеся про нові цікаві ефіри першими!   

Трійко азійських левенят готові до дебюту в зоопарку (відео)

0
Левенята народились 30 травня 2022 року. Фото - скрін Youtube

Малюки семирічної левиці на ім’я Васудха вже готові радувати відвідувачів зоопарку в індійському місті Сурат. Вони здорові і можуть жити у великому вольєрі.

Про це повідомляє Reuters.

Левенята народились 30 травня. Перш ніж виставити їх на загальний огляд, вже тримісячних малюків вакцинували. 

«На щастя, про дитинчат подбала мати. Пологи почались своєчасно і тривали вісім годин. Усі троє дитинчат здорові», – розповів директор зоопарку Раджеш Патель.

Радість працівників зоопарку зрозуміла. Левиця Васудха у 2020 році народила чотирьох дитинчат. От тільки двоє з них були мертвонародженими, а один помер через 26 днів. Цього разу все пройшло інакше – левиця одразу почала опікуватися малюками.

У зоопарку за новонародженими та їхніми батьками пильно стежили за допомогою камер. Наближатись до тварин людині було заборонено.

Левине подружжя – Васудха та Ар’я – живуть в зоопарку вже два роки. Вони належать до рідкісного підвиду азійський лев. У 2020-му їх виміняли на пару видр.

Азіатські леви занесені до Червоної книги. Останні 70 років в Індії займаються збереженням останньої популяції цих хижаків. У штаті Гуджарат їм створили заповідник Гірський ліс. Нині там мешкає майже 700 азіатських левів.

Як повідомляло раніше BitukMedia, 23-річна бегемотиха Бібі у зоопарку міста Цинциннаті (штат Огайо, США) народила дитинча. Воно стало дитиною-несподіванкою, оскільки Бібі перебувала на контролі народжуваності.

Під підлогою кухні знайшли золотий скарб вартістю $290 тис.

0
Фото: Courtesy of Spink & Son

Під час ремонту помешкання в британському Еллербі, Північний Йоркшир, власники знайшли скарб із золотих монет. Їх планують продати на аукціоні Spink & Son за $290 тис.

Про це повідомляє CNN.

2019 року під час ремонут власники будинку, імена яких не називають, знайшли керамічну чашку із соляною глазур’ю під бетоном і дошками підлоги кухні. У ній було більше 260 золотих монет, датованих періодом від 1610 до 1727 років. Купівельна спроможність монет становить загалом $116 тис. у нинішньому еквіваленті.

Аукціон Spink & Son повідомляє, що ця знахідка є одним із найбільших скарбів із англійських золотих монет XVIII століття, із тих, що були знайдені у Британії. Різні монети коштують від $58 до $116.

Монети знайшли у бетоні після того, як зірвали дошки підлоги. Фото: Courtesy of Spink & Son

Експерти із високою долею вірогідності припускають, що монети належали Джозефу та Сарі Фернлі-Майстерсам, які одружилися 1694-го. Це була впливова родина торговців, відома XVI –XVIII ст. Вони продавали залізну роду, деревину і вугілля із балтійських країн.

Експерти припускають, що подружжя не довіряло Банку Англії і банкнотам, які тоді з’явилися, тож вирішило зберігати заощадження в золоті. Після смерті Джозефа і Сари їх рід скоротився і про скарб ніхто не знав. Але досі лишається загадкою, чому його відшукали лише зараз.

Як повідомляло раніше BitukMedia, на розкопках біля італійського міста Сан-Кашіано-ін-Валь-ді-Пеза (Тоскана) знайшли древні статуетки, які були символами родючості. Вони мають вигляді фалоса, матки і грудей. Вони і 3 тис. монет були вкриті мулом геотермального джерела.

Біля Полярного кола вирощують вино – в Італії для нього надто спекотно

0
Фото: Joel Nilsson

Шведка Емма Сернер та італієць Андреа Гуерра розбили біля Полярного кола виноградник Långmyre Vineri. На шведському острові Готланд на площі 4 га ростуть 26 тис. кущів винограду.

Про це повідомля ВВС.

Шведка Емма Сернер та італійський енолог (експерт із вин) Андреа Гуерра зустрілися і закохалися один в одного у італійській Тоскані шість років тому. Пара почала мріяти про власний виноградник. Але вони зрозуміли, що на півдні Європи це буде неможливо. Через зміни клімату винороби несуть величезні збитки.

Сернер запропонувала поїхати до Швеції і розбити виноградник на острові Готланд у Балтійському морі. Це південна провінція з теплим і м’яким літом, там бабуся Емми мала дачу. Андреа поставився до ідеї скептично. Серед перших питань було – чи водяться там білі ведмеді. Але дослідивши тему ґрунтів, вологості та кількості сонячного світла, Гуерра сказав, що ідея має шанс на успіх.

Колись виробляти вино в країнах Полярного кола вважалося на межі можливого – попри переваги довгого полярного літа. Однак, за останнє десятиліття південна Швеція, Данія, Нова Шотландія в Канаді та навіть деякі частини Норвегії стали новими виноробними регіонами.

 Попитом користуються гібридні сорти винограду, такі як Соляріс. Він придатний до виробництва білих та ігристих вин із високим рівнем кислотності. Гібридний виноград є стійким до хвороб сортом, який не потребує багато пестицидів чи фунгіцидів.

Традиційні сорти винограду зараз хворіють і взагалі не витримують зміни клімату, розпочати екологічне виробництво вина із них дуже складно. Однак винороби на Півночі мають свої проблеми – ранні заморозки, цвіль та гниль.

Сернер та Гуерра вирішили спробувати п’ять різних сортів, серед яких Мерло Кантус – гібрид традиційного визнаного сорту Мерло.

«Під час сліпої дегустації Мерло, вирощеного в тих самих умовах, ви ніколи не зможете відрізнити», — сказала Сернер.

Пара зараз заручена і готується до весілля, а їх виноградники сертифіковані як органічні у Швеції відповідно до стандартів KRAV, однієї з найсуворіших існуючих схем екологічного маркування.

Як повідомляло раніше BitukMedia, винороб із італійського міста Реджо-Емілія на ім’я Тулліо Масоні вирощує виноград на даху старовинного будинку XVI століття. Отримане вино продає по €5 тис. за пляшку. Каже, що це – витвір мистецтва і просить не пити напій, а говорити про нього з друзями.

Український гурт “Океан Ельзи” зібрав приголомшливу суму для допомоги Україні

0
Фото - Instagram okeanelzy_official

Ціле літо “Океан Ельзи” давав благодійні концерти. Загалом, музикантам вдалося зібрати для України понад 19 млн гривень.

Про це повідомляє ТСН.

“Понад 19 млн гривень. Така сума благодійної допомоги від нас за літо-2022. Це кошти, які ми зібрали та передали з виступів, цифрової музики та партнерських проєктів”, – йдеться в Instagram гурту.

Загалом, кошти музиканти витратять для допомоги ЗСУ, медикам, лікарням, які постраждали через воєнні дії, та на відновлення культурної спадщини.

“Океан Ельзи” вже переказав гроші Міністерству оборони України, фонду Сергія Притули, Дніпровській обласній дитячій клінічній лікарні, 247 батальйону 124-ї бригади, Червоному Хресту, фонду “Корпорація монстрів”.

Також артисти перерахували певну суму на спецрахунок Міністерства культури на відновлення Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди.

Окрім цього, музиканти допоможуть придбати для захисників України пікапи, які на фронті вкрай необхідні.

Як повідомляло раніше BitukMedia, український гурт “Океан Ельзи” записав пісню «Місто Марії», присвячену захисникам міста Маріпуоль. Слова та музику для композиції написав лідер гурту Святослав Вакарчук.

Рідкісний рожевий діамант продадуть з аукціону за понад $21 млн.

0
Рідкісний рожевий діамант продадуть з аукціону за понад $21 млн. Фото - Sotheby's

Понад 21 млн. доларів розраховують виручити аукціоністи за унікальний рожевий діамант. В Sotheby’s його називають його одним із найчистіших у світі каменів насиченого рожевого кольору. Наразі він виставлений у Лондоні.

Про це передає CNN.

Вага діаманта – 11,15 карата. Своє ім’я – «Рожева зірка Вільямсона» – камень отримав на честь двох інших унікальних рожевих каменів.

«Рожева зірка» – найбільший у світі рожевий діамант, вагою майже 60 карат. У 2017-му його продали з аукціону за рекордний 71 млн. 200 тис доларів. 

Цікава історія й у другого каменя. Його видобули на шахті в Танзанії.  У 1947 році діамант “Вільямсон” дістала у подарунок на весілля королева Єлизавета II. Подарував його канадский геолог Джон Торберн Вільямсон. Британський монарх носить діамант вагою 23,6 карата у броші від Cartier. 

Діамант “Вільямсон” королева Єлизавета II дістала у подарунок на весілля. PHOTO BY MARK CUTHBERT/UK PRESS VIA GETTY IMAGES

Діаманти насиченого рожевого кольору зустрічаються вкрай рідко. Додає «Рожевій зірці Вільямсона» унікальності й те, що рожеві діаманти здебільшого дрібні.

“Лише 5% діамантів кольорові. А з кольорових лише 3% рожеві”, – пояснює Крістіан Споффорт, співробітник аукціонного будинку Sotheby’s

Аукціоністи очікують, що діамант викликає великий інтерес на торгах.  І розраховують виручити за нього понад 21 млн. доларів. В Sotheby’s відзначають, що у світі завжди є попит на рідкісне і прекрасне. Навіть ковідна криза і локдаун цьому не завада.

Фото – Sotheby’s

Перед аукціоном «Рожева зірка Вільямсона» вирушить у турне. Її виставлять на огляд публіки у Дубаї, Сінгапурі та Тайбеї. Торги заплановані на 5 жовтня і пройдуть у Гонконгу.

Як повідомляло раніше BitukMedia, мешканка села в індійському штаті Мадх’я-Прадеш Ґенда Бай випадково знайшла у лісі необроблений діамант. Він має вагу 4,39 карат (0,88 грам) і коштує близько $25,5 тис. Жінка планує на суму від його продажу збудувати будинок і влаштувати весілля для своїх дітей.

Художники лютують – створена з допомогою нейромережі картина перемогла на мистецькому конкурсі

0
Згенерована AI картина посіла перше місце на мистецкому ярмарку штату Колорадо. Фото - Vice

Американець Джейсон Аллен створив картину за допомогою нейромережі Midjourney та посів перше місце на мистецькому ярмарку американського штату Колорадо. Тепер користувачі обговорюють наскільки це коректно. 

Про це пише видання Vice

Джейсон Аллен – президент компанії, що розробляє настільні ігри. Він переміг у мистецькому конкурсі Colorado State Fair у категорії “Цифрове мистецтво” з роботою під назвою «Театр космічної опери» (Théâtre D’opéra Spatial). 

На малюнку зображена велика кімната з людьми в класичних сукнях. На передньому плані велика біла сфера, що нагадує Місяць.

Для створення цієї картини Аллен скористався нейромережею Midjourney. Вона дозволяє генерувати зображення за допомогою текстів. Так хто ж справжній автор картини, обраної журі? Нейромережа чи людина? І хто має право на перемогу?

Не всі вважають перемогу роботи Аллена чесною. Фото – скрін Twitter

Джейсон Аллен наполягає, що фінальну роботу створив саме він. Це йому знадобилось кілька тижнів тонкого налаштування і понад сотня спроб, щоб створити ідеальний запит для програми. А потім була ще робота в графічних редакторах, відбір трьох найкращих робіт і друк на полотні.

Автор малюнка наполягає, що нікого не обманював і виграв чесно. Він підписав свою роботу як «Джейсон Аллен через Midjourney». 

Претензія критиків теж зрозуміла. Вони вважають, що роботи, створені за допомогою нейромережі, не повинні змагатися нарівні з малюнками від справжніх художників. На створення якісного зображення за допомогою Midjourney все одно витрачається дуже багато часу, – пишуть інші.

Як повідомляло раніше BitukMedia, британські вчені виявили під шаром іншої картини раніше невідомий твір Ван Гога. Художник використав своє полотно повторно. У роботі з відтворення допомагав штучний інтелект.

На що перетворився «Титанік» за 110 років – з’явилося нове відео

0
Фото: скрін із відео OceanGate Expeditions

Дайвери із команди OceanGate Expeditions зняли затонулий британський лайнер “Титанік” на океанічному дні. Катастрофа з кораблем сталася у квітні 1912 року.

Про це повідомляє Mirror.

На відео, оприлюдненому командою, видно один із парових котлів – саме за ним корабель ідентифікували у 1985-му. Котел впав на дно, коли корабель розломився надвоє.

Команда OceanGate Expeditions об’єнує дослідників океану, науковців і режисерів. Вони стали першими, хто зняв рештки “Титаніка” у відео якості 8k, що дає дуже чітке зображення.

Серед інших продемонстрованих елементів конструкції – якір із тавром компанії Noah Hingley & Sons.

Як відомо, “Титанік” зіткнувся із айсбергом своїм правим бортом. “Непотоплюваний” лайнер пішов на дно за три години. В результаті катастрофи загинули близько 1,5 тис. людей. Тепер він лежить на глибині близько 4 км.

Як повідомляло раніше BitukMedia, людиноподібний  робот-дайвер  OceanOneᵏ зі Стенфордського університету здійснив заплив у Середземному морі. Оператору OceanOneᵏ вдалося повзаємодіяти із затонулими уламками літака, підводним човном та навіть римським кораблем ІІ ст., звідки робот підняв вазу і олійну лампу.

Найстаріший динозавр Африки – виявили унікальні рештки

0
Художня реконструкція Mbiresaurus raathi. Фото: ВВС

Археологи знайшли в африканській країні Зімбабве рештки динозавра, який жив 230 млн років тому. Він належить до виду Mbiresaurus raathi. Це поки найстаріший із відомих науці викопних ящерів із Африки.

Про це повідомляє ВВС.

Mbiresaurus raathi був на зріст близько метра, бігав на двох ногах та мав зуби із зазубринами. Скелет знайшли дві назалежні експедиції у долині Замбезі – у 2017 та 2019 роках.

Динозавр жив у тріасовий період, коли ці ящери лише почали з’являтися. Їх рештки знаходять зазвичай у Південній Америці та Індії, у Зімбабве вони трапилися вперше.

Відкриття має пролити світло на еволюцію і міграцію ранніх динозаврів, які жили, коли континент був лише один.

«Відкриття свідчить, що динозаври не з’явилися в усьому світі одночасно та не керували світом із самого початку. Вони та тварини, з якими вони жили, схоже, були прив’язані до певного середовища існування на крайньому півдні – там, де сьогодні  Південна Америка, південна Африка та Індія», — каже  учасник експедиції, Крістофер Гріффін.

Палеонтолог Кейптаунського університету Анусуя Чинсамі-Туран відзначила, що дане відкриття важливе для еволюційної лінії завроподів, які включали диплодоків та бронтозаврів. Відкриття свідчить, що завроподи віддавали перевагу жаркому вологому клімату.

Поруч із розкопками проводиться розвідка родовищ природного газу. Науковці сподіваються, що працівники будуть обережними зі скелетами динозаврів, які виявлять. І якщо це станеться, повідомлять учених.

Як повідомляло раніше BitukMedia, y техаському державному парку «Долина динозаврів» через посуху зміліла річка. Науковці побачили на дні сліди, більшість із яких належать хижому акрокантозавру. Він жив близько 113 млн років тому.

А тепер музика! Зображення телескопа Джеймс Вебб перетворили на музику (відео)

0
Фото - скрін YouTube

Команда вчених разом з музикантами перетворили знімки, отримані з космічного телескопа “Джеймс Вебб”, на музику. Допомогла технологія, що так і називається – озвучування даних. Тепер можна послухати як звучать дві туманності й одна екзопланета.

Про це повідомляє webbtelescope.

У NASA вирішили перетворити зображення Вебба на музику й для цього обрали три об’єкти, які потрапили в перший набір наукових даних космічного телескопа. Тепер можна почути, як звучать Туманність Кіля і Південна кільцева туманність.  А ще музику, яку створює спектральний аналіз атмосфери гарячого газового гіганта — планети WASP-96b, розповідає Фокус.

Кожен з цих унікальних музичних творів відрізняється один від одного. Якщо Туманність Кіля звучить легко та розслабляє, то звуки Південної кільцевої туманності більше нагадують саундтрек з фільму жахів.

За допомогою методу озвучування даних вчені змогли створити унікальні звуки кожного об’єкта, враховуючи різні параметри. Наприклад, зірки в туманностях видають звуки, які залежать від їхнього розміру, яскравості й віку.

За словами Квена Гарта з Інституту досліджень космосу за допомогою космічного телескопа, така космічна музика є ще одним способом отримання інформації про космічні об’єкти.

“Звуки кодують інформацію, таку як колір, яскравість, розташування зірок, а якщо говорити про спектр планети, то тут кодується інформація про її важливі складові”, — говорить Гарт.

Як повідомляло раніше BitukMedia, фахівці NASA оприлюднили опрацьований запис звукових хвиль від надмасивної чорної діри. Вона розташована на відстані 240 мільйонів світлових років від Землі. Звучить вона “моторошно”.

Археологи відкопали слонячий бивень віком 500 тис. років

0
Археологи відкопали слонячий бивень віком у 500 тис. років. Фото - The Times of Israel

Скам’янілий бивень гігантського доісторичного слона знайшли на півдні Ізраїлю. Імовірно, він належав тварині, що жила півмільйона років тому. 

Про це повідомляє Reuters.

Йдеться про представника виду прямобивневих лісових слонів. Ці тварини виростали до чотирьох метрів заввишки і важили до 15 тонн. Отже, доісторичні слони були набагато більші, ніж нинішні африканські.

За словами археологів, знайдений бивень просто величезний. Його довжина – 2.5 м, діаметр – 20 см. Тільки один бивень доісторичного велетня важив майже 150 кг.

“Це найбільший цілий скам’янілий бивень, що коли-небудь знаходили в місцях розкопок в Ізраїлі або на Близькому Сході», – розповів археолог ізраїльського Управління старожитностей Аві Леві.

Прямобивневі слони з’явилися на Землі близько 780 тисяч років тому. Останні представники виду вимерли 30 тисяч років тому.

Ці величезні тварини харчувались листям та плодами різних дерев. Жили невеликими стадами – від п’яти до 15 особин. Відомо, що на них полювали первісні люди.

Знайдений бивень законсервують та доправлять до лабораторії. Вчені точніше визначать вік знахідки, а потім передадуть Національному кампусу археології Ізраїлю в Єрусалимі.

Як повідомляло раніше BitukMedia, на пасовищі біля британського села Кінгс-Стенлі знайшли добре збережену скам’янілу рибу. Поруч викопали рештки динозаврів та древніх молюсків.

Бути Україні в Європі – це природно, наче дихати – волинкарка Наталя Огієнко

0
Наталя Огієнко та її волинка дудельзак. Фото: Facebook

Журналістка, історична реконструкторка та волинкарка із Кременчука на Полтавщині Наталя Огієнко виїхала з України, коли не дочекалася запрошення від військкомату. У Європі вона виступає із легендарними музичними гуртами Spilwut та Corvus Corax. Відео останнього на YouTube набирають 150-800 тис. переглядів і більше. А також Наталя розповідає європейцям про Україну, війну з росією та вчить німців русофобії.

Про життя у вимушеній еміграції та здійснення мрії грати на одній сцені із кумирами жінка розповіла BitukMedia.

Наталю, знаю, що ви довго не хотіли виїжджати з України. Що стало останнім тригером?

– Я дуже хотіла на війну. 25 лютого я прийшла у військкомат, вистояла чергу – я там була єдиною серед чоловіків. У кабінеті я спитала, чи є якісь курси парамедиків, щоб я могла швидко навчитися і бути корисною. У мене взяли контакти і сказали “ми зателефонуємо”.

Наталя та її донька Ольга біля Бранденбурзьких воріт у Берліні в останній день літа. Фото: Наталя Огієнко/Facebook

У мене була надія, що мене викличуть на якісь навчання, а потім я поїду на фронт. Я не боюся війни. Мені хотілось бути в центрі того, що відбувається, допомагати нашій армії вбивати русню і захищати нашу землю.

У мене була надія, що мене викличуть на  навчання, а потім відправлять на війну

Але потім я зрозуміла, що таких, як я, дуже багато. І не беруть навіть моїх знайомих здоровезних чоловіків, які займаються спортом. Тож після двох місяців чекання мені ніхто не зателефонував.

Страху весь цей час не було – ви ж знаєте, що з часом звикаєш до повітряних тривог. Просто зіграв свою роль постійний стресовий стан і переживання через розірваність нашої сім’ї, бо на початку війни донька поїхала у Францію.

Останньою краплею стало чергове влучання у Кременчуцький нафтопереробний завод. Це сталося у квітні, я жила у мами у селі Щербаки, за 10 км від НПЗ. Тобто “приліт” відбувся у мене за полем. При чому я його проспала. Мама мене питає – ти хіба не чула нічого  о четвертій ранку? А я сміюся – то що називають “гарматами не розбудиш”. Після того я вирішила, що варто виїхати.

Їхали просто у пустоту, чи були люди, які вас чекали?

– Ні, не в пустоту. Ми, волинкарі із Європи, підтримуємо зв’язок через Facebook. У якийсь момент зі мною зв’язався легендарний німецький волинкар Роман Штрайзанд. 

Йому за 70 років, але він досі виступає. Він був одним із засновників реконструкції середньовічної німецької волинки- дудельзака. У 1970-х німецькі музиканти відродили цей інструмент за зображенням із гравюр. Одним із них був Штрайзанд.

Наталя та Роман Штрайзанд на фестивалі у місті Кронах. Фото: Наталя Огієнко/König Photography

Тож Штрайзанд запросив мене до Німеччини грати в його гурті Spilwut. Мене дуже потішило, що така людина мені так сильно довіряє.

На той час я збиралася вирушити до доньки – на південь Франції. Думала, буду працювати і грати на вулиці. Але після запрошення Штрайзанда я вирішила, що це шанс стати не просто біженкою. Що я зможу розповідати про Україну і розвиватися як музикант.

Я вирішила стати не просто біженкою, а розповідати про Україну і розвиватися як музикант

Гурту Spilwut уже 40 років. Через нього пройшли багато музикантів, які потім заснували In Extremo, Corvus Corax та інші. Назва його в перекладі означає “Шаленство від гри” – коли ти на сцені, тебе “ковбасить” і ти в екстазі від виступу.

Важко було після прибуття?

– Ні. Як тільки я приїхала, мене зустріли знайомі музиканти і поселили у селі в чомусь типу флігеля. Аби не зловживати гостинністю, а попросила про соціальне житло. І мені дали кімнату у притулку для біженців. Це колишній готель, власник якого повністю віддав його українцям. Тут у кожній кімнаті є свій санвузол, душова і холодильник, спільна лише кухня. Знаходиться він поруч із Берліном, у Еберсвальде – місті, яке колись відвоювало собі галявинку у лісу.

Ви виступаєте на великих фестивалях?

– На різних. Виступала на великому старовинному фестивалі «Весілля Лютера» – на честь реформіста Мартіна Лютера. Він відбувається у місті Віттенберг, який ще називають Лютерштадт. Потім у містах Кронах і Ерфурт.

Ви бачите, як німці відроджують свою старовинну культуру. Як нам популяризувати українську у себе? Бо історичні реконструкції “Хореї Козацької” – це все ще музика для думаючої інтелігенції, а не для широких мас.

– Я думаю, людям треба з дитинства прищеплювати любов до української культури. Якщо тобі змалечку подобається українська пісня, танок, інструменти, то ти не пропустиш захід, де ти можеш це послухати.

Зараз ще продовжується період, коли ми потерпаємо від російської асиміляції. Частина України все ще розмовляє російською мовою, слухає російську музику. Має пройти не просто час, має змінитися покоління.

Наталя разом із драконом – одним із учасників виступів гурту Spilwut. Фото: Наталя Огієнко/Facebook

Те покоління дітей, які народилися нещодавно, має шанс. Але зараз, коли у нашій країні війна, ми можемо розвиватися всередині себе. Різко почати любити свою культуру. Зараз багато людей перейшли на українську мову, перестали любити все російське – слухати російський рок і дивитися російські переклади фільмів. Це я бачу навіть по своїх знайомих. Ми почали потроху відходити від наслідків тої асиміляції.

Ми продукти асиміляції. Покоління дітей, які народилися нещодавно, має шанс

У Радянському Союзі така асиміляція була планова. У нас у школах викладали російською і будь-хто міг відмовитися від вивчення української мови. Табель був типовий для всіх республік Союзу, надрукований російською мовою і там був пунктик – “рідна мова”. Ми продукти асиміляції. І ми не винні в цьому.

Те самі відбувалося з нашою культурою. Ми майже втратили її, нажаль. І добре, що останні 30 років ми її відроджуємо. Але не в таких масштабах, як хотілось би. Багато українців до останнього часу любили російську культуру. А в інших країнах люди люблять свою культуру і вони її розвивають. Поки ми не почнемо любити свою країну, нічого не відбудеться.

Наталя та її чоловік Станіслав. Зараз він перебуває в Україні. Фото: Art & Shock studio/Facebook

У Німеччині я дуже часто бачу на подвір’ях приватних будинків національні прапори. Люди для них встановлюють добротні флагштоки. У нас лозунги “Слава Україні! Героям Слава!”  стали популярними тільки після Євромайдану, тоді ж люди почали вивішувати на балкони прапори. 2013-й став поштовхом для цього.

Зараз у нас дуже правильний напрямок. Ми почали дуже любити свою культуру і свою країну. І я думаю, після війни у нас все буде добре.

Чи намагалися ви під час фестивалів доносити до людей інформацію про те, що відбувається в Україні?

– Це відбувається просто постійно. Ми виступаємо на фестивалях середньовічної культури, які тут звуться medieval market-и.  І мене постійно оголошують як “Наталя з України”, тож потім підходять поспілкуватися глядачі. Іноді я в побуті кажу, що я з України. І з цього моменту у людини змінюється вираз обличчя і ставлення до мене. І я вже помітила, що є кілька різних типів реакцій.

Я кажу німцям, що з України. З цього моменту змінюється їх вираз обличчя і ставлення до мене

Одні наче привітно чи співчутливо посміхаються, злегка приобіймають і кажуть – “все круто, ми з вами!”. Після цього перестають на цю тему спілкуватися. Це той тип людей, які не хочуть впускати у своє життя те, що ти маєш у своїй голові.

Другий тип людей – вони починають тебе жаліти. І це просто капець. Вони починають тебе обіймати і цілувати – і мене цим доводять до сліз. Починають говорити, який путін – х*йло, що “Німеччина з вами і весь світ з вами”. Така розмова може тривати дуже довго, і я після цього починаю плакати, у мене потім панічні атаки, мене приводять до тями. Буває так, що німці лякаються мого такого стану. Вони не розуміють, що ми відчуваємо і не знають, як допомогти.

І третій тип людей – це ті, які починають серйозно ставити запитання. Це люди, які слідкують за новинами, – і їх немало. Їх цікавить твоя думка як учасника подій. Такі люди теж тобі співчувають, але вони більше для себе збираються інформацію. Таких багато у мене у Facebook серед друзів. Адже у них нема такого наповненого інформаційного простору, як у нас.

Траплявся вам хтось, хто був за росію у нашій війні?

– Жодного разу я не зустрічала прихильників росії. Але проблема в іншому. Ми і німці сприймаємо інформацію по-різному і відповідно – у нас різні реакції на щось російське.

Німці порівнють росіян зі собою під час Другої світової. Тому ставляться до них із розумінням

Ми відчуваємо 100-відсоткову русофобію – хоча правильного терміну ще не вигадали, адже ми не боїмося росії. Але у нас немає напівтонів, немає позиції “нє всьо так однозначно”. Для нас є чорне і біле, Україна і росія, ми і ворог, який хоче нас знищити.

А у них є нюанси. Наприклад, у німецьких фолкерів це ставлення на зразок: “російська культура – це так класно. Російська музика – це так круто. Всі оці балалайки і косоворотки, і шапки-ушанки!”. Вони мені кажуть – ну треба розрізняти, що то – війна, а то – музика. Кажу – ніфіга, це все “раша”.

Вони з цього дивуються. І я зрозуміла, що це тільки ми маємо такі почуття до росії.

Немає опису світлини.
Наталя під час маршу до Дня Незалежності, 2021 рік. Фото: Олексій Плиско/Facebook

Німці порівнюють росіян зі своїм суспільством під час Другої світової. Кажуть – “це все пропаганда. Німеччину теж усі тоді ненавиділи. Але люди були спантеличені й обмануті пропагандою”. Німці ставляться до росіян із розумінням. Вважають, що народ хороший і добрий, просто нещасний, а путін поганий. Вони ж не чують перехоплених розмов, як російські дружини кажуть – убивай побільше українських дітей і жінок, привези мені труси і пральну машинку.

І це мої друзі, яка повністю на нашому боці. Вони збирають кошти для біженців. Але росіян намагаються зрозуміти. Один чоловік особисто знає жінку із Маріуполя, у якої сім’я просто згоріла. Але він продовжує вважати, що російському народу просто забили памороки.

Ми не маємо права «наїжджати» на неукраїнців, бо ніхто не відчуває так, як ми

За це немає сенсу на них навіть ображатися. Ми не маємо права “наїжджати” на неукраїнців, бо ніхто не відчуває так, як ми. Коли ти намагаєшся пояснити, до тебе ставляться, як до скандалістки. Тож я вирішила – головне, аби їхній уряд нам допомагав. А так – хай вони вірять хоч у черепаху, на спині якої стоїть Земля.

Як ви потрапили у гурт Corvus Corax?

– Мене ще до війни додав на Facebook лідер цього гурту – Кастус. Я сама не наважувалася сконтактуватися з ним. In Extremo і Corvus Corax – це мої найулюбленіші гурти, мої музичні “боги”.

Дует Black Hat, заснований Натaлею у Кременчуці. Фото:Наталя Огієнко/Facebook

Тож я написала йому, що для мене це честь, що я фанатка Corvus Corax уже більше 20 років, що граю на дудельзаці саме завдяки їм і що знаю весь їх репертуар.

Я не думала, що на нього це справить таке враження. Коли почалася війна, Кастус мені писав, питав, чи я і моя родина у безпеці – як і багато інших волинкарів. Тож, опинившись у Німеччині, перше, що я зробила, це написала йому – я тепер точно у безпеці і можемо зустрітися. Він запропонував приїхати на середньовічну ярмарку через три тижні “і прихопити волинку”.

Я подумала, що він хоче послухати, як я граю, чи подивитися мій інструмент. Але коли ми зустрілися, Кастус мене спитав– “ти костюм взяла?”. Я питаю – навіщо? Він каже – “ну ти ж будеш з нами грати?”.

Коли ми вперше зустрілися, Кастус запитав – ти ж будеш з нами грати?

Ну я щось подібне й передбачила підсвідомо. Я дала список мелодій, які могла б з ними зіграти – і таким чином ми виступили разом. Костюм мені зібрали просто на місці – хлопці знімали частини костюмів із себе, шукали у скринях та в машинах.

І так я виступала з ними два дні – це було у травні. Взагалі вони виявилися дуже прості люди, ми одразу стали, ніби друзяки. Тільки зустрілися, вони почали обіймати мене з вигуками “О, Наталя, Україна!”.

Тепер кожен раз, як я виходжу з ними на сцену, мене оголошують як Наталя з України і Кастус розповідає мою історію, що грати на волинці я почала саме завдяки їм. Це їх тішить.

Крім того, Corvus Coraх мають традицію дворових концертів –  Hofkultur. У Німеччині був дуже жорсткий локдаун, і під час нього гурт почав проводити камерні виступи у дворі репетиційної бази, яку вони орендують. Запускали 50, потім 100, потім 200 людей, розсаджували їх із дотриманням дистанції.  Такі заходи стали традицією. Тепер я виступаю там разом з ними. На репбазі із квітня у них висить український прапор і музиканти збирають гроші для біженців.

Що вам найбільше до вподоби у Німеччині?

– Перше, що кидається в очі – це на скільки у них класна природа, і як у них чисто в лісах. Просто тому що люди там не гидять. Бо я не розумію, як наші можуть сидіти на природі у смітті і почувати себе класно.

Загалом, найкраще простір німецьких міст описує слово “благоустрій”. Тішать велосипедні доріжки, чого часто немає у малих українських містах. У Німеччині для велосипедистів обладнані навіть спеціальні вагони потягів.

Простір німецьких міст найкраще описує слово “благоустрій”

Взагалі, у Німеччині дуже крутий громадський транспорт, і він чистий. Такого загидженого, як у нас, немає. Але він дуже дорогий. Ти маєш купити квиток по Еберсвальде, квиток до Берліна і квиток по Берліну. Це коштуватиме €200. Зважаючи, що допомога біженцям – лише €300, ми з донькою в шоці, де на це брати гроші.

Що вам видається невдалим у Німеччині?

– Наприклад, у них немає свіжого сиру, той, що російською – творог, є лише щось подібне до сиркової маси. Гречка просто дорогезна і лише українська і російська. Ми прямо страждали від цього, поки не звикли. Хоча продукти загалом нормальної якості.

Ще тут не подобаються перукарні, косметологи і медицина. Також бюрократія доведена до абсурду. Ти маєш бути прописаний за конкретною адресою – без цього ти не можеш користуватися сім-картою чи відкрити рахунок у банку. Але я маю уже вид на проживання і можу працювати. Чиновники тут спокійні і розслаблені. Немає “злих тіток”, до яких ми звикли в Україні.

Я думаю про те, що українці зараз отримали шанс, який мали ірландці у 1840-х під час Великого Голоду. Вони виїхали до США та Австралії і створили там місцеві діаспори. Таким чином вони поширили ірландську культуру по світу і заручилися міжнародною підтримкою. Ви зі мною згодні?

– Так, я думаю, що так станеться і з нами. Наприклад, біженці із Еберсвальде вигадали провести Фестиваль подяки. Всі ми беремо там участь, будемо співати і танцювати, будуть вірші, малюнки і українська кухня. Я ставлю дітям “берлінську польку”. По-перше, вона простіша, ніж українські народні, а по-друге – це ніби символ єднання наших культур.

ми не можемо лишитися в європейському культурному просторі непоміченими.

Так що нас багато, ми активні, є організатори, є ті, хто може виступати чи допомагати. Тож ми не можемо лишитися в європейському культурному просторі непоміченими.

Мої друзі говорять, що життя європейців доволі одноманітне – це робота-дім, а на вихідні на барбекю. Чи стануть вони більш життєрадісними і розкутішими поруч із українцями?

– Я з вами взагалі не згодна. Люди у Європі живуть дуже весело. Вони важко працюють, бо все дорого і великі податки. Але вони люблять і уміють відпочивати. Міста постійно проводять у себе фестивалі – хоч маленькі, хоч великі. Це, до речі, перейняв і Кременчук. Фестиваль – це якраз місце, куди приходять відпочивати.

Дідусі і бабусі відвідують фестивалі у костюмах у стилі фентезі

Якщо ми говоримо про medieval market-и, то навіть дідусі і бабусі приходять на них у костюмах. Зазвичай це щось недороге і простеньке у стилі фентезі, що можна придбати за €20-40, але люди цим насолоджуються. Люди тут люблять радіти і завжди до цього готові.

Чи будуть вони вчитися у нас розкутості? Скоріш навпаки. У Німеччині, наприклад, дозволено на звичайних пляжах купатися повністю голими – таких людей десь 70%, на око. У мене був розрив шаблона. Відчуваю себе у купальнику навіть незручно.  Вони кажуть, що вирішили бути розкутими після того, як звалили Берлінський мур.

Взагалі тут суспільство неформалів – всі в тату, з прикольними зачісками, незвичним одягом. Дивишся – іде маленьких хлопчик із косичкою і поруч дідусь у татуюваннях і з довгим волоссям.

На німецьких пляжах близько 70% купаються повністю голими. У купальнику поруч із ними почуваєшся навіть незручно

Люди у парках грають у настільний теніс, танцюють, грають на музичних інструментах, спілкуються, займаються спортом або просто п’ють пиво. Тож я думаю, що по духу вони нам дуже близькі.

Чи є щось, чого вам найбільше бракує і Німеччині?

– Найперше, це моя родина. Вона досі розділена. Вдома лишився чоловік та моя старенька мама.

Поки моя донька не переїхала із Франції до мене, у мене були реальні проблеми із психікою. Я навіть взяла телефон психолога. При тому, що я взагалі ніколи не вірила психологам і ніколи не мала психічних проблем. А тут у мене починався неконтрольований стан, коли я не можу зупинити плач, не можу дихати і розмовляти – і потім панічна атака, відчуття, що я помру. Німці, які були поруч, побачили реального біженця із війни.

Вигляд із вікна хати мами Наталі у селі Щербаки. Фото: Наталя Огієнко/Facebook

Сумую за нашими Щербаками, за Кременчуком. У Кременчуці клумби просто гарнющі, їх висадили і цього року. Я роблю репост фото місцевих фотографів собі на сторінку і пишу – «Кременчук, 5-й місяць повномасштабної війни», аби європейці бачили, що відбувається в Україні.

Ми летіли, ніби гарна пташка, а тепер її в польоті щось збило – і вона лежить на землі

І третє – це мамина городина. Я зараз не можу наїстися маминих помідорчиків, огірочків, кабачків. Вони мені навіть вночі сняться (сміється).

Бал “На світанку живописної імперії”, Київ, 2019 рік
Наталя Огієнко (у центрі) в образі Графині із “Аліси в Країні див”. Фото: Наталя Огієнко/Facebook

Дуже сумую за тим, як ми жили. Ми так розвивалися, танцювали на балах, там були такі розкішні костюми. Німці не можуть повірити, що в Україні відбувалися такі круті заходи, у те, які ми освічені, культурні і класні. Я вмикаю їм наші гурти, вони слухають і кажуть – яка крута українська музика.

У мене є відчуття, що ми летіли, ніби гарна пташка, а тепер її в польоті щось збило – і вона лежить на землі.

У яку Україну вам би хотілося повернутися. І яку Україну вам би хотілося розбудовувати?

– Я хочу повернутися в Україну таку, якою вона була. Я хочу повернути своє життя. Я не буду казати про політичний стан – наші президенти змінювалися і будуть змінюватися.

А взагалі, я хочу, щоб Україна була в Європі. Я хочу просто проїхати Польщу – і залишитися у Європі. Хочу, щоб Україна була як європейська країна і розвивалася за цими ж принципами. Я згодна платити великі податки, щоб вистачало на крутий транспорт і дороги.

Наталя під час одного із історичних фестивалів в Україні до пандемії Covid-19. Фото: Наталя Огієнко/Facebook

Ми тут постійно на нервах, постійно читаємо новини і дивимося аналітичні програми. Ми постійно відчуваємо, що наша країна страждає, і наші родини розірвані. Тому ми не можемо тут бути щасливими, ніяк. Навіть якщо я стану найголовнішою зіркою німецької сцени, я все рівно не буду щасливою.

Навіть якщо я стану найголовнішою зіркою німецької сцени, я все рівно не буду щасливою

Я хочу повернутися в Україну, яка буде відмежована від самі-знаєте-чого стіною. Я хотіла б, щоб Україна була ще одною країною Центральної та Східної Європи, як Польща і Чехія.

Я філолог-славіст за освітою і зрозуміла, що українська мова ближча до західнослов’янських мов, ніж до російської, особливо коли йдеться про деякі наші діалекти. Ми маємо граматику, словотворення, що відносить нас до західнослов’янських народів.

І бути Україні у Європі – це настільки природно, як дихати. І я впевнена, що Україна буде в Європі. Це просто якась історична помилка, що вона досі не там. Але нам ще багато треба перевиховувати наше суспільство.

По голову в томаті – відбувся традиційний фестиваль бійки помідорами (відео)

0
Фото: Robert Solsona/ABC

У середу 31 серпня в іспанському місті Буньйол вперше за два роки пандемії Covid-19 відбулася традиційна битва помідорами La Tomatina. Учасникам надали 130 тон томатів.

Про це повідомляє іспанське видання АВС.

Фестиваль La Tomatina, який традиційно проводиться кожну останню середу серпня, відбувся в 75-й раз.  Цього року у ній взяли участь 15 тис. осіб – у ній взяло участь менше туристів і більше місцевих. Основними відвідувачами фестивалю зазвичай були японці, корейці, канадці та австралійці, однак вони ще не наважуються на міжнародний туризм. Мешканці Буньйола також поставилися до заходу із перестрогою.

Бійка розпочалася о 12-й дня і закінчилася через годину. Кидатися помідорами після звукового сигналу про закінчення було заборонено. 130 тон томатів привезли для учасників у шести вантажівках. Коштував квиток на захід від €140 до 290 – в залежності від умов і надаваних послуг.

За фестивалем скучили всі і навіть Google розробив тематичну гру. Якщо загуглити La Tomatina, то можна кидати у свій екран комп’ютера стиглими помідорами за допомогою комп’ютерної миші і курсора. Натиснувши позначку води внизу екрана можна змити помідори – точно так же, як купають під струменями води учасників фестивалю.

Як повідомляло раніше BitukMedia, в Лондоні музична платформа Boiler Room запустила благодійний онлайн-фестиваль українського кіно. Стрічки транслювалися 5-12 травня.