Мешканець Данії під час прогулянки виявив у шматку крейди незвичайні елементи, які пізніше виявилися шматками скам’янілих блювотних мас віком близько 66 млн років. На той час на Землі жили динозаври!
Музей Східного Зеланда повідомив про рідкісну знахідку, яку зробили на скелях Стевнс-Клінт, Данія. Ці скелі включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: місцевий непрофесійний шукач копалин Пітер Бенніке знайшов там фрагменти древніх морських лілій у “шматку крейди”. Виявлені артефакти виявилися частиною “регургітації” (це процес зригування їжі, – ред.) риби, яка жила наприкінці крейдового періоду, тобто є нічим іншим як блювотою стародавньої риби.
Після аналізу в музеї Східного Зеланда знайдені фрагменти ідентифікували як залишки двох видів морських лілій, які 66 млн років тому з’їла рибина, щоб потім зригнути назад.
Таке відкриття має важливе значення для реконструкції стародавніх екосистем, адже вчені отримали шанс встановити, які тварини служили їжею для інших, пояснюють у музеї.
Палеонтолог Йєспер Мілан назвав знахідку справді незвичайною, додавши, що вона допомогла пояснити взаємозв’язки у доісторичному харчовому ланцюзі.
Морська лілія Ptilometra australis
“Морські лілії не є особливо поживною їжею, оскільки складаються переважно з вапняних пластин з мінімальною кількістю м’яких тканин. Але тепер ми бачимо, що риба у крейдовому морі з’їла морські лілії та зригнула неперетравлені частини їхнього скелета”, — зазначив Йєспер Мілан.
Експерти зазначають, що скелі Стевнс-Клінт відомі як місце, де збереглися унікальні свідчення удару метеорита Чіксулуб. Останній, як вважається, спричинив масове вимирання динозаврів близько 65 млн років тому.
Як розповідало BitukMedia, в американському Вільямсі, що у штаті Аризона, чоловік відкрив музей під назвою Poozeum, що можна адаптувати як “Какузей”. У ньому експонуються тисячі копролітів – скам’янілих фекалій стародавніх істот.
У США співробітники притулку для тварин в штаті Оклахома зробили сенсаційне відкриття – вуличний кіт потрапив до Північної Америки з іншого континенту. Історія ця таємнича і досі не має розвʼязки.
Нещасний кіт, якого підібрали у сільській частині штату, схоже, пройшов дуже довгий шлях. В цьому немає чогось незвичайного, коли чиясь домашня тварина зникає, а потім з’являється за кілька миль від дому, але це перший випадок, коли кота знайшли за тисячі миль від дому.
Сірого кота знайшли поблизу міста Санд-Спрінгс та доправили до притулку. Співробітники звернули увагу на те, що тварину доглядали, і висловили припущення, що це домашній вихованець когось з місцевих жителів. Однак після перевірки мікрочіпа тварини з’ясувалося, що кіт зареєстрований у Великій Британії – за 4000 миль.
Ситуація заплуталася ще більше після дзвінка за вказаним на мікрочіпі телефоном. Власники тварини з тим самим номером у Британії заявили, що їхній вихованець перебуває вдома. Таємничого кота з Оклахоми залишили у притулку та назвали Самсоном.
Зоозахисниця Трейсі Андерсон пояснила, що ввезти пухнастика до США з-за кордону не так просто: тварина має відбути карантин, а власник – оформити безліч документів. “Хтось дуже любив цього кота, витратився, щоб перевезти його сюди, але важко сказати, що сталося потім. Можливо, з власником щось трапилося або якось так. Важко сказати”, — сказала Андерсон.
Вона також пообіцяла, що, незважаючи на загадкове минуле Самсона, в Оклахомі йому обов’язково підшукають люблячих господарів.
Фото – Facebook / Sand Springs Animal Welfare
Як розповідало BitukMedia, Міттенс, кицька породи мейн-кун, замість одного запланованого рейсу на літаку між Новою Зеландією та Австралією здійснилатри протягом 24 годин. Такий рекорд стався через помилку співробітників авіакомпанії.
Неприємний і захоплюючий сюрприз знайшли в 200-річній пляшці. Студентка використала технологію візуалізації, щоб зазирнути всередину, не відкорковуючи знахідку. Фото - Josephine McKenzie
На будівельному майданчику у Британії робітники знайшли незвичайний артефакт — двухсотрічну пляшку. Спочатку вони вирішили, що в ній ром і навіть хотіли скуштувати. Пізніше дослідження показали, що це так звана “пляшка відьми”. Як же добре, що вони її не відкоркували!
Пляшку випадково знайшли минулого року в приморському місті Клітхорпс у Лінкольнширі, Велика Британія. Пляшка на диво добре збереглася: оригінальний корок залишився на місці, а всередині ще була рідина. Спочатку будівельники подумали, що всередині ром і навіть хотіли спробувати вміст на смак. Але, на щастя, передумали та передали її вченим.
Дослідники Лінкольнського університету проаналізували артефакт і з’ясували, що знахідка пов’язана з народною магією. Так звані “відьмині пляшки” були популярними у XVIII-XIX століттях. Їх наповнювали чимось, що, як вважалося, може відганяти злих духів: цвяхами, кістками, волоссям і навіть нігтями. Сеча мала для такого оберегу особливу роль – мала “пов’язати” шкідливу магію.
Аналіз пляшки зробила студентка Зара Йєйтс за допомогою сканера, який зазвичай використовується на місцях злочинів. Йєйтс розповіла BBC, що для розшифровки віку та вмісту пляшки вона використовувала комбінацію методів – рентген та мультиспектральну зйомку.
Зара Йєйтс використала багатоспектральний сканер для аналізу вмісту пляшки. Фото – Simon Spark / BBC
Мультиспектральний візуалізатор показав, що вміст – це тілесні рідини, здебільшого сеча. Виявилося, що всередині немає твердих предметів – тільки сеча та невеликі залишки рослин. Це дозволило припустити, що пляшка відноситься до традицій сусіднього регіону Східної Англії, де такі ритуали були особливо популярними.
Є дві версії походження пляшки. Згідно з першою, вона справді була створена для захисту від злих духів. Друга гіпотеза пов’язує знахідку з моряками. Вважалося, що закопана вдома пляшка із сечею забезпечить безпечне повернення з далекого плавання.
Жозефіна Маккензі, старший технік відділу збереження культурної спадщини університету, зауважила, що то велика рідкість – знайти таку стару пляшку, яка була б повністю неушкодженою. “Нам дістається багато кераміки, багато текстилю, але дуже рідко скло, особливо щось подібне”, – сказала вона.
Як розповідало BitukMedia, у Британії археологи знайшли загадковий римський камінь, що коштував дорожче за золото.
Рюдігер Кох, аерокосмічний інженер з Німеччини, провів 120 днів у підводній капсулі та оновив світовий рекорд з тривалості перебування під водою. Досягнення офіційно зафіксувала представниця Книги рекордів Гіннеса.
59-річний Кох побив попереднє досягнення американця Джозефа Дітурі. Останній прожив у підводному готелі у Флориді 100 днів. Вийшовши зі своєї 30-метрової капсули на глибині 11 метрів під водою біля узбережжя Панами Кох зізнався, що має змішані почуття.
“Це була чудова пригода, і тепер, коли вона завершилася, навіть трохи шкода. Я насолоджувався кожним моментом”, – поділився рекордсмен. Він зазначив, що особливо запам’яталися нічні види з ілюмінаторів: “Коли все заспокоюється, темніє, і море починає світитись — це неможливо описати словами, це потрібно пережити самому”.
Фото – Ocean Builders / dpa
Святкування рекорду пройшло ефектно: Кох підняв келих шампанського, закурив сигару та пірнув у Карибське море. Потім його забрав човен, який і доправив рекордсмена на сушу для урочистої вечірки.
Жилося німцю доволі комфортно: його підводна капсула була обладнана всім необхідним для комфортного життя – ліжком, туалетом, телевізором, комп’ютером з інтернетом та навіть велотренажером. Харчування та відвідувачі, серед яких медик, потрапляли всередину через спеціальну трубу зі спіральними сходами, що з’єднують капсулу з надводною платформою. Енергія надходила від сонячних панелей, а для екстрених випадків було передбачено резервний генератор. Єдиною незручністю, за словами Коха, була відсутність душу.
Чотири камери фіксували всі пересування чоловіка, відстежували його стан і підтверджували, що він справді не залишав свого підводного дому протягом усіх 120 днів.
Експеримент Коха був не просто особистим викликом, а спробою продемонструвати перспективи життя під водою. “Те, що ми намагаємося зробити тут, це довести, що моря насправді є життєздатним середовищем для людської експансії”, – розповів інженер.
Капсула знаходилась за 15 хвилин від берега Панами, а сама спроба рекорду дістала натхнення від класичного роману Жюля Верна “20 000 льє під водою”. На тумбочці біля ліжка Кох тримав примірник книги про пригоди Капітана Немо, яка стала для нього символом мрії про підводне життя.
Представниця Книги рекордів Гіннеса Сусана Рейес назвав досягнення “одним із найнезвичайніших”, що вимагало значних зусиль для організації та спостереження.
Як розповідало BitukMedia, фотограф та модель побили власний світовий рекорд Гіннеса з глибини підводної фотосесії.
У Китаї першого коргі-поліцейського країни позбавили “річної премії”. Пояснюють тим, що пес спав на роботі і помочився у свою миску з їжею. Користувачі соцмереж стали на захист Фу Зая.
Коргі Фу Зай (у перекладі “щасливець”) народився 28 серпня 2023 року і вступив на службу у січні 2024-го. Хазяїн подарував його базі дресирування собак після того, як у парку на прогулянці його оцінив тренер поліцейських псів Чжао Ціншуань. Він запевнив власника, що у вихованця є потенціал і він відповідає суворим критеріям відбору.
Пес “почав кар’єру” як резервний оперативник з виявлення вибухових речовин. У жовтні 2024-го Фу Зай став повноцінним поліцейським собакою. За досягнення на службі та до Китайського нового року у січні 2025-го його нагородили ласощами та іграшками. Однак пізніше зробили догану за неналежну поведінку на робочому місці, а частування забрали.
Користувачі соцмереж поспішили стати на захист Фу Зая. Так один з коментаторів пожартував: “Бідний Фу Зай старанно працював увесь рік, а потім втратив премію за рік. Я його дуже розумію”. Інший написав: “Він помочився у свою миску, а не миску свого боса… негайно поверніть йому премію”.
На тлі хвилі співчуття в мережі поліція запевнила громадськість в тому, що її улюбленець не залишився з порожніми лапами. На офіційному акаунті пса та його колег опублікували ролик, на якому собаці вручили щедрий подарунок до китайського Нового року – рибу, гарбузовий суп, пельмені, фрикадельки та навіть версію страви “Спокуса Будди” або китайського делікатесу “Фотяоцян”, яку можна їсти домашнім тваринам.
Як розповідало раніше BitukMedia, бордер-коллі Розі з Великої Британії здалась у поліцейський відділок. Налякана феєрверком собака втекла від свого господаря, але не стала метатися вулицями. Здається, тварина точно знала, де їй шукати допомогу.
Під час обстрілу Броварів 24 січня 5-річний Том встиг сховатися в гаражі, де просидів увесь наступний день, нікого не підпускаючи до себе та до машини загиблого подружжя.
Собаку прихистили працівники благодійного фонду “12 вартових”, що допомагає безпритульним тваринам. “Два дні тому “шахед” влучив у його домівку в Броварах, родина загинула (чоловік і жінка). Лишилися дорослі діти, але вони розгублені, переживають своє горе. Спільної мови з собакою та рішення для неї всередині родини не мають”, – розповідають в організації.
Зоозахисників попросили забрати Тома, тож поки що пес перебуває під їхньою опікою. Тварину зможуть віддати новим господарям після кастрації та вакцинації.
“Ми намагаємося подолати дикий стрес та не чіпаємо його. Заспокійливе, смачна їжа та спокій – поки дії такі. Пес адекватний, не атакує, просто сильно боїться, тому на контакт поки що не йде. Це чистокровний німець, 5 років, очевидно, що жив в любові. Шукаємо нову родину, яка зможе відігріти його та з повагою віднесеться до його горя”, – пишуть зоозахисники.
Як розповідало BitukMedia, зооволонтери із Kyiv Animal Rescue Group врятували собаку, який три дні простояв у покинутому залитому брудною водою басейні у селі Лісники на Києвщині. Бідолагу назвали Аквамен.
800 — саме стільки кілограмів “Салату єдності” вдалось приготувати благодійникам Херсонщини. Представники Національного реєстру рекордів України засвідчили досягнення як найбільшу вагу салату, приготованого за один раз.
Про це повідомляє Конгрес місцевих та регіональних влад.
Ініціаторами нового гастрономічного рекорду стали волонтери-ресторатори Олег Бібіков та Ігор Кукобко та благодійні фонди, які підтримують місцевих жителів, забезпечуючи їх гарячим харчуванням і хлібом.
До створення величезної страви долучилися представники Департаменту соціального розвитку Херсонської ОВА та журналістка Наталія Мосейчук. В основі “Салату єдності” — інгредієнти, які символізують теплоту та турботу: варена курка, ананас, кукурудза, твердий сир, яйця, заправка з майонезу, сметани, солі й перцю.
Представники Національного реєстру рекордів України засвідчили досягнення як найбільшу вагу салату, приготованого за один раз.
Фото – Наталія Мосейчук/ Facebook
“Три дні безперервної роботи – і салат готовий. І це не про рекорд. Це про справжню єдність, бо на кухні волонтерили люди з обох берегів Дніпра. Бо хотіли допомогти таким же українцям”, – написала Наталія Мосейчук.
Готові порції страви розподілили між місцями тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, лікарнями та вразливими категоріями населення прибережних громад Херсонщини.
Як розповідало BitukMedia, український ветеран з ампутацією підкорив Кіліманджаро та встановив рекорд.
4500 євро або 198 тисяч гривень за кошеня! Пропозиція з продажу з’явилася на відомій платформі безоплатних оголошень. Просто кошеня не просте, а екзотичної породи Dwelf (Двельф).
Кошеня екзотичної породи продають у Києві. Відомо, що кицька має бебі-фейс. Продавець так описує тварину: “Дівчинка двельф з короткою мордочкою, голова яблучком, гарними вушками. Ця кішечка дуже компактна”. За таке кошеня просять 4500 Євро або 198 тис. гривень. Хоча на сайті є багато оголошень і за значно нижчу ціну – 6500 – 10 тис. гривень.
Офіційно перший двельф з’явився на світ 2009 року в результаті схрещування трьох дуже різних порід — канадського сфінкса, американського керла та манчкіна. Згубний вплив на здоров’я кішки одночасно трьох мутацій на даний момент не виявлено, заспокоює видання.
Те саме кошеня, за якого просять 4 500 євро. Фото – OLX
Назва породи походить від слів Dwarf cat (карликова кішка) та Elf (нова порода безшерстих кішок із загнутими назад вухами).
Зовні двельф є міні-кішкою, вага якої навіть у зрілому віці рідко досягає 2 кг. Відмінна риса породи — злегка загнуті назад “ельфійські” вуха, модифікована клиноподібна морда, а також великі мигдалеподібні очі.
Представників цієї породи налічується кілька десятків, і вони поки що не визнані жодною фелінологічною (котячою) асоціацією.
Безшерстий двельф хоч і дрібний, але мʼязистий. Має масивну шию та ноги. Морда кішки відрізняється вираженими вилицями, на лобі та щоках є невеликі зморшки. Забарвлення може бути будь-яким: білим, сірим, рудим і навіть кольором темного шоколаду.
Це веселі та неагресивні тварини з лагідним та спокійним характером. Вважається, що двельфи дуже прив’язані до господарів і під час їхньої тривалої відсутності можуть впасти в депресію і захворіти.
Як розповідало BitukMedia, англійський клуб собаківництва, який займається реєстрацією порід тварин, визнав породу ісландська вівчарка. Кінологи називають ісландських вівчарок “дуже розумними і винятково доброзичливими” собаками.
Юлія Герасименко зі своєю найпопулярнішою мініатюрою.
Майстриня з Дніпра Юлія Герасименко виготовляє максимально реалістичні кімнати в коробці. Їх ще називають “румбокси”. У лідерах серед замовлень за кордон інтер’єр сільської кімнати з Шевченком.
Румбокси від Юлії Герасименко реалістичні до найменших дрібниць. Наприклад, в мініатюрі “сільська хата” є такі елементи декору, як ікона у кутку, портрет Тараса Шевченка у центрі, а ще колаж з чорно-білих фотографій, подушки з вишитими наволочками “гіркою” на ліжку. Типовий сільський інтер’єр ХХ століття і навіть початку цього.
За словами майстрині, вона спочатку створює проєкт у своїй голові. “Я знала, яким має бути навіть отой килимок на підлозі, і довго не могла знайти потрібну тканину. Так і з портретом Шевченка. Він мав бути на чільному місці в інтер’єрі сільської хати. Тому шукала в інтернеті портрет, зменшувала його до певних пропорцій, опісля роздрукувала”, – розповіла Юлія Герасименко.
На наступному етапі Юлія зменшує усі елементи інтер’єру до потрібних пропорцій. Робить креслення і вже тоді приступає до створення румбоксу. В хід йдуть різні матеріали: основа завжди з дерева, а елементи інтер’єру – з полімерної глини, тканини, різноманітної фурнітури.
Інтер’єр сільської кімнати з портретом Шевченка – лідер серед замовлень. Фото – Юлія Герасименко/ Facebook
Юлія каже, що з дитинства обожнювала творити. Особливо подобалося їй малювати. Навіть закінчила художню школу в Кропивницькому, звідки родом. Там і навчалася: в одному з вузів отримала диплом агронома. Дотепер шкодує, що не мала фінансової можливості обрати більш творчу професію.
Закінчивши навчання, переїхала до Дніпра. Ні дня не працювала за спеціальністю, завжди шукала творчі заняття. Створювала топіарії, панно, а зараз мініатюри.
Над одним проєктом майстриня працює від кількох днів до трьох тижнів – залежно від складності. Адже багато часу займає сушіння пофарбованого виробу. Але замовники готові чекати: зараз графік Юлії розписаний аж до березня.
У лідерах серед замовлень інтер’єр сільської кімнати з Шевченком. “Взагалі з початком повномасштабного вторгнення найчастіше замовляють мініатюри в українському стилі. А ще подобається замовникам фіолетова ключниця “Двері Моніки”, – розповіла Юлія. Дизайн цієї роботи одразу впізнають фанати відомого американського серіалу “Друзі”.
Своєю найскладнішою роботою майстриня називає мініатюру “Вціліла шафа з Бородянки”. У квітні 2022 року російські військові обстріляли снарядами це містечко на Київщині, влучили у житлові будинки. В одному обвалилася стіна. І завдяки медіа увесь світ побачив дивом вцілілу кухонну шафу з посудом, на якій стояв запилений, проте цілісінький керамічний півник.
“Зробити мініатюру з шафкою з Бородянки мене вмовили замовники, хоча я спочатку не погоджувалася: боялася хейту, що нібито заробляю гроші на чужому горі, – пригадує Юлія Герасименко. – Але все ж зробила. Мене заспокоювало те, що господиня цієї знищеної квартири залишилася живою”. Мініатюру “Вціліла шафа з Бородянки” замовляли за кордон, купували для розіграшу на користь ЗСУ.
Майстриня не знає, чи бачила її роботу власниця зруйнованої квартири, але мініатюру замовила жінка, яка теж проживала у цьому будинку – вона і надіслала фото на тлі того самого будинку у Бородянці.
Роботи Юлії Герасименко розʼїхалися не лише Україною, а й світом. До понад 25 країн, каже майстриня. 70% її замовників – це платоспроможні жителі закордону. Ціна виробу залежить від складності. Наприклад, ключниця “Двері Моніки” – 800 грн.
Індивідуальні замовлення дорожчі. Створення румбоксу починається з того, що замовник надсилає фото бажаного інтер’єру або ж в деталях розписує, що і як має бути. Так Юлія зробила мініатюру дитячої кімнати, в якій мешкає син замовника. З конкретним диваном, лампою, шторами. А зараз має ще одне індивідуальне замовлення – кондитерську.
Робота хендмейдером – це не тільки творчість, зізнається Юлія. Багато часу займає переписка за комп’ютером, створення і наповнення сторінок в соцмережах, робота над рекламою. Отже, майстриня радить усім майстрам хендмейду активно здійснювати продажі саме у соцмережах.
Як розповідало BitukMedia, заслужений майстер народної творчості Степан Бориславський з села Модричі Трускавецької громади потрапив до Книги рекордів України. Чоловік створив понад сотню вишитих полотен на біблійну тематику
15-річна Емма Спітері зі штату Південна Австралія спіймала рекордну рибу ще у квітні, проте лише в січні остаточно підтвердилося, що вона встановила одразу три рекорди серед юніорів. Її улов виявився найбільшим у штаті (Південна Австралія), країні (Австралія) та світі.
Спітері захоплюється риболовлею з дитинства і сподівається, що в майбутньому стане справжнім професіоналом і зароблятиме цим на життя. “Мені взагалі ніхто не допомагав, мені довелося зробити все самій, щоб це стало рекордом”, – з гордістю сказала вона в інтерв’ю Nine News.
Школярка також розповіла, що через незвичайне для дівчинки захоплення вона майже не має подруг: з дитинства більше спілкувалася з хлопцями та друзями батька, які займаються риболовлею. Тоні, батько рекордсменки, дуже пишається, що донька змогла досягти великого успіху в риболовлі, де традиційно домінують чоловіки.”Емма дуже активна дівчинка-підліток, у неї все добре”, — сказав він.
Риболовля — це не просто хобі для рекордсменки світу серед юніорів. За словами Емми, вона націлена на кар’єру рибалки. А якщо раптом не вийде, хоче стати морським біологом.
Один улов – три рекорди
Стосовно того, що сім’я Спітері зробила зі своїм величезним уловом, Тоні сказав, що тунець смакував “чудовою” “Ми законсервували його в банках, і він вийшов кращим, ніж той консервований тунець, який ви купуєте в супермаркеті”, — сказав батько рекордсменки.
Як розповідало BitukMedia, у США рибалка упіймав доісторичну 91-кілограмову черепаху та 85-кілограмову щуку за два дні. “Рекордсмени” повернулись назад у воду.
Британський рок-гурт The Beatles, що розпався багато років тому, номінували на премію BRIT Awards вперше з 1977 року. Композиція Now and Then може здобути нагороду у категорії “Пісня року”.
Трек Now and Then вийшов у листопаді 2023 року і подавався як “остання пісня Beatles” за участю Джона Леннона, вбитого 1980 року.
Для роботи над ним використовувався штучний інтелект, який допоміг виокремити голос Джона Леннона з оригінального запису 1978-го. Після смерті музиканта його вдова Йоко Оно передала матеріал Полу Маккартні. От тільки через низьку якість трек залишався незакінченим чотири десятиліття.
За допомогою ШІ вдалося “очистити” вокал Леннона від звуків фортепіано, які звучить у демоверсії. Маккартні також доповнив трек партією гітари ще одного померлого учасника групи – Джорджа Харрісона. Йдеться про запис, запис 1995 року. Крім того, у композиції звучить нова барабанна партія Рінго Старра та фортепіано та соло на гітарі від Маккартні. Загалом робота над піснею зайняла 45 років.
Востаннє гурт The Beatles отримав премію BRIT в 1977 році одразу в трьох номінаціях: “Кращий британський гурт”, “Кращий британський альбом” і “Видатний внесок в індустрію звукозапису”.
Разом із Now and Then у номінації представлено 14 артистів. Серед них — Coldplay з піснею Feels Like I’m Falling in Love, поп-співачка Дуа Ліпа (Training Season) та виконавець Artemas (I Like the Way You Kiss Me). Голосування завершиться 14 лютого, а імена переможців буде оголошено 1 березня.
Як розповідало BitukMedia, син Пола Маккартні Джеймс та син Джона Леннона Шон випустили спільний сингл. Пісня називається Primrose Hill.
Унікальний збіг в трансплантології! Львівські хірурги провели повторну трансплантацію печінки чоловіку з рідкісною групою крові. Донорський орган пересадили друге, бо перший не прижився.
32-річний Остап зі смертельною хворобою, цирозом, і найбільш рідкісною групою крові мав мінімальні шанси отримати донорський орган. Натомість доля подарувала йому аж дві такі можливості з різницею рівно в один місяць. Обидві пересадки печінки виконали спеціалісти Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.
У 2018-му Остап звернувся до лікарів через жовтяницю. Аналізи крові показали дуже високий рівень білірубіну – 800 одиниць при нормі до 21. Тоді лікарі діагностували в чоловіка цироз печінки – незворотнє прогресуюче ураження органу. Єдиний можливий порятунок з таким діагнозом – це трансплантація.
Упродовж майже 5 років стан пацієнта вдалося підтримувати на стабільному рівні завдяки медикаментам. Але на початку 2024-го його печінка почала відмовляти, ліки вже не допомагали.
Після кількох госпіталізацій з внутрішніми кровотечами, чоловік звернувся за порятунком до львівських трансплантологів. Його поставили в чергу очікування. Однак у Остапа рідкісна група крові – IV(+). Така ж має бути і в донора.
Вже за місяць пацієнт отримав шанс на життя – пересадку провели 13 серпня. Але, на жаль, у післяопераційному періоді трапилися ускладнення – тромбоз печінкової артерії. Орган вийшов з ладу, а Остапа з Львівщини знову поставили в лист очікування.
“Рівно за місяць після попередньої трансплантації з’явився ще один донор з такою самою групою крові. Ми з командою провели Остапу ретрансплантацію печінки. Тобто, повторно пересадили орган одній і тій самій людині. Складність другої поспіль трансплантації полягала в тому, що наш пацієнт переніс вже не одне втручання й утворилися певні спайкові процеси, які ускладнили нам роботу. Попри це, нам вдалося все зробити успішно”, – зазначив лікар-трансплантолог Олег Гузій.
Для Центру трансплантології ця операція стала першою успішною ретрансплантацією печінки. Пацієнт почувається добре: зникла втома, а натомість зʼявились енергія та апетит. Остап вперше за 6 років будує плани на майбутнє. Каже, хоче повернутися до улюбленої роботи кухарем-кондитером.
Центр трансплантології висловив співчуття і вдячність родинам донорів, які, попри біль втрати, ухвалили непросте рішення і подарували можливість жити таким пацієнтам як Остап.
Як розповідало BitukMedia, в Києвівиконали першу в історії України ретрансплантацію серця. Це друга трансплантація у житті чоловіка, й тепер він житиме з третім серцем.
Назальний спрей Spravato отримав схвалення американського Управління контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами (FDA). Він призначений для самостійного лікування депресії.
Про це йдеться на сайті компанії-виробника Johnson & Johnson, пише Popular Science.
Spravato доступний в якості самостійного лікування, в це означає, що пацієнти можуть відчувати поліпшення симптомів депресії вже через 24 години і через 28 днів без необхідності приймати пероральні антидепресанти щоденно, повідомив керівник глобального терапевтичного напряму неврології Johnson & Johnson Innovative Medicine Білл Мартін.
Spravato – препарат унікальний. Він працює шляхом впливу на глутамат, який є найпоширенішим збуджуючим нейромедіатором у мозку.
Пацієнти відмічають, що ліки, які містять анестетик та кетамін, допомагають у лікуванні симптомів, які важко усунути. Зазвичай такі препарати вводять внутрішньовенно в лікарнях, а це обмежує їх використання для багатьох пацієнтів.
Дослідники, серед яких Мартін, витратили роки на вивчення альтернативи прямим внутрішньовенним ін’єкціям та уколам кетаміну. Запропоноване ними лікування здійснюється за допомогою назального спрею та базується на одному з основних компонентів кетаміну під назвою ескетамін.
“Стійка до лікування депресія може бути дуже складною, особливо для пацієнтів, які не реагують на пероральні антидепресанти або не можуть їх переносити”, – сказав Білл Мартін.
Понад 21 млн американців має симптоми депресії. Кожен третій з них не бачить покращення після використання багатьох найпоширеніших рецептурних пропозицій.
Наразі спрей Spravato схвалений у 77 країнах і призначений понад 140 тис. пацієнтів. Його приймають під наглядом медичного працівника в клініці. З побічних ефектів відмічають тимчасову нудоту, блювання та втому. Пацієнтам також рекомендовано не керувати автомобілем решту дня, а після кожного лікування потрібно, щоб хтось відвіз їх додому. Інші побічні ефекти потенційно включають тимчасове підвищення артеріального тиску, психічну туманність і проблеми з сечовим міхуром.
Як розповідало BitukMedia, в Україні зареєстрували перші ліки на основі медичного канабісу.
У Києві фасад притулку для тварин прикрасили яскравими муралами. Артоб’єктом став “ДворНяшкам Дім”, що на Виноградарі.Мурали створили, щоб привернути увагу тих, хто готовий допомагати притулку.
Про це повідомили на сторінці притулку в Instagram.
Стінописи намалювали митці Владислав Павленко та Георгій Козлов з команди мисткині Євгенії Фуллен.
“Цей фасад — більше, ніж будівля. Це голос тих, хто чекає на любов і турботу. Ми прагнули створити простір, який надихає не пройти повз”, – зазначила керівниця проєкту.
Нині у притулку мешкають 80 собак та 75 котів. Багатьох з них вивезли з прифронтових та окупованих територій — Харкова, Ізюма, Миргорода, Торецька, Херсона та Каховки.
“Наш центр тепер не просто будівля — це справжній арт-об’єкт, який випромінює тепло, доброту та закликає до турботи. Завдяки митцям і їхньому таланту ми створили щось більше, ніж просто фасад. Це своєрідний маяк людяності, який має надихати не проходити повз, бути чуйними й допомагати тим, хто цього потребує”, – йдеться у дописі.
“ДворНяшкам Дім“ розташований у столиці на вул. Георгія Гонгадзе, 24. Допомогти притулку можна за посиланням, опублікованим на їхній сторінці.
Як розповідало BitukMedia, мурал із зображенням Миколи Яковченка в образі козака Шевчика з’явився на одній з багатоповерхівок у Прилуках на Чернігівщині. Так вирішили вшанувати 123 річницю від дня народження видатного земляка, українського актора театру та кіно на характерних ролях.
Рідкісне цвітіння рослини зі специфічним запахом привабило сотні людей до Королівського ботанічного саду Сіднея (Австралія). У науці вона відома як Amorphophallus titanum, але в інтернеті його прозвали Путрицією та “трупною квіткою”.
Путриція (поєднання слів “гнилий” та “Патриція”) цвіте тільки 24 години і весь цей час нестерпно смердить. За словами очевидців, це схоже на запах сміття, що гниє, або брудних шкарпеток. Тим не менш, це не зупиняє людей від того, щоб прийти і побачити рідкісне явище на власні очі.
У сіднейському ботанічному саду рослина не цвіла вже 15 років, хоча у природі могла б квітнути раз на 7-10 років. Не дивно, що її зірковий час привабив близько 20 тисяч людей.
Висока, загострена і смердюча, “трупна квітка” науково відома як Amorphophallus titanum. А в Індонезії як бунга бангкай – там рослина зустрічаються в дощових лісах Суматри. Загалом у світі не більше 1300 “трупних квіток”: лише 300 рослин у дикій природі та менше тисячі у садах.
“Той факт, що вони дуже рідко розкриваються, тому й цвітуть вони рідко. Очевидно, це ставить їх у дикій природі у невигідне становище. Коли вони розкриваються, доводиться сподіватися, що поблизу розкриється інша квітка, тому що Amorphophallus titanum не можуть самозапилюватись”, пояснила представниця саду Софі Даніель.
Після семи років у саду Сіднея у грудні 2024 року Путриція показала свій бутон розміром 25 см заввишки. До 23 січня квітка сягнула 1,6 м заввишки.
Протягом дня її квітконос повільно розкрився, ніби плісирована спідниця навколо величного центральної бульби, жовто-зелена зовнішня частина закрутилась й оголила бордовий центр.
За цвітінням Путриції можна спостерігати і на YouTube – там запущено пряму трансляцію з оранжереї. Деякі люди підключаються до ефіру навіть після побачення з рослиною в саду. “Ми обідали і подумали: “О, боже, вона відкривається ще більше, треба повернуться””, – розповіла одна з відвідувачок Саллі Крокер.
Як розповідало BitukMedia, вчені намагаються знайти в південноафриканських лісах пару для єдиної рослини Encephalartos woodii, що збереглася. Ці рослини були поширені на Землі ще за часів динозаврів. Проте тепер опинилися на межі вимирання. У пошуках допомагають дрони та штучний інтелект.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
