Вівторок, 19 Травня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 61

$30 тис. за батьківський біль: унікальний лист Френка Сінатри продають на аукціоні

0
Сина Френка Сінатри, Френка Сінатру-молодшого, викрали у 1963 році. Фото - Arthur Pomerantz/New York Post Archives

Викрадення, викуп й обітниця мовчання — ця історія могла б стати сюжетом голлівудського трилера. Але у 1964 році вона була реальністю для Френка Сінатри. І саме тоді легендарний співак написав листа, який показав його не як зірку сцени, а як батька, готового на все заради сина. Тепер цей документ уперше стане надбанням публіки.

Про це розповідає New York Post.

У Лос-Анджелесі готуються до торгів, які вже привернули увагу колекціонерів та шанувальників музики. Аукціон Bonhams’ Unplugged & Unforgettable Music Auction виставляє на продаж шість сторінок рукописного листа Френка Сінатри, датованого 1964 роком. У ньому співак розповідає про викрадення сина, Френка-молодшого. Очікувана ціна лота — до 30 тис. доларів.

Лист адресований тюремному капелану Роджеру Шміту, який опікувався одним із викрадачів. Священик закликав Сінатру пробачити злочинців, і саме у відповіді артист проявив той бік себе, який рідко бачили публічно: відвертий біль і батьківську вразливість.

8 грудня 1963 року Френка Сінатру-молодшого викрали два злочинці-аматори — Баррі Кінан та Джо Амслер. Того дня 19-річний Френк, який також був музикантом, виступав з оркестром у казино на березі озера Тахо. Озброєні злочинці увірвалися до його номера перед концертом, зв’язали юнака та відвезли до Лос-Анджелеса.

ФБР розробило спеціальний план, згідно з яким діяв Сінатра. Він погодився віддати злочинцям $240 тис. Після цього Кінан та Амслер відпустили сина зірки неушкодженим, а вже невдовзі їх заарештували, відстеживши за купюрами.

Злочинців засудили до довічного ув’язнення та додаткових 75 років ув’язнення. Капелан в’язниці, в якій утримували Кінана та Амслера, просив Сінатру пробачити їх.

Фото – bonhams.com

У своєму листі священикові Френк Сінатра згадує чутки про те, що музикант нібито сам організував викрадення свого сина заради просування музичної кар’єри останнього.

“Їхня поведінка, яка виразилася в тому, що вони допустили заяву про “містифікацію”, була, на мій погляд, ще одним злочином проти суспільства”, – написав Сінатра. Він також додав, що “хмара підозр, що нависла над головою [Френка-молодшого], продовжуватиме негативно впливати на його життя та кар’єру”.

Попри арешт злочинців, пише видання, ця історія залишила тінь на репутації юнака, який пізніше теж зробив музичну кар’єру й помер у 2016-му у віці 72 років.

Продавець реліквії – син чоловіка, який був ув’язнений у тій самій в’язниці, де працював Шміт. Його батько працював на Шміта, і капелан подарував йому листа, який знаходиться в його родині з 1964 року. Відтоді документ ніколи не бачили публічно.

“Цей лист – не про Сінатру-зірку, а про Сінатру-сім’янина. Він відкриває завісу над особистим світом легенди й робить його ближчим до нас”, – зазначила Кеті Аллен, спеціалістка аукціонного дому Bonhams.

Як розповідало BitukMedia, рідкісний примірник Конституції США продали з аукціону за $9 млн. До нашого часу збереглося лише вісім таких раритетів, сім з яких перебувають у державній власності. Документу майже 240 років.

Солона небезпека: улюблена приправa загрожує втратою слуху

0
Фото - з відкритих джерел

Ви вже чули, що перебір солі шкодить серцю. Але нове масштабне дослідження доводить: сіль може “вимикати” ще й слух. І тих, хто завжди тягнеться за солянкою, це стосується найбільше. Такого висновку дійшли дослідники з Південної Кореї.

Про це розповідає Newsweek.

Часте додавання солі до їжі може бути пов’язане з підвищеним ризиком втрати слуху, стверджують південнокорейські дослідники. Їхня робота стала першою у світі масштабною оцінкою цього чинника, повідомляє видання.

У дослідженні взяли участь майже пів мільйона людей віком від 40 до 69 років із бази UK Biobank, які на старті мали нормальний слух. Вони самостійно вказували, як часто досолюють страви і вживають солоні продукти: “ніколи/рідко”, “іноді”, “зазвичай” чи “завжди”. За станом здоров’я учасників спостерігали упродовж 11 років.

За кілька років спостереження з’ясувалося: ті, хто “завжди” додає сіль, мали на 23% вищий ризик розвитку втрати слуху, ніж ті, хто робив це рідко або ніколи.

Автор роботи, біомедичний дослідник Йонгджі Хан з Університетської лікарні Кьонбук, пояснив: “Раніше подібні дослідження були невеликими й не дали чітких результатів. Наше — перше масштабне підтвердження того, що саме частота додавання солі пов’язана з ризиком втрати слуху, навіть після врахування інших факторів”.

Найбільший зв’язок між сіллю та втратою слуху виявлено у молодих людей, чоловіків, а також у тих, хто не мав діабету чи гіпертонії. У людей з вже зниженим слухом ця залежність була слабшою.

За даними Американської кардіологічної асоціації, середній американець споживає понад 3 300 мг натрію на день — тоді як рекомендована норма не перевищує 2 300 мг, а оптимальна — лише 1 500 мг.

Вчені нагадують: втрата слуху — багатофакторний розлад, що залежить від генетики, довкілля та стилю життя. Вік і гучні звуки лишаються головними причинами, але запобіжні фактори на кшталт дієти теж мають значення.

У підсумку команда підкреслює: зменшення споживання солі — простий і доступний спосіб знизити ризик втрати слуху, особливо для молодших і відносно здорових людей. “Наші результати свідчать: сіль може бути модифікованим фактором ризику. Якщо відмовитися від звички постійно досолювати страви, можна зберегти слух на довше”, – зазначив Хан.

Як розповідало BitukMedia, американське Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) вперше за 30 років переглянуло визначення “здорової” їжі. Зі списку виключили білий хліб, сильно підсолоджений йогурт і пластівці. Але і нові продукти додали.

Хижак проти Фелпса: ягуар влаштував рекордний заплив

0
Фото - Matthias Graben/imageBROKER RF/Getty Images

У Бразилії ягуар влаштував справжній заплив чемпіонів: дорослий самець переплив щонайменше 1,3 км через водосховище Сьєрра-да-Меса. Це найдовша зафіксована дистанція для цих диких кішок. Інтрига: що ж підштовхнуло хижака до такого марафону?

Про це розповідає New Scientist.

У центральній Бразилії фотопастки зафіксували унікальну поведінку дикої кішки. Дорослий самець ягуара подолав вплав відстань щонайменше 1,3 км, щоб дістатися острова у водосховищі греблі Сьєрра-да-Меса. Це найдовший задокументований заплив серед ягуарів, які зазвичай уникають тривалих водних маршрутів.

Дослідники припускають, що шлях хижака міг бути ще довшим. Щоб дістатися острова, тварині довелося або зробити першу зупинку на меншому острові після кілометрового запливу, а тоді подолати ще 1,3 км, або ж зважитись на справжній марафон — одразу 2,3 км без жодної передишки.

Згідно з наявними даними, раніше не фіксувалося випадків подолання ягуарами водних перешкод понад 200 метрів. Відомо, що ці хижаки демонструють чудові здібності до плавання і навіть полюють на кайманів у водному середовищі.

Ідентифікація особини стала можливою завдяки унікальному візерунку шерсті. У травні 2020 року камери зафіксували цього самця на материку, а в серпні 2024 року його виявили на острові.

Мотивація такого тривалого плавання залишається незрозумілою. Можливо, це була спроба дістатися нових мисливських угідь, уникнути конкурента чи знайти партнерку. “Острів відносно малий. Наскільки нам відомо, там немає здобичі, яка могла би стати суттєвою принадою”, — розповів Леандро Сілвейра з Фонду збереження ягуарів у Бразилії.

Ягуари добре відомі своєю любов’ю до води й уміють плавати, але настільки довгих дистанцій раніше не реєстрували.

Зафіксований результат перевищує досягнення інших великих кішок: пуми з нашийником-міткою долали 1,1 км до острова Скуаксін біля узбережжя Вашингтона, а леви в Уганді перетинали водні перешкоди завдовжки до 1–1,5 км.

Дослідники припускають, що ягуари здатні перепливати і більші відстані. Екологічна станція Maracá-Jipioca (Estação Ecológica de Maracá-Jipioca), природна територія у штаті Амапа на півночі Бразилії, розташовані більш ніж за 5 км від бразильського узбережжя. Припускають, що тамтешня острівна популяція підтримує генетичний обмін з материковими родичами через подібні міграції.

У будь-якому разі цей випадок ставить нову позначку у спостереженнях за найбільшими кішками Америки й показує, що їхня витривалість значно вища, ніж вважалося раніше.

Як розповідало BitukMedia, 10-річний лев Джейкоб, який втратив одну з лап у браконьєрській пастці, здійснив заплив на 1,5 км через канал, що кишів крокодилами. Це, ймовірно, найдовший заплив, коли-небудь зафіксований серед диких левів. 

Антарктичний “Х-фактор”: морські леопарди обирають колискові як саундтрек кохання (ВІДЕО)

0
Фото - ecoregistros.org

В Антарктиді в нічній тиші крижане море раптом починає “гудіти” від незвичних звуків. Це не вітер і не айсберг, що тріщить — це самці морських леопардів співають під водою пісні, що нагадують… дитячі колискові. І саме в цих мелодіях — ключ до їхнього кохання і продовження роду.

Про це розповідає Science Alert.

Уперше у світі вчені дослідили шлюбні співи морських леопардів і виявили несподіване: за структурою вони напрочуд схожі на людські дитячі віршики.

Під час сезону розмноження, що триває з кінця жовтня до початку січня, самці морських леопардів (Hydrurga leptonyx) щоночі влаштовують підводні концерти. Їхні виступи можуть тривати до 13 годин. Кожні дві хвилини вони виринають, щоб набрати повітря, і знову занурюються у глибини. Своїми трелями й покрикуванням ці тюленеві приваблюють самиць.

Хоча ці гіганти важать близько 320 кілограмів, їхні голоси вражають несподівано високими нотами, схожими на цвіркунові.

Співавторка цього дослідження Трейсі Роджерс ще у 1990-х роках проїхала на своєму квадроциклі через антарктичний лід до краю моря та позначила 26 тюленів-самців фарбою, поки вони спали. Потім вона повернулася, щоб записати їхні “нічні соло”. 

Саме ці записи лягли в основу сучасного дослідження. Вчені проаналізували послідовність звуків за рівнем ентропії — показником, що визначає передбачуваність чи випадковість мелодії.

Результат вразив: пісні тюленів за рівнем повторюваності й структурної простоти виявилися найближчими до… людських дитячих пісеньок, на кшталт Twinkle, Twinkle, Little Star чи Люлі-люлі”. Саме ця передбачуваність і сталість ритмів дозволяє тюленю співати одну й ту саму мелодію тижнями, а слухачам — безпомилково впізнавати виконавця.

Кожен самець має власну послідовність звуків, за якою інші особини можуть “впізнати” його під водою. Як саме тварини вчать пісні, поки що неясно. Морські леопарди живуть поодинці, мабуть, вони передають один одному навички співу через самок: вони теж вміють виконувати пісні, але не так довго. Самки співають лише кілька годин у дні, коли готові до продовження роду.

Як зазначають науковці, така одноманітність може бути еволюційною перевагою: чим чіткіше й передбачуваніше звучить спів, тим легше самцю продемонструвати свою силу й витривалість, а самкам — вибрати партнера. Подібний принцип працює і в інших морських ссавців, наприклад у кашалотів.

Зараз науковці сподіваються повернутися до Антарктиди з сучасною апаратурою. Адже минуло понад 30 років від перших записів, і є шанс почути, як еволюціонували ці “колискові під кригою”.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники з дослідницької станції Академік Вернадський під час виїзду зустріли на крижині самицю морського леопарда. Ця тварина – один з головних хижаків Антарктики: полює на пінгвінів та тюленів (насамперед дитинчат), хоча і сама належить до родини тюленевих.

Диригент без палички, який підкорив світ: вийшла пам’ятна монета до 150-річчя Кошиця

0
Зображення - НБУ/ Facebook

Він вивів українську пісню на світову сцену й подарував планеті мелодію, яка стала символом Різдва. До 150-річчя від дня народження хорового диригента Олександра Кошиця Національний банк України презентував пам’ятну монету, присвячену митцю, завдяки якому світ почув “Щедрика”.

Про це повідомили в НБУ.

Національний банк України випустив пам’ятну монету “150 років від дня народження Олександра Кошиця” в серії “Видатні особистості України”. Саме цей диригент уперше представив світові “Щедрика” Миколи Леонтовича, який із часом перетворився на відомий різдвяний гімн Carol of the Bells.

У 1919 році Кошиць створив Українську республіканську капелу, покликану репрезентувати Україну за кордоном. Під його орудою хор здійснив п’ятирічне турне 17-ма країнами, давши близько 600 концертів. У репертуарі звучали обробки народних пісень, духовна музика та твори українських композиторів.

Диригентський стиль Кошиця — без палички, лише очима, руками й мімікою. “Стиль Кошиця вирізнявся емоційністю, пластичністю та глибоким розумінням фольклору. Його мистецтво вражало вибагливу публіку та дарувало українській пісні крила, щоб вона могла злетіти над кордонами як голос нації, що прагне свободи, гідності й визнання”, – пише пресслужба Нацбанку.

Нову монету з нейзильберу випустили номіналом дві гривні. На аверсі — зображення гастрольного маршруту Української республіканської капели, на якому позначили міста, де вона виступала. Між назвами міст – силуети ластівок “як метафора духовного польоту, вільного руху та поширення українського мистецтва у світі”.

На реверсі зобразили портрет Олександра Кошиця, з особливою увагою до його рук, що стали “інструментом” диригента. Тлом слугує хвиляста, динамічна поверхня, що розходиться від герба Української Народної Республіки, символізуючи поширення української культури світом завдяки гастрольному турне капели.

Над монетою працювали художники Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук. Скульптор монети — Володимир Атаманчук. Монету створили тиражем до 50 тис. штук.

Випуск монети — не лише вшанування ювілею, а й нагадування про силу культурної дипломатії. Сто років тому Кошиць із капелою фактично був амбасадором України у світі, показуючи її через музику. Тепер монета стала символом того, як мистецтво формує образ нації не менш потужно, ніж політика.

Як розповідало BitukMedia, українська пам’ятна монета “Країна супергероїв. Дякуємо медикам!” здобула перемогу в номінації “Найбільш надихаюча монета” на престижному міжнародному конкурсі Coin of the Year – “Монета року”. Вона також увійшла до десятки найкращих монет світу.

Принц Гаррі вперше приїхав до Києва побачити “реальні руйнування, завдані війною”

0
Британська газета опублікувала фото, де принца зустрічають на залізничному вокзалі у Києві. До столиці він приїхав разом з командою Invictus Games Foundation. Фото - David Levene/The Guardian

Британський принц Гаррі приїхав до Києва з несподіваним візитом. Його. мета – підтримати українських ветеранів і поранених військових. Герцог Сассекський заявив, що хоче зробити “все можливе” для їхньої реабілітації та відновлення, адже війна вже залишила з постійними інвалідностями понад 130 тис. людей.

Про це пише The Guardian.

Принц Гаррі, засновник Invictus Games Foundation, прибув до Києва на офіційне запрошення українського уряду. Разом із командою Фонду він представить нові ініціативи, спрямовані на підтримку та спортивну реабілітацію військових, які отримали тяжкі поранення у війні з росією.

“Ми не можемо зупинити війну, але можемо зробити все можливе, щоб допомогти процесу відновлення”, – сказав Гаррі в інтерв’ю The Guardian під час подорожі до столиці нічним потягом.

За словами герцога, його завдання — не лише підтримати реабілітацію, а й “продовжувати гуманізувати людей, які пройшли через цю війну”, щоб світ не звикав до трагедії.

Фото – David Levene/The Guardian

Ініціатива виникла після зустрічі з Ольгою Руднєвою, директоркою реабілітаційного центру Superhumans у Львові. Принц відвідував центр ще у квітні, а кілька місяців тому випадково зустрів Руднєву у Нью-Йорку. “Я запитав, що можу зробити. Вона відповіла: найбільший вплив матиме твій візит до Києва”, – розповів Гаррі.

Це не перший візит молодшого сина короля Британії Чарльза до України під час повномасштабного вторгнення, раніше він уже приїжджав до Львова. Принц підкреслив, що Львів, розташований далеко від лінії фронту, не дає відчути масштаб руйнувань, тоді як у Києві він уперше побачить “реальне обличчя війни”.

Під час нинішнього візиту принц відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні та зустрівся з ветеранами війни. Очікується, що він також зустрінеться із прем’єр-міністром України Юлією Свириденко.

Видання нагадує:

  • Україна вперше взяла участь в Invictus Games у 2017 році. Від початку війни з росією інтерес і потреба в цих змаганнях зросли в рази. Йдеться про міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі, засновані Гаррі у 2014 році для участі в спорті постраждалих на війні солдатів. Сам герцог Сассекський прослужив у британській армії 10 років.
  • На іграх у Гаазі (Нідерланди) два роки тому українська команда справила сильне враження: деякі спортсмени буквально поверталися з поля бою й потім знову туди вирушали.
  • За даними Міністерства у справах ветеранів, вже понад 22 тисячі ветеранів скористалися спортивними програмами реабілітації – від абонементів у спортзали до відвідувань басейнів.
  • Гаррі став другим членом королівської сім’ї, який відвідав Україну після Софі, герцогині Единбурзької, яка побувала в Києві минулого року.


Подібні візити — це не лише політичний жест, а й потужний інформаційний сигнал. Присутність члена британської королівської родини в Україні допомагає знову привертати увагу світу до війни, що триває вже понад три роки, і нагадує про потребу підтримки не лише на полі бою, а й у довготривалій реабілітації військових.

Фото – Руслан Приходько/ Facebook

Як розповідало BitukMedia, принц Гаррі у Лондоні вдягнув браслет Superhumans на підтримку українських ветеранів.

Зберегти рухливість: у Києві вперше у світі встановили унікальний протез 6-річному хлопчику

0
Фото - Київський міський клінічний онкологічний центр

У Києві вперше у світі 6-річній дитині встановили унікальний подовжувальний протез таза. Це не лише врятувало життя хлопчику із саркомою Юінга, а й подарувало йому шанс ходити та розвиватися, як іншим дітям.

Про це повідомляєКиївський міський клінічний онкологічний центр.

У дитячому онкологічному відділенні КНП “КМКОЦ” лікарі здійснили операцію, яка вже увійшла в історію медицини. Маленькому пацієнту з діагнозом саркома Юінга у крилі клубової кістки встановили подовжувальний протез таза — інновацію, що не має аналогів у світі.

Перед цим 6-річний хлопчик пройшов кілька курсів хіміотерапії. Лікування зупинило розвиток хвороби, однак пухлина залишалася живою. Єдиним виходом була радикальна операція з видалення ураженої частини кістки. Зазвичай такі втручання позбавляють дитину опори й призводять до деформацій, адже звичайні імпланти не ростуть разом із тілом.

Саме тоді з’явилося унікальне рішення. Ідею створення нового протезу запропонував Вадим Леонідович Кобись у співпраці з німецькою компанією Waldemar Link GmbH & Co KG.

Інноваційний протез має: фіксуючу систему, спеціальне покриття для вростання кістки, можливість подальшого подовження.

Основна частина конструкції залишається стабільною, а змінні елементи поступово замінюються у міру росту дитини. Це дозволяє уникнути вкорочення кінцівки та деформацій таза.

Для хлопчика це означає не лише шанс на життя, а й можливість зберегти рухливість: він зможе ходити, м’язи працюють, ніжка згинається й розвивається разом із тілом.

“У світі ще не існувало подовжувального протеза таза. Це – перший випадок, справжній прорив у дитячій онкохірургії, який дає надію сотням маленьких пацієнтів”, – зазначають медики.

Подовжувальні протези застосовувалися раніше для довгих кісток, зокрема стегнової чи великогомілкової, але використання подібної технології для таза — унікальний випадок. Це відкриває нові перспективи в лікуванні дитячих онкохвороб і може стати проривом для світової медицини.

Як розповідало BitukMedia, аспірантка КПІ ім. Ігоря Сікорського Світлана Бурбурська розробила унікальний кістковий імплант, який росте разом зі скелетом. Для його виготовлення використовують 3D-друк.

А львівські ортопеди-травматологи Дитячої лікарні Святого Миколая спільно з польськими колегами у 2024 році провели унікальне ендопротезування. Так вони здійснили мрію 17-річної дівчини, одна нога якої була на 7 см коротша від іншої. Пацієнтка вперше за останні 7 років стала на рівні ноги.

Яструб із фронту знайшов новий дім на Полтавщині

0
Фото - UA Animals

На Донбасі українські військові врятували пораненого яструба. Зламане крило позбавило птаха можливості літати, але завдяки людям він отримав шанс на нове життя у безпеці.

Про це повідомили в UAnimals.

На Донбасі українські військові під час служби помітили пораненого яструба. Птах мав зламане крило, яке зрослося неправильно, тому повернутися у дику природу він вже не міг.

Бійці відвезли яструба до ветеринарної клініки у Дніпрі. Там йому зробили обстеження та рентген, витрати на які оплатили волонтери з організації UA Animals.

Після цього птаха передали до Центру реабілітації диких тварин на Полтавщині. Саме там він проведе решту життя — у безпеці, під опікою фахівців.

“На фронті важко всім — і людям, і тваринам. Тож тим більш цінна допомога беззахисним життям. Ми вдячні військовим за порятунок”, – зазначили в UA Animals.

Центр реабілітації диких тварин на Полтавщині приймає поранених птахів, звірів і тварин-сиріт з усієї України. Багатьох із них після лікування повертають у природу, але для тих, хто вже не може вижити самостійно, створюють умови для довічного догляду.

Як розповідало BitukMedia, військові знайшли нову домівку фронтовому поросяті ім’я Кабачок.

Безбатченки в тераріумі: самка ігуани вирішила обійтись без кавалера

0
Фото - exotic_zoo_

Ящірка з британського зоопарку народила вісім дитинчат без жодного контакту з самцем. Це настільки рідкісне явище у світі тварин, що наглядачі не повірили власним очам. Як це стало можливим і що воно означає для науки?

Про це розповідає BBC.

Народження тварин зазвичай не дивує працівників Exotic Zoo у британському Телфорді. Та нещодавно їхню роботу сколихнула сенсація: наприкінці серпня самка каскеголової ігуани (casque-headed iguana) привела на світ одразу вісім малят — без жодного спарювання.

Йдеться про рідкісний процес, який називається партеногенезом. Він дозволяє незаплідненим яйцям розвиватися в ембріони, а новонароджені фактично є генетичними клонами своєї матері.

“Коли ми підтвердили, що яйця були заплідненими без контакту з самцем, наші щелепи просто відвисли”, — розповів власник зоопарку Скотт Адамс.

За його словами, ігуана вже давно жила в зоопарку. Коли вона відклала яйця, їх помістили в інкубатор. Спочатку вони зберігалися білими й здоровими, а вже за кілька місяців на світ з’явилися вісім дитинчат.


Фото – exotic_zoo_

“Усі вони самки, усі — практично клони своєї мами. Це одне з найрідкісніших явищ у тваринному світі”, – додав Адамс.

Малята ігуани наразі мешкають у спеціальному рептиліарії, де цілодобово підтримується потрібна температура та вологість. Двоє з них у майбутньому переїдуть до іншого зоопарку, решта залишаться в Телфорді й невдовзі їх бачитимуть відвідувачі.

Каскеголові ігуани — рідкісний вид, що походить із Центральної та Південної Америки. У зоопарках світу подібні випадки партеногенезу траплялися лише кілька разів.

“Ця історія народження дає нам неймовірну можливість розповісти відвідувачам про генетику, еволюцію та проблеми, з якими стикаються рептилії у дикій природі. Це не лише захоплююче, а й важливо для науки та освіти”, — наголосив Адамс.

🔹 Партеногенез — рідкісне, але зафіксоване явище серед рептилій. У природі подібні випадки спостерігали у варанів та змій, а також у деяких акул у неволі.
🔹 Для науки такі “незаймані народження” важливі, адже вони демонструють потенціал тварин адаптуватися до ізоляції та нестачі партнерів у дикій природі.
🔹 Біологи зазначають, що хоча потомство від партеногенезу є клонами, такий процес може знижувати генетичне різноманіття популяцій, що становить ризик для виживання виду в довгостроковій перспективі.

Як розповідало BitukMedia, в Англії “самець” гладкогубого райдужного удава з імʼям Роналду народив 14 дітей. Малюки зʼявились на світ в результаті “непорочного зачаття” – майже 10 років вона не контактувала з іншими зміями. Так з’ясувалося, що Роналду насправді самка. 

Промовиста деталь: принц Гаррі вдягнув браслет Superhumans на підтримку українських ветеранів

0
Фото - United24

Невеликий аксесуар на зап’ясті принца Гаррі став символом великої підтримки. На церемонії WellChild у Лондоні він з’явився з браслетом українського реабілітаційного центру Superhumans — і цей жест одразу привернув увагу. Чому для сина британського монарха важливо публічно носити цей символ?

Про це повідомили в UNITED24 Media.

Принц Гаррі знову нагадав світу про Україну. На щорічній церемонії нагородження WellChild у Лондоні він з’явився з браслетом від українського реабілітаційного центру Superhumans. Аксесуар став символом підтримки ветеранів, які відновлюються після тяжких поранень.

Браслет Гаррі отримав на “Іграх Нескорених” (Invictus Games), у Ванкувері, де зустрівся з генеральною директоркою центру Ольгою Руднєвою. Він одразу вирішив зробити цей подарунок частиною свого публічного образу.

На браслеті викарбувані слова: Whoever saves one life saves the world — “Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ”.

У квітні цього року Гаррі особисто відвідав Superhumans в Україні. Там він поспілкувався з ветеранами, які проходять протезування й реабілітацію після бойових поранень.

Цьогорічна церемонія WellChild, організована однойменною британською благодійною організацією, традиційно зібрала тих, хто допомагає важкохворим дітям та їхнім родинам.

Подібні “символічні жести” з боку відомих людей, як-от публічне носіння браслета, допомагають міжнародним організаціям привертати увагу до проблем ветеранів і збирати більше донатів на лікування.

До слова, Принц Гаррі неодноразово демонстрував підтримку українців після повномасштабного вторгнення рф. Зокрема, він згадував Україну у своїх виступах під час Invictus Games, які сам заснував ще у 2014 році.

Принц Гаррі став другим членом королівської родини, який відвідав Україну з початку війни у ​​2022 році після того, як минулого року сюди приїжджала герцогиня Единбурзька Софі.

Як розповідало BitukMedia, біля Великої Лаврської дзвіниці розгорнули перші 600 метрів унікальної клаптикової ковдри “Sunflower Quilt For Ukraine – Печворк Перемоги”. Це не просто полотно, а живий символ міжнародної солідарності, витканий руками майстрів з понад 25 країн світу. У нього подвійна місія – зібрати кошти на відновлення облич поранених захисників та увійти до Книги рекордів Гіннеса.

Спишемо на пандемію: чому “карантинних цуценят” було важче виховати

0
Фото - Maria Sbytova/ Shutterstock

Карантин змінив не лише життя людей, а й їхніх домашніх улюбленців. Нове дослідження показало: “пандемійні цуценята” були менш слухняними та важче піддавалися навчанню. Вчені проаналізували дані 47 тисяч вихованців.

Про це розповідає Eurekalert.

Пандемія COVID-19 могла вплинути на виховання собак — принаймні так вважають їхні власники. Дослідження, опубліковане у вересні в журналі PLOS One, виявило: пандемія негативно вплинула здатність собак до навчання, але згодом почала відновлюватися.

Дослідники з Вірджинського політехнічного інституту, Університету Вашингтона та їхні колеги проаналізували дані 47 444 американських власників собак, які між 2020 і 2023 роками брали участь у довгостроковому проєкті Dog Aging Project.

У 2020 році середні показники тренованості, тобто здатності реагувати на навчання та комфортного ставлення до доторків, були найвищими. Проте вже у 2021–2022 роках вони різко знизилися. Лише у 2023-му ситуація почала поступово повертатися до рівня початку пандемії. Це може свідчити про труднощі з вихованням “карантинних цуценят”, яких масово заводили в перший рік пандемії.

Фахівці зазначають, що собаки, які увійшли до проєкту до 2020 року, швидше за все, мали досвід дресирування до пандемії. У вихованців, що приєдналися пізніше, його або не було зовсім, або заняття стали менш системними, оскільки власники не приділяли час дресирування через стрес та занепокоєння іншими проблемами.

При цьому під час пандемії у світі зросла кількість собак, взятих із притулків. У цих тварин також у більшості випадків немає досвіду дресирування, але існують поведінкові проблеми через відсутність нормальних умов у процесі розвитку – вдома, виховання та уваги.

Вчені зробили висновок, що собаки в цілому легко адаптуються до умов пандемії та змін у звичному ритмі. Однак тварини з досвідом дресирування краще підготовлені до подібних викликів – вони рідше відчувають страх і агресію, а їхня здатність до навчання не знижується завдяки наявності фундаментальних знань.

Цікаво, що власники собак у 2020 році повідомляли про вищі рівні агресії у своїх улюбленців, ніж ті, хто проходив опитування в 2023 році. Дослідники припускають, що це могло бути пов’язано зі стресом у домашньому середовищі під час локдаунів і обмеженням соціалізації.

Це дослідження стало першим, яке системно проаналізувало поведінку собак на основі такого великого масиву даних і планує відстежувати їхні зміни з віком. Науковці наголошують, що ці результати формують базову картину для майбутніх досліджень — адже поведінка тісно пов’язана зі здоров’ям.

“У цьому дослідженні ми побачили, що фактори на кшталт віку, статі чи розміру собаки певним чином впливають на її поведінку. Водночас ми не виявили кардинальних річних відмінностей у загальних профілях поведінки під час пандемії, хоча й могли цього очікувати, враховуючи зміни в умовах життя та рутині. Найважливіше – ми тепер маємо стартову точку, щоб спостерігати за тим, як десятки тисяч собак змінюватимуться з віком, і зрозуміти, як поведінка пов’язана зі здоров’ям”, – пояснили автори.

Як розповідало BitukMedia, у вічному протистоянні між котами й собаками з’явилися наукові аргументи. Міжнародна група вчених провела порівняльний аналіз розумових здібностей собак та котів: вивчали соціальний інтелект, вміння оцінювати кількість та самосвідомість тварин.

Поліція повернула домашнього голуба-безбілетника його власнику (ВІДЕО)

0
Фото - SISKA GREMMELPREZ/AFP/GETTY IMAGES

У Техасі поліція провела один із найдивніших “пошуків зниклого” – розшукала й повернула додому сліпого голуба на ім’я Кевін. Пташка опинилася в кузові чужого пікапа і встигла налякати свого господаря. Як улюбленець автомеханіка став “пасажиром без квитка” та хто жартував про його арешт?

Про це розповідає UPI.

Поліцейські в Ірвінгу, штат Техас, допомогли возз’єднати автомеханіка Луїса Вальдеса з його домашнім улюбленцем – голубом на ім’я Кевін.

Кевін добре відомий клієнтам СТО L&R Auto Service, яким володіє Вальдес. “У вихідні він завжди вдома зі мною. Вся моя родина його знає, та й багато клієнтів тепер приходять не тільки на ремонт, а й щоб побачити Кевіна”, — розповів чоловік місцевому телеканалу.

За словами Вальдеса, він прихистив пташку ще тоді, коли та була без пір’я і залишилася без гнізда. Від народження Кевін сліпий і не вміє літати, тож зникнення голуба стало для господаря приводом для хвилювання.

Все сталося після того, як Вальдес оглядав пікап одного з клієнтів. Невдовзі він виявив, що голуба немає, і звернувся до поліції. Правоохоронці зв’язалися з власником автівки. “Я збираюся розповісти вам найдивнішу історію, яку ви будь-коли чули”, — каже один із офіцерів у відео з бодікамери, опублікованому в соцмережах.

Разом із власником поліцейські оглянули кузов пікапа й знайшли там Кевіна — живого й неушкодженого. “Голуб під арештом?” — пожартував один із офіцерів.

Згодом птаха повернули до автосервісу, де на нього вже чекав зворушений господар.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений IrvingPD (@irvingpolicedepartment)

Як розповідало BitukMedia, нове дослідження наводить докази того, що голуби вирішують деякі проблеми так само, як це зробив би штучний інтелект (ШІ) – дозволяючи їм вирішувати складні завдання, які могли б дратувати людей.

400 років забуття: у приватному маєтку випадково виявили зниклий шедевр Рубенса

0
Фото - Osenat

Картина-“привид”, яку понад 400 років вважали втраченою, раптово “випливла” у стінах старовинного паризького маєтку. Тепер світ має нового “Рубенса” — і це відкриття вже називають сенсаційним. Хто зберігав цей скарб з XVII століття і чому про нього забули?

Про це розповідає Franceinfo.

У вересні 2024 року у Парижі виявили втрачене полотно Пітера Пауля Рубенса (1577–1640) “Христос на хресті”. Про це повідомив відомий французький аукціоніст Жан-П’єр Озена, який знайшов картину під час інвентаризації в одному з маєтків 6-го округу французької столиці.

Картина, написана 1613 року, вважалася зниклою понад 400 років! Озена назвав її “шедевром”, створеним у період розквіту таланту Рубенса.

Тільки зараз автентичність твору офіційно підтвердив професор Нільс Бюттнер, який є фахівцем з німецького, фламандського та голландського мистецтва, а також президентом інституту Rubenianum в Антверпені. Останній визнав картину оригіналом після тривалого розслідування, рентгенівських досліджень та аналізу пігментів.

Фото – Osenat 

Аукціоніст згадує, як переживав момент підтвердження: “Я ходив у саду Рубенса, коли мені зателефонували з комітету експертів: “Жан-П’єр, у нас новий “Рубенс”!””.

Картина зображує Ісуса Христа, освітленого на тлі темного грозового неба. На задньому плані — вид на Єрусалим, який наче сяє серед бурі. За словами Озена, це “справжня професія віри”, що відображає духовний шлях митця, протестанта, який навернувся в католицизм.

“Христос на хресті” є полотном розміром 105,5 на 72,5 см. Попри свій вік, твір зберігся у чудовому стані. Історичні сліди картини вдалося відстежити завдяки гравюрі. Фахівці припускають, що Рубенс написав картину для приватної колекції, проте ім’я першого власника не озвучується. У ХІХ столітті шедевром володів академічний художник Вільям Бугро, а пізніше воно дісталось власникам маєтку в Шостому окрузі Парижа, де його й знайшли.

Полотно ніколи не траплялося на ринку. Аукціонний дім Osenat виставить його на торги у Фонтенбло 30 листопада.

Рубенс відомий як один із головних майстрів бароко. Його релігійні сюжети, сповнені динаміки та світлотіньових контрастів, мали величезний вплив на мистецтво Європи XVII століття. Втрачені й повторно відкриті полотна Рубенса завжди викликають сенсацію на арт-ринку, адже більшість його робіт зберігається у музеях і лише зрідка з’являється на аукціонах.

Як повідомляло раніше BitukMedia, у музеї Бредіуса в Гаазі (Нідерланди) понад сто років зберігався ескіз, виконаний олійними фарбами. Весь цей час його вважали “грубою імітацією” Рембрандта. Тепер експерти визнали, що це оригінал.

“Нетфліксотерапія”: чому перегляд серіалів запоєм може бути корисним

0
Фото - Stock/ scitechdaily

Вас звинувачують у марнуванні часу, коли ви дивитеся серіал серіями до ранку? Наука має виправдання: нове дослідження доводить, що глибоке занурення у вигадану історію допомагає психіці впоратися з напругою і навіть підштовхнути до глибоких роздумів. А що ви знаєте про біндж-вотчинг?

Про це розповідає Vice.

Біндж-вотчинг (binge-watching) — перегляд серіалів чи шоу кілька епізодів поспіль. Він часто має погану репутацію, мовляв, це спосіб уникнути проблем, ескапізм або банальне марнування часу. Але нове дослідження показує, що ця звичка може мати неочікувані психологічні переваги.

У журналі Acta Psychologica опубліковано результати дослідження, згідно з яким люди, які дивляться або читають історії довгими, безперервними блоками, пізніше з більшою ймовірністю обмірковують їх у глибший спосіб. Науковці називають це “ретроспективною уявною залученістю” – мозок продовжує “пережовувати” історію навіть після того, як ви закрили ноутбук.

Це може проявлятися по-різному: хтось уявляє альтернативні фінали, хтось прокручує в голові емоційну сцену, що змусила плакати, а дехто шкодує, що улюблений персонаж не існує в реальному житті.

Учасники, які споживали історії послідовно, частіше занурювалися в такі роздуми. Вони не планували це робити — сюжет просто “чіпляв” і залишався в пам’яті.

Дослідження також показало, що телевізійні шоу впливають сильніше за книги, а тип історії має значення. Комедії зазвичай провокували прості спогади, тоді як драматичні й емоційні сюжети змушували людей переосмислювати вчинки персонажів чи перебудовувати в уяві сюжет. Для багатьох це не про втечу від реальності, а про комфорт: знайомий серіал може “заземлити” у стресовий момент.

Цікаво, що рівень стресу не завжди знижував залученість: в одній частині дослідження більш напружені учасники були менш схильні до глибоких роздумів, але в іншій різниця не була очевидною. Науковці пояснюють: важливим є не сам рівень стресу, а “вільний простір” у свідомості для емоційного занурення.

Звісно, не кожен біндж-вотчинг приносить інсайти. Іноді це просто фон, поки ви гортаєте стрічку соцмереж. Але трапляється, що якась сцена чи репліка зачіпає настільки, що повертається у пам’яті навіть у повсякденних моментах. І це, як з’ясувалося, може бути кориснішим, ніж здається.

Феномен біндж-вотчингу активно досліджують останнє десятиліття. Психологи пояснюють, що “серіальний марафон” може мати схожий ефект до читання книги без перерви — створюється ефект повного занурення, який допомагає пережити емоції та навіть зняти напругу. Водночас, як і у випадку з будь-якою звичкою, баланс має значення: надмірний перегляд може призвести до проблем зі сном чи відчуття провини.

Як розповідало BitukMedia, вчені з Даремського університету (Велика Британія) дійшли висновку, що детоксикація від соціальних мереж не покращує психологічний стан, а навпаки його погіршує.

Викрити Бенксі: чому нове графіті може розкрити багаторічну таємницю митця

0
Фото - banksy/ Instagram

Таємниця, яку Бенксі (Banksy) оберігає вже понад чверть століття, може бути розкрита. Його нове графіті на будівлі Королівського суду в Лондоні спровокувало поліційне розслідування. І тепер митцеві загрожує не лише звинувачення у “пошкодженні майна”, а й вимога вперше назвати своє справжнє ім’я.

Про це розповідає The Telegraph.

Художник привернув увагу правоохоронців після появи його нового графіті на будівлі Королівського суду у центрі Лондона. Бенксі зобразив суддю з традиційним церемоніальним молотком, який замахується на протестувальника. У руках останнього плакат, заляпаний червоною фарбою, що символізує кров.

Столична поліція кваліфікувала роботу всесвітньо відомого вуличного митця як потенційне кримінальне пошкодження майна. Якщо справу доведуть до суду, Бенксі, який зберігає анонімність з 1999 року, може бути змушений розкрити своє справжнє ім’я.

Представники судової системи заявили, що графіті приберуть, адже будівля Королівського суду має статус архітектурної пам’ятки й повинна зберігати свій первісний вигляд.

Після виявлення малюнка поряд із ним виставили охорону, а саму стіну накрили чорним пластиком і загородили металевими бар’єрами.

Фото – Callum Parke/PA Wire

Активісти руху Defend Our Juries, що підтримує британську активістську групу Palestine Action, назвали нову роботу “сильною метафорою репресій” проти протестувальників. Вони вважають, що зображення судді й мітингувальника відображає “дистопічні” (антиутопічні, жахливі, суперечливі, – ред.) дії уряду Британії, який визнав групу екстремістською.

Графіті з’явилося лише за два дні після того, як на акціях Palestine Action у Вестмінстері було затримано 890 осіб.

Фото – banksy/ Instagram
Фото – Tom Bowles

За британським законодавством, пошкодження майна вартістю понад £5 тис. карається терміном до 10 років ув’язнення. Якщо збитки менші — максимум три місяці або штраф у £2500.

Бенксі регулярно провокує своїм мистецтвом. Лише минулого літа він створив у Лондоні серію з дев’яти робіт із тваринами: від горили, що намагається підняти ролету у зоопарку, до піраній у поліцейській будці. Багато з цих графіті швидко зникали — їх забирали колекціонери або прибирали зі стін комунальники.

Особа митця залишається однією з найбільших загадок у світі сучасного мистецтва. Існують теорії, що Banksy – це або окремий художник із Бристоля, або навіть колектив митців.

Ім’я Banksy дуже часто і наполегливо пов’язували з Робертом Дель Наджа (Robert Del Naja), також відомим як 3D, співзасновником та учасником культового британського гурту Massive Attack. Ця теорія є однією з найпопулярніших та найбільш обговорюваних серед тих, хто намагається розкрити справжню особистість художника.

Роботи Бенксі продавалися на аукціонах за мільйони доларів, попри те що більшість із них з’явилася на стінах без офіційного дозволу.

Загадковість автора лише підсилює інтерес: кожен новий стінопис стає приводом для дискусій не лише про мистецтво, а й про свободу висловлювання.

Як розповідало BitukMedia, Бенксі показав в Instagram свою нову роботу: це Мадонна з немовлям. Дитина з відчаєм дивиться в очі матері, на її грудях – рана. Що означає це графіті, художник воліє зберігати таємницю.