“Дівчина з перловою сережкою” є однією з найвідоміших робіт нідерландського художника Яна Вермера та однією з найпопулярніших картин у світі. А тепер вчені вважають, що знають чому, адже для цього виміряли реакцію мозку під час перегляду шедевру.

Про це розповідає Phys.

Музей Мауріцгейс у Гаазі (Нідерланди), де зберігається шедевр XVII століття, доручив нейробіологам виміряти роботу мозку під час перегляду портрета незнайомки та інших відомих робіт. Вчені виявили, що глядач перебуває в полоні особливого неврологічного феномену, який вони назвали “стійкою петлею уваги”. На їхню думку, він унікальний і належить лише “Дівчині з перловою сережкою”.

Погляд глядача мимоволі захоплює спочатку око дівчини. Потім погляд опускається вниз до її рота, до перлини, потім повертається до ока і так знов і зновв. Це змушує глядача дивитися на картину довше, ніж на інші, пояснює Мартін де Муннік з компанії Neurensics, яка проводила дослідження. “Вам доводиться звертати на нею увагу, незалежно від вашого бажання. І ви змушені полюбити її, незалежно від вашого бажання”, — каже він.

Вимірюючи мозкові хвилі, вчені виявили, що найбільшого стимулювання зазнає precuneus – частина мозку, яка залучена в епізодичну пам’ять, візуально-просторову обробку, роздуми про себе та аспекти свідомості.

“Було передбачувано, що “Дівчина” особлива. Але “чому” також було для нас несподіванкою”, — сказав Де Муннік.

За словами вченого, це перше відоме дослідження, в якому для виміру неврологічної реакції на твори мистецтва використали ЕЕГ та МРТ-сканери мозку.

“Чим довше ви дивитеся на когось, тим красивішим або привабливішим він стає”, — зазначив Муннік, що також пояснює популярність сюжету голландського митця. – “Чому ви знайомі з цією картиною, а не з іншими? Тому що вона має цю особливість”.

Вчені також порівняли неврологічну реакцію при погляді на оригінал картини в музеї та репродукцію. Вони виявили, що емоційна реакція, яку відчуває глядач, удесятеро сильніша, якщо дивитись на оригінал, ніж на копію.

Для проведення тестів вчені прикріпили до 10 піддослідних, яким показували оригінальні картини та репродукції, датчик руху очей та “шапочку” для відстеження мозкових хвиль. За словами директорки музею Мауріцгейс Мартіни Госселінк, це доводить важливість перегляду оригінальних творів мистецтва: “Це дуже важливо, і це дійсно допомагає розвивати мозок… Мозок не бреше”, — каже вона.

У своїх роботах Вермеєр часто концентрував увагу на одному місці, а супутні деталі були біль розмитими, пояснила вона. Однак у “Дівчині з перловою сережкою” є одразу три точки фокусування — око, рот та перлина. Госселінк сказала, що це відрізняє цю роботу від інших картин Вермера: “Тут ми бачимо людину, яка дійсно дивиться на вас, у той час як на всіх інших полотнах Вермеєра ви бачите когось, хто пише, або займається рукоділлям, або зайнятий ще чимось. Але в цьому є велика різниця з цією дівчиною. Вона спостерігає за вами”.

Муннік каже, що було б цікаво провести подібні дослідження на інших знаменитих картинах, наприклад, таких як “Мона Ліза” да Вінчі.

Директорка Госселінк, зі свого боку, натякнула на дружнє суперництво між двома великими роботами. “Люди іноді називають “Дівчину з перловою сережкою” Моною Лізою Півночі, але я думаю, що часи змінюються, тому, можливо, Мона Ліза — це Дівчина Півдня”, — пожартувала вона.

Як розповідало раніше BitukMedia, сучасні технології сканування та обробки зображень виявили нові об’єкти під поверхнею шедевра Яна Вермера. Свої таємниці розкрила “Молочарка”.