Фото - Safeway World Championship Pumpkin Weigh-Off
Найбільший гарбуз нового врожаю вчергове виростив фермер з Міннесоти Тревіс Гінгер. Чоловіку вже належить рекорд Гіннеса з минулорічним овочем, але і цей нівроку.
Житель Міннесоти виграв зважування гарбузів на Чемпіонаті світу Safeway в Каліфорнії з овочем вагою 1120 кг (2,471 фунтів). Свого рекордсмена фермер назвав Руді.
Ця перемога на змаганнях Safeway World Championship Pumpkin Weigh-Off вже четверта для Ґінгера.
А конкурсі 2023 року його гарбуз на ім’я Майкл Джордан не тільки зайняв перше місце, а також потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найважчий гарбуз у світі – 1246 кг. Вагома заслуга в цьому досягненні, як зазначає сам фермер, належить правильному підживленню та догляду за рослиною.
Таке досягнення свідчить про великий досвід Тревіса Гінгера у вирощуванні гарбузів-рекордсменів. Його успіх мотивує інших фермерів і садівників по всьому світу прагнути до нових рекордів і поліпшення своїх практик у вирощуванні овочів.
Як розповідало раніше BitukMedia, британська ферма, яка є рекордсменом Книги рекордів Гіннеса за найбільшу гарбузову мозаїку, цьогоріч презентувала нову. Це данина поваги новому фільму “Бітлджус-2”. І вона теж гігантська.
Виробники одягу з Yixing Textile Co. у місті Юйлінь витратили 18 днів на створення гігантських штанів. Їхня довжина становить понад 76 метрів, а окружність талії — 58 метрів.
На виготовлення пішло 5.5 км джинсової тканини, знадобилась майже 8-метрова застібка-блискавка та ґудзик з нержавіючої сталі з діаметром 1.2 метра. Величезні джинси важать приголомшливих 3.6 тонни.
Щоб вам було легше уявити розмір, висота цих джинсів десь посередині між Пізанською вежею в Італії (55 м) і статуєю Свободи, включно п’єдесталом (93 м).
Повністю виготовлений компанією Yixing Textile Co., Ltd. у місті Юлінь, увесь процес – від дизайну до розкрою та шиття – був завершений незалежно.
Щоб втілити цей витвір мистецтва в життя, знадобилося 18 днів із залученням понад 30 кваліфікованих кравців.
Фото – Книга Рекордів Гіннеса
До цього рекорд Гіннеса з найбільшої пари джинсів належав перуанцям. У лютому 2019 року відзначилась мережа універмагів Paris, Команда з 50 осіб витратила пів року на пошиття штанів розміром із 22-поверховий будинок. В результаті їхня довжина склала 65,5 метра, а ширина 42,7 метра.
Як розповідало раніше BitukMedia, індієць продемонстрував свої інженерні здібності, створивши найменшу у світі пральну машину. Книга рекордів Гіннеса вже підтвердила, що мініатюрна розробка Себіна Саджі не має собі рівних.
Печиво було знайдено, коли сім’я чистила морозильну камеру своєї померлої родички. Фото - Linda Wiseman
У США сім’я, прибираючи будинок родички після її смерті, натрапила на незвичайну знахідку. Морозильна камера була останнім місцем, де вони очікували знайти сімейну реліквію. Вона була заморожена 84 роки тому!
Лінда Вайсман з сім’єю після смерті літньої матері прибирали в її будинку. За словами американки, її мати була одержима чистотою. “Вона була схиблена на чистоті, вона прибирала речі, які не потребували прибирання, знаєте, але цю вона зберегла”, — розповіла Вайсман.
Справа в тому, що жінка похилого віку з невідомої причини зберігала у морозильній камері печиво з 1940 року! Одне, тверде мов каміння, але із запискою. “Печиво, спечене місіс Чемберс у серпні 1940 року в будинку Бленкешип” – було написано на папері чорнилом. Стало очевидним, що раритет зберігали у морозилці не одне десятиліття, його вік становить 84 роки.
У 1940-му Сполучені Штати ще не вступили у Другу світову війну, Бінг Кросбі домінував на музичній сцені, а місіс Дора Чемберс пекла печиво…
Лінда Вайсман провела невелике дослідження та з’ясувала, що печиво приготувала бабуся дружини її дядька. Складний зв’язок сягає дядька Вайсман – Гарольда, чий перший шлюб був з онукою Чемберса.
При цьому 1940 року ще не винайшли холодильники з морозильними камерами. “Хто знає, де воно було, як воно зберігалося”, – зауважує жінка. Незважаючи на це, пам’ятне печиво “вижило”, а після смерті жінки перейшло до рук сім’ї її чоловіка, яка з невідомих причин теж взялась його зберігати.
Вайсмани досі не знають, чому саме це печиво стало реліквією. Можливо, це було останнє печиво, яке зробила місіс Чемберс, і онука вирішила зберегти його як пам’ять про неї. А, може, це був якийсь сімейний жарт.
Незалежно від того, була це сентиментальна цінність чи чиєсь унікальне почуття гумору, таємниця чудового замороженого печива може так і залишитись не розгаданою.
У будь-якому разі Лінда Вайсман вирішила повернути знахідку на місце – у морозилку. А ще пожартувала, що її синам доведеться поділити його між собою, коли її не стане.
Як розповідало раніше BitukMedia, 103-річну штучну різдвяну ялинку продали на аукціоні за £3,4 тис.
Компанія Casio відкрила передзамовлення на роботизованого улюбленця. Пухнастий робот на ім’я Мофлін зовні нагадує хом’яка або морську свинку, тільки без вух та носа. Він здатний розпізнавати і генерувати емоції, а отже може допомогти власнику у подоланні тривоги та стресу.
На відміну від електронних Тамагочі минулого, Мофліни не скаржаться на погане ставлення до них. Про їхній настрій можна дізнатися лише через мобільний додаток.
Функціонал робота-вихованця розширюються в міру взаємодії з людиною: у перші дні він видає мало звуків і рідко рухається, а вже за 50 днів Мофлін здатний висловити гнів, злість та радість. Згодом у Moflin розвивається унікальний характер і поведінка, що робить їх ще більш персоналізованими і “живими”. З часом пухнастик настільки прив’язується до свого господаря, що починає розпізнавати його голос та специфічно кивати головою.
Фото – Casio
Ці милі грудочки люблять, коли їх пестять, впізнають свого господаря і навіть намагаються притиснутись, якщо їх обійняти. У серці кожного мофліна – штучний інтелект, який і відповідає за його унікальний “характер”.
Щоб зарядити улюбленця, потрібно покласти його на спеціальну підставку на три з половиною години. Місткості акумулятора вистачає приблизно на п’ять годин безперервного “спілкування”. Вартість рободруга за передзамовленням – 398 доларів.
Як розповідало раніше BitukMedia, японських роботів-тюленів хочуть відправити на Марс разом з людьми. Вони можуть знадобитись для зняття стресу в астронавтів в умовах довгострокової місії на Червону планету.
Жителька штату Юта (США) подорожує разом зі своєю кішкою Максін. Йдеться не про комфортні вагони або каюти – ці двоє ходять разом у піші походи горами. Тварина може долати щодня понад 40 км.
34-річна Кейлін Майєр стала господаркою сіамської кішки в 2021 році і одразу вирішила виростити з неї ідеального компаньйона для тривалих подорожей.
Кейлін та її кицька обожнюють природу так само сильно, як і одна одну. Жінка завжди брала Максін в автопоїздки, навчила її долати великі відстані на повідку і спати поряд. А відколи Максін була кошеням, садовила її у наплічники.
Їхні піші прогулянки зазвичай складають від 9 до 26 км, хоча була одна пригода і на 48 км.
Зараз Максін здатна долати понад 40 км на день на лямці. Коли вона не ходить, стрибає на каміння, ганяється за кониками або лазить по деревах. Їй також подобається сидіти в рюкзаку Кейлін або на її плечах.
“Максін судилося перейняти мій авантюрний спосіб життя і любов до пригод на свіжому повітрі”, – жартує Майєр. Разом вони вже відвідали Каліфорнію, Колорадо, Айдахо, Монтану, Неваду та Юту. Тепер планують якось вибратися за кордон.
За словами американки, кішка дозволяє їй не почуватися самотньо. Жінка ділиться пригодами з Максін у соціальних мережах. Вона вважає своєю місією надихати людей якнайбільше часу проводити на відкритому повітрі. “Вважаю, що на вулиці краще, і жодна кішка не повинна бути засуджена до життя вдома. Я вірю у футуристичний світ, де до кішок ставляться так само, як і до собак. Моя мета — надихнути людей виходити на вулицю, незалежно від того, є в них хтось чи ні, і взяти свого кота з собою”.
Кейлін регулярно публікує відео, що документують її подорожі разом з Максін, і їх обожнюють 58 тис. підписників.
Як розповідало раніше BitukMedia, круїзи для котів запустила сінгапурська компанія Tall Ship Adventures. Щоправда, без господарів пухнастим все ж не обійтися. Розкішний відпочинок обіцяють і тваринам, і людям.
У Гонконгу пройшов черговий турнір з байдикування. За сон та рухливість тут дискваліфікують. Міжнародний конкурс Space-Out має на меті довести, що сидіння на місці та неробство може покращити психічне здоров’я та зменшити стрес, кажуть організатори.
Оскільки батьківщиною “спортивного” неробства вважається Південна Корея, змагання проходили у Корейському культурному центрі.
Навіть організатори були здивовані, коли заявки на участь подали понад 1200 жителів Гонконгу. 70 було відібрано на основі віку та професії, щоб включити різноманітне коло учасників. Від них вимагалось цілих 90 хвилин сидіти тихо і нічого не робити. За балачки, сон та надмірну рухливість могли дискваліфікувати.
Кожні 15 хвилин учасникам вимірювали пульс – переконатися в тому, що вони дійсно розслаблені. Прискорене серцебиття знижувало шанси на перемогу. Крім того, при виборі переможця враховувалася думка глядачів. Вони віддавали голоси за своїх фаворитів – тих, хто лінувався найефективніше.
Фото – Dickson Lee
Переможець отримав безкоштовний авіаквиток до Південної Кореї, де турніри з байдикування проводять з 2014 року. Ініціаторкою вважається корейська художниця із псевдонімом Упс-янг. На її переконання, люди недооцінюють користь неробства. Упс-янг поставила собі за мету змінити негативне ставлення до пасивного відпочинку, яке особливо гостре в Азії з її культом трудоголізму і перепрацювання.
Коли 2014-го змагання вперше відбулися на галявині перед мерією Сеула, ніхто не міг передбачити, що захід так сподобається всьому світу та що відбуватиметься в таких містах, як Пекін, Токіо, Тайбей тощо.
Фото – соцмережі
Відтоді змагання відбувається щороку. Єдиним винятком був ковідний 2020-й — того разу учасники лінувалися вдома.
Зазвичай на турнір приїжджають кілька десятків людей. Кожен отримує матрац, на якому потрібно просидіти 90 хвилин. На цей час учасник має цілковито відключитись: нічого не робити, ні про що не думати, ні на що не звертати уваги. Учасників не повинні відволікати шум, дощ або інші перешкоди.
Раніше BitukMedia роповідало про чемпіонат з лінощів в Чорногорії. Переможцем змагання стає той, хто зможе довше за інших лежати, нічого не роблячи.
Пара з Віксбурга (США) народила свою третю дитину в досить нетрадиційному місці – на парковці однієї з їхніх улюблених броварень. Власник закладу пообіцяв забезпечити немовля безкоштовним запасом пива на все життя. Але мине ще понад 20 років, перш ніж щасливчик зможе отримати свою першу пінту хмільного.
Кайл Бейкер з Мічигану не одразу зрозуміла, що в неї почалися пологи. Жінка відчула сильний біль у животі та зателефонувала чоловікові Аарону. Коли він дістався додому, перейми в Кайл посилилися. Подружжя вирушило до лікарні, проте на шляху стало зрозуміло, що вони можуть не встигнути. Тоді Кайл та Аарон вирішили зупинитися на парковці улюбленої пивоварні – One Well Brewing. Туди чоловік породіллі викликав швидку.
Вже за кілька хвилин, ще до прибуття медиків, на світ з’явився малюк. Його назвали Форрест Веллс Бейкер, друге ім’я новонародженому дали на честь броварні.
“Ми жартували, що Форрест просто хотів заскочити випити пива дорогою до лікарні, як це зробив би його батько”, – згадує Кайл.
У закладі також зраділи народженню Форреста. На честь малюка броварня випустить спеціальний ель криваво-жовтогарячого кольору. На початку цього місяця Кайл та Аарон навіть взяли участь у змішуванні інгредієнтів для нового напою.
Власник One Well Brewing Кріс О’Ніл пообіцяв, що Форрест Веллс Бейкер зможе все життя насолоджуватися безкоштовним пивом, коли стане дорослим. “Одна гарна обіцянка: народи дитину на парковці — і вона отримає безкоштовне пиво на все життя”, — пожартував він.
Як розповідало раніше BitukMedia, двійнята з американського штату Нью-Джерсі народилися в різні роки. Езра Гамфрі народився 31 грудня минулого року – якраз на татів День народження. А його брат Езекиїл уже 1 січня 2024-го.
Індієць продемонстрував свої інженерні здібності, створивши найменшу у світі пральну машину. Книга рекордів Гіннеса вже підтвердила, що мініатюрна розробка Себіна Саджі не має собі рівних.
Малесенький прилад Себіна Саджі навіть менший за тамагочі!
Аби претендувати на рекорд, винахідник мав продемонструвати, що його мініатюрна пральна машина справна та може виконувати повний цикл — прати, полоскати та віджимати. І це за розмірів 32.5 x 33.6 x 38.7 мм!
Пральна машина, для вимірювання якої Саджі знадобилися спеціальні цифрові штангенциркулі, важить лише 25 г, що трохи важче двох печив OREO.
На відео Себін, демонструючи свою машину, берє лише дрібку прального порошку і наливає воду, потім закриває її та вмикає.
Чоловік сказав, що збирався створити свою машину-рекордсменку, щоб здійснити свою мрію стати “частиною команди Книги рекордів Гіннеса”.
Подивитись на дрібне диво зібрався натовп. Коли ж оголосили результати вимірювання, публіка вибухнула оплесками. “І хоча це абсолютно непрактично для прання, це дуже весело!”, – зазначає сайт Книги Гіннеса.
Цікаво, що найменший у світі пилосос також нещодавно був створений в Індії. Його розмір по найкоротшій осі лише 0,65 см.
Як розповідало раніше BitukMedia, японський виробник іграшок вирішив відсвяткувати 50-річчя кубика Рубіка. До ювілею було вирішено створити найменший у світі кубик. Він дійсно дуже дрібний, адже виконаний у масштабі 1:1000 до оригіналу.
В Антарктиці набирає обертів весна і навколо острова Галіндез, де розташована українська станція “Академік Вернадський”, скресає морська крига. Очікувано тисячі субантарктичних пінгвінів повертаються сюди, щоб зайняти найкращі місця для гніздування.
Про це повідомляє Національний антарктичний науковий центр.
Повідомляють, що наприкінці минулого тижня біолог 29-ї УАЕ Світозар Давиденко нарахував на острові понад 3,5 тис. цих птахів. І вони продовжують прибувати.
“Деякі скелі, що гарно підходять для побудови гнізд, вже визирають з-під снігу, тому пінгвіни активно ділять між собою такі ділянки”, – зазначив науковець.
Науковці пояснюють, що незабаром у пінгвінів починається період гніздування: орієнтовно кінець жовтня – початок листопада, залежно від погоди. Субантарктичні пінгвіни будують гнізда з камінців, надаючи перевагу на підвищеннях.
Скільки загалом буде пінгвінів, наразі невідомо. Торік їхня кількість на острові Галіндез була рекордною – 7 тис. птахів.
Полярники обіцяють розповісти про появу в пінгвінів перших яєць і малюків.
Як розповідало раніше BitukMedia, до української антарктичної станції “Академік Вернадський” завітали субантарктичні пінгвіни, яких ще називають віслюковими або дженту. Полярники здивовані таким “гостям”, адже зазвичай взимку птахи покидають острів Галіндез.
У британському музеї можна "поговорити" з давно вимерлими тваринами за допомогою ШІ. Фото - University of Cambridge
На допомогу приходить штучний інтелект (ШІ). У Музеї зоології Кембриджського університету відтепер можна буде “поспілкуватися” з давно вимерлими тваринами. Істоти можуть спілкуватися та ділитися своїми історіями голосом або ж текстовими повідомленнями через мобільні телефони відвідувачів. “Заговорять” 13 видів, зокрема птах додо, нарвал, фінвал, червона панда та тарган.
Якщо музейні забальзамовані тіла, скелети та опудала здаються надто мовчазними, не переймайтесь. Можливостей ШІ достатньо, щоб їх розговорити. Понад дюжина експонатів – від американського таргана та залишків дронта (додо), до опудала червоної панди та скелета фінвала – спілкуватимуться з відвідувачами Музею зоології Кембриджського університету вже від 15 жовтня.
Проєкт розробила компанія Nature Perspectives, яка створює моделі ШІ, аби допомогти зміцнити зв’язок між людьми та світом природи.
“Оснащені індивідуальностями та акцентами, мертві істоти та моделі можуть спілкуватися голосом або текстовими повідомленнями через мобільні телефони відвідувачів. Технологія дозволяє тваринам розповісти про час, проведений на Землі, і проблеми, з якими вони зіткнулися, в надії подолати апатію до кризи біорізноманіття”, – зазначають у виданні.
Для кожного експоната ШІ отримує конкретні відомості про те, де мешкав зразок, його природне середовище та як він потрапив до колекції, а також усю доступну інформацію про види, які він представляє. Кожна з них змінює свій тон відповідно до віку співрозмовника, і вони можуть розмовляти більш ніж 20 мовами, зокрема іспанською та японською. Наприклад, качкодзьоб має австралійський акцент, червона панда — гімалайський, а крижень звучить як британець.
ШІ наділив крижня британським акцентом. Фото – University of Cambridge
“Частиною експерименту є перевірка того, чи змінять люди ставлення до тварин, якщо ми дамо їм власний голос. Чи можемо ми змінити суспільне сприйняття, наприклад, таргана, давши йому голос?” – сказав Джек Ешбі, помічник директора музею.
Він сподівається, що завдяки “живим розмовам” з експонатами відвідувачі дізнаються про них більше інформації, ніж можна помістити на стендах. “Коли ви розмовляєте з цими тваринами, вони дійсно здаються особистостями – це дуже дивний досвід. Я почав із запитань на зразок: “Де ти жив?” і “Як ти помер?”, але закінчилося набагато більш людськими запитаннями”, – розповів співробітник музею.
Фото – J.Garget, University of Cambridge
Штучний інтелект пропонує відповіді на низку запитань, наприклад на запит “розкажи мені про життя у відкритому океані”, але відвідувачі можуть запитувати все, що їм заманеться. Наприклад, коли нелітаючого вимерлого птаха додо запитали, чим він харчувався, той “описав” свій маврикійський раціон – фрукти, насіння та випадкові дрібні безхребетні. Також він “пояснив”, що його сильний вигнутий дзьоб ідеально підходить для розколювання твердих фруктів дерева тамбалакок.
Експонат, оснащений штучним інтелектом, також озвучує інформацію щодо того, чи варто людям намагатися повернути вид за допомогою клонування.
“Навіть із передовими технологіями для повернення додо знадобиться не лише наша ДНК, але й делікатна екосистема Маврикію, яка підтримує наш вид. Це гостре нагадування про те, що справжня сутність будь-якого життя виходить за межі генетичного коду – воно складно вплетене в його природне середовище існування”, – “пояснює” експонат. Щоб почати розмову з експонатом, відвідувачі скануватимуть своїми телефонами QR-код, розташований біля тварини.
Як розповідало раніше BitukMedia, акула, яка вбила російського туриста в Єгипті, стала музейним експонатом.
У Чикаго пройшов один з головних марафонів світу, і без рекордів тут не обійшлося. Кенійська легкоатлетка Рут Чепнгетич відзначилась двічі: дійшла до фінішу першою та встановила новий світовий рекорд, побивши досягнення попередньої рекордсменки майже на дві хвилини.
Чемпіонка світу-2019 Рут Чепнгетич (Ruth Chepngetich) встановила нове світове досягнення у марафоні серед жінок. Досі рекорд серед жінок-марафонців утримувала Тігіст Ассефа (Tigist Assefa) з Ефіопії. 2023-го року на Берлінському марафоні вона подолала дистанцію в 42 км за 2 години, 11 хвилин та 53 секунди. До слова, на Олімпійських іграх у Парижі бігунка здобула срібло.
І от новий світовий рекорд 2 години, 9 хвилин та 56 секунд. Тобто. кенійка Рут Чепнгетич покращила рекорд майже на 2 хвилини і стала першою жінкою, яка “вибігла” з 2-х годин 10 хвилин.
За словами Чепнгетич, вона з самого спочатку готувалася продемонструвати дуже високий результат і націлювалася на рекорд. В результаті перші п’ять кілометрів вона пробігла лише за 15 хвилин, а першу половину дистанції завершила за 1 годину 4 хвилини та 16 секунд. Це найшвидший час проходження півмарафону у США.
У результаті за 2 години 9 хвилин та 56 секунд Рут Чепнгетич заробила $150 тис.: 100 тис. їй принесла перемога, ще 50 тис. вона здобула за побитий рекорд.
“Світовий рекорд знову належить Кенії. Я щаслива, не знаю, як це пояснити”, – заявила рекордсменка. Саме у Чикаго у 2019-му срібний призер Ігор-2020 Бріджид Косгей з Кенії встановила світовий рекорд. Він тримався 4 роки, поки його не побила Ассефа у Берліні.
Рут Чепнгетич виграла марафон Чикаго втретє. Раніше легкоатлетка добивалася цього у 2021 та 2022 роках, а минулого року стала другою.
Фото – соцмережі
Чиказький входить до великої шістки марафонів, які є головними для професійних бігунів. Інші пʼять – в Токіо, Бостоні, Лондоні, Берліні та Нью-Йорку.
Як розповідало раніше BitukMedia, 33-річна французька легкоатлетка Аліса Фіно освідчилася своєму коханому Бруно Мартінесу після забігу на 3 км під час Олімпійських ігор у Парижі. Бігунка стала перед чоловіком на одне коліно та подарувала значок “Любов у Парижі”. Пара у стосунках уже 9 років, тож спортсменка вирішила скористатися нагодою.
Пташенята африканського пінгвіна, що знаходиться під загрозою зникнення, з’явилися на світ в одному з британських зоопарків. Їх назвали Ноелом та Ліамом — на честь братів Ґаллагер, учасників рок-гурту Oasis.
Африканські пінгвіни — це вид на межі зникнення. В дикій природі залишилося лише близько 40 тис. особин.
Ліам і Ноел стали першими пташенятами, які цього року вилупилися в зоопарку Хартфордшира. Співробітників зоопарку на подібні імена надихнули завзяті та норовливі характери малюків, які вже виявляють самостійність.
У зоопарку Хартфордшира повідомили, що дитинчата африканських пінгвінів вилупилися e серпні і “вже виказують ознаки незалежності, вибираючись із гнізда раніше, ніж це прийнято у представників їхнього виду”.
“Такий ранній розвиток свідчить про їхнє здоров’я”, — йдеться в прес-релізі зоопарку.
У зоопарку заявили, що “життєрадісні та енергійні” Ноель та Ліам заслужили на свої прізвиська – їх прозвали “маленькими жахастиками”.
Як розповідало раніше BitukMedia, у Честерському зоопарку у Великій Британії з’явилося на світ одразу 11 пінгвінят Гумбольдта – птахів, які перебувають під загрозою зникнення. Такої кількості пташенят за один сезон у зоопарку не народжувалося останні 10 років.
В Англії бавилися зрілими каштанами. В графстві Нортгемптонширпройшов традиційний чемпіонат світу з гри у конкер. Учасникам необхідно прикріпити каштан до мотузки та розколоти ним якнайбільше каштанів противника.Цьогоріч розважитись прийшли понад дві тисячі людей.
Щоб перемогти на World Conker Championships, потрібно також дотримуватись суворих правил: гравці, зокрема, самі повинні принести каштани і мотузочки завдовжки 20 см, а також завдати не більше трьох ударів по каштану супротивника. Суперники мають розбити конкер опонента за меншу кількість ударів. Виграє той учасник, чий плід залишиться цілим.
Фото – соцмережі
Головним приводом для занепокоєння цього року були сильні вітри, які суттєво зменшили врожай каштанів. Однак у результаті горіхів усім вистачило — для гри їх знадобилося близько 2 тис.
Деякі учасники відповідально підійшли до заходу та підготували костюми: один гравець, наприклад, надів на голову капелюх у вигляді Йоди із “Зоряних війн”, а інший — головний убір у вигляді каштана. Переможців за традицією нагородили кубками.
Келсі Баншбах з США та 82-річний місцевий мешканець Девід Джакінс, більш відомий як “Король Конкеру”, зрештою стали чемпіонами серед жінок і чоловіків.
Фото – The World Conker Championships
Перша згадка цієї гри датується серединою XIX століття. А офіційні чемпіонати з конкеру проводять з 1965-го. Щоправда, тоді у змаганнях брали участь лише чоловіки. Жінки вступили у боротьбу 1988-го. Щодругої неділі жовтня у невеликому селі Ештон збираються любителі каштанів з усієї планети.
Конкер – популярна англійська дитяча гра. А игадали її британські рибалки, які в умовах поганої погоди не могли вийти в море на промисел. Щоб згаяти час вимушеного неробства, вони збирали плоди каштана, прикріплювали до них мотузки і змагалися в точності та силі удару.
У рамках турніру також організують збір для благодійних організацій, які підтримують людей із порушеннями зору. Загалом за ці роки вдалося зібрати понад £400 тис.
Як розповідало раніше BitukMedia, десятки людей з різних країн взяли участь у Куперсхілдській сирній гонці поблизу Глостера у Великій Британії. Вони несамовито бігли з пагорба заввишки 183 метри, намагаючись наздогнати голівку сиру.
За дослідження про бідні та багаті країниколективу вченихприсудилиНобелівську премію 2024 року з економіки. Троє американських вчених – Дарон Аджемоглу, Саймон Джонсон та Джеймс Робінсон – отримали нагороду “за дослідження процесів формування інститутів та їхнього впливу на економічне процвітання”.
Про це повідомляється в соцмережах Нобелівського комітету.
Премію з економіки пам’яті Альфреда Нобеля було засновано Держбанком Швеції 1968 року. Аджемоглу, Джонсон і Робінсон стали її лауреатами, оскільки у своїх дослідженнях показали, як формуються громадські інститути та як вони та верховенство закону впливають на добробут у різних країнах.
Цьогорічні лауреати продемонстрували важливість соціальних інститутів для процвітання країни. Суспільства зі слабким верховенством закону та інститути, що експлуатують населення, не сприяють зростанню або змінам на краще, йдеться у прес-релізі Шведської королівської академії наук.
Дослідження говорить, що одним із пояснень відмінностей у добробуті країн є суспільні інституції, запроваджені за часів колонізації. Коли європейці колонізували країни по усьому світу, інституції в цих суспільствах змінилися. У деяких місцях колонізатори хотіли лише експлуатувати корінне населення та видобувати ресурси. В інших же вони сформували інклюзивні політичні та економічні системи для довгострокової вигоди європейських мігрантів. Це у майбутньому призвело до процвітання. Таким чином економісти пояснюють, чому колишні колонії, які колись були багатими, тепер бідні, і навпаки.
У 2012 році Дарон Аджемоглу разом з Робінсоном випустив книгу “Чому одні країни багаті, а інші бідні”, яка стала бестселером.
Розмір Нобелівської премії з економіки ідентичний розміру інших премій: у 2024 році він становить 11 млн шведських крон (трохи більше $1 млн). Нагороду лауреати отримають на урочистій церемонії у Стокгольмі – вона відбудеться 10 грудня, у день смерті Альфреда Нобеля.
Нинішня Нобелівська премія з економіки вже 56-та, першу таку нагороду присудили в 1969 році. Загалом цієї премії удостоїлися 96 осіб.
Нагадаємо, у 2023 році нагорода була присуджена Клаудії Голдін – економісту з Гарвардського університету, з формулюванням “за поліпшення нашого розуміння становища жінок на ринку праці”. Професорка Голдін у своїх дослідженнях з’ясувала, чому жінки все ще заробляють менше за чоловіків, хоча здається, що в багатьох сферах вже досягнуто рівність статей.
Як розповідало раніше BitukMedia, 11 жовтня Нобелівську премію миру-2024 вручили японській організації Nihon Hidankyo. Вона об’єднує людей, які вижили при атомних бомбардуваннях Хіросіми та Нагасакі.
Натхненні супергеройськими коміксами та павуками дослідники з Університету Тафтса (США) створили унікальну технологію, яка дозволяє випускати павутину, здатну піднімати предмети. Перелітати з даху на дах поки ще не вийде, але матеріал вже відтворює чимало можливостей павутиння з коміксів.
Шматок рідкого шовку швидко твердне і перетворюється на липке міцне волокно, яке може піднімати об’єкти у 80 разів важчі за саме “павутиння”. Звучить знайомо? У новому дослідженні вчені описали технологію, натхненну Людиною-павуком.
Нещодавно створений подібний до павутиння матеріал дуже потішить шанувальників коміксів. Людина-павук офіційно на крок ближче до появи в реальному житті. Звичайно, це ще не перельоти з будівлі до будівлі, але здається, це вже скоро.
Дослідники створили спеціалізовану рідину, яка при виштовхуванні з голки миттєво застигає в нитку, що чіпляється за предмети. В основі розчину – шовкові кокони шовкопряда. Дослідники виділили з коконів білок фіброїн, який при правильних добавках може швидко затвердіти у повітрі. Цей процес дозволяє не тільки створити стійку павутину, але і зробити її міцною та липкою.
Створюючи нитки, вчені надихалися природою: наприклад, павуки та деякі комахи виробляють шовк для будівництва сітей та коконів. Проте дослідники пішли далі і вдосконалили матеріал – зробили його подібним до павутини Людини-павука. Він здатний “вистрілювати” нитками та прилипати до об’єктів на відстані.
Один з ключових моментів дослідження стався випадково: учасник дослідження зауважив, що при чищенні лабораторного посуду ацетоном утворюється ниткоподібна структура. Це спостереження привело до розуміння того, як прискорити процес затвердіння волокон за допомогою дофаміну та ацетону, дозволяючи формувати міцні та липкі волокна майже миттєво.
Штучні нитки поки поступаються за міцністю натуральному шовку павука. Але вони вже здатні піднімати об’єкти, що перевищують власну вагу у 80 разів. Вчені продемонстрували, як їхній павутинний прототип може підняти різні предмети (болти, скальпелі, пробірки та шматки деревини) з відстані до 12 сантиметрів.
Дослідники передбачають низку застосувань волокон. Зокрема, йдеться про тканинну інженерію, доставку ліків, створення біоматеріалів та адгезивних поверхонь. Хоча штучні волокна не досягають міцності натурального павутинного шовку, який приблизно в 1000 разів міцніший, дослідники прагнуть продовжувати вдосконалювати свій липкий матеріал.
Як розповідало раніше BitukMedia, групі вчених з Фінляндії вдалося розробити найбільш водостійкий матеріал у світі. За словами авторів дослідження, цей матеріал є настільки слизьким, що з нього скочуються будь-які рідини. Ця технологія може застосовуватися для захисту водостічних труб, виготовлення смартфонів, сантехніки, човнів тощо.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
