Якщо реабілітаційна техніка здається справою дорослих, то дев’ятикласник із Клеваня довів протилежне. 15-річний Андріан Гордійчук розробив із конструктора LEGO діючий макет тренажера для відновлення ніг і вже готується надрукувати його у 3D-версії.
“Я живу поруч із госпіталем ветеранів війни і щодня бачу людей, які потребують реабілітації. Хотів створити щось, що допоможе їм швидше відновитися”, — розповів школяр.
Його винахід — це прототип тренажера для відновлення м’язової сили, рухливості колінного суглоба та стопи. Пристрій працює на базових деталях LEGO: трьох сервомоторах (двох великих і одного малого) та контролері LegoHub, який дозволяє керувати рухами конструкції.
За словами наставника, Віталія Переходька, заступника директора Клеванського обласного наукового ліцею, проєкт під назвою StepUp створювався два місяці. “Головна перевага цього тренажера — доступність і простота у використанні. Він не потребує спеціального персоналу, а вартість такого прототипу може становити від 1,5 до 4 тисяч гривень. Аналогів в Україні поки немає”, — зазначив педагог.
За свою розробку Андріан потрапив до переліку найкращих юних новаторів України та отримав срібну медаль у фіналі всеукраїнського конкурсу від Малої академії наук.
Наступний крок — створення 3D-моделі і виготовлення першого діючого тренажера. Після закупівлі потужнішого обладнання команда планує протестувати його у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни.
Директор закладу Андрій Бурачик уже зацікавився винаходом: “Ми найближчим часом обов’язково оглянемо цей пристрій і перевіримо його ефективність для реабілітації наших пацієнтів”, – зазначив він.
Як розповідало BitukMedia, у львівському Центрі UNBROKEN втілили мрію 40-річного захисника України Миколи Шота — ветерана, який втратив на війні всі кінцівки. Чоловік отримав нові постійні протези ніг зі спеціальним військовим дизайном, що став для нього символом незламності.
Коли човен – це гарбуз, а замість моря – річка! Американський фермер і ентузіаст гігантських овочів Ґері Крістенсен (Gary Kristensen) знову вийшов у плавання у своєму овочевому судні і побив власний рекорд. Що змушує людину плисти понад 20 годин, сидячи всередині гарбуза?
Американець Ґері Крістенсен з Орегону знову встановив світовий рекорд. 24 травня він проплив у гігантському гарбузі, який сам і виростив, 94,26 км. Його човен під назвою Marchflower, названий на честь легендарного корабля Mayflower, став новою сенсацією на річці Колумбія.
Цим запливом Ґері побив власний рекорд 2023 року, коли він у човні Punky Loafster подолав 73,5 км. Від старту до фінішу чоловік веслував понад 20 годин, доводячи, що навіть гарбуз може бути надійним транспортом, якщо підійти до справи з фантазією. До речі, Punky Loafster – це вигадане слово, гра на основі англійських pumpkin (гарбуз) і lobster (омар). Крістенсен навмисно назвав свій човен у кумедний спосіб, бо гарбузовий транспорт нагадував одночасно і човен-гарбуз, і омара, що пливе.
Американець вирощує гігантські гарбузи ще з 2011 року. Він розповідає, що вирішив повторити спробу, бо вважав: попередній результат можна поліпшити, якщо стартувати навесні, коли течія сильніша. Найбільшим викликом стало виростити гігантський гарбуз узимку — адже для весняного плавання плід мав бути “готовий” уже в травні. “Це було найважче, але й найбільш надихаюче завдання,””— каже рекордсмен.
Своєму човну він дав назву Marchflower(“Березнева квітка”). Гарбуз було запилено у березні, а зібрано в травні. Цей плід виявився на 136 кг легшим за попередній, тож сидіти всередині було менш зручно, проте Крістенсен не здавався.
“Після минулого разу я навчився краще стежити за припливами — це допомагає веслувати ефективніше,” — каже він. Ґері планував подолати удвічі більшу відстань, але змушений був зупинитися, коли гарбуз дістав пошкодження під час короткої зупинки. “Я пошкодив борт, коли намагався прив’язати човен, тому вирішив не ризикувати. Але наступного року хочу повторити спробу.”
У своїх рекордних запливах він не сам. Обидва рази поруч був його товариш Девід Начанд, який супроводжував гарбузовий човен на катамарані. “Без Девіда це було б небезпечно. Він передавав мені їжу, стежив за навігацією, прикривав від хвиль великих суден і координував зв’язок із берегом. Без його допомоги я не впорався б,” — зізнався Ґері.
До слова, у назві човна американець зробив посилання до корабля Mayflower — англійського торгового судна, на якому англійці в 1620 перетнули Атлантичний океан і заснували одне з перших британських поселень в Північній Америці.
Як розповідало BitukMedia, у місті Туалатін в штаті Орегон, США пройшла Регата Західного узбережжя на гарбузах-велетнях (West Coast Giant Pumpkin Regatta). Щороку ця регата доводить, що навіть гарбуз може стати човном, якщо мати достатньо віри у божевільні ідеї.
У Китаї новий тренд в авіації: тепер бортпровідниць набирають не лише серед молодих дівчат, а й серед жінок, які мають сім’ї та дітей. Назва нової програми – “повітряні тітоньки”. Саме вона викликала хвилю обурення. Чи справді це крок до рівності, чи просто елегантно загорнутий стереотип?
Китайська авіакомпанія Spring Airlines, що базується в Шанхаї, спровокувала гарячу дискусію після оголошення про набір бортпровідниць, яких назвала “повітряними тітоньками” (air aunties). За новими правилами, компанія шукає жінок віком від 25 до 40 років, бажано заміжніх або з дітьми. Кандидатки мають мати вищу освіту, зріст від 162 до 174 см і досвід роботи з клієнтами. Загалом планують взяти на роботу 30–60 жінок.
Для китайської авіації це незвичне рішення — традиційно компанії набирають молодих жінок віком 18–25 років. У Spring Airlines пояснили, що прагнуть розширити можливості для жінок 30+ років, адже вони приносять із собою “життєвий досвід та емпатію”, що допомагає краще піклуватися про дітей і літніх пасажирів.
Рекрутери зазначили, що такі працівниці мають природну витримку, терпіння й відчуття відповідальності. Компанія підкреслила, що цей крок є частиною політики підтримки гендерного різноманіття і створення нових шансів для тих, хто після шлюбу чи декрету прагне повернутися на роботу.
Втім, соціальні мережі вибухнули критикою — новину переглянули понад 70 млн разів. Головна суперечка точиться навколо самої назви “повітряні тітоньки”. Чимало користувачів назвали її принизливою. “Це звучить зневажливо. Навіщо підкреслювати, що жінка заміжня або має дітей?” — написала одна з коментаторок. Інші зазначають, що слово “тітонька” у китайській культурі асоціюється з хатніми обов’язками, а не з професійністю.
У Spring Airlines заявили, що не мали на меті образити жінок. Їхні умови праці, оплата та кар’єрні можливості не відрізняються від звичайних бортпровідниць. У компанії пояснили, що термін air auntie має історичне походження, мовляв, у 1990-х роках у Китаї так називали колишніх текстильниць, яких після масових скорочень брали працювати стюардесами.
Нині в авіакомпанії вже працює 88 таких “повітряних тітоньок”, і 74% із них обіймають керівні посади. Одна з бортпровідниць розповіла: “Ми маємо перевагу над випускницями — ми вже виховували дітей, доглядали старших, вміємо працювати в команді. Ми стаємо для колежанок старшими сестрами”.
Компанія навіть запровадила знижені навчальні збори для кандидаток старшого віку, хоча поки не повідомила, чи планує брати на роботу чоловіків.
У соціальних мережах думки розділились: одні вітають такий крок як прогрес — перехід від культу молодості до визнання досвіду, інші вважають, що навіть найкраща ініціатива втрачає сенс, якщо супроводжується застарілою мовою. “Якщо прагнете рівності, називайте всіх просто бортпровідниками, без ярликів”, – пишуть користувачі.
Як розповідало BitukMedia, Hainan Airlines, один з найбільших китайських авіаперевізників, оголосив про запровадження нових вимог для бортпровідників. Передусім це стосується ваги. Якщо їхня вага перевищить встановлений ліміт, співробітників усунуть від польотів і посадять на дієту під наглядом.
Вогонь, рух і свобода — саме такими енергіями буде сповнений 2026 рік. За східним календарем це рік Вогняного (Червоного) Коня, і Національний банк України вже представив пам’ятну монету, що втілює символику нового циклу. Чи принесе вона удачу тим, хто вірить у силу знаків і натхнення?
Кінь — сьомий знак східного календаря, що уособлює активність, життєлюбство, незалежність, витривалість і цілеспрямованість. А ще — динаміку, рішучість і прагнення до свободи. Саме ці риси втілено в новій монеті Національного банку України — “Рік Коня”, яка поповнить улюблену серед колекціонерів серію “Східний календар”.
За китайською астрологією 2026 рік пройде під знаком Вогняного (Червоного) Коня, тож дизайн монети створено з урахуванням елементу вогню — сили, руху й трансформації.
На реверсі зображено стилізований символ східного календаря 2026 року — коня на тлі підкови. Підкова символізує удачу та захист, яких українці сьогодні зичать і собі, і своїм захисникам.
Під зображенням розміщено три крапки — символ продовження боротьби, нескінченної віри та руху вперед. Грива коня передає динаміку руху “за вітром” або “проти вітру” — як метафору внутрішньої сили, спротиву та прагнення до свободи.
На аверсі – 12 символів східного календаря, розташованих по колу. У центрі – стилізований годинник зі стрілкою, що вказує на головуючий у 2026 році знак китайського зодіаку — Коня.
Авторка художнього рішення — Марина Куц, скульптор — Володимир Атаманчук.
Пам’ятна монета “Рік Коня” вводиться в обіг 3 листопада 2025 року. Її номінал — 5 гривень, тираж — 80 тисяч штук у сувенірній упаковці. Придбати монету можна буде в інтернет-магазині НБУ з 4 листопада, а також у банках-дистриб’юторах.
Як розповідало BitukMedia, Національний банк України представив новий набір пам’ятних монет “Мешканці морських глибин”, який нагадує: Чорне й Азовське моря — це не лише відпочинок і спогади, а частина природної спадщини, яку варто берегти.
Три дні на дні прірви — і жодного ковтка води. 77-річний велосипедист із Франції вижив після падіння з висоти 40 м. Чоловік дочекався на допомогу завдяки червоному вину.
У горах Севен у південній Франції 77-річний велосипедист пережив неймовірне випробування. Повертаючись із супермаркету, чоловік не впорався з керуванням, з’їхав зі схилу й упав у 40-метрову прірву поблизу села Сен-Жюльєн-де-Пуен.
Протягом трьох діб він лежав унизу, змоклий і змерзлий, без можливості вибратися. Кожного разу, почувши шум дороги, гукав про допомогу — та марно. Його єдиним порятунком став продуктовий пакет із кількома пляшками червоного вина, які дивом залишилися цілими після падіння. Саме вони допомогли чоловікові протриматися до прибуття допомоги, замінивши потерпілому і воду, і калорії.
Зрештою дорожні робітники помітили його велосипед і повідомили рятувальників. Команда пожежників із департаменту Еро знайшла чоловіка у важкодоступному місці. “Це справжнє диво, що він вижив у холоді й під дощем, майже без їжі й рідини”, — сказав лікар-рятувальник Лоран Сават.
Попри обставини, літній велосипедист відбувся лише незначними травмами та легкою гіпотермією.
Медики зазначають, що чоловік кілька разів намагався вибратися самотужки — падав у струмок, знову замерзав, але не здавався. “Він надзвичайно витривалий. Його врятувала сила духу — і, мабуть, трошки вина”, — додав лікар із усмішкою.
Цього року вже кілька разів світ чув подібні історії, зазначає видання. Так влітку туристка з Німеччини Кароліна Вілга вижила 12 днів у глушині австралійського бушу, після того як її фургон злетів у яр. А у січні 8-річний хлопчик із Зімбабве Тінотєнда Пунду провів п’ять днів на території, де водяться леви, — виживши завдяки фруктам і воді, яку сам добував із землі.
Історія французького велосипедиста швидко облетіла світ і вже породила хвилю жартів про “еліксир життя” та “святе бордо”.
Як розповідало BitukMedia, в штаті Індіана 41-річна жінка зірвалась в машині в урвище. Перш ніж її знайшли, американка провела у розбитій автівці шість днів. У неї були зламані ноги та зап’ястя, але навіть у цій ситуації вона змогла вижити.
18-річний китайський турист Сунь Лян хотів самостійно пройти маршрут через гірський хребет Ціньлін в провінції Шеньсі, але заблукав. 10 днів він виживав, харчуючись снігом та зубною пастою.
Фото - Державна екологічна інспекція Поліського округу
Двоє червонокнижних зубрів, що забрели просто у двори мешканців села Червоні Хатки, що на Житомирщині, могли потрапити у біду. Але ситуацію врятувала… корова. Свійська тварина допомогла екологам повернути лісових велетнів додому.
Двоє лісових велетнів, що забрели у село Червоні Хатки Романівської громади, мирно вешталися вулицями, заглядали до дворів і навіть паслися біля хат. Місцеві мешканці спершу не повірили очам: просто поміж людей — зубри!
Коли на місце прибули фахівці Державної екологічної інспекції Поліського округу разом із лісівниками, постало питання — як переконати гігантів перейти у безпечне місце без стресу?
І тут у гру вступила… корова. Домашня рогата спокійно рушила в бік ферми — і зубри, довірившись її “командуванню”, слухняно пішли слідом. Саме завдяки їй лісових велетнів вдалося безпечно завести до приміщення ферми, де вони відпочили після двох днів мандрів.
“Зубри врятовані!”, – відзвітували фахівці.
“Ми змогли зберегти життя і спокій цим неймовірним тваринам – сильним, гордим і благородним, як сам український дух”,— розповів керівник ДЕІ Поліського округу Євгеній Медведовський.
Наступного дня зубрів пішки перегнали на 27 кілометрів до вольєра Баранівського надлісництва у Явенському лісництві. Уздовж дороги місцеві мешканці вітали їх, як справжніх героїв.
Тепер пара червонокнижних тварин спокійно живе у просторому вольєрі площею 56 га серед поліських лісів — під наглядом спеціалістів.
Як розповідало BitukMedia, військовий у відпустці врятував косулю, поранену собаками.
Що буде, якщо “дуже ввічливий” дикий ведмідь завітає в зоопарк? Саме це сталося у Каліфорнії, де молодий чорний ведмідь несподівано з’явився на території зоопарку парку Секвойя (Sequoia Park Zoo), прогулявся між деревами — і спокійно повернувся у ліс.
Інцидент стався у місті Юрика (Eureka), неподалік узбережжя Північної Каліфорнії. Молодий американський чорний ведмідь (Ursus americanus), якому близько півтора року, переліз через огорожу, вилізши на дерево біля периметру зоопарку, а потім неквапливо спустився і зайшов усередину.
Співробітники зоопарку кажуть, що це був “дуже ввічливий” ведмідь — без агресії, без страху і без шкоди для будь-кого. “Він просто обнюхував територію, зацікавлено роздивлявся все навколо, тримався на безпечній відстані від наших ведмедів”, — повідомили в адміністрації зоопарку.
Відвідувачів на момент несподіваного візиту поблизу не було, тож ситуація розвивалася спокійно. Ведмідь не заходив у вольєри і не контактував з жодною твариною. Коли ж співробітники відчинили спеціальні ворота, щоб показати шлях назад, він спокійно вийшов із території зоопарку й рушив у ліс, звідки, ймовірно, і прийшов.
Зоопарк парку Секвойя розташований поруч лісом Sequoia Park Forest — домівкою для безлічі диких тварин, серед яких і чорні ведмеді. Працівники кажуть, що зустрічі з ведмедями в цій місцевості не рідкість, але цей випадок — перший, коли дикий ведмідь вирішив “завітати в гості” до своїх родичів у зоопарку.
“Це не історія про конфлікт між дикими і зоопарковими ведмедями, — зазначають у зоопарку. — Навпаки, це приклад спокійного співіснування. Ми всі поділяємо цей простір з дикою природою, і саме повага до неї допомагає зберегти гармонію”.
У Sequoia Park Zoo мешкають ведмеді, яких неможливо повернути у дику природу через минулі травми або з інших обставин. Вони мають просторий природний вольєр з високими секвойями й водоймами, де можуть плавати та лазити по деревах — майже як у дикій природі.
Хоча відео моменту “візиту” не збереглося, зоопарк оприлюднив кілька офіційних фото “ввічливого гостя”. Фахівці наголошують, що чорні ведмеді зазвичай неагресивні, уникають контактів із людьми і стають небезпечними лише тоді, коли відчувають загрозу або мають доступ до людської їжі.
Як розповідало BitukMedia, у Ванкувері (Канада) крихітний померанський шпіц на ім’я Скаут самотужки вигнав ведмедя, який вдерся до будинку господарів. Потішний момент потрапив на відео з домашніх камер спостереження — і ролик став вірусним.
Українська медицина знову робить крок у майбутнє. У Львові вперше за допомогою робота Da Vinci хірурги видалили рідкісну пухлину підшлункової залози 16-річній танцівниці з Чернівців — і зберегли повну функціональність органу.
Про це розповіли у дитячій лікарні святого Миколая.
Іринка — юна акробатка, яка мріє стати хореографкою. Вона з дитинства живе танцями: сальто, шпагати, перевороти — її звичний ритм життя. На одному з тренувань дівчинка відчула, що в лівому підребер’ї щось пульсує. Згодом з’явилося випинання — і батьки звернулися до лікарів.
Діагноз виявився надзвичайно рідкісним — пухлина Франца-Грубера, або солідна псевдопапілярна неоплазія підшлункової залози. Такі випадки становлять лише 1–2% усіх пухлин підшлункової. Зазвичай вони доброякісні, але єдиний спосіб лікування — оперативне втручання.
Батьки Іри довірили операцію фахівцям Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові. Тут уже мають досвід роботи з такими рідкісними випадками, але цього разу вирішили використати найсучасніший інструмент — роботичну систему Da Vinci.
“Підшлункова залоза — делікатний орган. Прооперувати його без наслідків для функціональності – одне із ряду складних завдань для будь-якого хірурга. Тож робот Da Vinci та підтримка наших колег з дорослої лікарні стали дуже у пригоді”, — каже керівник Центру хірургії Лікарні Святого Миколая Андрій Дворакевич.
Робот Da Vinci допоміг мінімізувати ризики та травмування, а також зробити розрізи мінімальними.
У команді працював і досвідчений хірург Юрій Шаваров з лікарні Святого Пантелеймона, який має великий досвід операцій на підшлунковій залозі.
Пухлина завдовжки майже 10 см була видалена разом із хвостом і частиною тіла підшлункової. Завдяки точності Da Vinci лікарям вдалося повністю зберегти функції органу, без ускладнень чи порушень.
Для фахівців Першого медоб’єднання Львова це була перша операція з видалення пухлини Франца-Грубера за допомогою робота-хірурга, і вона пройшла блискуче.
“Якби операцію проводили звичайним способом, Іринка залишалася б у лікарні 2–3 тижні. А зараз уже за тиждень після втручання вона була вдома”, — розповідають лікарі.
Коли макіяж перетворюється на витвір мистецтва. Британська візажистка Голі Мюррей вкрила все своє тіло з голови до п’ят понад 74 тисячами стразів і побила світовий рекорд. Чи може краса буквально засяяти на сцені?
Британська візажистка Голі Мюррей (Holly Murray) вкрила все своє тіло 74 880 стразами, встановивши новий світовий рекорд Гіннеса у категорії “Найбільша кількість стразів, розміщених на тілі“. На це знадобилося 15 годин безперервної роботи — і неймовірна витримка.
Разом із командою з Італії та Великої Британії Голі поступово вкривала кожен сантиметр шкіри блискучими кристалами. Навіть голову довелося приховати під спеціальною лижною латексною шапочкою, щоб і вона засяяла.
“Ми жили на каві та шоколаді, щоб не заснути під час цього марафону блиску”, — жартувала художниця після завершення роботи.
Її зірковий виступ відбувся на італійському телешоу Lo Show dei Record, де глядачі побачили її сліпучу появу на сцені. У променях софітів вона буквально сяяла, мов діамантова комета.
Попередній рекорд, встановлений 2010 року італійкою Федерікою Чераккі, складав 33 139 стразів — тож Голі більш ніж удвічі перевищила попередній результат.
Самоучка-візажистка Мюррей має понад 2 млн підписників у соцмережах, де регулярно демонструє свої креативні образи — від фентезі-макіяжу до моторошних гелловінських перевтілень. Нещодавно вона створила навіть “моторошного Пікачу” — і цим остаточно підкорила фанатів.
“Після цього рекорду я найбільше мрію… прийняти душ і зняти всі ці блискітки”, — пожартувала рекордсменка, яка тепер офіційно стала найбільш сяючою жінкою світу.
Як розповідало BitukMedia, 23-річний ювелір зі США вставив у своє протезоване око справжній діамант.
Зграя нанотиранів нападає на дитинча тираннозавра рекса. Зображення - Anthony Hutchings
40 років наукових суперечок — і нарешті відповідь. Відома скам’янілість “маленького тиранозавра” насправді належить іншому виду. Той самий загадковий Nanotyrannus — не дитинча тиранозавра, як вважали десятиліттями, а самостійний вид. Та чи означає це, що в крейдовому світі поруч із “царем динозаврів” жив його стрункий, спритний “молодший брат”?
Після чотирьох десятиліть суперечок палеонтологи нарешті дійшли згоди: Nanotyrannus був не молодим Tyrannosaurus rex, а окремим видом хижих динозаврів. Розв’язкою стала знахідка на північному заході США — надзвичайно повний скелет з формації Hell Creek, який дозволив ученим провести найдетальніший аналіз за всю історію досліджень.
Скам’янілий череп Нанотираннуса. Фото – NC Museum of Natural Sciences
Кістки показали, що особина, якій було близько 20 років, вже досягла максимального розміру і не продовжувала рости. Це спростувало теорію про “підлітка” T. rex. Nanotyrannus сягав 5 метрів завдовжки та важив близько 700 кг, тоді як дорослий T. rex мав до 12 метрів і понад 8 тонн ваги.
Анатомічні відмінності вражають: “міні-тираннозавр” мав довші передні лапи, більшу кількість зубів і струнку, гнучку будову тіла. “Це був швидкий і спритний хижак із добре розвиненими хватальними лапами”, — пояснює співавторка дослідження Ліндсей Занно.
Раніше скептично налаштовані вчені визнали переконливість доказів. “Я помилявся – Nanotyrannus доведений без розумних сумнівів”, – визнав Стів Брюзатте з Единбурзького університету. Палеонтолог Томас Карр, який уважав усі подібні знахідки молодими особинами T. rex, також сказав, що це доросла особина нанотирана. Його колега Томас Карр, який десятиліттями вважав усі такі знахідки “підлітками T. rex”, теж визнав: кістки належать дорослій особині нового виду.
Що це змінює у палеонтології? Відкриття означає, що наприкінці Крейдового періоду, близько 66 мільйонів років тому, на території сучасної Північної Америки співіснували два різних хижаки:
Tyrannosaurus rex — масивний “цар” світу динозаврів, мисливець на велику здобич.
Nanotyrannus — менший, швидший, спритний переслідувач дрібніших тварин.
Та нова правда породжує й нову загадку: якщо Nanotyrannus — це не молодий T. rex, то де ж тоді “підлітки” справжнього T. rex?
Вчені визнають, що моделі росту доведеться переглядати з нуля, можливо, порівнюючи з монгольським тарбозавром, близьким родичем тиранозавра.
Як розповідало BitukMedia, нове дослідження ставить під сумнів теорію про занепад динозаврів і показує, що ці гіганти досі панували на планеті, коли настав їхній останній день.
Фото - Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова
“Уламки влучають у серця не лише військових”. В Інституті імені М.М. Амосова відбулася унікальна операція — лікарі вилучили уламок з серця Владислава. Чернігівець отримав поранення під час одного з ворожих обстрілів міста.
Про це повідомили в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова.
“Металевий уламок застряг у правій атріовентрикулярній борозні, біля правої коронарної артерії. Це надзвичайно небезпечна зона, де кожен рух може коштувати життя”, – розповіли медики.
Операцію успішно провів директор Інституту, академік Василь Лазоришинець спільно з командою фахівців.
Завдяки високій майстерності хірургів уламок було безпечно вилучено. Серце постраждалого Владислава знову б’ється рівно.
У медзакладі подякували колегам із Чернігівської обласної лікарні, які першими надали допомогу пацієнту та підготували його до транспортування.
Як розповідало BitukMedia, вперше в Україні кардіохірурги замінили аортальний клапан через розріз під пахвою.
Барселона має новий привід для гордості. Легендарна базиліка “Саграда Фамілія” – головне архітектурне диво Антоніо Ґауді – офіційно стала найвищою церквою у світі. Чи уявляв Ґауді, що колись його незавершена мрія підніметься вище за храми середньовічної Європи?
Барселонська “Саграда Фамілія”, геніальне творіння архітектора Антоніо Ґауді, офіційно стала найвищою церквою у світі. У четвер вранці на її центральну вежу встановили новий елемент, завдяки якому висота споруди сягнула 162,91 м. Це на півтора метра більше, ніж у попередньої рекордсменки, німецької Ульмської кірхи (Ulmer Münster).
Ульмський собор (Німеччина). Фото – Jason Tschepljakow/dpa
Німецький готичний собор, зведений між 1543 і 1890 роками, утримував це звання понад століття. Тепер же “корона” найвищого храму переходить до іспанського шедевра, що, втім, ще досі не завершений — будівництво триває вже понад 140 років.
Перший камінь у фундамент базиліки було закладено ще в 1882 році, але сам Ґауді не сподівався побачити її завершеною за життя. На момент його загибелі в 1926 році стояла лише одна з численних веж.
La Sagrada Família/X
Сьогодні ж на місці головного нефа виростає “Вежа Ісуса Христа”, яка після завершення сягне 172 м. Надбудову піднято краном на висоту, еквівалентну 14-поверховому будинку.
Останні 30 років будівництво прискорилося. Адже “Саграда Фамілія” стала не лише архітектурною легендою, а й потужним туристичним магнітом — минулого року її відвідали 4,9 млн людей, 15% із них — зі США. Саме завдяки квиткам фінансується подальше будівництво.
Естетика Ґауді — це унікальне поєднання католицької символіки та природних форм, що зробило базиліку впізнаваною у всьому світі. Завершення всіх фасадів і внутрішнього декору очікується приблизно за десять років.
Фото – La Sagrada Família/X
Наступного року Іспанія відзначатиме 100-річчя смерті Антоніо Ґауді — архітектора, який перетворив камінь на молитву. У Барселоні заплановані виставки, концерти й урочистості, присвячені його спадщині.
Раніше BitukMedia розповідало про черговий амбітний проєкт: у пустелі будують найдовший підвісний басейн у світі.
Що робити з автівкою, яка чесно прослужила 35 років, але більше не заводиться? Житель штату Юта (США) вирішив не здавати її на металобрухт, а влаштувати фінал у стилі рок-гурту Smashing Pumpkins: скинути на неї гігантського гарбуза.Таке “прощання” точно запамʼятається!
Маючи старе авто і гарбуз-велетень, американець запросив глядачів на “найвеселіше в році прощання з транспортом” у місті Плезант-Гров (штат Юта).
Автор ідеї подвійного знищення – Алан Геберт, житель містечка Мілвілл. Чоловік 35 років їздив на своєму Geo Metro 1991 року, а коли авто заглухло остаточно, вирішив “попрощатися красиво”.
Фото – UtahGiant PumpkinGrowers/ Facebook
“Ми з дружиною давно жартували, що колись розчавимо нашу стареньку машину гарбузом. І от, це сталося — вийшло навіть веселіше, ніж ми уявляли,” — розповів чоловік місцевому телеканалу.
Перед цим велетень Геберта встиг виграти перше місце на Фестивалі гігантських гарбузів Юти (Utah Giant Pumpkin Festival). Заваживши понад 870 кг, він став найбільшим овочем у штаті.
Щоб здійснити задум, організатори підняли гігантського гарбуза на висоту майже 14 поверхів за допомогою крана на фермі Hee Haw Farms. Коли ж овоч відпустили у вільне падіння, він пробив дах і кузов старого автомобіля, залишивши на місці лише купу металобрухту і гарбузової мʼякоті. Свідки кажуть, що звук удару був “наче вибух”.
Геберт каже, що не шкодує — навпаки, радий, що авто пішло “з почестями”: “Ця машина була частиною нашої родини. Але це — найкращий фінал, який я міг придумати.”
Подію зняли на відео — і кадри миттєво стали вірусними у США. У соцмережах жартують, що це ідеальний Smashing Pumpkin — і назва рок-гурту, і буквальне втілення.
Як далеко може завести сила духу? Для української ветеранки з ампутацією ноги Ольги Бенди — аж до Лісабона. Там вона не просто подолала 8 кілометрів на міжнародному півмарафоні, а довела: справжні бар’єри існують лише в уяві.
Представниця Київщини Ольга Бенда взяла участь у міжнародному біговому заході EDP Meia Maratona de Lisboa — одному з найвідоміших півмарафонів Європи.
Ветеранка війни, координаторка проєкту “Активні парки”, капітанка національної жіночої збірної з ампфутболу та амбасадорка безбар’єрності Міністерства молоді та спорту України успішно подолала дистанцію 8 км, демонструючи незламність і віру в можливості людини.
Марафон мав благодійну мету — зібрати кошти на щелепно-лицьові імпланти для поранених українських військових. Українська учасниця долала дистанцію під синьо-жовтим прапором, несучи його разом з командою підтримки.
“Ми долали дистанцію та несли прапор України, показуючи всьому світу, що сила духу долає будь-які бар’єри. На фініші нас зустрічали українські прапори, обійми, щира підтримка — це було надзвичайно зворушливо й надихало рухатися далі. Як амбасадорка з безбар’єрності, я хочу нагадати, що кожен крок – це рух до світу, де твоє серце каже, що ти можеш! Я бігла не лише за себе, а за всіх нас, хто вірить у простір, де кожен почувається гідно й вільно”, – розповіла Ольга Бенда про участь у забігу.
“Кожен крок на марафоні – це нагадування, що ми сильніші за будь-які перешкоди. Безбар’єрність починається з нас самих, із віри в себе та підтримки один одного”, – зазначила Ольга Бенда.
Діяльність Ольги як амбасадорки безбар’єрності реалізується в межах всеукраїнської кампанії “Безбар’єрність — це коли можеш”, започаткованої Першою леді Оленою Зеленською в рамках ініціативи “Без бар’єрів”.
“Своєю роботою і прикладом Ольга підкреслює важливість створення суспільства, у якому кожна людина має рівні можливості для розвитку, спорту та самореалізації”, – зауважують в Київській ОВА.
Були серед учасників EDP Meia Maratona de Lisboa й інші українці. “Наші Титани Ольга Бенда і Вадим Свириденко здолали 8 км. Хоч в них на двох одна нога, дві руки і п”ять протезів, вони обійшли не одну сотню учасників. Доводячи, що сила духу долає будь-які барьєри. Від оточуючих безмежні повага, захоплення і підтримка”, пишуть у Благодійному Фонді “YANKO”.
За результатами “португальської епопеї” фонд проплатив чергові етапи реконструкції ще двом “Генералам батальйону усмішок – Євгену Козубу та Сергію Карпенку”. А для благодійного аукціону Вадим Свириденко віддав свою медаль фінішера.
Днем раніше пробігли дистанцію ще два українських ветерани – Олександр Мирошниченко та Олександр Левчук.
Як розповідало BitukMedia, ветерани на протезах піднялися на найвищу вершину Львівщини — гору Пікуй (1408 м). Це сходження стало не лише символом незламності, а й частиною благодійного збору коштів.
Шведське місто, яке хотіли зробити теплішим і зручнішим, стало… ще холоднішим. Кіруна, що буквально переїхала, тепер потерпає від власних рішень. Як вийшло, що Кіруна стала місцем, де “урбанізм переміг природу — і програв клімату”?
Коли гірничі розробки змусили шведське місто Кіруна переїхати, архітектори вирішили: це шанс створити за полярним колом модельне “місто майбутнього”. Але дослідження Університету Ґетеборга, опубліковане у журналі Urban Design International, показало — експеримент обернувся помилкою.
Новий Кіруна став помітно холоднішим, а мешканці скаржаться на “вітрові тунелі” та “вічну тінь”. “Планувальники не врахували міський мікроклімат, коли обирали локацію для нового міста. Хоча ще понад сто років тому було відомо, що там умови гірші,” — пояснює дослідниця Єнні Шьолм, фахівчиня з архітектурної спадщини, яка стежить за проєктом переселення Кіруни вже 25 років.
Старе місто, спроєктоване архітектором Пером Улофом Галльманом у 1900 році, стояло на південному схилі, захищеному від вітрів, із гарними видами та м’яким мікрокліматом. Вулиці йшли за рельєфом, що зменшувало продування, а замість великої площі чи парку місто мало затишні зелені острівці на перетинах вулиць.
Коли через видобуток корисних копалин місто довелося переносити, вибрали ділянку в низовині — переважно через близькість до існуючих комунікацій. Але саме це рішення стало фатальним.
Нову Кіруну побудували у природній западині, куди взимку стікає холодне повітря. Результат — у середньому на 10°C нижче, ніж у старій частині міста. До того ж вузькі вулиці й високі будівлі не дають низькому арктичному сонцю дістатися землі протягом багатьох місяців. “Місто отримало красиву площу, три торгові центри й нову ратушу, але разом з тим — справжній “вітровий тунель”,” — ділиться Шьолм словами одного з мешканців.
Кіруна позиціонує себе як зимове місто, яке пропонує можливості для відпочинку на свіжому повітрі. Але через помилки в плануванні саме місто стало менш комфортним у холодний сезон. На думку фахівців, виправити ситуацію ще можна, наприклад, за допомогою посадки дерев.
І це не через брак знань. Ще в середині ХХ століття архітектор Ральф Ерскін, який проєктував житлові квартали для Кіруни, враховував усі нюанси північного клімату: він округлював кути будинків, щоб уникнути вітрових ефектів, використовував сніг як утеплювач дахів і розташовував двори в затінку, щоб створити природний захист від морозного повітря.
Сьогодні ж ці принципи знехтувані. “У нових кварталах балкони та дитячі майданчики зведені з північного боку. Це і питання пріоритетів, і брак кліматичних знань. Хоча ситуацію ще можна трохи виправити — наприклад, насадженням дерев чи зміною вуличного дизайну,” — каже Шьолм.
Переїзд шведського міста Кіруна — можливо, один із наймасштабніших і найнезвичайніших проєктів у сучасній Європі. Свої будинки залишили близько 6000 людей – це понад чверть усіх місцевих мешканців. Причина — гігантська залізорудна шахта, яка буквально з’їдає місто.
Підземні роботи призводять до того, що земля повільно, але невідворотно просідає. Рудник наближається до Кіруни зі швидкістю 11 см на добу, або 40 м на рік. Перші тріщини на вулицях з’явилися ще у 2003 році, і стало ясно: якщо нічого не робити, шахта поглине місто.
Як переміщали цілі будинки? Процес переїзду нагадував ювелірну роботу лише з багатотонними спорудами. Спочатку будинок готували до “подорожі”: його відключали від електрики та всіх комунікацій, демонтували труби. Потім команда робітників вручну розбирала підвал та фундамент. У порожнечі, що утворилися, акуратно вставляли потужні підтримуючі палі. За допомогою системи гідравлічних пресів та сталевих рейок будівлю починали повільно, буквально на кілька сантиметрів за раз, зрушувати з місця та переносити на спеціальну пересувну платформу.
Після підготовчих робіт настав найбільш вражаючий етап. Будинок, поставлений на платформу, розпочинав свою подорож містом зі швидкістю пішохода. Поруч йшли спостерігачі та співробітники технічних служб, які контролювали кожен сантиметр колії. Іноді така процесія розтягувалась на кілька кварталів, збираючи сотні глядачів.
І хоча зараз урбаністи сподіваються, що згодом місто “обживеться”, для його мешканців воно поки залишається радше уроком про те, як важливо слухати природу, коли малюєш нову карту світу.
Як розповідало BitukMedia, британець Нік Лаптом із британського графства Вустершир обніс свій двір кам’яним муром, який не пропускає воду. Родина чоловіка живе на мальовничому березі річки Северн, яка з 2016-го затоплювала їхнє майно 11 разів.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
