Вівторок, 3 Червня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 3

OnTheRecords: в Україні запустили першу студентську платформу проти фейків і маніпуляцій

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін Twitch

Вперше в Україні студенти-журналісти запустили медіаплатформу OnTheRecords. Мета проєкту – “називати фейки — фейками, а маніпуляції — маніпуляціями, розбирати політичну риторику, деконструюють “новини дня” і щепити від інформаційної отрути”.

OnTheRecords створили студенти Київського фахового коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань” разом із викладачкою — Заслуженим журналістом України, кандидатом наук, засновницею BitukMedia Інною Битюк.

Перший ефір уже відбувся — і відразу дав зрозуміти: це не шоу. Це — справжня журналістика. Журналістика, яку давно чекали. Без компромісів. Без «джинси». Без прикрас.

Тема №1 — так звані “мирні переговори“

OnTheRecords зосередився на головному — кому вигідно нав’язувати Україні тему миру в умовах, коли жодних реальних передумов до нього не існує. У студії — фейкорозбір, аналіз наративів, викриття маніпуляцій.

Чому переговори в Стамбулі виглядали як спектакль? Чому за лаштунками проглядається силует Дональда Трампа? І чому ми маємо справу не з діалогом, а з добре зрежисованим інформаційним тиском?

Мир без миру: хто режисер вистави?

16 травня 2025 року відбулися перші за три роки переговори між Україною та росією — у Стамбулі. Але конструктиву не було. Україна запропонувала 30-денне перемир’я — росія відмовилася. Єдиний результат — обмін полоненими: по 1000 з кожного боку.

Усе це виглядало не як спроба досягти миру, а як вистава для одного глядача — Дональда Трампа. Ініціатива не виходила ані з Києва, ані з москви. Це була “спецоперація” з медійного оформлення.

Чому? Бо Трамп потребує “героїчних” дипломатичних перемог. І саме він постійно говорить про зняття санкцій з росії, повернення її до G7, про “неперешкоджання” мирним переговорам. Хоча за фактом — немає ні миру, ні плану, ні поступок з боку агресора.

Інформаційна війна: ми досі тільки захищаємося

На жаль, Україна й досі грає в оборонну. Ми реагуємо на наративи, що запускає росія — замість формувати свої. Поки світ розмірковує, чи давати нам зброю і які санкції запровадити, росія продовжує обстріли, наступи і дезінформаційні атаки.

У 2022 році президент Зеленський представив Формулу миру — 10 чітких пунктів, підтриманих НАТО, ЄС та США. Натомість росія у 2024-му висунула абсурдні ультиматуми: виведення ЗСУ з окупованих територій, визнання Криму частиною росії, відмова від НАТО. Це не переговори. Це шантаж.

Маніпуляція термінами: “мирна ініціатива” як прикриття капітуляції

росія уникає слова “війна” — натомість говорить про “спецоперацію”. Замість капітуляції — “мирна ініціатива”. Це — словесна зброя. Через мову ворог транслює нову реальність. І ми маємо навчитися її розпізнавати.

Маніпулювання емоціями — страхом, жалем, втомою — теж частина гри. На жаль, у світі дедалі більше тих, хто купується на цей сценарій. Тому нам критично важливо не лише оборонятися, а й атакувати інформаційно.

Інформаційна зброя має змінюватися так само, як і зброя на фронті

2014 року ми програли інформаційну війну. У 2022-му — почали відвойовувати позиції. Але зараз потрібні нові формати, нові меседжі, нова риторика. Нам потрібна гнучка, сучасна, атакуюча інформаційна стратегія. Без неї — навіть найкраща правда може загубитися в шумі чужих маніпуляцій.

Про мову — без істерик, але з повагою

Українська мова — основа державності. Всі офіційні установи, обслуговування, документи — мають бути українською. Це не обговорюється. Але мовне питання в побуті — складніше. Нав’язування тотального мовного контролю 24/7 — не працює. Це радше штовхає частину людей в обійми маніпуляторів. Мова — не привід для розколу. А засіб єдності.

OnTheRecords — це платформа, де речі називають своїми іменами.
Слідкуйте за анонсами наступних ефірів. Долучайтеся. Навіть якщо не встигли на прямий ефір — обов’язково подивіться запис. Бо саме тут ми вчимося бачити, розуміти — і не мовчати.

Перший ефір доступний у записі.

Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні теми — буде ще гостріше, ще глибше, ще чесніше.

Наступний ефір – 27 травня 2025 року о 19.30. 

 Долучайтесь до перегляду!

OnTheRecords — журналістика, яка має значення. Далі буде лише гучніше.

Автор – Аліна Петренко

Нові артефакти Пилипа Орлика та найдавніший козацький документ українською: що віднайшли історики у проєкті МЗС

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - ЗВО "ПДУ"

МЗС України спільно з істориками завершили перший етап безпрецедентного проєкту “Резиденція Пилипа Орлика. Віднайдення історії України в архівах світу”. Його результатом стали сенсаційні знахідки: унікальні історичні документи, які проливають світло на боротьбу за незалежність України у XVIII столітті та навіть раніше.

Про це повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

Серед віднайденого:

  • перше досьє Пилипа Орлика;
  • особисті листи українського гетьмана та його родини;
  • лист Орлика до султана Османської імперії Махмуда I із закликом звільнити Україну від Росії та проголосити її незалежною державою;
  • кореспонденція зі шведськими королями;
  • і що не менш вражаюче — найдавніший відомий козацький документ українською мовою, датований 1582 роком.

Ці знахідки вдалося отримати завдяки наполегливій роботі істориків Олександра Середи, Олега Однороженка, Марини Траттнер, Наталії Дробязко та Марини Хармак. Вчені опрацювали понад 5 тисяч документів з архівів Литви, Швеції, Туреччини та Болгарії.

У процесі були опрацьовані: 2500 справ з історичних архівів Литви, 600 архівних сторінок шістьма мовами зі Швеції, понад 2200 документів із Туреччини та Болгарії.

“Досліджуючи раніше невідомі сторінки нашої славетної історії, вчені «Резиденції Орлика» відновлюють справжню роль нашої держави у доленосних історичних процесах. Українці, світ та наші міжнародні партнери мають чути і знати про це, щоб розуміти справжній внесок нашої держави у спільну європейську історію. Адже Україна була вирішальним фактором багатьох перемог у захисті Європи. Мені дуже імпонує фраза, яка прозвучала під час нашого спілкування з фіналістами “Резиденції”: Пилипа Орлика мають почути сьогодні – як і правду про історію України”, – написав Андрій Сибіга.

Важливо, що діяльність Орлика — не лише політична, а й дипломатична. Його листи, звернення та зусилля зі створення міжнародної коаліції для визволення України від московського ярма — це приклад потужної геополітичної боротьби ще три століття тому.

Фото – Andrij Sybiha/ Facebook

За словами Андрія Сибіги, МЗС профінансує публікацію матеріалів, аби донести результати досліджень до міжнародної аудиторії.

Пилип Орлик (1672-1742) – гетьман України (1710-1742), наступний після Івана Мазепи, його найближчий соратник. Серед українських гетьманів він виокремлюється тим, що був першим великим українським політиком, змушеним діяти за межами України – в еміграції.

Пилип Орлик був українським державником, який ніколи не забував про справжню ціну москви, пишуть науковці “Подільського державного університету”.

“Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають московцям ніякого законного права на Україну“.

“московське жорстоке і в цілому світі небувале право – через нього часто багато невинних гинуть“.

“москва, узявши з вас присягу, як захоче, так і з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу, і Вітчизну в безодню кине, і вольности позбавить“.

“Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії; родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське?“

“Природнім правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано“.

“Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю границь“.

Як розповідало BitukMediа, за кордоном виявили невідомий автограф Шевченка. Йдеться про вірш “Мені однаково”, переписаний поетом власноруч у 1858 році.

Пахне охолодженням: врятувати планету від глобального потепління можуть … пінгвіни

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - travelhx.com

У той час як людство прискорює глобальне потепління, в Антарктиді виявили несподіваного природного союзника в боротьбі за охолодження континенту. Як показало нове дослідження, аміак із пінгвінячого посліду сприяє утворенню хмар, що своєю чергою можуть знижувати температуру над узбережжям Антарктиди.

Про це розповідає Science Alert.

Антарктида, яку стрімко змінює потепління клімату, може мати природного захисника — колонії пінгвінів. Нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, виявило, що послід цих морських птахів впливає на утворення хмар. Останні локують сонячне проміння й тим самим сприяють охолодженню атмосфери.

Ключову роль у цьому процесі відіграє аміак, який виділяється з посліду — суміші фекалій і сечі, що виводиться через клоаку. У поєднанні з сірковмісними газами, які продукують фітопланктон у довколишніх водах, цей аміак сприяє формуванню аерозолів — дрібних часток, що слугують “насінням” для хмар.

Фото – Олександр Богомаз/ НАНЦ

“Це справжня синергія між пінгвінами та фітопланктоном, яка підсилює утворення хмар в регіоні”, — каже провідний автор дослідження, науковець з Гельсінського університету Метью Бойє.

Щоб підтвердити гіпотезу в реальних умовах, команда вчених провела експерименти на аргентинській базі Марамбіо на острові Сеймур поблизу Антарктичного півострова. Протягом трьох літніх місяців — у розпал гніздування пінгвінів і фотосинтетичної активності фітопланктону — дослідники вимірювали напрям вітру, рівні аміаку та появу нових аерозольних часток.

Коли вітер дув з боку колонії з 60 тисячами пінгвінів Аделі, яка розташована за 8 км, концентрація аміаку зростала в тисячу разів — до 13,5 частин на мільярд. Ці показники залишалися високими ще понад місяць після того, як птахи вирушили в міграцію, адже послід, насичений аміаком, повільно виділяв газ і далі.

Підрахунок часток у повітрі підтвердив ту ж картину: коли потік повітря надходив із напрямку колонії, кількість аерозолів, що спричиняють утворення хмар, різко зростала — іноді до утворення густого туману. Хімічний аналіз цих часток підтвердив — джерелом був саме пінгвінячий аміак.

Фото – DreamPictures/DigitalVision/Getty Images

Цікаво, що Антарктида — ідеальне місце для подібних досліджень. Тут майже немає людського забруднення і рослинності, які могли б виступати альтернативними джерелами газів, що формують хмари. Саме тому вплив пінгвінів виявився таким помітним.

Однак популяціям птахів загрожує небезпека. Зменшення морського льоду ускладнює їхнє гніздування, пошук їжі та уникнення хижаків. Саме тому, як наголошують автори, важливо розуміти екологічну роль цих створінь ширше, ніж просто в рамках біорізноманіття.

“Ми доводимо, що скорочення чисельності пінгвінів може спричинити позитивний зворотний зв’язок для потепління в атмосфері Антарктики влітку”, — пишуть дослідники. Щоправда, це поки лише гіпотеза, а не доведений наслідок.

Глобально хмари зазвичай мають охолоджувальний ефект, відбиваючи сонячну радіацію назад у космос. Однак ефект залежить від того, над якою поверхнею ці хмари формуються: над снігом і льодовиками, які самі по собі добре відбивають світло, додаткова хмарність може навпаки затримувати інфрачервоне випромінювання, посилюючи потепління.

Та попри всі невизначеності, висновки команди Бойє нагадують: у природі все пов’язано — від фотосинтезуючих мікробів, що колись створили кисневу атмосферу, до колоній пінгвінів, які сьогодні впливають на хмарність. “Це ще один приклад того, наскільки тісно пов’язані екосистема і атмосфера — і чому збереження біорізноманіття має значення”, — підсумовує Бойє.

І поки одні вчені вивчають атмосферний ефект пінгвінячого посліду, інші завдяки ньому відкривають нові колонії. Як розповідало BitukMedia, раніше невідому популяцію імператорських пінгвінів виявив на супутникових знімках Пітер Фретвелл із Британської антарктичної служби. Вона розташована на заході Антарктиди й налічує близько тисячі дорослих птахів із пташенятами. Її вдалося знайти саме завдяки коричневим плямам посліду, які чітко виднілися на зображеннях з орбіти.

За кордоном виявили невідомий автограф Шевченка: вірш “Мені однаково” переписаний поетом власноруч у 1858 році

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Chytomo

Унікальну знахідку виявили за кордоном — власноручний автограф Тараса Шевченка одного з його найвідоміших віршів “Мені однаково, чи буду…”. Датований 22 січня 1858 року документ дослідили українські шевченкознавці й експерти з почерку.

Про це повідомили в Chytomo з посиланням на академічний журнал «Слово і Час» №2 (740) за 2025 рік.

В Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України провели експертизу невідомого раніше автографа вірша “Мені однаково, чи буду…”, який було виявлено за кордоном у виданні “Кобзаря” 1860 року. Висновок – знайдений автограф повністю написаний рукою Шевченка та містить характерні особливості його письма останніх років життя.

Історія почалася ще у 2022 році, коли до Інституту звернувся закордонний букініст із фотографіями книжки, що містила вставлені рукописні матеріали. Один з аркушів — з текстом вірша Шевченка — привернув увагу заступника директора з наукової роботи Інституту, члена-кореспондента НАН України Олександра Бороня. Експерт ідентифікував напис як повністю створений рукою поета.

“Збереглися три автографи цього вірша: чистовий автограф в окремому рукописі циклу “В казематі”, чистовий автограф у “Малій книжці”, чистовий автограф у “Більшій книжці”. Вони відображають три етапи редакційної роботи над текстом”, — пояснив Боронь.

Фото – Читомо

На звороті зафіксовано час і місце появи автографа з характерною для Шевченка заголовною літерою “Н” латинкою (відтворюємо буквально): “Нижній Новгородъ / 22. Генваря / 1858.”. “Це Шевченків почерк, написання літер і загальний вигляд рядків, що відповідають особливостям його письма останніх років життя”, – впевнені експерти.

Для підтвердження автентичності рукопису залучили фахівців ТОВ “Експертно-дослідна служба України”: кандидата юридичних наук Маргариту Бондар та експертку першого класу Тетяну Сукманову. Вони зіставили почерк автографа з копіями вірша з “Малої книжки” (1849–1850) та “Більшої книжки” (переписано 18 березня 1858 року). Результат експертизи підтвердив: автограф справжній.

Унікальний комплект, де зберігався цей документ, складається з:

  • видання “Кобзаря” 1860 року;
  • сторінок рубрики “Кобзарський гостинець” з альманаху “Хата”;
  • окремої публікації автобіографічного листа Шевченка з журналу “Народное чтение”;
  • рукописних сторінок з віршами поета невідомою рукою.

Цікаву гіпотезу щодо адресата вірша висунув Боронь: “Оскільки 22 січня 1858 р. поета проїздом у Нижньому Новгороді відвідав Яків Лазаревський, то обґрунтовано гіпотезу, що на окремий аркуш вірш було переписано саме для нього. Текст поезії лише з одним різночитанням збігається з редакцією в “Малій книжці”.

Як видання потрапило за кордон — досі загадка. Автори публікації в журналі висловлюють припущення, що книга могла залишити межі України ще в минулому столітті. Зараз вона перебуває у приватній колекції, а власник виявив бажання залишитися анонімним.

Як розповідало BitukMedia, у Києві серед макулатури знайшли рідкісне видання “Кобзаря” 1939 року.

Знаменитий лелека Грицик позбавився свого молодшого пташеня – його врятували люди

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Популярний в Україні лелека на ім’я Грицик, за родиною якого онлайн стежать тисячі глядачів, викинув наймолодше пташеня з гнізда – Катрусю. Пташеня вдалося врятувати, зараз його готують до передачі у реабілітаційний центр. Фахівці пояснюють: така поведінка лелек — частина природного відбору.

Про це повідомила орнітологиня “Пирятинського” Ірина Саражинська.

У селі Леляки на Полтавщині глядачі онлайн-стріму за родиною лелек стали свідками драматичної події. Лелека на ім’я Грицик, який разом із лелечкою Одаркою виховує п’ятеро пташенят, вирішив позбутися найслабшого з них — Катрусі, яка вилупилася останньою.

За словами Ірини Саражинської, птах-батько довго спостерігав за найменшим пташеням, яке здавалося йому надто кволим, і після майже 20 хвилин очікування виніс його за межі гнізда. Цікаво, що Грицик не скинув пташеня, а обережно переніс його за шийку вниз.

“Це типовий механізм виживання у птахів, коли батьки інстинктивно відбирають тих, у кого більше шансів вижити”, — пояснила Саражинська. Проте, за її словами, цього разу батько поспішив із вироком.

За ситуацією уважно стежив біолог і автор каналу “Лелека Грицько” Анатолій Подобайло. Він миттєво кинувся на допомогу і врятував маленьку Катрусю. До осені пташеня передали до спеціалізованого реабілітаційного центру під Києвом. Надія поставити її на крило є.

Нагадаємо, на початку травня в гнізді пари лелек з’явилися на світ п’ятеро пташенят. Однак не все в історії цієї родини було безхмарним: ще у березні до гнізда повернувся лелека, якого спершу прийняли за старого знайомого — Грицька. Згодом з’ясувалося, що це інший птах, якого глядачі нарекли Грициком. Доля першого “чоловіка” Одарки залишається невідомою.

Попри драму, яка розгорнулася в гнізді, історія лелечої родини не залишає байдужими українців. Вона нагадує: у природі діють жорсткі правила, але людська увага та турбота здатні змінити хід подій.

“Виявляю, знищую”: до Дня морської піхоти відкрили памʼятний знак і презентували пісню

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Генштаб ЗСУ

На Алеї Захисників у Києві встановили новий пам’ятний знак – на честь воїнів морської піхоти Збройних сил України. Окрім цього, до Дня морпіха “Культурні сили” ЗСУ презентували пісню “Виявляю, знищую”.

Про це повідомили “Суспільне. Київ” та платформа “Культурні сили”.

Відкриття приурочили до Дня морської піхоти, який відзначають щороку 23 травня.

На пам’ятному знаку у вигляді вмонтованої в землю таблички графічно зображено хвилі шторму, десантний катер морських піхотинців, спрямований до укріпленого ворожими позиціями берега, й напис “Морська піхота”.

Фото – КМВА/Facebook

“Цей знак графічно відображає хвилі шторму, які розбивають укріплення на березі, зайнятому противником. І саме це є символічним, тому що рідна стихія для морської піхоти – це якраз дії на морі. Україна була, є і буде морською державою, і надзвичайно важливо, що у нас в складі Збройних сил України є рід військ, який здатен захищати морські рубежі, захищати порти, відбивати будь-які загрози противника з моря”, – сказав начальник Генерального штабу ЗСУ генерал-майор Андрій Гнатов під час урочистого відкриття.

Фото – КМВА

На церемонії були присутні військовослужбовці, ветерани, родини загиблих та представники командування ВМС. На відкритті капелан Василь Вирозуб прочитав молитву за Україну та українських воїнів. Українська співачка Христина Соловій виконала пісню “Чорноморчик”.

Алея захисників України є спільною ініціативою ЗСУ, Сухопутних військ ЗСУ та обʼєднання “Культурні сили”. Першим елементом Алеї, закладеної біля Арки Свободи українського народу, 6 травня став памʼятний знак “Піхота”. На знаку вигравіювані відбитки черевиків піхотинця, направлених у бік сходу. Він стоїть “на нулі”, твердо впершись в землю, як символ опору ворожій навалі.

На знаку вигравіювані відбитки черевиків піхотинця. Фото – КМВА

Очільник платформи “Культурні сили”, капітан ЗСУ Микола Сєрга підкреслив важливість пам’яті про подвиг українських військових, зокрема морських піхотинців.

Цього ж дня “Культурні сили” презентували нову музичну композицію — пісню “Виявляю, знищую”, присвячену українським морпіхам.

Слова написав Ян Шипула — боєць 53-ї окремої механізованої бригади, актор, перекладач і репер, який створює музику між бойовими завданнями. Текст народився дорогою на завдання в Серебрянському лісі — як каже автор, це пісня про воїна, який прийняв війну, але не втратив здатність радіти життю. Музику створив Євген Зюзін.

“Морська піхота — моя спільнота. Брудна погода, крута пригода…” — звучить у приспіві.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Культурні сили (@culturalforces)

“Морська піхота на землі та в небі, у вогні та на воді – завжди демонструє результат, яким захоплюється та пишається вся країна. Як хвиля – вони змивають оборону супротивника. Як хвиля – очищують нашу землю від ворогів”, – пишуть “Культурні сили”.

Як розповідало BitukMedia, всесвітньовідомий вокаліст гурту U2 Боно подякував ЗСУ за захист. На червоному хіднику Каннського кінофестивалю його супроводжували українські військові-учасники платформи “Культурні сили”. Вони приїхали на запрошення Боно з нагоди прем’єри його документальної стрічки.

Закривавлені рукавички Лінкольна продані за $1,5 млн: історична спадщина пішла з молотка через борги

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Freeman’s/Hindman

У Чикаго на аукціоні виставили 144 історичні артефакти, пов’язані з 16-м президентом США Авраамом Лінкольном. Серед них – закривавлені шкіряні рукавички, що були в кишені політика в ніч його вбивства. Лоти пішли з молотка заради погашення 8-мільйонного боргу, який тягнувся за фондом майже два десятиліття.

Про це розповідає AP.

Аукціон Freeman’s/Hindman став однією з найрезонансніших історичних подій року у США. Артефакти, які мали залишатися у Президентському фонді на вічне зберігання та експонування для публіки, опинилися в центрі міжвідомчого конфлікту через давній борг у $8 млн.

Борг зʼявився у 2007 році, коли Фонд викупив у приватних колекціонерів 1540 предметів для новоствореної Президентської бібліотеки та музею Авраама Лінкольна. 

22 травня в Чикаго зі 144 лотів було продано 136. Найдорожчим виявився лот із закривавленими рукавичками Авраама Лінкольна, які були в нього в кишені в ніч замаху – 14 квітня 1865 року. Їх продали за $1,52 млн з урахуванням премії покупця.

Серед інших артефактів були: одна з двох хусток, які Лінкольн мав при собі в ніч вбивства ($826 тис.), плакат “Розшукується” із фотографіями трьох підозрюваних у змові щодо вбивства ($762,5 тис), найдавніший відомий зразок почерку президента із зошита 1824 року ($521,2 тис.).

Усі ці предмети належали до приватної колекції, яку у 2007 році викупив Загалом колекція налічувала 1 540 об’єктів. Фонд мав на меті посилити привабливість Президентської бібліотеки та музею Лінкольна в Спрингфілді (Іллінойс), де той провів значну частину своєї політичної кар’єри.

Проте темпи збору коштів виявилися надто повільними, що призвело до часткового розпродажу колекції ще до цього аукціону. Окремі предмети взагалі довелося зняти з торгів — зокрема знаменитий циліндру Лінкольна, який начебто належав президентові. У 2019 році виявилось, що жодних підтверджень його справжності немає.

На сайті фонду зазначено, що всі кошти з аукціону підуть на погашення боргу, а надлишок – на догляд і подальше збереження колекції. За підсумками торгів вдалося виручити $7,9 млн, однак ця сума включає близько 28% премії для аукціонного дому.

Ця історія не лише про унікальні артефакти, а й про тонку межу між приватною ініціативою та публічною відповідальністю. Артефакти Лінкольна – це не просто музейні експонати, а живі свідки однієї з найбуремніших епох в історії США.

Авраам Лінкольн — 16-й президент США. Він очолював країну під час Громадянської війни та відіграв важливу роль у скасуванні рабства. 14 квітня 1865 року, за п’ять днів після капітуляції Конфедерації, його застрелив у театрі у Вашингтоні прихильник конфедератів Джон Бут.

Як розповідало BitukMedia, лист Джорджа Вашингтона, написаний понад 240 років тому, виставлено на продаж. У ньому генерал і майбутній перший президент США висловлює впевненість у перемозі американців у війні за незалежність.

Знову на волі: поліція вполювала “найнеочікуванішого рецидивіста” міста (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ілюстрація згенерована ChatGPT

У місті Дуранґо, штат Колорадо, стався незвичний інцидент — червоний кенгуру на ім’я Ірвін втік з дому та змусив поліцію вже вдруге організовувати “облогу” на нього. Тварину назвали “найнеочікуванішим рецидивістом” — і не дарма.

Про це розповідає People.

Ірвін — домашній червоний кенгуру з американського міста Дуранґо, який втік від господарів і влаштував погоню вулицями міста. Це вже другий його “вихід у люди”: вперше Ірвін прославився у жовтні 2024 року, коли поліція понад годину ловила тварину по сусідських подвір’ях.

Другий епізод стався 19 травня: кенгуру знову вистрибнув на волю, змусивши поліцейських згадати навички “сафарі у передмісті”. Про це повідомив місцевий відділок у жартівливому пості на своїй сторінці у Facebook: “Хтось виїжджає на виклики ДТП, а наші — на порятунок кенгуру!”

На відео, оприлюдненому поліцією, видно, як офіцер наздоганяє Ірвіна у дворі одного з будинків, після чого без опору переносить тварину до поліцейської машини. Наостанок кенгуру обертається, ніби кидаючи останній погляд на свою коротку “свободу”.

У поліції зазначають, що з минулої зустрічі Ірвін підріс. Втім, повторну втечу він пережив без стресу, а копи діяли з гумором і турботою.

“Безпека громади — це безпека для всіх, навіть якщо в когось є хвіст і сумка”, — жартують правоохоронці.

Після пригоди Ірвін отримав нове почесне звання — “Найнеочікуваніший рецидивіст Дуранґо”.

Згідно з даними Департаменту парків та дикої природи штату Колорадо, червоних кенгуру, як і деяких інших екзотичних тварин (зебр, валабі чи короткохвостих опосумів), у цьому штаті дозволено утримувати в якості домашніх улюбленців. Проте вочевидь, із ними іноді буває… несподівано.

Раніше BitukMedia розповідало про віслюка-втікача, якого знайшли через 5 років … у стаді оленів.

Знищив понад 20 ворогів у першому бою: історія львівського десантника “Лаваша” (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скріншот 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада ДШВ ЗСУ

У боях на Курщині біля селища Гуєво український десантник з позивним “Лаваш” знищив понад 20 окупантів, серед яких — російський офіцер. Це був його перший бойовий вихід.

Про це повідомили на сторінці 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ЗСУ.

Протягом 25 днів “Лаваш” разом із побратимами тримав позиції під постійними штурмами ворога. Інколи контакт з противником відбувався просто впритул. 

Львівському десантнику разом з побратимами вдалося взяти полоненого, який видав цінну інформацію. Проте, через поранення та безперервні “накати” противника, “Лавашу” та його побратимам довелося відступити.

“Це історія про силу та незламність. Про воїнів з надлюдськими можливостями, які попри біль і втому, до останнього бʼються за свободу рідної землі”, – пишуть у бригаді.

Як розповідало BitukMedia, двоє українських ветеранів спецпідрозділів ГУР МО з ампутаціями — Іван Тарн і Олександр Дашко — здійснили сходження до базового табору Евересту на висоті понад 5 тис. метрів. Їхня мета — не лише подолання гір, а й допомога побратимам у боротьбі з фантомними болями. Участь у проєкті стала серйозним викликом для чоловіків.

Диво наживо: у родині рудої чаплі з Франківщини народилося вже друге пташеня (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Ardea purpurea. Фото ілюстративне. Автор - Pierre Dalous/ Wikipedia

На Івано-Франківщині підглядають за справжнім дивом дикої природи — вже друге пташеня рудої чаплі з’явилося на світ у гнізді, за яким ведеться онлайн-спостереження. Обидва малюки — представники виду, занесеного до Червоної книги України. У гнізді досі залишаються ще три яйця.

Про це повідомив у Facebook Володимир Бучко, голова організації Eco-Halych: Wildlife Rehab – Реабілітація дикої природи.

“Вчора матуся весь день вовтузилась (ремонтувала гніздо, чепурилася, намагалася погодувати пташеня). І ось — ще одне пташеня”, — розповів він. Перше маля пари вилупилось за день до другого.

Камери зафіксували момент, коли доросла чапля Ardea purpurea годує малюків тритонами та бичками-ротанами — останні є інвазійним видом риб, тож чаплі, фактично, допомагають очищувати водойму.

У кладці залишаються ще два яйця. “Згідно літературних джерел, насиджують по черзі обидва птахи. На превеликий жаль, нам не вдалося жодного разу зафіксувати момент “перезмінки”. Насиджування повинно тривати 21–24, навіть до 28 діб”, – розповіли в Eco-Halych.

Онлайн-спостереження ведеться на території Опілля, де знаходиться рівнинна частина Івано-Франківської області. Тут руді чаплі трапляються рідко, адже загалом це рідкісний гніздовий перелітний вид, який частіше зустрічається в степовій та лісостеповій зонах.

У цій колонії раніше виявили ще 8 гнізд рудих чапель. У 7-ми з них по 4 яйця. Одне гніздо – порожнє.

Руда чапля — не лише окраса дикої природи, а й важливий індикатор екосистеми. Сучасні технології, такі як відеоспостереження, дають змогу не лише досліджувати, а й залучати людей до збереження біорізноманіття в Україні.

Спостерігати за гніздом чапель можна у соцмережах Eco-Halych.

BitukMedia також розповідає про гніздо лелек-стрімерів з парку “Пирятинський” на Полтавщині. У пари Грицика та Одарки вилупились вже всі п’ятеро лелеченят. Вони швидко набирают вагу. Відео з онлайн-трансляції можна бачити у наших соцмережах.

Українська поетка з Бучі отримала престижну літературну премію в США

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Дарина Гладун отримала премію у США за свої поезії англійською мовою. Фото - Anna Siedykh/Facebook

Дарина Гладун, українська поетка, перекладачка та перформерка, здобула премію The Billy Maich Prize від Університету Нотр-Дам у штаті Індіана (США). Це відзнака за її вірші англійською мовою. 

Про це повідомляють на сайті університету.

Премія імені Біллі Мейча (Billy Maich Prize) — це щорічна відзнака, яка вручається студенту (бакалавру або магістру) Університету Нотр-Дам (США) за високу поетичну майстерність.

Мета премії — підтримка та визнання талантів у галузі поезії серед студентської спільноти

Критерії — найкраща група поезій серед надісланих на конкурс.

Учасники можуть подати не більше п’яти поезій, загальний обсяг яких не має перевищувати 250 рядків.

Університет Нотр-Дам — приватний католицький дослідницький університет у штаті Індіана (СШ), заснований у 1842 році.

Пізніше вірші Дарини Гладун, як лауреатки, допублікують на сайті Academy of American Poets.

Нагорода для Дарини Гладун від Університету Нотр-Дам. Надано Дариною Гладун “Суспільне. Культура”

Дарина Гладун — українська поетка, перекладачка, перформерка та дослідниця, яка активно формує сучасний літературний ландшафт України.

Вона є авторкою чотирьох поетичних збірок: “Рубати дерево” (2017), “Із тіні красивих червоних хлопчиків” (2020), “Радіо “Війна”” (2022), “Війна не почнеться завтра” (2023). Співавторка разом із Лесиком Панасюком збірки поезій “Портрет сонця в бомбосховищі” (2023), перекладеної польською мовою Анетою Камінською. Її поезія перекладена на понад 25 мов і публікувалася в численних українських та міжнародних виданнях.

Гладун є лауреаткою численних літературних премій, зокрема Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”, Україно-німецької премії імені Олеся Гончара, літературної премії видавництва “Смолоскип”. Її збірка “Із тіні красивих червоних хлопчиків” була визнана однією з найкращих поетичних книжок 2020 року за версією PEN Ukraine.

Поезія Гладун була покладена на музику та використана в різних п’єсах, поетичних перформансах та художніх виставках по всьому світу. Чеський кінорежисер Філіп Ремунда зняв короткометражний документальний фільм про Дарину Гладун для своєї серії про сучасних українських поетів “Війна однієї бази”.

Окрім творчої діяльності, Дарина є редакторською асистенткою в видавництві Action Books та викладає студентам університету вступ до літературної творчості.

Дарина Гладун розповіла Суспільне Культура, що нині “поглиблює знання” з кіномистецтва в межах програми “Екранна культура” (Screen Culture Minor): “Протягом 29 років, англійська для мене була переважно мовою музики й кіно, тож у своїх англомовних текстах я використовую прийоми кіно- і телемистецтв”.

Вона також працює над своєю шостою поетичною збіркою Ukrainian Beauty, яка стане її першою книжкою, написаною англійською мовою.

Як розповідало BitukMedia, Святослав Колодій, український підліток, став фіналістом престижного мовного конкурсу SAG’S MULTI в Австрії. Його патріотичний вірш про Україну, написаний німецькою та рідною мовою, зворушив журі та глядачів.

Свинки в місті: у столиці з’явилося кафе, де можна попити кави з мініпігами

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Instagram/ piggycafe.kiev

У Києві відкрили Piggy Cafe — першу в Україні кавʼярню, де можна випити кави в товаристві мініпігів. Заклад працює в тестовому режимі, адже тварини ще адаптуються до нового середовища. Але вже з перших днів кафе викликало хвилю емоцій у соцмережах — не завжди позитивних.

Про це повідомляють на сторінці кафе в Instagram.

У кафе є спеціальна зона, де можна взаємодіяти зі свинками. Власники зазначають, що у мініатюрних свинок свій режим, який може змінюватися. Тому вони не завжди доступні для відвідувачів.

“Якщо ми бачимо що тваринам потрібен вільний час, ми обмежуємо відвідування. Ставтеся з розумінням, це живі істоти, а не іграшки. Вони живі, розумні й емоційні створіння. Їм потрібен час на самостійні ігри, прогулянки на свіжому повітрі та сон”, – зауважують власники.

Правила спілкування з тваринами роз’яснюють на місці. Попри те що заклад працює з 10:00 до 20:00, поспілкуватися з мініпігами можна з 12:00 до 13:00 та з 16:00 до 19:00. Плата за таке задоволення 250 гривень за годину.

Де знайти – Київ, вул. Березнева, 12, ЖК “Комфорт Таун”, підʼїзд №3.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Юля | 📍Київ, Україна | Локації, підказки, враження (@jb_kiev)

Ідея поєднати каву та спілкування з тваринками давно популярна у світі. Кав’ярні з котами, собаками чи навіть єнотами можна знайти у великих містах Європи та Азії. Але Piggy Cafe стало першим в Україні простором, де головні герої — милі свинки.

Інтер’єр Piggy Cafe оформлений у стилі скандинавського мінімалізму з теплим освітленням, затишними подушками та декором у стилі еко. В меню — класичні кавові напої, трав’яні чаї, десерти та сезонні авторські напої.

Думки користувачів щодо нового закладу розділились. Чимало людей пишуть про негуманне поводження з тваринами та експлуатацію. Під постами Piggy Cafe зустрічаються такі коментарі:

“Дивно для мене іграшкове кафе, де в якості іграшок-живі істоти. Можете скільки завгодно говорити про те, як їм там класно, але уявіть себе на їхньому місці кожнісінький день”

“Оце так креативність! 🙌👍 А плямисті манюні – прегарненькі! ☺️🐽 Я б їх потискала, якщо дозволяють! 😁”

“…міні-пігів в природі ж не існує. Є просто маленькі поросята, яких з часом без зайвих сентиментів замінять на нових молодшеньких, як тільки ці виростуть і перестануть вміщатися в коробку з-під взуття. Сумна історія”

“От мені цікаво, щоб зайти і взяти каву треба за вхід заплатити, це як? Ви ж, наче, кав’ярня, а не контактний зоопарк, де за вхід платять”.

“Котячі кафе роблять для того щоб люди могли прийти і подивитись може забрати котика собі, це спосіб прилаштувати пухнастиків, у вас це просто експлуатація навіть якщо ви за ними прекрасно “доглядаєте”.

“Мініпіг” — це не чарівне слово, яке робить тварину маленькою назавжди. Мініпіги — справжні свині, які виростають більшими, ніж здаються на перший погляд. Попри слово “міні”, дорослий мініпіг може важити до 60 кг, а іноді й більше. Маленьке поросятко, яке ви бачите на фото в Instagram — це просто дитина. Як і всі діти, вони виростають.

Раніше BitukMedia розповідало про кафе з мініпігами в Японії. На сьогодні в країні вже 10 подібних закладів. За пів години часу з поросям у токійському кафе Mipig треба заплатити 15 доларів.

Мер, бібліотекарка та барменка в одній особі: 90-річна жінка живе одна в цілому місті (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Елсі Ейлер у 2018 році. Фото - Instagram/eliot.stein

У глибинці штату Небраска, де прерії простягаються до горизонту, існує місто з населенням… одна особа. І ця жінка — пані мер, бібліотекарка, барменка та ще кілька посад водночас. Елсі Ейлер — єдина мешканка містечка Монові, яке потрапило до Книги рекордів Гіннесса через найменшу кількість населення.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

90-річна Елсі Айлер — єдина мешканка американського містечка Монові в штаті Небраска, яка вже кілька десятиліть утримує його від зникнення. Вона офіційно виконує всі адміністративні функції: є мером, скарбником, секретарем, бухгалтером (утримує бюджет, що включає фінансування чотирьох світлофорів) та видає… собі ж ліцензії на продаж алкоголю. Та найголовніше — вона зберігає живу душу свого містечка, обслуговуючи відвідувачів у місцевому барі, який водночас є і центром громади, і своєрідним музеєм.

Після переїзду в північну Небраску, коли вона була ще дитиною, Елсі росла тут разом із п’ятьма братами та сестрами. Вона познайомилася зі своїм чоловіком Руді у школі. Пара влаштувалась у Монові і стала свідками того, як населення скоротилося до двох осіб, а промисловість покинула цей район.

Після смерті чоловіка у 2004 році Елсі залишилась у місті сама. Саме з ним вона колись відкрила таверну, яка працює з 1971 року. Тут можна купити пиво за $2 і бургер за $3,5 — ціни майже як пів століття тому. А ще — відчути ту справжню сільську Америку, яка давно зникла.

“Бар — це місто. А я — місто”, — каже Елсі. І справді: з трьох активних будівель у Монові — будинок, бар і бібліотека — всі три належать їй. У 2005 році вона заснувала бібліотеку на основі 5 тисяч книжок, які залишив Руді. Тепер видає книги сама собі та тим, хто завітає.

Попри самотність, Елсі працює по 12 годин шість днів на тиждень. У барі збираються фермери, подорожні, старі друзі та туристи — вона приймала гостей із усіх 50 штатів США і понад 60 країн. А в 2018-му місто навіть потрапило до Книги рекордів Гіннеса, коли мережа Arby’s розмістила тут найбільший рекламний борд у світі.

Втім, слава Елсі не хвилює. Вона залишається вірною своїй землі та спогадам, а найбільше цінує не розголос, а увагу до своєї частинки Небраски.
“Я не розумію, що в цьому такого вражаючого. Але якщо це допомагає людям побачити, що на півночі штату теж є життя — то це добре”, — каже вона.

У 2021 році рідні, друзі та мешканці навколишніх містечок зібралися, аби відсвяткувати її 50-річний ювілей за шинквасом таверни. Донька Елсі, Рене, зізнається, що багато хто не розуміє справжньої цінності цього життя: “Люди не бачать ранкової кави, п’ятничного пива, справжньої людяності — того, що тримає маму тут”.

Схожі історії трапляються і в інших країнах. Наприклад, у французькому селі Рушфорша ще донедавна теж жила лише одна мешканка. Вона зізнавалася, що щаслива, маючи мало. Та, як і в Монові, життя таких місць тримається на одному імені. І коли його не стане — зникне і місто.

“Якщо почну думати про це, стане сумно, — каже Елсі. — Я не знаю, що чекає Монові в майбутньому. Але дуже хочу, щоб воно залишалося живим. Інакше це буде ще одна купа покинутих будівель при дорозі”.

Як розповідало BitukMedia, 100-річна італійка не збирається виходити на пенсію. Анна Поссі щодня працює баристою у своєму кафе, готуючи ароматну каву для відвідувачів. Довгожителька стверджує, що востаннє була у відпустці 67 років тому, проте її це цілком влаштовує. “Я серед людей. Мені добре тут”, — каже Анна.

Директор Одеського зоопарку знайшов своїх котів після атаки дронів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Ігор Біляков

Після нічної атаки російських дронів 16 травня, яка зруйнувала будинок директора Одеського зоопарку Ігоря Білякова, він повідомив, що знайшов своїх двох котів. Тварини зникли після обстрілу, але згодом повернулися додому наляканими, але цілими.

Про це чоловік розповів у відеозверненні, подякувавши всім за підтримку, інформує “ШоТам”. 

За словами дружини Ігоря Білякова, одного кота знайшли в підвалі зруйнованого будинку, інший повернувся самостійно. Обох відвезли до ветеринарної клініки для огляду. Наразі родина продовжує пошуки ще одного собаки – Альбуса, який зник після атаки.

У своєму відеозверненні директор зоопарку подякував усім, хто надав допомогу та підтримку після трагедії. Він зазначив, що його родина не постраждала, хоча один з його собак отримав поранення, але вже перебуває в безпеці.

Як розповідало BitukMedia, у Центрі порятунку диких тварин на Київщині з’явився новий підопічний — ручний кабанчик Гарік. Ще малюком його врятував український військовий та виростив власноруч. Тепер тварина житиме у безпеці під опікою зоозахисників, бо на те є причина.

Несіть ложки. Несіть багато!: людина-магніт встановив новий світовий рекорд

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Аболфазл Сабер Мохтарі з Ірану вже втретє встановлює світовий рекорд з балансування ложок на тілі. Цього разу 54-річний чоловік утримав на собі 96 столових приборів, продемонструвавши надзвичайний контроль та концентрацію.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

Іранець Аболфазл Сабер Мохтарі — не просто рекордсмен. Він стверджує, що здатен примагнитити до свого тіла будь-який предмет: пластик, скло, фрукти, дерево, каміння, метал — і навіть іншу людину. Його незвичайна здатність вже принесла йому славу: в січні цього року він втретє встановив світовий рекорд з балансування ложок на тілі.

Вперше Аболфазл потрапив до Книги рекордів у 2021 році, коли йому вдалося втримати 85 ложок — і цим перевершити попередній рекорд у 64 одиниці. У 2023 він підвищив планку до 88. І ось тепер — 96 ложок: нове досягнення, зняте на відео. Мохтарі стоїть оголений по пояс, а його асистентка методично прикладає до його тіла столові прибори.

Під час процесу кілька ложок падають, але жінка терпляче повертає їх на місце, домагаючись ідеального розміщення. Після завершення підрахунку Аболфазл святкує, демонструючи м’язи — і сріблясті ложки з дзвоном осипаються на підлогу.

Свою здатність чоловік відкрив ще у дитинстві і випадково. Згодом багато років тренувався, щоб довести її до рівня, який вражає світ. Він вірить, що може передавати об’єктам свою внутрішню енергію, і саме так вони “прилипають” до його шкіри. “Я можу передати свою енергію предметам, якщо доторкаюся до них і концентруюсь. Ключ — у фокусі й контролі”, — пояснює він.

Аболфазл не планує зупинятися. Його мета — не просто ставити нові рекорди, а й надихати інших розвивати свої унікальні здібності.

Як розповідало BitukMedia, артистка цирку Лейла Нун довела, що людські можливості не мають меж: вона провисіла у повітрі, підвішена лише за волосся, понад 25 хвилин. Американка встановила новий світовий рекорд, який тримався понад десятиліття.

1234...500Page 3 of 500

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання