Понеділок, 21 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 2

“Куленепробивний підсумок” від ChatGPT обернувся скандалом у справі про вбивство

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - mashfrog.com

У кримінальній справі з’явилися свідчення, яких ніхто ніколи не давав, та деталі, яких не було в матеріалах процесу. Автором цієї “доказової бази” виявився штучний інтелект, а відповідати за неї довелося адвокату.

Про це повідомляє Reuters.

Адвокат, який оскаржує вирок у справі про вбивство, подав до суду документ із вигаданими свідченнями поліції та неіснуючими свідками. Він пояснив, що готував матеріал за допомогою ChatGPT, однак Верховний суд штату Нью-Мексико вирішив: відповідальність за помилки штучного інтелекту все одно лежить на правнику.

Суд оштрафував адвоката Стівена Ааронса на $5 тис. і визнав його винним у неповазі до суду. Також судді передадуть справу до дисциплінарної комісії адвокатури для розслідування.

У рішенні суду йдеться, що поданий Ааронсом документ містив “хибні свідчення повністю вигаданих свідків”. Зокрема, серед сфабрикованих деталей були слова про те, що стрілець нібито був одягнений у темні штани та білу сорочку.

Судді окремо зазначили, що адвокат продемонстрував “відсутність каяття та занепокоєння долею свого клієнта”. Сам Ааронc у коментарі Reuters заявив, що шкодує про ситуацію, але сподівається, що дисциплінарна комісія врахує: помилка була ненавмисною.

За його словами, минулого року він погодився представляти інтереси засудженого під час апеляції та використав ChatGPT, щоб узагальнити матеріали судового процесу. Адвокат стверджує, що не усвідомлював, наскільки сильно штучний інтелект може “галюцинувати” — тобто створювати переконливі, але неправдиві факти.

“Я шкодую про те, що сталося, але сподіваюся, що дисциплінарна комісія врахує, що це була чесна помилка”, — сказав Ааронc. Він назвав ситуацію уроком для всіх фахівців, які користуються “потужною, але іноді нестабільною технологією”.

Адвокат працює у приватній практиці в Санта-Фе. Він оскаржує вирок Оскара Рене Сандоваля, якого минулого року визнали винним у вбивстві матері його дітей і засудили до довічного ув’язнення. Сандоваль не визнавав провини. Апеляція досі триває.

Ще минулого місяця Верховний суд штату вимагав від Ааронса пояснити, як вигадані матеріали потрапили до його основної апеляційної скарги. Під час слухання 21 серпня адвокат розповів, що завантажив у ChatGPT комп’ютерну розшифровку судового процесу та інші матеріали, очікуючи отримати “куленепробивний підсумок”.

Судді поставилися до цього пояснення скептично, мовляв, проблема використання юристами вигаданих ШІ фактів щодня обговорюється в новинах і медіа.

Випадок Ааронса став черговим прикладом того, як суди карають адвокатів за використання матеріалів, створених штучним інтелектом, без належної перевірки. У багатьох попередніх справах ChatGPT вигадував судові прецеденти або неправильно цитував закони. У цьому випадку, за даними суду, помилки пішли далі — штучний інтелект згенерував фальшиві свідчення у кримінальній справі.

Як розповідало BitukMedia, жінка провела понад п’ять місяців за ґратами через помилку системи розпізнавання облич. Поліція “впізнала” її за допомогою штучного інтелекту і звинуватила у серії злочинів за тисячу кілометрів від дому.

15 хвилин з книжкою заради грошей: Сінгапур бореться із залежністю від соцмереж

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Що може змусити людину відкласти телефон і відкрити книжку хоча б на чверть години? У Сінгапурі вирішили перевірити це за допомогою невеликої фінансової винагороди. У країні запустили програму, яка нараховує бали за щоденне читання та дозволяє обмінювати їх на гроші.

Про це повідомляє The Guardian.

Ініціатори програми сподіваються, що така система допоможе жителям Сінгапуру довше концентруватися, розвивати критичне мислення та уяву. Вона має стати одним зі способів протидії думскролінгу – так називають безкінечний перегляд новин і дописів у соцмережах, часто з тривожним або негативним змістом.

У межах програми учасники повинні щодня читати книжку щонайменше 15 хвилин. За одну таку сесію вони отримують 20 віртуальних монет. Однак зараховується лише одне читання на день.

Щоб отримати 1 сінгапурський долар, потрібно накопичити 1000 монет і зафіксувати 50 щоденних сеансів читання на спеціальному урядовому сайті. Один сінгапурський долар — це приблизно 80 американських центів.

Керівниця Національної бібліотечної ради Сінгапуру Мелісса Там пояснила, що звичка читати формується завдяки невеликим, але регулярним крокам. “Ми живемо у світі надзвичайного достатку контенту, інформації та стимулів. У будь-який момент можемо переглянути сотні заголовків, подивитися відео або отримати короткий переказ майже чого завгодно”, – сказала вона.

За її словами, саме тому організатори вирішили почати з простої мети — читати по 15 хвилин на день. Це можна робити в автобусі, перед сном або під час обідньої перерви.

Сінгапурська влада паралельно шукає способи зменшити шкоду від соцмереж для молоді. Серед можливих заходів розглядають, зокрема, щоденне обмеження часу, який підлітки можуть проводити на таких платформах.

Нещодавнє дослідження показало, що думскролінг і залежність належать до найпоширеніших негативних наслідків використання соцмереж серед молодих людей.

Фінансові стимули для зміни повсякденних звичок — не нова практика для Сінгапуру. Раніше влада пропонувала жителям ваучери для участі в пішохідних маршрутах, а також призи за досягнення певної кількості кроків протягом дня.

Водночас, попри занепокоєння щодо читання, сінгапурські школярі демонструють високі результати в цій сфері. Нещодавно 15-річні учні країни очолили світовий рейтинг із читання за результатами міжнародного дослідження PISA 2025 року, випередивши школярів із Китаю та Тайваню.

Як розповідало BitukMedia, собачі “сюрпризи” на тротуарах і стежках — не завжди наслідок байдужості господарів. Більшість власників сумлінно прибирають за своїми улюбленцями, але іноді в потрібний момент їхня увага виявляється прикутою зовсім не до собаки. 

Звіяні вітром: де закінчують загублені туристами капелюхи

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Yellowstone National Park

Cотні кепок, капелюхів і панамок, монети з різних країн, навушники AirPods і навіть інгалятор – у національному парку Єллоустон цього літа зібрали незвичайний “врожай”. Більшість із цих речей туристи загубили біля гейзерів та гарячих джерел, куди краще не кидати нічого, крім поглядів.

Про це розповідає портал Popular Science.

Національний парк “Єллоустоун” у США щороку відвідують понад 4,5 млн людей. Туристи приїжджають помилуватися гарячими джерелами, гейзерами, краєвидами та дикою природою. Однак сильний вітер, необережність і бажання загадати бажання біля води іноді залишають після них чимало сміття.

Працівники парку регулярно обходять територію та збирають речі, які опинилися далеко від стежок та оглядових майданчиків. Цього літа вони знайшли понад 280 капелюхів. Це трохи менше, ніж торік, але все одно чимала кількість для одного сезону.

Серед незвичайних головних уборів були сувенір до Чемпіонату світу з футболу 2026 року та бейсболка з іронічним написом “Ковбойський капелюх”.

Після завершення сезону всі зібрані капелюхи планують почистити й передати місцевим організаціям, які допомагають людям із потребою в одязі. Тож загублені речі не обов’язково опиняться на звалищі.

Фото – Yellowstone National Park

Капелюхи стали лише частиною літнього “улову”. Під час прибирання працівники зібрали понад 18 доларів у монетах з різних країн. Серед них були канадські долари, євро, песо та єни, а також американські монети.

Ймовірно, частину грошей туристи кидали в гарячі джерела та гейзери, сприймаючи їх як своєрідні криниці бажань. Однак в Єллоустоні вкотре нагадали: гідротермальні утворення не призначені для монет.

Такі “дари” не лише не гарантують здійснення бажань, а й можуть шкодити природі. Іноземні монети здатні заносити в унікальні екосистеми водорості та бактерії, які порушують їхній крихкий баланс.

Серед інших знахідок були паперове й пластикове сміття, гумки для волосся, картки від готельних номерів, дитячі іграшки, окуляри та десятки кришечок від об’єктивів. Працівники також знайшли AirPods, інгалятор і навіть одну карту з гри Uno.

Фото – Yellowstone National Park/ Facebook
Всі фото – Yellowstone National Park/ Facebook

У парку закликали туристів не залишати після себе сміття та ховати легкі речі (зокрема капелюхи, мапи й сонцезахисні окуляри) глибоко в кишені або сумки, поки поруч не з’явиться урна.

А тим, хто вирушає до особливо вітряних місць, радять на деякий час знімати головні убори. Адже іноді найкращий спосіб зберегти капелюх — не дозволити йому вирушити у власну подорож Єллоустоном.

Як розповідало BitukMedia, 23 липня 2024 року в Єллоустоні (США) буквально вибухнула земля. В мережу виклали відео з переляканими туристами, яким не пощастило опинитися поблизу. За попередніми даними, постраждалих немає. Після виверження гейзера довколишню територію тимчасово закрили.

Країна столітніх: кількість японських довгожителів знов зросла

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Японія десятиліттями стикається зі зменшенням чисельності населення, однак є в країні одна вікова група, що стабільно зростає. Цьогоріч кількість людей, які прожили щонайменше 100 років, вперше перевищила 100 тисяч. Але хто частіше доживає до такого віку — чоловіки чи жінки?

Про це повідомляє CNN.

Станом на вересень в Японії налічували 107 677 людей віком 100+ років. Це на майже 8 тис. більше, ніж торік, повідомило Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення країни.

Кількість сторічних жителів зростає вже 56-й рік поспіль. Водночас переважна більшість із них — жінки. Вони становлять 88% усіх довгожителів — 94 298 осіб.

Міністр охорони здоров’я Кен’їтіро Уено позитивно оцінив ці показники. “Я дуже радий, що так багато людей залишаються активними та здоровими протягом такого тривалого часу”, – сказав він журналістам.

Японія стабільно входить до країн із найвищою тривалістю життя у світі. За даними Світового банку, у 2024 році середня очікувана тривалість життя в Японії становила 84 роки. Для порівняння, у США цей показник дорівнював 79 рокам.

Науковці пов’язують японське довголіття, зокрема, зі збалансованим харчуванням та розвиненою системою охорони здоров’я. Крім того, частина японців дотримується філософії “ікіґай” — уявлення про те, що людина має знаходити сенс, користь і радість у повсякденному житті.

Серед найстарших жителів Японії — 114-річна Фуйо Кісімото з Кіото та 112-річний Хікару Като з Кумамото, повідомило міністерство.

Однак збільшення тривалості життя має й інший бік. Старіння населення створює дедалі більше навантаження на економіку країни: зростають витрати на догляд за літніми людьми, а кількість працездатного населення тим часом скорочується.

Населення Японії, яке становить близько 123 млн людей, продовжує зменшуватися. Водночас рівень народжуваності в країні впав до рекордно низького показника.

Останніми роками Японія почала активніше залучати кваліфікованих працівників і робітників з-за кордону. Проте на тлі посилення антимігрантських настроїв уряд нещодавно посилив вимоги до отримання віз.

Як розповідало BitukMedia, чоловік з Коста-Рики претендує на звання найстарішого у світі – йому 119 років.

14 років боротьби: львівський активіст домігся перейменування популярних цукерок “Рошен”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Roshen

Чотирнадцять років звернень, відмов, обіцянок і навіть погроз судами — стільки знадобилося львівському активісту Святославу Літинському, щоб домогтися зміни російськомовної назви популярних цукерок корпорації “Рошен”. Про те, що перейменування нарешті відбулося, компанія повідомила у соцмережах.

Про це повідомляє ZAXID.net.

“Починаючи з 2012 року ми зверталися до “Рошен” щодо перейменування їхніх солодощів. Спочатку була жорстка відмова. Потім навіть обіцянка все змінити. А потім — ігнорування нас”, – розповів Літинський у коментарі виданню.

За його словами, згодом на письмове звернення щодо перейменування цукерок корпорація відповіла погрозами судом, вимагаючи не поширювати “голослівні звинувачення”. Попри це, активіст продовжував порушувати питання зміни назви. “І ось через 14 років після першого звернення і 14 років після обіцянки змінити – ці зміни нарешті відбулися. “Сливки-ленивки” перейменовано!”, – зазначив Святослав Літинський.

Офіційна сторінка “Рошен” у Facebook підтвердила перейменування. У дописі компанія написала: “У нас корівки люблять відпочити”, а також опублікувала фотографії корови на пасовищі та зображення нової етикетки.

Святослав Літинський почав домагатися змін ще у 2012 році разом зі спільнотою “И так поймут”, яка об’єднувала людей, що виступали за українізацію товарів і послуг в Україні. Тоді у “Рошен” заявляли, що не планують змінювати назву цукерок, пояснюючи це необхідністю “виживати”. Президент Roshen В’ячеслав Москалевський пояснив, що переклад україномовних написів російською викликаний тим, що шоколад компанії продається як в Україні, так і в РФ, тому була вибрана мова, зрозуміла в обох країнах.

Того ж року на вимоги активіста відреагував тодішній власник корпорації “Рошен” Петро Порошенко. Він заявив, що ініціював обговорення мовного питання на Раді директорів компанії, і його аргументи підтримали.

“Українські товари на українському ринку повинні бути українською мовою. Це так само важливо, як і те, що в Україні має бути єдина державна мова — українська. Це моя позиція: вона була, є і буде незмінною”, – говорив Порошенко. Однак після цієї заяви, як зазначає Літинський, процес українізації етикеток фактично не просунувся. Для експорту цукерок компанія використовує англомовну назву Lazy Cow. 

Активіст повторно звертався до “Рошен” у 2016, 2022 та 2023 роках. У відповідь на останнє звернення корпорація заявила, що назва цукерок є зареєстрованою торговельною маркою, і попросила Літинського “утриматися від голослівних звинувачень” на адресу компанії.

Тепер, через 14 років після першого звернення, назву все ж змінили.

ZAXID.net нагадує, що Святослав Літинський – відомий боротьбою за українізацію товарів, сервісів і послуг, представлених в Україні. Зокрема, він домігся появи українських написів на панелях керування пральних машин Samsung, Zanussi та Indesit, а також україномовного меню в мікрохвильових печах Samsung.

У сфері автомобільних технологій активіст домігся впровадження українського меню бортових систем Volkswagen. А у 2015 році через суд зобов’язав Міністерство внутрішніх справ перекладати українською мовою виступи тодішнього міністра Арсена Авакова.

Судячи з коментарів під постом ROSHEN у Facebook, нова назва припала українцям до душі, власне, як і сама продукція.

Як розповідало BitukMedia, музикант Святослав Вакарчук і дизайнер Руслан Багінський об’єдналися заради благодійного проєкту, в якому звичайна бейсболка перетворилася на спосіб підтримати українських військових. Вони створили дроп “Друг” на підтримку Національного реабілітаційного центру UNBROKEN, а весь прибуток від продажів передадуть на сучасне протезування захисників.

Оленю Борису знову потрібна допомога: у Центрі порятунку диких тварин оголосили збір

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Wild Animals Rescue Center

У Центрі порятунку диких тварин оголосили збір коштів для оленя Бориса. Улюбленець українців поступово стає впевненішим і краще переносить вагу на травмовану ніжку. Та найближчим часом на нього чекають важливі процедури, оплатити які самотужки Центру буде складно.

Про це повідомили представники Wild Animals Rescue Center, звернувшись до небайдужих з проханням підтримати тварину.

Найближчим часом Борису мають провести чергове обстеження, а також спиляти роги. У Центрі пояснюють, що це необхідно для збереження правильного балансу та запобігання додатковому навантаженню на організм оленя.

Водночас працівники помічають позитивні зміни у стані Бориса. Він поступово стає впевненішим, краще наступає на свою ніжку та переносить на неї вагу. У Центрі сподіваються, що така динаміка збережеться й надалі.

“Але для цього йому зараз дуже потрібні ці процедури. І, на жаль, вони коштуватимуть чималих грошей”, — зазначили волонтери.

Борис давно став одним із найвідоміших мешканців Центру. За його історією стежать люди, які переживають за оленя та радіють кожній позитивній зміні в його стані.

Тепер у Центрі відкрили окрему банку для збору коштів. Долучитися можуть усі, хто знає Бориса, стежить за його одужанням і хоче підтримати тварину на цьому етапі.

Посилання на збір тут.

Як розповідало BitukMedia, у серпні керівниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова повідомила, що для оленя Бориса готують на Київщині просторий вольєр. Раніше улюбленця соцмереж врятували після ДТП на Рівненщині.

Хто голосніше випустить лють: пройшов чемпіонат із крику в океан (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Lizzy Myers/SFGATE

У Сан-Франциско знайшли незвичайний спосіб випустити накопичені емоції — понад сотня людей зібралася на узбережжі, щоб одночасно кричати в океан. Але перед цим учасники влаштували справжнє змагання: переможця визначали за гучністю, тривалістю та стилем крику.

Про це повідомляє San Francisco Gate.

Захід під назвою Guttural Scream at the Sea (“Гортанний крик на морі”) відбувся на оглядовому майданчику Vista Del Mar над Ocean Beach. Його організувала місцева мешканка Даніель Іган, яка відома незвичайними міськими проєктами — від масштабного квесту до загадкової телефонної лінії з порадами та вигаданого нью-йоркського стейк-хаусу.

Ідея виникла з особистої потреби організаторки. “Я відчула, що мені дуже потрібно добре покричати. І подумала, що з іншими людьми це буде веселіше”, – пояснила Іган. За її словами, у сучасному світі достатньо причин для крику, тож вона вирішила зібрати людей і дати їм можливість вивільнити емоції просто біля океану.

Даніель Іган оголошує переможців конкурсу “Гортанний крик” на морському конкурсі у Віста-дель-Мар з видом на Оушен-Біч у Сан-Франциско 12 вересня 2026 року. Фото – Lizzy Myers/SFGATE

На рекламному флаєрі заходу серед приводів для крику згадувалися оренда житла, роздратування через штучний інтелект, невизначена злість і просте відчуття, що кричати – це приємно. Учасникам також запропонували принести свіжі фрукти, щоб поділитися ними після незвичайної акції.

Перед спільним криком відбувся індивідуальний конкурс. Учасники по черзі ставали на лінію в піску й демонстрували, на що здатні їхні голосові звʼязки. Після короткої розминки пролунали найрізноманітніші звуки — від тваринного виття до моторошних вересків і криків, які нагадували голос людини, яка переживає сильний біль.

Судді оцінювали три критерії: гучність, тривалість і стиль. За словами Даніель Іган, більшість криків були саме гортанними, як і передбачала назва заходу, однак учасники додавали до виступів власні особливості. Хтось кричав низько, хтось – на високих нотах, а дехто намагався зробити виконання майже мелодійним.

Одним з учасників став Даніель Сюе. Він пояснив, що хотів виразити “чисту ненависть, лють і всі негативні емоції”, які коли-небудь відчував. Чоловік розповів, що після переїзду до району затоки Сан-Франциско його звільнили з роботи у сфері клінічного виробництва. Водночас він залишився з орендою житла, розірвати договір на яке без додаткової плати було неможливо. “Я страшенно злий”, – сказав Сюе, пояснюючи, чому вирішив долучитися до змагання.

Ліз Гуллі кричить під час конкурсу гортанних криків у рамках заходу у Віста-дель-Мар у Сан-Франциско, 12 вересня 2026 року. Фото – Lizzy Myers/SFGATE

Для іншої учасниці, Ліз Гуллі, крик був радше способом повернути собі давно забуте відчуття радості. Раніше вона любила голосно підтримувати учасників маршового оркестру, однак у повсякденному житті такі можливості трапляються нечасто – хіба що на концертах. Свій виступ вона назвала криком “від серця, від живота” і додала, що в ньому було більше радості, ніж злості.

Друге місце посіла Каяна Ван Хаутен — керівниця мистецької неприбуткової організації. Її крик тривав 6,78 секунди й сягнув 114,3 децибела. Водночас саме вона отримала найвищі оцінки за стиль.

Каяна Ван Хаутен, у центрі, зайняла друге місце за свій крик у Тихий океан під час гортанного крику на морському заході у Віста-Дель-Мар у Сан-Франциско, 12 вересня 2026 року. Фото – Lizzy Myers/SFGATE

Ван Хаутен планувала почати на високій ноті, а потім перейти на низьку. Проте в момент виступу задум зник. “Можна все спланувати заздалегідь, але коли тобі кажуть “починай”, мозок вимикається, тіло бере гору — і назовні виходить саме те, що має вийти”, – розповіла вона.

Переможницею стала Олівія Гульємотто. Її крик досягнув 121,9 децибела. Для порівняння, світовий рекорд найгучнішого крику становить 129 децибелів. Його, за наведеними даними, утримує британка Джилл Дрейк.

Олівія Гульємотто – переможниця конкурсу “Гортанний крик на морі”.

Гульємотто зізналася, що має чималий досвід таких виступів: раніше вона вже кричала на океан, а в дитинстві часто робила це біля озера Ері. На її думку, додаткові бали за стиль могли принести стиснуті в люті кулаки. Однак головною перевагою, ймовірно, стала кількість тем, які вона вкладала у свій крик.

“Світ загалом”, – так вона описала джерело свого роздратування. Серед причин жінка назвала життя далеко від родини, капіталізм, стан довкілля та геноцид.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений KQEDNews (@kqednews)

Після індивідуального конкурсу настав час головної частини заходу. Понад 100 людей одночасно закричали в бік Тихого океану. Спільний крик тривав близько 60 секунд — голоси то посилювалися, то стихали, утворюючи своєрідний хор над морем.

Якщо індивідуальні виступи часто звучали як прояв люті, то масовий крик виявився радше актом єдності. Після нього учасники залишилися біля океану, спілкувалися та ділилися фруктами.

Як розповідало BitukMedia, у Варшаві люди змагалися, хто переконливіше заговорить голосом дикого птаха. Учасникам заборонили записи, свистки та електронні пристрої — єдиним інструментом став власний голос, а судді оцінювали не лише схожість із птахом, а й винахідливість виконання.

Люди змагалися у пташиному цвіріньканні: у Варшаві обрали переможницю (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - OTOP - Ogólnopolskie Towarzystwo Ochrony Ptaków

У Варшаві люди змагалися, хто переконливіше заговорить голосом дикого птаха. Учасникам заборонили записи, свистки та електронні пристрої — єдиним інструментом став власний голос, а судді оцінювали не лише схожість із птахом, а й винахідливість виконання.

У столиці Польщі відбувся III Польський чемпіонат із наслідування пташиних голосів. Його організували Загальнопольське товариство охорони птахів та Краєзнавче товариство «Краєвид».

Учасники мали відтворювати голоси конкретних диких птахів, які мешкають у Польщі. Для цього вони могли використовувати лише власний голос — без аудіозаписів, електронних пристроїв, спеціальних приманок і свистків.

До фіналу потрапили 20 учасників та ще п’ятеро резервних конкурсантів. Перед цим вони надсилали організаторам записи тривалістю не більше ніж 90 секунд. У фіналі кожен учасник отримував список птахів, витягував жеребом чотири види та обирав одного з них для виконання.

Серед можливих «суперників» були волове очко, вивільга, щиглик, сипуха, глухар, водяний пастушок, щеврик, сорока, сивоголовий дятел, веретенник, соловейко, кропив’янка та інші птахи. Окрему увагу приділили видам, яких можна зустріти біля Вісли, — береговій ластівці, куличку-сорочці, сріблястій чайці, орлану-білохвосту та сірій чаплі.

Для порівняння судді використовували справжні записи пташиних голосів із бази Xeno-canto. Йшлося переважно про спів, а не про тривожні чи контактні сигнали. Учасникам потрібно було передати ритм, висоту, тривалість звуків і зміни тону. Одні пташині голоси відтворити відносно легко, інші вимагають значної підготовки.

Переможницею цьогорічного чемпіонату стала Ірена Росевич. Вона наслідувала звичайну чечевицю (Carpodacus erythrinus), невеликого перелітного співочого птаха, поширеного на значній частині Євразії.

Минулорічним переможцем чемпіонату був Марцел Мерєжевський. У відбірковому турі він наслідував малинівку, а у фіналі — соловейка. Цього року він уже входив до складу журі.

Організатори наголошують, що змагання мають не лише розважальний, а й освітній характер. Вони хочуть заохотити людей уважніше слухати природу, навчитися розпізнавати птахів за голосами та звернути увагу на те, що спів птахів поступово зникає з міського простору.

Як розповідало BitukMedia, у невеликому бельгійському містечку Де-Панне відбувся один з найнезвичніших конкурсів Європи — чемпіонат із імітації крику чайок. Звучить як жарт, але учасники з 16 країн поставилися до справи максимально серйозно: виходили на сцену, перевтілювалися на птахів і намагалися переконати журі, що саме їхній зойк найправдоподібніший.

Вони називали себе сестрами, не знаючи правди: ДНК-тест розкрив неймовірну таємницю двох жінок (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Marta Fiorin/ Reuters

У підлітковому віці вони помітили, що мають однакові риси обличчя, схожий сміх і навіть однаково рухають головами. Дівчата називали себе сестрами, хоча не мали жодних підстав вважати себе родичками. Через 30 років правду розкрив тест ДНК.

Про це повідомляє BBC.

Міна Гелтінк і Мінал Тейссен народилися в Індії на початку 1980-х років. Обох удочерили різні нідерландські сім’ї, а згодом вони виросли неподалік одна від одної в Нідерландах. Дівчат забрали з двох різних сиротинців у Мумбаї з різницею лише в кілька місяців після народження.

Вперше вони зустрілися на початку підліткового віку під час заходу, який організувало агентство з усиновлення. На зустрічі зібралися діти, яких удочерили або усиновили з Індії. Міна та Мінал прийшли туди зі своїми друзями, і саме ті першими звернули увагу на разючу схожість між дівчатами.

«Вони сказали: “Подивіться на себе в дзеркало”. А я подумала: “О Боже, у неї мій ніс! У нас однаковий сміх”», – згадує 43-річна Міна.

Міна Гелтінк (угорі праворуч, внизу ліворуч) у дитинстві та Мінал Тійссен (угорі ліворуч, внизу праворуч) у дитинстві. Фото – Meena Geltink

За вечерею вона постійно поглядала на нову знайому. Наступного дня дівчата обмінялися номерами телефонів і адресами та пообіцяли підтримувати зв’язок.

Хоча тоді ніщо не вказувало на кровну спорідненість, між ними одразу виник особливий зв’язок. Протягом багатьох років вони листувалися й часто зверталися одна до одної як «сестра» — просто тому, що відчували себе саме так.Подруги писали про школу, друзів, хлопців, танці та спорт. Вони обговорювали музику й з’ясували, що обидві люблять гурт Backstreet Boys.

Мінал Тійссен (ліворуч) та Міна Гелтінк (праворуч) у підлітковому віці на фотографії, зробленій у фотобудці в Утрехті після того, як вони зустрілися для шопінгу.

Приблизно 15 років тому спілкування припинилося. Мінал переїхала до Франції, а Міна народила першу дитину й була зайнята сімейними справами.

У 2017 році Міна прийшла на чергову зустріч людей, яких усиновили з Індії. Там вона дізналася про можливість пройти ДНК-тест і вирішила перевірити своє походження. Однак жодних збігів тест не виявив. На початку цього року жінка навіть видалила застосунок із телефона, бо гаджету бракувало пам’яті.

20 травня Міна отримала повідомлення від Мінал у Facebook. «Пам’ятаєш мене?» — написала подруга.

Мінал Тейссен (ліворуч) і Міна Гелтінк (праворуч) у підлітковому віці на подвір’ї батьків Тейссен в 1996 році.

Мінал пройшла ДНК-тест у квітні, коли приїхала до батьків у Нідерланди, і надіслала Міни скриншот результату. Та перевстановила застосунок, але через хвилювання десять разів вводила неправильний пароль, перш ніж змогла увійти.

Результат виявився однозначним: жінки мали «100% збіг». Це означало, що вони є рідними сестрами й мають спільних біологічних матір і батька.

«Це було наче удар адреналіну. Я плакала. Мінал виявилася тією відсутньою частиною пазла, на яку я так довго чекала. Ми називали одна одну сестрами. Цей збіг ДНК підтвердив, що наша інтуїція не підвела», — розповіла Міна.

Мінал спочатку не зрозуміла, що збіг стосується тієї самої дівчини, з якою вона познайомилася ще в підлітковому віці. Це усвідомлення прийшло, коли жінка переглянула фотографії Міни в соцмережах.

«Міна: сестра. Я не могла повірити. Ми були подругами ще до того, як стали сестрами», — сказала Мінал.

У серпні жінки зустрілися вперше після відкриття правди. За словами Міни, яка нині виховує трьох дітей, це було схоже на повернення додому. Їхня зустріч супроводжувалася сльозами, обіймами, сміхом і першим спільним селфі.

44-річна Мінал, яка живе у Франції зі своїм партнером і двома синами, також зізналася, що новина досі здається неймовірною. «Ми були сестрами весь цей час, просто не знали про це», — сказала вона.

Від травня жінки спілкуються через день. Вони вже познайомилися з партнерами, дітьми, братами та батьками одна одної. За словами Міни, всі помічають, як схоже вони рухають головами, ходять і закінчують речення одна за одну.

Іноді сестри розмовляють по дві години, втрачаючи відчуття часу, а потім раптом згадують, що потрібно купити продукти або забрати дітей зі школи.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений The New York Times (@nytimes)

Міна зізнається, що відкриття принесло не лише радість, а й сум за втраченими роками. Вона згадує, що в житті обох були моменти самотності — зокрема після смерті її батька або під час особистих переживань.

«Я шкодую, що ми не могли бути поруч одна з одною. Ми могли б ділитися щастям і підтримувати одна одну у важкі часи», — сказала жінка.

Тепер сестри мріють разом повернутися до Індії — пройти вулицями Мумбаї, міста, де почалася їхня історія, про яку вони дізналися лише через десятиліття.

Раніше BitukMedia розповідало про двох близнючок, які народилися в один день, але від різних татусів.

Грибна юшка та 23 трембіти: на Сколівщині встановили два національні рекорди

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Сколівська міська рада Львівської області

На Стрийщині у Сколівській громаді (Львівська область) грибна юшка закипіла у рекордних масштабах. Під час IV фестивалю “Бойківська зустріч грибників” 23 трембітарі одночасно заграли бойківську грибну зазивалку, а кухарі приготували 128 л традиційної юшки в одному казані. Обидва досягнення офіційно зафіксували як національні рекорди України.

Про це повідомили у Сколівській міськраді.

Фестиваль відбувся у Сколівській громаді та об’єднав поціновувачів бойківської культури, лісових дарів і місцевих традицій. Цьогорічне свято стало також благодійним — усі охочі могли отримати рекордну юшку та свіжозібрані гриби в обмін на добровільний донат для Збройних Сил України.

Перший рекорд встановили під час урочистого відкриття фестивалю. У номінації “Наймасованіше трембітання бойківської грибної зазивалки” одночасно заграли 23 трембітарі. Гучні звуки традиційних інструментів сповістили про початок дійства.

Другим рекордом стало приготування найбільшого об’єму грибної юшки в одному казані. У ньому зварили 128 л традиційної бойківської страви. Для юшки використали 3 кг добірних білих грибів і 6 л вершків.

До учасників і гостей фестивалю звернувся очільник Сколівської громади Микола Романишин. Він наголосив на важливості збереження унікальної культурної спадщини бойківського краю та подякував українським захисникам, завдяки яким громада може продовжувати плекати свої традиції.

Окремою частиною програми став гастрономічний конкурс між селами Сколівської громади. Представники населених пунктів презентували автентичні страви з дарів лісу, демонстрували старовинні рецепти, оригінальну подачу та кулінарну майстерність.

Свої здобутки показали й місцеві любителі “тихого полювання”. Досвідчені грибники презентували лісові трофеї, демонстрували незвичайні екземпляри та змагалися у тематичних номінаціях.

Завдяки пожертвам відвідувачів фестивалю вдалося зібрати 50 070 гривень і 100 корун. Кошти розподілили між двома військовими підрозділами.

35 070 гривень і 100 корун спрямували 4-му, або 65-му Стрийському, батальйону територіальної оборони у складі 103-ї окремої бригади ТрО імені митрополита Андрея Шептицького. Ще 15 000 гривень передали 78-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Фото – Сколівська міська рада Львівської області

На завершення фестивалю за давнім звичаєм запалили традиційну святкову ватру.

Як розповідало BitukMedia, на Тернопільщині встановили світовий рекорд, приготувавши три тонни бограчу в одному казані.

Дивом дожив до 54 років: львівські лікарі виконали рідкісну операцію на серці

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова

54-річний чоловік з Львівщини все життя жив із рідкісною вродженою вадою серця, хоча за тяжкої форми такого захворювання пацієнти часто не доживають до дорослого віку. Коли стан українця різко погіршився, львівські кардіохірурги провели складну операцію, яку переважно виконують дітям.

Про це повідомило Перше медичне об’єднання Львова.

Пацієнт – Павло Василькевич зі Львівщини. Він народився з аномалією Ебштейна – рідкісною вродженою патологією, яка трапляється приблизно у 0,5-1% людей із вродженими вадами серця.

За цієї аномалії неправильно працює тристулковий клапан — своєрідні “дверцята” між правим передсердям і правим шлуночком. Через це частина крові повертається назад у передсердя. Правий шлуночок розвивається аномально й не може виштовхувати достатню кількість крові до легень, де вона має насичуватися киснем.

Без хірургічного лікування пацієнти з важкою формою аномалії Ебштейна можуть померти ще в дитинстві або юності. Павло ж багато років отримував лише медикаментозну підтримку. Ба більше, чоловік тяжко працював на будівництві, що створювало додаткове навантаження на серце.

Кілька місяців тому його стан різко погіршився. У чоловіка з’явилася сильна задишка, і він звернувся до лікаря за місцем проживання. Побачивши результати обстежень, медик був настільки вражений критичними показниками, що одразу викликав швидку допомогу.

Павла доправили до Лікарні Святого Пантелеймона Першого медичного об’єднання Львова. Там чоловік постійно потребував кисневої підтримки, адже самостійно дихати йому було вже надзвичайно важко. Лікарі дійшли висновку, що врятувати пацієнта може лише операція. Таких операцій у світі щороку роблять менше 700, зазначають у Першому медоб’єднанні Львова.

Перед медиками постав складний виклик: як скорегувати рідкісну вроджену ваду в дорослого пацієнта. Тому кардіохірурги та фахівці з трансплантації серця Лікарні Святого Пантелеймона звернулися по допомогу до Олександра Ячніка — завідувача відділення кардіохірургії Дитячої лікарні Святого Миколая. Він має значний досвід хірургічного лікування найскладніших патологій серця у дітей.

Спільна команда вирішила виконати Павлу конусну реконструкцію тристулкового клапана з плікацією правого шлуночка. Це складне втручання дає змогу змінити форму клапана та зменшити надмірний об’єм правого шлуночка, щоб серце могло працювати ефективніше.

“Під час операції ми відділили тристулковий клапан від місця його прикріплення до фіброзного кільця, водночас зберегли папілярні м’язи, які кріпляться до шлуночка. Потім сформували з клапана конус і пришили його до нового кільця. Також зменшили об’єм правого шлуночка, виконавши його плікацію”, — пояснив кардіохірург Лікарні Святого Пантелеймона Віктор Титюк.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Операція минула успішно. Після неї Павло знову отримав можливість повноцінно дихати, ходити й розмовляти. “Те, що було до операції та після, — це геть різні речі. Я дихаю, можу вільно ходити, говорити. Начебто звичайні речі, але який я щасливий, що найгірше позаду. Лікарі мене врятували і тепер я буду берегти своє серце. Ніякої важкої праці — лише час із родиною та онуками”, – розповів чоловік.

Як розповідало BitukMedia, у Серцево-судинному центрі Київської міської клінічної лікарні №1 медики врятували пацієнта з одним із найнебезпечніших ускладнень гострого інфаркту міокарда — розривом вільної стінки лівого шлуночка серця.

9-річна киянка встановила рекорд України, підкоривши всі шість двотисячників Карпат

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Лана Вєтрова/ Facebook

Для 9-річної киянки Евеліни Саркісян сімейні походи в українські Карпати стали не просто пригодою, а шляхом до рекорду. Разом із батьками дівчинка здійснила сходження на всі шість вершин-двотисячників та офіційно встановила рекорд України.

Про досягнення повідомила керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова.

Перший похід виявився для родини серйозним випробуванням. За один день вони запланували піднятися одразу на три вершини — Ребра, Бребенескул і Гутин Томнатик. Однак у горах почалася негода: пішов дощ, спустився густий туман, а подекуди видимість на вершинах становила лише кілька метрів.Попри складні погодні умови, маршрут вирішили не переривати й пройшли всі три заплановані вершини.

Третім походом став Піп Іван Чорногірський. Він був шостою та фінальною вершиною, після якої мета “6 із 6” була виконана.

В Евеліни, за словами батьків, є особлива риса: ближче до фінішу в неї ніби відкривається друге дихання. Коли дорослі вже втомлюються, дівчинка, навпаки, починає прискорюватися й нерідко обганяє всіх на останніх кілометрах маршруту.

Щоправда, під час спуску з вершини, коли попереду ще залишається довгий шлях назад, Евеліна іноді мріє, щоб за нею прилетів гелікоптер і забрав її додому.

Усі шість сходжень родина підтвердила GPS-треками маршрутів із сервісів Strava та Wikiloc, фотографіями, відеозаписами й іншими матеріалами, які засвідчують проходження дитиною кожної вершини.

“Коли виникла ідея пройти всі шість двотисячників з дитиною, це здавалася майже нереальним. Але замість того, щоб думати одразу про всі шість, ми просто почали рухатися від однієї вершини до наступної”, — розповів тато дівчинки Самвел Саркісян.

Так, крок за кроком, Евеліна разом із батьками дійшла до рекорду України.

Наступна мрія юної рекордсменки — піднятися на Монблан, найвищу вершину Альп.

Як розповідало BitukMedia, 12-річний житель Тернополя став наймолодшим українцем, якому вдалося здійснити сходження на всі карпатські вершини заввишки понад 2000 м. Його досягнення офіційно зафіксували представники Національного реєстру рекордів України.

Чотири кроки динозавра-велетня: вчені знайшли унікальні сліди тиранозавра

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Сліди, які зберігались в землі 66,5 млн років, можуть розповісти про динозавра більше, ніж окремі кістки. У Північній Дакоті (США) дослідники знайшли чотири відбитки лап дорослого тиранозавра і вперше змогли простежити, як цей хижак рухався стародавнім ландшафтом.

Про це розповідає The Guardian.

Знахідку виявили минулого року на південному заході штату Північна Дакота, у відомому місці скупчення решток динозаврів — формації Гелл-Крік. Дослідження провели науковці Денверського музею природи й науки у США та Ліверпульського університету Джона Мурса у Великій Британії. Результати їхньої роботи опублікували в науковому журналі.

Виявлена доріжка слідів має довжину близько 7 метрів. Він складається з чотирьох трипалих відбитків: двох лівих і двох правих. Кожен слід завдовжки близько 91 см, а відстань між послідовними кроками становить приблизно 4 м.

Науковці наголошують: окремі відбитки тиранозаврів знаходили й раніше. Також відомі сліди молодих особин або близькоспоріднених видів. Однак це перша відома серія відбитків, яку пов’язують саме з дорослим тиранозавром (Tyrannosaurus rex), що рухався певним маршрутом.

“Кістки розповідають нам надзвичайно багато про цих тварин, але сліди фіксують момент поведінки”, – пояснив Тайлер Лайсон, старший куратор відділу палеонтології хребетних Денверського музею. За його словами, послідовність слідів дає змогу буквально простежити, як тварина пересувалася ландшафтом. Для тиранозавра це особливо рідкісна можливість.

Щоб детально дослідити знахідку, команда використала високоточне тривимірне сканування поверхні. На основі отриманих даних фахівці створили фізичні 3D-копії відбитків. Це також допомогло приблизно оцінити швидкість руху динозавра.

За розрахунками дослідників, тиранозавр ішов зі швидкістю від 3,5 до 4,5 милі на годину — приблизно від 5,6 до 7,2 км на годину. Тобто його темп був близьким до швидкої ходьби людини. Автори роботи зауважують: через вплив вивітрювання та ерозії на сліди такі розрахунки мають дещо гіпотетичний характер.

  • T. rex* жив приблизно 66–68 млн років тому, наприкінці крейдяного періоду. Ці динозаври сягали близько 3,7–4 м заввишки й належали до останніх непташиних динозаврів, які ходили Землею до масового вимирання.

Три з чотирьох знайдених відбитків планують забрати з місця знахідки за допомогою гелікоптера пізніше цього року. Потім їх перевезуть до Денверського музею природи й науки.

Особливо важливою ця історія стала для шкільного вчителя з Колорадо Кента Гапса. Саме він випадково натрапив на місце зі слідами. Гапс багато років є волонтером музею, а також став співавтором наукової роботи.

“Як учитель, я постійно кажу своїм учням, що наука починається з цікавості, захоплення та уважного спостереження. Я ніколи не уявляв, що це може привести мене до такого відкриття”, – розповів він.

Як розповідало BitukMedia, вчені дослідили ребро найбільшого з відомих Tyrannosaurus rex і знайшли в ньому слід останньої битви хижака. Ця травма могла стати причиною його смерті.

Собаки тут ні до чого: вчені з’ясували, чому господарі залишають після них купки

By
Riabchuk Yuliia
-
0

Собачі “сюрпризи” на тротуарах і стежках — не завжди наслідок байдужості господарів. Більшість власників сумлінно прибирають за своїми улюбленцями, але іноді в потрібний момент їхня увага виявляється прикутою зовсім не до собаки.

Про це розповідає Popular Science.

Власники собак зазвичай сумлінно прибирають за своїми улюбленцями. Але під час прогулянки увагу господаря іноді перехоплюють телефон, дзвінок або навушники — і тоді навіть важливе “собаче питання” може залишитися непоміченим.

До такого висновку дійшли дослідники Університету Суррея у Великій Британії. Вони спостерігали за вигулом собак у різних місцях природного ландшафту Суррей-Гіллз на південному заході від Лондона. Загалом команда провела 40 годин, вивчаючи поведінку власників та їхніх тварин.

У 11 випадках дослідники помітили, що господарі були настільки захоплені смартфонами, телефонними розмовами або музикою в навушниках, що, схоже, навіть не помітили, як їхні собаки справили потребу.

Йшлося не про навмисну байдужість. Найчастіше проблема виникала через те, що увага людей була розділена між твариною та гаджетом.

“Власників собак часто зображують або відповідальними, або безвідповідальними. Але наше дослідження показує, що реальність набагато складніша”, — пояснив співавтор дослідження, викладач соціології довкілля Університету Суррея Том Робертс.

За його словами, більшість людей справді дбає і про своїх собак, і про природу. Проте труднощі виникають, коли увага господаря розсіюється або коли облаштування території не відповідає реальним потребам людей, які вигулюють тварин.

Дослідники помітили, що покинуті купки найчастіше з’являлися на початку прогулянки — біля парковок і на жвавих стежках. Тобто собаки не обов’язково ховалися в кущах чи на клумбах. Вони просто робили те, що зазвичай роблять під час вигулу, а господарі в цей момент могли бути зайняті листуванням, соцмережами або розмовою.

У польових нотатках дослідники описали такі сцени: деякі люди гуляли в навушниках або говорили телефоном, хтось ходив коротким маршрутом, не припиняючи розмови, а інші стояли біля входу й гортали стрічку, поки їхні собаки бігали полем майже без нагляду.

Втім, проблема не обмежується лише неприбраними купками. Через неуважність господарі також можуть не помітити, що собака забіг у зарості, наблизився до дикої тварини або потурбував худобу на фермерських угіддях.

Щоб зробити спільне користування природними територіями комфортнішим для всіх, команда поспілкувалася з 15 фермерами, працівниками природних територій і власниками місцевих закладів.

Фахівці радять не лише посилювати покарання, а й допомагати людям дотримуватися правил. Наприклад, встановлювати смітники для пакетів у місцях, де собаки найчастіше справляють нужду. Також пропонують облаштовувати спеціальні зони, де тварини зможуть бігати без повідця, не шкодячи природі, та розміщувати зрозумілі й доброзичливі таблички з поясненнями, чому важливо прибирати за улюбленцями.

Але смартфон під час прогулянки може бути проблемою не лише для довкілля.

Коли господар постійно дивиться на екран, він може не помітити, що собака підхопив із землі гостру кістку або інше небезпечне сміття. Також можна пропустити сигнали втоми, страху чи дискомфорту тварини, що іноді здатне призвести до травм.

Собаки значною мірою спілкуються з людьми за допомогою мови тіла. Якщо тварина намагається привернути увагу господаря, а той занурений у телефон, собака може розгубитися або почати нервувати.

Фото – Per Lööv

Окрема проблема — поспіх. Через телефонну розмову чи бажання швидше завершити прогулянку господар може не дати собаці достатньо часу обнюхувати довкілля. Для тварини це не просто розвага: фахівці з поведінки порівнюють таке обнюхування з читанням газети або переглядом новинної стрічки.

Навушники з шумопоглинанням теж можуть бути небезпечними. Вони здатні заглушити звуки велосипедистів, електросамокатів або інших собак, які наближаються.

Професорка ветеринарної медицини Каліфорнійського університету в Девісі Мелісса Бейн наголошує: уважний господар може заздалегідь помітити потенційну небезпеку й відреагувати до того, як виникне проблема.

Деякі американські житлові комплекси вже намагаються боротися з неприбраними собачими купками за допомогою спеціальних служб. Вони збирають залишені відходи, визначають ДНК тварини й намагаються встановити власника, щоб виписати штраф. В окремих випадках такі компанії навіть брали участь у судових справах щодо виселення мешканців.

Проте багатьох проблем можна уникнути значно простіше: під час прогулянки час від часу відкладати телефон, стежити за собакою, слухати навколишні звуки і не забувати про пакет для прибирання.

“Небачена лють закоханого”: чоловік намагався через суд повернути $370 тис, витрачених на колишню

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Сингапурський бізнесмен вирішив подати до суду на свою колишню дівчину, аби вимагати від неї повернення приголомшливої суми — понад 369 тис. доларів. Чоловік переконував, що розкішні подорожі, закриття боргів та навіть послуги майстра з феншуй були не подарунками, а безвідсотковими позиками, які екскохана тепер має відшкодувати йому до останнього цента.

Про це розповідає BBC.

Романтична історія розпочалася ще у 2019 році на борту літака, де генеральний директор логістичної компанії Чандер Агарвал познайомився з колишньою стюардесою Фелісією Лі. Стосунки між ними зав’язалися восени 2022 року й тривали понад рік. Проте наприкінці 2023-го пара гучно розійшлася через підозри у зраді.

Згодом лютий від образи бізнесмен звернувся до Вищого суду Сингапуру з позовом. Він стверджував, що за час стосунків дівчина постійно просила в нього гроші в борг. Серед вимог щодо повернення коштів фігурували 206 тис. доларів за витратами з кредитних карток, 129 тис. на спільні закордонні подорожі, 20 тис. на оплату медичного страхування та навіть 17 тисяч доларів, які пішли на консультації майстра з феншуй для її квартири.

Дівчина у суді заявила, що ніколи не просила жодних позик, а всі гроші й розкішні речі були знаками уваги та щирими дарунками від закоханого в неї чоловіка.

І от тепер вирок винесено. Суд повністю став на бік дівчини. За словами старшого судді Лі Сей Кіна, бізнесмен був “засліплений коханням” і послідовно обдаровував обраницю ще до початку офіційного роману, регулярно запевняючи, що нічого не вимагає навзамін.

До того ж, мільйонер не зміг надати жодного письмового доказу чи розписки, де дівчина б підтверджувала боргові зобовʼязання. Виявилося, що у листуванні вона часто щиро дивувалася його дорогим пропозиціям і навіть намагалася відмовлятися від настільки вартісних жестів.

Суддя зауважив, що заможний чоловік із вишуканими смаками просто вирішив “здерти ціну” з колишньої після того, як їхній роман закінчився гірким розривом. Підсумовуючи рішення, слуга закону цитував класичну драматургію про те, як палке кохання здатне перетворюватися на небачену лють, підкресливши: такі руйнівні емоції притаманні не лише жінкам, а й чоловікам.

Як розповідало BitukMedia, американка Бруклін Дотсон у дитинстві отримала донорську печінку від хлопчика, який загинув у ДТП. Тепер, через понад два десятиліття, вона виходить заміж за його молодшого брата.

123...608Page 2 of 608

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання