Картку із зображення американського бейсболіста Мікі Ментла з його автографом продали на аукціоні Heritage за $12,6 млн. Тепер вона є найдорожчим колекційним предметом у світі спорту.
Бейсбольні картки – це популярний сувенір у США. Дана картка Мікі Ментла була випущена 1952 року. Вона коштує так дорого, оскільки чудово збереглася. Аукціон відбувся у цю неділю, 28 серпня.
Ментл грав за New York Yankees 17 років як аутфілдер і захисник і 1974 року був удостоєний опинитися у баскетбольній Залі слави.
Власник картки Ентоні Джордано купив її у 1991 за $50 тис. Каже – знав, що вона вартісна і завжди зберігав її обережно. Але ніколи не думав, що виручить за неї восьмизначну суму.
Тож картма Ментла побила рекорд рідкісної картки із зображенням бейсболіста Хонуса Вагнера, яку продали за $6.6 млн минулого року. І навіть рекорд футболки Дієго Марадони, яку продали за $9.3 млн у травні цього року.
Як повідомляло BitukMedia, 30 серпня Укрпошта випустить першу офіційну благодійну марку країни. Її “обличчям” стане Пес Патрон.
Поштовий аркуш включає вісім марок із зображенням життя Патрона, що виготовлені на самоклейному папері. Тираж – 1 мільйон примірників.
За словами генерального директора підприємства Ігоря Смілянського, ті, хто придбають марку, стануть учасниками благодійного проєкту. Ціна маркового аркуша – 248 гривень.
У планах Держпідприємства зібрати понад 1 мільйон євро на машину для розмінування, а також допомогти притулкам для тварин.
«Патрон потребує допомоги і з боку технічних засобів, і з боку чотирилапих помічників», – написав Смілянський.
Пес Патрон став зіркою мережі як член команди піротехніків з Чернігівської області. За даними ДСНС, в Україні вже знайдено понад 150 тисяч вибухонебезпечних предметів.
Як раніше повідомляло BitukMedia, Патрон відтепер буде директором департаменту комунікацій в UAnimals. Раніше волонтерив, а тепер обійме офіційну посаду.
Український оператор Нікіта Кузьменко отримав нагороду MTV VMA 2022 в номінації “Найкраща операторська робота”. Перемогу йому приніс кліп Гаррі Стайлса As It Was. Ролик також визнаний “Найкращим поп відео”.
28 серпня у місті Ньюарк (США) пройшла церемонія нагородження щорічної музичної премії від телеканалу MTV – Vіdeo Music Awards 2022.
Загалом кліп британця Гаррі Стайлса As It Was претендував на нагороди у п’яти номінаціях — “Відео року”, “Найкраща режисерська робота”, “Найкраще поп відео”, “Найкраща операторська робота” та “Найкраща хореографія”. А виборов – дві.
Оператор Нікіта Кузьменко працює в команді української кліпмейкерки Тані Муіньо. Вона відома своїми работами для багатьох світових та українських музикантів.
На цьогорічному MTV VMA кліпи, які зрежисувала Таня Муіньо, претендували на дев’ять номінацій.
Кліп на хіт Гаррі Стайлса As It Was вийшов 1 квітня 2022 року. У ньому також використані малюнки української художниці Маши Реви.
Зйомки кліпу стартували 23 лютого. Вторгнення російських загарбників в Україну сталося на другий день робочого процесу. Але Таня та її команда продовжили працювати над кліпом.
«Це був другий день зйомок і саме в той день в Україні все почалося. Таня була неймовірною, і Нікіта теж. Вони захотіли продовжити зйомки, і я повинен щиро подякувати їм за те, що вони такі сильні. Та за любов, яку вони вклали в це відео. Я бажаю їм всьо найкращого та всім хто в Україні», – прокоментував співак Гаррі Стайлз.
Як повідомляло раніше BitukMedia, гурт Gogol Bordello зняв кліп на пісню Take Only What You Can Carry. У ньому знялася фронтвумен гурту KAZKA Олександра Заріцька. Слова написав Сергій Жадан.
Знамените фото Черчилля під назвою «Лев, що гарчить» вкрали з готелю в Оттаві.
Фото - Facebook/Fairmont Château Laurier
Оригінал однієї з найвідоміших фотографій британського прем’єр-міністра Вінстона Черчилля викрали і замінили на підробку. Крадіжка сталась в готелі “Шато Лор’є” в Оттаві. Поліція розпочала розслідування.
Викрадений знімок висів у читальній залі «Шато Лор’є» ще з 1998 року. І тільки зараз співробітники готелю помітили, що і фото, і його рамка підмінені. Поки справою займається поліція Оттави, інші фотографії тимчасово прибрали.
Не дивно, що дирекція готелю неймовірно засмучена цим зухвалим інцидентом. Адже йдеться про один з найвідоміших і широко розтиражованих портретів найвеличнішого прем’єр-міністра Британії.
У цього легендарного знімка й історія легендарна. Наприкінці 1941 року Вінстон Черчилль приїхав до Оттави з офіційним візитом. 30 грудня він мав виголосити промову перед парламентом Канади.
Уряд країни замовив 33-річному місцевому фотографу Юсуфу Каршу портрет почесного гостя. Черчилль прийшов на зйомку не в гуморі, всівся в крісло, закурив сигару і кинув: “Маєте дві хвилини і один кадр”. Клуби сигарного диму огорнули модель.
І тут Карш зробив неочікуване: кинувся до політика і буквально вирвав у нього сигару з рота. Він промимрив вибачення і хутко почав знімати.
Як оповідає легенда, Черчилль розлютився і розгубився одночасно. Тому і дивиться у камеру так похмуро. «Ви навіть лева, що гарчить, можете змусити стояти на місці для фотографії», – сказав тоді лідер британців, а потім … несподівано посміхнувся. Так Юсуф Карш став майстром портретної фотографії. Він зміг зняти Черчилля таким, яким його ніхто не бачив – без сигари й усміхненим.
Гонорар за фотосесію був вельми скромний – лише 100 доларів. Втім, навряд чи Карш засмутився. Фотографія під назвою «Лев, що гарчить» потрапила на обкладинку журналу Life. Відтоді вона стала одним з найвідоміших портретів Вінстона Черчилля. У 2016 році у Великій Британії його навіть розмістили на реверсі нових п’ятифунтових банкнот.
Юсуф Карш проживав і мав свою студію в «Шато Лор’є» близько 20 років. А коли виїхав, залишив готелю цілу колекцію своїх робіт. Серед них і чорно-білий знімок Вінстона Черчилля.
І от тепер знімок Карша викрадено. За даними слідства, минуло щонайменше 8 місяців, перш ніж у готелі помітили підробку. Між тим, оригінал фотографії оцінюється у 100 тисяч доларів. У поліції є версія, що до крадіжки можуть бути причетні співробітники готелю.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у США завдяки аналізу ДНК змогли розкрити вбивство жінки через 30 років. Вбивця залишив на конверті свою слину.
У Києві над Дніпром розгорнули 430-метровий прапор України. Фото: “Суспільне” (Вікторія Хорошун)
Прапор України завдовжки 430 метрів розгорнули у Києві у неділю. Нинішня акція – знак підтримки українців, які перебувають в окупації. Вона зібрала близько сотні людей.
Жовто-блакитний стяг розгорнули через Парковий пішохідний міст на Труханів острів. До акції “Україна єдина” долучилися тимчасово переміщені особи з Херсону, Маріуполя, Донецька, Мелітополя та Луганська.
Організатор акції – Олександр Книга, гендиректор, художній керівник Херсонського академічного театру імені Миколи Куліша. За його словами, передусім прагнули продемонструвати єдність українського народу у боротьбі за Незалежність України. Стяг символічно з’єднує два береги Дніпра.
“Для українців день прапора кожен день. Я хочу про це наголосити. Ми розфарбовуємо сьогодні Європу, ми розфарбовуємо усі континенти в жовто-блакитний і нам наші друзі допомагають”, – розповів Олександр Книга.
За словами організатора, акція повинна була відбутися на День прапора, але заходи були перенесені.
Існує звичай об’єднувати береги Дніпра 22 січня, в День Соборності України. Цього дня 1919 року проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня 1990 року Народний рух влаштував акцію «Живий ланцюг». Він починався в Івано-Франківську, йшов через Стрий, Львів, Тернопіль, Рівне та Житомир до столиці. То був “живий ланцюг” завдовжки близько 700 кілометрів. За офіційними даними радянського режиму, учасників було близько 450 тисяч людей. А от за неофіційними – від 1 до 5 мільйонів.
Але в нинішньої акції є суттєва відмінність. Тоді українці лише прагнули незалежності, а сьогодні вкотре доводять, що єдині.
Як повідомляло раніше BitukMedia, у серпні 2021 року підполковник ВМС Анатолій Гліненко встановив національний рекорд в номінації “Найбільша площа прапора України, розгорнутого парашутистом в повітрі”. Загальна площа прапора сягнула майже 530 квадратних метрів.
Україні вдасться вийти з-під впливу російської культури. Зокрема, літератури, що зросла на культі сили і смерті. Це невідворотний і логічний результат нинішньої кривавої війни. Зміниться і ставлення до так званих класиків.
Про це в інтерв’ю BitukMedia розповіла письменниця і публічна інтелектуалка, лауреатка Шевченківської премії-2019 Оксана Забужко.
“Звичайно, ми зможемо вийти з-під впливу російської культури. Ми це вже робимо – і це неминуче. Це невідворотний процес, який є логічним і передбачуваним наслідком війни такого масштабу”, – відповіла вона.
Як пояснює Оксана Забужко, кожного росіянина, кожного письменника цієї третьорядної і не найважливішої у світі літератури, яка вчить тільки смерті і покори перед силою, українець читаєте за рахунок інших, непрочитаних книжок. “Культ сили – ось що найогидніше в російській літературі”.
На її переконання, навіть запеклий читач, інтелігентна і культурна людина фізично не може прочитати за життя більше 5 тисяч книжок. А на світі є сотні цікавих мов, культур і літератур. І тисячі блискучих авторів, в яких є чого повчитися. І їхній меседж майбутньому – за життя, а не за смерть.
Висловилась Оксана Забужко і щодо класиків російської літератури, які донедавна входили до шкільної програми. “Звісно, не треба розказувати, що Пушкін чи Достоєвський – це лайно і ми всі його не любимо. Після нашої перемоги ця література може представляти певний інтерес”.
Це буде щось спеціалізоване – для філологів, для фахівців. У Достоєвського є деякі важливі тексти, які становитимуть інтерес. Він тонко і глибоко виписував патології. Це може сподобатись читачам-поціновувачам ментальних збочень. Але, на переконання письменниці, український читач точно зможе прожити без томів творів Достоєвського і Пушкіна.
Тим більше, що останнього “ніде на цілому світі не знають”. Ім’ям Пушкіна російська імперія маркувала свої території в колоніях. “Як його не надували, але до світового значення не дотягнули”, – каже Забужко.
Також в інтерв’ю BitukMedia письменниця розповіла, як бачить мету війни проти росії. «Російський імперський проєкт зараз закінчується. Ми хоронимо імперію. Крапка», – наголошує письменниця.
Звільнення москви силами ЗСУ, швидше, не буде. Це надто фантастично. Не варто чекати і «визволення» російської території за аналогією з фашистською Німеччиною.
Про це у колонці для BitukMedia написав експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький. Він розмірковував над питанням, чи повинна українська армія долучитись до розпаду росії.
“Мені здається, що на час закінчення війни у суспільстві існуватиме певний консенсус, що не повинна. Ми часто досить помилково розглядаємо нинішню українсько-російську війну в контексті Другої світової. Це передбачає «визволення» російської території за аналогією з тим, як була визволена Німеччина від нацистів. Мені здається, нам, швидше, потрібно говорити про сценарій Першої світової”, – пояснює Глібовицький.
Саме через це, на думку експерта, нереалістично говорити про те, що українська армія буде «звільняти» москву.
“Я не думаю, що ми можемо реалістично говорити, що українська армія буде “звільняти” Рязань чи заходити до Москви. Мені це виглядає як фантастичний сценарій”, – підсумував Глібовицький.
Нагадаємо, що у колонці для BitukMedia Глібовицький також написав, що українські державні інститути відстають від потреб суспільства від самого початку незалежності. Ймовірно, українці сформулюють новий суспільний договір після війни. Він синхронізує державні органи і запити громадян.
Війна не триватиме десятиліттями. На обрії події, які радикально змінять усю нинішню геополітичну картину. Так було і напередодні здобуття Україною незалежності.
Таку думку у колонці для BitukMedia висловив член-засновник правозахисної Української Гельсінської групи, проректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович.
“Я не вірю, що війна триватиме десятиліттями. Зараз усі процеси йдуть прискорено. Я очікую подій, які радикально змінять усю геополітичну картину, яку ми маємо сьогодні”, – написав філософ.
В якості прикладу радикальної зміни він наводить референдуми 1991 року. “На першому референдумі за новий союз 17 березня 70% українців тоді проголосували «за». І я в паніці думав – ну невже Україна добровільно запихне свою шию у цю петлю? А потім несподівано стався путч”, – згадує Маринович.
За його словами, путч 1991 року змінив абсолютно все – передусім настрої і розклад сил. “І першого грудня ми мали зовсім інше голосування – за незалежність України. Тож, будуть реалізуватись не тільки ті плани, які є на столах путіна, Байдена чи Зеленського, а й ті, які є у Господа Бога”, – впевнений український філософ і правозахисник.
У колонці для BitukMedia Мирослав Маринович також написав, що Україна зараз сильніше за будь-які інші країни долучається до розпаду росії. Він неминучий, але може бути небезпечним. Захід міг би подбати, щоб розпад росії був контрольованим, але він поки не готовий до цього.
Найбільшим викликом для України після її перемоги буде модернізація самого суспільства через громадянську освіту і освіту для дітей. Має також відбуватися зміна економічної парадигми – там основною цінністю має стати людський ресурс, свобода для талантів і підприємців. Взагалі, основа економіки в Україні після війни буде побудована на свободі.
Буде ще один важливий виклик – мультикультурність. Україна, стаючи привабливою для інвесторів і талантів залучатиме все більше людей з інших культур – арабських країн, країн південно-східної Азії, африканських країн. Це призведе також до розповсюдження українства як ціннісного вибору. Світом поширяться наші цінності. Українство перестане бути прив’язаним лише до географії.
Українство перестане бути прив’язаним лише до географії
Я не бачу можливостей для великих внутрішніх конфліктів в Україні після війни. Українці візійно говорять про одне і те ж – інновації, стрімкий розвиток економіки, про верховенство права. Протиріччя у суспільстві є лише в одній точці. І це – питання, “що має бути первинне – підвищення соціальних стандартів чи економічне зростання?”. Що має робити держава – піднімати пенсії чи інвестувати в економіку? Знижувати податки, щоб дати можливість розвиватися бізнесу, чи збільшувати податки, що держава могла компенсувати тарифи?
Ми з колегами проводимо дослідження, і вони показують, що україніці насправді не такі прості, як про них кажуть. Вони вважають, що бізнесу, підприємцям і талантам має бути надана воля. Це означає менші податки, менше регуляції. Українці обирають розвиток первинним. Але для цього треба проводити податкову реформу і дерегуляцію.
бізнесу, підприємцям і талантам має бути надана воля
Те ж саме стосується й освіти. У нас немає ресурсу фінансувати таку кількість вчителів. Отже маємо більше перекладати на онлайн-освіту. У медицині ми не можемо просто фінансувати койко-місця, треба фінансувати професійних лікарів. Ми не маємо відновлювати стару промисловість. Маємо будувати принципово нове, віддаючи частки підприємств міжнародним партнерам. Треба віддавати управління транспортними системами німецьким компаніям. Треба частково поділити навіть «Укрзалізницю» із європейськими компаніями. Звичайно, зберігаючи у власності Української держави ключові стратегічні галузі або елементах критичної інфраструктури.
Ми маємо кидати виклик самим собі. Тому я вважаю, що романтизація наших поглядів на те, яким має бути суспільство після війни, є позитивною. Але за нею має іти чіткий проектний менеджмент, створення інституцій. Україна має показати світу принципово нове у сенсі системи безпеки, економіки віртуальних активів, нове розуміння фінансових моделей.
Поліція із американського штату Пенсильванія розшукали убивцю на ім’я Скотт Грім завдяки аналізу ДНК. Понад 30 років тому зловмисник убив жінку, а тоді надіслав листа до газети. Він полизав конверт, щоб його заклеїти – і лишив на ньому часточки слини із генетичним матеріалом.
Скотт Грім задушив 26-річну Анну Кейн, а потім привіз та викинув її з мотузкою на шиї у лісистій місцевості поблизу американського Редінга, штат Пенсільванія. Тіло жінки знайшли 23 жовтня 1988 року.
У лютому 1990 року до редакції місцевої газети Reading Eagle надійшов анонімний лист із подробицями, які міг знати лише вбивця. Поліція зберегла конверт, і через понад 30 років провела аналіз на ДНК. З’ясувалося, що ДНК власника співпадають із тим, що було виявлене на одязі Анни. Так знайшли убивцю. Однак Грім помер природною смертю у віці 58 років у 2018-му.
Для пошуку зловмисника використали методи генетичної генеалогії – завдяки їй люди знаходять своїх батьків чи далеких родичів. На цьому великий бізнес роблять такі компанії як 23andMe та Ancestry. Людям пропонують здати зразки слини у пробірку, а потім у базу даних завантажують дані про ДНК – і вона підбирає ймовірне родове дерево клієнта.
Але це можливо, якщо ДНК людини потрапляла до бази даних. Наприклад, якщо правопорушника затримувала поліція і брала у нього зразок ДНК. Але Грім вів тихе життя у американському місті Гамбург поруч із Редінгому, тому його ДНК не було ні у поліцейській базі, ні де-інде.
Поліцейським якось вдалося роздобути зразок його біоматеріалів останнім часом. Як, вони не уточнюють, але кажуть, що зробили це законно і відповідно до процедури обшуку. ДНК зі зразку вони порівняли із тим, що було на одязі Анни та у слині на конверті. І це був 100-відостковий збіг. Зараз поліція перевіряє, чи причетний Грім до інших вбивств.
Скотт Грім. Фото: CNN
Анна працювала повією. Ймовірно, під час убивства була з клієнтом – чи був це сам Грім, не повідомляють. Також поліція відмовилася оприлюднити інформацію листа, який містить «інтимні подробиці» убивства.
Після смерті Анни лишилися її мати, сестра та троє дітей. Сестра взяла на виховання доньку загиблої, яка зараз носить ім’я Таміка Реєс, а хлопці переїхали до батька.
Таміці було 9 років, коли Грім убив Анну. Вона говорить, що шкодує, що усі вважають її матір просто повією.
«Вона була феєрверком — дуже комунікабельною, нічого не боялася, дуже чесною, прямою та турботливою», – каже жінка. І пригадує, що Анна любила пританцьовувати прямо на вулиці, коли чула музику із магазинів.
«Було важко рости без мами, — каже Таміка. – Жодна дитина ніколи не повинна рости без мами». І додає, що жалкує, що бабуся померла і так і не дізналася, хто убив Анну.
Як повідомляло раніше BitukMedia, небезпечного розбійника на ім’я Ом Пракаш, відомого як «Паша», затримали індійські правоохоронці. Він переховувався 30 років і встиг знятися у 28 фільмах. Два останні роки його вважали найбільш розшукуваним злочинцем у індійському штаті Гар’яна.
Україна зараз сильніше за будь-які інші країни долучається до розпаду росії. Він неминучий, але може бути небезпечним. Захід міг би подбати, щоб розпад росії був контрольованим, але він поки не готовий до цього.
Такі думки у колонці для BitukMedia висловив член-засновник правозахисної Української Гельсінської групи, проректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович.
«Уявлялося, що «хохли» уміють лише танцювати і галушки їсти, здадуться на другий-третій день. А вони ще й увиразнили усю гнилість російської системи. Тепер треба, щоб вона впала», – каже Маринович.
Однак захід, продовжує він, боїться падіння росії, бо тоді ядерна зброя опиниться у руках неконтрольованих бандитів. Небезпека буде і для України. Тому Захід робить усе, аби путінський режим вистояв. Але якщо путінський не завалити, то через 10 років конфлікт спалахне знову, вважає Маринович.
Уникнути розвали росії не вдасться, тому треба зробити цей процес контрольованим, каже публіцист. Для цього Захід має встановити контакти із російськими елітами, які проти путіна і війни.
«Треба, щоб Захід вийшов на ту частину еліти, яка уже починає усвідомлювати катастрофу,» – каже Маринович.
Звісно, росіяни будуть намагатися зберегти імперію цілісною, каже він. Але такого бути не може. «Захід до цього просто не дозрів», – підсумовує Маринович.
У колонці для BitukMedia Маринович також написав, що Українська еліта впродовж 30 років оглядалася на росію. І путін почав війну, аби утримати Україну остаточно. Але цього не буде. Після війни Україна переживе духовне переродження.
Україна 300 років наповнювала російську імперію своїми силами і талантами. Тепер воює за те, щоб знищити її.
Про це в інтерв’ю BitukMedia розповіла письменниця і публічна інтелектуалка, лауреатка Шевченківської премії-2019 Оксана Забужко.
«Ми воюємо за те, щоб закінчити 300-літній проект, який ми всю дорогу кормили своїми силами, умами, енергіями. Творили їм культуру. Вчили їх ще в XVIII столітті читати й писати», – каже Забужко.
Як приклад, вона наводить Московський університет, де після засування 2/3 студентів і викладачів були українцями. Але у «відплату» російська імперія насаджувала свою культуру, яку привозила на танках, продовжує Забужко.
Письменниця додає, що у ХХ сторіччі до наповнення російської імперії долучилися й інші народи. Після розпаду російської федерації свою культуру творитимуть угро-фінські і тюркські народи, які населяють її територію. І за цим – майбутнє цих територій, переконана Забужко.
«Російський імперський проект зараз закінчується. Ми хоронимо імперію. Крапка», – наголошує письменниця.
Раніше у колонці для BitukMedia член-засновник правозахисної Української Гельсінської групи Мирослав Маринович написав, що Українська еліта впродовж 30 років оглядалася на росію. І путін почав війну, аби утримати Україну остаточно. Але цього не буде. Після війни Україна переживе духовне переродження.
Українські державні інститути відстають від потреб суспільства від самого початку незалежності. Ймовірно, українці сформулюють новий суспільний договір після війни. Він синхронізує державні органи і запити громадян.
Про це у колонці для BitukMedia написав експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький.
«У нас постійно є відчуття, що суспільство уже зробило крок вперед, а політичний сектор не встигає», – каже Глібовицький. Він пояснює це тим, що українське суспільство від самого початку незалежності України було більше до неї готове і мало вищі запити, ніж політичні інституції.
«Я думаю, що так буде до того часу, поки інститути не синхронізуються із суспільними потребами», – припускає експерт.
Він говорить, що очікує глибокої та серйозної дискусії у нашому суспільстві після війни. Як наслідок, ми визначимо нові правила взаємодії державного апарату та громадського суспільства.
«Скоріше за все, ми дійдемо до формулювання нового суспільного договору і вже під нього почнемо вибудовувати систему інститутів», – каже експерт.
Нагадаємо, що у колонці для BitukMedia Глібовицький також написав, що після війни олігархи знову заявлять про себе. Однак вони будуть значно ослаблені війною і не матимуть такого впливу на політику і суспільство. Нову еліту сформують зовсім інші люди.
Зараз російська армія переживає явну нестачу живої сили. Але Путін не буде проводити відкриту мобілізацію. Він буде намагатися уникнути цього до останнього – і проведе її, коли поразка буде невідворотною. Та як би не старалися росіяни, на фронті у них уже нічого путнього не вийде. Тож єдине, що може робити росія – наносити терористичні удари ракетами по цивільних об’єктах, намагаючись створити психологічний тиск на українців.. Із військової точки зору росія в подальшому буде програвати. Частина українських територій буде деокупована уже до лютого наступного року.
Сподіватися, що за цей час відбудеться революція в росії, не варто. Жодної можливості для партизанського руху проти володимира путіна в росії немає. Єдина реальна ймовірність – що кремлівські еліти знищать путіна, а потім між ними почнеться боротьба. Народні рухи можуть мати місце, але їх будуть використовувати самі еліти.
Але до цього ще далеко. Убивство Дар’ї Дугіної, наприклад, про жодну боротьбу еліт не свідчить. Олексій Дугін – звичайний шахрай, який намагався долучитися до ідеології «руского міра». У когось взяв гроші, не повернув – і почалися кримінальні розбірки. Ось і все. Він не є засновником нинішньої ідеології жодним чином. Ідеологія «руского міра» базується на російському нацизмі, якому 200-300 років. Якщо говорити про більш сучасних представників, то можна згадати про російських чорносотенців (крайні праві організації в Російській імперії, які виступали за збереження самодержавства та поширювали ідею триєдиного народ у 1905-1917 роках, – ред.). Одним із засновників путінської ідеології на принципах російського нацизму і концепції «руского міра» є православний олігарх Костянтин Малофєєв.
зараз стоїть питання – знищимо ми путіна або він нас
Можливість мирних переговорів із путіним є виключеною. Оскільки зараз стоїть питання – знищимо ми його або він нас. У нас у цій війні два завдання – перше – це деокупація української території, друге – руйнація російської фередації. Це два етапи. Але руйнація росії розпочнеться ще під час звільнення українських територій, а завершитися може за кілька десятиліть.
Треба розуміти, що ця війна не визначається часовими рамками. Вона визначається тим, чи будуть досягнуті завдання, про які я вже сказав. Росія свої виконати не змогла, зараз виконуємо ми свої. Але після того, як ми деокупуємо свої території, у нас буде настільки потужна армія, а росія буде на стільки слабкою, що війна почнеться уже на її території. Путін думав, що у нас в Україні зараз – це УНР 1917-1918 років. Але якби у нас була така країна, то ми б не вистояли і тижня. А тепер росіяни будуть займатися тим, що і хотів путін, – виправлятимуть помилки Володимира Леніна. Тільки не в Україні, а на своїй власній території.
росіяни будуть займатися тим, що і хотів путін, – виправлятимуть помилки Володимира Леніна
У наступні півроку Путін намагатиметься створити енергетичний армагедон в Європі. Буде економічні і енергетична криза в ЄС. Путін буде намагатися перевести війну у економіку та енергетику. Але з лютого-березня почнеться новий етап протистояння. На той час частина української території буде деокупована. Захід, який переживе зиму, почне дуже жорстко ставитися до росії і кремль отримає відповідь в економічні та енергетичній сферах. На цьому завершиться будь-яка економічна діяльність, яка поєднує Європу та західний світ загалом із росією – і почнеться занепад російської економіки. Росія цього не витримає.
У таїландському зоопарку Chiang Mai Zoo у місті Чіангмай із вольєру втік чоловік у величезному костюмі африканського страуса. Так співробітники тренувалися ловити реального птаха.
Фото чоловіка у дивакуватому костюмі опублікував сам зоопарк на сторінці у Facebook. Чоловік має крила, хвіст, на голові у ного висока конструкція, яка нагадує шию і голову страуса.
Як пояснило керівництво зоопарку, у них є «план управління дикими тваринами», який симулює різні екстремальні ситуації. В цьому випадку працівники тренувалися ловити страуса, який би надумав вирватися із вольєра у секторі африканських тварин.
Фото: Chiang Mai Zoo/ Facebook
На інших фото видно, що «птаха» спіймали (ймовірно – великим сачком), одягунули йому на голову ковпак, який затуляє очі, і конвоювали до місця утримання. Також «утікачеві» зв’язали «крила». Хоча, звісно, живий страус буде більш важкою здобиччю, адже важить до 160 кг і розвиває швидкість до 70 км/год.
Загалом, Chiang Mai Zoo утримує 400 видів тварин. Чи проводять навчання на випадок утечі інших тварин, невідомо. Хоча такі тренування, насправді, не рідкість. Раніше співробітники зоопарку Токіо у Японії одягалися у костюм горили та зебри для подібних навчань.
Як повідомляло BitukMedia, y зоопарку Paradise Wildlife Park британського Гертфордшира народилося дитинча рідкісної червоної панди. На його появу чекали чотири роки.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
Фото: Chiang Mai Zoo/ Facebook
