11 травня у ДСНС Чернігова отримали сигнал, що лось провалився у водяну споруду біля місцевої ТЕЦ. Рятувальники обв’язали тварину мотузками та витягли із потоку.
Лось дійшов до передмістя Чернігова, там упав у заповнений водою канал та не зміг самостійно вибратися. Рятувальники Аварійно-рятувальної частини, які прибули на виклик, побачили виснажену тварину, яка ось-ось захлинеться водою.
Тварину обв’язали конструкцією з рятувальних мотузок та за допомогою маніпулятора витягнули на тверду поверхню.
Після того, як лось отямився від шоку, він повернувся до лісу.
Як повідомляло BitukMedia, у Бразилії під час катастрофічної повені забрали із даху будинку коня. Порятунок тварини, яку у соцмережах уже прозвали Карамело (“Карамелька”), транслювали в прямому ефірі.
Заради реклами можливостей свого нового планшета Apple знищила під величезним гідравлічним пресом велику кількість музичних інструментів та обладнання. Однак ролик “не зайшов”, натомість викликав хвилю гніву у простих музикантів та селебріті.
За неоднозначну рекламу техногіганта розкритикували Х’ю Грант і Джастін Бейтман та прості користувачі соцмреж.
“Це знищення досвіду, який може отримати людина Щиро ваші, Кремнієва долина”, – написав Грант.
Бейтман заявив, що це “знищення мистецтва”.
У компанії хотіли показати, що на новому планшеті можна переглядати телевізійні програми, слухати музику та грати у відеоігри, але при цьому він особливо тонкий.
“Наша мета — завжди відзначати безліч способів, у які користувачі виражають себе та втілюють свої ідеї в життя за допомогою iPad. Ми промахнулися з цим відео, і нам дуже шкода”, — сказав у заяві Тор Мірен, віце-президент Apple з маркетингових комунікацій.
Як повідомляло BitukMedia, після майже 10 років розробки людиноподібного робота Atlas, Boston Dynamics вирішила відправити його на пенсію. Компанія заявила про припинення розробки гідравлічної версії Atlas.
Хезер Стюарт (ліворуч) та Кейт Ваватаї (праворуч) під час занурення/Kate Wawatai
Шотландка 43-річна Хезер Стюарт та австралійка Кейт Ваватаї встановили рекорд із глибоководного занурення. В батискафі “Бакунава” вони лише вдвох спустилися під води Тихого океану на глибину 8 тис. м – це майже, як гора Еверест. Жінки досягнули дна океанічного жолоба Нова-Кантон. І встановили світовий рекорд.
Спуск відбувся 16 квітня і тривав майже 10 годин. Професорка Стюарт, котра спеціалізується на морській геології в Університеті Едінбурга, каже – вони з колегою і уявлення не мали, що йдуть на світовий рекорд.
“Уже під час спуску Кейт сказала: мабуть, це перший раз, коли повністю жіноча команда занурюється так глибоко”, – пригадує Стюарт.
Жолоб Нова-Кантон у південній частині Тихого океану має 640 м завдовшки та 8 тис. м завглибшки.
Дослідну базу науковці організували на острівній державі Самоа. Звідти до жолоба ішли на кораблі чотири дні.
Рідкісний восьминіг. Фото: Heather Stewart INKFISH
Загалом жінки мають взяти участь у чотирьо експедиціях, які почалися в перших числах травня і загалом протривають 21 день. Зараз вони перебувають у четвертій. Додому вони повернуться наприкінці травня.
Фото глибоководної губки. Heather Stewart INKFISH
Під час експедицій вони збирають дані для вивчення екологічних, біологічних, геологічних та океанографічних питань про те, як функціонує ця частина світу.
“Думаю, хвилювання це добре, бо це означає, що ти ставишся із повагою до того, що робиш. Це не просто і не багато людей можуть це зробити. Але я не боюся”, – ділисять враженнями професорка Стюарт.
Під час занурень вона вивчає структуру гірських порід і осаду, намагаючись розпізнати процеси, які відбуваються на цих глибинах.
Вона також вивчає, як геологічні особливості, такі як зони розломів, діють як шляхи для глибоководних океанських течій, які є ключовими в регулюванні клімату Землі.
У обох дослідниць є доньки та племінниці і вони сподіваються надихнути їх та інших жінок на такі подвиги.
Як розповідало BitukMedia, лише за два роки після першого побиття рекорду з найглибшої підводної фотосесії з моделлю фотограф Стів Хейнінг та його команда занурились ще глибше. Вони провели 16-хвилинний сет на носі затонулого корабля Niagara II, перевершивши свій попередній рекорд на 6 м.
Поліція американського штату Мічиган зі здивуванням обшукала рекламну вивіску місцевої бакалії. Конструкція має форму будиночка і знаходиться на даху крамниці мережі Family Fare. Всередині знайшли 34-річну безпритульну жінку. “Співродичка” шведського Карлсона спромоглася облаштувати собі комфортне житло із кавоваркою та комп’ютером. Так прожила майже рік.
Вивіска магазину у місті Мідланд стала зручним прихистком, адже має 1,5 завширшки і 2,4 м заввишки, має двері та туди можна потрапити із даху (на фото).
Всередині “житла” копи виявили одяг, комп’ютер, кавоварку та навіть принтер. Також жінка, ім’я, якої не називають, мала невеличкий столик.
При цьому постійної роботи жінка не має і працювала, де доведеться.
Електрику вона отримувала через шнур живлення, підключений до розетки на даху.
Як потрапляла на дах, жінка не зізнається (цікаво, вони пробували пошукати пропеллер? чи, можливо, реактивний ранець? – BitukMedia). Але слідів драбини копи не виявили.
Компанія Family Fare, якій належить магазин, не стала писати заяву на жінку. Жінка, у свою чергу, швидко погодилася покинути своє “житло”. Їй надали інформацію про центри допомоги безхатькам.
Як повідомляло BitukMedia, у США під час сортування пожертв у притулку для безхатьків знайшли унікальні кросівки. Взуття пошили спеціально для відомого американського режисера – він мав зʼявитись в них на церемонії “Оскара”. Тепер приблизна вартість знахідки оцінюється в 20 тис. доларів.
Латвійський співак, “поп і рок-ікона” Артур Шингирейс, який виступає під сценічним ім’ям Dons, прихистив собаку Роні із Харкова. За твариною доглядає його мама, а сам співак називає Роні чудовим.
Dons виступає на “Євробаченні” із піснею Hollow. Він разом із українськими конкурсантками Alyona Alyona та Jerry Heil змагатиметься за перемогу 11 травня.
Раніше Артур публікував у Instagram фото зі своїм улюбленцем Роні, якого родина артиста забрала до себе, аби пес не переживав обстріли у Харкові. Зараз пес живе із його мамою.
“Я дуже щасливий, що моя мама заклопотана зараз”, – пожартував артист, спілкуючись із журналісткою Анною Тульєвою на бірюзовому хіднику.
“Вона гуляє з собакою щодня, двічі на день”, — додав він.
“Він чарівний і ми щасливі, що він з нами”, – каже співак
Як розповідало BitukMedia, зооволонтерка Марина Шажко 10 років рятувала безпритульних тварин у Бахмуті на Донеччині. Із початком повномасштабної війни вивезла їх на Дніпропетровщину. Тепер отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. А почалося все із одної собачки, яку вона врятувала в юності.
33-річна британка Алісія Берроуз встановила рекорд Гіннеса – помила три офісні вікна за 16,13 сек. Це у них сімейне – її батько – теж рекордсмен із миття вікон.
Алісія помила три квадратні вікна зі стороною 114.3 см лише на 0,15 сек. швидше, ніж попередня жінка-рекордсменка. Сталося це 13 березня на Manchester Cleaning Show.
Жінка каже, завжди пишалася своїм татом, якого показували по телебаченню як власника таких же рекордів, а зараз він просто на сьому небі від її досягнення. При тому, каже Алісія, вона ніколи не була професійною мийницею вікон.
Натомість її батько, Террі “Турбо” Берроуз є професійним мийником вікон у Лондоні. Він багато разів ставив нові рекорди зі швидкістю миття скла починаючии із 1997 року. Наприклад, у 2009-му він спромігся це зробити за 9.14 секунди.
13 березня Террі був на змаганнях і підтримував доньку.
Тепер публіка хоче, аби Алісія вигадала і собі якийсь псевдонім. А вона обіцяє стати ще більш спритнішою і бити власні рекорди у митті вікон.
Як повідомляло BitukMedia, 19-річна Ліша Дахор із Нігерії подала заявку на встановлення рекорду Гіннеса – вона безперервно фарбувала жінкам нігті протягом 72 годин. За цей час дівчина вкрила лаком 4 тис. нігтів. Так хоче підтримати юних матерів, які виховують дітей без батька, як і вона.
У мережі вперше стало відомо про пані Тамару після того, як її онука опублікувала відео з бабусею. Фото - скріншот
81-річну бабусю з Волиніособистовідзначивочільник Головного управління розвідки України Кирило Буданов. Тамара Лазаренко допомагає топити російські кораблі. “Приходить пенсія – я спершу доначу на дрони, потім купую ліки, а на решту – вже ласощі”, – розповідає жінка.
Про це повідомили у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.
81-річна Тамара Лазаренко з Луцька змусила “вибухнути” соцмережі своїми донатами на дрони ГУР. Відео про те, як бабуся підтримує українських військових, опублікувала її онука.
Пенсіонерка методично записує усі пожертви в старенький зошит. У сусідньому стовпчику – веде перелік затоплених російських кораблів, які вдалося відправити на дно завдяки донатам. Попри невелику пенсію, лучанка щоразу знаходить можливість допомогти своїй армії, кажуть у ГУР.
Своєю чергою начальник ГУР МОУ Кирило Буданов, вражений патріотичним запалом Тамари Онуфріївни, вирішив подякувати їй особисто.
Відео з обліком знищеної ворожої техніки зібрало сотні тисяч переглядів і спонукає інших українців наслідувати приклад волинської бабусі. “Ваш приклад надихає українців продовжувати підтримувати нашу армію, знищувати ворога і наближати українську перемогу”, – сказав у зверненні до пані Тамари керівник розвідки.
Представники ГУР МОУ навідалися до пані Тамари в її день народження, аби висловити подяку. Привітання головного українського розвідника зворушило Тамару Онуфріївну ледь не до сліз.
Як розповідало раніше BitukMedia, волонтер Григорій Янченко (“дядя Гриша”) збирав кошти на ЗСУ навіть в окупованому росіянами Херсоні. Тепер відвідує різні міста України та продовжує свою діяльність. Зараз чоловік мешкає у Луцьку.
Лебідь чимчикував жвавою трасою з двостороннім рухом в годину пік і на машини не зважав. У цей час два автомобілі, що їхали слідом за птахом, врізалися в один одного, аби не збити пернатого. Одна машина спалахнула, але пасажири змогли вибратися. Вони зазнали незначних травм. Щоб загасити вогонь, трасу довелося перекрити.
Коли на місце події прибув волонтер з благодійної організації Wildlife in Need, лебідь вже полетів. Експерт припустив, що птах приземлився на мокру дорогу, оскільки з висоти переплутав її з річкою. “Це не найрозумніші тварини”, – додав волонтер.
Як розповідало раніше BitukMedia, поліція британського міста Плімута провела операцію із затримання лебедя, який розгулював дорогою. Птаха виловив у затоці та приніс до міста місцевий п’яний чоловік.
Аби відлякати кліщів, туристи повинні пахнути … мурахами. Канадські дослідники зʼясували, що хімічні речовини, які виділяють мурахи, відлякують кліщів. Вони сподіваються, що це відкриття допоможе знайти нові способи захисту від комах, які поширюють хворобу Лайма. Кажуть, новий засіб діє безвідмовно, тому що ґрунтується на еволюційному страху.
Канадські біологи розробили новий метод захисту від споконвічного весняного лиха — укусів кліщів. Вони створили “біологічну зброю” проти цих небезпечних кровососів, засновану на мурашиних феромонах. Дослідження опубліковано у журналі Королівської спілки відкритої науки.
Кліщі є переносниками багатьох небезпечних захворювань, зокрема енцефаліту та бореліозу (хвороба Лайма). Попри обробку міських та паркових територій, носіння закритого одягу та використання засобів від комах на природі, кліщі залишаються серйозною проблемою: вони на диво живучі та невловимі, активно розмножуються, через зміни клімату їхній період активності стає довшим. Тому наука шукає нові засоби захисту.
У недавньому дослідженні автори запропонували використовувати проти кліщів тих, хто на них полює, — мурах. Вчені припускали, що кліщі в ході еволюції навчилися уникати своїх ворогів, а отже, вони повинні мати спосіб відстежувати появу мурах.
“Ми вирішили придивитись до мурах, тому що вони соціальні комахи та використовують величезний спектр феромонів для спілкування один з одним. Вони хімічно шумні”, – пояснила Клер Гудінг, біолог, співробітниця лабораторії Гриса в Університеті Саймона Фрейзера.
Спочатку дослідники взяли справжні феромони мурах та забруднили ними експериментальні поверхні. Спостереження підтвердили, що кліщі справді уникали таких місць. Потім команда разом з колегами-хіміками виявила різні речовини у феромонах мурах, щоб з’ясувати, які саме відлякують кліщів. Газова хроматографія і мас-спектрометрія допомогли визначити кілька сполук з мурашиної отрути та залози Дюфура, які, діючи в поєднанні, давали потрібний ефект.
Дослідники використали хімікати, щоб відтворити ці сполуки синтетичним шляхом, та випробували їх. Експерименти показали, що кліщі боялися синтезованих феромонів так само, як і натуральних. Успіх випробувань означає, що отриману речовину можна виробляти та використовувати як репелент проти кліщів. У вигляді спрею його можна наноситися на шкіру, одяг або предмети. Наприклад, на доріжки у парку – щоб кліщі трималися подалі від пішохідних зон.
Автори нового засобу вже подали заявку на патент, але поки що невідомо, коли продукт може з’явитися у продажу. Експерти зазначають, що цей підхід біологічної боротьби з паразитами відкриває нові можливості: у майбутньому вчені можуть знаходити інші вразливі місця кліщів та інших шкідників, аби впливати на них екологічними методами, без агресивних пестицидів.
Як розповідало раніше BitukMedia, японська компанія з виробництва пестицидів Earth Corporation провела “церемонію трансцендентності”. Йдеться про церемонію на згадку про комах, які пожертвували своїм життям заради науки і досліджень. В компанії вважають, що жертви комах не є марними, оскільки вони допомагають захистити людей від небезпечних шкідників.
Американець Альфред “Ал” Блашке із Техасу став найстарішою людиною у світі, яка займалася скайдайвінгом. Він зважився на стрибок із літака у віці 106 років і 327 днів.
Раніше “Ал” уже отримував звання найстарішої людини, яка стрибнула з парашутом у тандемі, у віці 103 років у 2020 році. Але його рекорд побила шведка Рут Ліннея Інгегард Ларссон, якій на час рекорду було 103 роки та 259 днів.
Цього разу Альфред стрибнув з одного літака не аби з ким, а із гурбернатором Техасу Альфредом Ебботом, для якого стрибок був першим.
“Якщо тобі здається, що ти не зможеш, ти просто себе недооцінюєш. Тобі просто треба прийняти рішення”, – каже Блашке.
Як повідомляло BitukMedia, 93-річний британський спортсмен Джон Старбук, відомий як “Легенда”, відвідує спортзал шість днів на тиждень. За життя він пробіг 52 марафони. Але каже – ніколи не планував бути довгожителем. Думав, що помре до 70 років.
Художник Бенедиктас Гіліс встановив в американському Нью-Йорку та ірландському Дубліні екрани із камерими. Арт-об’єкт називається The Portal. Він транслює все, що відбувається, в реальному часі. Але звуки не передає.
“Портал” веде пряму трансляцію беззвучного відео між нью-йоркським Flatiron South Public Plaza та Норт-Ерл-стріт у Дубліні.
Інсталяція дозволяє мешканцям двох країн беззвучно спілкуватися на відстані майже 5 тис. км.
Hello New York! The @LordMayorDublin has officially launched 'The Portal' connecting the great cities of Dublin and New York! It's a 24/7 visual live stream, come wave to your friends, family or even complete strangers in The Big Apple! @NYC_DOT@DublinTown@LovinDublin… pic.twitter.com/xsH0b5MyIw
— Dublin City Council (@DubCityCouncil) May 8, 2024
“Ми надаємо зустрічі без жодних фільтрів поза будь-якими кордонами, без будь-яких ярликів, і це запрошує нас, людей, відновити зв’язок”, – каже Гіліс
Звісно, люди є люди. Хтось почав показувати образливі жести, а хтось спробував кокетливо обмінятися контактною інформацією.
Одна зі студенток із США змогла через “Портал” побачити свою маму в Ірландії (на головному фото).
“Портал” працюватиме постійно протягом настпних шести місяців.
Як повідомляло BitukMedia, французький музей Лувр у Парижі планує перемістити знамениту картину Леонардо да Вінчі “Мона Ліза” із загальної експозиції до окремої кімнати у підвалі. Це зроблять, оскільки у залі люди не можуть гідно оцінити полотно. Через величезну чергу відвідувачі розглядають картину лише 50 секунд, що веде до розчарування.
У Бразилії під час катастрофічної повені забрали із даху будинку коня. Порятунок тварини, яку у соцмережах уже прозвали Карамело (“Карамелька”), транслювали в прямому ефірі.
Карамело виявили у в Каноасі, місті в агломерації Порту-Алегрі, яке є одним із тих, що найбільш постраждали від нещодавньої повені. Підняття води спричинили сильні дощі.
Кінь із останніх сил намагався встояти на двох вузьких смугах слизького азбесту. Ветеринари констатують, що стан у нього був виснажений.
Порятунок Карамело транслювався в прямому ефірі по телебаченню. Пожежники та ветеринари піднялися на частково затоплений дах, заспокоїли та знерухомили коня, а потім помістили його на надувний пліт. В операції брали участь чотири надувні човни та чотири допоміжні судна, а також пожежники, військові та волонтери.
106 людей загинули від стихії, 136 досі вважаються зниклими безвісти, а понад 165 тис. були змушені покинути свої будинку – їх врятували на човнах та вертольотах.
Як розповідало BitukMedia, родина Наталії та Ярослава Загроцьких із Тернопільщини виховують 16 дітей, 12 із них мають інвалідність. Також вони підібрали на вулиці віслюка, 15 котів та 13 собак. Тепер врятувало 15-річну кобилу Грозу, яка має досвід реабілітації дітей.
У селі Молодкове на Івано-Франківщині магазинну сіль майже не використовують. Мешканці мають власне джерело, із якого видобувають сіль. Про нього існує містична легенда.
Сіль у селі видобувають століттями. Спочатку це були соляні шахти у горах. Після Другої світової посеред села викопали колодязь, обладнали його “журавлем” та добувають ропу – “соровицю”, із якох варять рідку сіль.
“Раніше тут криниці не було. Розкопане джерело розташовувалося за 50 метрів від центру. Воно було дуже глибоким — орієнтовно 18 метрів у землю. Під час сильних боїв, які тривали у 1914 році, російські козаки живими кидали у те джерело польських вояків. Тому люди його закопали, а у центрі зробили криницю”, — розповідає житель Молодкова Юрій Кисляк.
Сіль допомогла людям вижити після війни – її возили до Станіслава (тодішня назва Івано-Франківська).
Тоді та й зараз із солі варять “гурманці” – конусоподібні виварені шматки солі.
Фото: Суспільне
Півтора літра рідкої солі варять щонайменше п’ять годин. Її треба помішувати.
“Щоб варена сіль мала гарний аромат, з лісу носили ялівець, хміль, шишки зі смереки. Додавали їх у вогнище і рідина від диму насичувалася приємним запахом. Виварену сіль складали у бляшанки й висушували на сонці чи на печі”, — говорить Юрій Кисляк.
Потім її трамбували у склянки.
“Набивати в стаканчики треба тільки теплу сіль, щоб вона швидко лапалася купи. Якщо сіль ще має вологу, то гурманці з того не вийдуть. Після виготовлення їх треба добре підсушити. Що більше тримати на сонці, то біліші вони вийдуть”, — розповідає розповідає художня керівниця Молодківського будинку культури Уляна Пилип’юк.
Після Другої світової “гурманці” стали основою бартеру – “один гурманець за двоє яєць”, пригадує Юрій Кисляк.
Сучасний вигляд криниця здобула у 2011-му.
Про “соровицю” – рідку сіль із джерела – існує легенда.
“Легенда переповідає, що у село прийшли мати з дочкою. Дівчину звали Сербиця. Якось жінка захворіла і доньці довелося самій іти у гори по сіль. Біля солоної печери вона почула голос страховиська, яке кликало її за дружину. Звичайно, що дівчина відмовлялася. Тоді страховисько почало їй погрожувати: якщо вона не вийде за нього, печера закриється і люди у селі вимруть від інфекційних хвороб. Дівчина погодилася, а коли зайшла до соляної печери, двері за нею зачинилися”, — Уляна Пилип’юк.
Вранці наступного дня посеред села з’явилося джерело із солоною водою.
“Криниця завжди — повноводна. Коли почалася повномасштабна війна і був дефіцит солі, до нас приїздили за нею з усіх усюд. Поблизу неї була величезна черга, але тим, хто приїздив, завжди вистачало. Люди, які знають про це джерело, й нині регулярно приїздять за соровицею, навіть щоб просто напувати худобу”, — говорить Пилип’юк.
Соровицею місцеві заливають сало та передають його на фронт. Вважають, що так воно стає дуже поживним. Називають його “Молодківській Snickers”.
Художня керівниця Молодківського будинку культури каже: у селі хочуть, аби молодківську соровицю внесли до об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
Як розовідало BitukMedia, студент Вижницького коледжу мистецтв та дизайну Іван Мудрак мандрує селами Чернівецької області та фотографує там криниці. Проект назвав “Бабин бучок” і присвятив своїй бабусі.
Українське науково-дослідницьке судно “Ноосфера” ввечері 8 травня 2024 року пришвартувалося в порту Кейптауна (ПАР). Завершився його третій антарктичний сезон.Це був найдовший антарктичний сезон криголаму з найбільшою науковою програмою.
Про це повідомляє Національний антарктичний науковий центр.
Цей антарктичний сезон почався 17 листопада 2023 року за маршрутом Кейптаун — острів Кінг-Джордж (польська антарктична станція “Арцтовський»”) — острів Галіндез (українська антарктична станція “Академік Вернадський”).
Криголам доправив вантажі та учасників експедицій, зокрема загін технічних фахівців для модернізації “Вернадського”. Відтак прибув у порт Пунта-Аренас (Чилі). Капітаном цього рейсу був Олександр Гришко.
Знову до Антарктики судно вийшло 15 березня 2024 року. На його борту була команда річної 29-ї Української антарктичної експедиції, вантажі для її зимівлі, а також науковці сезонної експедиції з України та інших країн. Капітаном цього рейсу став Павло Панасюк.
Саме в цій частині — дорогою до “Вернадського”, в районі станції та на шляху назад — з борту “Ноосфери” виконали багато досліджень, зокрема:
відібрано зразки донних осадів для продовження вивчення геологічної історії Землі, насамперед зміни клімату,
вперше відібрано зразки морської фауни з дна Південного океану (у співпраці з польськими колегами),
зібрано унікальний матеріал для дослідження акустичної комунікації рідкісних китів – південних плавунів,
відібрано зразки крилю та фітопланктону для важливого міжнародного дослідження щодо розповсюдження силіконів в Антарктиці,
відібрано цікаві з точки зору порівняльного дослідження проби ізольованих популяцій прісноводних безхребетних та судинних рослин, а також гірських порід з о. Десепшен та о. Крістін, бухта Артура.
Знову до Чилі “Ноосфера” прибула 13 квітня, доправивши туди учасників річної 28-ї УАЕ та сезонної експедиції. У цьому переході криголаму довелося долати сильний шторм у протоці Дрейка з висотою хвиль до 10 м та швидкістю вітру до 35 м/с.
Відтак судно вчергове вирушило до Антарктики — до острова Кінг-Джордж для ротації полярників на польській станції “Арцтовський”. Звідти “Ноосфера” взяла курс на Кейптаун, куди успішно дісталася 8 травня 2024 року.
Як і минулого разу, нинішня експедиція “Ноосфери” була спільною українсько-польською і частково фінансувалася Польською антарктичною програмою.
Тепер український науковий криголам лишатиметься у порту Кейптауна до наступного антарктичного сезону. Повернення “Ноосфер”» в Україну планується після завершення повномасштабного вторгнення рф.
Фото – Національний антарктичний науковий центр
Як розповідало раніше BitukMedia, українські полярники показали, як сідає сонце в Атлантичному океані. Фото зробили з криголама “Ноосфера”, який використовується для досліджень. На світлинах можна побачити розмаїту колірну гаму пейзажів – помаранчеву, червону, фіолетову та синю.
Опал Сенді, яка народилася абсолютно глухою через рідкісне генетичне захворювання, тепер вперше може чути без сторонньої допомоги. Фото - Andrew Matthews/PA
У Великій Британії півторарічній дівчинці Опал Сенді відновили слух після першого випробування генної терапії проти глухоти. Маленька пацієнтка з Оксфордширу стала першою людиною у світі, яка взяла участь у новаторському дослідженні. Медики вже говорять про нову еру в лікуванні глухоти.
Опал Сенді народилася нездатною нічого чути через слухову нейропатію. Йдеться про стан, який порушує передачу нервових імпульсів від внутрішнього вуха до мозку. Слухову нейропатію спричиняє дефект гена OTOF, що кодує білок отоферлін. Але генна терапія, за словами медиків, здатна виправити цей дефект.
Операцію, що тривала лише 16 хвилин, провели пів року тому. І тепер 1,5-річна дівчинка, за словами лікарів, чує “майже ідеально” – навіть шепіт вловлює. Вона із задоволенням грає на іграшкових барабанах і б’є ложкою по столу. Батьки назвали результат “чимось божевільним”.
Генна терапія проти глухоти під назвою “Акорд” (Chord) передбачає введення у внутрішнє вухо спеціального препарату, що замінює дефектну ДНК, яка й спричиняє“отоферлінову глухоту”.
Дівчинка проходила таке лікування в лікарні Адденбрук, що входить до мережі Кембриджських університетських лікарень Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS). Їй ввели препарат від біотехнологічної фірми Regeneron – і після інфузії з “робочою копією” гена дитина почала чути.
За словами головного дослідника випробування професора Манохара Банса, перші результати виявилися кращими, ніж він “сподівався або очікував”, – і дають надію для пацієнтів із таким типом глухоти.
Зазначається, що Опал отримала низьку дозу генної терапії і лише в одне вухо. Ще одна група дітей отримає високу дозу, але також в одне вухо. Якщо виявиться, що це безпечно, інші діти отримають дози в обидва вуха одночасно.
Загалом у випробуванні візьмуть участь 18 нечуючих дітей з Великої Британії, Іспанії та США. Вчені будуть за ними стежити протягом 5 років після втручання. За словами лікаря Банса, це випробування за участі дітей “знаменує собою нову еру в лікуванні глухоти“.
Друга дитина також нещодавно пройшла лікування генною терапією в лікарнях Кембриджського університету, і воно дало позитивні результати.
Як розповідало раніше BitukMedia, 12-річний школяр першим у світі пройде генну терапію проти рідкісного виду анемії.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
