Короткометражка “Папині кросівки” перемогла на міжнародному кінофестивалі BEAST – International Film Festival у Португалії. Режисеркою та авторкою сценарію стрічки є Ольга Журба.
Стрічка “Папині кросівки” розповідає про 13-річного Сашу з інтернату для дітей, позбавлених батьківського піклування. Хлопчик має вирушати жити в американську прийомну родину. Ролі у фільмі виконали непрофесійні актори
“Це карколомний фільм, який з безсоромною чесністю розриває зламану систему, де дитина чинить мовчазний опір суспільному та інституційному нехтуванню, яке відбувається кожну секунду фільму з ніжною жорстокістю”, – так описали фільм на сайті Європейської кіноакадемії.
Стрічки Журби є також кандидатом на номінацію в категорії «Європейський короткометражний фільм» на European Film Awards 2022. Результати оголосять у грудні.
42-річний ортопед Гідикумар Патіл зі Сватового на Луганщині вимушено покинув своїх леп’яга та пантеру під бомбами і виїхав у Польщу. Чоловік продав частину майна, пережив обстріли та допити у підвалі від російських військових, а зараз намагається будь-яким чином врятувати тварин.
Патіл отримав громадянство України у 2016-му. На початку повномасштабної війни у пресі з’явилася інформація, що він відмовляється покидати зону бойових дій без своїх домашніх улюбленців – 2-річного леп’яга на ім’я Яша і 1,5-річної пантери Сабріни. Леп’яг – це рідкісний гібрид самця леопарда і самки ягуара. Котів Патіл купив у Київському зоопарку.
За півроку ситуація змінилася, і чоловікові довелося залишити домівку і котів. Коли війна почалася, Патіл витрачав близько $300 на м’ясо для своїх великих кішок кожного дня. Купував 5 кг м’яса – в основному курятину. Йому довелося продати частину ферми, дві квартири, мотоцикл і камеру. Зрештою бомба знищила лікарню у Сватовому, у якій працював індієць.
Два тижні тому у індійця закінчилися гроші. Тож Патілу не лишилося нічого, окрім як лишити хижих котів на доглядальника і спробувати вибратися із зони бойових дій. Сватове зараз під російською окупацією, тож виїжджати довелося через блокпости росіян. Він покинув дім із $100 у кишені, сумкою речей і кількома тисячами рублів готівкою.
Індієць залишив доглядальнику $2400, щоб вистачило на м’ясо на три місяці. Зараз доглядальник сидить з котами під обстрілами, допоки українські військові проводять окупацію сусідніх територій і уже виходять на лінію Кремінна-Сватове. Патіл телефонує йому щодня із гуртожитку для біженців у Варшаві і питає, як справи у леп’яга і пантери.
Зі Сватового Патіл вибирався через окупантів. 12 годин мікроавтобус повільно їхав до кордону із росією. Потім індійця витягнули, кинули у підвал і почали перевіряти, чи він раптом не бандерівець. Тримали його там три дні.
“Мене вивели із автобуса, зав’язали очі і відвели у маленьку підземну камеру. Там тримали три дні, давали хліб і суп і допитували. Вони побачили, що мої документи зроблені у Києві, і подумали, що я український шпигун, який передає інформацію українським військовим”, – розповідає Патіл.
Індієць пояснював росіянам, що він не займав нічий бік, показав свій канал на YouTube, де у нього 60 тис. підписників.
“На третю ніч мого утримання до мене підійшов російський військовий. Він сказав, що говорив із дружиною. Вона подивилася мої відео, і сказала, що я не партизан, а любитель тварин. Він сказав – добраніч сьогодні”, – пригадує індієць.
Наступного дня Патіла відпустили, але український паспорт забрали. Натомість видали якийсь російський папірець – “посвідку особи”. Індійцю поталанило – його відвезли до польського кордону і там залишили, прикордонники його пропустили. У Польщі Патілу видали візу, яка дозволяє йому перебувати там протягом 90 днів і він поїхав до Варшави. Чоловік живе на гроші, які йому пересилає родина із рідного штату Андхра-Прадеш.
“Доглядач каже мені, що леп’яг не їв уже два тижні нормально. Пантера теж збентежена. Я хочу врятувати тварин і вивезти їх, але я справді не знаю, як це зробити”, – каже Патіл.
“Я кілька разів зв’язувався із індійським посольством у Києві, питав, чи можуть вони вивезти моїх тварин. Вони відповіли, що не займаються дикими тваринами”, – бідкається індієць. У розпачі він звернувся навіть до зоопарку Варшави.
Патіл каже, що хоче просто врятувати своїх тварин, байдуже як – забере їх київський звіринець чи їх вивезуть і випустять у лісі в Індії. Головне, аби леп’яг і пантера були живі.
Як повідомляло BitukMedia, до Одеського зоопарку евакуювали пару білих левів з Харкова. За два тижні тварини адаптувалися та вийшли до публіки.
Два раніше ніде не опубліковані знімки гурту The Beatles знайшлись в ліверпульському клубі Cavern Club. Фотографії датовані липнем 1961 року. Це приблизно за рік до того, як The Beatles випустили свій дебютний сингл Love Me Do.Такими, як на світлинах, їх не пам’ятають навіть фанати.
На знімках можна побачити Джона Леннона і Пола Маккартні біля мікрофонів. А також гітариста групи Джорджа Харрісона і першого барабанщика Піта Беста – Рінго Старр змінив його тільки у 1962 році.
За словами біографа The Beatles Марка Льюїсона, легендарна ліверпульська четвірка зображена під час одного зі своїх виступів перед місцевою публікою в клубі.
Гурт, учасникам якого на той момент було від 18 до 20 років, тільки-но повернувся з виступу в Гамбурзі, де, за їхніми словами, “провів 500 годин на сцені за 90 днів”. Після туру до Німеччини історик Марк Льюїсон, який написав кілька книг про гурт, описав їх як “худих, наче недогодованих хлопців”.
Те, що це ранні знімки, стає очевидним, якщо подивитися на образи та стиль музикантів. “Такими стрункими зробив їх цей марафон, ніби їхні голови і тіла чужі. Їхні образи підкреслені незвичайним одягом – шкіряними штанами і бавовняними сорочками. На інших фотографіях вони одягнені інакше”, – прокоментував Льюїсон.
Лише за три місяці після цього концерту Леннон і Маккартні подались до Парижа. Назад британці повернулись вже зі своїми фірмовими стрижками, які на довгі роки стали візитівкою музикантів.
Кар’єра The Beatles розпочалася якраз у клубі The Cavern Club у Ліверпулі. Саме там у 1962 році відбулася знакова зустріч тоді ще музикантів-початківців з продюсером Браяном Епштейном. Він став менеджером гурту і чимало сприяв комерційному успіху The Beatles.
Як повідомляло раніше BitukMedia, турецький фотограф та адвокат Альпер Есільтас опублікував у своєму Instagram фотопроєкт під назвою “Ніби нічого не трапилось”. Це підбірка фотографій світових знаменитостей, які рано пішли з життя. Змоделювати зовнішність зірок допоміг Штучний інтелект.
Український гурт, переможець “Євробачення-2022” Kalush Orchestra став амбасадором проєкту “Збережіть українську культуру”.Йдеться про ініціативу, спрямовану на залучення благодійних коштів для відбудови пам’яток культурної спадщини в Україні.
Про це повідомило Міністерство культури та інформаційної політики.
“Ми, гурт Kalush Orchestra, своєю діяльністю робимо все для того, щоб показати всьому світу, що наша культура є! Вона жива! Вона існує! Зараз її намагаються знищити. Тому ми раді долучитися до проєкту “Збережіть українську культуру” і закликаємо кожного з вас поширювати інформацію та донатити на відбудову зруйнованих будівель і пам’яток. Давайте разом берегти нашу культуру разом та відновлювати те, що було зруйновано ворогом. Разом до перемоги!” – сказав лідер гурту Kalush Orchestra, Олег Псюк.
З початку повномасштабної війни в Україні росія вже повністю або частково зруйнувала понад 500 пам’яток культури.
Відтак наприкінці серпня Міністерство культури та інформаційної політики спільно з телеком-оператором Vodafone Україна презентували великий проєкт “Збережіть українську культуру”, спрямований на залучення благодійних коштів для відбудови пам’яток культурної спадщини в Україні.
Наразі на порталі завантажено 16 об’єктів з розподілом на категорії: “повністю зруйновані”, “пошкоджені” та “ті, які призупинили свою роботу”.
Для реставрації презентованих на порталі об’єктів треба понад 470 мільйонів гривень. Але, зважаючи на кількість пошкоджених об’єктів по країні, цей список, на жаль, буде лише доповнюватися.
Нагадаємо, раніше до збору коштів долучився Святослав Вакарчук, який передав 350 тисяч гривень на відновлення Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди.
Як повідомляло раніше BitukMedia, 24 серпня Kalush Orchestra оголосив про збір коштів на реабілітацію захисників “Азовсталі”. Планували збирати по 24 грн з кожного українця протягом доби. На рахунок надійшло 5 млн грн.
Через надмірні дощі паводок почав затоплювати одноповерховий будинок Девіда. Чоловік зрозумів, що він не може просто вийти з дому під такий ураган. Він вийшов на вулицю, сподіваючись ухопитися за пальму і перечекати буря, його облило холодною водою, він замерз – і повернувся до будинку.
Тож Девід не знайшов іншого виходу, як залізти на рожевий шкіряний диван. Вода піднімалася, а разом з нею і канапа. Зрештою, Девід опинився на висоті десь півметри до стелі. Там він плавав, учепившись у диван, 2,5 години, поки вода не спала.
“Я чув, як вив вітер і все ревло ззовні. А потім все почало стихати”, – пригадує чоловік. Десь через 3,5 години він зміг ступити на землю.
“Як тільки я ступив на підлогу, у мене з’явилося чітке переконання, що я побачу наступний день”, – каже Девід.
Урана Ян має четверту категорію. Він обрушився на Флориду 28 вересня. Президент Джо Байден попередив, що ураган Ян може стати найгіршою за кількістю жертв стихією за усю історію штату. Поки що у стихії загинуло 27 осіб.
Як повідомляло BitukMedia, 16 годин провів 62-річний француз у перекинутому парусному човні в Атлантичному океані біля берегів Іспанії. Ім’я моряка не повідомляють. Чоловікові вдалося вижити, бо на судні утворилася повітряна бульбашка.
Ален Робер – французький “людина-павук” – вперше підкорив хмарочос разом з сином. Для сходження чоловіки обрали “Вежу Слави” у Барселоні. Її висота – 144 метри. Все за батьківською традицією – без дозволу влади і без страховки.
Ален Робер вперше підкорював хмарочос зі своїм сином і, зізнається, хвилювався більше, ніж зазвичай. Його сину, Жюльєну Роберу, 34 роки. Але він не альпініст. Ба більше – він батько трьох дітей. І хоча рішення про сходження Жюльєн приймав самостійно, Робер-старший каже, що відчував неабияку відповідальність. “Цього разу все інакше, бо там мій син”, – сказав спайдермен.
Жюльєн Робер відслужив в армії вісім років. Він займається спортом, має досвід стрибків з парашутом, але альпінізм ніколи не був йому цікавий. Жюльєн готувався до свого першого сходження, переглядаючи відео попередніх сходжень свого батька.
Перед сходженням чоловік зізнався, що йому страшно, як ніколи в житті. Але присутність батька поряд додавала йому сил і впевненості.
Каже, для себе вирішив: якщо відчує, що більше не може, – спуститься вниз. Але він витримав і таки піднявся нагору разом зі своїм легендарним батьком. На сходження пішло менше години. Нагорі, як завжди, чекала поліція.
Ален Робер захопився альпінізмом у 1975-му році. Спочатку підкорював скелі поряд із рідним містом Валансом на півдні Франції. Потім почав дертись на хмарочоси. У списку його досягнень – понад 150 багатоповерхівок, серед яких «Бурдж-Халіфа», Ейфелева вежа та міст «Золоті ворота» у Сан-Франциско. Він часто потрапляє до поліції, оскільки виконує підйом без дозволу влади чи власників.
Також екстремал не використовує ременів і страховок – він має лише голі руки, пару альпіністських черевиків і мішечок подрібненої крейди, аби витерти піт.
Як повідомляло раніше BitukMedia, британець Адам Локвуд вдерся на знаменитий хмарочос The Shard (Уламок) в Лондоні. Відомий вільний альпініст опублікував селфі, зняте на вершині будівлі.
Так виглядали шотландці XIV століття, чиї обличчя вдалось відновити завдяки сучасним технологіям.
Вчені з Університету Бредфорда (Велика Британія) за допомогою 3D-технологій реконструювали обличчя трьох небіжчиків XIV століття – жінки, священика з вовчою пащею та легендарного шотландського єпископа. Їхні останки знайшли 60 років тому в середньовічному склепі в Шотландії. Результат вражає реалістичністю.
Вчені по черепах відновили обличчя трьох шотландців, які померли 800 років тому і були поховані в монастирі Уітхорн, що у шотландській області Дамфріс-і-Галловей.
Невідома жінка померла у віці 20 років і була похована на ложі з мушель. Її кам’яну труну знайшли робітники під час ремонту сховища монастиря у 1950-х роках. І тільки зараз сучасні комп’ютерні технології дозволили реконструювати обличчя невідомої.
Антрополог і судмедексперт Крістофер Рінн каже, що молода шотландка була надзвичайно вродливою. Її череп він назвав найсиметричнішим з усіх, що він коли-небудь бачив. “Тканини обличчя ростуть у дитинстві та підлітковому віці, це не симетричний процес. Хвороба або навіть емоційна травма можуть порушити симетрію обличчя. Чим більше хвороб та травм у дитинстві, тим менш симетричним буде доросле обличчя”, – пояснив фахівець. Ймовірно, що за життя красуня займала високе становище.
Жінка була похована в кам’яній труні перед головним вівтарем, поряд з могилою єпископа Уолтера Вітхорнського. Відомо, що цей священнослужитель став епископом Вітхорнським у 1209 році. Поруч знайшли третій скелет – останки чоловіка з вовчою пащею. Він теж був священнослужителем і займав досить високе становище – інакше його б не поховали поряд з єпископом.
Фото – livescience.com
Вчений Крістофер Рінн скористався допомогою штучного інтелекту, щоб отримати максимально реалістичну реконструкцію облич давно померлих людей. В результаті вийшли зображення, які схожі на фотографії живих людей. “Я не хотів, аби ці обличчя виглядали як цифрова скульптура, тому, коли справа дійшла до м’язів, я виліпив їх з воску, а потім відсканував у 3D так само, як сканувались черепи”, – розповів Рінн у відеопрезентації проєкту. “Я додав фотографічні текстури, тобто процес вибору фотографій кількох різних людей, схожих на 3D-модель, а потім спроєктував їх на череп”.
У майбутньому завдяки аналізу стабільних ізотопів кісток та зубів археологи планують з’ясувати, якої дієти дотримувалися ці люди у минулому.
Вітхорн називають колискою шотландського християнства. Тут знаходиться могила святого Нініана, місіонера VIII століття, який навернув піктів у нову віру. Також це місце народження Латінуса з Вітхорна, першого відомого християнина в Шотландії, який жив у середині V століття і згадується на Латинському камені — найстарішому християнському меморіалі в Шотландії. Наразі цією історичною пам’яткою керує благодійна організація The Whithorn Trust, яка і вирішила створити проєкт для вивчення життя мешканців Шотландії у Середньовіччя.
Як повідомляло раніше BitukMedia, турецький фотограф та адвокат Альпер Есільтас опублікував у своєму Instagram фотопроєкт під назвою “Ніби нічого не трапилось”. Це підбірка фотографій світових знаменитостей, які рано пішли з життя. Змоделювати зовнішність зірок допоміг Штучний інтелект.
Афіша фільму "Велика прогулянка". Фото: Планета Кіно
Українськагрупа компаній Film.ua Group продає Netflix 14 своїх фільмів. Серед них “Скажене весілля”, “Велика прогулянка” та “Найкращі вихідні”. Переговори тривають у суворій секретності.
Про е повідомляє Forbes.ua з посиланням на власні джерела.
Угоди зі стріміноговою компанією відбуваються за суворої секретності. Тож журналістам вдалося дізнатися лише деякі фільми від своїх джерел у компанії Film.ua Group.
На Netflix з’являться “Скажене весілля”, “Велика прогулянка” та “Найкращі вихідні”. У грудні вийде “Снайпер. Білий ворон”. Купівля фантастичного сімейного фільму “Фокстер і Макс” поки обговорюється. Дані фільми не є ексклюзивними, їх показували у кінотеатрах та вони доступні на інших платформах.
До кінця 2022-го Netflix планує відкрити офіс у Варшаві, який співпрацюватиме із компаніями із Центральної та Східної Європи. Уже зараз компанія показує такі українські фільми як “Дике поле”, “Бурштинові копи”, “Зустріч однокласників”, два сезони “Слуги народу”, документальний фільм “Зима у вогні” та стрічку “Носоріг” Олега Сенцова.
Як повідомляло BitukMedia, перелік фільмів, які подадуть від України на здобуття премії “Оскар”, поповнився ще однією українською стрічкою про війну. Йдеться про фільм режисера Мар’яна Бушана “Снайпер. Білий ворон”.
Улюбленець чоловіка зі штату Мічиган удостоєний титулу Книги рекордів Гіннеса як найвищий живий домашній кіт. Інший вихованець – володар найдовшого хвоста. Ці тварини – родичі котів-рекордсменів, що трагічно загинули у пожежі.
Фенрір, кіт породи “саванна”, отримав це звання після того, як представник Книги рекордів Гіннеса підтвердив вражаючий зріст котячого– 47.83 см.
Вілл і Фенрір
Саванна – гібридна порода. Вона стала результатом спарювання домашньої кішки з африканським сервалом. Своє ім’я Фенрір дістав від одного із супутників Сатурна.
Власник Фенріра – лікар Вільям Джон Пауерс з Фармінгтон-Хіллз. Він розповідає, що раніше титул належав брату Фенріра, Арктуру. Кота заміряли у 2016 році. Його зріст становив – 48.4 см. Тварина пізніше трагічно загинула під час пожежі в будинку. Але саме Арктуру досі належить титул найвищого домашнього кота.
Інший кіт Пауерса, мейн-кун на імя Альтаїр, є рекордсменом Гіннеса за найдовший хвіст домашньої кішки. Хвіст Альтаїра має довжину 40.83 см. Рекорд найдовшого хвоста домашньої кішки належить Сігнусу, старшому брату Альтаїра, який загинув у тій самій пожежі, що й Арктур, у 2016 році. Його хвіст мав у довжину 44.66 см.
“Арктур загинув у пожежі в будинку п’ять років тому, невдовзі після встановлення рекорда. Його батьки – Дрім і Міст – не могли мати кошенят після того близько двох років. І от несподівано Міст завагітніла”, – розповів Вільям Пауерс. У котячої пари народились двоє хлопчиків – Фенрір та Корвус. Пауерс забрав в свій новий будинок обох. Чоловік важко оговтувався після загибелі своїх улюбленців.
“Для когось, настільки одержимого своїми котами, мати не один, не два, а цілих чотири титули Книги рекордів Гіннеса – це дещо сюрреалістично, чи не так”, — сказав Пауерс представникам Гіннеса. “У мене враження, що так і мало статись. Навіть після нашої катастрофи Всесвіт принаймні спробував зробити все правильно”.
Самопроголошений “божевільний котячий тато” Вілл любить виводити Фенріра на публіку. Оскільки він набагато більший за інших кішок породи саванна, Фенріра часто плутають з різними породами. “Іноді люди бачать його і думають, що це маленька пантера, пума чи оцелот”, – розповів Вілл.
Як повідомляло раніше BitukMedia, улюбленець соцмереж харизматичний харківський кіт-блогер Степан повернувся до України разом з господинею Анною. Після початку повномасштабної війни тварина жила у Франції. Кіт Степан має 1,3 млн фоловерів у Instagram.
Українська шаблістка Ольга Харлан із Миколаєва посіла друге місце на турніру FIE Flemish Open-2022 в бельгійському Генті. Вона дійшла до фіналу, але програла італійські фехтувальниці.
У змагання брали участь 45 спортсменом із 13 країн. Україну представляли чотири шаблістки.
Харлан перемогла у шести боях, пропустивши лише три удари від суперниць. У фіналі українська шаблістка поступилася 20-річній Бенедетті Фузетті з Італії.
Харлан є олімпійскою чемпіонкою, шестиразовою чемпіонкою світу та восьмиразовою чемпіонкою Європи.
Як повідомляло раніше BitukMedia, Олександра Матвійчук, голова українського Центру громадянських свобод, стала лауреаткою премії “За правильний спосіб життя”. Її ще називають альтернативною Нобелівською премією. Український Центр та правозахисницю винагородили “за розбудову стійких демократичних інституцій в Україні та моделювання шляху до міжнародної відповідальності за воєнні злочини”.
Саго-хробаки - азійський делікатес. Фото - Facebook/Honeyland Farms International
Таїланд запропонував годувати астронавтів NASA їстівними саго-хробаками. Йдеться про найдовші місії – тривалістю до трьох років без поповнення запасів із Землі. Тайська команда вважає таку екзотичну їжу ідеальною.
Команда дослідників з Таїланду бере участь у другому етапі конкурсу NASA на розробку раціону підкорювачів космосу. Конкурс проводить аерокосмічне агентство спільно з Фондом Мафусаїла. Їхня мета – найти можливості для продовження людського життя.
В якості одного з варіантів вчені запропонували личинок жуків-довгоносиків, передає департамент зв’язків із громадськістю при уряді королівства. Запущений один раз цикл відтворення комах не потребує нових особин протягом трьох років.
У NASA, тим часом, зацікавлені у нових революційних харчових технологіях. Ті мають потребувати мінімальних ресурсів та виробляти мінімум відходів. Продукти повинні бути максимально безпечними, поживними і не займати багато місця на кораблі.
Саго-хробаки (Rhynchophorus Ferrugineus) – личинки червоного пальмового довгоносика. У багатьох країнах Південно-Східної Азії вони вважаються делікатесом. У Новій Гвінеї саго-хробаків смажать на рожні, щоб відсвяткувати особливі випадки. В їжу їх вживають як сирими, так і смаженими. Саго-хробаків вирощують на фермах, вони харчуються подрібненими стовбурами пальмових дерев. М’ясо хробаків багате на білки і жири. А для космосу ще важливо, що вид може існувати навіть у замкненому просторі.
Харчування космонавтів під час довгих перельотів в ідеалі має не лише давати енергію для виконання завдань, а й вирішувати проблеми зі здоров’ям. А вони неминуче виникнуть після півроку у невагомості.
Як повідомляло раніше BitukMedia, людство розвивається та отримує все більше можливостей для нових відкриттів. Одним з важливих аспектів, який цікавить населення планети Земля, є космос. На думку вчених, у майбутньому астронавти матимуть змогу їсти салат, вирощений на ґрунті астероїда.
Археологи працюють над розкриттям таємниць стародавніх людей в повіті Юнь, у центральній китайській провінції Хубей. Фото - Weibo
Китайські археологи знайшли майже цілий людський череп. Його вік – один мільйон років. Ця знахідка, кажуть науковці, проливає світло на походження Homo erectus у Східній Азії. Прадавні люди цієї місцевості були вправними майстрами і полювальниками.
Археологи виявили новий череп у повіті Юнь центральної провінції Хубей. На тому ж місці тридцять років тому знайшли два інших черепи. Попередньо вік нової знахідки оцінюють в мільйон років. Але буде ще додаткова перевірка й уточнення.
Йдеться про унікальну знахідку. Людських скам’янілостей віком близько мільйона років дуже мало. А цей череп ще й майже неушкоджений. Чого не можна сказати про попередні черепи, які під час процесу переходу похованих решток у викопний стан, були істотно спотворені. Поки розкопали лише частина черепу. Робота триває. Очікується, що викопування вдасться завершити в листопаді.
Ця відкриття може уточнити інформацію про людське обличчя, анатомічні особливості та череп того часу. А ще проллє світло на об’єм мозку, етапи еволюції та характеристики регіонального населення. Принаймні археологи на це сподіваються.
Дослідники зазначають, що скам’янілість є важливою основою для вивчення Homo erectus у Східній Азії. Поряд з черепом археологи виявили велику кількість скам’янілостей тварин і кам’яних знарядь, які могли використовуватися для полювання та різання деяких з цих тварин.
У тому ж шарі, де знайдено череп, знаходяться скам’янілості ссавців. Це коні, носороги, слони та олені. Проте є й м’ясоїдні тварини – тигри і леопарди. Знахідки свідчать про те, що стародавні люди в повіті Юнь були вмілими майстрами інструментів і мисливцями, – пояснюють археологи.
Як повідомляло раніше BitukMedia, археологи Грузії повідомили про сенсаційне відкриття у селі Орозмані. У шарах землі віком 1,8 мільйона років виявлено зуб прадавньої людини. Це ще одна знахідка, яка змінює уявлення про історію людства і погляд на еволюцію.
Американець Стівен Бергер і Енні Макдональд із канадської Оттави познайомилися 1981-го. Невдовзі у дівчини діагностували лімфому. Казали, що вона може не прожити трьох років. Але пара зараз має чотирьох дітей і об’їздила 95 країн.
Викладач середньої школи Стівен із американського Денвера, якому тоді було трохи за 30, познайомився із 26-річною Енні у Мексиці на День святого Патріка – 17 березня. Вони стояли у черзі до валютного обмінника у місті Сіуатанехо. Подруга дівчини поїхала у Мехіко, а Енні почувалася недобре і вирішила залишитися.
Стівен якраз повернувся із подорожі в Афганістан. Йому здалося, що одяг Енні схожий на афганський, і це стало приводом для початку розмови. Так у них закрутився шалений курортний роман, який тривав чотири дні. Пара пригадує, що спілкувалися абсолютно про все, багато розважалися разом, пробиралися на територію дорогого готелю, аби поплавати у басейні. І шукали в магазинах лаймове желе, від якого шлунку Енні ставало ніби трохи краще.
На останок Стівен подарував Енні золотий ланцюжок, який він придбав в Ірані – і вона одразу ж одягнула його на шию. На цьому пара розлетілася по домівках.
Вдома Енні пішла до лікарів, і у неї виявили вірусний гепатит. Окрім того, лікарів стурбувала дивна шишка на шиї у дівчини. Лікарі хотіли продовжити обстеження, але Енні вона не турбувала.
Натомість, дівчина вихопила можливість злітати у Денвер до Стівена під час свого відрядження. Вони ніби й не розлучалися весь цей час. Дівчина розповідала про чоловіка усім своїм рідним і друзям, вони постійно спілкувалися телефоном, писали листи і слали листівки. Тож коли вони зустрілися, зрозуміли, що це було більше, ніж курортний роман.
коли вони зустрілися, зрозуміли, що це було більше, ніж курортний роман
Однак Стівена турбувала шишка на шиї у Енні. Дівчина зробила аналіз, і через місяць, на її 27-річчя, Енні дізналася, що у неї діагностували форму рака, яку на той час погано уміли лікувати – неходжинську лімфому третьої стадії. Дівчині треба була хіміотерапія.
Коли мати Енні повідомила про це Стівену, він сказав – “ми пройдемо через це разом”. Коли він почув про діагноз дівчини, то сів за кермо, їздив на авто містом і плакав. Але зрештою зібрався. Він каже, що звик долати складнощі, бо постійно перебуває в моменті.
“Моя філософія полягає у тому, щоб прийняти ситуацію – і рухатися далі”, – каже Стівен.
4 липня він приїхав до Енні і вперше познайомився з її родиною. Усі четверо братів схвалили вибір дівчини. Стівен же, хоч і здалеку, надавав підтримку дівчині. Він із розумінням, що її волосся випадає і доведеться носини хустку.
Фото: Annie and Steven Berger
“Їх усіх хвилювало лише одне – переживу я рак чи ні. Для моєї родини, друзів і для мене самої це означало лише одне – присутність Стівена у моєму житті. Він фактично став невід’ємною частиною мого виживання”, – пригадує Енні.
У серпні Енні виділила час на поїздку до Денвера. Коли мала повертатися до Канади, авіаперевізники оголосили забастовку. Дівчину вдалося покласти до місцевої лікарні на черговий курс хіміотерапії. А Стівен підтримував Енні уже, сидячи біля її ліжка.
“Якщо у мене чи у когось із родини і виникали сумніву у тому, що за принц цей Стівен, то за 36 годин, який він провів біля мене, вони остаточно розвіялися”, – пригадує Енні. Тепер уже у неї і в її родини не було сумнівів, що пара одружиться.
А ось єврейська родина Стівена сумнівалася, чи варто йому зв’язувати життя із жінкою, яка може померти протягом наступних шести місяців. Крім того, вона католичка і канадійка. Однак вони побачили, на скільки Енні важлива для їх “хлопчика”, і погодилися. Енні каже, що мала із родиною чоловіка добрі теплі стосунки.
У грудня Енні зробили останню “хімію”. Але попередили – якщо рак рецидивує протягом наступних трьох років, вона може не вижити. На щастя, хвороба більше не виникла.
У лютому 1982-го пара одружилася. При цьому, Стівен так і не зробив офіційної пропозиції Енні і перстень вона обирала собі сама.
Енні 1982-го. Фото: Annie and Steven Berger
Енні взяла прізвище Бергер і переїхала до Денвера.
“Ми постійно турбувалися щодо рецидиву. Але ми обоє дуже оптимістичні люди, і ми не дозволяли таким думкам впливати на наше життя”, – каже Енні.
У 1985-му Енні народила дівчинку – її назвали Ніна. Навіть зараз подружжя називають її своєю “диво-дитиною”. Потім народилося ще троє – Наталі, Александр та Захарія.
Родина Бергерів дуже любить мандрувати. Поки діти були малі, у них не було грошей на поїздки закордон. Тож відвідували туристичні куточки США – усі гуртом.
Фото: Annie and Steven Berger
У 2013-му подружжя вийшло на пенсію і почало мандрувати закордон. На сьогодні вони відвідали 95 країн. Зараз вони мандрують більшу частину часу протягом року. А коли повертаються додому, займаються волонтерством.
Цього року Енні та Стівен відзначили 40-річчя весілля. Чоловік каже, що зустріч із Енні – це найдивовижніша річ, яка з ним колись траплялася. А Енні, що та зустріч – “це те, з чого складаються мрії”.
Як повідомляло раніше BitukMedia, y всіх чотирьох дітей канадського подружжя Едіт Лемей і Себастьєна Пеллетьє із Квебека виявили рідкісне генетичне захворювання – пігментний ретиніт. Воно призводить до поступової втрати зору. Допоки їх діти можуть бачити, Едіт та Себастьєн влаштували їх світове турне.
Мета путіна – не денаціфікувати Україну, а знищити її. Тому наше завдання – зупиняти ворога будь-де, аби вигнати його з території нашої держави. А у майбутньому будувати модель країни за ізраїльським зразком.
Такі думки в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia висловив ексочільник Тернопільщини, сержант 10 гірсько-штурмової бригади ЗСУ Степан Барна.
“Думаю, що 99 відсотків хлопців з ЗСУ думають про звірства (Буча, Ірпінь, Кременчук, Вінниця тощо, – ред.). І вони мають стати мотивацією для кожного”, – зауважив Барна.
Він переконаний, що завдання путіна не денаціфікувати Україну, а знищити її. “Тоді нищили війнами, голодоморами, репресіями, депортаціями. Тепер їхнє завдання – просто знищити націю”.
Степан Барна наполягає, що ворога українцям треба зупиняти “тут, на Донбасі, в Криму, в Кубані, в Білгороді, у Воронежі та взагалі будь-де, тільки щоб війни на території України вже не було”.
Він вважає, що війну треба закінчувати перемогою. “Ми маємо спричинити не тільки знищення Путіна, але й розвал Росії”, бо “впевненості в тому, що після смерті путіна не народиться якийсь “колективний путін” немає”.
Ексочільник Тернопільщини, а зараз захисник України каже, що останні вісім років ми мали будувати модель країни за ізраїльським варіантом, “коли вся держава працює на армію, а армія працює на державу”. Така комбінація дає можливість існувати невеликій країни в умовах тотальної загрози сусідів. “Сьогодні наше завдання, маючи таких сусідів як “братяна” Білорусь і русня, боротися в такий самий спосіб. Маємо 2700 км фронту”, – наголосив Степан Барна.
Раніше в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia очільниця Міністерства освіти та науки України (2016-2019 рр.) Лілія Гриневич заявила, що кожен українець має володіти навичками захищати свою країну. Навчити цьому має школа. Тому вже можна говорити, що час для оновлення змісту освіти прийшов.
Кожен українець має володіти навичками захищати свою країну. Навчити цьому має школа. Тому вже можна говорити, що час для оновлення змісту освіти прийшов.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia заявила очільниця Міністерства освіти та науки України (2016-2019 рр.) Лілія Гриневич.
“Україна дуже змінилась. Всі ці страшні події і горнило війни змінили Україну, а система освіти готує до України майбутнього. А Україна майбутнього – це мілітарна країна, фронтир, і це треба розуміти”, – підкреслює Лілія Гриневич.
За її словами, кожен українець має бути завжди готовий захищати свою країну. А отже, такі вміння потрібно включити в зміст шкільної освіти. “Це має бути усвідомлено дітьми, і дітей потрібно вчити всім тим навичкам – і хлопчиків, і дівчат. Кожен громадянин має мати навички захищати свою країну” – каже ексміністерка. Навички громадянської оборони, на її переконання, потрібно надати вже в шкільній освіті.
“Наша країна стала суб’єктом міжнародної політики, вона диктує порядок денний, більше того, сьогодні в Європі її розглядають як реального носія, який виборює демократичні європейські цінності. І це величезна відповідальність. І це теж повинно змінити погляд на географію України, на право в Україні тощо”, – каже Лілія Гриневич.
Вона переконана в тому, що “зараз саме час для оновлення змісту освіти. За багатьма показниками”.
Вказує Гриневич і на необхідність навчити дітей “навичкам життєвої стійкості”. Це потреба травмованого війною суспільства, бо “діти мають вміти жити з усім цим”. “Тому таке соціально-емоційне навчання, психологічна допомога – це ще один дуже важливий пласт, який має з’явитися у нашій шкільній освіті”, – наголошує ексміністерка освіти.
В своєму інтерв’ю BitukMedia Лілія Гриневич також говорила про необхідність розробити для українських шкіл окремі методички про боротьбу за українську державність. У них про росію варто написати як про фактор, який не допускав утворення Української держави.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
