Ключовою помилкою Заходу було рахуватися із думкою Кремля, що Україна – це сфера російського впливу. Але після року війни Захід усе менше боїться того, що конфлікт вийде за межі України, і стає все більш згуртованим проти росії. Навіть Китай не хоче бути вічним заручником агресивної політики кремля.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia розповів німецький професор політології Андреас Хайнеманн-Грюдер, старший науковий співробітник Боннського міжнародного центру конверсії.

– Чи згодні ви з тим, що приїзд Байдена до Києва означає, що основна російська тактика у цій війні – залякати весь Захід – провалилася?

– Візит Байдена до Києва став сильним символом підтримки України з боку США, він вкрав у Путіна ефект його звернення до Федеральних зборів у Москві наступного дня. Здається, що ядерне стримування все ще працює, китайці також попереджають Кремль проти використання біохімічної зброї. Якщо загалом, то той, кому потрібно півроку, щоб взяти Бахмут, навряд чи піде війною на Вашингтон, округ Колумбія. Путін зазнав поразки, але він ще не переможений.

– Чи згодні ви з тим, що Захід провалився у своєму стратегічному баченні долі України. Її участь у НАТО коштувала б значно менше, ніж нинішня війна.

– Ключовою помилкою Заходу було те, що він погодився або принаймні рахувався з думкою про те, що Україна є частиною російської сфери впливу. Багато хто на Заході поділяв із Кремлем уявлення про імперіалістичний образ Росії або віддавав йому належне. НАТО досі не готове безпосередньо захищати Україну від Росії.

– 2007-го володимир путін на Мюнхенській конференції фактично оголосив нову холодну війну Заходу. Цього року у Мюнхені говорили про надання новітньої зброї України. Чому ми опинилися там, де ми є зараз?

– Бізнесові інтереси, ілюзії щодо того, ніби в Росії можлива тривала модернізація та демократизація, побоювання, що Росія може розвалитися, і, зрештою, «реалістична» парадигма вимостили дорогу в пекло. Припущення, що спірні з Росією блага чи цінності є подільними, виявилося помилковим. Не можна поділяти думку російського керівництва, що української державності та українського народу не існує, ця думка є помилковою, але вона є наріжним каменем імперіалістичної ідентичності Росії, тобто не підлягає обговоренню.

– Путін заявив, що Росія припиняє участь в Угоді про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Українські експерти кажуть, що це лише політичний шантаж. Чи могли б ви прокоментувати це?

– Так, путінські заяви про потребу нової такої угоди – це однозначно шантаж. Але будь-яке використання ядерної зброї стане самогубством для путінської Росії. Захід уже не почувається зачарованим заклинаннями про ядерний армагеддон, рік провоювавши із Росією.

– Ви згадали про Китай. Після запусків розвідувальних культ над США та інформації про те, що Пекін тихцем продає росії чіпи для ракет, Китаю усе важче бути нейтральною стороною у цій війні.

– Китай довгий час пітримував цю війну, оскільки вона проистояння США з Росією відвертало увагу Вашингтона від китайського порядку денного. Але чим довше війна, тим більшу Китай платить ціну за неї. Китай не хоче назавжди бути заручником абсурдної та божевільної політики Путіна.

– Чесно скажу, що в Україні політику Заходу багато експертів бачить так – НАТО вдається до контрольованої ескалації з росією, але це відбувається за рахунок життів та благополуччя українців. І це багатьох гнівить, бо нам не дають зброю, яка потрібна була ще на початок війни.

– Надалі Захід, тобто НАТО та ЄС, діятимуть більш скоординовано, а не лише як два окреми партнери. Ті, хто думав, що Росія все одно переможе, стали меншістю. Крім того, все менше політиків бояться, що війна вийде за межі України. Ще півроку тому частина європейських політиків була готова зменшити підтримку, але зиму ми пережили спокійно. Все більше людей переконуються, що рішуча підтримка України зараз зменшить витрати на постійне суперництво в наступні роки. Треба щоб Путін відступив, тому Україна має перемогти.