Добавки не буде або справжній забіг на виживання. На острові Галіндез біля станції “Академік Вернадський” зафільмували момент, коли дорослий пінгвін після годування раптом починає тікати від власного нащадка.
Про кумедний епізод розповіли у Національному антарктичному науковому центрі.
На відео Марії Павловської видно, як дорослий пінгвін годує малюка, а вже за кілька секунд кидається навтьоки. Маленьке пінгвіня, не погодившись із завершенням трапези, кидається навздогін.
На початку життя пташенята повністю залежать від батьків. Коли малюк просить їсти, дорослий “постачає” частково перетравлену їжу (переважно криль) зі свого стравоходу просто до дзьоба дитинчати.
Та з віком апетит і наполегливість зростають. Підрослі пінгвінята вже активно переслідують маму чи тата, вимагаючи добавки. Саме такий момент і потрапив в об’єктив: хтось із батьків вирішив, що порція достатня, і спробував завершити “бенкет”, але малюк з цим не погодився.
На острові Галіндез, де розташована українська антарктична станція, гніздують переважно субантарктичні пінгвіни. Щовесни вони прибувають сюди для розмноження: будують гнізда, відкладають зазвичай по два яйця та вигодовують пташенят. Нині за даними українських полярників, на Галіндезі мешкає понад 10 тис. субантарктичних пінгвінів.
Раніше BitukMedia показувало інше відео від українських полярників – зграя пінгвінів пірнає в океан.
А якщо замість таблички з описом ви напряму запитаєте рослину, хто вона така — і почуєте відповідь? У Кембриджі це вже реальність: ботанічний сад британського університету запустив виставку, де 20 рослин “розмовляють” із відвідувачами завдяки штучному інтелекту.
У ботанічному саду Кембриджського університету презентували виставку TalkingPlants (“Рослини, які розмовляють”), яку називають “світовою прем’єрою”. Проєкт дозволяє відвідувачам вести двосторонній діалог із рослинами — ставити запитання про еволюцію, екологію чи культурне значення та отримувати відповіді у текстовому або голосовому форматі.
Щоб почати розмову, потрібно лише відсканувати QR-код біля експоната. Тоді на смартфоні відкривається чат, у якому “оживає” конкретна рослина.
Кожній із 20 рослин надали власне ім’я та характер. Серед них:
Jade, the Vine — “саркастична стельова ліана” з Тропічного дому.
Titus Junior, the Titan Arum — прямолінійний, драматичний і “сумнозвісно смердючий” титан арум.
Tumbo the Welwitschia — “сухо-іронічний і вперто незламний”.
St Helena Ebony — “гідна, глибоко пов’язана зі своєю батьківщиною і справжня виживальниця”.
Окрім чатів, виставка включає медитаційні сесії та тематичні вікторини.
Фото – Cambridge University Botanic Garden
Куратор виставки, професор еволюції Сем Брокінгтон наголошує: йдеться не про заміну людської експертності. “Це не про те, щоб замінити наших фахівців. Це про пошук нових способів стимулювати навчання і здивування світом рослин”, — пояснив він.
Організатори сподіваються, що такий формат допоможе ефективніше доносити важливі меседжі про втрату біорізноманіття та кліматичні зміни.
Гал Занір, співзасновник компанії Nature Perspectives, яка розробила виставку разом із ботсадом, назвав це новим способом взаємодії з природою. “Ми переходимо від навчання про природу до навчання від і разом із нею”, — сказав він.
На запитання, чи може ШІ вигадувати неправильні відповіді, Занір запевнив BBC, що технологію “тонко налаштовано” на основі ретельно відібраних наукових даних, підготовлених командою експертів з екології.
Це не перший подібний експеримент у Кембриджі. Як розповідало BitukMedia, у 2024 році Музей зоології університету вже дозволяв відвідувачам “спілкуватися” з експонатами давно вимерлих тварин. “Заговорили” 13 видів, зокрема птах додо, нарвал, фінвал, червона панда та тарган.
Німеччина, яка століттями асоціювалася з пивними кухлями та Октоберфестом, фіксує антирекорд: у 2025 році продажі пива впали до найнижчого рівня з початку статистичних спостережень. Ба більше, молоді німці дедалі частіше обирають безалкогольне. Але чому?
Країна пива, схоже, змінює звички: загальне споживання класичного пива у Німеччині стрімко скорочується.
Менше ніж 8 млрд літрів за рік — вперше з 1993-го. У 2025 році продажі пива німецьких броварень різко скоротилися, показавши найглибше падіння за понад 30 років спостережень. Про це повідомило Федеральне статистичне відомство Німеччини.
Понад 80% пива було продано всередині країни. Водночас статистика не враховує безалкогольне пиво та солодові напої, а саме вони зараз і демонструють зростання.
За даними Німецької асоціації пивоварів, безалкогольне пиво вже становить близько 10% загального ринку та є третім за популярністю пивним сегментом у країні. Це — категорія, яка демонструє найшвидше зростання.
Чому безалкогольне пиво набирає популярності? “Споживання алкоголю зменшується, особливо серед молоді, і це, звісно, добре для громадського здоров’я”, — заявила прем’єр-міністерка федеральної землі Саар Анке Релінґер, яку Асоціація пивоварів назвала “пивною амбасадоркою” 2025 року.
За її словами, німці стали “пити пиво більш усвідомлено”, а сама вона виступає за підтримку пивоварного мистецтва як частини культурної традиції країни.
Економіка теж тисне. В асоціації пивоварів пояснюють падіння продажів не лише зміною споживчих звичок, а й загальною економічною ситуацією. Зокрема, “досі тривожним” залишається стан ресторанного бізнесу.
Німеччина нині є найбільшим у світі виробником безалкогольного пива. “Люди шукають якісні, насичені смаками напої, які підходять до будь-якої життєвої ситуації”, — зазначив президент асоціації Крістіан Вебер.
Пивовари також закликали політиків знизити витрати на енергію — саме енергоресурси та оплата праці є головними статтями витрат для галузі. Релінґер підтримала цю позицію, наголосивши на потребі конкурентних умов виробництва та цільової підтримки, зокрема для інвестицій у сталий розвиток.
Попри загальне падіння, Pilsner залишається найпопулярнішим сортом у Німеччині. Його частка на ринку становить близько 50%.
Німеччина — країна з тисячолітньою пивною традицією. Але, схоже, тепер вона входить у нову еру — більш стриману, усвідомлену і… безалкогольну.
Як розповідало BitukMedia, пляшка заввишки лише 12 міліметрів, в якій лише одна крапля безалкогольного пива – це не фантастика і не експеримент штучного інтелекту, а реальна інновація від Carlsberg. Чому пивний гігант вирішив створити напій, який неможливо відчути на смак — і що за послання стоїть за цією ідеєю?
Майже 300 км, сім континентів і фактично тиждень життя в небі. Український спортсмен Максим Кривенко успішно подолав World Marathon Challenge.
Про це бігун розповів на своїй сторінці у Facebook.
Максим Кривенко повідомив про завершення одного з найскладніших стартів у своєму житті — серії забігів на різних континентах із постійними перельотами між ними.
За словами Кривенка, загальна дистанція склала 295 км 365 м. Протягом семи днів він практично жив на висоті 10 тисяч м — у літаках, спускаючись на землю лише для того, щоб пробігти черговий старт.
“Емоції переповнюють! Це був дійсно найважчий, найграндіозніший та найемоційніший старт, в якому я брав участь за все своє життя”, – написав спортсмен.аписав спортсмен.
За словами чоловіка, йому довелося стартувати навіть з температурою. “Так буває”, — коротко зазначив Кривенко, додавши, що попри фізичний стан продовжував дистанцію
Спортсмен наголосив: для нього це був не лише особистий рекорд, а й символічний жест. “Весь час згадував, що біжу не просто так, а біжу, щоб підкреслити – українці витривалі”, – зізнався Кривенко.
Фінішний час на кожному з марафонів: 4:21:39 Антарктика 🇦🇶 3:17:48 Африка (ПАР🇿🇦) 3:54:26 Австралія🇦🇺 3:31:28 Азія (АЕ 🇦🇪) 3:34:08 Європа (Іспанія🇪🇸) 3:46:26 Південна Америка (Бразилія🇧🇷) 3:38:50 Північна Америка (США🇺🇸)
3:43:32 – таким вийшов середній час в сукупності. В підсумку, Максим зайняв 6 місце серед 55 зареєстрованих учасників з 15 країн світу.
Колаж – Максим Кривенко/ Facebook
39 119км – саме таку відстань додали учасники щодня, щоб добратися з одного континенту в інший. І це лише відстань після першого фінішу і до останнього, тобто не враховуючи добирання перед початком першого марафону і повернення додому після фінішу останнього!
Максим долучився до ініціативи МЗС України та Світового конгресу українців щодо збору коштів, спрямованих на генератори та інше енергетичне обладнання. І свою участь присвятив саме цій меті.
Як розповідало BitukMedia, іспанські та італійські науковці досліджують феноменальну фізичну форму 82-річного ультрамарафонця Хуана Лопеса Гарсії. Вони прагнуть зрозуміти, як людський організм може зберігати здоров’я та витривалість у похилому віці.
У кожного є скринька, яку краще не відкривати. Там — “назавжди”, яке закінчилося, і “ти — єдина”, яке виявилося тимчасовим. Але цього Дня Валентина можна зробити те, про що мріяли мовчки: здати минуле й натомість отримати діамант.
День закоханих більше не тільки про троянди й обіцянки. Іноді це про те, щоб зняти старий ланцюжок — і повісити інший. Буквально.
До Дня святого Валентина 2026 року американська мережа JCPenney вирішила запропонувати несподіване рішення: принести прикрасу від колишнього й обміняти її на новий діамантовий кулон. Без пояснень і без оцінки вартості.
Акція отримала назву The Ex-Change і відбудеться вона 14 лютого 2026 року в окремих магазинах JCPenney у США. Покупці матимуть дві години, щоб прийти з будь-якою прикрасою, подарованою ексом або екс-партнеркою, і здійснити обмін на новий виріб.
Принцип максимально простий: жодних запитань про історію прикраси, жодної оцінки її вартості та жодних документів. Не має значення, чи це коштовна річ, чи скромний символічний подарунок — важливий сам акт “оновлення”.
В обмін учасники отримають намисто з лабораторно вирощеним діамантом вагою ½ карата. Камінь буде встановлений у срібну основу з позолотою 14 каратів. У компанії позиціонують прикрасу як символ нового початку.
Акція матиме ліміт: до 50 обмінів у кожному магазині та до 100 — у флагманському магазині Garden City у штаті Нью-Йорк. Кожна людина може скористатися пропозицією лише один раз. Обмін здійснюватиметься, поки є запаси прикрас.
Усі зібрані вироби JCPenney передасть організації Good360, яка займається розподілом товарів для громад у потребі. Таким чином, прикраси не знищуватимуть, а використають повторно.
Компанія фактично перетворює День святого Валентина на можливість для символічного перезапуску — з легким гумором і без зайвого драматизму.
Усі зібрані речі від колишніх передадуть благодійній організації Good360, яка допомагає нужденним по всьому світу. Зокрема, організація передавала гуманітарну допомогу для українських біженців у Польщу та Угорщину на суму 75 мільйонів доларів.
Як розповідало BitukMedia, спеціальне вітання до Дня святого Валентина для колишніх коханих пропонує зоопарк Сан-Антоніо (Техас). Кожен бажаючий можете назвати таргана на честь своєї колись коханої людини та згодувати комаху тварині. Вартість такої послуги незначна. Акція щороку користується популярністю.
У Національному природному парку “Сколівські Бескиди” зареєстрували рекорд — тут мешкає найбільша в Українських Карпатах вільна субпопуляція зубра європейського (Bison bonasus). Сьогодні стадо налічує 51 особину.
Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.
“Справжні фантастичні велетні, князі лісу! Ми чекали цього побачення години дві, весь час намагаючись розгледіти ці величні постатті серед лісів Національному природному парку “Сколівські Бескиди”. І ось раптом вони неквапливо виникли перед нами – величні і горді, як самі карпатські гори. Першою завжди йде самка – вона головна. Пильно придивляючись до людей, вона повела своє стадо лише тоді, коли пересвідчилась у безпеці”, – захоплено розповідає Вєтрова.
Фото – Національний природний парк “Сколівські Бескиди”
Між тим, ще на початку ХХ століття людство ледь не втратило зубрів назавжди. У 1927 році в дикій природі не залишилося жодної особини. Відродження почалося з кількох тварин, які збереглися в зоопарках різних країн. Протягом десятиліть екологи відновлювали популяцію, контролюючи кожне стадо.
У “Сколівських Бескидах” програму реінтродукції розпочали у 2009–2010 роках: із національних парків Німеччини та Австрії сюди завезли 11 зубрів. Після періоду акліматизації їх випустили у дику природу. За понад десять років популяція зросла більш ніж учетверо.
Рекорд «Найбільша вільна субпопуляція зубра європейського в Українських Карпатах» зареєстровано в Майданському лісництві НПП «Сколівські Бескиди» (директор — Василь Приндак).
Полювання на зубра, занесеного до Червоної книги України, суворо заборонене законом.
Наступний рекорд у цій номінації планують оголосити після народження сотого вільного зубра у “Сколівських Бескидах”.
Нагадаємо, у 2021 році цей нацпарк визнаний найкращим природним парком України. А за результатами минулого року він став лідером серед туристичних об’єктів Львівщини за кількістю відвідувачів – його відвідали понад 258 тис. туристів.
Як розповідало BitukMedia, двоє червонокнижних зубрів, що забрели просто у двори мешканців села Червоні Хатки, що на Житомирщині, могли потрапити у біду. Але ситуацію врятувала… корова. Свійська тварина допомогла екологам повернути лісових велетнів додому.
У китайській провінції Чжецзян звичайний ліхтарний стовп раптово перетворився на місцеву атракцію. Просто зсередини металевої конструкції завдовжки близько 6 метрів проріс бамбук — і випустив пишне зелене листя на самому вершечку.
Відео з “незламним бамбуком” біля торгового центру World Trade Plaza в повіті Сіньчан стрімко розлетілося соцмережами та зібрало мільйони переглядів. За словами очевидців, рослина пустила коріння лише за кілька сантиметрів від ліхтаря і змогла пробратися всередину через невеликий отвір біля основи. Далі — майже 6 метрів темряви всередині металевої труби. І вже нагорі — свіже зелене листячко.
Фахівці пояснюють: бамбук має потужну кореневу систему й підземні стебла, здатні глибоко проникати в ґрунт та активно поглинати воду й мінерали. Саме це дозволяє йому певний час рости навіть без світла — принаймні на початкових етапах.
Автор відео, місцевий житель на прізвище Цзя, розповів, що помітив дивину під час прогулянки з дітьми. Їх здивувало листя, яке виросло просто з верхівки ліхтаря.
“Мені це здалося дивовижним, і діти теж були вражені, тому я зняв відео. Не очікував, що воно стане таким популярним”, — зазначив чоловік.
Після вірусного розголосу до ліхтаря почали приходити люди — фотографуватися й показувати його дітям як приклад витривалості та наполегливості. Місцеві вже встигли охрестити рослину “Незламним бамбуком” — символом того, що шлях до світла можна знайти навіть крізь метал і темряву.
Як розповідало BitukMedia, бамбук названо наступним суперфудом.
У Центрі UNBROKEN здійснили унікальну для медзакладу реконструкцію: пацієнту відновили частину обличчя за допомогою індивідуального екзопротезу. Він максимально точно відтворює анатомію, текстуру шкіри та навіть найдрібніші зморшки.
35-річний киянин Владислав Косянчук із перших днів повномасштабного вторгнення допомагає військовим як волонтер. Торік під час поїздки на схід він потрапив у ДТП. Чоловік зазнав важких переломів обличчя та серйозних ушкоджень тканин навколо ока. Через складність травм хірургам довелося видалити частину анатомічних структур.
Про можливість відновлення Владислав дізнався, коли до UNBROKEN приїхала місія ізраїльських лікарів. Йому вдалося потрапити на консультацію до відомого хірурга-офтальмолога та окулопластичного спеціаліста Йоава Вардізера.
Подальшу роботу над відновленням виконала екзопротезистка Центру Таїсія Ярова, яка перейняла ізраїльський досвід і нині впроваджує нові технології для українських пацієнтів.
Екзопротез — це індивідуальна силіконова накладка, яка кріпиться до шкіри та імітує природний вигляд втрачених частин обличчя. Процес його створення багаторівневий і потребує ювелірної точності. Спершу фахівець знімає зліпок із обличчя, проводить 3D-сканування та створює цифрову модель. Далі вручну формується пластиліновий прототип, після чого виготовляється воскова модель з відтворенням текстури шкіри — зморшок, форми, анатомічних деталей. Завершальний етап — відливання з медичного силікону та ручне розфарбування для максимальної природності.
“Екзопротезування поєднує в собі медицину, роботу художника й скульптора, а іноді навіть психолога. Ця професія нова, але дуже потрібна. Для мене честь переймати досвід ізраїльських спеціалістів і впроваджувати ці технології в Україні”, — зазначає Таїсія Ярова.
Для Центру UNBROKEN це перший екзопротез такого типу. У команді наголошують: йдеться не лише про новий медичний напрям, а про повернення людям відчуття цілісності та впевненості.
Сам Владислав результатом задоволений: “Дивлюсь у дзеркало — бачу себе до травми. Протез дуже схожий на моє око. Спеціалістам вдалося відтворити моє обличчя”.
Нині чоловік продовжує реабілітацію. А в UNBROKEN готуються розвивати екзопротезування як окремий напрям допомоги пацієнтам із важкими травмами обличчя.
Світ зникає — і його вирішили заархівувати. Компанія, яка вже “воскресила” лютововка, тепер створює у Дубаї гігантський біобанк з мільйонами зразків тканин рідкісних і зникаючих видів. Питання одне: це страховка для планети чи ілюзія контролю?
Поки людство пришвидшує вимирання, біотехнологи створюють резервну копію природи. У Музеї майбутнього в Дубаї зберігатимуть ДНК тисяч видів — від найрідкісніших до тих, що балансують на межі. Це проєкт біотехнологічної компанії Colossal Biosciences.
Компанія заявляє: це буде своєрідний “тваринний аналог” арктичного SvalbardGlobal Seed Vault — всесвітнього сховища насіння.
Саме Colossal торік оголосила, що створила трьох “лютововків” (dire wolf), використавши давню ДНК і генетичне редагування. Втім, науковці одразу зауважили: це не буквальне воскресіння, а радше гібриди сучасного сірого вовка з генетичними модифікаціями.
Тепер компанія обіцяє подвійний підхід- зберігати генетичні зразки для досліджень, а також мати можливість “повернути” вид, якщо він зникне.
А от експерти обережніші. Професор стовбурових клітин Королівського коледжу Лондона Душко Іліч наголошує: “Кріобанк сам по собі не дорівнює збереженню виду”.
Науковці підкреслюють, що без захисту середовища існування та реальної природоохоронної політики навіть найсучасніші біосховища не зупинять вимирання. До слова, подібні проєкти вже існують — наприклад, Frozen Zoo у Сан-Дієго або британський Frozen Ark (“Заморожений ковчег”).
Наразі до червоного списку Міжнародного союзу охорони природи входить понад 48 тис. видів, що перебувають під загрозою зникнення.
Проєкт у Дубаї — частина інвестиційної програми на сотні мільйонів доларів. ОАЕ вже вклали $60 млн у Colossal, а загалом компанія залучила понад $615 млн із 2021 року. Біосховище стане першим у запланованій глобальній мережі.
Людство століттями знищувало природу. Тепер воно намагається створити їй “резервну копію”. Питання лише в тому, чи не стане ця флешка єдиним місцем, де залишиться дика природа.
Як розповідало BitukMedia, американський стартап Colossal Biosciences намагається відродити доісторичного мамонта. Своїм першим кроком дослідники вивели “волохату мишу”. Так перевірили процеси редагування генів. Сподіваються, що мамонтеня побачить світ вже до 2028 року.
У джунглях Індонезії знайшли плазуна, який спокійно перекрив би футбольні ворота. Самка сітчастого пітона завдовжки 7,22 м офіційно стала найдовшою дикою змією, яку будь-коли вимірювали науково.
Гігантську самку Malayopython reticulatus виявили наприкінці 2025 року в регіоні Марос на острові Сулавесі. 18 січня її довжину від голови до кінчика хвоста підтвердили представники Книги рекордів Гіннеса.
Для масштабу: якщо покласти пітона поперек стандартних воріт FIFA, він практично займе всю ширину — від стійки до стійки. А ще це приблизно як шість із половиною візків із супермаркету, виставлених у ряд.
Фахівці зазначають: якби змію вимірювали під загальним наркозом, коли м’язи максимально розслаблені, вона могла б бути щонайменше на 10% довшою — тобто майже 7,9 м. Втім, через ризики для тварини такого експерименту не проводили.
Окрім довжини, зафіксували і вагу рекордсменки — 96,5 кг. Це приблизно як доросла велика панда. Змію зважували у великому полотняному мішку на вагах, які зазвичай використовують для рису.
І що важливо — перед зважуванням вона залишалась без обіду. Після ситної трапези показник легко міг би перевищити 100 кг.
Рекордсменку назвали Ібу Барон — у перекладі “Баронеса”.
Нині Ібу Барон перебуває під опікою місцевого природоохоронця Буді Пурванто, який створив своєрідний притулок для змій у своєму маєтку в окрузі Марос.
У цьому регіоні конфлікти між людьми та великими пітонами — не рідкість. Через загрозу для худоби, домашніх тварин і навіть дітей таких змій часто знищують одразу після виявлення. Пурванто викупив Ібу Барон у людей, які її знайшли, фактично врятувавши їй життя.
Експерти пояснюють: поява таких великих змій поблизу населених пунктів частішає через скорочення природних середовищ і зменшення кормової бази — диких свиней та інших тварин. Через це пітони дедалі частіше контактують із людьми. Окрема проблема — нелегальна торгівля екзотичними тваринами.
Чи є у світі ще більші плазуни? Сітчасті пітони — найдовший вид змій у світі. Зазвичай вони виростають до 3–6 м, але окремі самки перевищують 6. Попередній науково виміряний рекорд дикої особини становив 6,95 м (Індонезія, 1999 рік).
У неволі довші змії вже траплялися. Наприклад, пітон Медуза у США сягав 7,67 м. Проте тварини в неволі мають кращі умови харчування і ветеринарний нагляд, тому їхні показники не порівнюють напряму з дикими.
Водночас дослідники припускають: у джунглях цілком можуть існувати пітони завдовжки 9 м і більше.
Якщо ж порівнювати з доісторичними гігантами, викопні рештки Titanoboa cerrejonensis свідчать, що ця доісторична змія могла сягати 15 м завдовжки і важити понад тонну.
Як розповідало BitukMedia, пітон відклала 96 яєць за один раз і встановила новий рекорд.
Доставка пошти в одному з районів Вісконсину (США) перетворилася на екстремальний вид спорту — усе через диких індиків. Птахи вирішили, що люди на їхній території зайві. А тому влаштовують погоні за листоношами й не гребують лякати школярів.
Мешканці містечка Джейнсвілл на півдні американського штату Вісконсин зіткнулися з несподіваною проблемою — агресивною зграєю диких індиків, які нападають на людей, блокують рух транспорту та навіть переслідують працівників пошти.
Місцевий житель Лоренс Маєр зафільмував, як індики женуться за листоношею просто посеред вулиці. За його словами, жертвою пернатих хуліганів став і його 8-річний син. “Коли він переходив дорогу, індики почали гнатися за ним. Це страшно. Вони величезні — майже зростом з мою дитину. Коли розпушують пір’я, виглядають дуже загрозливо”, — розповів Маєр місцевому телеканалу.
Чоловік каже, що раніше ставився до птахів із симпатією. “Я люблю дику природу. Спочатку індики були чимось цікавим, оживляли район. Але з часом вони стали справжньою проблемою: перекривають дороги, провокують аварії й нападають на людей”, — зазначив він.
Біолог Департаменту природних ресурсів Вісконсину Джейсон Коттер пояснює, що взимку індики справді збиваються у зграї, однак така агресивна поведінка — радше виняток. “Ми чули про зграї індиків у міських районах, але ці птахи в Джейнсвіллі справді вирізняються — вони заважають людям виходити з авто, лякають дітей і нападають на поштарів”, — сказав Коттер.
Фахівець радить мешканцям намагатися виглядати більшими — наприклад, носити з собою парасолю або інші предмети, які можуть налякати птахів.
У Департаменті природних ресурсів Вісконсину повідомили, що вже консультуються зі Службою дикої природи Міністерства сільського господарства США. Один із можливих варіантів розв’язання проблеми — переселення агресивної зграї в іншу місцевість.
Як розповідало BitukMedia, поштар з Массачусетсу (США) став жертвою незвичного “робочого інциденту” – під час доставки його атакувала зграя диких індичок. Ба більше, ця курйозна сцена потрапила на камери відеоспостереження. Тепер чоловік отримує нескінченні жарти від друзів та знайомих.
Навколо імені легендарного дизайнера Карла Лагерфельда знову спалахує гучний скандал. Через сім років після його смерті заповіт модельєра офіційно оскаржують у суді. Це може кардинально змінити долю його статків у 200 млн євро.
Заповіт було складено у 2016 році й уже тоді він викликав резонанс: Лагерфельд не залишив нічого своїм кровним родичам, передавши майже весь спадок людям, яких називав своєю “справжньою родиною”. Серед спадкоємців — багаторічний асистент дизайнера Себастьян Жондо, похресник Гадсон Кеніг (якому на момент смерті Лагерфельда у 2019 році було 11), а також моделі Бред Кеніг і Батіст Джіабіконі (перший господар Шупетт).
Окремим пунктом у заповіті згадувалась улюблена кішка модельєра — Шупетт. Для неї Лагерфельд передбачив близько 1,5 млн доларів, будинок із садом та довічну опіку своєї колишньої домробітниці Франсуази Какот. Умови життя тварини були прописані настільки детально, що нинішній судовий спір не впливає на її статус.
Розкішний спосіб життя Шупетт давно став легендою у світі моди: вона літала приватними літаками, подорожувала у дизайнерській переносці Louis Vuitton вартістю близько 2 тис. євро, їла з господарем за одним столом із срібного посуду та спала під подушками. Сам Лагерфельд жартував, що його кішка “жила як утриманка”.
На сьогодні юридичний конфлікт стосується решти спадщини. За даними британських ЗМІ, заповіт оскаржує невідомий заявник, що автоматично відкриває можливість його перегляду. Якщо суд визнає документ недійсним за французьким спадковим правом, майно можуть розподілити між найближчими родичами модельєра.
У Карла Лагерфельда не було дітей, а обидві його сестри померли раніше. Потенційними спадкоємцями в такому разі стають племінники та племінниці, зокрема ті, які мешкають у США. Водночас відомо, що дизайнер десятиліттями не підтримував із родичами близьких стосунків: востаннє він бачився із сестрою ще у 1974-му.
Додаткову загрозу для спадщини становить податкове розслідування. Французька влада з’ясовує, де Лагерфельд фактично проживав — у Парижі чи Монако. Якщо буде доведено, що його основним місцем проживання була Франція, сума можливих податкових донарахувань може сягнути 20–40 мільйонів євро.
Поки юристи та потенційні спадкоємці сперечаються за мільйони, найбагатша фігура цієї історії залишається осторонь конфлікту. Кішка Карла Лагерфельда, як і задумував дизайнер, продовжує жити у “шоколаді” — без жодних ознак фінансових проблем.
Як розповідало BitukMedia, суд у Франції ухвалив несподіване рішення: оштрафував жінку за витівки її кота! Ціна завданої пухнастим шкоди – 1250 євро. Тепер ця історія може стати прецедентом для майбутніх судових справ із домашніми улюбленцями.
Іспанські та італійські науковці досліджують феноменальну фізичну форму 82-річного ультрамарафонця Хуана Лопеса Гарсії. Вони прагнуть зрозуміти, як людський організм може зберігати здоров’я та витривалість у похилому віці.
Хуан Лопес Гарсія — чинний світовий рекордсмен у віковій категорії 80–84 роки на дистанції 50 км. У 2024 році він також виграв чемпіонат світу з марафону у своїй віковій групі, показавши результат 3:39:10 і встановивши європейський рекорд.
Його історія вражає ще більше з огляду на те, що до 66 років Хуан ніколи серйозно не займався спортом. Все життя він працював автомеханіком у Толедо, а біг уперше спробував уже після виходу на пенсію. Першу милю тоді він навіть не зміг подолати.
Відтоді він підсів і зараз, у 82 роки, все ще бігає зі темпом, який вражає наукову спільноту. Хуан бігає заради задоволення, заради відповідальності та заради любові: його дружина з інвалідністю потребує його піклування, і чим він здоровіший, тим більше він може їй допомогти.
Сьогодні ж науковці називають його прикладом “успішного старіння”. Результати дослідження, опубліковані в січні 2026 року в журналі Frontiers in Physiology, показали: аеробна витривалість Лопеса Гарсії відповідає рівню здорових чоловіків 20–30 років. Його показник VO₂ max, ключовий індикатор роботи серцево-судинної системи, є найвищим з усіх, коли-небудь зафіксованих у людей віком за 80 років.
Фото -Clarissa Brusco
Вчені також встановили, що його м’язи надзвичайно ефективно засвоюють і використовують кисень, що дозволяє тривалий час підтримувати високий темп бігу. Під час рекордного ультразабігу він утримував середній темп 5 хвилин 44 секунди на кілометр.
Водночас інші параметри — біомеханіка руху, економічність бігу, поріг лактату — виявилися цілком типовими для добре тренованих спортсменів старшого віку. Це, за словами дослідників, свідчить про те, що феномен не є “біологічною аномалією”.
Лопес Гарсія пробігає 65 км на тиждень у звичайний період і майже вдвічі більше перед змаганнями. Основу складають тривалі помірні пробіжки, інтервальні тренування та силові вправи з власною вагою. Харчується він звичайною середземноморською їжею і працює з професійним тренером.
Сам спортсмен зізнається: його початкова мета була значно скромнішою — “просто трохи підтримати здоров’я”.
Дослідники переконані: хоча генетика відіграє роль, приклад Хуана Лопеса Гарсії показує, що високий рівень фізичної форми у старшому віці — не виняток, а реальна можливість.
“Ще не так давно вважалося, що серйозні фізичні навантаження для літніх людей — це небезпечно або марно. Це хибне уявлення”, — зазначають автори дослідження.
Сам Лопес радить починати повільно: зі швидкої ходи, а згодом — бігу. “Ніколи не пізно”, — повторюють і вчені, які продовжують вивчати його феномен і готують нові публікації.
У свої 82 Хуан каже, що не відчуває себе старим і зупинятися не збирається.
Як розповідало BitukМedia, 78-річний бігун на довгі дистанції з Нової Зеландії Мейнард Вільямс довів, що справжня витривалість не має віку. Він став найстарішим чоловіком, який виконав черевну планку — і тримав її не три, як вимагалося, а понад 30 хвилин! Його рекорд офіційно зафіксували у Книзі рекордів Гіннеса.
Благодійний бренд Animalism by UAnimals створив м’яку іграшку — копію трилапої собаки Віккі. За цим милим образом стоїть непроста історія порятунку, болю та відновлення. 100% прибутку з продажу цієї іграшки перекажуть на порятунок тварин.
Віккі евакуювали з прифронтового Добропілля у вкрай важкому стані. У тварини були серйозні травми, а лапа — майже відірвана. Врятувати кінцівку не вдавалось, тож лікарі ухвалили складне рішення про ампутацію. Попереду на собаку чекало ще одне випробування — лікування пошкодженого хребта. Віккі тривалий час носила спеціальний корсет, і тоді лікарі не могли з упевненістю сказати, чи зможе вона колись знову ходити.
Та Віккі змогла. Вона відновилася і, попри втрату лапи, виросла напрочуд активною та спритно, що на Київщині. Там Віккі настільки полюбили, що зрештою вона знайшла справжній дім — очільниця притулку прихистила собаку у себе.
Історія Віккі надихнула благодійний бренд Animalism by UAnimals створити м’яку іграшку, яка символізує витривалість, турботу й другий шанс.
Іграшка має ніжно-бежеве хутро зі світло-коричневими плямами. На шиї у неї — підвіска на оксамитовій стрічці з її ім’ям “Вікі”.
Придбати копію Віккі можна в Animalism by UAnimals — 100% прибутку з продажу спрямовують на порятунок тварин.
“Це чудова можливість одночасно і підтримати своїм внеском ще й тварин, і на прикладі іграшки пояснити своїй малечі “чому всі важливі та цінні, не дивлячись на зовнішні особливості”, – пишуть творці іграшки.
Як розповідало BitukMedia, на Вінницькому вокзалі завдяки небайдужим пасажирам та залізничникам врятували вагітну собачку. Тварину відігріли у “Пункті незламності” та передали зооволонтерам.
Можете собі уявити малюка, який важить трохи більше кілограма? Його серце — розміром із маленький горішок! А ще є вроджена вада, що не залишає шансів без негайного втручання. Саме такого немовляти 3 лютого доправили з Полтавського перинатального центру до Інституту серця МОЗ України.
Дитина важила лише 1100 грамів. Тканини настільки тонкі, що, за словами лікарів, нагадували вологий пергамент.
“Оперувати немовлят з такою вагою вкрай складно: кожен шовчик та маніпуляція вимагають ювелірної і злагодженої роботи цілої команди, де кожен знає свою роль і діє синхронно з іншими”, – розповідають в Інституті серця.
Над порятунком малюка працювала мультидисциплінарна команда Інституту серця. Усі дії були злагоджені до секунди — і саме це дало шанс на життя.
Операція пройшла успішно. Наразі малюк перебуває у відділенні під постійним наглядом медиків. Невдовзі крихітного пацієнта планують перевести назад до Полтавського перинатального центру для подальшого відновлення та реабілітації.
В Інституті серця подякували керівництву та лікарям Полтавського перинатального центру за співпрацю та оперативні дії, а також команді, яка безпосередньо брала участь у порятунку немовляти.
“Кожен день для цього малюка зараз — маленька перемога. Кожен вдих — ще один крок уперед. І попереду в нього — ціле життя”, – радіють медики.
Раніше BitukMedia розповідало проАртемчика — передчасно народженого хлопчика з Рівненщини. Шанс на порятунок з’явився у Львові, коли лікарям Дитячої Лікарні Святого Миколая вдалося встановити справжню причину його дихальної недостатності.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
