В Україні іде вступна кампанія до вишів, а діти збираються до школи – усе це під звуки тривоги та регулярні «прильоти». У суспільстві, стомленому двома роками «ковідного» карантину,  триває дискусія – чи варто відпускати дітей на навчання у класи.

Все залежить від того, на скільки часто «прилітає» у той  чи інший населений пункт. У школах, які погодяться на очне навчання, відповідальність за життя дітей буде лежати на вчителі. Однак, можна створити дві паралелі, якщо батьки багатьох учнів підтримують навчання вдома.

Такі думки, а також ідеї щодо вступної кампанії для абітурієнтів із тимчасово окупованих територій висловив BitukMedia почесний ректор Сумського державного університету, радник міністра освіти і науки України Анатолій Васильєв.  

– Пане Васильєв, Служба освітнього омбудсмена нещодавно проводила опитування серед батьків. Питали про те, яке навчання проводити під час війни – очне чи дистанційне. Це видається дивним, адже під час епідемії грипу чи Covid-19 батьків ніхто не питав. Невже війна менш небезпечна?

– Ну а як з батьками школярів не радитися? Студенти можуть прийняти відповідальне рішення, а діти – ще ні. Адже війна – це не «ковід», «ковід» лікується. А війна може нести миттєву смерть. Тому вирішувати без батьків, яке навчання запровадити, було неможливо.

– Більшість батьків, до речі, проголосували за дистанційне. Чому було не сказати їм одразу – «шановні, вчимося дистанційно»?

– Ви розумієте, у громадах різні умови. Якщо школа у невеличкому селі, одно- чи двоповерхова, класи невеликі, а може й один клас – це одна ситуація. А інша ситуація – коли у містах є школи на 1,5-2 тис. учнів. І навіть якщо там є бомбосховище, навряд чи воно усіх вмістить. Тому в даному випадку Міністерство, на мій погляд, робить демократично і правильно. Бо брати на себе відповідальність у повній мірі, коли мова іде про життя, – це трохи складніше, ніж коли мова йде про онлайн чи офлайн.

– Ну, якщо ракети прилетить на маленьку сільську школу і там будуть діти – хіба шкоди буде менше?

– Ну, по-перше, якщо місто чи село обстрілюють зі ствольної артилерії і воно знаходиться у 30 км від російського кордону, то я б радив навчатися виключно онлайн. А краще взагалі виїхати і вивезти дітей, аби вони не були під постійною загрозою.

А по-друге, якщо летить ракета, то населення можна попередити сигналом повітряної тривоги. Якщо прилетить на школу і там будуть діти – це буде уже відповідальність учителя, якому батьки довірили дітей. І на якого поклали відповідальність, щоб він спритно вивів учнів зі школи.

Якщо прилетить у школу з дітьми, відповідальність буде на вчителі

– Люди у Facebook якраз і пишуть, що складається враження, ніби МОН намагається зняти із себе відповідальність і перекласти її на батьків та вчителів.

– Я вважаю, що Міністерство усе робить правильно. Хто хоче навчитися дистанційно, нехай заявляє про свою позицію. Якщо школа велика, то можна сформувати різні паралелі – частину дітей перевести на онлайн навчання, частину лишити офлайн. Я за максимальну диверсифікацію.

– Як щодо вишів? Там краще проводити офлайн чи онлайн заняття?

– Можливі і ті, й інші. Знову ж – усе залежить від ситуації і від спроможності вишу. Найкращий варіант для якості знань – змішане навчання. Але не у сенсі чергування дистанційної й очної. Змішане навчання – це очна форма, пронизана ІТ-технологіями. За таким типом навчають у Бронксі, Стенфорді і Гарварді. А чергування офлайн- і дистанційного навчання – це гібридне навчання.

Однак, у нас війна. Тому постають питання, чи є у виші бомбосховище? А якщо виш великий і будівлі багатоповерхові? Тому якщо бойові дії поруч, на мій розум, краще йти за високоефективним високотехнологічним онлайн навчанням.

Сумський державний університет, наприклад, розвинув цю технологію. Тисячі віртуальних лабораторних робіт, сотні тисяч тестів, кожен студент і викладач має електронний кабінет. Ми використовуємо технології віртуальної реальності і доповненої реальності.

Тим більше із міста Суми, яке було в осаді, як і з інших прикордонних міст, чимала кількість студентів виїхала. Вони є як внутрішньо переміщеними особами, так і зовнішньо переміщеними. Тому у нас є місце усім формам навчання.

У нас є медичний інститут. Якщо міська клініка не буде заперечувати, студенти будуть проходити там практику. Щодо студентів-іноземців, які виїхали, ми ведемо переговори із партнерами закордоном, щоб вони пройшли лікувальну практику за їх місцем проживання.

Тож ситуації різні. Я проти того, щоб усіх вишиковували в одну лінію.

– У нас був два роки карантин, тепер війна. Чи отримають через це випускників шкіл і вишів гіршу освіту?

– Безумовно, такі загрози є. Суттєво це залежить від здатності навчального закладу організувати якісне навчання за допомогою найбільш сучасних онлайн технологій. Якщо така здатність є, подача матеріалу значно не погіршиться.

Гірше те, що відсутнє офлайн-спілкування студентства. Бо друга половина дня була присвячена позанавчальній діяльності, різним формам громадської діяльності. Я завжди говорив, що позанавчальна діяльність – це друга частина навчального плану.

концерти компенсувати онлайн важче, ніж математику

Лідерські і комунікативні якості в суттєвій мірі виробляються саме за рахунок участі у студентському самоврядуванні, клубній роботі. Тут будуть суттєві втрати. У СумДУ відбуваються і онлайн-концерти, і онлайн-заходи. Але, звісно, їх складніше компенсувати в онлайні, ніж математику.

– Хотів би поговорити ще про вступну кампанію. У Херсонській області окупанти видали шкільні атестати і свідоцтва російського зразка. Як цим дітям вступати в українці виші, якщо все ж таки вдасться вирватися з-під окупації?

– На мою думку, оскільки їм видали ті папірці не за їх бажанням, таких дітей треба приймати у наші виші. Дітей примусили отримати фекові документи під дулом автоматів. І якщо вони мають щире бажання навчатися не у фейковому університеті у Херсоні, який очолила колаборантка, а в українському, який тимчасово виїхав, – їх треба вітати. Інша справа – треба виробити критерії оцінки при вступі.

– Як щодо дітей із територій Донецької, Луганської і Харківської областей, де зараз ідуть військові дії?

– У СумДУ для молоді із територій, де на Сумщині йшли військові дії, є пільги – вони вступають за співбесіду. Але я вважаю, що для усіх випускників, хто бажає виїхати із окупованих територій і навчатися в Україні, треба створити умови. Я б ішов на максимально можливі пільги. Я навчання покаже їхні здібності.