Переселенець із Донецька 27-річний Олександр Томчук викладає фізкультуру та “Захист України” у Миколаєві. Із 2023-го він почав писати пісні – у перервах між уроками пише вірші та кладе їх на музику.
Олександр здобував у Миколаєві педагогічну освіту. У 2014-му, коли росія почала війну, чоловік знову повернувся туди із рідного Донецька. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік вирішив не покидати домівку вдруге.
“Робота чудова, подобається спілкуватися. Мене як молодого викладача сприймають серйозно, та я маю певну вагу й авторитет серед учнів”, – каже чоловік.
Олександр почав займатися музикою із 19 років. Каже – просто сів за піаніно, і зрозумів, що має музичний слух.
Тепер пісні пише у перервах між уроками. Написав три пісні про кохання, а четверту планує присвятити захисникам України.
Олександр розповідає, що текст пише за один-два дні, а ось на реліз пісні потрібен місяць. Творить у стилях альтернативний рок, поп та реп.
“У голові якийсь лунає мотив, я наспівую собі на диктофон. Потім сідаю за фортепіано і намагаюся зіграти це. Ось так пишеться музика”, — говорить композитор.
Каже, що має мету, аби своїм хобі міг заробляти на життя.
“Є не мрія — є ціль. Знаєте, як кажуть, коли людина своїм хобі або улюбленою справою може себе прогодувати та заробляти на життя — ця людина щаслива”, – зізнається Олександр.
Як розповідало BitukMedia, yчителька української мови та літератури із Чернігівщини Тетяна Бутурлим написала підручник з української мови для 5-го класу, коли в області йшли бої. Каже, любов до української мови – єдине, що дозволяло долати страхи.
Художнє зображення доісторичного ландшафту та істот, серед яких міг ходити Протемнодон. Ілюстрація - Peter Schouten
Три нових види гігантських вимерлих кенгуру виявили австралійські науковці. За даними Університету Фліндерса, це – Protemnodon viator, Protemnodon mamkurra та Protemnodon dawsonae. Вони існували від 5 млн до 40 тис. років тому.
Протягом тисячоліть сумчасті тварини населяли території Австралії. Проте знання про гігантських кенгуру, відомих як Protemnodon, досі ґрунтувалися на фрагментарних останках і видах, які раніше було складно розрізнити.
Науковці сфотографували та відсканували у форматі 3D 900 зразків останків у 14 найбільших музеях Австралії, Великої Британії, США та Папуа-Нової Гвінеї.
І як результат – палеонтологи з Університету Фліндерса описали три нові викопні види кенгуру. Один з них — Protemnodon viator, важив до 170 кг. Це майже вдвічі більше великого рудого кенгуру — найбільшого з сумчастих ссавців, що нині живуть. Два інші види Protemnodon mamkurra і Protemnodon dawsonae належали до того ж роду представників австралійської мегафауни з родини кенгуру, але відрізнялися розмірами і способом переміщення.
Вважалося, що більшість протемнодонів пересувалися на чотирьох лапах, але тепер дослідники стверджують, що це стосувалося лише трьох або чотирьох їхніх видів. Інші, на думку науковців, пересувалися, “спираючись на чотири лапи або стрибаючи на двох”. Вони виявили значні відмінності між видами – наприклад, те, що вони по-різному стрибали і деякі стрибки були “дуже незвичайними”.
Кенгуру з роду Protemnodon мешкали в Австралії приблизно від 5 млн до 40 тис. років тому. Новий вид P. viator, як припускають, представляє найбільшого відомого представника родини кенгурових. Вони населяли найбільш посушливі райони центральної Австралії, де нині живуть великі руді кенгуру. Довгі кінцівки і потужні м’язи представника цього викопного виду дозволяли йому швидкими стрибками переміщатися на великі відстані.
Зображення – Traci Klarenbeek
Інший новий вид – P. mamkurra, навпаки, стрибав лише зрідка, можливо, тільки тоді, коли був наляканий, припускають дослідники. Крім величезного тіла, у цього сумчастого були важкі кістки, тому переміщався він здебільшого на чотирьох лапах, як сучасні потору або щурині кенгуру.
Третій вид – P. dawsonae, найменш повно описаний. Палеонтологи знайшли лише кілька скамʼянілих кісток, а тому не впевнені в точності аналізу. Але вони вважають, що ці кенгуру займали проміжне положення – стрибали частіше і краще, ніж P. mamkurra, але поступалися у швидкості та дальності стрибка P. viator.
Майже повний викопний скелет вимерлого гігантського кенгуру Protemnodon viator з озера Каллабонна, в якому не вистачає лише кількох кісток руки, стопи та хвоста. Фото – Flinders University
Науковець Ісаак Керр зазначив, що класифікація видів дозволить у майбутньому досліджувати еволюцію гігантських кенгуру та їхню реакцію на зміни довкілля.
Різноманітність видів кенгуру, ймовірно, виникла внаслідок пристосування до різноманітних умов довкілля, в яких вони жили: від посушливої центральної Австралії до густих лісів гір Тасманії та Папуа-Нової Гвінеї.
Також науковці досі не змогли з’ясувати, чому гігантські кенгуру вимерли, а їхні “близькі родичі” – сірий кенгуру і валлару – ні. Керр підозрює, що причиною могли бути швидкі екологічні зміни, спричинені діяльністю людини.
Як розповідало раніше BitukMedia, вчені з Університету штату Вашингтон (США) виявили, що фекалії дитинчат кенгуру можуть бути корисними у боротьбі з глобальним потеплінням. Бактерії, що містяться в них, скорочують вироблення метану в коров’ячому шлунку. Це може вирішити важку проблему виділення парникового газу метану на фермах.
Команда Google DeepMind продемонструвала мініатюрних роботів, які грають у футбол. Пристрої, керовані ШІ, добре освоїли гру — вони падають, але не здаються, доки не заб’ю гол.
Роботи Robotis OP3 заввишки 50 см і мають 20 суглобів. Дослідники застосували метод Deep learning для навчання міні-роботів. Весь процес зайняв 240 годин і складався з двох етапів. Перший включав базові навички – вставати і забивати непідготованому супернику, а другий – повноцінна гра у футбол сам на сам.
Вчені також додали програмне забезпечення, яке дозволяло роботам навчатися та вдосконалюватися. Спочатку роботи відпрацьовували навички індивідуально, а потім граючи з противником.
Спостерігаючи за грою роботів, дослідники зазначили, що багато з рухів, які ті робили, виконувалися більш плавно, ніж у роботів, навчених з використанням стандартних методів – прямого програмування навичок. Наприклад, вони могли набагато швидше та елегантніше підводитись з поля. Роботи також навчилися використовувати такі методи, як імітація повороту, щоб підштовхнути супротивника, відкриваючи шлях до воріт.
У своїх матчах роботи, навчені ШІ, ходили на 181% швидше, поверталися на 302% швидше, били по м’ячу на 34% швидше і на 63% менше часу відновлювалися після падінь, коли втрачали рівновагу. Й це порівняно з роботами, не навченими за цією методикою, зазначають вчені.
Результати показують, що ця техніка навчання ШІ можебути використана для створення простих, але безпечних рухів у людиноподібних роботів в цілому – що може призвести до більш складних рухів у мінливих і складних ситуаціях, підкреслили науковці.
Як розповідало раніше BitukMedia, китайський двоногий робот від Unitree Robotics встановив новий світовий рекорд швидкості серед роботів-гуманоїдів і потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найшвидший повнорозмірний робот-гуманоїд. Потенційно H1 може розвивати швидкість 29 км/год. Примітно, що він зберігає рівновагу, навіть коли його збивають з курсу.
Дівчинка, яка втратила обидві ноги під час ракетного удару в Краматорську, узяла участь у всесвітньо відомому марафоні в місті Бостон. Яна Степаненко на протезах здолала відстань у 5 кілометрів.
“Я поки не знаю, що робити зі своїми емоціями, які я сьогодні пережила та відчула. Ця сталева дівчинка Яна Степаненко, яка втратила обидві ноги під час російського ракетного удару та бігла усі 5 кілометрів Бостонської дистанції з посмішкою та любов’ю, – це відображення нашої сильної України та нашої незламної нації”, – написала учасниця марафону Ірина Кушакевич.
Яна долучилася до змагання з благодійною метою – аби зібрати кошти на спортивний протез для важкопораненого військового Олександра Рясного, який втратив кінцівку. Дівчина хоче, щоби він, як і вона, знову міг бігати.
“Олександр Рясний служить із 2011 року. Був і в АТО, і в ООС. Коли почалася повномасштабна війна, став до оборони рідного Запоріжжя. Поранення отримав на Запорізькому напрямку торік у вересні. Втратив ногу. Нині отримав протез у Центрі Unbroken. Будь-що планує повернутися на фронт, а ще – хоче бігати. Ціна цьому – 600 тисяч гривень, які і збирає Яна”, – розповіли у Національному реабілітаційному центрі “Незламні”.
Підготовку до Бостонського марафону дівчина почала більше ніж за два місяці до події. Вона тренувалася чотири рази на тиждень: двічі в Національному реабілітаційному центрі “Незламні”, та ще два – на стадіоні “Динамо” у Львові, пише “Укрінформ”.
“Я пережила дуже важкі моменти і зараз рада, що можу ходити і бігати. Відомий американський протезист Пітер Гарш подарував мені бігові протези, і з того моменту я знову полюбила біг. За тиждень у мене буде перший марафон, але у мене класні реабілітологи та тренери, які займаються зі мною і заставляють працювати. Мене підтримує моя родина: моя мама, брат, племінниця, сестра. Перед Бостонським марафоном на п’ять кілометрів, я трішки хвилююся, але вірю, що в мене все вийде, і я хочу бути прикладом для інших людей”, – розповідала під час відкритого тренування 4 квітня.
Сім’я юної марафонки постраждала під час російського ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року. Тоді по станції, на якій перебувало понад 4 тисячі осіб, що чекали на евакуацію, росіяни випустили ракету “Точка-У” з касетними боєприпасами.
Внаслідок атаки 61 людина загинула, ще 121 отримала поранення. У родині Степаненків вцілів лише Янин брат-близнюк. Мама втратила одну ногу, Яна – обидві. Пізніше родину евакуювали до США, де вони скористались програмою протезування.
Як розповідало раніше BitukMedia, паралімпійки закликають відомий спортивний бренд продавати кросівки по одному.
Кросівки американського баскетболіста Майкла Джордана продали на торгах Sotheby’s за 482 тис. доларів. Йдеться про Air Jordan XI, в яких зірка грав у фіналі NBA у 1996 році. В описі до лоту сказано, що на кросівках також є особистий підпис Джордана.
За даними організатора торгів, в цих кросівках легенда баскетболу зіграв у складі “Чикаго Буллз” в п’ятому матчі фінальної серії NBA сезону-1995/96 проти “Сіетл Суперсонікс”. Примітно, що в тому протистоянні команда зірки баскетболу поступилася супернику. При цьому “Чикаго Буллз”, попри поразку, здобула перемогу в серії. Цей титул став четвертим для Джордана.
Фото – Sotheby’s
Раніше Sotheby’s продав шість кросівок Джордана, які він носив у вирішальних іграх за титул чемпіона NBA. Набір складався з неповних пар кросівок Air Jordan VI, Air Jordan VII, Air Jordan VIII, Air Jordan XI, Air Jordan XII та Air Jordan XIV.
8 млн доларів – це рекордна сума, за яку аукціонний будинок колись продавав спортивне взуття. За даними ESPN, дорожче було продано лише майку Джордана, яку він носив під час першої гри чемпіонату 1998 року. 2022 року невідомий колекціонер придбав її за 10 млн доларів.
Зараз Джордану 61 рік. Він грав у складі команди “Чикаго Буллз” на позиції атакуючого захисника. Спортсмен двічі ставав олімпійським чемпіоном та шість разів — чемпіоном НБА. Наразі Forbes USA оцінює статки баскетболіста в $2 млрд. Завдяки довгостроковій угоді з компанією Nike, яка випускає популярні кросівки Jordan Brand, легенда “Чикаго” продовжує заробляти сотні мільйонів доларів щороку.
Як розповідало раніше BitukMedia, у США під час сортування пожертв у притулку для безхатьків знайшли унікальні кросівки. Взуття пошили спеціально для відомого американського режисера – він мав зʼявитись в них на церемонії “Оскара”. Тепер приблизна вартість знахідки оцінюється в 20 тис. доларів.
У Кракові археологи виявили 300-річний череп людини з протезом. Він мав закривати щілину в піднебінні, що виникає при “заячій губі”.На думку антропологів, це перша подібна знахідка не лише у Польщі, а й у всій Європі.
Хейлосхізис (заяча губа або вовча паща) – розщеплення в середній частині піднебіння, що виникає внаслідок незарощення двох половин піднебіння в період ембріонального розвитку. У більшості випадків причина народження дитини з такою вадою — спадковість. Також патологія може виникнути внаслідок пухлинного, інфекційного процесів або фізичного ушкодження. “Заяча губа” досить рідко зустрічається та супроводжується функціональними порушеннями.
Сьогодні цей дефект можна виправити хірургічним шляхом. Але чоловік, який жив у XVIII столітті і помер у віці близько 50 років, знайшов інший спосіб впоратися з цією недугою. Він використовував протез з вовни та дорогоцінних металів, який знаходився в його носовій порожнині.
Знахідку зробили у склепі церкви Святого Франциска Ассизького у Кракові під час археологічних розкопок 2017-2018 рр. Він лежав між щелепами людини. За словами вчених, імплант є вовняною подушкою, пришитою до пластини з міді та золота вагою не більше 5,5 грама.
Фахівці Інституту імунології та експериментальної терапії імені Людвіка Хіршфельда, які описали знахідку, назвали її “першою у своєму роді”.
Антрополог Ганна Спінек вважає, що знахідка може стати першим подібним відкриттям не лише у Польщі, а й у всій Європі. За її словами, подібних імплантів немає ні в державних, ні в приватних колекціях.
Як розповідало раніше BitukMedia, у німецькому місті Фрайзинг, що у Баварії, під час проведення комунальних робіт виявили середньовічне поховання. Рештки належали дорослому чоловікові, який помер, за підрахунками, у віці від 30–50 років. Дослідники звернули увагу на те, що ця людина не мала частини лівої руки, замість неї у чоловіка був протез з металевими пальцями.
Учасники Національного чемпіонату з бороди та вусів у Флориді (США) встановили три рекорди Гіннеса – за найдовшими ланцюжками борід, вусів і часткових борід.
На щорічний захід, який Beard Team USA щоразу проводить в іншому місці, учасники зібрались на пірсі Дейтона-Біч 3 листопада 2023 року. Зазначається, що умовою участі була борода завдовжки понад 20 сантиметрів.
Фанати рослинності на обличчі вперше спробували побити рекорд з найдовшого ланцюга з борід. Минулого року на Національному чемпіонаті з бороди та вусів вдалось утворити ланцюг завдовжки 45.99 метрів.
86 бороданів вишикувались пліч-о-пліч, а волосся на їхніх обличчях зʼєднали в ланцюжок завдовжки 59 метрів.
Була цьогоріч й абсолютно нова номінація – найдовший ланцюжок з часткових борід. 24 учасники утворили волохатий ланцюг завдовжки з брахіозавра. Це близько 13 метрів. Всі чоловіки повинні були мати справжню часткову бороду, яка може бути різною за стилем: від мушкетерської до цапиної борідки або навіть натуральних бакенбардів із волоссям на обличчі завдовжки понад 15 сантиметрів.
І от тепер всі три спроби встановити рекорди офіційно визнані Книгою рекордів Гіннеса успішними.
“Мені здається, що це виглядає надзвичайно божевільно, тому що це дуже дивно утворювати ланцюжок з борід», — сказав Браян Нельсон, креативний директор Beard Team USA. “Але крім цього, є вимірювання, документування та всі офіційні аспекти сертифікації рекорду для Книги Гіннеса”.
Як розповідало раніше BitukMedia, американець Джоел Штрассер причепив до своєї бороди 187 льодяників і встановив черговий світовий рекорд.
Британські науковцівстановили, що наявність добре підібраних окулярів для читання здатна збільшити заробіток людей віком від 35 років на третину. Таких висновків вони дійшли за результатами дослідження, яке провели у Банґладеші.
Науковці встановили, що коли бангладешці купували собі хороші окуляри, їх щомісячний заробіток протягом восьми місяців зростав із $35,3 до $47,1. Тобто збільшувався на 33,4%.
У дослідженні взяли участь 824 особи середній вік яких склав 35 років. Його проводили Королівський університет Белфаста, соціальне підприємство VisionSpring і неурядова організація Brac.
Через вікову далекозоркість працівників, також відому як пресбіопія, світова економіка щороку втрачає $25 млрд, свідчать оцінки.
У країнах із середнім і низьким доходом лише 10% людей із пресбіопією носять окуляри. Однак правильні підібрані лінзи покращують життя, принаймні, із ними простіше користуватися телефоном та готувати їжу.
“Висновки демонструють силу, яку мають окуляри для читання у зниженні рівня бідності. Вони коштують лише кілька доларів за пару, але мають значний і стійкий вплив на заробіток людини та допомагають працівникам повернутися до роботи”, – каже професор Королівського університету Натан Конґдон.
Як приклад, журналісти наводять історію 57-річної жительки Уганди на ім’я Сара Накаліова. Вона все життя плете кошики. Жінка розповідає, що раніше могла сплести 2,5 кошики за день. А тепер через погіршення зору не може сконцентруватися на голці. І роботу, яку раніше робила за день, робить за чотири дні. Та й кошики виходять неохайними. І відповідно, її дохід із півмільйона угандійських шилінгів упав у майже п’ять разів (із $128 до близько $50).
Проте жінка почала носити окуляри, і робота для неї стала простішою, а дохід майже вернувся до поперднього розміру.
Як раніше BitukMedia розповідало про EchoSpeech – окуляри, які розпізнають беззвучне мовлення. Вони здатні “чути” рухи губ і рота свого власника завдяки акустичним датчикам та штучному інтелекту (ШІ). Це розробка вчених з Корнельського університету США. Окуляри можуть використовуватися як стандартний пристрій введення.
Британські паралімпійки Стефані Рiд та Софі Кемліш розкритикували бренд Nike. У своїх магазинах фірма використовує манекенів із протезом ноги, ніби говорячи про інклюзивність. Але на касі людей примушують купувати пару взуття. Тож спортсменки закликають бренд продавати кросівки по одній штуці. Зараз така опція доступна лише у США.
Стеф втратила частину ноги під час нещасного випадку, коли була ще підлітком. Однак, це не стримало її, жінка зробила спортивну кар’єру і брала участь у Паралімпіаді у Пекіні у 2008-му, у Лондон у 2012-му та у Ріо у 2016-му.
Зараз спортсменка покинула зайняття професійним спортом і живе у Британії. Вона займається фігурним катанням та є мотиваціним спікером.
Стефані поділилася історією, що в одному із місцевих магазинів спробувала купити один кросівок, але їй сказали, що взуття продається лише парами.
Жінка пояснила ситуацію, і їй запропонували одноразову знижку.
Стефані каже, що для неї не проблема заплатити за взуття. Вона просто не розуміє, чому повинна купувати товар, половину якого доведеться викинути геть.
“Я не хочу одноразового вирішення питання. Воно стосується не лише мене. Я хочу, щоб проблему почало розглядати керівництво Nike. Я хочу поговорити із компанією”, – сказала жінка.
Виробник уже відповів, що “розгляне можливості” вирішити проблему. Однак така можливісь уже існує. Має назву “програма One Shoe Bank” – там можна купувати лише половину пари взуття. Але доступна ця програма лише у США.
“Nike використовує образ інклюзивності. Це добре, ще кілька років тому ви б такого не побачили. Але вони нічим не можуть допомогти, коли треба придбати лише один кросівок”, – підтримує колегу 27-річна параолімпійка Софі Кемліш.
Вона каже, що їй поталанило знайти іншу параолімпійку, у якої не було іншої ноги і якій підійшов другий кросівок. Але усвідомлення, що дійсно хороше взуття доведеться викинути на смітник, дратує.
Джозефін Брідж, засновниця благодійної організації Positive Bones, яка теж має протез ноги, каже, що такий підхід допоможе не лише людям, що пережили ампутацію.
Є люди, у яких розмір двох ніг трохи відрізняється. Бувають також випадки, коли на одній нозі взуття просто зношується швидше, ніж на іншій. Загалом, від продажу розпарованого взуття виграє багато людей.
Як повідомляло BitukMedia, вчитель фізичної культури, який втратив руку на фронті, через 5 місяців після реабілітації зміг закинути баскетбольний м’яч у кошик. У Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ захиснику встановили біонічну кінцівку.
Українська видавчиня Наталя Моспан створила у Франції видавництво для дітей Le Petit Canard (“Маленька качечка”). Моспан є власницею мережі книгарень “Моя книжкова полиця” в Україні. Тепер українська дитяча література доступна і у Франції.
Про це повідомляє Український інститут книги у Facebook.
Головна задача Le Petit Canard – підтримка співпраці із українськими авторами та ілюстраторами.
Першою книжкою, яку видали у Франції є “Мамзельвіль”. Її написав перший вчитель Наталіного сина Тараса – Крістоф Жамар. Жінка із сином виїхали за кордон із початком повномасштабного російського вторгнення. Тож Тарас ходить до французького дитячого садка.
Ілюстрації для твору Жамара створила українська ілюстраторка Софія Томіленко.
“Історії, які ми розповідаємо в наших книжках, з одного боку, легкі та кумедні, а з іншого — сповнені добротою та сенсами. Я вірю, що дитяча книга — це безпечний простір для дитини, така-собі «захисна бульбашка», здатна захистити дитинство та безтурботність наших дітей — як у Франції, так і в Україні”, – каже Моспан.
Як повідомляло BitukMedia, Благодійний фонд “Голоси дітей” передав право публікувати й продавати свою книжку “Війна голосами дітей” провідному американському видавництву HarperCollins Publishers. Книга була видана у першу річницю повномасштабної війни Росії проти України.
Також французька акторка Катрін Денев озвучила збірку поезій “Абрикоси Донбасу” письменниці із Первомайська Любові Якимчук. Видану у 2015-му книжку український Forbes вніс у рейтинг “10 найкращих українських книг про АТО”.
Британські поліцейські із міста Іпсвіч, графство Саффолк, розвозили замовлення замість заарештованого кур’єра доставки їжі. 21-річного чоловіка затримали за неявку до суду через бійку в громадському місті.
Двоє копів спіймали розшукуваного хулігана у місцевому парку о 18:20 за британським часом у вівторок. Чоловік не прийшов у суд на слухання про його участь у бійці в громадському місці. Тож його оголосили у розшук.
Чоловік працює кур’єром, тож прямував через місто пішки. Тому затримати його було не складно.
Після того, як правоохоронці заарештували порушника, вони дізналися, що у нього є ще кілька невиконаних замовлень.
Тож поліцейські вирішили самотужки розвезти гамбургери, безсумнівно, здивованим замовникам дорогою до відділку.
“Офіцери, які самі є затятими любителями їжі на винос, особисто доставили гамбургери по дорозі до відділку після швидкого курсу із опанування мобільного застосунку кур’єра”, – пожартував прес-офіцер поліції у Facebook.
“Поліція Іпсвіча приносить правосуддя і БігМаки”, – додав він.
Як повідомляло BitukMedia, британець 28-річний Деніел Келлавей, якого розшукують за ряд правопорушень, в тому числі погрози життю, вийшов на зв’язок із поліцією. Злочинця зачепило за живе, що у пості y Facebook копи написали про “випадання волосся” у нього.
13-річний шотландець Філіп Міллер знайшов на узбережжі острова Стронсей пластикову качечку. Вона виявилася “учасницею” рекорду Гіннеса 18-річної давнини. За цей час качечка пропливла 681 км.
Філіп розповідає, що вигулював пса біля океану і побачив качечку. Він підняв її і приніс додому. Хотів уже було викинути, як прочитав напис на іграшці – “Світовий рекорд із запливу качок. Ірландія, 2006 рік”.
Хлопець та його мама Маріон почали гуглити. Вони дізналися, що тоді у Дубліні вирішили встановити світовий рекорд із кількості пластикових качечок, яких спустили на воду. Для цього використали 150 тис. іграшок.
Їх спустили із мосту Міленіум-брідж у річку Ліффі. Так збирали гроші на благочинність.
Планували, що качечки проплевуть 1,6 км вниз за течією. Але деякі з них збилися із курсу і вийшли у відкрите море. У 2022-му, наприклад, таку качечку виловили біля острова Мен.
Іграшка має непоганий вигляд, зважаючи на мандрівку тривалістю 681 км, каже Маріон. Жовтий колір змився, але дзьоб все ще помаранчевий і чорні очі. І напис про рекорд зберігся надиво добре.
А науковці минулого року підрахували, що понад 171 трильйон шматочків пластику зараз плавають у світовому океані. Вони будуть розпадатися сотні років і можуть загрожувати морським мешканцям.
Як повідомляло BitukMedia, американський заповідник Мішн-Аранзас виставив на аукціон дивні предмети, які приносить морський приплив до берегів штату Техас. Серед лотів – лячні ляльки, заселені морською біотою, русалка зі скловолокна та протез ноги.
У бразильському штаті Парайба на стежці, якою ходили динозаври, знайшли древні різьблення. Їх зробили на камінні первісні люди просто поруч із відбитками величезних лап. І науковці побачили певну закономірність.
Насправді різьблення на місці досліджень під назвою Serrote do Letreiro виявили ще у 1975-му. Але тепер науковці побачили певну закономірність. Первісні люди не просто різьбили скелі. Вони “вписували” свої символи між слідами величезних лап.
Сліди, до речі, належать динозаврам крейдяного періоду, який закінчився 66 млн років тому. Їх лишили по собі три групи динозаврів – тероподи, зауроподи та орнітоподи.
“Прийнято вважати, що аборигени не мали наукового духу та нічого не знали про своє оточення. Але це неправда. Цілком очевидно, що їх цікавили ці сліди. Ми ніколи не дізнаємося, чи знали вони про динозаврів. Але очевидно, що їм були цікаві відбитки й вони вважали, що вони мають певне значення”, – каже співавтор дослідження Леонардо Трояно, археолог з Інституту національної історичної та художньої спадщини в Бразиліа.
Невідомо, на скільки древніми є ці петрогліфи. Однак, карбоновий аналіз поховань свідчить, що люди в тому регіоні жили 9 400 – 2 620 років тому. Це були невеликі комуни, люди мешкали у кам’яних сховках, яких багато довкола динозаврячої стежки.
Регіон є дуже спекотним, тож люди селилися тут із певною метою, кажуть науковці. Сліди деяких динозаврів нагадують відбитки лап страусів нанду, які мешкають у регіоні. Можливо, люди думали, що ці сліди лишили ці птахи.
Фото: Leonardo Troiano
Малюнки відрізняються за стилем, що свідчить про те, що їх могли різьбити різні художники. Деякі мають форми, що нагадують рослини, а інші нагадують геометричні форми – квадрати, прямокутники та кола. У колах є хрести або лінії, які нагадують зірки.
Ймовірно, місце із петрогліфами використовувалося із ритуальною метою. Люди могли збиратися і вживати разом психотропні речовини. Одну таку – виду Мімоза хостіліс – місцеві вживають і досі.
У США та Польщі також відомі стежки динозаврів, на яких люди полишали свої петрогліфи. Але саме на цій у Бразилії є найбільш чіткі свідчення, що це було зроблено із певним наміром.
Як повідомляло BitukMedia, дослідники із німецького Кільського університету знайшли на дні Мекленбузької бухти конструкцію із величезних каменів, їм 11 тис. років. Кажуть ці майже 1,7 тис. валунів на дні Балтійського моря змінюють уялення про тодішніх збирачів та мисливців. Це може бути найстаріша мегалітична конструкція у Європі.
Троє рибалок віком за 40 років застрягли на безлюдному атолі посеред Тихого океану на три доби. Чоловіки здогадалися викласти на пляжі із пальмового листя слово HELP – “Допоможіть”. Так їх знайшли рятувальники.Цікаво, що чотири роки тому на цьому острові відбулася подібна історія.
У вівторок цього тижня екіпаж катера берегової охорони США “Олівер Генрі” врятував рибалок з атола (коралового острова) Пікелот, що є частиною Федеративних Штатів Мікронезії, після того, як їх повідомлення помітили з повітря.
Чоловіків розшукували з того часу, як вони пішли рибалити на католицький Великдень і не повернулися. Рідні забили тривогу.
Рятувальникам рибалки розповіли, що вижили, харчуючись кокосами та п’ючи воду із прісного джерела. Їхнє судно затопило під час негоди.
До речі, атол, на якому рибалки опинилися, є місцем зупинки місцевих рибаків-аборигенів.
Цікавий ще один момент – один із рятувальників, які вирушили на острів, був родичем, троюрідним братом цих рибалок.
Рятувальники кажуть, що якби чоловіки не вигадали викласти сигнал про допомогу, їх би не знайшли. Акваторія, яку патрулювали рятувальники із повітря – 78 тис. кв. морських миль. Це понад 267,5 тис. кв. км. Рятувальну операцію відкладали через негоду.
Пікелот – крихітний острів площею 125 тис. кв.м. Цікаво, що чотири роки тому на ньому уже була рятувальна операція. Теж троє рибалок потрапили на острів після того, як у них закінчилося паливо. Вони змогли додрейфувати на судні до берега. Пізніше виклали із пальмового листя напис SOS.
Як повідомляло BitukMedia, 51-річного австралійця Тіма Шеддока врятували рибалки після трьох місяців дрейфу у Тихому океані. Чоловік та його собака Белла три місяці їли сиру рибу й пили дощову воду після того, як шторм пошкодив їх судно.
ЄС викидає щороку 3 млн тонн пташиного пір’я із птахофабрик. Британський стартап Kera Protein Ltd. вигадав йому нове застосування. Пір’я переробляють на штучне м’ясо, яке пропонують вживати в їжу.
Аби із пташинного пір’я вийшло м’ясо, а точніше подібний високопротеїновий продукт, його піддають 13 етапам гідролізу.
Проєкт вигадав Соравут Кіттібанторн. Переробляти сміття на їжу він планував ще у 2019-му, коли був студентом. Тепер разом із діловим партнером Томом Вашингтоном сконцентрувалися саме на пір’ї із птахофабрик.
“Це не щось нове. Ми просто оптимізували те, що і так мали”, – каже Соравут.
Для Kera куряче пір’я постачає місцева ферма. Його очищають, подрібнюють і змішують з кислотою та кератиназою – ферментом, який руйнує міцні хімічні зв’язки кератину. Після обережного нагрівання та перемішування протягом 14 годин суміш фільтрують і охолоджують. Завдання – дістати із пір’я кератин, білок, що формує нігті, волосся та пір’я у тварин.
Кінцева форма продукту – порошок, схожий на колаген. Він перевершує звичайні джерела білка як за поживністю, так і за смаком, — каже власник стартапу.
Крім того, каже Соравут, їхній продукт, що імітує м’ясо, також містить високий рівень антиоксидантів, подібних до тих, що містяться в ягодах.
Порошок із пір’я не має певного смаку, тож із ного можна імітувати таке м’ясо, яке забажаєш.
Журналістка CNN Лія Колінз спробувала страву зі “штучної яловичини”, виготовленої із таких решток пташинного пір’я, у закладі, що співпрацює із Kera. Каже, за смаком та текстурою дійсно нагадує яловичину, але смак більш крохмалистий.
Kera дійсно може стати альтернативним способом утилізації пташиного пір’я. І це зменшить навантаження на екологію. Зважаючи, що британські птахофабрики забруднюють своїми відходами річки поблизу на стільки, що там скоро вимре все живе, за попередженням екологів.
Як повідомляло BitukMedia, південнокорейський науковець Сойон Парк разом із командою змогли виростити “у пробірці” зерна рису, які містять м’ясний яловичий протеїн. Кажуть, їх продукція більш поживна, ніж звичайний рис, а негативні екологічні наслідки від неї менша, ніж від розведення великої рогатої худоби.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
