У всіх чотирьох дітей канадського подружжя Едіт Лемей і Себастьєна Пеллетьє із Квебека виявили рідкісне генетичне захворювання – пігментний ретиніт. Воно призводить до поступової втрати зору. Допоки їх діти можуть бачити, Едіт та Себастьєн влаштували їх світове турне.
Подружжя Лемей і Пеллетьє прожило разом 12 років. Мія найстарша їх донька, їй 12, сину Лео зараз дев’ять, Коліну сім років, а Лорану – п’ять. У всіх чотирьох діагностували пігментний ретиніт. Хвороба призводить до поступової втрати зору аж до повної сліпоти, і немає ліків, які здатні її подолати чи уповільнити. Діти можуть осліпнути до середини свого життя.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
Аби діти могли орієнтуватися у житті, коли виростуть, лікарі порадили заповнити їх розум максимальною кількістю візуальних спогадів.
“Я подумала, що не буду показувати Мії слона на картинці. Я відведу її до живого слона. Я наповню її зорову пам’ять найкращими, найяскравішими образами, які тільки зможу знайти”, – пригадує Едіт.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
На щастя, Себастьєн працює у фінансовій сфері і у пари вистачило на це грошей. Він мав акції компанії, у якій працював. Її купили і чоловік отримав виплати як акціонер. Пара каже, що це було схоже на подарунок долі.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
Едіт і Себастьєн мандрували раніше разом. Але дітей вони взяли із собою вперше. Вирушили в дорогу у березні цього року – як тільки зняли «ковідні» обмеження.
Родина не планувала маршрут, скоріше орієнтувалася на побажання дітей. Мія хотіла покататися на коняці, а Лоран – випити соку, сидячи верхи на верблюді.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
Вони почали свою подорож у Намібії, де познайомилися зі слонами, зебрами та жирафами, а потім попрямували до Замбії та Танзанії, потім провели місяць у Туреччині. Потім сім’я вирушила до Монголії та Індонезії. Свою подорож вони документують у соцмережах. Додому планують повернутися наступного березня.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
Батьки кажуть, що подорожі вчать бути витривалими і долати труднощі. Вони розуміють, що дітям це знадобиться протягом життя. Також батьки сподіваються, що мандрівки здружать братів і Мію. І хоча намагаються привертати увагу дітей до пам’яток архітектури та незвичних тварин, у тих часто бувають свої інтереси.
Фото: Le monde plein leurs yeux/ Facebook
“Ми ніколи не знаємо, що їх вразить. Ми думаємо, що вони вважатимуть чудовим щось одне, а вони побачать цуценят на вулиці, і це найкраще в їхньому житті”, – розповідає Едіт.
“Ця поїздка відкрила нам очі на багато інших речей, і ми справді хочемо насолоджуватися тим, що маємо, і людьми, які нас оточують”, — каже Пеллетьє.
Як повідомляло раніше BitukMedia, група дослідників з Університету Далхаузі в канадському Галіфаксі знайшла спосіб у лабораторних умовах відтворити силу павучого шовку. Вони вважають, що новий матеріал зможе допомогти регенерувати пошкоджені нервові клітини і навіть параліч.
Десятки білок розпластались на землі через рекордну спеку в Каліфорнії.
Фото - cowboystatedaily
У затоці Сан-Франциско ледь живі білки “лякають людей”: в містах можна помітити тваринок, які розпластались на землі. Так білки рятуються від рекордної спеки, – заспокоюють зоологи.
Район затоки Сан-Франциско переживає рекордну спеку. Вона змушує білок лягати на землю, розкидаючи в різні боки лапи і хвіст. Так тваринки віддають тепло свого тіла в навколишнє середовище. Але такий спосіб тваринного самопорятунку “зводить людей з розуму”. Служби охорони дикої природи щодня приймають безліч дзвінків від занепокоєних містян. Люди налякані виглядом білок, які розпластались на землі.
Десятки білок розпластались на землі через рекордну спеку в Каліфорнії. Фото – Twitter @NYCParks
Міська влада радить людям триматися подалі від тварин, адже білки можуть вкусити. Але як є бажання допомогти, можна поставити водичку у схожому на тарілку посуді. Це врятує тварин від зневоднення.
Зворушливу позу на животі з розпластаними лапами, яку ще називають “сплютинг”, приймають не тільки білки, а й чимало тварин, що мають хутряні шубки. Вони затримує тепло їхнього тіла. Так кумедно часто лягають собаки породи вельш-коргі.
Фото – American Kennel Club
Каліфорнійці донедавна не знали термін «сплютинг» і припускали, що білки або хворі, або поранені. Офіційні особи заспокоюють – тварини просто віддають тепло свого тіла і намагаються хоч трохи охолонути.
Знеможених спекою білок помічають також у штатах Нью-Йорк та Колорадо. Просто залиште тварин у спокої, – рекомендація влади всіх трьох штатів.
Фото – The Daily Mail
Департамент парків Нью-Йорка написав у Twitter 9 серпня: «Якщо ви побачите білку, що лежить на землі, не хвилюйтеся; їй добре”.
Фото – The Daily Mail
Водночас зоологи просять повідомляти про білок, які виглядають молодими або падають з дерев. Цього року через рекордну спеку почастішали випадки теплових ударів у білок, а також оленів та птахів. Тварини буквально падають від спеки на бік. У такому випадку краще повідомити захисників дикої природи.
Цього року температура в затоці сягнула понад 43 градусів за Цельсієм.
Як повідомляло раніше BitukMedia, посуха та сильна спека в південно-західному регіоні Китаю призвели до падіння рівня води у річці Янцзи. Найбільша китайська річка обміліла настільки, що з води винирнули затоплений острів та три буддійські статуї, яким, як вважають, 600 років.
Емірати знов хочуть здивувати весь світ. Тут націлились на створення власного Місяця. Гігантська будівля у формі кулі зображатиме природний супутник Землі. Вартість проєкту Moon Dubai – 5 млрд доларів.
Зараз проектуванням “Місяця” займається компанія Moon World Resorts Inc. з Канади. Термін будівництва унікального об’єкта — 4 роки. Він здійметься на висоту 224 метрів.
Очікується, що новий хмарочос-готель щорічно обслуговуватиме близько 10 млн туристів. Всередині штучного Місяця розташуються Sky Villas – три сотні апартаментів, розташованих всередині основних дискових будівель. Покупці цієї незвичайної житлоплощі стануть членами закритого елітного клубу власників “Місячної нерухомості”.
Фото – Moon World Resorts Inc.
Окрім квартир, усередині сфери розмістять спа-салон, оздоровчий центр, нічний клуб, лаунж-зону та внутрішній «місячний шатл». Деякі подробиці про проект розробники поки що тримають у таємниці.
Таким чином, можна стверджувати, що туристи в Дубаї вже зовсім скоро зможуть поєднати “космічний туризм”, шопінг та розваги.
Очікується, що місячна поверхня курорту, оточена так званою «місячною колонією», дозволить 2,5 мільйонам гостей щорічно відчути доступний космічний туризм на землі Дубая.
Вартість квитка на одноразове відвідування Moon Dubai поки не озвучують. Для порівняня помилуватися панорамою Дубая зі 125-го поверху “Бурдж Халіфи” можна за 42 долари. Це мінімальна вартість квитка на цей оглядовий майданчик.
Нагадаємо, в ОАЕ вже є найвища будівля у світі (“Бурдж Халіфа”, 828 метрів) та найбільше колесо огляду (“Око Дубая”, 250 метрів)
Як повідомляло раніше BitukMedia, у китайському місті Чунцин побудували 180-метрів хмарочос “Танець світла”. Його називаються найбільш скрученим хмарочосом у світі.
Збільшене зображення Peinaleopolynoe orphanae. Фото - The Guardian
“Хробаками Елвіса” назвали вчені мікроорганізми, нещодавно виявлені у Каліфорнійській затоці. Їхні блискучі лусочки нагадали дослідникам концертні комбінезони короля рок-н-ролу. З’ясувалось, що істоти вирізняються агресивним характером.
“Елвісів” виявили на глибині чотирьох кілометрів в басейні Пескадеро в Каліфорнійській затоці. Маленькі блискучі черв’яки безлічі відтінків вподобали найглибші гідротермальні жерла Тихого океану.
Біологи прозвали новий вид «голодними лускатими хробаками» (Peinaleopolynoe). А все тому, що вони вперше були знайдені скупченими навколо їжі, яку вчені експериментально залишили на глибоководному дні.
Відомо шість видів голодних лускоподібних черв’яків. Усі розміром з великий палець. Всі живуть у морських глибинах, зокрема чотири, названі ще у 2020 році. Один з них, який може похвалитися покривом з мерехтливих рожевих лусочок, названий на честь короля рок-н-ролу. Латиною Peinaleopolynoe elvisi.
Збільшене зображення Peinaleopolynoe. Фото – The Guardian
Голодних лускоподібних черв’яків можна знайти на трупах мертвих китів. А також на вулканічних підводних горах, гідротермальних джерелах і холодних джерелах, де метан просочується крізь морське дно, як бульбашки шампанського. Вчені припускають, що ці хробаки бактеріїдні.
Біологиі зробили висновок, що за дивовижне забарвлення лусочок відповідають зовсім не власні пігменти хробаків. Різнобарвними їх робить світло, що відбивається і переломлюється всередині луски. При цьому джерелом світла є зовсім не сонце, а інші підводні мешканці.
Цілком можливо, що коли хробаки старіють, їхній колір змінюється. Лусочки стають товщими, змінюється спосіб проходження світла через них. Найтовщі лусочки блакитні. Трохи тонкіші рожеві. Найменші хробаки, як правило, завжди білі, їхні лусочки дуже крихкі.
На додачу до рок-н-рольного вигляду черв’яки мають бойову вдачу. Вчені виявляли сколення на товстій лусці голодних особин. Згодом підводним роботам вдалося зняти на відео одну із «закритих вечірок» на дні океану.
Виявилось, що “хробаки Елвіса” влаштовували справжні бої: підстрибували на місці, завдавали один одному ударів, калічили противників своїми потужними щелепами. Вчені припускають, що така поведінка може бути якимось бойовим ритуалом. “Безперечно, нам потрібно ще більше спостерігати”, — кажуть вони.
Як повідомляло раніше BitukMedia, науковці з лондонського Музею природознавства знайшли понад 30 потенційно нових видів на дні Тихого океану за допомогою глубоководного робота з віддаленим керуванням.
Один із муміфікованих черепів, проаналізованих у дослідженні (Фото - Frontiers in Medicine 2022)
Міжнародна група вчених дослідила останки давніх індіанців. Йдеться про мумії, які піддали 3D-томографії. І тепер відомі причини смерті кожного з трьох. Двоє з них, як виявилось, були жорстоко вбиті.
Всі троє індіанців – чоловіки та жінка – жили в Південній Америці ще в доколумбовий період, понад 1000 років тому. Автори дослідження мали на меті з’ясувати міру поширення насильства серед тогочасних людей. Чоловіки були жорстко вбиті, тоді як жінка померла природною смертю, – показала комп’ютерна томографія 3D.
Вчені вивчали стародавні рештки з музеїв Німеччини та Швейцарії. Всі вони були природно муміфіковані – сухе навколишнє середовище зібрало з тіл рідину швидше, ніж вони встигли розкластись.
З’ясувалось, що мумія з Музею Університету ім. Філіпа в Марбурзі (Німеччина) – це чоловік років 20–25. Він належав до культури Аріка з півночі сучасного Чилі. Високий – десь 1,72 м. Його зуби добре збереглись. А от у легенях знайшли рубці від туберкульозу важкої форми. Щоправда, причина його смерті зовсім інша.
Марбурзька чоловіча мумія. Фото – Science Alert
Десь між 996 і 1147 роками н.е. цей чоловік став жертвою нападу. Встановити це допоміг радіовуглеродний аналіз. Спочатку його дуже сильно вдарили по голові. Як припускають, каменем. А потім штрикнули у спину ніж. Можливо, йдеться про засідку: вбивці змогли непомітно підійти ззаду.
Ще дві мумії для аналізу взяли зі сховища Музею мистецтва та історії в Делемоні, Швейцарія. Припускають, що ці люди жили на південному заході Перу. Чоловік помер у 902–994 рр, жінка – у 1224–1282 рр.
Мумії Делемона. Фото – Science Alert
Біомедики виявили в індіанця серйозну травму шийного відділу хребта. Найімовірніше, це був сильний удар по задній частині шиї.
Жіноча мумія також мала пошкодження скелета, але вони з’явилися вже після смерті, можливо, під час похорону.
Ще кілька десятків років тому вчені й не мріяли дізнатись про те, що сьогодні легко дозволяють сучасні томографи. І роботи їм додасться – у в різних музеях зберігаються десятки рештків з Південної Америки. Злочини тисячолітньої давнини можуть бути розкриті, – кажуть науковці.
Як повідомляло раніше BitukMedia, поліція із американського штату Пенсильванія розшукали вбивцю на ім’я Скотт Грім завдяки аналізу ДНК. Понад 30 років тому зловмисник убив жінку, а тоді надіслав листа до газети. Він полизав конверт, щоб його заклеїти – і лишив на ньому часточки слини із генетичним матеріалом.
Україні не потрібна війна з Білоруссю, ескалація конфлікту на геополітичному рівні – не вихід.
Про це у колонці для BitukMedia написав старший політолог у RAND Corporation (США), експерт у сфері національної безпеки та політики стримування Карл Мюллер.
“Чи варто Україні напасти на Білорусь, щоб знищити там російські Іскандери й літаки? Я думаю, це була б жахлива ідея”, – пише американський політолог.
Він вказує, що Києву потрібна підтримка країн, “які вважають українців хорошими хлопцями”. І ескалація конфлікту на геополітичному рівні цьому не сприятиме.
“І крім того, в України і так уже турбот повен рот із цією війною. Не думаю, що вона хоче на додачу собі ще щось”, – зауважує Карл Мюллер.
Він не знає, чому Білорусь досі не напала на Україну. Але, на його переконання, російська армія на тлі білоруської має явно кращий вигляд.
Раніше у колонці для BitukMedia Карл Мюллер назвав наступ на Крим – поганою ідеєю, принаймні з теперішніми ресурсами української армії. Але українцям під силу зробити півострів ізольованим бастіоном росіян, який з часом паде.
Сьогодні Україна воює 200 днів у повномасштабній війні з росією. Дата ознаменувалася масштабним контрнаступом українських військ. За даними американського Інституту із вивчення війни, Збройні сили України уже повернули під контроль Києва більшу площу, ніж росіяни захопили із 24 лютого. Однак російські війська все ще утримують Херсонщину та частину Запорізької області.
Про перспективи війни, майбутні стратегії та самоусунення володимира путіна від керування військами BitukMedia поговорило із Джеймі Ши, колишнім заступником помічника Генсека НАТО, головою Центру дослідження війни в Університеті Південної Данії.
– На цих вихідних президент росії володимир путін взяв участь у святкуванні дня москви, відкрив колесо огляду та поспілкувався із молодими російськими спортсменами.Можемо сказати, що російське керівництво самоусувається від керування військовою операцією, і проблема в росії може вирости до стратегічного рівня?
– Так і є, усувається. Під час своєї промови у Владивостоку цього тижня – до речі, у залі були і китайці – Путін жодним словом не згадав про війну в Україні. Він не звеличував ні “майбутню” російську перемогу, ні жертви російських солдатів, і не спробував знову знайти виправдання вторгненню. Він лише говорив і говорив про західні санкції проти Росії – так, наче вони взагалі не були пов’язані із вторгненням в Україну і були накладена на Росію взагалі просто так, ні за що.
Путін хотів би, аби зараз у росіян сталася колективна амнезія
Думаю, Путін зараз розгублений від того, що відбувається на війні, і він хотів би, аби росіяни забули про неї. Аби у них усіх сталася раптова колективна амнезія. Хоча у лютому і березні він робив абсолютно протилежне – намагався розпалити націоналістичні настрої і бажання війни.
Але намагаючись відсторонитися від війни, яку він почав, Путін перекладає відповідальність на своїх командирів і вони, очевидно, стануть козлами відпущення. Очевидно, що Путін підготовлює ґрунт для компромісу, мирної угоди, у якій військові інтереси Росії будуть меншими, ніж були спочатку.
– Як ви вважаєте, яке озброєння і засоби будуть найважливіші для України у наступних етапах війни?
– Звісно, далекобійна артилерія. Для того, щоб не дати росіянами концентрувати сили і засоби. Для того щоб атакувати їхні логістичні маршрути і ланцюжки поставом.
Критичною також є сучасна і точна розвідка, яка відслідковуватиме переміщення росіян. І б додав ще хорошу медичну допомогу пораненим солдатам, яка б забезпечила їх повернення у стрій якомога швидше.
– Зараз військова ініціатива явно на боці України. Як її найкраще реалізувати?
– Від початку повномасштабного вторгнення росіяни промедонстрували, що вони не можуть успішно проводити військові операції одночасно на кількох фронтах. Вони досягають набагато більшого успіху, коли концентрують зусилля на одиночних обмежених цілях.
Найпростіше росіянам буде втримати Донбас, так як Москва уже контролює велику частину його території і там існують достатньо безпечні внутрішні лінії забезпечення. Також втрата територій, які вони контролюють із 2014 року, означатиме для росіян втрату престижу значно більшу, ніж втрата недавно захоплених територій.
Стратегія України, яка полягатиме у поверненні собі чорноморського узбережжя, мені видається найбільш мудрою. Бойові дії там можуть відволікти сили росіян від Харкова і українці там досягнуть навіть більшого успіху у Харківській області, ніж є зараз.
Україні важливо не втрачати забагато солдатів і засобів для досягнення другорядних цілей
Але що важливо для України – не втрачати забагато солдатів і для досягнення другорядних цілей. Будь-яка поразка на полі бою ослабить позиції Путіна, і йому буде важко заявляти, що від початку війни Росія “нічого не втратила”. Також потрібно буде атакувати росіян і протягом війни, щоб у них не було часу на відпочинок, навчання та перегрупування.
– Що означає те, що росія закупила “мільйони”, як пишуть журналісти, ракет у Північної Кореї?
– Це означає, що санкції працюють. Росія вдається також до такого собі технологічного канібалізму – вони використовують у військових технологіях чіпи, які були призначенні для побутової техніки типу пральних машин. На розробку власних чіпів і військової електронної індустрії Росії знадобиться багато часу й інвестицій.
Така велика країна, як Росія, яка має такі ресурси і кордони, які тягнуться на тисячі кілометрів, завжди знайде спосіб шахраювати і отримувати якісь поставки потрібних їй речей. У збитих російських ракетах ми бачимо іноземні чіпи. Але якщо Кремль купуватиме щось таке у Північною Кореєю, це будуть деталі низької якості, яка погано співвідноситься із ціною.
В будь-якому разі, ми маємо вкладати більше часу і ресурсів, аби розірвати шахрайські і контрабандні ланки, які були впаяні у західні розвідки, прикордонні служби та сектор приватного бізнесу.
– У колонці, яку написали головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та генерал Михайло Забродський, йдеться також про те, що потрібно деокупувати Крим, який зараз є російським “центром тяжіння”. Як ви ставитеся до наземних операцій у Криму?
– Особисто я не робив би Крим пріоритетом на даному етапі конфлікту. На даному етапі повинні бути пріоритетними ракетні удари по російських авіабазах, ракетних системах і об’єктах ВМС. Вони не дають супротивнику використовувати свої сили, вони були успішними, і їх вони повинні лишатися в пріоритеті, коли мова йде про півострів.
Путін вчепиться у Крим усіма зубами
Херсон і Харків зараз є більш стратегічно важливими. Також Путін вважає зараз Крим суверенною територією Росії – хоча це, звісно, незаконно. І він вчепиться у півострів усіма зубами. Тож майбутнє Криму буде визначатися з огляду на політичне майбутнє Путіна.
– Навіть після звільнення усіх українських територій, війна не закінчиться – це визнає і наш Генштаб. Які мають бути дії України та Заходу?
– Відвоювати якомога більшу частину української території, зробити так, аби окупацію Донбасу та Криму коштувала Москві дорого та стала непопулярною серед простих росіян і чекати, поки російська диктатура впаде і з’явиться нова Росія.
Стратегія повернення Україні чорноморського узбережжя мені видається найбільш мудрою
Стратегія холодної війни повернулася. Треба побудувати систему оборони України такою, щоб подальша військова агресія Росії стала контрпродуктивною для Москви. Це українська трагедія – вона примушена історично і географічно жити поруч із таким недружним і агресивним сусідом. Так колись жила Франція поруч із Німеччиною протягом кількох десятиліть.
Але зараз часи інші. Ми маємо постаратися із усіх сил, аби допомогти Україні і цій безвихідній ситуації. . Членство в ЄС, міжнародні гарантії безпеки та ізраїльські концепції загальної національної оборони та стійкості будуть життєвоважливі для виживання України.
– До речі, про Ізраїль. Особисто мені видається, що було б добре мати системи типу “Залізного купола” у прикордонних областях, які потерпають від РСЗВ – Сумській, Чернігівській, Харківські тощо. Але українські експерти кажуть, що це поки не на часі і є більш пріоритетні питання. Яка ваша думка?
– Так, така протиракетна система зараз дійсно мала б значення, і ізраїльський досвід показав, що вона працює. Оскільки Ізраїль має найдосконалішу протиракетну оборону, то йому б належало допомогти Україні. Але проблема в тому, що Ізраїль дуже неохоче ділиться технологіями і неохоче продає Залізний Купол. Також він має тримати відкритими канали зв’язку із Росією – частково через Сирію, де Ізраїлю потрібна мовчазна згода Москви, щоб він міг наносити удари по іранських військових.
Україні потрібні ізраїльські концепції загальної національної оборони та стійкості
– Кількість зброї, яку західні країни можуть пропонувати Україні, все менша і менша. Я бачу три можливі варіанти розвитку подій – росія закупить передове озброєння десь і зможе протиставити його Україні; Україна і росія вимушені будуть воювати старими примітивними засобами – ті ж “Катюші”. Або ж Захід зрештою втомиться і запропонує Києву піти на переговори.
– Країнам НАТО у будь-якому разі буде потрібно відкривати знову виробництво зброї, аби заповнити склади для власної ж оборони. Після того, як виробничі лінії будуть запущені, зброю можна буде масово виробляти та досягати економії на масштабах. Тож нема причини, чому Україні не поставляли б зброю.
Однак я не бачу можливості для української армії вести бойові дії на території Росії – це є червоною лінією як для всього НАТО, так і для ЄС зокрема. Та і за будь-якого системного підходу, для української армії це не реально.
Бойові дії на території росії є «червоною лінією» для НАТО та ЄС
Тож метою має бути повернення територій, які захопила Москва, а потім – переговори, де Росія погодиться відвести ті війська, які ще лишаться, під міжнародним наглядом. Аби вона не могла підтримувати луганських і донецьких сепаратистів і використовувати військову силу проти України.
– Ви згодні, що Захід не передавав Україні достатньо зброї до війни, бо не вірив у бої, інтенсивність і протяжність фронту яких можна порівняти із Другою світовою?
– Очевидно, що те, як росія веде війну, нехтуючи міжнародним правом, вдаючись до військових злочів, старанням знищити українську інфраструктуру та економіку та навмисни атакуючи цивільне населення, – це стало шоком для Заходу. Але це й рятівний сигнал для серйознішого ставлення до національної оборони.
Громадськість у демократичних країнах не стає войовничою, але вона не хоче, щоб її розтоптали.
Оборонні бюджети зростають, замовляється нове обладнання, а військові тепер навчаються воювати та перемагати, а не виконувати миротворчі чи антитерористичні завдання. Наша громадськість, яка стикнулася із газовим шантажем Путіна, менш наївна щодо епохи, в якій ми живемо, і навіть Фінляндія та Швеція, колишні зразкові нейтральні країни, тепер приєднуються до НАТО.
Громадськість у демократичних країнах не стає войовничою, але вона не хоче, щоб її розтоптали. Люди значною мірою підтримують збільшення витрат на оборону та допомогу Україні навіть за погіршення економічної ситуації. Тому я б не був таким песимістом, як ви.
– Якщо ж все-таки будуть переговори. Які мають бути “червоні лінії” у Заходу? Які може виставити москва? Ну і, можливо, ви дасте якісь рекомендації Україні?
– Не можу собі дозволити прийняти будь-які “червоні лінії” від Росії, оскільки вона агресор і було б нерозумно віддавати їй за столом переговорів те, що вона не змогла захопити на полі бою. Росія не може диктувати політичне майбутнє України і ми не можемо повернутися до Нормандського процесу, який дозволив їй визначати майбутнє і якісь параметри для Донецька і Луганська. Росія зловживала цим, аби заважати прогресу України і втручатися у її справи. Безперечно, завдяки своєму героїчному спротиву Київ виборов право бути повноправним і рівноправним учасником за столом переговорів.
Я не можу прийняти жодні “червоні лінії” від росії
– Після 2023 року можна говорити лише про новий етап протистояння, пишуть Залужний і Забродський. Звісно, з іншими вихідними даними та перспективами, але знову ж таки – конфлікт, що триває, загибель людей, витрата ресурсів та невизначений кінцевий результат. Ви згодні з цим? Якою ви бачите цю війну після 2023 року?
Мій висновок: війна не змінилася дуже сильно. Незважаючи на весь ажіотаж щодо нових технологій, космосу та кібернетики, старомодна зброя, як-от артилерія, бомби та ракети, все ще завдає найбільше втрат і руйнувань. Середньовічні облоги, як це було з Маріуполем, спалення посівів, примусові депортації та свавільне руйнування житлових будинків досі використовують з метою терору цивільного населення, як і багато віків тому. Результати також не сильно змінилися. Безглузді руйнування миттєво руйнують життя мільйонів невинних людей, а на відбудову та ремонт будівель згодом підуть мільярди доларів. І для чого це все? Невеликі досягнення, якщо вони взагалі є, і мотиви, які є відверто незрозумілими.
Диктатор, який намагається знищити країну просто тому, що йому вона не подобається, і чия країна не відчуває взагалі загрози національній безпеі, яка могла б пояснити чи виправдати застосування сили. Повна ірраціональність війни Путіна проти України, що мене так глибоко турбує. Я думаю про те, чи повернення до царських імперій зразка Петра Великого чи Миколи І може допомогти людству вирішити його найнагальніші проблеми? А серед них – дедалі серйозніші зміни клімату, пандемії та економічна, енергетична та продовольча нестабільність.
Україна стала уроком неспроможності міжнародного права зупинити війну
Україна стала уроком, який показав неспроможності міжнародного права заборонити агресію та стримати її. Усі ці незліченних спроби гуманізувати війну Женевська та Гаазька конвенції, концепція Обов’язку захищати виявилися для цього непридатними. Коротше кажучи, мене хвилює не стільки еволюція війни, скільки її здатність до регресу: назад до варварської форми крайнього насильства, заснованого на ірраціональній ідеології та ненависті до предків. А ми сподівалися, що все це залишилося позаду після того, як Гітлер застрелився у своєму берлінському бункері.
Дослідники Далхаузі розробляють матеріал на основі шовку, який одного разу зможе лікувати пошкодження нервів і навіть параліч. Фото - CBC News/Shay Ryan
Група дослідників з Університету Далхаузі в канадському Галіфаксі знайшла спосіб у лабораторних умовах відтворити силу павучого шовку. Вони вважають, що новий матеріал зможе допомогти регенерувати пошкоджені нервові клітини і навіть параліч.
Ян Рейні, професор біохімії та молекулярної біології, працював над цим дослідженням більше десяти років.
Він розповів, що зацікавився павутинням через те, що воно міцніше за все, що може зробити людина.
Дослідники з Університету Далхаузі досліджували павутиння самок садових павуків, яке використовується для захисту їхніх яєць і захоплення здобичі.
“Дивина, що такий природний матеріал здатний амортизувати більше сили, ніж всі зусилля людини до того, як вона зможе його розірвати”, – сказав Рейні.
«Тож ми дійсно хотіли зрозуміти, що породжує ці дивовижні властивості. А потім зрозуміти, як ми можемо удосконалити цей матеріал під потреби людини».
Минулого місяця Рейні став співавтором дослідницької статті, опублікованої в журналі Advanced Functional Materials. Науковці описують, як матеріал на основі павучого шовку одного разу зможе сприяти відростанню пошкодженої нервової тканини та навіть відновленню руху.
«Очевидно, це дуже б допомогло тим, хто зазнав травм нервової системи», – зауважив Ян Рейні. «Пацієнти з такими проблемами – величезне навантаження на систему охорони здоров’я та на всіх, хто піклується про них, тому новий матеріал матиме чимало позитивних переваг для всіх».
Як повідомляло раніше BitukMedia, група науковців з Єльської школи медицини (США) змогли частково зберегти роботу деяких органів у свиней після смерті. Тканини цих органів демонстрували ознаки життя через 7 годин після зупинки серця.
Наступ на Крим – погана ідея, принаймні з теперішніми ресурсами української армії. Але українцям під силу зробити півострів ізольованим бастіоном росіян, який з часом паде.
Про це у колонці для BitukMedia написав старший політолог у RAND Corporation (США), експерт у сфері національної безпеки та політики стримування Карл Мюллер.
Наступ на Крим він не вважає військовим імперативом, бо “така військова операція буде коштувати дорого для тих, хто на неї наважиться”.
А от повернення півдня Херсонської області та узбережжя Азова, зробить Крим ізольованим бастіоном росіян. Підтримувати його буде важко. І протягом певного часу військове значення Криму для росіян значно зменшиться, – припускає Карл Мюллер. “Хоча, звісно, було б добре, якби Севастополь був ближче до України – так його зручніше було б бомбити”, – пише американський політолог.
Він також припускає, що міжнародна спільнота може почати відмовляти Київ від штурму півострова. Це станеться після того, як Україна відвоює усі території, крім Криму. В хід підуть аргументи про необхідність закінчення війни.
“Загалом, якщо говорити про звільнення Криму, то це говорити про отримання ракет для HIMARS більшої дальності, ніж є зараз”, – пише експерт у сфері національної безпеки та політики стримування. Вказує він й на необхідність мати системи, що здатні вибити з півострова російські системи ППО. “І я хотів би перебити міст над Керченською протокою. Хоча щодо останнього я б не поспішав – нехай би це був шлях для швидкої втечі росіян з Криму”, – пише Карл Мюллер.
За словами експерта, Крим перестане бути “центром тяжіння”, як називають його в українському Генштабі, якщо відрізати постачання півострова від Росії. І наголошує: “Крим лишається російським бастіоном лише тому, що Україна не має артилерії з необхідною дальністю ураження”. А поки риторично запитує: “Чому б просто не взяти півострів в облогу і не задушити його?”
Карл Мюллер впевнений, що “війна триватиме доти, доки Росія матиме намір воювати. І взяття Криму її не завершить”. Україна і Захід, на думку політолога, не можуть примусити Росію припинити війну. Вони можуть лише примусити Кремль прийняти таке рішення. Але це навряд чи станеться, поки Путін при владі.
Раніше у колонці для BitukMedia експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький написав, що звільнення Криму стане пусковим механізмом руйнівних процесів у росії.
Будь-яке попередження про можливе вторгнення російських військ в Україну висміювалось би опонентами чинної влади. А ефект у суспільстві був би той самий – що з попередженням, що без нього.
Про це в інтерв’ю BitukMedia розповів соціопсихолог і письменник Олег Покальчук у відповідь на питання, чи варто було напередодні повномасштабного вторгнення попередити про нього українців.
“Будь яка новина в сучасному світі, навіть найдраматичніша, живе не більше трьох днів. Тому будь – яке попередження, насамперед, висміювалось би політичними противниками Зеленського, піддалося б тролінгу чи щось таке”, – припускає Покальчук.
Письменник вважає, що попередження нічого б не дали. “Багато людей, достатньо кваліфікованих, ветеранів, говорили про те, що війна неминуча. Решта суспільства дивилась на них як на людей, травмованих війною – “ну що ж з них взяти?”, “все зрозуміло”. І тепер вони кажуть: “ми ж попереджали”, а у відповідь – мовчання”.
На думку Олега Покальчука, в тому, що стосується суспільства, “попереджуй – не попереджуй, ефект був би той самий”. “Якщо вас попереджають за кілька днів, що вам треба зібратись і кудись виїхати, то у мирний час ви витратите тиждень, щоб вирішити, що вам треба з собою взяти”.
А якщо говорити про якісь превентивні заходи, “їх треба було готувати останні 40 років”, – вважає психолог.
До відомої статті у Washington Post Покальчук, за його словами, ставиться як до “розвідувальної белетристики”. “Вона гарно написана, але є нюанси. Люди завжди щось приховують, а щось пишуть для самовиправдання. Тому треба, як кажуть поляки, з примруженим оком дивитись на ці меседжі”.
Висловився письменник і щодо самої ймовірності нападу, бо свого часу аналізував відкриті російські військові джерела. За його словами, російські воєначальники, які розробляли концепцію війни 6-го покоління, сходились на тому, що теперішній тип ведення військових дій (йдеться про 2008-2020 рр.) буде неефективний для росії. Армія, що зможе відповідати викликам війни 6-го покоління, з’явиться в рф не не рініше 2025 року. Ну і, власне сталось так, як ці генерали казали не треба робити.
“Це нагадує мені історію, коли Гітлер оголосив війну США. А більшість генералів Вермахту були абсолютно не в курсі. І були в шоці, бо, як військові фахівці, розуміли, що це чистий політичний ідіотизм. Ми маємо зараз приклад того самого”, – заувачує соціопсихолог Олег Покальчук.
Як раніше розповів в інтерв’ю BitukMedia відомий польський журналіст Михал Кацевич, поляки почали відчувати наслідки російської агресії в Україні. Але це та ціна, яку треба заплатити – офіційна позиція влади Польщі.
У Венеції завершився 79-й міжнародний Венеційський кінофестиваль. Фото - labiennale.org
На острові Лідо підбили підсумки 79-го Венеційського кінофестивалю. Головний приз дістався Лорі Пойтрас за стрічку «Вся краса і кровопролиття». Вона стала єдиним документальним фільмом програми.
Для Пойтрас це не перша велика перемога: у 2015 році її фільм «Citizenfour: Правда Сноудена» виграв «Оскар» у номінації «Кращий документальний фільм».
Також два українські фільми взяли участь у конкурсній програмі, і ще один у позаконкурсній. Йдеться про новий фільм Антоніо Лукіча “Люксембург, Люксембург”, і стрічку “Валерія виходить заміж” режисерки Міхал Вінік. Вони змагалися у програмі “Горизонти”та “Горизонти Екстра”. Також у позаконкурсній програмі показали “Свободу у огні” американського режисера Євгена Афінєєвського, відомого за фільмом “Зима у вогні”.
Список основних переможців:
«Золотий лев» за найкращий фільм – «Вся краса та кровопролиття» (Лора Пойтрас)
“Срібний лев” – Гран-прі журі – “Сент-Омер” (Еліс Діоп)
«Срібний лев» за найкращу режисуру – «Цілком і повністю» (Лука Гуаданьїно)
Спеціальний приз журі – “Без ведмедів” (Джафар Панахі)
Приз за кращий сценарій – Мартін МакДона («Банші Інішеріна»)
«Кубок Вольпі» за кращу чоловічу роль – Колін Фаррелл («Банші Інішеріна»)
«Кубок Вольпі» за кращу жіночу роль – Кейт Бланшетт (Тар)
Приз Марчелло Мастроянні найкращому молодому актору/молодій актрисі – Тейлор Расселл («Цілком і повністю»)
Головою журі цього року була Джуліанна Мур. Свято кіно тривало традиційно 11 днів. Глядачів у Венеції порадувала насичена програма Основного конкурсу. До нього увійшли чимало очікуваних фільмів, зокрема нові роботи таких режисерів, як Даррен Аронофскі, Алехандро Іньярріту, Тодд Філд, Ендрю Домінік, Еліс Діоп та Флоріан Зеллер. Загалом в основному конкурсі взяла участь 21 стрічка.
Фото – labiennale.org
Нагадаємо, на церемонії відкриття 31 серпня виступив президент України Володимир Зеленський. Він звернувся до учасників та гостей фестивалю з промовою про війну Росії проти України. У межах фестивалю 8 вересня пройшов День України.
Як повідомляло раніше BitukMedia, драму “Клондайк” режисерки Марини Ер Горбач обрано претендентом на боротьбу за премію “Оскар” від України. Йдеться про номінацію в категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».
У спецпроєкті «Вижити» BitukMedia розповідає історії, які мають бути почутими та які ми всі ніколи не маємо права забути.
На 16 лютого очікувалися агресивніші дії росії в Україні. Всі розуміли, що почнеться, швидше за все, із Луганщини і Донеччини. Натомість в Україні 16 лютого відзначали День Єднання. Відповідний указ про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства підписав Володимир Зеленський. А уже за два дні з окупованих районів по вільній Луганщині полетіли снаряди.
У новому випуску – історія Олексія Бабченка, керівника Гірської громади на Луганщині, інфрастурктуру якої окупанти знищили вщент.
Загублена 17 років тому в каналі обручка практично не постраждала. Фото - CBCNews.
Поліція канадського міста Пентіктон оприлюднила заяву про розшук власника обручки. Прикрасу у міському каналі випадково знайшов місцевий плавець. Як виявилось, вона пролежала на дні 17 років. А тепер повернулась до власника.
На щастя, обручка не була безіменною. Гравіювання з іменами – Стефані та Ноель – допомогло її поверненню власнику.
Поліцейське оголошення потрапило на очі тестю Ноеля Ніссена. «Мій тесть звернувся до мене. Він побачив статтю на сайті новин і надіслав її мені зі словами: “Ваше?”, – розповів Ніссен з міста Келоуна, що у Британській Колумбії.
Як виявилось, обручка вважалась навіки загубленою цілих 17 років.
“Я загубив цю обручку так давно, і був просто в цілковитому шоці”, – розповів чоловік.
Ноель сказав, що загубив обручку 17 років тому. Це сталось під час літньої поїздки з кількома друзями лише за кілька років після весілля. Молоді люди плавали по каналу в Пентіктоні. Відсутність обручки чоловік помітив значно пізніше, коли вже сидів у машині.
“Що сталось – те сталось”, – вирішило подружжя. Шанс знайти обручку Стефані та Ноель оцінили як мізерний, а тому й не шукали. Натомість чоловік придбав нову, значно дешевшу. З обручкою за 50 доларів так і проходив всі ці роки.
За дивним збігом обставин та перша обручка повернулась до Ноеля саме напередодні 20-річчя його весілля з дружиною Стефані.
Приємно здивував його і стан прикраси. «Ви не повірите, вона як нова після 17 років в каналі. Чекав, що роки у воді і піску не пройшли дарма і помилився», – зауважив Ноель Ніссен.
А от віддячити чесному пловцю подружжя Ніссен так і не змогло. Чоловік забажав зберегти анонімність.
Як повідомляло раніше BitukMedia, в американському штаті Монтана знайшли загублений фрагмент одного із папірусів Мертвого моря. Власник каже, що її мама отримала його як подарунок в Єрусалимі у 1965 році.
Те, якою буде війна у 2023 році, поки що не ясно. Однак очевидно, що війна, яка триває другий рік, потребуватиме широкого спектру засобів. Це й реактивна і ствольна артилерія, і амуніція, і танки, і БМП.
Одесі потрібні такі системи як NASAMS – вони ефективно збивають крилаті ракети. Містам, до яких дістають російські РСЗВ, допомогли б системи подібні до Залізного Купола. А ось збити гаубичні снаряди взагалі видається нереальною задачею. А взагалі, найкращий засіб боротьби із загрозою артилерії – контрбатарейний вогонь, її подавлення. Тож Україні потрібно багато засобів контрбатарейної боротьби.
україні потрібно багато засобів контрбатарейної боротьби
Потреба у цьому всьому вимальовується величезною. Я також очікую, що Україна вдасться до спроб якомога більше переоснастити свою авіацію і ППО літаками і системами, які мають неросійське походження. Також Україні буде потрібна велика невійськова допомога, аби утримати державу на плаву і відбудувати її.
Проблема полягає ще і в тому, що європейські країни відчувають серйозною проблемою щодо кількості зброї, якої потребує Україна. Їх оборонні бюджети були невеликі. Я думаю, що в якийсь момент відбудуться переговори і буде досягнуте якесь врегулювання ситуації. Але для цього треба, щоб чи Україна, чи Росія чи обидві вирішили, що досить воювати і кращого результату вони досягнуть за столом переговорів, а не на полі бою. Саме Україна має це вирішити, не Захід. Але зараз жодна зі сторін так не вважає. І вже точно жодна зі сторін за столом переговорів не повернеться до ліній розмежування, які були у 2020 році.
Чи зможе Україна звільнити повністю Донецьку і Луганську область до весни 2023 року? Я думаю, якщо росіяни будуть воювати так же, як до сьогодні, то так. Але це скоріше моя особиста думка, ніж результат глибоко аналізу. Взагалі, хочу наголосити, що все, що я пишу зараз – це моя особиста думка і не є офіційною позицією RAND.
Щодо того, на чиєму боці буде ініціатива на весну 2023 року – важко передбачити, це надто далека перспектива. Якщо Володимир Путін визнає зараз, що за нинішніх умов його армія програє, то росіяни спробують переломити хід війни. І тоді ініціатива буде на їхньому боці.
обмеження ввезення західних технологій до Росії – це найбільщ серйозна складова санкцій
Проблема Росії зараз полягає у тому, що вони не можуть виробляти артилерійські ракети і снаряди із такою ж швидкістю, як вони їх використовують. Думаю, в цьому причина, чому росіяни звернулися по снаряди типу “Катюш” до Північної Кореї. Щодо високоточної зброї, то тут Росія дійсно страждає від санкції. На мою думку, обмеження ввезення західних технологій до Росії – це найбільщ серйозна складова санкцій. До того ж, вона поєднується із виїздом освічених росіян закордон. Я думаю, що у довгостроковій перспективі такі санкції будуть мати значно більший вплив на Росію, ніж ті, які обмежують її дохід від експорту сировини на Захід.
Я розумію настрої українців, але мені наступ на Крим видається поганою ідеєю – в крайньому разі із тими ресурсами, які українська армія має зараз. Для тих, хто на це наважиться, така військова операція буде коштувати дорого. Тому вона не видається мені військовим імперативом. Якщо Україна зможе повернути південь Херсонської області та узбережжя Азова, Крим стане ізольованим бастіоном росіян, який буде важко підтримувати. І протягом певного часу його військове значення для росіян значно зменшиться. Хоча, звісно, було б добре, якби Севастополь був би ближче до України – так би його зручніше було б бомбити.
Після повернення херсонщини і узбережжя азова Крим стане ізольованим бастіоном
Після того, як Україна звільнить усі території і лишиться лише Крим, міжнародна спільнота може почати відмовляти Київ від штурму півострова. Є ймовірність, що на Заході почнуть говорити, що Україна і так уже перемогла і війну треба закінчувати.
Якби я планував повернення Криму, перш за все я хотів би мати системи, які здатні вибити з півострова російські системи ППО. І я хотів би перебити міст над Керченською протокою. Хоча щодо останнього я б не поспішав – нехай би це був шлях для швидкої втечі росіян із Криму. Загалом, якщо говорити про звільнення Криму, то це говорити про отримання ракет для HIMARS більшої дальності, ніж є зараз.
А взагалі, якщо відрізати постачання Криму від Росії, то він перестане бути “центром тяжіння”, як називають його в українському Генштабі. Чому б просто не взяти півострів в облогу і не задушити його. То ж ще раз повторюся – Крим лишається російським бастіоном лише тому, що Україна не має артилерії із необхідною дальністю ураження.
Треба розуміти, що війна триватиме доти, допоки Росія матиме намір воювати. І взяття Криму її не завершить. Україна і Захід не можуть примусити Росію припинити війну. Вони можуть лише примусити Кремль прийняти таке рішення. Чесно сказати, я не впевнений, як це відбудеться, поки Путін при владі. Зараз він все ще думає, що він може виграти. Є, певно, якісь кілька історій, які він розповідає сам собі – і в тих історіях він отримує перемогу. Зважаючи на це, я не знаю, скільки часу Україні треба, щоб повернути свої території назад. І що після цього трапиться.
Є кілька історій про те, що путін отримує перемогу. і він їх сам собі розповідає
Чи варто Україні напасти на Білорусь, щоб знищити там російські Іскандери й літаки? Я думаю, це була б жахлива ідея. Києву потрібна підтримка країн, які вважають українців хорошими хлопцями. І ескалація конфлікту на геополітичному рівні цьому не допоможе. І крім того, в України і так уже турбот повен рот із цією війною. Не думаю, що вона хоче на додачу собі ще щось. Чому Білорусь досі не напала на Україну? Я не знаю. Але російська армія на фоні білоруської має явно кращий вигляд.
Щодо Запорізької АЕС. Я не знаю, які плани у Росії щодо неї. Поки вони окупують, вони можуть робити з нею усе, що захочуть. І тут не питання, є МАГАТЕ технічною чи політичною організацією, які рішення воно може виносити тощо. Але я не думаю, що контроль над ЗАЕС дає Путіну якісь додаткові важелі впливу.
Після війни росія і Україна існуватимуть. а путін – ні
Що буде після 2023-го – надто далеко за межами моїх можливостей передбачити. Україна і Росія будуть продовжувати існувати. Путіна уже не буде. Українці будуть ненавидіти росіян протягом кількох поколінь. Багато буде залежати від того, який політичний напрям обере Росія в майбутньому. І якою країною стане Україна після війни.
На час смерті королеви Єлизавети ІІ у неї було четверо собак. За ними доглядатимуть у палаці, поки їх не заберуть члени королівської родини. Скоріш за все, собак візьмуть до себе усіх гуртом.
Королева Єлизавета ІІ мала останнім часом двох собак своєї улюбленої породи вельш-коргі пемброк Муік і Сенді. Також у неї був пес Кенді породи доргі – нечистокровний коргі. Кокер-спаніель Ліссі з’явився у королеви у січні цього року. Доргі часто з’являлися у королівській родині, коли хтось із коргі королеви Єлизавети мав цуценят із таксою її сестри, принце Маргарет.
Джо Літл, королівський біограф і редактор журналі Majesty вважає, що за собаками доглядати персонал замку, перш ніж їх усиновлять принцеса Анна та принц Ендрю.
«У минулому у принцеси Анни були власні коргі», — пояснив він. «Двоє останніх собак королеви надійшли від герцога Йоркського та його дочок, тож, можливо, вони могли б піти до нього. Малоймовірно, що вони будуть розділені».
Загалом, королева мала десятки коргі протягом життя. Все почалося, коли вона закохалася у собаку Дукі цієї породи, який належав її батьку Геогу VI. На своє 18-річчя вона отримала власну коргі Сюзан. Її королева брала у свій медовий місяць із принцом Філіпом.
Як повідомляло раніше BitukMedia, українського улюбленця пса Патрона нагородили відзнакою, що вручається за зв’язок між людством і собаками. Премію Palm Dog вручають у Каннах найкращому собаці, котрий знявся у фільмі-учаснику кінофестивалю.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
