Перетнути відкритий океан на каяку – це вже виклик. Але що, якби цей каяк був виготовлений… з грибів? Сем Шумейкер зробив неможливе, пропливши понад 42 км на унікальному судні, вирощеному з міцелію. Його неймовірна подорож не лише встановила новий світовий рекорд, а й відкрила дискусію про майбутнє грибів як екологічної альтернативи пластику.

Про це розповідає The Guardian.

Ясного, тихого ранку на початку серпня Сем Шумейкер спустив свій каяк у води біля острова Каталіна і почав веслувати. Його мета – перетнути відкритий океан до Сан-Педро, що на південь від Лос-Анджелеса, відстань у 42,5 км.

Але каяк Шумейкера був незвичайним. Коричнево-жовтий і з горбистою текстурою, він був повністю зроблений, чи радше вирощений, з грибів. Його подорож, у разі успіху, мала стати найдовшою подорожжю у відкритому морі на каяку, збудованому з цього унікального матеріалу.

Взявши з собою телефон, камеру GoPro, рацію та компас, прикріплений до рятувального жилета, Шумейкер вирушив незадовго до 6 ранку, щоб уникнути найсильніших хвиль. Проте через три години, пройшовши 14,5 км, і не бачачи берегової лінії, Шумейкер почав відчувати морську хворобу. Раптом він почув звук великої тварини, що вистрибувала з води. Ліворуч від нього кит-фінвал виблиснув своїм хвостом, а потім повільно поплив за ним. Коли 15-метрова істота слідувала за ним ще протягом 5 кілометрів, Шумейкер знайшов сили завершити свою подорож.

“Це був просто психоделічний досвід”, – каже він про перетин, який зайняв 12 годин.

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Sam Shoemaker (@samkshoemaker)

Коли чоловік вийшов на берег зі своїм грибним каяком, який залишився неушкодженим, він обійняв своїх друзів та родину. Усі вони сподівалися, що ця подорож викличе нову хвилю цікавості до незвичайного матеріалу, який, на думку Шумейкера та інших, є більш екологічно чистою альтернативою пластику, що широко використовується у човнах та інших водних розвагах.

Шумейкер розпочав свою кар’єру художника зі створення скульптур із вирощених грибів. Повернувшись до Лос-Анджелеса після закінчення Єльського університету зі ступенем магістра образотворчих мистецтв у 2020 році, він почав виставляти художні роботи, які відображали унікальну поведінку грибів, що виростали з керамічних посудин ручної роботи та видувного скла.

Зрештою, його інтереси вийшли за межі галерейних стін. Шумейкер тепер належить до невеликої спільноти вчених і художників, які досліджують потенціал грибкових інновацій як альтернативного матеріалу, який можна використовувати у всьому: від каяків і буїв до дошок для серфінгу. Їхня увага зосереджена на міцелії — мережі ниток, які підтримують ріст грибів. Хоча він виконує основну частину своєї роботи під землею або в субстраті, він є ключовою сполучною тканиною у тваринному світі.

Матеріали на основі міцелію в морському контексті відомі як AquaFung — термін, винайдений наставником Шумейкера Філом Россом, художником і співзасновником біотехнологічної компанії MycoWorks, яка розробляє матеріали на основі міцелію, включаючи грибну “шкіру”, яку можна використовувати у меблях, сумочках та біомедичному обладнанні. Співзаснувавши MycoWorks, Росс став співзасновником Open Fung, некомерційної організації, що просуває майбутнє грибкових технологій, матеріалів та мистецтва. Росс стверджує, що AquaFung має багато привабливих властивостей, як і пластик, – наприклад, легкість і плавучість – але без шкідливого впливу на довкілля. “Люди ненавидять пінопластовий пластик у воді, що вимивається на берег”, – каже Росс. “[AquaFung] є біорозкладним. Він діє багато в чому як матеріал, який, здається, всі ненавидять”.

Шумейкер почав працювати над своїм першим міцелієвим човном у 2024 році, використовуючи зібраний дикий міцелій Ganoderma polychromum за межами своєї студії в Лос-Анджелесі. Він модифікував старий рибальський каяк, щоб використати його як скловолоконну форму, а потім виростив міцелієву мережу всередині форми, яка вміщувала понад 136 кілограмів інокульованого конопляного субстрату для підтримки культивування. Після вирощування міцелію протягом майже чотирьох тижнів, Шумейкер ретельно висушував отриману композитну структуру каяка за допомогою вентиляторів протягом декількох місяців.

Після інкубації висушений міцелій демонструє міцний, гідрофобний матеріал. На дотик він відчувається шорстким і довговічним, як корок. І він не зберігає однакової консистенції за кольором і текстурою – свідчення дикої природи гриба.

Впевнений у своєму прототипі, Шумейкер почав шукати відповідну підтримку. З Патріком Рідом, провідним куратором художньої організації Fulcrum Arts з Пасадени, Шумейкер познайомився у грудні 2023 року через спільних друзів. Після візиту до студії Рід був вражений усім, що показав йому художник, з теплотою згадуючи їхню розмову як “неймовірно захопливу та стимулюючу”. Це відповідало місії Fulcrum Arts – підтримувати художників, які прагнуть соціальних змін на перетині мистецтва та науки, і пара вступила в офіційну співпрацю на початку 2024 року.

 

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Sam Shoemaker (@samkshoemaker)

У червні Шумейкер завершив свій другий грибний човен; вирощений з того ж дикого міцелію Ganoderma polychromum, каяк був вирощений на понад 235 кілограмах твердого конопляного субстрату, упакованого в нову скловолоконну форму. Шумейкер дозволив човну рости протягом шести тижнів, а потім ще три місяці сушив його. Новий каяк вагою 48,5 кілограма на 0,9 метра коротший, але на 50% більший за об’ємом для більшої плавучості та стабільності. Він також мав кіль для покращення курсової стійкості та жорсткості.

Спільнота ентузіастів AquaFung, що охоплює мікологів, художників, рибалок, фермерів та аматорів, є енергійною, але зароджується. Завершення човна Шумейкера знаменує собою другий у світі грибний човен, протестований на воді, після Кейті Ейерс, яка у 2019 році встановила Світовий рекорд Гіннеса, виростивши, а потім протестувавши найдовший у світі човен з грибного міцелію на озері в Небрасці.

“Багато людей справді не вірили, що це можливо”, – каже Ейерс, яка виростила свій човен, надихнувшись документальним фільмом “Супергриби”. – “Я зверталася до компаній, які насправді виробляють біоматеріали, і їхні представники не були впевнені в тому, що це спрацює, але я була достатньо впевнена і наївна, щоб спробувати і з’ясувати недоліки”. Ейерс і Шумейкер приписують мікологічним піонерам, таким як Росс, те, що вони зробили цю технологію більш доступною. І матеріали на основі грибів повільно починають з’являтися в мейнстрімі: у 2021 році Стелла Маккартні потрапила в заголовки газет, запустивши перші в світі вироби з лабораторно вирощеної грибної шкіри, проконсультувавшись з Россом.

Але Шумейкер обережно обіцяє, що гриби поки що не революціонізують галузь. Він зазначає, що для виробництва лише одного каяка знадобився рік часу та ресурсів, і він все ще залишається повільнішим і важчим, ніж магазинний океанський каяк.

“Люди говорять про гриби як про утопічне майбутнє, де проблеми з пластиком зникають, [але] це не панацея, де човни легше виготовити”, – каже він. “Я задоволений тим, як далеко зайшов цей проєкт, але попереду ще довгий шлях”. Наразі він планує продовжити діалог з іншими художниками, мікологами та ентузіастами, і зробити свій довідник з відкритим вихідним кодом, що містить понад 70 сторінок досліджень, методології та діаграм, доступним для громадськості. Повна виставка його матеріалів та каяка відбудеться у приміщенні Fulcrum Arts у Пасадені у жовтні.

Як розповідало BitukMedia, українська дизайнерка Даша Цапенко створила сукню з лляного мережива та міцелію. В ній вона відсвяткувала своє весілля. А тепер планує у власному ательє вирощувати одяг для особливих подій.