П’ятниця, 6 Червня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 46

Звідки взялися мармеладні кицьки? Вчені розгадали “генетичну головоломку”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Okssi68 via iStock

Вогненно-руді смуги на світлому тлі – так виглядає червоний таббі або мармеладне забарвлення. Після 60 років пошуків вчені нарешті ідентифікували ген, що лежить в основі такого кольору шерсті домашніх улюбленців.

Про це розповідає Science Alert.

Люди з кішками живуть пліч-о-пліч близько 10 000 років і весь цей час людство намагалося зрозуміти, чому руда і чорна кішка дають потомство різного забарвлення. “Це була справжня генетична головоломка”, – говорить генетик зі Стенфордського університету Грег Барш Саре Рідрон.

Відомо, що рудими бувають здебільшого коти, а триколірними та “черепаховими” – кішки. Знайти відповідь вчені намагалися протягом 60 років. Зараз дві незалежні групи дослідників виявили, що будь-яка вогненно-руда шерсть у котів, швидше за все, є наслідком відсутності фрагмента ДНК в одній з частин їхнього геному. Результати опубліковані на сайті bioRxiv: це дослідження лабораторії Грега Барша в Стенфордському університеті (Каліфорнія) та ще одне дослідження лабораторії Хіроюкі Сасакі з Університету Кюсю (Японія).

“Я повністю переконана, що це той самий ген, і я щаслива, — каже Керолін Браун, генетик з Університету Британської Колумбії. — Я завжди хотіла отримати відповідь на це запитання”.

Отже, звідки беруться руді кішки зі смужками на шерсті? Триколірні кицьки – це результат схрещування тварин чорного та рудого кольору. Вчені впевнені, що варіант гена, що відповідає за руде або чорне забарвлення, знаходиться в Х-хромосомі, і кошенята-дівчата успадковують по такій хромосомі від кожного з батьків. Хлопчики, народжені в результаті такого схрещування, зазвичай однокольорові – вони успадковують лише Х-хромосому одного з батьків.

При цьому в ході ембріонального розвитку кожна клітина випадково вибирає одну Х-хромосому для експресії генів. В результаті у “черепахових” кішок з’являються окремі ділянки чорної та рудої шерсті, а у триколірних — біла шерсть, тому що вони мають інший, не пов’язаний з цим генетичний механізм, який частково відключає вироблення пігменту.

Вивчивши базу даних зі 188 геномів кішок, команда Барша виявила, що у кожної рудої, триколірної або “черепахової” кішки була та сама мутація, за яку відповідає ген Arhgap36. Він бере участь у багатьох процесах ембріонального розвитку, але при цьому ніхто раніше не знав, що він може впливати на забарвлення.

Аналогічні експерименти, проведені біологом-еволюціоністом Хіроюкі Сасакі з Університету Кюсю та його колегами, виявили ту саму генетичну мутацію у 24-х диких та домашніх кішок з Японії, а також у 258 геномах кішок, зібраних у всьому світі.

За словами Леслі Лайонс, генетика Університету Міссурі, є певні свідчення того, що деякі муміфіковані єгипетські кішки були рудими. Тобто мутація почалася ще тисячоліття тому.

Як розповідало BitukMedia, археологи знайшли в Єрусалимі фрагмент глека віком 1200 років з відбитком котячої лапи. Тварина могла залишити відбиток, коли гончар залишив виріб сохнути перед випалом. Це найдавніше свідчення “топтання” котів на місці.

Невідомі твори та віртуальна галерея: запрацювала виставка “Марія Примаченко. Невідоме”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Національний музей декоративного мистецтва України

Виставку “Марія Примаченко. Невідоме” відкрили в Національному музеї декоративного мистецтва України у Києві. Йдеться про шість десятків робіт з раннього періоду Примаченко, які раніше не презентували. Деякі картини можна розглянути через окуляри доповненої реальності.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці музею, розповідає “ШоТам”.

Ці картини художниця створювала протягом 1935-1938 років під час навчання у Школі народних майстрів народного мистецтва та роботи в майстернях при Київському музеї українського мистецтва.

Інші 72 картини з двох альбомів художниці, які вона створювала у 1940-х, можна розглянути через окуляри доповненої реальності. Також відвідувачі музею можуть віртуально торкатися і переміщувати керамічні твори мисткині.

Фото – Національний музей декоративного мистецтва України

Науковиця музею і дослідниця творчості видатної художниці Олена Шестакова розповіла, що вибрані твори з унікальної колекції музею, були створені Марією Примаченко протягом 1935-1938 років під час навчання у Школі народних майстрів народного мистецтва та роботи в Експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва. Виконуючи “цикли” малюнків у техніці акварелі, а згодом і гуаші, Марія Примаченко, залежно від навчальних завдань, об’єднувала їх форматом аркуша, побудовою композиції та певними колористичними рішеннями.

Генеральна директорка музею Людмила Строкова підкреслила, що здійснення цього довгоочікуваного проєкту стало можливим завдяки оцифруванню експонатів. Команда співробітників працювала над цим протягом пів року на обладнанні, подарованому музею ALIPH Foundation за сприяння Французький інститут в Україні / Institut français d’Ukraine. Реалізувати задум допомогли фахівці eMuseum та Imersum, з якими музей співпрацює вже не перший рік.

Під час відкриття подію відвідала правнучка художниці Анастасія Примаченко. Вона подякувала за збереження творчої спадщини мисткині та додала, що виставка і віртуальна галерея відкриватимуть більшій кількості людей “невідому Марію”.

Виставка у музеї триватиме до 28 лютого 2025 року.

Як розповідало BitukMedia, до 12 січня в Національному заповіднику “Софія Київська” триває виставка “Дві Марії”. Вона присвячена творчості відомих українських художниць наївного мистецтва – Марії Примаченко та Марії Галушко. 

Мініскульптурка №74: імператриця Сісі кавує в Ужгороді

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Федір Шандор/ Facebook

З нагоди Дня закарпатської кави в Ужгороді зʼявилась ще одна мініскульптурка – “Кава Sisi”. Бронзова імператриця Австрії та королева Угорщини вмостилася на поручнях Київської набережної з філіжанкою кави.

Про це розповів на своїй сторінці Facebook місцевий туризмознавець Федір Шандор.

Нову скульптурку розмістили на поручнях Київської набережної, неподалік скульптурки солдату Швейку – імператриця Єлизавета Баварська, відома під сімейним прізвиськом Сісі з фінджею кави в руках. Скульптор – Роман Мурник.

Фото – Федір Шандор

За словами краєзнавця, за легендою імператриця Австрії та королева Угорщини любила випивати щоранку особливу каву – ранкове еспресо з кавовою ложечкою барацкової палинки (фруктової горілки).

Винахід імператриці так сподобався багатьом, що в більшості кавʼярнях Австро-Угорщини почали подавати “каву Sisi”. А 6 грудня в Ужгороді відзначають День закарпатської кави.

Фото – Федір Шандор

“Кава Sisi” – вже 74-та мініскульптурка в Ужгороді. Раніше у грудні була встановлена інша робота – “Щедрик” – на честь українського композитора Миколи Леонтовича. А загалом по Закарпаттю таких скульптурок вже понад сотня. Це роботи скульпторів Михайла Колодка, Романа Мурника, Степана Руснака, Василя Криванича та інших. В допомогу туристам було створено інтерактивну мапу розміщення всіх ужгородських мініскульптурок.

У березні 2022 року на Netflix вийшов німецький серіал “Імператриця” (Die Kaiserin). В центрі цієї історії — постать непересічної жінки, принцеси Єлизавети Баварської, відомої як Сісі (1837–1898). Вона була дружиною імператора Австрії Франца Йосифа, імператрицею з 1854 до 1898 року та однією з найяскравіших жінок свого часу.

У другому сезоні серіалу “Імператриця”, прем’єра якого нещодавно відбулася на Netflix, прозвучала українська народна пісня з опери Миколи Лисенка “Наталка Полтавка”. У першій серії другого сезону глядачі чують, як дитячий хор виконує відому пісню “Сонце низенько” для представників імператорської родини Австрійської імперії.

Як розповідало BitukMedia, у Києві поряд із залізним вокзалом з’явилась нова мініскульптурка проєкту “Шукай”. Вона складається з двох потягів, які прибувають на першу платформу “залізних воріт” столиці. З моменту відкриття скульптура слугуватиме нагадуванням про важливість повернення всіх українців додому.

До пінгвінів поблизу Вернадського навідався сварливий “інспектор”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Анна Соїна

До “Вернадського” завітав “суворий інспектор” – антарктичний пінгвін. Українські полярники прозвали птаха поліцейським через тонку чорну смужку на підборідді – вона нагадує ремінець на шоломі констебля.

Світлинами неочікуваного гостя поділилися в Національному антарктичному науковому центрі.

Птаха, що взявся порушувати спокій інших пінгвінів, помітили на острові Галіндез неподалік моря. “Спершу він з’явився біля причалу й очевидно виявив якісь порушення в одному з гнізд субантарктичних пінгвінів – це ті, які тисячами мешкають на нашому острові”, – розповіли в НАНЦ.

Антарктичний пінгвін навідувався до гнізда та дзьобав його власників – останні активно відбивалися. Так тривало кілька днів, але зрештою пінгвіни порозумілися, й “поліцейський” перемістився в іншу частину острова.

Фото – Анна Соїна/НАНЦ

“Із трьох видів пінгвінів, що мешкають в районі “Вернадського”, антарктичні – найагресивніші. Певний час на нашому острові їх було навіть двоє: можливо, це пара, яка шукала собі місце для гніздування. І один з них вирішив “віджати” гніздо в субантарктичних пінгвінів. Але ті відстояли свою територію”, – пояснив поведінку тварин біолог антарктичної експедиції Світозар Давиденко.

Українські полярники додали, що зазвичай в Антарктиді пінгвіни різних видів співіснують мирно, адже їхній спосіб життя та стратегії полювання відрізняються. Однак подекуди трапляються і сварки.

Як розповідало BitukMedia, на острові Галіндез, де розташована українська дослідна станція “Академік Вернадський”, вже оселилися майже 4 тисячі пінгвінів. Більшість – субантарктичні пінгвіни, які щороку дедалі більше захоплюють околиці станції. У близько 900 гніздах вже є яйця – зазвичай, по два у кожному.

“Ні куля, ні шабля!”: Нацбанк випустив монету-оберіг для захисників

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - НБУ

Національний банк України створив пам’ятні монети “Ні куля, ні шабля!”. Вони стануть оберегами для сучасних захисників України. Монета матиме номінал 5 та 10 гривень.

Про це повідомляє прес-служба НБУ.

“Образ козаків-характерників ми відтворили у нових пам’ятних монетах, які стануть оберегом для кожного військовослужбовця. Вони захищатимуть сучасних захисників та захисниць України від ворожих підступів, щоб ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні куля не вразили їх. Адже зараз, коли Україна знову бореться за свою свободу, українські воїни подібно до своїх славних предків козаків демонструють надприродну хоробрість і виняткову стійкість”, – зазначив голова Національного банку України Андрій Пишний.

На аверсі пам’ятних монет у центрі композиції зображено стилізовану фігуру військового, який обережно тримає в руках та захищає малий Державний Герб України – символ свободи та незалежності.

Композиція символізує споконвічне прагнення українського народу жити у власній суверенній державі. На матовому тлі – ворожі кулі, що відбиваються від військового, так і не вразивши українську душу.

Фото – НБУ

На реверсі на дзеркальному фоні зображено стилізований образ козака-характерника, що оберігає птаха – символ волі, що візуально нагадує тризуб.

“Композиція відбиває зв’язок між сучасною війною та українським духом часів козацтва. На матовому тлі – зламані ворожі шаблі, безсилі перед незламною любов’ю до рідної землі та прагненням свободи”, – йдеться у повідомленні.

Дизайн цих монет створила група художників: Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук; скульптори – Володимир Атаманчук та Анатолій Демяненко.

Пам’ятні монети “Ні куля, ні шабля!” введені в обіг 4 грудня 2024 року. Вони продовжують серію “Збройні Сили України”.

Монета з нейзильберу має номінал 5 гривень, зі срібла (маса дорогоцінного металу в чистоті – 31,1 г) – 10 гривень. Тираж – до 125 тис. та 10 тис. штук відповідно.

Монети з 19 грудня можна буде придбати в інтернет-магазині нумізматичної продукції НБУ, а також у банків-дистриб’юторів.

Як розповідало BitukMedia, до 100-річчя Українського радіо НБУ випустив пам’ятну монету, а “Укрпошта” — марку.

Лише один коментар родича: чоловік з вагою 220 кг схуд вдвічі

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Колаж - Carlos Rivera / SWNS

Носив одяг розміру 6XL і важко пересувався. 28-річний американець Карлос Рівера поділився своєю неймовірною історією схуднення. Ще кілька років тому він важив 226 кг! Допомогла чоловікові одна родинна зустріч.

Про це розповідає The New York Post.

Карлос Рівера почав гладшати ще в дитинстві, і вже до старших класів мав серйозні проблеми зі здоров’ям: давалися взнаки постійні перекуси напівфабрикатами. В якийсь момент ситуація вийшла з-під контролю, розповідає чоловік.

Своєї максимальної ваги у 226 кг він досяг, коли був у коледжі. На одному із сімейних заходів, присвячених Дню незалежності США, Карлос почув коментар від одного з родичів. “О боже, він такий величезний””, – сказав чоловік, вказавши на Ріверу. Молодика це так збентежило, що він вирішив нарешті почати діяти.

Карлос звернувся до лікарів, і ті порадили йому вдатися до хірургічного втручання – зменшити розмір шлунка. У листопаді 2020 року американець так і зробив. А от після того Рівера справді почав худнути. За 9 місяців він скинув 45 кг, але почав панікувати, коли цей процес зупинився.

У листопаді 2023 року Карлос вирішив ще більше змінити свій раціон – повністю відмовився від їжі з доставки, калорійних закусок та газованих напоїв. Відтоді він скинув ще понад 50 кг. Крім того, Рівера почав регулярно відвідувати спортзал: сьогодні він пишається тим, що за минулий рік відвідав понад 200 тренувань.

Тепер чоловік, який раніше купував речі розміру 6XL, важить 107 кг. Він зізнається, що дуже щасливий: “Я почуваюся приголомшливо і ні про що не шкодую”. Американець почав проводити більше часу з друзями, оскільки повсякденні активності не викликають у нього проблем, як це було раніше. “Кожен аспект мого життя змінився”, – додає він.

На думку Рівери, стабілізувалося і його ментальне здоров’я. “Коли ви важите стільки, скільки важив я, ви відчуваєте, що всі довкола засуджують вас. Я отримував багато негативної уваги, але зараз дуже впевнений у собі. Люди стали робити мені компліменти, а я знаю, що після такої втрати ваги вже нічого не зможе мене зупинити”, — підкреслює Карлос.

Як розповідало BitukMedia, британець близько 10 років був залежним від Dr.Pepper. Він щодня випивав майже п’ять літрів солодкого газованого напою, зокрема замість води. Позбутись шкідливої звички вдалось тільки через гіпноз.

“Я кричав від радості”: працівник музею знайшов середньовічний меч під час купання в річці

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Muzeum Wojska w Białymstoku

У Польщі Щепан Скибицький, співробітник Військового музею у Білостоці, виявив у річці Супрасль стародавній меч. У цій водоймі часто купаються місцеві жителі, але це перша подібна знахідка. Її датують IX століттям.

Про це повідомляє People з посиланням на пост у соцмережах офіційної групи музею.

Незвичайне відкриття вдалося зробити у серпні 2022 року. Ділянку річки, яка раніше була вкрита мулом, розмило. Це помітив під час свого запливу Щепан Скибицький.

На глибині трохи більше метра щось заблищало. Чоловік вирішив пірнути і подивитись, що це. “Здається, тоді я вперше та востаннє закричав від радості під водою”, — зізнався Скибицький. Каже, що досвід роботи в музеї допоміг йому акуратно дістати меч, не пошкодивши його.

Доктор Ришард Казьмерчак з Університету Миколая Коперника в Торуні вважає, що меч належить до IX століття — належав він, як припускають, вікінгу. Про це говорить той факт, що ефес та головка рукояті відповідають типу Е за класифікацією Яна Петерсена, про яку він розповідає у книзі 1919 року “Норвезькі мечі епохи вікінгів”.

Казьмерчак висловив припущення, що біля річки відбулася битва, під час якої власника меча було вбито і він впав у воду.

Фото – Muzeum Wojska w Białymstoku

Під час битв зазвичай весь удар приймає він середня частина меча, і судячи з неї, знайденим активно користувалися. На лезі можна роздивитись мікротріщини, подряпини та відколи. За проведені у воді століття лезо меча вкрилося мінеральними відкладеннями. А от на рукояті та голівці меча навіть збереглася шкіряна обмотка.

За словами Роберта Садовського, директора Військового музею, у Польщі зараз зберігаються лише три або чотири подібні мечі, викувані за тих часів. Тож знахідку можна вважати унікальною.

Робота над реставрацією меча в Інституті археології Університету Миколая Коперника тривала п’ять місяців — фахівці видаляли мінералізовані відкладення з поверхні зброї, намагаючись не порушити її первісної форми. Повідомляють, що роботи проводили у вологому середовищі – щоб меч не висох.

На огляд публіки меч обіцяють виставити ще до кінця цього року.

Як розповідало BitukMedia, у польському місті Влоцлавек під час днопоглиблювальних робіт з річки Вісла дістали цінний артефакт. Йдеться про добре збережений залізний меч доби вікінгів. За попередньою оцінкою, його виготовили не пізніше 950 року нашої ери, тобто в епоху вікінгів.

В Ужгороді відкрили мініскульптурку на честь автора “Щедрика” Миколи Леонтовича

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Федір Шандор

В Ужгороді відкрили мініскульптурку на честь українського композитора Миколи Леонтовича. Її можна побачити на стіні медичного факультету Ужгородського національного університету. Це вже 73-я мініскульптурка в місті.

Про це повідомляє “Суспільне”.

Автор мініскульптурки — Роман Мурник. “На зимовій годівничці сидить батько пісні — композитор Микола Леонтович, поруч з яким пташки два щедрика лісових, відтворюючи слова пісні “Щедрик, щедрівочка…”, а знизу “…прилетіла ластівочка…”.

Всередині годівнички різдвяний дзвіночок — нагадування про Carol of the Bells. Скульптурна композиція розташована на стіні, де нанесено перші слова з всесвітновідомого твору.

Фото – Федір Шандор

На своїй сторінці у Facebook туризмознавець Федір Шандор пише, що 105 років тому саме з Ужгорода розпочався міжнародний тріумф українського “Щедрика”. У 1919 році капела Олександра Кошеца подорожувала Європою (стартувавши першим концертом в Ужгороді), де було презентовано і “Щедрик”. Саме в Ужгороді остаточно сформувався склад капели (близько 80 осіб) та її репертуар, й вона вирушила до Європи.

Нині український “Щедрик” у різних аранжуваннях звучить усюди у світі, особливо на Різдвяні свята. “Щедрик” Миколи Леонтовича співають багатьма мовами світу. Його мелодія лунає у грудні щороку на площах великих й малих європейських та американських міст.

“Щедрик” – це вже 73-тя мініскульптурка в Ужгороді. А загалом по Закарпаттю таких скульптурок вже понад сотня. Це роботи скульпторів Михайла Колодка, Романа Мурника, Степана Руснака, Василя Криванича та інших. В допомогу туристам було створено інтерактивну мапу розміщення всіх ужгородських мініскульптурок.

Першою мініскульптурою міста став помічник святого Миколая. Її автором є Михайло Колодко. Вона розташована на перилах на площі Театральній. Майже одразу ужгородці почали ласкаво називати її Миколайчиком.

Встановили цю симпатичну бронзову мініскульптуру 19 грудня 2010 року. Висота мініатюрного Миколайчика становить лише лише 16 см, однак важить він аж 12 кг. Скульптура майже одразу після встановлення стала центром святкувань Дня святого Миколая та проведення благодійних аукціонів в місті.

Як розповідало BitukMedia, у Києві поряд із залізним вокзалом з’явилась нова мініскульптурка проєкту “Шукай”. Вона складається з двох потягів, які прибувають на першу платформу “залізних воріт” столиці. З моменту відкриття скульптура слугуватиме нагадуванням про важливість повернення всіх українців додому.

Кобзарство внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Національна академія мистецтв України

Кобзарсько-лірницьку традицію внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Таке рішення ухвалили на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО, що проходить в столиці Парагваю місті Асунсьйон.

Про це повідомляє Міністерство культури. 

Ще у 2023 році Україна подала заявку, щоб традицію внесли до списків ЮНЕСКО й програми з охорони. А в 2022 році кобзарство також визнали елементом нематеріальної культурної спадщини України. 

Кобзарство – це усні перекази мандрівних співаків, які вони супроводжували грою на інструментах. З середини 19 століття таких співаків почали називати кобзарями. 

“Особливо важливим цей здобуток є сьогодні, коли наші сучасні кобзарі, як і їхні предки за часів козацтва, підтримують бойовий дух українських захисників та надихають на боротьбу за свободу й незалежність. Їхня музика і слово, як і раніше, пробуджують в людях віру, силу та незламність”, – зазначили у Міністерстві культури України.

У Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства понад 600 елементів зі 140 держав-учасниць Конвенції. Від України до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО увійшли Петриківський розпис, Косівська кераміка, кримськотатарський орнамент Орьнек та знання про нього. Також до переліку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, увійшли козацькі пісні Дніпропетровщини та український борщ.

Як розповідало BitukMedia, напередодні культурним надбанням людства визнали українську писанку. Її включили до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

60-річна жінка продала будинок, щоб побачити всі країни світу

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - @daredreamdiscover1

Лінн Стефенсон – британська пенсіонерка. Аби втілити свою мрію – побачити на власні очі кожну країну світу, вона продала будинок і вирушила у найцікавішу пригоду свого життя без фінальної точки.

Про це розповідає The Mirror.

Лінн Стефенсон завжди любила подорожувати. За попередні 30 років вона побувала у багатьох країнах, але робота офісним адміністратором не дозволяла їй віддатися улюбленому захопленню цілком. Тому, коли Лінн виповнився 61 рік, вона покинула все і подалась в мандри світом.

Гроші, щоб вирушити у подорож навколо світу, в неї були. Свій будинок у Ноттінгемі Лінн продала за 136 тис. фунтів стерлінгів. Плюс невеликі накопичення. Як розповідає видання, відтоді туристка вже відвідала 168 країн і ділиться своїми історіями у соцмережах.

Пенсіонерка-мандрівниця вже відвідала острови південної частини Тихого океану, де, за її словами, вона була єдиною білою туристкою. Там вона плавала зі скатами та акулами, відвідала колонію прокажених, провела час із племенем у Вануату.

Ще одним дивовижним місцем Лінн Стефенсон назвала Галапагоські острови, де вона провела 16 днів. “Де ще у світі ви одного дня поплаваєте з пінгвінами, акулами та морськими левами? Там водяться гігантські черепахи, я бачила морського коника”, — розповіла жінка.

Проте визначитися з улюбленою країною їй важко. Тому що абсолютно неможливо порівнювати, наприклад, Папуа-Нову Гвінею та Італію.

Лінн встигає відвідати приблизно 30 країн за рік і каже, що може обійтися лише 20 фунтами стерлінгів за день. З початку своєї подорожі у 2022 році вона відвідала Непал, Бутан, Таїланд, Ірак, Іран, Афганістан, Південну Корею, Пакистан і Тайвань. Її остання пригода була на віддаленому острові Науру, де готельні номери можуть коштувати до 130 фунтів стерлінгів за ніч. А все через брак готелів на крихітному клаптику землі. Мандрівниця каже, що намагається не звертати уваги на дорожнечу деяких послуг, а натомість намагається концентруватися на красі світу та доброті людей.

Зараз у Лінн залишилося 30 тис. фунтів стерлінгів, і вона сподівається, що цих грошей їй вистачить, щоб завершити подорож своєї мрії. В її планах Австралія, Центральна Африка, Гаїті, Північна Корея, Бангладеш, Бруней, Південний Судан. Після цього вона планує повернутися на батьківщину, де в неї живуть брати. Каже, що візьме невелику паузу і знову вирушить в дорогу. Маршрут залежатиме від того, скільки грошей у Лін буде із собою. Але за час своєї одисеї британка стала популярною в соцмережах, тож про її заробіток можна особливо не переживати.

“Мої брати звикли до всього цього. Я роблю так вже 40 років, тож вони звикли, що я їду в якусь країну, про яку вони навіть не чули. Я не надто ляклива. Боснія в 1990-х роках. На мене наставляли кулемети, і я був на мінному полі”, – розповідає мандрівниця.

Лін Стефенсон сподівається продовжити подорожувати після завершення своєї грандіозної навколосвітньої подорожі, знову відвідавши деякі зі своїх улюблених місць.

Як розповідало BitukMedia, 44-річний данець завершив свою епічну навколосвітню подорож тривалістю у десятиліття. Тепер Тор Педерсен стверджує, що став першим мандрівником, який зумів відвідати кожну країну світу і при цьому діставався туди як завгодно, але не в літаках.

“Відповідає нашому прагненню комфорту”: Pantone назвав колір 2025 року

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - pantone.com

Інститут кольору Pantone назвав головний колір 2025 року. Ним став шоколадно-коричневий відтінок 17-1230 під назвою Mocha Mousse (“Мусс Мокко “). Його презентували у вигляді збитого десерту у скляній чаші – передати відчуття легкості. Вибір експертів покликаний відображати глобальні культурні процеси.

“Він дарує нам відчуття чудових якостей шоколаду та кави, відповідаючи нашому прагненню до комфорту”, – йдеться в повідомленні компанії.

На думку експертів інституту, цей відтінок зігріваючого коричневого відображає потребу в гармонії та прагнення “до простих задоволень”.

“Вишуканий і насичений, але водночас невибагливий у виконанні, Pantone 17-1230 Mocha Mousse розширює наші уявлення про коричневі тони, перетворюючи їх зі скромних і приземлених на вишукані та розкішні”, — йдеться на сайті інституту.

Віце-президент Pantone Лорі Прессман назвала “Мусс Мокко” тонкою еволюцією кольору 2024 року — персикового Peach Fuzz, який відображає схожі теми. “Оскільки люди прагнуть гармонії та рівноваги, акцент зміщується на створення моментів та вражень, які посилюють відчуття комфорту та благополуччя”, – каже Прессман .

“Ми живемо в такий час, коли відбувається так багато всього серйознішого, скажімо так, і в той же час ми не хочемо ніякої тяжкості. Ми прагнемо спокою… Тож у цьому кольорі є повітряність і легкість. Так, це коричневий, але це не важкий коричневий”, – пояснили свій вибір у Pantone.

“Мусс мокко, який викликає в пам’яті образ легкого збитого десерту, найкраще описує той “теплий насичений коричневий відтінок”, який люди уявляють, коли мріють про затишок”, пояснила Прессман у коментарі для Time. Крім того, кольором 2025 обраний базовий відтінок, універсальний. “Це чесний колір. Він автентичний. Ми віримо в це”, – зазначила експертка.

Фото – Pantone 

Інститут кольору обирає головний відтінок наступного року вже протягом двох десятиліть, орієнтуючись на те, що відбувається в суспільстві, та відстежуючи глобальні тренди. 2024-го головним кольором року за версією Pantone став відтінок персикового Peach Fuzz, а 2023-го — відтінок малинового Viva Magenta.

Як обирають колір року? Це завдання не таке просте, як здається. Фахівці Pantone вже з весни починають дослідження, яке триває майже дев’ять місяців. Тут немає роботи для штучного інтелекту (ШІ) або аналізу великих даних: аналітики працюють “чуттям”: переглядають модні покази, виставки, нове кіно. І за підсумком спостережень команда інституту збирається на секретне обговорення та обирає відтінок року.

Фото – Pantone

В Pantone схильні вважати, що головний відтінок року — це “кольоровий знімок того, що ми бачимо у глобальній культурі, він виражає загальний настрій”.

Кожен колір, кожен відтінок має свій унікальний номер і, що важливо, свою назву. Називають асоціативно, щоб розширити його тлумачення. Мають на меті зробити так, щоб людина, почувши опис кольору, могла його уявити з найбільшою точністю. Тому для відтінків шукають емоційно забарвлені епітети.

Інститут Pantone має неабиякий вплив. Тому діставши “офіційний титул” обраний колір стає ще популярнішим.

Як розповідало BitukMedia, компанія Adobe випустила сукню, що змінює колір і візерунок.

Понад 23 тис. грн чайових: Bolt підбив підсумки 2024 року

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Depositphotos

Сервіс таксі Bolt поділився своєю статистикою за 2024 рік. Розкрита таємниця найдовшої поїздки на таксі, найбільш популярної страви в Bolt Food, популярних локацій для поїздок на самокаті і не тільки. Все це рекорди в Україні.

Про це повідомляє ITC.

Сервіси Bolt в Україні налічують сотні тисяч активних водіїв, десятки тисяч кур’єрів і доступні у 39 містах країни.

Найчастіше сервісом таксі Bolt 2024 року користувались з 19 до 20 години, а найпопулярнішим місцем висадки та посадки став Центральний залізничний вокзал у Києві.

Найактивніший користувач таксі Bolt здійснив 1188 поїздок (понад 3 поїздки за день). А от найдовша зафіксована подорож складається 964 км та обійшлась у 19 100 грн.

У 2024 році сервіс додав нову категорію ліцензованих авто, які можуть користуватися смугами для громадського транспорту й оминати затори — і найпопулярнішою послуга очікувано стала у столиці.

Переважна кількість водіїв Bolt — чоловіки, втім у 2024-му кількість жінок-водійок зросла вдвічі: найбільший їх відсоток – в Ужгороді.

Тим часом статистика сервісу оренди електросамокатів демонструє, що найпопулярнішою локацією старту поїздки став ТРЦ “Форум” у Львові, а фініш — поблизу станції метро Політехнічний інститут у Києві. Водночас райдер з найбільшою кількістю поїздок був зафіксований у місті Івано-Франківськ  — 857 поїздок, а рекорд з найдовшої поїздки — на відстань 28,3 км — дістався Одесі.

Щодо сервісу доставки їжі Bolt Food, з початку 2024 року він розширив географію України більш, ніж у чотири рази — з 6 до 26 міст. Серед нових міст — Бориспіль, Бровари, Буча, Житомир, Івано-Франківськ, Ірпінь, Кременчук та інші.

Найпопулярнішою стравою, замовленою у додатку, залишається бургер. Їх у 2024 році замовляли понад 2 млн разів. У топ-5 також увійшли піца, суші, шаурма та паста. Найпопулярнішим рестораном за підсумками року став McDonald’s.

Найдорожче замовлення через Bolt Food коштувало 19 742 грн, а найбільше важило 25 кг.

Найщедріший користувач сумарно залишив 23 190 грн чайових. Для порівняння: середні чайові за рік становлять близько 30 грн.

Рекордсменом за замовленнями став користувач, який зробив 610 замовлень — це 13,5 замовлень на тиждень.

Серед курʼєрів рекордсменом став працівник, що виконав 6773 замовлення або 22 замовлення в день. Інший курʼєр у жовтні 2024 року проїхав дистанцію рівну відстані від Києва до Мадрида.

Як розповідало BitukMedia, Вікіпедія оприлюднила топ своїх сторінок у 2024 році.

“Вона зробила це знову!”: найстаріша у світі дика птаха може стати мамою в 74 роки (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - USFWS Columbia Pacific Northwest

Самка гавайського альбатроса на ім’я Віздом, яка вважається найстарішим у світі диким птахом, відклала яйце у ​​віці приблизно 74 років. Востаннє вона мала пташеня чотири роки тому.

Про це повідомляє ВВС з посиланням на заяву американських біологів.

Минулого тижня Віздом, яка отримала ім‘я від англійського слова wisdom — “мудрість”, повернулася до Національного заповідника дикої природи Мідвей, розташованого в північній частині Тихого океану. Там вона познайомилася з новим самцем. А нещодавно птаху помітили разом з яйцем.

“Вона зробила це знову!” — зраділи представники Служби охорони рибних ресурсів та диких тварин США (USFWS) у своїх соцмережах.

Гавайські або темноспинні альбатроси (Phoebastria immutabilis) зазвичай живуть 12–40 років. Але Віздом стала птахом-довгожителем – вчені вперше помітили її та окільцювали на атолі Мідвей у 1956 році. На той момент їй було близько п’яти років.

На сьогодні вона є найстарішим птахом за історію застосування методу кільцювання. Світлини цього альбатроса розміщували на обкладинках провідні світові інформаційні ресурси – The Guardian та National Geographic.

Джон Плісснер, головний біолог-спостерігач у заповіднику, розповів, що Віздом — одна з двох-трьох мільйонів темноспинних альбатросів, які прилітають на Мідвей для розмноження. На цьому американському атолі мешкає найбільша у світі колонія альбатросів. За його словами, біологи не знають інших птахів віку Віздом: попередній найстаршій рекордсменці було 45.

Представники Phoebastria immutabilis найчастіше створюють одну пару протягом усього життя. Проте вважається, що Віздом вже пережила щонайменше трьох самців.

“Віздом, схоже, викликає інтерес у людей по ​​всьому світі. Ми щороку чекаємо на її повернення, затамувавши подих”, — розповів Плісснер. За його словами, Віздом, попри свій вік, все ще досить енергійна, щоб виростити пташеня. Шанси з його вилуплення становлять 70–80%.

Фото – USFWS

В парах альбатросів обоє батьків займаються висиджуванням яйця, а коли пташеня вилупилося, вони також разом годують його.

Останнє пташеня Віздом з’явилося на світ у 2021 році. Експерти USFWS вважають, що за своє життя у Віздом було від 30 до 36 пташенят. Альбатроси зазвичай виношують лише одне яйце протягом кількох років.

Інкубаційний період для пташенят альбатроса зазвичай становить 65 днів, більшість з них вилуплюються в Мідвей у січні або лютому.

Віздом вважається найстарішим диким птахом, але пернаті, яких утримують в неволі, можуть прожити ще довше. Скажімо, деякі австралійські папуги какаду живуть у клітках близько 80-90 років, а у дикій природі – щонайменше 30-40.

Як розповідало BitukMedia, американські зооволонтери із притулку West Place Animal Sanctuary зі штату Род-Айленд влаштували святкову вечірку на 17-річчя врятованої ними пекінської качки Ерни. Пташка сама “волонтерила” у притулку, вирощуючи чужих пташенят.

Тайський суп том ям кунг внесли до культурної спадщини ЮНЕСКО

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Zoonar GmbH RF via Legion Media

Тайський гострий суп том-ям кунг внесли до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні том ям — одна з найпопулярніших страв не лише в Таїланді, а й у світі.

Про це повідомило Міністерство культури Таїланду.

Рішення про внесення страви до списку було ухвалено Міжурядовим комітетом з охорони нематеріальної культурної спадщини людства на 19-й сесії ЮНЕСКО 4 грудня.

За словами міністерки культури Таїланду Садаван Вангсупхакіткосон, том-ям відображає спосіб життя громадян країни, зокрема їхню любов до природи та добре здоров’я. Вона пояснила, що назва страви походить від поєднання трьох слів: “варений”, “креветка” та “вода”.

“Том ям кунг люблять у всьому світі, він частина “мʼякої сили” Таїланду. Це страва селян — її готують з місцевих ресурсів, які місцеві перетворюють на здорову корисну їжу”, — зауважила міністерка Судаван Вангсупхакіткосон.

Том ям — це гострий суп із пряними травами. Спочатку його готували на бульйоні з рибою або куркою, але ЮНЕСКО відзначило сучасний варіант – з креветками та кокосовим молоком.

Щоб приготувати найпростішу версію том яма, достатньо кількох хвилин. Головне – не забути покласти у воду листя кафрського лайма, імбир чи калган та стебла лемонграсу. Саме ці приправи визначають смак супу.

Крім того, можна додати пасту каррі, гострий перець чилі, ніжну цибулю-шалот, томати, гливи (устричні гриби). Перець чилі завезли до країни з Нового Світу у XVII столітті, традиція використати різні види пасти каррі прийшла із сусідньої Індії. А томати, які теж прийшли з Америки, та гриби з’явилися у складі страви лише у XX столітті.

Коли склався класичний рецепт тому яма, важко визначити точно. У всякому разі, відомий поет Сунтон Пу, якого за реформу національного віршування називають тайським Шекспіром, на початку XIX століття створив “Повчання для жінок”, де до необхідних умінь включив майстерне приготування том яма. А наприкінці того ж століття страва увійшла до меню королівської кухні.

Самі тайці їдять том ям практично щодня, будь-коли, але частіше на сніданок та обід. Вважається, що завдяки наявності спецій цей суп покращує кровообіг та добре очищує організм.

У списку спадщини ЮНЕСКО том ям доповнить інші культурні феномени Таїланду — тайський масаж, традиційні танці Тхон і Нора та фестиваль Сонгкран, присвячений настанню нового року за буддійським місячним календарем.

До нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО належать звичаї, перекази, знання та навички, що становлять традиції та підвалини тієї чи іншої спільноти. Вперше їстівні об’єкти додали до списку 2010 року.

Як розповідало BitukMedia, українську писанку визнали культурним надбанням людства.

І вона сказала “так”: чоловік зробив найромантичнішу пропозицію в небі

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Flightradar24

У неділю, 1 грудня, гелікоптер злетів з польського міста Бидгощ з трьома людьми на борту – пілот Яцек за штурвалом і пасажири Олександр та Олівія на задньому сидінні. Лише двоє з трьох знали, наскільки особливим буде цей рейс…

Про це розповідає Flightradar24.

Ще у вересні з пілотом Яцеком зв’язався чоловік на ім’я Олександр, який хотів підготувати незвичайну пропозицію руки та серця для своєї дівчини. На підготовку всіх деталей та дрібниць пішло два місяці, але то було того варте.

І от в перший день зими на борт приватного гелікоптера піднялись пілот Яцек, той самий Олександр та його дівчина Олівія. Про те, що чекає на компанію далі, знали лише чоловіки. Компанія піднялася у повітря з аеропорту Бидгоща на вертольоті Robinson R44. Маршрут нагадував оглядову екскурсію історичним регіоном Польщі, але гелікоптер при цьому рухався досить дивно.

Десь після 15-ти хвилин польоту Яцек почав кружляти далеко від жвавих районів, вимальовуючи напис “виходь за мене” і серце. Повне зображення мало з’явитися на сайті відстеження польотів. “Написавши” текст, Яцек подав Олександру сигнал, аби той попросив Олівію перевірити маршрут їхнього польоту на сервісі Flightradar24.

І поки дівчина відкривала сайт, чоловік дістав обручку — саме в ту мить, коли на її екрані з’явився той самий напис. Звичайно, відмовитися від такої пропозиції Олівія не змогла.

Як розповідало BitukMedia, бухгалтер майже рік виходив на пробіжки, щоб намалювати зі своїх GPS-маршрутів анімацію. Але вийшло неймовірно круто.

1...454647...501Page 46 of 501

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання