Вчені у горах Еквадору виявили новий вид жаб із дивовижним рожевими очима. Фото - Juan Carlos Sánchez-Nivicela / Archive Museo de Zoología, Universidad San Francisco de Quito
Раніше невідомий вид жаб виявили вчені в горах Еквадору. Ці річкові жаби – просто красуні – з блідо-рожевими очима та пальцями із золотавими та чорними цятками. Ніби щойно із Середземʼя. Тому й отримали назву на честь письменника-фантаста.
Новий вид струмкових жаб назвали Hyloscirtus tolkieni – на честь Джона Роналда Толкіна, письменника-фантаста, автора книг “Гобіт” і “Володар перснів”.
“Новий вид жаб має дивовижне забарвлення, здається, що він живе у всесвіті фантазій, подібних до тих, що створив Толкін”, – відмітив директор Музею зоології Університету Сан-Франциско де Кіто (USFQ) Дієго Сіснерос-Ередіа.
Вчені вказують, що зовнішність нових жаб нагадує істот із Середзем’я – це центральний континент вигаданого світу, в якому відбуваються події “Гобіта” та “Володаря перснів”.
Жаба завдовжки 6,5 см має сірувато-зелений колір. Її лапи вкриті чорними та золотавими цятками й широкими смугами шкіри. Істота може похвалитися приголомшливою парою курно-рожевих очей з чорними райдужними оболонками, які і нагадали дослідникам потойбічних тварин з фентезійних світів Толкіна. Але жабки цілком реальні і живуть в чистих гірських річках і струмках високогірних Анд.
Hyloscirtus tolkieni. Фото – Juan Carlos Sánchez-Nivicela / Archive Museo de Zoología, Universidad San Francisco de Quito
Hyloscirtus tolkieni облюбували чисті струмки національного парку Ріо-Негро-Сопладора. Нещодавно цей регіон оголосили територією, що охороняється, щоб зберегти тисячі гектарів майже незайманих лісів на південному сході Еквадору.
Як розповідало раніше BitukMedia, служба національних парків США закликає відвідувачів припинити облизувати колорадську ропуху. Її залози виділяють отруту, яка спричиняє галюцинації.
Знаменитий художник Бенксі підтвердив, що нове графіті, яке з’явилось напередодні Дня всіх закоханих на стіні в курортному англійському містечку Маргейт, – його робота. Але не минуло і кілька годин, як арт-об’єкт мимоволі зруйнували, порушивши початковий задум митця.
Бенксі на своєму сайті називає роботу “Туш для вій у День св. Валентина”. І вона присвячена домашньому насильству. Частиною твору став покинутий кимось біля стіни холодильник.
Він був центром композиції: на ній домогосподарка 50-х років минулого століття з підбитим оком заштовхує в цей холодильник чоловіка, мабуть, свого кривдника.
Фрагмент графіті Бенксі. VALENTINE’S DAY MASCARA @BANKS/Reuters
Вже за кілька годин після публікації повідомлення на сайті Бенксі арт-об’єкт мимоволі зруйнували: старий холодильник прибрали муніципальні робітники і цим порушили початковий задум митця.
Британському художнику стріт-арту та активісту досі вдається приховувати свою особистість. Бо працює здебільшого вночі. Про свої роботи Бенксі розповідає у своїх соцмережах, але то мінімум інформації.
Цього разу очевидці з числа місцевих жителів розповіли, що ввечері напередодні бачили, як на місце приїхав фургон, ділянка довкола стіни була накрита брезентом. На ранок він зник, а на стіні з’явилася картина.
Іншим очевидцем став відомий у Британії художник-імпресіоніст Пітер Браун. Побачивши нову роботу Бенксі, чоловік вирішив сфотографувати цю стіну з картиною. Він і побачив, як під’їхав муніципальний транспорт і відвіз холодильник, що був частиною графіті.
Браун, який приїхав до Маргейта з Бата, розповів, що приїхав на курорт писати морські пейзажі, але після того, як натрапив на графіті Бенксі, замість цього витратив час на малювання сцени на стіні.
Місцева влада вже пообіцяла відновити цілісність роботи Бенксі. “Морозильна камера зараз перебуває на зберіганні та її повернуть, щойно вона стане безпечною для громадськості. Ми зв’яжемося з власником об’єкту, щоб обговорити варіанти збереження твору мистецтва для району”, – заявили представники Ради округу Танет.
Сам мурал знаходиться на стіні приватного будинку, але холодильник лежить на землі громади, за яку відповідають муніципальні служби. Так місцеві чиновники пояснили свій вимушений вандалізм.
Роботи Бенксі не вперше знищуються комунальниками, чия робота – стежити за чистотою та порядком. У 2020 році прибиральники лондонського метро змили картину на тему локдауну. Бенксі зайшов у вагон у спецодязі прибиральника і наніс кілька графіті із зображенням щурів на стіни вагона.
А був ще й унікальний випадок самознищення роботи. Йдеться про картину “Дівчинка з червоною кулею”. Картина була продана на аукціоні Сотбіс за 104,2000 фунтів людині, яка робила ставки по телефону. Одразу після продажу під рамою спрацював прихований механізм, який розрізав картину. Підписана Бенксі “Дівчинка з червоною кулею” зберігалася у продавця з 2006 року. Після цього Бенксі показав, як готувався до знищення картини: багато років тому він вбудував у раму шредер на той випадок, якщо її колись виставлять на аукціон.
Деякі картини Бенксі продають на аукціонах за сотні тисяч доларів, а також їх періодично крадуть разом зі шматками стін, на яких вони з’являються.
Так поліція Бучі повідомила про підозру чоловіку, якого вважають організатором крадіжки графіті Бенксі у Гостомелі. Малюнок жінки в протигазі з’явився на стіні одного зі зруйнованих будинків на початку листопада 2022 року. Пізніше з’ясувалося, що це твір британського вуличного художника Бенксі – він підтвердив це лондонському виданню The Art Newspaper. 2 грудня малюнок Бенксі спробували викрасти. Він був виконаний на утеплювачі будинку, тож його просто вирізали і за допомогою дерев’яних дощок і поліетилену намагалися перевезти. Поліція затримала підозрюваних, малюнок врятували. Призначена під час слідства мистецтвознавча експертиза засвідчила, що вартість картини перевищує 9 млн грн. Чоловіку, який здійснив крадіжку, загрожує до 12 років позбавлення волі.
Як повідомляло раніше BitukMedia, гіперреалістичний витвір мистецтва збентежив перехожих та поліцейських. Лондонські правоохоронці вдерлись до арт-галереї колишнього агента вуличного художника Бенксі, щоб врятувати життя жінці, а побачили скульптуру.
29-річна Тейлор Гівенс та 34-річний Коллін Кобелья з США познайомились в лікарні та згодом одружились. Обидва пережили операцію з пересадки серця в один день і в тій самій лікарні.
Про те, як хвороби допомогли двом пацієнтам знайти кохання, розповів CBS News.
Все почалось 2011 року. Гівенс і Кобелья незалежно один від одного потрапили до лікарні Inova Fairfax у штаті Вірджинія. Там кожному з молодих людей одного дня пересадили донорське серце. Тейлор перенесла вірусну кардіоміопатію і вперше зіткнулася з необхідністю трансплантації. А у Колліна була вроджена вада серця, і він потребував пересадки серця вже вдруге.
Після операцій пацієнти познайомилися, адже відновлювались у сусідніх палатах. Дівчина запевняє, що тоді між ними не виникло симпатії – це сталось значно пізніше.
“Спочатку насправді не було ніяких романтичних іскор, тому що ми обидва були надто нещасними”, – каже Тейлор.
Рівно через п’ять років після пересадки серця Коллін вирішив відвідати медиків, які проводили операцію, і зв’язався із знайомою по лікарні. Колишні пацієнти зустрілись за вечерею, обговорили свої операції і те, що сталось з ними після трансплантації. За словами чоловіка, вони одразу порозумілись. “Це було так чудово. Виявилося, що ми мали приймати однакові ліки одночасно. Між нами безперечно пробігла іскра, і я зовсім на це не чекала”, — розповідає Тейлор.
Так почались їхні романтичні стосунки, а 2019 року закохані стали чоловіком та дружиною. Зараз пара живе у Мериленді.
“Було чудово почати зустрічатись з кимось, кому не потрібно нічого пояснювати”, — сказав Кобелья. “Можна просто жити своїм життям у звичайний спосіб”.
Раніше для обох їхні фізичні обмеження та світогляд були перешкодою для побачень. Але тепер їм не було потреби пояснювати один одному, чому вони не можуть щось зробити або чому у них багато записів до лікарів.
Наступні роки були складними – подружжя зіткнулось з серйозними проблемами зі здоров’ям. У 2022 році Кобелья переніс четверту операцію з пересадки серця, а Гівенс пройшла лікування від лімфоми, яка тепер перебуває в стадії ремісії.
Тейлор Гівенс зізнається, що легше справляється з труднощами завдяки своєму чоловіку. “Коли він поруч, я не так боюся, навіть таких речей, як смерть. Я бачу, як він живе, проходить через операції та знов розквітає. Це дає мені надію та сенс”, — каже вона.
Подружжя дуже добре розуміє стан один одного через схожі проблеми зі здоров’ям, і це ще сильніше їх зближує. “Ми обидва пережили, по суті, один із найгірших досвідів у житті. Я впевнений, що ми зможемо подолати всі труднощі, які будуть на нашому життєвому шляху”, — стверджує Кобелья.
Як розповідало раніше BitukMedia, житель Шотландії продав всі речі, залишив домівку і вирушив у пішу подорож завдовжки 25 тис. км. Колишній армієць дорогою зустрів кохання і знову відкрив для себе країну.
У спецпроєкті «Вижити» BitukMedia розповідає історії, які мають бути почутими та які ми всі ніколи не маємо права забути.
25 січня 2023 року у Парижі за прискореною процедурою історичний центр Одеси був визнаний Всесвітньою культурною спадщиною ЮНЕСКО. Попри це процедуру ускладнювали представники РФ, як переконували, що Одеса – це “російське місто” та має писатися із двома літерами “с”.
Про сховок російсько форми в українському місті, нервові напруження та больовий шок, а ще як Одеса – така собі “вавка” в голові росіян боронить себе не лише фізично, а й історично, розповіла одеситка Олена у подкасті “Вижити”.
У новому епізоді говорили про те, як змінилися одесити за 9 років війни, «расчеловечивание врага», склад російської форми в сховках і про вибір українцями скотчу на рукавах.
«Було страшно, бо Одеса – це «вавка» в голові росіян. Перші тижні було незрозуміло, як захищатимуть місто і що робити, якщо окупують», – розповідає Олена.
У скрині із затонулого корабля XVII ст. біля острова Тексель у Північному морі знайшли весільну сукню, оздоблену срібною вишивкою та срібними дисками. Історики кажуть, що бачать такий одяг вперше. Також у скринях виявили незвичайні жіночі аксесуари.
Вперше скрині із корабля почали підійматися з-під води у 2010-му. Причина – пісок, який колись поглинув затонуле судно і вантаж, стали розмивати хвилі.
Через чотири роки науковці наважилися витягти скрині із води, і виявили там цілий скарб – залишки дорогої бібліотеки із королівськими гербами, старовинні предмети косметичного набору для жінок, а також дорогий одяг 1600-х. Подібних речей раніше науковці не бачили. Зараз частина знайдених речей знаходиться на експозиції у нідерландському музеї Kaap Skil.
Особливо науковців вразила сукня, яка, на їх думку, була весільною. На шовковій тканині срідники нитками вишиті плетені візерунки, які нагадують серця. Також у тканину були вплетені невеликі срібні диски. Сукня складалася із кількох окремих частин, мала ліф та спідницю. Зараз вона має коричневий колір, але від початку він був білим, кремовим чи лимонним, припускають науковці.
“Завдяки сріблу сукня мала легкий вигляд, але при тому офіційний, й блискотіла на світлі. Певне, це була одна із найбільш незвичайних суконь, які дама із вищих кіл Європи могла носити за своє життя”, – каже реставратор Алек Юінг.
Візерунок на весільній сукні. Фото: Kaap Skil
Друга сукня, знайдена у тій же скрині, має вигляд буденного одягу. Її пошили із шовкового дамаського атласу із квітковим візерунком. Сукня включає ліф, рукави з воланами і пишну плісировану спідницю, яка відкривається спереду. Таким чином вбрання схоже на західноєвропейську моду, популярну у 1620-х. Для завершення образу у сукні мали бути нижні спідниці, рукави, які, ймовірно, були прикрашені шовковими китичками і срібними або золотими гудзиками, комір-стійка з льону або мережива, а також інші прикраси.
У тій же скрині, що і сукні, лежали в’язані шовкові панчохи, турецький кафтан, який складався із жакету і короткої спідниці, червоний ліф і набір жіночих туалетних предметів. Усі речі мають різний розмір, тож науковці припускають, що скриня належала якійсь заможній родині. Червоний фарбник – кармін – на той час був одним із найдорожчих у Європі.
“Одяг – це дуже особисте. Ви часто можете підійти до людини ХVII ст.”, – розповідає про своє враження від дослідження суконь Еммі де Гроот, експертка з відновлення текстилю.
Сукню зі срібними дисками називають однією із найбільш унікальних історичних знахідок. Зараз обидві сукні відмили від солоної води та виставили у вітрині, заповненій стиснутим азотом.
Витончений набір туалетного приладдя включає обтягнуту шовком щітку, залишки голешника, гребінець і настільне дзеркало з двома стулками, оббите шовковим оксамитом. В інших скринях було 32 книжкові палітурки з позолоченої шкіри, в тому числі одна з гербом шотландсько-англійської королівської родини Стюартів.
Як повідомляло BitukMedia, шведські морські археологи знайшли рештки галеону Applet. Він схожий на шведський королівський флагман Vasa, добре відомий історикам.
Волонтер та активіст Анатолій Токарєв створив у Павлограді Дніпропетровської області музей війни. Чоловік був у російському полоні та втік звідти, потім допомагав у звільненні полонених. Він має дев’ятьох онуків, за що отримав прізвисько “Дід”.
Павлоград – це останнє місто Дніпропетровщини, за яким починається Донецька область. Музей “У Діда” є перевалочною базою для військових, волонтерів та іноді журналістів. Тут же знаходиться штаб, де Токарєв збирає гуманітарку для військових. Тут же базується ГО “Відлуння” – об’єднання волонтерів та добровольців.
У “Діда” воює вся родина – діти, зяті та навіть дружина. Чоловік розповідає, що до війни був заступником начальника кримінального розшуку та вихователем. Потім потрапив у полон, а потім став розвідником.
Після того як взяли у полон, бойовики доправили Токарєва до будівлі СБУ в Донецьку, відомого як “Ізбушка”. Там провів три місяці, після чого втік.
Фото: Новинарня
“Причому в мене одна нога прострелена була, друга перебита. Але мені повезло, що зі мною в камері сиділи місцеві патріоти. А туди потрапляли всі… Є такі, що мають навички таборів і тюрем, навички оперативної роботи, виявлення агентів. Якраз те, що треба. Двоє людей підготували квартиру, підготували машину. Ми вийшли типу на прогулянку, посидіти. Оскільки я на милицях, я всіх затримую: “Ідіть вперед, я дожену!” Але не догнав, – сміється. – Швиденько в машину скочив, і на квартиру. Вони (тюремники) почали всюди шустрить, шукать… Навіть не могли додуматися, що так можна!”, – пригадує волонтер.
З 2014 року із “Ізбушки” вдалося втекти лише двом людям, “Дід” – один із них.
Приміщення, де зараз знаходиться музей, раніше належало його дружині – вона тримала там кафе “Наталі”. Назву досі видно на стіні. Три роки тому вирішили переробити приміщення у музей.
Зараз у музеї знаходяться рештки знищеної російської техніки із Краматорська, Пісків, Водяного, Покровська та Сєвєродонецька. Є там бойова машина, на якій Токарєв особисто заходив у Донецький аеропорт.
Фото: Новинарня
Також на території музею є клумба, яка відтворює мапу України. На ній висаджені квіти – як із мирних міст, так і з Донбасу.
Серед експонатів – спорядження кримського “Беркута”, який атакував наші позиції із харківського напрямку, німецька каска часів Другої світової, яку носив російський військовий, та листи російських дітей.
Як повідомляло BitukMedia, подружжя Тараса і Любові Флисників та їхня донька Зоя із Тернополя розмальовують гільзи для допомоги військовим. Частину із них продають, а частину відправляють на фронт військовим. Виручені кошти також передають ЗСУ.
Тернопільський бізнесмен Тарас Демкура виставив на продаж понад десяток ретро-автомобілів. Серед них є раритетні Maybach, Mercedes-Benz, Jaguar та Lincoln. Виручені кошти Демкура обіцяє спрямувати на підтримку ЗСУ та відновлення України.
Демкура почав збирати рідкісні авто після того, як у 1990-х побував на ретро-фестивалі у Парижі. Більшу частину колекції він знайшов в Україні. Демкура мріяв створити музей, але плани змінилися через війну.
Перлиною колекції бізнесмен називає чотиридверний кабріолет Maybach, який обслуговував ставку Адольфа Гітлера під Вінницею. Після відступу німецьких окупантів місцевий чоловік заховав авто у своєму гаражі.
Кабріолет Гітлера. Фото: Фокус
Седан Jaguar XJ 1968 року належав Леоніду Брежнєву – його подарував генсеку президент США Річард Ніксон.
Німецькі авто 1937 року – родстер Mercedes-Benz 540K і седан Opel Admiral – теж мають велику цінність. Також у колекції знаходяться Wanderer W23 1936 і американський Lincoln.
Кошти від продажу авто бізнесмен планує віддати на відбудову України та задонатити ЗСУ у межах проєкту “Тисяча авто свободи”.
Як повідомляло BitukMedia, волонтер із Вінничини Олег Перепечай виготовив мобільний душ для військових на базі автомобільного причепу. Собівартість розробки – 85 тис. грн.
Українка Ірина Павлюченко відкрила у британському Вейтмуті у графстві Дорсет кафе The Sunflower Cafe. Воно знаходиться на узбережжі Ла-Маншу.
Про це повідомляє БЖ.
Ірина приїхала у Дорсет напередодні російського вторгнення рік тому. Коли почалася повномасштабна війна, пекла торти для благодійний акцій. Першою великою акцією став День Конституції України – група українських біженців готувала для місцевих концерт та традиційні страви. Ірина спекла для тієї ярмарки великий медовик. Саме тоді вирішила відкрити власний заклад.
Заклад відкрила у вересні 2022-го.
“Кафе створювалося з любов’ю та натхненням. Допомагали друзі українці та англійці. Хотілося створити затишок та відчуття України, розказати про наші традиції і страви. Зараз дуже приємно чути від українських відвідувачів, що наш заклад нагадує їм кав’ярні на Батьківщині, а запах викликає думки про випічки домівку. В одному із відгуків від англійських відвідувачів я прочитала, що “власниця відтворила частинку України у своєму кафе” Такі відгуки зігрівають та надихають”, – розповідає Ірина.
Медовик став фірмовою стравою закладу. Також подають борщ із домашніми пампушками.
“Британці у захваті від нього, дехто приходить щотижня на борщ”, – розповідає Ірина.
Як повідомляло BitukMedia, подружжя кримчан Ельміра Сеіт-Ахметова і Ернест Сулейманов відкрили у столиці Польщі Варшаві кафе Krym. Заклад знаходиться перед фасадом російського посольства.
У селі Рижани на Житомирщині планують закласти найбільшу в Європі плантацію технічних конопель. У селі знаходиться льонозавод, який зараз не працює. На його базі створять кластер із вирощування та переробки цієї рослини.
Проект отримав назву MA’RIJANNI HEMP INDUSTRIAL. Його ініціатором став акціонер Володарсько-Волинського льонозаводу Мішель Терещенко.
Терещенко розповідає, що планував почати вирощування технічних конопель на Глухівщині, де він був міським головою. Але через пандемію коронавірусу та початок війни він змінив плани.
Акції льонозаводу він купив ще у 2012-му, але підприємство стояло законсервованим. Зараз він уже домовився із інвесторами про вирощування конопель у Рижанах.
Компанія закуповує обладнання у Франції та Бельгії для отримання із рослини довгих волокон. Терещенко каже, завдяки таким технологіям можна отримати якісний продукт.
“Якщо у Франції площі плантацій під технічну коноплю сягають 30-40 га, то в Україні є можливість розширити їх до понад 1000 га. Наразі вже є домовленості з фірмами в Італії, Бельгії, Франції, які готові купувати конопляне волокно в Україні”, – каже Терещенко.
Як повідомляло BitukMedia, в Узбекистані відбулася презентація конопляної олії торгової марки Leodar, яку виробляє біотехнологічний індустріальний агрокомплекс RS Success Agro. Технологічне шоу, яке демонструвало унікальні технології виробництва, було організоване найбільшим інвестором у сільськогосподарський сектор країни – Industrial Innovation Group.
Фото - CHRIS GOULET AT ENGLISH WIKIPEDIA / Catharine Breyer Van Bomel Foundation Fund, 1980/ WIKIMEDIA COMMONS
Наскільки тобі подобається зелений колір? Гарний, чи не так? Колір алігаторів і горошку. Але якщо відповідь не була “Я б буквально помер за нього”, тобі ніколи не зрозуміти вікторіанців, які десятиліттями гинули через колір. Медики попереджали громадськість про смертельну небезпеку, проте більшість не відмовлялася від модних зелених шпалер.
У середині 1800-х років четверо дітей у робітничому районі Лондона захворіли на ангіну та мали проблеми з диханням. У них діагностували дифтерит, але їхні лікарі не могли зрозуміти, як вони підхопили його. У будинку, де жили діти, не було виявлено жодної з ознак, які, на думку медиків, були пов’язані з хворобою. І при цьому інші місцеві діти не захворіли. Усі четверо дітей померли до того, як вдалося знайти справжнього винуватця – любов їхніх батьків до шпалер.
У 1857 році лікар Вільям Хайндс з Бірмінгема, Велика Британія, помітив, що він погано почувається, перебуваючи у своєму будинку. Чоловіка мучила нестерпна нудота, спазми в животі та головний біль. Всі ці симптоми загадково припинялися щоночі, коли він лягав спати.
Зрештою Хайндс зрозумів, що йому стає зле, коли він перебуває у своєму кабінеті з гарними зеленими шпалерами-вбивцями. Витративши час, щоб перевірити їх, як це зробили представники охорони здоров’я у випадку з чотирма мертвими дітьми, він виявив, що гарна зелена фарба містила миш’як. Той повільно отруював чоловіка щоразу, коли він входив до свого кабінету.
Коли Хайндс позбувся шпалер, так само як і низка інших людей з аналогічними симптомами, він помітив, що його самопочуття значно покращилось.
Хімік Карл Вільгельм Шееле зі Швеції в 1775 році створив унікальний відтінок зеленого, який назвав на свою честь — “зелений Шееле”. Своїм насиченим відтінком колір завдячував арсеніту міді.
“Зелений Шееле” у всій своїй красі.
Унікальний зелений колір, який почали використовувати у виробництві шпалер, був таким же популярним, як і токсичним. За підрахунками виробників шпалер, лише в Британії їх було близько ста мільйонів квадратних миль. Чорнила відшаровувались, і їх вдихали мешканці будинку. Таким чином шпалери повільно вбивали людей. Але медики зафіксували й випадок швидкого отруєння миш’яком: у 1862 році діти лизали шпалери та невдовзі померли.
Жертв вбивчих шпалер ставало дедалі більше, як і доказів проти них. Конкуруючий зелений – відомий як “Паризький зелений” або “Смарагдово-зелений” – не допоміг вгамувати жнива смерті, оскільки і його також виготовляли з миш’яку.
Повільно, але впевнено медики розпочали кампанію проти цього кольору. Але заважали протидія промисловості та невігластво людей. Останні відмовлялись вірити в небезпеку шпалер або вважали, що будуть у безпеці, якщо уникатимуть їх прямого облизування.
Громадськість виступила проти вбивчої фарби, тільки після жахливої смерті Матильди Шойрер у 1861 році. Жінка, яку найняли посипати штучне листя зеленим порошком Шееле, захворіла і дуже швидко померла. Після смерті білки її очей стали зеленими. Повідомлення у пресі того часу нарешті зрушили справу з місця: фарба поступово вийшла з ужитку, а виробники під тиском громадськості перейшли на інші інгредієнти.
Два скелети, одягнені як леді та джентльмен у «Вальсі миш’яку» – ілюстрація в журналі Punch у 1862 році. Попередження про небезпеку зеленого барвника Шеєле.
Але факт залишається фактом – протягом тривалого часу чимало людей віддали свої життя через любов до певного відтінку зеленого.
Як повідомляло раніше BitukMedia, смертоносна пандемія чуми 700 років тому позначилась на еволюції нашого виду, довела Міжнародна група дослідників з країн Європи, США та Канади.
За результатами відкритого голосування за кращу монету 2021 року в усіх трьох номінаціях – "Краще розкриття теми", "Краще художнє рішення", "Найпопулярніша монета" – перемогла пам’ятна монета з нейзильберу номіналом 5 гривень – "До 30-річчя незалежності України". Фото - НБУ
Пам’ятна монета “До 30-річчя незалежності України” номіналом 5 гривень перемогла у фіналі World Coin New і стала монетою року у світі. Таким було рішення журі, до складу якого входило понад 100 експертів з усього світу.
“Краща з найкращих! Саме такою міжнародне журі визнало українську пам’ятну монету номіналом 5 гривень “До 30-річчя незалежності України”, – повідомили у НБУ.
Зображення – Національний банк України
Монета з нейзильберу номіналом 5 гривень “До 30-річчя незалежності України” присвячена ухваленню Верховною Радою України 24 серпня 1991 року історичного документу – Акту проголошення незалежності України. Композиція на монеті зображує Україну: безкрайні мальовничі поля у вигляді стилізованих орнаментів, над якими летять лелеки, та зображення кольорової вишиваної стрічки, що символізує код нації і нагадує ДНК.
Автором ескізу цієї монети став відомий український художник з Бережанщини Олег Шупляк. Скульптор монети – Володимир Атаманчук.
Раніше українська пам’ятна монета з лелеками здобула перемогу в номінації “Найхудожніша монета року”.
“Конкуренція була запеклою. До фіналу вийшли монети з України, Канади та Австрії. Проте за нашу монету проголосувала більшість членів журі. Ба більше, перемога здобута з вдвічі більшою кількістю голосів за її найближчого конкурента. І це вперше за історію конкурсу монета-переможниця мала такий великий відрив”, – повідомляють в НБУ.
“Українські монети розповідають світу про нашу вільну незалежну державу, право на існування та територіальну цілісність якої нині ми відстоюємо на полі бою. Ми вдячні міжнародним експертам за увагу до України та високу оцінку наших пам’ятних монет, це є дуже цінним для нас”, – прокоментував заступник Голови Національного банку України Олексій Шабан.
Міжнародний конкурс “Монета року” провели вже в 40-ий раз. У ньому взяли участь близько 2,3 тисячі монет з усього світу. На першому етапі відібрали 100 монет – по 10 на кожну номінацію. До списків потрапили 7 монет з України, з яких дві стали переможцями.
А саме в номінації “Найкраща монета про сучасну подію” здобула перемогу срібна монета номіналом 10 гривень. Вона називається “25 років Конституції України”. Автором ескізу став київський художник Владислав Яровий. Він створив пам’ятну монету як пазл, деталі якого поєднують цитати статтей Конституції, а силуетні постаті уособлюють народ України.
Зображення – Національний банк України
Раніше за світове журі монета з лелеками зачарувала українців. За результатами відкритого голосування за кращу монету 2021 року в усіх трьох номінаціях – “Краще розкриття теми”, “Краще художнє рішення”, “Найпопулярніша монета” – перемогла пам’ятна монета з нейзильберу номіналом 5 гривень – “До 30-річчя незалежності України”.
Як розповідало раніше BitukMedia, мікродержава Ніуе (Полінезія) випустила монету “Воїн Азовсталі” на честь захисників Маріуполя. В її оздобленні викростила роботу українського художника Максима Паленка.
На міжнародній виставці IDEX-2023 в Абу-Дабі представлять український комплекс РЕБ «Нота». Його застосовують на фронті задля боротьби із російськими безпілотниками. Виставка відбудеться 20-24 лютого.
Про це у Facebook повідомила Національна асоціація оборонної промисловості України.
Комлекс “Нота” розробила українська компанія “Тритель”. Він добре зарекомендував себе як засіб боротьби із російськими дронами. Українські військові використовують його для захисту складів із боєприпасами та інших важливих об’єктів.
Комплекс має три варіанти виконання: стаціонарний, мобільний та рухомий. Це дозволяє встановити “Ноту” навіть на причеп автомобіля і застосовувати його під час руху.
Як повідомляло BitukMedia, волонтери із Дніпра створили потужні павербанки, корпуси яких виготовляють із ящиків для боєприпасів. Такий пристрій може заряджати до 20 рацій одночасно.
Художнє зображення Планети-9. Tom Ruen; ESO/S. Brunier, Wikimedia Commons
Астроном Ман Хо Чан з Педагогічного Університету Гонконгу запропонував спосіб, як знайти Планету-9, яка, як вважається, існує десь на околицях Сонячної системи. Саме небесне тіло, за припущеннями вченого, може бути темним, як чорна діра, а тому недоступне для нашого спостереження. Але видати Планету-9 можуть її супутники. Можливо, земна апаратура зможе колись зафіксувати їхні теплові сигнали.
На сьогодні у вчених зібралось чимало даних, що вказують на те, що на краю Сонячної системи може ховатися ще одна планета. Її прийнято називати Планетою-9. Непрямим свідченням її існування можуть бути орбіти деяких об’єктів в поясі Койпера – їхнє незвичайне групування може пояснюватись гравітаційним порушенням.
Згідно з розрахунками, його створює тіло, що за своєю масою перевершує Землю в 5–10 разів. Якщо це планета, то вона обертається навколо Сонця на відстані 400–800 відстаней Землі від Сонця.
Виявляти об’єкти на такій відстані дуже складно. За результатами останніх досліджень прийнято вважати, що Планета-9 є темним об’єктом. Чорна діра з такими характеристиками була б дуже маленькою і не випромінювала ніякого світла, міркують астрономи.
А от китайський астроном подивився на завдання з іншого боку. Ман Хо Чан виходив з того, що багато об’єктів у нашій системі мають супутники. Простою мовою, чимало планет просто захопили камені, що “пролітали” поряд, і тепер утримують їх за допомогою своєї гравітації.
Згідно з обчисленнями Чана, у Планети-9 теж, швидше за все, є безліч супутників. Область, де повинна знаходитися планета, сповнена так званих транснептунових об’єктів (вони обертаються по орбіті навколо Сонця на відстані більшій, ніж у Нептуна). Здебільшого це камені, шматки крижаної породи. За розрахунками астронома, небесне тіло з масою дев’ятої планети мало б захопити щонайменше два десятки таких каменів розміром від 140 кілометрів у поперечнику.
Захоплені планетою, вони мають неправильні еліптичні орбіти. Тобто гравітаційна напруга, що чиниться на супутник, змінюється в міру того, як він наближається до планети і віддаляється від неї. “Ці напруги, що постійно змінюються, – приливний ефект – сильно нагрівають супутник зсередини. Тепло розсіюється у вигляді теплового випромінювання. Його й можна буде виявити як радіосигнал”, — пояснює астрофізик, доцент Педагогічного університету Гонконгу Ман Хо Чан.
І це те, що вчені можуть шукати вже зараз, каже автор дослідження. Метод буде ефективним, навіть якщо Планета-9 виявиться темним об’єктом. І це теж можна буде з’ясувати за сигналами її супутників, упевнений Ман Хо Чан.
Як розповідало раніше BitukMedia, українка Ольга Захожай відкрила наймолодший газовий гігант за всю історію спостережень.
Вже 4-го березня на польському телеканалі Polsat розпочинається показ Sługa Narodu (“Слуги народу”). Це локальна адаптація популярного комедійного політичного телесеріалу про життя президента країни та його близького оточення виробництва студії “Квартал-95”. Зйомки проходили у Варшаві.
Польська компанія Polsat замовила створення локальної адаптації, а права придбала польська компанія Polot Media ще понад два роки тому. Режисером серіалу виступив Мацей Бєлінський.
У польській версії серіалу роль чоловіка з народу, якого несподівано обрали президентом, виконав Марцін Гицнар – актор театру, кіно, дубляжу, режисер і викладач Театральної академії А. Зельверовича у Варшаві.
Актор Марцін Гицнар. Фото – Polsat
У польській версії головного героя звати Ігнацій Конєчний. Він 36-річний розлучений чоловік, живе зі своїми батьками, сестрою і племінницею. “Це інтелігент в образі британського прем’єр-міністра Вінстона Черчилля, улюблений учитель в школі й порядна людина. Ставши президентом, він відмовляється від усіх привілеїв та зручностей і продовжує їздити на велосипеді на роботу”, — зазначають у компанії.
Творці “Слуги народу”по-польськи обіцяли зберегти оригінальний український сценарій телесеріалу. Однак певні неактуальні для Польщі моменти, зокрема деякі політичні хитросплетіння, все ж прибрали. Перший сезон польської версії українського телесеріалу матиме 24 серії по 20 хв кожна.
“Це надзвичайно сильна історія – комедія, але така, що змогла достукатися до сердець простих українців настільки, що у підсумку змінила політичну ситуацію всередині країни, а заразом вплинула на хід світової історії. Природно, що ми з нетерпінням чекаємо можливості побачити, яке майбутнє чекає на польську версію”, – сказав виконавчий директор Eccho Rights з питань продажів у країнах Центральної і Східної Європи та Африки Беркін Налбантли. Eccho Rights – компанія, що має права на дистрибуцію “Слуги народу”.
Три сезони оригінальної версії серіалу демонстрували на українському телебаченні у 2015-2019 роках. Роль простого вчителя історії Василя Голобородька, який випадково стає президентом країни та має протистояти армії корупціонерів та олігархів, зіграв Володимир Зеленський. Серіал став хітом в Україні, завдяки чому Володимир Зеленський здобув неабияку популярність, а згодом, у 2019 році, і справді став президентом України, а у Верховній Раді з’явилася партія “Слуга народу”.
Комедійний серіал став лауреатом численних кінопремій у США, Німеччині та Південній Кореї. Стрімінговий сервіс Netflix викупив права на показ у 2016 році. “Ми дуже пишаємося тим, що є творцями українського серіалу, який з’явиться на Netflix. Це прорив для всієї української телевізійної індустрії”, — заявляв тоді сам Зеленський.
Раніше в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia письменниця Оксана Забужко розповіла, якими мають бути українські серіали, аби відійти від наслідків політики русифікації.
Прісцилла та Ед Снекенбергер під час вінчання 7 грудня 2022 року. Фото - BRIAN GREEN
83-річна жінка відхилила запит про дружбу 85-річного колишнього нареченого. Адже 60 років тому він розбив їй серце. Тепер Ед Снекенбергер та Прісцилла Матені – молодята.
Снекенбергер і Матені заручились у вересні 1962 році, про що повідомили у місцевій газеті. Незабаром Ед вступив до коледжу. Тепер зустрічатись з нареченою стало складніше, адже коледж знаходився за кілька годин їзди до рідного міста Хейгерстаун у штаті Меріленд.
Прісцилла кілька разів відвідувала нареченого у Вірджиніїі, але одного дня отримала листа, що розбив їй серце. Коханий написав, що хоче розірвати заручини через фінансові труднощі.
Відтоді Снекенбергер і Матені не спілкувались і не бачились. Пізніше обидва вступили в інші відносини, народили дітей, а діти – онуків. Після смерті чоловіка у 1986 році Прісцилла продовжувала жити з рідними у Хейгерстауні. 2021 року вдівцем став і Ед.
Намагаючись впоратися з горем та самотністю, чоловік багато спілкувався зі своїми сестрами. Одного разу розмова зайшла про його перше кохання, про дівчину, яку він так раптово покинув. Тоді Снекенбергер зрозумів, що навіть через 60 років все ще хоче зустрітися з колишньою нареченою та попросити вибачення.
Снекенбергер знайшов Матені у Facebook і написав їй, але жінка відхилила його запит дружби. Тоді Снекенбергер приїхав до Хейгерстауна, знайшов церкву, в яку ходила його колишня наречена, і зажадав зустрічі. Присцилла була здивована такою наполегливістю і погодилася на розмову. Вже літні люди зустрілися за кавою та провели разом дві години. Снекенбергер попросив у Матені номер телефону, адресу і того ж дня ввечері зателефонував. “Це був тяжкий вечір. Я плакала, бо зрозуміла, що все ще люблю його”, — розповіла Прісцилла.
Щоб більше не бачити колишнього нареченого, жінка пропустила службу у церкві. Після закінчення служби у двері її будинку подзвонив Снекенберґер. Він зізнався у своїх почуттях і знову попросив Матені вийти за нього заміж, але дістав відкоша.
Ед продовжував приїжджати до коханої кожні вихідні. Через кілька місяців спілкування Прісцилла здалась і прийняла його пропозицію руки та серця: “Я бачила, що він залишився добрим віруючим християнином, дуже дбайливим та милим хлопцем. Це ті якості, які мені подобалися у ньому й раніше”.
Фото – BRIAN GREEN
Пара побралась 7 грудня 2022 року. Тепер вони живуть в будинку Матені та насолоджуються часом, який можуть провести разом. Вони влаштовують невеликі подорожі, відвідують церкву, ходять у кіно та на концерти симфонічного оркестру. “Я неймовірно щасливий. Я відчуваю, що це був Божий дарунок для мене”, — розповідає Снекенбергер.
Прісцилла та Ед Снекенбергер на 2-місячну річницю весілля. Фото – PRISCILLA AND ED SNECKENBERGER
Як розповідало раніше BitukMedia, у США 81-річна жінка та 87-річний чоловік надіслали один одному сотні електронних листів, перш ніж зрозуміли, що вони закохані. Тепер подружжя видало книгу зі своїми любовними листами.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
