На Сумщині підрозділ Нацполіції “Білі янголи” здійснив ризиковану евакуацію мешканки прикордонного села. Жінка залишалася єдиною жителькою на своїй вулиці посеред зруйнованих обстрілами будинків. Вона категорично відмовлялася їхати без своїх улюбленців – 12 собак.
Галина Олександрівна — літня жінка, яка понад усе боялася залишити своїх 12 собак. Вони стали для неї справжньою родиною в ізольованому, напівзруйнованому прикордонному селі. Впродовж місяців вона відмовлялася евакуюватися, бо їй пропонували рятуватися без тварин. Але відповідь пані Галини була завжди незмінна: “Або з усіма, або ніяк”.
Вона телефонувала всім кому могла, з проханням допомоги, та чула відмови. Хтось не мав змоги дібратися в небезпечний район, інші не могли забезпечити перевезення такої кількості тварин.
Жінка обривала телефони, звертаючись по допомогу. Та більшість не мали змоги дістатися до небезпечного району або не могли забезпечити перевезення такої кількості тварин. Усе змінилося, коли її крик про допомогу почули “Білі янголи” — поліцейські, які займаються гуманітарними місіями в зоні бойових дій.
Ризикуючи власним життям, вони приїхали до села й вивезли Галину Олександрівну разом із її чотирилапими улюбленцями. Нині жінка та її хвостаті перебувають у безпечному місці.
Прощаючись із рятівниками, пані Галина зі сльозами на очах дякувала їм за те, що вони не залишили її наодинці з небезпекою — і не змусили зрадити тих, кого вона любить.
Як розповідало BitukMedia, у Центрі порятунку диких тварин з’явився новий підопічний — ручний кабанчик Гарік. Ще малюком його врятував український військовий та виростив власноруч. Тепер тварина житиме у безпеці під опікою зоозахисників, бо на те є причина.
У самому серці Дубліна, біля статуї Моллі Малоун, нині стоять міські стюарди з одним проханням: “Будь ласка, не торкайтесь!” Улюблений туристичний “ритуал” — доторк до бронзового декольте, який, за легендою, приносив удачу — тепер офіційно під забороною.
В Ірландії у статуї Моллі Малоун з’явилася особиста охорона, яка стежить за тим, щоб туристи не чіпали її груди.
Рішення прийнято на тлі зростаючого обурення громадськості й видимого зношення самої скульптури – вона зазнала часткового знебарвлення через тисячі рук, які щодня торкалися її. Міська рада Дубліна запровадила тижневий пілотний проєкт, аби вивчити реакцію людей і знайти найкращий спосіб збереження цього символу столиці. “Не торкайтесь, будь ласка!” — лунає щоразу, як турист намагається наблизитись до найвідомішого декольте міста.
Фото – NurPhoto/Getty Images
Моллі Малоун – персонаж ірландського фольклору та один із символів країни. Згідно з баладою “Мушлі і мідії” (cockles and mussels), Моллі, яка жила у XVIII столітті, була красунею і дружиною торговця рибою, але померла в молодому віці через лихоманку. Ця балада вважається неофіційним гімном Ірландії, тому її традиційно виконують на весіллях, вечірках та спортивних заходах.
Статуя Моллі Малоун стала частиною міського пейзажу у 1988 році. Її скульптуру, створену художницею Джин Райнхарт, у народі швидко охрестили “та, що з возом” (the tart with the cart) — через глибоке декольте сукні та чутки про те, що Моллі продавала більше, ніж просто рибу.
Саме креативний міський гід, як підозрюють, вигадав історію про те, що дотик до бронзових грудей Моллі приносить удачу й гарантує повернення до Дубліна. Ця легенда швидко прижилася, але з часом спровокувала суперечки — як щодо пошкоджень скульптури, так і про доречність такого “ритуалу”.
Кампанія “Не займайте Моллі!” (Leave Molly Alone), яку минулого року запустила музична активістка Тіллі Кріпвелл, привернула увагу до питання поваги й символічного значення пам’ятки. Міські чиновники зараз обговорюють й інші варіанти захисту: встановити огорожу, перемістити скульптуру всередину приміщення або ж регулярно ремонтувати у випадку появи ушкоджень.
Турист Андерс Оустід з Норвегії біля статуї Моллі. Фото – Rory Carroll/The Guardian
З роками численні дотики вже призвели до зміни кольору бронзи. “Я був тут кілька днів тому і торкався грудей статуї, — розповів 42-річний Андерс Оустід з Норвегії, — я не вважаю, що потрібно забороняти таким чином. Це весела забавка, яка приносить удачу і заохочує повертатися до Дубліна”. А от 33-річна Марс Масана з Барселони, яка раніше вже торкалася популярного декольте на вулиці Саффолк, не впевнена: “Гадаю, в Іспанії ми б відчували те саме, якби люди постійно торкалися такої статуї”.
Для багатьох молодих туристів, як-от 17-річної Елажі Деклерк з Бельгії, ця традиція залишається цікавою, хоча і викликає суперечливі емоції: “Я розумію, що для когось це недоречно, але це традиція”, — каже вона разом зі своїми друзями-студентами, які знімали себе під час виконання балади.
“Ми розуміємо, що статуї по всьому світу часто стають об’єктами пестощів, але цей конкретний випадок вже викликає неприємні паралелі, — заявив мистецький керівник міськради Рей Єйтс. — Таку поведінку в публічному просторі вважають неприйнятною — то чому її заохочувати тут?”
Моллі Малоун завжди залишатиметься частиною ірландської культури. Але тепер — із новими кордонами. Як саме відбуватиметься її подальша “взаємодія” з туристами, вирішиться після завершення тижневого експерименту. Бо навіть легенди іноді потребують особистого простору.
Фото – UKMAN / LEGION-MEDIA
Як розповідало BitukMedia, влада китайської провінції Ганьсу знайшли оригінальне і цілком логічне вирішення проблеми найсильніших заторів у пустелі Кумтаг на північному заході країни. Тут встановили верблюжі світлофори просто посеред пісків. Нововведення покликане вирішити одну з туристичних проблем регіону.
У Києві, на Алеї сакур, яку висадили родини українських військовополонених, сталося зворушливе й символічне повернення. Боєць 3-ї окремої штурмової бригади з позивним “Саймон”, який провів 14 місяців у російському полоні, зрізав колючий дріт зі своєї іменної таблички. Цей дріт був символом полону. А тепер — символом повернення.
Про це повідомила керівниця патронатної служби “Янголи” Олена Толкачова.
Саме з такими стрічками з колючого дроту родини позначали дерева, які садили як знак надії — на повернення, обійми, другий шанс. І ось, нарешті один із символічних дротів було зрізано — герой повернувся додому.
Церемонія відбулася за участі патронатної служби “Янголи”, яка опікується пораненими, полоненими та їхніми родинами. Вони були поруч — як тоді, коли садили дерева, так і в день повернення “Саймона” до рідної України, і в момент, коли він разом із родиною символічно звільняв своє ім’я від неволі.
“Цей дріт був символом полону. А тепер — символом повернення”, — написала Олена Толкачова.
Назар (“Саймон”) повернувся додому 19 квітня – під час великоднього обміну. А вже 4 травня став першим, хто зрізав дріт зі своєї іменної таблички.
Фото – Олена Толкачова/ Facebook
Алея сакур набула нового сенсу: вона — жива карта надії, і з кожним зрізаним дротом стає ближчим день, коли кожен захисник України буде вдома.
Кожна така історія — це не лише про біль, а й про віру, любов і незламність. І нагадування: ми пам’ятаємо кожного. Ми чекаємо кожного. І ми зустрінемо кожного.
Дерева на алеї сакур у центрі Києва висадили наприкінці грудня 2024-го. Ідею ініціювала патронатна служба “Янголи” спільно з родинами полонених бійців 3-ї окремої штурмової бригади.
Нагадаємо, 6 травня з російського полону повернули 205 українських захисників.
Як розповідало BitukMedia, Василь Казимірко з села Нижнів на Івано-Франківщині у 2022 році захищав Маріуполь і потрапив у російський полон. Його звільнили через три роки – у лютому 2025 року. А 4 березня чоловік самостійно зняв банер зі своїм фото з Алеї зниклих безвісти.
Новий Папа Римський взяв собі ім’я Лев — вперше за понад століття. Воно відсилає до визначних постатей в історії Католицької церкви, а також до соціальної доктрини та викликів нової доби — зокрема доби штучного інтелекту. У Ватикані вже заявили: цей вибір не випадковий, адже ім’я “Лев” уособлює силу, мужність та турботу про людську гідність.
Новий Папа Римський, американець Роберт Прево, обрав собі ім’я Лев XIV. Він став 267-м Папою Римським і приєднався до групи з 13 попередників, які обирали ім’я Лев.
Традиція змінювати ім’я з’явилася у VI столітті. Відтоді вибір нового імені став стандартною практикою. Папи часто надихаються своїми попередниками – обирають імена тих, кого хочуть наслідувати. Найпопулярніші імена за історію:
Іван (John) – 21 раз;
Григорій (Gregory) – 16 разів;
Клемент (Clement) – 14 разів;
Бенедикт (Benedict) – 15 разів;
Іннокентій, Урбан, Пій, Лев – по 12–14 разів.
Зображення – The Vatican Press Office
Загалом в історії Церкви – 267 понтифікатів і 84 різних імені. Як зазначає видання, ім’я Лев стало четвертим за популярністю серед папських імен — нарівні з іменем Климент. Частіше у ватиканській історії зустрічалися лише Іван, Григорій і Бенедикт. Однак Папу Лева церква не бачила з 1903 року.
Останнім Папою з цим іменем був Лев XIII, який народився 1810 року в окупованому французами Римі. Його понтифікат, що почався 1878 року, тривав чверть століття — один із найдовших в історії церкви. Лева XIII пам’ятають як засновника католицького соціального вчення. Саме він у 1891 році опублікував енцикліку Rerum Novarum (“Про нові речі”) — відкритого листа до всіх католиків, в якому закликав церкву звернути увагу на становище працівників після нищівного впливу індустріальної революції.
Отець Томас Різ, американський священник і експерт з питань Ватикану, пояснює, що імʼя нового понтифіка свідчить про “відданість соціальному вченню Церкви, що було засноване Левом XIII”.
Як пояснив на брифінгу речник Ватикану Маттео Бруні, вибір імені Лев — це пряма згадка про соціальну доктрину церкви, яка почалась саме з Rerum Novarum. Він додав, що новий Папа обрав це ім’я також як символ підтримки “людей, жінок, їхньої праці і працівників у добу штучного інтелекту”.
Вперше Папа з іменем Лев з’явився ще в V столітті. Лев І Великий, або ж Sanctus Leo Magnus, запам’ятався як мудрий дипломат, якому вдалося переконати Аттилу Гуна відступити від завоювання Риму. Ця історична сцена увічнена у знаменитій фресці Рафаеля (1514 рік), яка й досі прикрашає Апостольський палац у Ватикані. Саме через цей зал пройшли кардинали під час виборів нового понтифіка.
На фресці зображено, як Папа Лев, без зброї, але під небесною опікою святих Петра і Павла, зупиняє військо. Цей епізод вважається символом того, що мир можливий навіть за найтяжчих обставин. І недарма новообраний Папа Лев XIV своїми першими словами з балкона собору Святого Петра проголосив: “Мир вам!”
Фото – @Vatican Media
“Це було перше привітання воскреслого Христа”, — пояснив він. У промові Папа Лев XIV також зазначив, що церква досі чує “слабкий, але завжди мужній голос Папи Франциска” — його попередника.
Ім’я Leo з латини перекладається як “лев”, символізуючи силу, хоробрість і духовну рішучість. Усе це новий понтифік планує нести у нову добу — добу великих викликів, але й великих надій, пише видання.
“Ім’я Папи – це не лише шана минулому, а й заявка на майбутнє”, – підсумовує історикиня Ванесса Коркоран із Джорджтаунського університету.
У шотландській глибинці виявили футбольне поле, на якому грали ще у XVII столітті — задовго до того, як у Британії взагалі з’явилися офіційні правила гри. Історик стверджує, що це відкриття може кардинально змінити уявлення про походження футболу.
Футбольне поле біля церкви Анвот-Керк, що у сільській місцевості сучасного регіону Дамфріс-і-Ґалловей неподалік Солвей-Ферта (Шотландія), може виявитися найстарішим у світі. Саме тут, як свідчать історичні документи, вже в 1600-х роках регулярно грали у футбол. Це майже за два століття до того, як в Англії у 1863 році була створена Футбольна асоціація та вперше формалізовані правила гри.
Історик спорту Ґед О’Браєн, засновник Шотландського футбольного музею, посилається на лист, написаний преподобним Самуелем Разерфордом на початку XVII століття. У ньому священник обурено згадує, що “люди грали у футбол” саме на цій землі — і, що важливо, по неділях, у післяобідню пору. Це порушувало святість вихідного дня, тому Разерфорд наказав прихожанам розставити великі камені на полі, аби завадити грі.
Частина каміння на стародавньому футбольному полі. Фото – BBC
“Це — одне з найважливіших речень, які я коли-небудь читав в історії футболу”, — каже О’Браєн в інтерв’ю The Times. — “Воно конкретно вказує на місце, де розташовувалося футбольне поле. І доводить, що в Шотландії в справжній футбол грали століттями — не в “моб-футбол”, а в організовану гру”.
Наукові тести ґрунту підтвердили, що камені були розміщені на полі саме в період, коли був написаний лист. За словами історика, це доводить не лише факт гри у футбол, а й існування постійного місця для матчів, певної організації, команд і, ймовірно, базових правил.
Досі вважалося, що у XVII столітті у футбол грали хаотично, часто десятки людей, які гнали по місту свинячий міхур. Але ситуація в Анвоті — інша. Люди приходили грати регулярно по неділях і мали вийти на роботу наступного дня, що вказує на менш насильницький та більш організований формат гри.
“Це — пращур, дідусь сучасного футболу. І він — шотландський”, — наголошує О’Браєн.
Футбол 18 століття. Зображення – Getty
Якщо подальші дослідження підтвердять ці висновки, відкриття може змінити хронологію еволюції футболу і пояснити ранню перевагу Шотландії на міжнародному рівні.
Також історик додав, що з появою міжнародних матчів у 1872 році шотландські клуби постійно обігравали англійські, що теж може бути непрямим доказом того, що Шотландія вже 200 років грала у футбол на той момент, коли Англія тільки почала.
Як розповідало BitukMedia, у Китаї група студентів відтворила давній рецепт приготування рису з епохи династії Хань. Відповідний сорт крупи довелось обирати з 40 тисяч існуючих. Страву готували за стародавнім текстом, знайденим у гробниці генерала, і результати приголомшили навіть сучасних шеф-кухарів.
Вперше в історії української медицини лікарі “Охматдиту” успішно провели пересадку печінки чотиримісячному малюкові з несумісною групою крові донора — його власної мами. Операція тривала понад 20 годин і стала прикладом того, як рішучість і командна робота можуть зробити неможливе реальністю.
Чотиримісячний Максим із Чорнобаївки отримав шанс на життя, який раніше здавався недосяжним. До Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” хлопчик потрапив у січні цього року. Стан малюка був важким: жовтяниця, збільшений живіт, темна сеча й інші симптоми вказували на критичне ураження печінки.
Обстеження підтвердило найгірші прогнози — дитині терміново потрібна трансплантація печінки. Однак ситуацію ускладнювало те, що жоден з батьків не мав сумісної з дитиною групи крові. У Максима — І група, у мами — ІІ. Через прогресування хвороби та відсутність інших варіантів, команда лікарів вирішила вдатися до безпрецедентного кроку.
У світі відома практика проведення трансплантації органів тоді, коли група крові донора і реципієнта не збігається. Це називається АВО-несумісною трансплантацією. У дорослій медицині такі випадки поодинокі, дитяча — ще складніша. Україні таких операцій ніколи не проводили.
“У нашій країні катастрофічно низький рівень посмертного донорства, тож можливість проводити подібні операції є надзвичайно важливою”, — пояснив трансплантолог Олег Годік.
Перед операцією малюк пройшов спеціальний курс підготовки: плазмаферез (заміна плазми крові), а також імуносупресивну терапію для мінімізації ризику відторгнення органа через різні групи крові. Медики постійно контролювали титри антитіл, які можуть атакувати печінку донора. І лише коли показники стали безпечними — розпочали операцію.
Фото – НДСЛ Охматдит/ Facebook
Пересадка тривала понад 20 годин. Лікарі успішно трансплантували частину печінки мами — жінки, яка пішла на цей крок, поки її чоловік захищає країну на фронті.
“Ми знали: або чекаємо і втрачаємо дитину, або наважуємось на новий для України крок”, — зазначила лікарка-гепатолог Анастасія Морозова.
Післяопераційний період Максим провів у відділенні анестезіології. Станом на сьогодні орган прижився, малюк виписаний додому та щотижня приїжджає на планові обстеження.
Фото – НДСЛ Охматдит/ Facebook
Цей випадок — не просто перша така операція в країні, а доказ того, що українська медицина здатна на прориви, які рятують життя. І що дитячі мрії можуть мати майбутнє — навіть тоді, коли шансів майже немає.
Як розповідало BitukMedia, у дитячій лікарні Святого Миколая у Львові провели одну з найскладніших операцій у дитячій кардіохірургії — операцію Норвуда — аби врятувати немовля з критичною вродженою вадою серця. Пацієнтом став новонароджений хлопчик на ім’я Нестор, який міг загинути в перші дні життя.
Британка отримала £30 тис. компенсації за те, що колега порівняла її із Дартом Вейдером. Суддя вирішив, що порівняння із лиходієм із “Зоряних війн” “образливе” та “обурливе”.
Лорні Рук належить майже £30 тис. компенсації за моральну шкоду за те, що колега по роботі порівняла її з Дартом Вейдером із “Зоряних війн”. Суд із трудових суперечок вирішив, що паралель із лиходієм на кшталт Дарта Вейдера є “образливою” і “обурливою” і може розцінюватися як “завдання шкоди” на робочому місці.
Лорна Рук почала працювати у Службі донорства крові Національної служби охорони здоров’я у 2003 році. 2021-го її колеги в якості тімбілдінгу вирішили пройти психологічний тест Майєрс — Бріггс, створений за мотивами “Зоряних війн”. Тестування розподіляє людей за 16-ма категоріями залежно від їхніх якостей — наскільки вони інтроверти, наскільки розвинена їхня інтуїція, що ними рухає — думки чи почуття, на чому ґрунтуються їхні судження про світ тощо.
І хоча у фільмах Джорджа Лукаса Дарт Вейдер поставав лиходієм, тест описував персонажа як “дуже цілеспрямовану особистість”, здатну об’єднувати людей.
Лорна Рук не змогла взяти участь в опитуванні, бо відволіклася на особистий дзвінок. Інша співробітниця, Аманда Харбер, заповнила анкету від її імені. Після Харбер заявила Рук в присутності інших членів команди, що та має той самий тип особистості, як і в Дарта Вейдера. Лорна Рук сприйняла це як образу. Рук заявила, що після того, що сталося, стала почуватися “непопулярною” в колективі. Жінка звільнилася за місяць після інциденту незважаючи на 18-річний стаж роботи в компанії.
І от тепер Лорна Рук виграла справу про заподіяння шкоди. Щоправда, її позов про те, що “інцидент з Дартом Вейдером” призвів до “несправедливого звільнення”, суддя все таки відхилив.
Як розповідало BitukMedia, у Великій Британії жінка виграла суд проти компанії, яка звільнила її у вихідний день. Колишній роботодавець зобовʼязаний виплатити Джоан Ніл 24 тис. фунтів стерлінгів.
Перший у Китаї коргі-поліціянт на ім’я Фу Зай знову привернув до себе увагу — цього разу через кумедний інцидент: під час патрулювання пес “конфіскував” в дитини сосиску. Попри офіційне “зауваження”, користувачі інтернету масово стають на бік чарівного чотирилапого правоохоронця.
У китайському місті Вейфан, провінція Шаньдун, поліцейський пес на ім’я Фу Зай (у перекладі “щасливець”) знову “прославився”. Цього разу — через сосиску, яку він нахабно вихопив з рук дитини під час патрулювання. Інцидент викликав хвилю сміху у соцмережах і шквал коментарів на захист пухнастого порушника.
Фу Зай порушив одне з головних правил службового собаки – ніколи нічого не брати в людей. Під час патрулювання 26 квітня коргі, проходячи повз маленьку дівчинку з корн-догом у руці, різко розвернувся і відкусив частину сосиски.
Фу Зай, якому лише півтора року, є першим представником породи коргі серед службових собак Китаю. Його талант виявили ще в двомісячному віці у парку, коли інструктор службових собак Чжао Ціншуа помітив у цуценяти природну допитливість, азарт і мисливські інстинкти. Побачивши такий потенціал, власник без вагань передав Фу Зая поліцейському кінологічному центру.
У січні 2024 року пес розпочав підготовку як резервний спеціаліст із виявлення вибухівки. У жовтні він успішно склав випробування — з пошуку багажу, інспекції автомобілів та подолання перешкод — і став повноправним правоохоронцем.
У квітні Фу Зай забезпечував охорону на Міжнародному фестивалі повітряних зміїв у Вейфані, а також брав участь у відкритих заходах для громадськості, демонструючи свої навички та чаруючи всіх своїми короткими лапками, широкою усмішкою та гострим нюхом. Його профіль у соцмережах, який веде місцева поліція, зібрав понад 400 тис. підписників.
Та улюбленець публіки має репутацію бешкетника. У січні він був покараний за те, що задрімав на посту та… справив портребу у власну миску. У результаті — залишився без новорічного бонуса у вигляді іграшок і смаколиків. Втім, святкову вечерю (оселедець, гарбузовий суп, пельмені та фрикадельки з кролика) йому таки подали.
А 26 квітня Фу Зай знову “зірвався”. Камера зафіксувала, як під час патрулювання він повернув голову, вихопив з руки дитини сосиску, відкусив шматок і спокійно пішов далі під регіт натовпу. Мама дівчинки згодом запевнила, що донька доїла сосиску без скарг.
Тренерка Фу Зая намагалася знайти родину дитини після інциденту, аби особисто принести вибачення, але не змогла. Вона опублікувала вибачення онлайн і додала, що пса офіційно насварили. “Фуцзай порушив правило — ніколи не брати нічого у перехожих. Ми посилимо тренування щодо відмови від їжі”, — повідомила офіцерка.
Втім, користувачі соцмереж не скупляться на добрі слова: “Ну як можна сердитися на такого красунчика?” — коментують одні. “Може, час переглянути його раціон, якщо він так спокушається на сосиски”, — зауважують інші.
29 квітня два інструктори навідали дівчинку в дитсадку разом із самим Фу Заєм. Вони передали родині подарунки з символікою пса і повітряного змія. “Бажаю, щоб і моя донька, і Фу Зай зростали здоровими та щасливими. Тримайся, Фуцзаю!” — сказала мама дівчинки.
Як розповідало BitukMedia, 9-річна коргі на ім’я Еовін прославилась у соцмережах: собака не тільки знає команди англійською мовою, вона розуміє й американську мову жестів (ASL).
У Центрі порятунку диких тварин з’явився новий підопічний — ручний кабанчик Гарік. Ще малюком його врятував український військовий та виростив власноруч.Тепер тварина житиме у безпеці під опікою зоозахисників, бо на те є причина.
Про це повідомив Wild Animals Rescue Center на своїй сторінці у Facebook.
“До нас звернувся військовий із проханням прихистити таке чудо. Ризикуючи власним життям, чоловік врятував малюка та виростив його власноруч. Але зараз його переводять на іншу локацію, і він не може залишити кабана при собі”, — йдеться у повідомленні.
Передаючи кабанчика до Центру, чоловік емоційно пояснив свій вчинок: “Я не для того ризикував життям, рятуючи його, аби його зʼїли”.
У Центрі, що на Київщині, зазначають, що не змогли відмовити людині, яка щодня захищає Україну і при цьому знайшла сили та час врятувати дику тварину.
Тепер цей “добрий, ручний красень” з імʼям Гарік, як його назвав військовий, житиме під опікою спеціалістів Wild Animals Rescue Center.
У Центрі дякують за будь-яку підтримку, яка дозволяє забезпечити належний догляд за тваринами з непростими долями. Підтримати роботу Центру можна за посиланням: https://campsite.bio/helpwildanimalsua
“У Гаріка чудовий апетит, і попри всі стереотипи, свиням теж потрібне збалансоване та якісне харчування”, – пояснюють у Центрі, надаючи відеодоказ.
Як розповідало BitukMedia, волонтери центру Wild Animals Rescue Center врятували у Києві двох екзотичних білок Дегу. Власники залишили їх на смітнику у закритій клітці. Про це повідомили небайдужі перехожі.
Семирічний кіт на ім’я Оскар із американського штату Техас увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Він виконав найдовший у світі стрибок серед котів — на 2 метри 57 сантиметрів.
Найстрибучіший кіт світу — саме так тепер можна називати Оскара, домашнього улюбленця жителя Далласа Теодора Шіллса. Відтепер рекорд пухнастого — стрибок на 8 футів і 5 дюймів (2,57 м) — офіційно внесено до Книги рекордів Гіннеса як найдовший стрибок кота.
Рекорду передували прості трюки: Оскар навчався сидіти, просити смаколики, приносити речі. А близького двох років тому в нього з’явилася любов до стрибків.
“Спершу це були кілька сантиметрів, згодом — кілька десятків, потім він почав стрибати через обруч. Це було дуже мило, але тоді ми навіть не думали про рекорди”, — розповів Шіллс представникам Книги рекодів Гіннеса.
Дресура тривала понад два роки. Щоб досягти такого результату, Оскар зробив понад тисячу тренувальних стрибків. “Коли кіт почав стрибати на приблизно 1,5 м, ми вирішили перевірити, чи є такий рекорд узагалі. І дізналися, що на той час він становив 2 м 30 см. Ми спочатку подумали, що перевершити таке досягнення буде неможливо. Але Оскар так любить “політ у повітрі”, що ми вирішили спробувати”, — згадав власник.
Цікаво, що Оскар — не єдиний талановитий кіт у сім’ї. Його прийомна сестра Август Рей чудово почувається на воді й регулярно бере участь у змаганнях із серфінгу… серед собак.
Вперше за століття в дикій природі Уельсу зафіксували бобра — після 400-річної відсутності. Унікальне відео, зняте для BBC, засвідчує значне повернення виду, колись винищеного в Британії. Тварини на території країни донедавна мешкали лише у спеціальних заповідниках.
У дикій природі Уельсу зафільмували дикого бобра — вперше за кілька століть. Відео, яке вже нарекли “історичним”, зняв британський натураліст і ведучий Іоло Вільямс на річці Дові поблизу міста Махінллет. Це одна з перших підтверджених появ бобрів на волі в Уельсі з XVII століття.
“Я бачив багато вражаючого дикого життя в Уельсі, але це — серед найкращого, що я коли-небудь спостерігав”, — поділився Вільямс. Його кадри увійшли до серіалу BBC Iolo’s River Valleys. За його словами, тварина виявилася надзвичайно спокійною і не злякалася присутності знімальної групи: “Він був дуже розслаблений — бачив нас, але спокійно продовжував вечеряти і плавати”.
Бобри зникли з Британії понад 400 років тому через інтенсивне полювання. Лише з початку 2000-х років почалися програми з їх контрольованого повернення — спершу в Шотландії, пізніше в Англії, і зараз поступово й в Уельсі. Станом на сьогодні у Шотландії мешкає понад 1500 особин, в Англії — близько 500, а от в Уельсі донині існували лише чотири офіційні заповідні популяції.
Випадок з бобром на Дові став особливою подією ще й тому, що ліцензії на випуск цих тварин у відкриті річки в Уельсі не видавались. Тож походження цього бобра досі лишається загадкою. Відомо, що неподалік є заповідне поселення бобрів, але його представники всі на місці. За словами Алісії Лео-Дайк з Wildlife Trust Wales, це може бути одна родина або дві — з доказами розмноження та появою потомства на цій ділянці річки.
Фахівці, зокрема з фонду Beaver Trust, наполягають, що повернення бобрів може дати екосистемам потужний поштовх до відновлення. Завдяки створенню гребель, каналів та житла, ці напівводяні інженери формують нові осередки існування для інших видів, покращують водоутримання в регіоні, знижують ризики паводків і навіть пом’якшують наслідки посух.
Проте думки розділилися. Критики, зокрема представники сільськогосподарського сектору, вказують на загрозу затоплення полів та пошкодження дерев і врожаю. Президент фермерської спілки NFU Cymru Алед Джонс закликає до виваженого підходу: “Ми не можемо дозволити неконтрольоване повернення бобрів, яке загрожуватиме фермерському бізнесу. Якщо хтось втратить врожай через затоплення — хто за це відповідатиме?”.
Наразі уряд Уельсу розглядає можливість ухвалення законодавства, яке дозволить краще врегулювати повернення бобрів. Екологи та науковці наголошують: за належного контролю бобри можуть стати не проблемою, а ключем до відновлення втрачених водно-болотних угідь та біорізноманіття.
Можливо, навіть настільки помічними, як бобри у Чехії. Як розповідало BitukMediа, там бобри заощадили чиновникам 1,2 млн. доларів. Тварини збудували кілька гребель саме там, де це планувала зробити місцева влада. Ще й впоралися за дві ночі!
П’ять українок, які пройшли через війну, отримали поранення внаслідок російської агресії та подолали реабілітацію, — тепер на сторінках спецвипуску Playboy Ukraine. Фотопроєкт “Краса зі шрамом”, ініційований ПУМБ у межах проєкту “Ми однієї крові”, розповідає про жіночу силу, яка не зникає після травм.
Про це повідомила пресслужба банку ПУМБ.
Військові: Анастасія Савка, Яна Залевська та Крістіна Саніна, а також цивільні жінки, які дістали поранення: Надія Оксюта та Ольга Дятлюк – у кадрі фотографа Костянтина Ліберова. Для фотосесії героїні позували у сукнях українських дизайнерів та прикрасах з колекції “Любов варта всього” від проєкту “Ми однієї крові”. В центрі фотосерії — дзеркало, яке тут обрали символом прийняття себе, нового образу, нової реальності.
Три з п’яти героїнь проєкту — пацієнтки програми “Неопалимі” – Яна Залевська, Надія Оксюта та Ольга Дятлюк. Вони пройшли непростий шлях лікування та реабілітації після опіків, рубців і травм. Їхні історії — це не лише про фізичне одужання, а й про віднайдення сили, гідності та любові до себе в новому тілі.
“Про красу, яку не змінює протез чи шрам.Про прийняття, що починається з чесного, ніжного погляду на себе нову — без упереджень. Ця краса — не для порівнянь. Вона — щоб надихати”, – розповідає пресслужба ПУМБ.
У проєкті закликають переосмислювати уявлення про жіночу красу, показуючи її через призму сили, вразливості, життєстійкості та відвертості. На сьогодні в Україні понад 1,3 млн ветеранів, і щонайменше 300 тис. з них мають поранення або інвалідність.
Яна Залевська – військова 59–ї окремої мотопіхотної бригади. Починала з журналістики, а потім 8 місяців працювала бойовою медикинею. Згодом стала операторкою FPV-дронів. “Поранення мене не зламало, воно мене розізлило”, – розповіла Яна.
У січні 2023 року Надія Оксюта та її донька постраждали внаслідок падіння гелікоптера біля дитячого садка. Опіки залишили шрами на їхніх тілах, але не зламали дух. “Я більше почала цінувати життя, розвиватися. Якщо не зараз, то коли? Так само й доньку заохочую бути сміливою”, — говорить Надія.
Вінничанка Ольга Дятлюк – підприємиця, мати двох дітей і дружина загиблого військового, яка пережила ракетний удар у Вінниці 14 липня 2022 року. Разом зі свекрухою отримала численні опіки на тілі. Потім – пройшла тривале лікування і реабілітацію від благодійного проєкту “Неопалимі”.
Крістіна Саніна – капітан ЗСУ, ветеранка і мама маленької доньки. Крістіна втратила обидві ноги, а тепер проходить реабілітацію в центрі “Титанові” та допомагає іншим пораненим військовим. Військовослужбовиця стала першою жінкою в Україні, якій провели протезування остеоінтегративним методом, під час якого титановий імплант вводять у кістку.
На обкладинці журналу PLAYBOY – ветеранка Анастасія Савка, яка втратила кінцівку на війні. Львівʼянка – снайперка і лауреатка премії “УП 100. Сила жінок”.
До виходу журналу ініціатива “Ми однієї крові” від банку ПУМБ випустила серію благодійних прикрас із рядком з поезії Сергія Жадана: “Любов варта всього!”. Як розповідає “ШоТам”, половину коштів із продажів перекажуть на закупівлю медичних засобів, обладнання та підтримку парамедиків на передовій.
“Фотопроєкт “Краса зі шрамом” говорить про жіночу силу, яка не зникає після травми. Про красу, яку не змінює протез чи шрамПро прийняття, що починається з чесного, ніжного погляду на себе нову — без упереджень. Ця краса — не для порівнянь. Вона — щоб надихати”, – пишуть у Playboy.
Як розповідало BitukMedia, у Києві презентували календар від благодійного фонду YOUkraine “Сильніші за стихії”. Для нього у відвертих образах знялися військовослужбовиці, ветеранки, волонтерки та медикині.
До Дня матері, який цьогоріч припадає на 11 травня, “Укрпошта” презентує нову поштову марку під назвою “До Дня матері. Я живу тобою…”. Вона присвячена українським матерям, чиє серце несе на собі тягар війни, любові та надії.
“В цей день, попри випробування війною, українці вшановують жінок, які виховали націю незламних. Нову поштову марку Укрпошта присвятила всім матерям, що благословили своїх дітей на захист Батьківщини, матерям, які зберігають пам’ять про загиблих, яку не можна знищити ворожою кулею, матерям, які вирішили стати до лав Сил оборони і безпеки України, виборюючи для своєї малечі майбутнє у вільній та незалежній Україні”, – йдеться у дописі поштового оператора.
Офіційне введення в обіг нової марки відбудеться 9 травня.
Автором мініатюри став заслужений художник України Олександр Охапкін, відомий за маркою “Під покровом Богородиці”, яка стала найкращою у 2024 році. Його фірмовий іконописний стиль впізнається і в новій роботі: зображення матері в традиційному українському вбранні, яка ніжно обіймає сина-військового в камуфляжі та загортає його в яскраву жовту хустку з вишивкою. Композиція передає як біль, так і силу безмежної любові.
Тираж нової марки становить 320 тис. примірників, номінал — U (внутрішній тариф). Також буде випущено 20 тис. конвертів “Перший день” і 500 презентаційних папок. Погашення спеціальним штемпелем “Перший день” заплановано у Києві, а спецпогашення — у всіх регіонах України.
Марка вже доступна для передзамовлення у Поштовому маркеті Укрпошти.
Як розповідало BitukMedia, “Укрпошта” презентувала нову серію марок з проєкту “Власна марка”. Вона покликана підтримати працівників “Укрзалізниці” після масштабної кібератаки.
Фото - Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Військовий 8-го полку Сил спеціальних операцій з позивним “Жовтень” розповів про свій оберіг. Це маленький плюшевий ведмедик, якого військовий знайшов серед уламків зруйнованого дитячого майданчика на Донеччині.Іграшка має для нього символічне значення.
На зруйнованому дитячому майданчику у прифронтовій Донеччині оператор 8 полку ССО з позивним “Жовтень” знайшов серед уламків, порожніх гойдалок і тиші покинутого плюшевого ведмедика. Ця маленька іграшка, залишена кимось із дітей, які втекли від війни, стала для нього важливим символом.
“Тоді я не зміг його лишити. Відтоді він завжди зі мною — мовчить, тримається, дивиться вперед”, — поділився боєць. Він розповів, що ведмедик став для нього своєрідним оберегом, який супроводжує його під час навчань та бойових дій.
“Під час навчань бійці 8 полку ССО не лише відпрацьовують складні сценарії бою, а й несуть із собою те, що важливо особисто для кожного”, — зазначає “Жовтень”.
Для нього ця іграшка — постійне нагадування про справжній сенс війни: не про зброю й техніку, а про те, за кого і за що боряться українські захисники.
“Вірю: він ще побачить, як на майданчики повертаються діти. Без страху. Без війни”, — підсумовує боєць.
Фото – Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Як розповідало BitukMedia, синій іграшковий кіт на ім’я Херсон став частиною психологічної підтримки військових 151-ї окремої механізованої бригади. Іграшка допомагає новоприбулим з адаптацією та згуртованістю під час психологічних тренінгів.
У Великій Британії жінка виграла суд проти компанії, яка звільнила її у вихідний день. Колишній роботодавець зобовʼязаний виплатити Джоан Ніл 24 тис. фунтів стерлінгів.
Британський суд з трудових суперечок присудив Джоан Нілл компенсацію в розмірі £24 042.08 ($33 тис.) після того, як визнав її звільнення незаконним і дискримінаційним. Жінка працювала консультанткою з питань інфраструктури у компанії Dermalogica UK на умовах часткової зайнятості та водночас боролася з ментальними труднощами.
Нілл отримала запрошення на онлайн-зустріч у свій вихідний день. Зустріч була позначена як звичайна – “catch up” (тобто, обговорення справ), однак під час неї їй повідомили про звільнення через скорочення штату. Суддя Ліз Орд зазначила, що таке формулювання у поєднанні з коротким терміном повідомлення позбавили Нілл можливості підготуватися. Це стало “шоком та відчаєм”, який суттєво погіршив стан її ментального здоровʼя.
Окрім цього, зустріч провели онлайн, попри те, що жінка зазвичай працювала в офісі. Це позбавило її можливості отримати підтримку колег або поставити питання кадровику. Суд також визнав, що Нілл не була поінформована про можливість бути присутньою на зустрічі з представником.
Під час слухання було встановлено, що Джоан Нілл з січня 2022 року мала проблеми з ментальним здоров’ям. Попри це, компанія заборонила їй працювати два дні на тиждень з дому та не надала належної підтримки. У неї траплялися емоційні зриви на робочому місці, але вона продовжувала працювати, маючи лише два оплачуваних дні лікарняного на рік.
У листопаді 2022 року, після 27 років роботи в компанії, її керівник Іан Вайт включив Нілл до списку працівників, яких планували скоротити. Хоч її спочатку звільнили, згодом компанію залишив інший працівник — і вона повернулася до роботи. Проте шкоди вже було завдано.
Суд постановив, що Dermalogica UK вчинила дискримінацію: по-перше, не дотримавшись прав працівників із частковою зайнятістю, а по-друге, у контексті статі, адже жінки частіше працюють неповний день.
У результаті Джоан Нілл присудили £23 331.51 компенсації за моральну шкоду та £710.57 у вигляді невиплаченого бонусу за 2023 рік.
Як розповідало BitukMedia, штраф у розмірі $11 тисяч виписали держслужбовцю з Осаки (Японія). А ще чоловіку на півроку скоротили зарплату на 10%. Це покарання за надто часті перекури.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
