Вільний альпініст з Манчестера підіймається на хмарочоси та висотні споруди по всьому світу. Фото - Daily Mail.
Британець Адам Локвуд вдерся на знаменитий хмарочос The Shard (Уламок) в Лондоні. Відомий вільний альпініст опублікував селфі, зняте на вершині будівлі. Схоже, заборони його не зупиняють.
Своє сходження на The Shard 21-річний відчайдух почав о п’ятій ранку. Раніше Адам оголеним повис на високому будівельному крані. Тоді й дістав заборону підніматись на хмарочоси.
За викликом перехожих прибула поліція та заарештувала трьох людей, серед яких Локвуд. От тільки вилізти на хмарочос і зробити знімок останній таки встиг. От він цей фотодоказ – без футболки та босоніж Адам Локвуд на верхівці The Shard.
Британець Адам Локвуд вдерся на знаменитий хмарочос The Shard (Уламок) в Лондоні. Фото – Daily Mail
Вільний альпініст з Манчестера раніше підіймався на хмарочоси та висотні споруди по всьому світу. Висів на 80-метровому стадіоні Сан-Сіро в Мілані, підтягувався на кінці висотної балки на електростанції в Хорватії. Видав себе за робітника, щоб піднятися на будівельний кран у Дубаї поряд з найвищою будівлею світу. Видерся на знамениту скляну піраміду Лувра у Парижі.
Зазвичай він не використовує страховий пояс або інші пристрої і покладається тільки на власну силу.
Судовим приписом Адаму Локвуду заборонено підійматися на високі будівлі. А ще їздити автобусами, трамваями та потягами зовні, видиратись на підйомні крани, входити на будівельні майданчики в Англії та Уельсі.
Британець зізнається, що йому просто подобається відчуття висоти. Водночас в нього “очищується свідомість, але не частішає пульс і його відвідує умиротворення”, – цитує слова альпініста Фокус.
“Мені подобається бачити все з висоти, мені подобається, коли моє тіло висить на сотнях метрів над землею і мені подобається проникати на закриті території. Я не думаю, що зможу відмовитися від цього”, — розповідав Локвуд своїм шанувальникам.
Висота хмарочоса “Уламок” 310 метрів. Він шостий за висотою серед хмарочосів Європи. Його відкрили у 2012 році. У хмарочосі 72 поверхи офісів та квартир. Італійський архітектор Ренцо Піано називає свій витвір “вертикальним містом”. На останньому поверсі “Уламка” розташовані найвищі у Великій Британії оглядовий майданчик та галерея.
У 2019 році The Shard підкорив ще один шукач гострих відчуттів, Джордж Кінг-Томпсон. На це йому знадобилося 45 хвилин. Томпсона заарештували та засудили до шести місяців ув’язнення у виправній установі для молодих правопорушників.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у китайському місті Чунцин побудували 180-метрів хмарочос «Танець світла». Його називаються найбільш скрученим хмарочосом у світі.
Війна в Україні і загроза військового вторгнення із території Білорусі створили геть інші реалії у Польщі. Варшава зараз готується до можливої війни і озброює свою армію.
Про це в інтерв’ю BitukMedia розповів відомий польський журналіст Михал Кацевич.
“Війна в Україні і ситуації на кордоні з Білоруссю створили геть інші реалії. Раніше планувалася закупівля винищувачів F-35 у США. Тепер планується придбати і танки “Амбрамс” – перша партія приїде уже в цьому році. Також будуть надходити дуже сучасні танки і літаки із Південної Кореї”, – розказав журналіст Кацевич.
Він нагадав, що Польща багато зброї передала Україні – танки, гаубиці, самохідки “Краби” і “Гвоздика” та інші. Тому має бути баланс, аби це не ослабило польські збройні сили, каже він.
“Ми враховуємо опит війни в Україні. Хоч це відбувається і крізь сльози. У цій війні найважливішою виявилася самохідна артилерія. Так же само безпілотники. Ми це будемо закуповувати і самі будемо виробляти”, – розповідає Кацевич.
Раніше у колонці для BitukMedia Мирослав Маринович написав, що Україна зараз сильніше за будь-які інші країни долучається до розпаду росії. Він неминучий, але може бути небезпечним. Захід міг би подбати, щоб розпад росії був контрольованим, але він поки не готовий до цього.
Ігнорувати глобальні зміни клімату неможливо. Вже зараз умови життя в багатьох регіонах стають нестерпними. Адаптуватись не виходить, отже, протягом наступних 50 років людство чекає хвиля міграції – до частин планети з придатною для життя температурою.
“Протягом наступних півстоліття підвищення температури і вологості зроблять великі території Землі смертельними для життя. Величезна кількість людей рятуватиметься з тропіків, узбереж і раніше родючих земель. Доведеться шукати новий прихисток; ви будете серед них, або ви будете приймати їх (переселенців)”, — йдеться в публікації, яку цитує Фокус.
За словами авторів матеріалу, з розрахунку 20 кв. м площі на одну людину, 11 млрд. людей буде потрібно лише 220 тис. кв. км. Це хороша новина. Стільки місця на Землі є. Вистачило б навіть території однієї країни, наприклад, Канади. Її площа становить 9,9 млн кв. км. Погана ж новина полягає в тому, що зміни клімату торкнуться всієї планети. На Землі не буде жодної території, що не зазнає впливу глобальних змін.
Згідно з прогнозами дослідників, якщо вчасно не мігрує, третина населення планети проживатиме за температур, які зараз спостерігають здебільшого в пустелі Сахара.
Великі виклики чекають США. Жити далі у Флориді, Каліфорнії та на Гаваях стане неможливо. А через загрозу затоплення американська влада буде змушена захистити Нью-Йорк і, зокрема, Манхеттен. Для цього планується звести в морі велику стіну – Big U. Так звані кліматичні біженці попрямують, швидше за все, до Аляски. Там буде найкомфортніше. Але міста-мільйонники ще треба збудувати.
У майбутньому, до 2100 року, одним з найкращих місць для проживання стане Гренландія. Там на цей момент навіть виростуть ліси. Також звільняться від криги деякі частини західного узбережжя Антарктиди. За прогнозами вчених, від змін клімату виграють Канада, Сибір та інші частини рф, а також Ісландія та країни Північної Європи.
“Можуть з’явитися міста з хартіями, держави в державах, деякі з 200 країн зникнуть, а ті, що залишаться, зберуться до регіональних союзів. У цьому столітті люди мігруватимуть, і зараз є шанс зробити, щоб усе було за планом і перехід до нового світу був би керованим”, — пише Time.
Як повідомляло раніше BitukMedia, полярники української антарктичної станції «Академік Вернадський» сфотографувалися у літньому одязі в Антарктиці. Вони мало не щодня спостерігають наслідки зміни клімату. Саме тому підтримали Кліматичний марш і закликали долучитися до нього усіх небайдужих.
На початок серпня цього року, через війну з України за кордон виїхали 641 тис. дітей шкільного віку. Найбільше їх у Польщі, Німеччині та Чехії. Загалом українські школярі є у 44 європейських країнах, а також у США, Канаді, Австралії та Японії.
До початку нового навчального року BitukMedia поспілкувалося із трьома українськими родинами з дітьми, які вимушено опинилися у трьох країнах Європи – Польщі, Британії та Іспанії. Говорили про особливості навчання, ставлення місцевих та комфортність у чужій країні.
Діти в другому класі можуть не вміти читати та писати
Юльяна Баннікова, м. Ірпінь. Донька Марія, 7 років.
Юльяна Баннікова
Чесно кажучи, я не хотіла виїжджати із Ірпеня до останнього. Але мене вмовили родичі, і коли я почула повідомлення про евакуацію, у мене ніби увімкнулася лампочка – «о! зараз треба рухатися!». Це було ще на початку війни, третього березня, коли колони із цивільними не обстрілювали. Буквально наступного дня почалися обстріли.
Однак, електрички, які вивозили людей із Києва у Львів, були дуже переповнені, була паніка, це був жах. У Львові люди в черзі на потяг стояли по 5-6 годин. Але опинившись у безпеці, я зрозуміла, що рішення виїхати було правильним.
Поїхати саме в Іспанію я вирішила з трьох причин. Перша – якомога далі від війни. Друга причина – в Іспанії тепло, тут фрукти, і я колись міркувала над тим, щоб жити тут. І третя – у мене тут тітка, хотілося просто до неї в гості, таке собі єднання сім’ї.
Спочатку ми приїхали до міста Малага. Там велика українська діаспора, яка організовує соціальну, освітню та волонтерську активність (суботня українська школа, збір допомоги в підтримку ЗСУ, групи в соцмережах), влаштовували мітинги на підтримку України. Були три магазини українських товарів, ресторан з українською кухнею.
Але згодом соціальна організація нам сказала, що треба визначатися з місцем проживання, бо гуртожиток був тимчасовим місцем, а постійного житла в Малазі не надавали. Запропонували Кордобу, і я погодилася, бо я вагітна, мені важливо було б їхати далеко і шукати житло самій, бо це могло зайняти місяці. А від Малаги тут дві години дороги.
Поступово вчу доньку іспанської мови самотужки
У Кордобі у нас кращі умови життя – є окрема квартира із кухнею і всім необхідним, бо у Малазі жили у гуртожитку, харчувалися в їдальні. Але тут ще не знайшла українців. Знаю про одну українську родину – Марія познайомилася на дитячому майданчику. Я знайшла поки тільки один український магазин.
У Малазі донька пішла до 1-го класу, де вчилася два місяці. Навчання велося іспанською та англійською мовами, тому дитина мало що розуміла. Також вона відвідувала при школі факультативні уроки іспанської мови для іноземців.
Я поступово вчу доньку іспанській сама, бо вчила іспанську ще в Україні, щоб їй легше було включитися в навчання та ігри з місцевими. Зараз вона говорить на рівні простих фраз, трохи пише і читає. Але все це на рівні садочка в Україні. А для іспанії це нормально, в попередній школі Марію перевели у другий клас. Але я не проти, щоб вона з нового року знову пішла до першого, бо їй буде лише 7 років. Якби не війна, цього вересня я віддала б її до першого класу в Україні. Якщо розподілять у 2-й, будемо наганяти.
Для того, щоб тебе взяли у школу, треба подати у школу заявку. Дирекція сама подає заяву у міністерство. Якщо є місця в школі – запишуть досить швидко. Якщо немає – міністерство саме знайде школу поблизу. У нас не було можливості обирати школу, розподіляють по місцю проживання у школи, де є вільні місця.
Взагалі, школа підтримує спілкування з батьками. Щодо загальних питань, є розсилка по класах, на імейл. Є чати, в яких вчитель повідомляє важливі моменти. Можна спілкуватися із учителем напряму.
Загалом, я зрозуміла, що мені не подобається іспанська освіта, бо вона дуже слабка порівняно з українською. Діти в другому класі можуть не вміти читати та писати. Іспанці щодо цього не паряться – як щодо будь-якого іншого питання. Навчання дуже «лайтове». Але натомість немає такого тиску, як в українській системі, діти більше грають, що добре для перших років. Ну і доньці подобається.
Іспанська освіта дуже слабка порівняно з Українською
Я дуже вдячна владі Іспанії і всім соцпрацівникам, що опікувалися і опікуються нами зараз. Волонтерам в Україні, Польші, Німеччині та Франції. І всім небайдужим людям Це величезна допомога та підтримка в цей важкий час. Бо, коли я виїздила з Ірпеня, боялася опинитися на вулиці без засобів до існування, або десь у підвалі, але все вийвилося краще, ніж можна було б сподіватися.
Учителька написала записку українською мовою, але латиницею
Валентина Проценко, м Київ. Син Андрій, 7,5 років
Валентина і Андрійко
Коли почалася війна, ми були у Львові. Вирішили перетинати піший кордон Шегині-Медика – провели там близько 12 годин, спали під відкритим небом на сумках. Там був такий собі армагедон, дуже багато людей, всі в основному мами з дітьми. Поляки дуже готувалися. Нас до пункту прийому біженців підвіз поліцейський. Там волонтерам допомагали війська НАТО.
Зараз ми мешкаємо у польському Бидгощі. Я працюю помічником кухарів у школі, в яку Андрійко ходив улітку на підготовчі заняття. Зараз він ходитиме, щоправда, до іншої школи, бо тут діти відвідують школи за місцем проживання.
Роботу я отримала завдяки фундації, яка опікується біженцями. Хоча у школі не було потреби у нових робітниках, вони посприяли, аби мене взяли. Я працюю чотири години на день. Розкладаю продукти, мию посуд після дітей тощо. Тож до листопада у мене поки голова не болить щодо працевлаштування.
дітям важливо спілкуватися рідною мовою
Андрійко мав закінчити у Києві перший клас. Але оскільки у Польщі діти ідуть у школу із семи років, то він піде у перший клас і в Бидгощі. Але, як я уже сказала, влітку він ходив на підготовчі заняття. Там Андрійко заприятелював із польськими дітьми, і ми з мамами домовилися, що вони підуть в один клас. У Польщі є така можливість – у заяві ти пишеш ім’я дитини, з якою хочеш віддати свою дитину до одного класу. Тож Андрійко знає принаймні трьох дітей у класі. Вони із задоволенням з ним грають. Мені здається, їм цікаво, що він трохи інший. Хоча Андрійко уже добре опанував польську, навіть перейняв їхній акцент.
У кого із біженців був диплом про вищу освіту, ті змогли отримали роботу помічником учителя. Вони будуть пояснювати українським дітям матеріали уроку. Ну й просто дадуть можливість поспілкуватися рідною мовою – для дітей, які пережили стрес, позбавлені домівки, батьків і друзів, це важливо. Андрійко єдиний українець у нашому класі. Він дуже зрадів, що з’явилася така пані Тетяна.
У першому класі окрім загальних уроків буде англійська мова, математика, гімнастика (як фізкультура), а також басейн як окремий предмет. Для батьків, які працюють, є «швєтліца» – група подовженого дня, яка працює до 5 вечора.
Я знаю, що є родини біженців, де старші діти категорично відмовилися іти в школу, бо там польська мова надто складна, важко психологічно, складніша програма. Тож навчаються або онлайн в українські школі, або на домашньому навчанні. До нас вчителька поставилися із великим розумінням: треба було від мене дозвіл на те, щоб дитина відвідувала уроки релігії. Вчителька написала про це записку українською мовою, але латиницею.
Польські батьки теж ставляться з розумінням. Як тільки почали ходити на підготовчі заняття, вони купили шкільне приладдя, принесли одяг. Скинулися грошима і запитали – що нам треба? Ми купили уживаний велосипед – бо Андрійків лишився вдома і він дуже за ним сумував.
На зібрані батьками кошти купили вживаний велосипед
Батьки отримують повідомлення зі школи на додаток на телефоні. Туди приходить інформація про те, що треба принести в школу, а також надходять оцінки дитини. У класах є норми – у початкові школі – не більше 25 дітей у класі. Але дітей багато і вони вчаться у дві зміни. Старші класи вчаться до 6 годин вечора.
Ми із Андрійком із 9 квітня живемо у польській родині у таунхаусі. Це віруючі католики, мають трьох дітей. Найстаршому хлопчику 7 років, вони з Андрійком дуже потоваришували. Колись купили їм в магазині однакові футболки – і смілися, що вони як брати. 120 днів польський уряд виділяв родинам, які взяли українців, 40 злотих на добу – для компенсації комунальних витрат. Вони віддавали ці гроші нам.
Учитель дозволяє наготувати смаколиків на всю родину
Тетяна К., м. Київ. Діти: Тимур – 12 років, Єгор – 16 років.
Ми живемо зараз у британському місті Фрум, пишеться Frome, біля Брістоля. Воно невеличке – близько 26 тис. населення.
У Києві ми з кумою Олею тримали веганський заклад – це наш сімейний бізнес. Після початку війни змушені були виїхати закордон, оскільки у нас обох малі діти. Спочатку ми переїхали до Португалії. Але то не наша країна, тож ми вирішили переїхати.
До Британії ми прибули 1 червня. За тиждень діти пішли уже до школи та у коледж. В Україні наші старші закінчували 1-й курс коледжу, тобто 10-й клас середньої школи. У Британії вони пішли у secondary school – у Фрумі це коледж Frome College. Тут діти обирають профосвіту і після коледжу можуть працювати. Нашим старшим поталанило, бо є спеціальності, які вони вивчали у у Києві – комп’ютерна спеціальність, ІТ. Мій старший син Єгор обрав програмування, комп’ютерну графіку і бізнес. Однак ми прийшли якраз у той час, коли учні здавали екзамени. Тож про якість навчання думку складемо уже після 6 вересня, коли почнуться уроки.
Місто Фрум
Тимур у Фрумі пішов до школи, яка називається Selwood Academy. Тут дітей приймають до класів за віком, тож влітку він закінчив не 6-й, як було б в Україні, а 7-й клас. Донька Олі Аня закінчила тут відповідно 6-й клас. Школа невелика, на 600 дітей. Але у них є три великі стадіони і величезні галявини зі спортивними снарядами і турніками. Загалом, у школах нема таких розкішних ремонтів, як у нас роблять за батьківські кошти, але акцент робиться на якість освіти.
Діти встигли провчитися 1,5 місяці. Їм дуже сподобалося в школі. По-перше, немає зубріння. По-друге, кожного дня окрім звичайних уроків є багато цікавих предметів. Фізкультура не така як у нас – не треба бігати 50 м, 100 м. Діти грають у розвиваючі ігри, у великий теніс. Буває спортивний день, коли замість усіх занять проводяться різні естафети. Батькам можна приходити і вболівати за своїх. Вразило, що у дітей є не лише дух лідерства, а й командний дух, вони один одного дуже підтримують.
Є також урок кулінарії, його відвідують хлопці і дівчата. Заняття відбуваються у великому приміщенні, де кожен учень має власну міні-кухню. Там мийка, духовка, плита, робоча поверхня і холодильничок із продуктами. Один раз вони пекли булочки із сиром, інший готували соуси – потім дегустували і ставили один одному оцінки. Продукти безкоштовні за рахунок школи. Учитель дозволяє приготувати стільки, щоб можна було забрати додому і пригостити родину. Тимуру, який любить куховарити, дуже сподобалося.
На заняттях із музики діти обирають собі інструменти і створюють ансамблі
На заняттях із музики діти обирають собі інструменти і створюють ансамблі. Також є урок драми, де вони розучують сценки або імпровізують. Але головне, що англійську мову ми хоча б трохи знаємо і це допомагає у навчанні і спілкуванні. Тимур дуже любить математику і нещодавно він був одним із тих, хто найкраще написав тест.
У школі у кожному класі є 1-3 українці. До кожного з них закріпили пару британських дітей, які допомагають орієнтуватися у навчальному процесі. Хоча діти наші все рівно більше грають і спілкуються із українськими дітьми. Щоправда, вибір, з ким доведеться дружити і грати, тут невеликий.
Взагалі, у містечку багато шкіл. Великою частиною із них опікуються церкви – кажуть, церковні школи ще більш лояльні, ніж звичайні. У середній школі діти мають 6 тижнів канікул. Освітa і медичне обслуговування для дітей безкоштовно. Харчування для наших дітей у школі також безкоштовне і достатньо різноманітне – немає проблем, щоб вибрати веганську чи вегетаріанську страву.
Вулиця міста Фрум
Ми отримуємо виплати за програмою Universal Credit – це 300 фунтів допомоги для тих, чия зарплати менше 560 фунтів на місяць. Також отримуємо виплати на дітей. Ще записалися на безкоштовні курси вивчення англійської мови, вони мають початися з вересня.
У Фрумі є група біженців, які збираються для обговорення питань – всього нас 26 сімей. Центру біженців у місті немає. Але варто уточнити, що офіційно ми отримали робочі візу на три роки. Хоча на першу-ліпшу роботу тут нікого не відправляють, дають можливість пошукати. Ми з Олею думаємо відкрити власний заклад тут. Британці говорять, що це дуже дорого і складно, а ми між собою сміємося – ви ще не пробували зробити це в Україні! Ми куштували веганську їжу у Європі і скажемо, що видаємося собі дуже конкурентоспроможними.
Британці хочуть чути, що у тебе все добре
Також держава тут не надає житло – треба знайти місцевого, який тебе поселить. У цих людей ти можеш жити півроку безкоштовно. Родина британців, яка нас прийняла, має приватний будинок, а нас поселила в окремому будиночку на подвір’ї. Господарі, правда, не дуже контакті і балакучі.
Британці взагалі не дуже комунікабельні. Вони питають, як у тебе справи і хочуть почути, що у тебе все добре. Ніхто не хоче знати, що у тебе справи погано. Це пов’язано, певно, ще й з тим, що тут балато соціальних служб, які вирішують проблеми людей. Тому проблемам стороннім тут не прийнято давати раду.
У Фрумі затишно, навіть нові будинки побудовані, як старі, з відповідним оздобленням. Але Київ найкращий. Ми все рівно сумуємо за домівкою.
Поляки почали відчувати наслідки російської агресії в Україні. Але це та ціна, яку треба заплатити – офіційна позиція влади Польщі.
Про це в інтерв’ю BitukMedia розповів відомий польський журналіст Михал Кацевич.
За його словами, багато поляків розуміють, що економічні проблеми в країні будуть, але готові з цим миритись, бо “це важливо”.
“У той самий час я чую досить часто – це вже має закінчитись, тому що бензин в нас коштує майже 2 євро, що ціни виросли, війна впливає на нас. Це зараз почали так говорити. В березні-квітні ми знали про війну, але не відчували наслідків на собі”, – розповідає Кацевич. Він пояснює: “Польська влада офіційно заявляє, що інфляція в країні через війну. Але це та ціна, яку треба заплатити”.
Михал Кацевич констатує, що наратив російської пропаганди “ви страждаєте через війну” в Західній Європі дуже сильний, і в Польщі, на жаль, також.
Війну в Україні розв’язав російський імперіалізм, – саме так бачать причину агресії рф у сусідній Польщі. “Ми одна з небагатьох націй в Європі, яка розуміє це. Це наш історичний досвід. Росія вже багато разів нападала на своїх сусідів. Така велика за територією країна готова нападати, вбивати сусідів, втрачати своїх людей і все заради землі. Це безглуздо для нормальної людини”, – підкреслює польський журналіст.
Як раніше розповіла в інтерв’ю BitukMedia письменниця Оксана Забужко, Україна 300 років наповнювала російську імперію своїми силами і талантами. Тепер воює за те, щоб знищити її.
“Наші великі національні парки” – документальний серіал від стрімінової платформи Netflix. Барак Обама так добре його озвучив, що заслужив на “Еммі”, – вирішили організатори премії.
Між тим, конкуренцію колишньому голові Білого дому складали телеведучий Девід Аттенборо, баскетболіст Карім Абдул-Джаббар, актриса Люпіта Ніонго та комік Уолтер Камау Белл.
У п’яти епізодах серіалу Netflix розповідається про дику природу національних парків США, Індонезії, Кенії, Чилі та інших країн. Продюсувала серіал заснована Обамою та його дружиною компанія Higher Ground Productions.
Барак Обама взагалі йде на рекорд. Він вже на півдороги до здобуття EGOT. Цим неофінійним статусом позначають тих, хто примудрився здобути всі чотири основні премії США у царині розваг. EGOT – абривіатура від Emmy, Grammy, Oscar, Tony.
Адже “Греммі” Обама отримав ще 2008-го. Його диск з мемуарами визнали найкращим в номінації “Найкращий альбом розмовного жанру”.
Варто зауважити, Обама не перший американський президент, який став лауреатом “Еммі”. Дуайта Ейзенхауера, 34-го президента США, нагородили спеціальним призом телепремії у далекому 1956 році.
Церемонія вручення “Еммі” відбудеться 12 вересня у Лос-Анджелесі.
Як повідомляло раніше BitukMedia, український оператор Нікіта Кузьменко отримав нагороду MTV VMA 2022 в номінації “Найкраща операторська робота”. Перемогу йому приніс кліп Гаррі Стайлса As It Was. Ролик також визнаний “Найкращим поп відео”.
Собор Паризької Богоматері планують відкрити знов у 2024 році. Фото - Instsgram/notredamedeparis
У Парижі взялись очищати та відновлювати вітражі Собору Паризької Богоматері. У 2019 році Нотр-Дам постраждав від вогню. Але відкрити його до Олімпіади 2024 – виклик для Франції.
Більшість вітражів змогли витримати спеку і полум’я пожежі. Але забруднення димом і пилом блокувало зовнішнє світло, робило кольорову гаму 170-річного скла тьмяною.
Очистити, відновити і продемонструвати у всій красі 39 високих вікон стародавнього собору взялись вісім виробників скла з Франції.
Це робота доволі копітка: потрібно обережно протирати поверхні змоченою у воді та етанолі ватою. Зібрати відкладення за один раз не вдається, тож цей делікатний процес доводиться повторювати знов і знов. Пошкодити вікно в жодному разі не можна.
Нотр-Дам де Парі було закрито на реставрацію після масштабної пожежі в квітні 2019 року. Тоді вогонь знищив його дах, а шпиль впав у склепіння. Історичний собор зазнав суттєвого структурного збитку, але більша частина вітражів вціліла.
Роботи багато, але термін закінчення реставраційних робіт вже визначено. У 2024 році Франція прийматиме Олімпійські ігри. До того часу історичну пам’ятку 12 століття хочуть повторно відкрити для вірян та громадськості.
Собор внесено до списку спадщини ЮНЕСКО. Щороку його відвідували близько 13 мільйонів людей.
Як повідомляло раніше BitukMedia, міністерство оборони Франції планує збивати дрони за допомогою лазерної зброї під час Літньої Олімпіади 2024 року. Для цього під час урочистостей розвернуть новітню лазерну ППО HELMA-P.
Можлива аварія на ЗАЕС – це загроза світового рівня. ЇЇ наслідки можуть бути катастрофічними не тільки для України, а й для людства в цілому.
Про це у колонці для BitukMedia написала юрист, правозахисник, адвокат Віра Ястребова.
Вона сподівається, що візит представників Міжнародного агентства з атомної енергії на Запорізьку АЕС щось у безпековому сенсі змінить. “Але ми розуміємо, що російська федерація дуже важко піддається прозорим зрозумілим процедурам міжнародного рівня”, – зауважує Ястребова.
За її словами, перебування на атомній електростанції спостерігачів МАГАТЕ вселяє віру в те, що на ситуацію вдасться вплинути. Хоча “російська федерація робить усе, щоб свої злочини приховати або звинуватити в них самих жертв”.
Персонал Запорізької АЕС, який залишається працювати під дулами автоматів, теж є заручниками терористів, – наголошує правозахисниця. Йдеться про людей, які “не можуть розпоряджатися своїм життям, вони в постійному страху за своє оточення, за своїх близьких”.
Пише Ястребова й про російську катівню “Енергетик”, яка існує у підвалах ЗАЕС. Такі місця були у Донецьку та Луганську. Про такі катівні було відомо ще з часів Чеченської кампанії. “Мені здається, що росіяни отримують задоволення від того, що про них кажуть, що вони – некеровані”, – зауважує Віра Ястребова.
Нинішню ситуацію на ЗАЕС вона вважає загрозливою, бо “це не рівень політико-дипломатичних відносин. Це рівень “ОПГ”, яке захопило ядерний об’єкт і погрожує вивести його з ладу”.
“Порушення прав людини, її незаконне утримання, катування – це одне, – наголошує правозахисниця, – а інше – це загроза світового рівня від можливої аварії, що може мати катастрофічні наслідки”. Стоїть питання не про національний інтерес, а про існування людства взагалі.
Раніше у колонці для BitukMedia доктор економічних наук та футуролог Андрій Длігач написав, що після перемоги Україна стикнеться з багатьма викликами. Одним з них стане мультикультурність. Вона зробить Україну більш привабливою для інвесторів, зокрема з країн Азії та Африки. І, як результат, українські цінності ширитимуться світом.
69-річний американець Дзозеф Хенні із Філадельфії 5 років живе в одній квартирі із алігатором Воллі. Рептилія врятувала його від депресії після важких потрясінь
П’ять років тому за два тижні у Хенні померло троє членів родини та четверо найближчих друзів. Чоловік перебував у важкій депресії. Одного дня до нього прийшов знайомий активіст, який рятує тварин, і приніс Хенні дитинча алігатора.
Тоді воно було лише півметра завдовжки. Тепер Воллі – це офіційна тварина емоційної підтримки Джозефа, її допоміг зареєструвати психіатр, який лікував чоловіка. Воллі зараз виріс до 1,7 м завдовжки.
“Я закрився у глибокій депресії. Лікар хотів виписати мені пігулки, але я не хотів їх приймати. Через два місяці я прийшов до нього на зустріч. Він спитав мене – “Джо, що ти робиш? У тебе все добре!”. Я сказав – я гуляю зі своїм алігатором”, – пригадує Хенні.
Він грав із Воллі у хованки, алігатор бавився, стягуючи з господаря ковдру чи забираючи подушку. “Він робить те, що алігатори не роблять”. – каже Хенні.
Він пригадує, що з 11 років їздив верхи на биках. А коли був молодшим, то брав участь у родео. Більшість свого часу він працював будівельником, але також мав посади і в зоопарках чи заповідниках. Хенні доводилося брати додому ігуан, гримучих змій, кобр, комодських варанів та алігаторів, якщо зоопарки чи заповідники з якихось причин поки не були готові прилаштувати тварину.
Але Воллі не схожий на інших алігаторів. Від не кусається і не хоче їсти все живе. Хенні носить улюбленця грати з дітьми у дитячому таборі.
Воллі у костюмі Санта-Клауса. Фото: Wallygator
Чоловік каже, що його відмовляли від ідеї мати алігатора як домашню тварину.
“Мені сказали, що це у мене криза середнього віку”, – пригадує чоловік. Але знайомі швидко змінили свою думку.
Найкраща подруга Джозефа подала за Воллі заявку у конкурс «Кращий домашній улюбленець Америки». Хенні сподівається, що вони виграють. Але навіть якщо ні, то у нього великі плани на алігатора.
“Я сумніваюся, що мене пустять з ним на літак. Але є ще кораблі, потяги, можна мандрувати на машині. Ми все це можемо”, – каже чоловік.
Як повідомляло раніше BitukMedia, 30 серпня Укрпошта випустить першу офіційну благодійну марку країни. Її “обличчям” стане Пес Патрон.
Російська федерація робить усе, щоб свої злочини приховати. А якщо це не можливо, то спробує звинуватити у них самих жертв. Це ми бачимо і за результатами візиту МАГАТЕ на Запорізьку АЕС.
Зараз відомо про російську катівню “Енергетик”, яка існує у підвалах ЗАЕС. Це знайомий почерк росіян, такі місця були у Донецьку та Луганську. Але про такі ж катівні було відомо ще з часів Чеченської кампанії. Їм тоді не ударили по руках, намагалися загорнути це в красиво обгортку, що це внутрішні питання російської федерації. Вони зрозуміли, що це можна повторити в Грузії 2008-го, в Україні 2014-го. І мені здається, що росіяни отримують задоволення від того, що про них кажуть, що вони – некеровані.
Звісно, спостерігачів в “Енергетик” не пустили і не пустять. Але я хотіла б підкреслити, що персонал АЕС, який лишається працювати під дулами автоматів, теж є заручниками. Вони не можуть розпоряджатися своїм життям. Вони в постійному страху за своє оточення, за своїх близьких.
Персонал запорізької аес є заручниками терористів
Тож я сподіваюся, що візит МАГАТЕ на ЗАЕС щось у безпековому сенсі змінить. Але ми розуміємо, що російська федерація дуже важко піддається прозорим зрозумілим процедурам міжнародного рівня. Хоча те, що там залишилися спостерігачі, вселяє віру в те, що це вплине на ситуацію.
Щодо ЗАЕС треба взагалі розділяти ситуацію. Порушення прав людини, її незаконне утримання, катування – це одне. А інше – це загроза світового рівня від можливої аварії. І я вважаю, що будуть катастрофічні наслідки. Бо нам зараз досі говорять “не Україною єдиною” і наші партнери плекають свій національний інтерес. Але зараз стоїть питання не про національний інтерес, а про існування взагалі людства. Це не рівень політико-дипломатичних відносин. Це рівень “ОПГ”, яке захопило ядерний об’єкт і погрожує вивести його з ладу.
Якби була відповідна міжнародна реакція за окупацію Криму і Донецької і Луганської областей, то на сьогодні рф значно ослабла б. І якби володимир путін навіть наважився розпочати цю війну, він мав би геть інший ресурс. Але цього не відбулося. Розповідали казки про озброєних шахтарів і громадянський конфлікт. А зараз маски кинуті. І росія розуміє, що поки розкачається машина формування спільних думок, пройде час. А Захід думає про те, як же він обмежить росіян у можливостях відвідувати європейскі бутіки і грітися на курортах Іспанії. Я думаю, що люди у підвалах Харкова погодились би на значно жорсткіші заходи щодо росіян за ознакою громадянства.
Дилема примусово мобілізованих
Паспортизацію окупованих територій путін почав проводити активно із моменту видачі указу у квітні 2019 року. Люди розуміли, що із “паспортами” рф вони не отримають соціального забезпечення. А натомість отримають повістки – їх уже роздають власникам цих “паспортів” у першу чергу.
І ось уже зараз соцмережами шириться інформація, що у Мелітополі разом із російськими «паспортами» видають повістки. Звісно, ми будемо перевіряти цю інформацію. Якщо це й відбувається, то не дуже масово. Бо окупанти все ще ставляться до населення нещодавно окупованих територій як до електорату і сподіваються провести там референдум. Якщо вони почнуть вербувати людей в армію, то ясно, що зросте незадоволення і ніякого референдуму не буде. Тож вони все ще ніби заграють з електоратом. А ось в “ДНР” і “ЛНР” чоловіків зараз практично не залишилось – навіть до важких робіт залучають жінок.
Тож видача російських “паспортів” – це була послідовна підготовка до повномасштабної збройної агресії. І я знаю, що багато людей отримували ці паспорти вимушено, аби не привертати до себе увагу так званого «МГБ» (“міністерство державної безпеки” на території терористичних “ДНР” та “ЛНР”, – ред.), щоб їм не задавали зайвих питань. А коли почалась повномасштабна війна, стало відомо, що на передову висувають примусово мобілізоване населення.
Примусово мобілізований не може вважатися комбатантом за женевської конвенцією
Тоді наші топові спікери, як віце-прем’єрка Ірина Верещук говорили, що такі люди є жертвами відповідно до Женевської конвенції. Бо місцеве населення не може бути комбатантом. Але схоже, що у нас права рука не знає, що робить ліва. Бо я особисто знаю історію чоловіка, який, опинившись на передовій, знайшов спосіб утекти і здатися в полон ЗСУ. І він отримав термін лише на рік менше, ніж солдат російської армії – йому закидають державну зраду і участь у незаконних збройних формуваннях. У цього чоловіка дитині рік, він – учитель у місцевій школі. Я знаю цей випадок, бо до мене зверталася сестра цього примусово мобілізованого ще до початку війни. Я порадила переховуватися, але він не зміг. Докази обвинувачення – одяг, скрін сторінки “ВКонтакте” і незаконний “паспорт”. Але він виїжджав реєструвати новонароджену дитину у Маріуполь. Невже упорота істота, яка любить путіна, їхала б в Україну реєструвати дитину?
Я вважаю, що коли примусово мобілізовані чоловіки будуть чітко розуміти свою подальшу долю після полону, що вони будуть визнані жертвами рф, то в такому разі кількість тих, хто матиме бажання здатися в полон, зросте пропорційно. І вони не будуть стріляти у наших хлопців.
Прихована мобілізація у Криму – душевно, по-домашньому
Я думаю, що росіяни не випадково пішли агітувати по в’язницях. Охочих воювати за росію на окупованих територіях немає.
Спочатку голова міноборони РФ сергій шойгу заявив про створення “бойового армійського резерву” – БАРС. Але гроші на це традиційно розікрали. Тож якби не російська корупція, то було б більше людей, які мотивовані і навчені. А так, люди зараз переховуються. Коли почали хапати людей просто на вулиці, місцеві створювали чати в месенджерах, в яких обговорювали, коли виходити за хлібом – аби чоловіки не з’являлися ззовні зайвий раз.
Будуть брати за гендерною ознакою. чоловік? іди сюди!
Спочатку там ще була якась медикомісія, була можливість дати хабаря за діагноз, який унеможливить подальший призов. Але вони створили електронну базу і всі відтермінування від “мобілізації” зараз будуть переглядати. Лікарі залякані і пишуть “придатний”, навіть якщо у людини явні проблеми зі здоров’ям, наприклад катаракта, і чоловік не бачить на одне око. А взагалі багато завезли російських лікарів. Будуть брати за гендерною ознакою. Чоловік? Іди сюди!
У прихованому вигляді мобілізація може відбуватися і в окупованому Криму. Бо як вони будуть пояснювати навіть тим одурманеним, що “славетна” друга армія світу не може подолати Українців? А ось набір службовців срочної служби буде відбуватися. Думаю, що Крим залишили на закуску і цієї восени там будуть набирати в російську армію.
Проте з Криму росіян втікає поки не так багато, як нам хотілось би. Вони все ще сподіваються, що зможуть жити, як і раніше – душевно і по-домашньому.
26 серпня Остін виліз високо на лимонне дерево, обрізаючи гілки. Випадково він зрізав бджолине гніздо, які кріпилося до однієї з них, каже його мати, Шона Картер. Потривожений рій вилетів та почав жалити хлопця. Близько 30 бджіл Остін навіть випадково проковтнув.
«Він лиш кричав, допоможіть, допоможіть мені, але ніхто не зміг би йому допомогти», – каже бабуся Остіна, Філліс Едвардс. Вона та дядько хлопця дивилися на його страждання знизу. Вони спробували піднятися по драбині, але їх теж почали кузати бджоли.
Коли прибули парамедики і пожежники і зняли хлопця із дерева, він був просто вкритий бджолами, пригадує його мати.
«Мені це було надто складно витримати. Здавалося, що його голову до шиї, до рук окутує чорна ковдра», – пригадує Шона.
Бджоли були гібридом західної медоносної бджоли та східноафриканської низинної медоносної бджоли, кажуть пожежники. Такі комахи більш агресивно захищають свої гнізда, ніж інші види бджіл.
Хлопця доправили гелікоптером до медичного центру Університету Цинциннаті.
«Бджоли залишили в ньому жала довжиною у 2,5 см. Він був схожий на дикобраза», пригадує мати.
20-річний американець Остін Белламі із міста Ріплі, штат Огайо, вижив після 20 тис. укусів бджіл. Близько 30 комах він проковтнув.
Про це повідомляє The Guardian.
26 серпня Остін виліз високо на лимонне дерево, обрізаючи гілки. Випадково він зрізав бджолине гніздо, які кріпилося до однієї з них, каже його мати, Шона Картер. Потривожений рій вилетів та почав жалити хлопця. Близько 30 бджіл Остін навіть випадково проковтнув.
«Він лиш кричав, допоможіть, допоможіть мені, але ніхто не зміг би йому допомогти», – каже бабуся Остіна, Філліс Едвардс. Вона та дядько хлопця дивилися на його страждання знизу. Вони спробували піднятися по драбині, але їх теж почали кузати бджоли.
Коли прибули парамедики і пожежники і зняли хлопця із дерева, він був просто вкритий бджолами, пригадує його мати.
«Мені це було надто складно витримати. Здавалося, що його голову до шиї, до рук окутує чорна ковдра», – пригадує Шона.
Бджоли були гібридом західної медоносної бджоли та східноафриканської низинної медоносної бджоли, кажуть пожежники. Такі комахи більш агресивно захищають свої гнізда, ніж інші види бджіл.
Хлопця доправили гелікоптером до медичного центру Університету Цинциннаті.
«Бджоли залишили в ньому жала довжиною у 2,5 см. Він був схожий на дикобраза», пригадує мати.
Як повідомляло раніше BitukMedia, колонія мурах приймає рішення, ніби нейрони у мозку. Вона сприймає вхідні дані і після вирішення питання перетворює їх на поведінковий результат. До такого висновку прийшли науковці із Лабораторії соціальної еволюції та поведінки в Університеті Рокфеллера в Нью-Йорку
Незвичайну будівлю звела компанія Aedas. Згідно із пресрелізом, «Танець світла» імітує форму північного сяйва.
Дизайнерів надихнуло так зване “танцююче” полярне сяйво – коли воно вигинається у спіралі, які часто можна побачити в Арктиці та Антарктиці. Тому світло відіграє ключову роль у підкресленні вигнутої форми конструкції.
Фото: Aedas
Архітектори використали двовипуклі фасади, щоб створити враження, ніби будівля скручується. Але насправді зовнішній вигляд вежі змінюється при погляді з різних кутів. Також форма будівлі нагадує силует балерини або янгола, говорять архітетори.
Фото: Aedas
«Кут закручування» збільшується на 8,8 градусів із кожним поверхом. Це більше, ніж у будь-якого хмарочосу на планеті.
Фото: Aedas
Як повідомляло раніше BitukMedia, 72-річний житель Боснії та Герцеговини Войін Кусіц за шість років побудував для своєї дружини Любіци будинок, що обертається. Так він вирішив догодити жінці, яка постійно скаржилася на вигляд із вікна в попередній оселі.
Зліва — зображення Юпітера, яким би могла побачити його людина, праворуч — фото з додаванням контрасту та кольоровості для деталізації. Фото - NASA
Більше контрасту і кольору надали в NASA знімкам Юпітера. Їх зробив дослідницький апарат “Юнона” (Junо). Обидва варіанти продемонстрували публіці. Перший – Юпітер очима людини, а другий, оброблений, розкриває особливості його атмосфери.
Йдеться про фото Юпітера, які камера-телескоп JunoCam зробила на початку липня. З відстані 5300 км від вершин хмар газового гіганта.
На знімку атмосфера п’ятої планети Сонячної системи вражає своєю безтурботністю. Передусім завдяки нейтральним світло-бежевим відтінкам. Але тільки до того, як піддати фото графічній обробці. Саме вона дозволяє роздивитись всі деталі турбулентних потоків, що вирують навколо Юпітера.
Знімок обробив Бьорн Йонссон, інженер-програміст та ентузіаст космосу. Він посилив насиченість кольорів, через що картинка істотно змінилась. Ці грозові синьо-сірі тони, а також насичений пісочний розкривають неоднорідність газового складу атмосфери найбільшої планети нашої галактики. Йонссон своєю графічною обробкою дозволив вийти на передній план складній структурі атмосфери планети.
Космічний зонд “Юнона” вийшов на орбіту Юпітера у 2016 році. Хоча сама місія стартувала ще 11 років тому в рамках програми NASA “Нові рубежі” (New Frontiers). Її мета – вивчення гравітаційного та магнітного полів Юпітера та перевірка гіпотези про наявність у газового гіганта твердого ядра.
Відтоді апарат зробив безліч цінних відкриттів. Наприклад, зафіксував електромагнітні хвилі зі супутника Юпітера Ганімеда. Вчені перетворили їх на звукову доріжку і отримали своєрідний саундтрек руху небесного тіла, – пише НВ.
Також апарат надає зображення поверхні Юпітера. З його допомогою вдається досліджувати особливості рельєфу планети. «Юнона» стала першим космічним зондом, що зробив світлини північного та південного полюсів Юпітера. Попереднім космічним місіям не вдавалось сфотографувати полюси Юпітера, також це неможливо зробити із Землі. Відомо, що “Юнона” продовжить свою роботу щонайменше до 2025 року.
Як повідомляло раніше BitukMedia, NASA оприлюднило нові знімки Юпітера. Два зображення найбільшої планети Сонячної системи зроблено телескопом Джеймса Вебба. Вчені у захваті: вдалося зафіксувати полярні сяйва.
Поляки вважали, що володимир путін розпочне масштабну війну на Донбасі і не буде проводити наступ на всю територію України. Тому до попереджень Британії та США ставилися скептично. Коли ж почалася війна, рядові громадяни Польщі змогли краще організуватися, ніж влада.
Про це, а також про те, як сьогодні розвиваються відносини між Україною та Польщею, якими наративами російська пропаганда намагається розсварити наші держави та що захоплює поляків в українцях, BitukMedia розповів польський журналіст Михал Кацевич.
“Під час перших обстрілів України думали, що якась із ракет полетить у бік Польщі – і це буде спроба випробувати НАТО”, – сказав, зокрема, він.
“Усвідомлення того, що відбувається в Україні є навіть у людей, які не цікавляться світом, міжнародною політикою”, – каже Кацевич.
Підпишіться на YouTube-канал BitukMedia та натисніть дзвіночок – дізнавайтеся про нові цікаві ефіри першими!
Левенята народились 30 травня 2022 року. Фото - скрін Youtube
Малюки семирічної левиці на ім’я Васудха вже готові радувати відвідувачів зоопарку в індійському місті Сурат. Вони здорові і можуть жити у великому вольєрі.
Левенята народились 30 травня. Перш ніж виставити їх на загальний огляд, вже тримісячних малюків вакцинували.
«На щастя, про дитинчат подбала мати. Пологи почались своєчасно і тривали вісім годин. Усі троє дитинчат здорові», – розповів директор зоопарку Раджеш Патель.
Радість працівників зоопарку зрозуміла. Левиця Васудха у 2020 році народила чотирьох дитинчат. От тільки двоє з них були мертвонародженими, а один помер через 26 днів. Цього разу все пройшло інакше – левиця одразу почала опікуватися малюками.
У зоопарку за новонародженими та їхніми батьками пильно стежили за допомогою камер. Наближатись до тварин людині було заборонено.
Левине подружжя – Васудха та Ар’я – живуть в зоопарку вже два роки. Вони належать до рідкісного підвиду азійський лев. У 2020-му їх виміняли на пару видр.
Азіатські леви занесені до Червоної книги. Останні 70 років в Індії займаються збереженням останньої популяції цих хижаків. У штаті Гуджарат їм створили заповідник Гірський ліс. Нині там мешкає майже 700 азіатських левів.
Як повідомляло раніше BitukMedia, 23-річна бегемотиха Бібі у зоопарку міста Цинциннаті (штат Огайо, США) народила дитинча. Воно стало дитиною-несподіванкою, оскільки Бібі перебувала на контролі народжуваності.