Семирічний кіт на ім’я Оскар із американського штату Техас увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Він виконав найдовший у світі стрибок серед котів — на 2 метри 57 сантиметрів.
Найстрибучіший кіт світу — саме так тепер можна називати Оскара, домашнього улюбленця жителя Далласа Теодора Шіллса. Відтепер рекорд пухнастого — стрибок на 8 футів і 5 дюймів (2,57 м) — офіційно внесено до Книги рекордів Гіннеса як найдовший стрибок кота.
Рекорду передували прості трюки: Оскар навчався сидіти, просити смаколики, приносити речі. А близького двох років тому в нього з’явилася любов до стрибків.
“Спершу це були кілька сантиметрів, згодом — кілька десятків, потім він почав стрибати через обруч. Це було дуже мило, але тоді ми навіть не думали про рекорди”, — розповів Шіллс представникам Книги рекодів Гіннеса.
Дресура тривала понад два роки. Щоб досягти такого результату, Оскар зробив понад тисячу тренувальних стрибків. “Коли кіт почав стрибати на приблизно 1,5 м, ми вирішили перевірити, чи є такий рекорд узагалі. І дізналися, що на той час він становив 2 м 30 см. Ми спочатку подумали, що перевершити таке досягнення буде неможливо. Але Оскар так любить “політ у повітрі”, що ми вирішили спробувати”, — згадав власник.
Цікаво, що Оскар — не єдиний талановитий кіт у сім’ї. Його прийомна сестра Август Рей чудово почувається на воді й регулярно бере участь у змаганнях із серфінгу… серед собак.
Вперше за століття в дикій природі Уельсу зафіксували бобра — після 400-річної відсутності. Унікальне відео, зняте для BBC, засвідчує значне повернення виду, колись винищеного в Британії. Тварини на території країни донедавна мешкали лише у спеціальних заповідниках.
У дикій природі Уельсу зафільмували дикого бобра — вперше за кілька століть. Відео, яке вже нарекли “історичним”, зняв британський натураліст і ведучий Іоло Вільямс на річці Дові поблизу міста Махінллет. Це одна з перших підтверджених появ бобрів на волі в Уельсі з XVII століття.
“Я бачив багато вражаючого дикого життя в Уельсі, але це — серед найкращого, що я коли-небудь спостерігав”, — поділився Вільямс. Його кадри увійшли до серіалу BBC Iolo’s River Valleys. За його словами, тварина виявилася надзвичайно спокійною і не злякалася присутності знімальної групи: “Він був дуже розслаблений — бачив нас, але спокійно продовжував вечеряти і плавати”.
Бобри зникли з Британії понад 400 років тому через інтенсивне полювання. Лише з початку 2000-х років почалися програми з їх контрольованого повернення — спершу в Шотландії, пізніше в Англії, і зараз поступово й в Уельсі. Станом на сьогодні у Шотландії мешкає понад 1500 особин, в Англії — близько 500, а от в Уельсі донині існували лише чотири офіційні заповідні популяції.
Випадок з бобром на Дові став особливою подією ще й тому, що ліцензії на випуск цих тварин у відкриті річки в Уельсі не видавались. Тож походження цього бобра досі лишається загадкою. Відомо, що неподалік є заповідне поселення бобрів, але його представники всі на місці. За словами Алісії Лео-Дайк з Wildlife Trust Wales, це може бути одна родина або дві — з доказами розмноження та появою потомства на цій ділянці річки.
Фахівці, зокрема з фонду Beaver Trust, наполягають, що повернення бобрів може дати екосистемам потужний поштовх до відновлення. Завдяки створенню гребель, каналів та житла, ці напівводяні інженери формують нові осередки існування для інших видів, покращують водоутримання в регіоні, знижують ризики паводків і навіть пом’якшують наслідки посух.
Проте думки розділилися. Критики, зокрема представники сільськогосподарського сектору, вказують на загрозу затоплення полів та пошкодження дерев і врожаю. Президент фермерської спілки NFU Cymru Алед Джонс закликає до виваженого підходу: “Ми не можемо дозволити неконтрольоване повернення бобрів, яке загрожуватиме фермерському бізнесу. Якщо хтось втратить врожай через затоплення — хто за це відповідатиме?”.
Наразі уряд Уельсу розглядає можливість ухвалення законодавства, яке дозволить краще врегулювати повернення бобрів. Екологи та науковці наголошують: за належного контролю бобри можуть стати не проблемою, а ключем до відновлення втрачених водно-болотних угідь та біорізноманіття.
Можливо, навіть настільки помічними, як бобри у Чехії. Як розповідало BitukMediа, там бобри заощадили чиновникам 1,2 млн. доларів. Тварини збудували кілька гребель саме там, де це планувала зробити місцева влада. Ще й впоралися за дві ночі!
П’ять українок, які пройшли через війну, отримали поранення внаслідок російської агресії та подолали реабілітацію, — тепер на сторінках спецвипуску Playboy Ukraine. Фотопроєкт “Краса зі шрамом”, ініційований ПУМБ у межах проєкту “Ми однієї крові”, розповідає про жіночу силу, яка не зникає після травм.
Про це повідомила пресслужба банку ПУМБ.
Військові: Анастасія Савка, Яна Залевська та Крістіна Саніна, а також цивільні жінки, які дістали поранення: Надія Оксюта та Ольга Дятлюк – у кадрі фотографа Костянтина Ліберова. Для фотосесії героїні позували у сукнях українських дизайнерів та прикрасах з колекції “Любов варта всього” від проєкту “Ми однієї крові”. В центрі фотосерії — дзеркало, яке тут обрали символом прийняття себе, нового образу, нової реальності.
Три з п’яти героїнь проєкту — пацієнтки програми “Неопалимі” – Яна Залевська, Надія Оксюта та Ольга Дятлюк. Вони пройшли непростий шлях лікування та реабілітації після опіків, рубців і травм. Їхні історії — це не лише про фізичне одужання, а й про віднайдення сили, гідності та любові до себе в новому тілі.
“Про красу, яку не змінює протез чи шрам.Про прийняття, що починається з чесного, ніжного погляду на себе нову — без упереджень. Ця краса — не для порівнянь. Вона — щоб надихати”, – розповідає пресслужба ПУМБ.
У проєкті закликають переосмислювати уявлення про жіночу красу, показуючи її через призму сили, вразливості, життєстійкості та відвертості. На сьогодні в Україні понад 1,3 млн ветеранів, і щонайменше 300 тис. з них мають поранення або інвалідність.
Яна Залевська – військова 59–ї окремої мотопіхотної бригади. Починала з журналістики, а потім 8 місяців працювала бойовою медикинею. Згодом стала операторкою FPV-дронів. “Поранення мене не зламало, воно мене розізлило”, – розповіла Яна.
У січні 2023 року Надія Оксюта та її донька постраждали внаслідок падіння гелікоптера біля дитячого садка. Опіки залишили шрами на їхніх тілах, але не зламали дух. “Я більше почала цінувати життя, розвиватися. Якщо не зараз, то коли? Так само й доньку заохочую бути сміливою”, — говорить Надія.
Вінничанка Ольга Дятлюк – підприємиця, мати двох дітей і дружина загиблого військового, яка пережила ракетний удар у Вінниці 14 липня 2022 року. Разом зі свекрухою отримала численні опіки на тілі. Потім – пройшла тривале лікування і реабілітацію від благодійного проєкту “Неопалимі”.
Крістіна Саніна – капітан ЗСУ, ветеранка і мама маленької доньки. Крістіна втратила обидві ноги, а тепер проходить реабілітацію в центрі “Титанові” та допомагає іншим пораненим військовим. Військовослужбовиця стала першою жінкою в Україні, якій провели протезування остеоінтегративним методом, під час якого титановий імплант вводять у кістку.
На обкладинці журналу PLAYBOY – ветеранка Анастасія Савка, яка втратила кінцівку на війні. Львівʼянка – снайперка і лауреатка премії “УП 100. Сила жінок”.
До виходу журналу ініціатива “Ми однієї крові” від банку ПУМБ випустила серію благодійних прикрас із рядком з поезії Сергія Жадана: “Любов варта всього!”. Як розповідає “ШоТам”, половину коштів із продажів перекажуть на закупівлю медичних засобів, обладнання та підтримку парамедиків на передовій.
“Фотопроєкт “Краса зі шрамом” говорить про жіночу силу, яка не зникає після травми. Про красу, яку не змінює протез чи шрамПро прийняття, що починається з чесного, ніжного погляду на себе нову — без упереджень. Ця краса — не для порівнянь. Вона — щоб надихати”, – пишуть у Playboy.
Як розповідало BitukMedia, у Києві презентували календар від благодійного фонду YOUkraine “Сильніші за стихії”. Для нього у відвертих образах знялися військовослужбовиці, ветеранки, волонтерки та медикині.
До Дня матері, який цьогоріч припадає на 11 травня, “Укрпошта” презентує нову поштову марку під назвою “До Дня матері. Я живу тобою…”. Вона присвячена українським матерям, чиє серце несе на собі тягар війни, любові та надії.
“В цей день, попри випробування війною, українці вшановують жінок, які виховали націю незламних. Нову поштову марку Укрпошта присвятила всім матерям, що благословили своїх дітей на захист Батьківщини, матерям, які зберігають пам’ять про загиблих, яку не можна знищити ворожою кулею, матерям, які вирішили стати до лав Сил оборони і безпеки України, виборюючи для своєї малечі майбутнє у вільній та незалежній Україні”, – йдеться у дописі поштового оператора.
Офіційне введення в обіг нової марки відбудеться 9 травня.
Автором мініатюри став заслужений художник України Олександр Охапкін, відомий за маркою “Під покровом Богородиці”, яка стала найкращою у 2024 році. Його фірмовий іконописний стиль впізнається і в новій роботі: зображення матері в традиційному українському вбранні, яка ніжно обіймає сина-військового в камуфляжі та загортає його в яскраву жовту хустку з вишивкою. Композиція передає як біль, так і силу безмежної любові.
Тираж нової марки становить 320 тис. примірників, номінал — U (внутрішній тариф). Також буде випущено 20 тис. конвертів “Перший день” і 500 презентаційних папок. Погашення спеціальним штемпелем “Перший день” заплановано у Києві, а спецпогашення — у всіх регіонах України.
Марка вже доступна для передзамовлення у Поштовому маркеті Укрпошти.
Як розповідало BitukMedia, “Укрпошта” презентувала нову серію марок з проєкту “Власна марка”. Вона покликана підтримати працівників “Укрзалізниці” після масштабної кібератаки.
Фото - Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Військовий 8-го полку Сил спеціальних операцій з позивним “Жовтень” розповів про свій оберіг. Це маленький плюшевий ведмедик, якого військовий знайшов серед уламків зруйнованого дитячого майданчика на Донеччині.Іграшка має для нього символічне значення.
На зруйнованому дитячому майданчику у прифронтовій Донеччині оператор 8 полку ССО з позивним “Жовтень” знайшов серед уламків, порожніх гойдалок і тиші покинутого плюшевого ведмедика. Ця маленька іграшка, залишена кимось із дітей, які втекли від війни, стала для нього важливим символом.
“Тоді я не зміг його лишити. Відтоді він завжди зі мною — мовчить, тримається, дивиться вперед”, — поділився боєць. Він розповів, що ведмедик став для нього своєрідним оберегом, який супроводжує його під час навчань та бойових дій.
“Під час навчань бійці 8 полку ССО не лише відпрацьовують складні сценарії бою, а й несуть із собою те, що важливо особисто для кожного”, — зазначає “Жовтень”.
Для нього ця іграшка — постійне нагадування про справжній сенс війни: не про зброю й техніку, а про те, за кого і за що боряться українські захисники.
“Вірю: він ще побачить, як на майданчики повертаються діти. Без страху. Без війни”, — підсумовує боєць.
Фото – Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Як розповідало BitukMedia, синій іграшковий кіт на ім’я Херсон став частиною психологічної підтримки військових 151-ї окремої механізованої бригади. Іграшка допомагає новоприбулим з адаптацією та згуртованістю під час психологічних тренінгів.
У Великій Британії жінка виграла суд проти компанії, яка звільнила її у вихідний день. Колишній роботодавець зобовʼязаний виплатити Джоан Ніл 24 тис. фунтів стерлінгів.
Британський суд з трудових суперечок присудив Джоан Нілл компенсацію в розмірі £24 042.08 ($33 тис.) після того, як визнав її звільнення незаконним і дискримінаційним. Жінка працювала консультанткою з питань інфраструктури у компанії Dermalogica UK на умовах часткової зайнятості та водночас боролася з ментальними труднощами.
Нілл отримала запрошення на онлайн-зустріч у свій вихідний день. Зустріч була позначена як звичайна – “catch up” (тобто, обговорення справ), однак під час неї їй повідомили про звільнення через скорочення штату. Суддя Ліз Орд зазначила, що таке формулювання у поєднанні з коротким терміном повідомлення позбавили Нілл можливості підготуватися. Це стало “шоком та відчаєм”, який суттєво погіршив стан її ментального здоровʼя.
Окрім цього, зустріч провели онлайн, попри те, що жінка зазвичай працювала в офісі. Це позбавило її можливості отримати підтримку колег або поставити питання кадровику. Суд також визнав, що Нілл не була поінформована про можливість бути присутньою на зустрічі з представником.
Під час слухання було встановлено, що Джоан Нілл з січня 2022 року мала проблеми з ментальним здоров’ям. Попри це, компанія заборонила їй працювати два дні на тиждень з дому та не надала належної підтримки. У неї траплялися емоційні зриви на робочому місці, але вона продовжувала працювати, маючи лише два оплачуваних дні лікарняного на рік.
У листопаді 2022 року, після 27 років роботи в компанії, її керівник Іан Вайт включив Нілл до списку працівників, яких планували скоротити. Хоч її спочатку звільнили, згодом компанію залишив інший працівник — і вона повернулася до роботи. Проте шкоди вже було завдано.
Суд постановив, що Dermalogica UK вчинила дискримінацію: по-перше, не дотримавшись прав працівників із частковою зайнятістю, а по-друге, у контексті статі, адже жінки частіше працюють неповний день.
У результаті Джоан Нілл присудили £23 331.51 компенсації за моральну шкоду та £710.57 у вигляді невиплаченого бонусу за 2023 рік.
Як розповідало BitukMedia, штраф у розмірі $11 тисяч виписали держслужбовцю з Осаки (Японія). А ще чоловіку на півроку скоротили зарплату на 10%. Це покарання за надто часті перекури.
27 квітня близько 8 ранку 7-річний хлопчик самостійно сів за кермо автомобіля та разом із 5-річною пасажиркою проїхав близько 16 км. Обох дітей повернули додому неушкодженими, повідомило управління поліції міста Огден, штат Юта.
Поліція розповіла, що хлопчик вирушив у дорогу з міста Клірфілд до Оґдена. До поліції надійшло повідомлення про “небезпечного водія”: заявник висловив підозру, що за кермом міг бути малолітній.
Як повідомили правоохоронці, хлопчик взяв сімейне авто без відома батьків. Коли патрульні спробували зупинити машину, дитина не зреагувала та продовжила рух.
“З огляду на ситуацію — вік водія та потенційну небезпеку для інших учасників руху — поліцейські вимкнули сигнали та вирішили не влаштовувати переслідування”, — йдеться у заяві.
Автомобіль згодом знайшли на 40-й вулиці — він зупинився після того, як наїхав на бордюр. Обох дітей виявили неподалік, живими й неушкодженими. Їх доправили до поліцейського відділку, де їх і забрали батьки.
Правоохоронці зазначили, що через вік “водія” жодних звинувачень не висуватимуть. Також поліція не розголошує імен учасників інциденту.
Мати-одиначка дізналася про зникнення своїх дітей лише після того, як поліцейські доправили їх додому і розповіли про те, що сталося. “У мене буквально серце зупинилось … Я гадки не мала, що відбувається”, — сказала жінка.
Вона додала, що не пишається своїм сином і заявила, що він, ймовірно, залишиться під домашнім арештом до кінця свого життя. На такий вчинок, за словами матері, схоже, надихнула мрія стати водієм вантажівки. “У нього в родині багато далекобійників. Колись і він стане – ось чим він хоче займатися”, – розповіла американка. – “Я сказала йому, що це буде не сьогодні, він має почекати”.
Це не перша подібна історія. Минулої осені восьмирічна дівчинка з американського штату Огайо виїхала з дому на позашляховику матері та вирушила за покупками до магазину. Дитину знайшли за 20 км від будинку в цілу та неушкоджену. Дорогою дівчинка заїхала до Starbucks за фраппучіно.
Як розповідало BitukMedia, у штаті Мічиган (США) чоловік мало не залишився без щойно знятих з рахунку 5 тисяч доларів — бо кілька разів поклав слухавку, вважаючи дзвінки з поліції шахрайськими.
Спеціально до Дня піхоти платформа “Культурні сили” записала музичний альбом “Стоїть піхота”. До нього ввійшли 11 пісень, які написали чинні військовослужбовці Сил оборони України. На одній платівці зібрані абсолютно різні за стилем музиканти, об’єднані спільною метою — висловити подяку тим, завдяки кому стоїть Україна.
Про це повідомляють “Культурні сили” у соцмережах.
Альбом є частиною кампанії “Україна стоїть, бо стоїть піхота”, яку реалізують за участі командування Сухопутних військ ЗСУ.
“Кожен кілометр, який відділяє ворога від світових столиць, від європейських міст, від звичного способу життя – заслуга української піхоти на полі бою. Культура та західні цінності стоять, бо стоїть українська піхота”, – зазначають у “Культурних силах”.
Засновник платформи Миколай Сєрга розповів, що два тижні тому командувач ОСУВ “Хортиця” Михайло Драпатий запропонував йому підготувати пісню до Дня піхоти. Після розмови він одразу звернувся до військовослужбовців “Культурних сил” із проханням написати композицію.
Як розповідає “ШоТам”, вже за кілька днів були готові пісні від Мирослава Кувалдіна, Саші Ремеза та Антона Лубія. Згодом долучилися Віталій Кириченко, Павло Гоц, а також Тарас Білка, який представив свою роботу та познайомив Сєргу з Яном Шипулою. Пізніше участь у проєкті взяли Костя “Ад’юнкт” Духновський, Яків Марний та Іван Ткаленко.
“Альбом поступово обростав своєю самобутністю та драматургією. Я пишаюсь цією роботою. Це буде наш masterpiece. Бо для піхоти — тільки найкраще”, — поділився Миколай Сєрга.
Ідея створення та продюсування — Миколай Сєрга. Музичним продюсером виступив Саша Чемеров, а аранжування створив Олег Федосов.
Альбом доступний на сайті pihota.army та на YouTube. Також платформа випустить альбом на вінілових платівках.
Партнером у проєкті стала мережа магазинів “Аврора”, яка послідовно та плідно підтримує Сили Оборони.
Як розповідало BitukMedia, американський режисер Семюел Баєр, відомий кліпами для Nirvana, Metallica, Девіда Бові та інших світових зірок, відвідав Україну на запрошення “Культурних сил”. Під час поїздки до прифронтових регіонів він фільмував історії боротьби та стійкості українців під час війни.
На заході Ірландії, в містечку Оуенві поблизу Вестпорта, одна з традиційних ірландських хатин перетворилася на яскравий артоб’єкт. 28-річна графічна дизайнерка з України Олена Шепелюк прикрасила її стіни розписом у стилі народного мистецтва рідного краю — Дніпропетровщини.
Тепер біло-блакитна стіна з жовтими акцентами прикрашає пейзаж графства Мейо, поєднуючи українську символіку з ірландською архітектурною традицією.
“Я малювала у власному стилі, але мене надихнуло українське народне мистецтво, стиль, що походить з мого рідного регіону — Дніпра”, — розповіла Олена у коментарі виданню.
Особливим натхненням стали фарби: залишки синьої доповнила жовтою, отримавши палітру українського прапора. Завдяки цьому стара ірландська хата набула нового життя та стала символом культурного діалогу.
Господарі будинку, Джилл і Тім Мури, не лише дозволили, а й щиро підтримали ініціативу Олени та її чоловіка Михайла. “Цей будинок дуже старий, це родинна цінність для родини Мурів. Я надзвичайно вдячна нашим орендодавцям за те, що дозволили мені прикрасити його в українському стилі”, — каже художниця.
Хоча спочатку Олена побоювалася, що ірландська волога погода змиє розпис, але фарба витримала негоду. Тепер будинок часто з’являється в соцмережах.
“Людям дуже подобається, деякі спеціально приїжджають, щоб сфотографуватися. Іноді я бачу нові дописи у Facebook і впізнаю наш будинок. Навіть господарі кажуть — це чудово”, — ділиться мисткиня.
Цей будинок став не лише символом подяки українців Ірландії за прихисток, а й прикладом того, як мистецтво може будувати містки між культурами.
Як розповідало BitukMedia, переможницею 44-ї премії American Illustration стала українська ілюстраторка Женя Полосіна. Вона здобула відзнаку за колаж “Чотири сценарії українського ендшпілю” для видання The New York Times.
Фото - скрін Головне управління розвідки Міністерства оборони України
Українські військові з ампутаціями підкорюють нові вершини — цього разу буквально. Ветерани ГУР МО України вирушили у місію до базового табору Евересту, щоб зібрати 3 млн гривень на реабілітаційне обладнання для військових із фантомним болем.
Про це повідомили в Головному управлінні розвідки.
Ветерани ГУР Міністерства оборони України Іван Таран та Олександр Дашко розпочали унікальну експедицію до Евересту в межах проєкту Limitless (“Без меж”). Їхня мета — зібрати кошти на лікування фантомного болю у поранених захисників України, які втратили кінцівки.
“Ми не зламались. І хочемо, щоб світ це побачив. Кожен наш крок — це не лише підйом у гори, це підйом України на очах у світу”, — розповів Іван Таран, ветеран спецпідрозділу “АРТАН”, який втратив стопу під час боїв за Бахмут.
Його товариш по експедиції — Олександр Дашко, ветеран підрозділу KRAKEN і віце-чемпіон світу з пара-джиу-джитсу. Він отримав поранення на Харківщині: “Я був цивільним, і коли почалась війна — змінив сорочку на бронік. У мене була важка ампутація, але тепер я знову переодягаюсь — цього разу в спортивне спорядження, бо йду на Еверест. Щоб довести: з ампутацією життя не закінчилось”.
Ветеранів супроводжують досвідчені альпіністи Тетяна Яловчак і Тарас Позній. Усе сходження документує журналіст Роман Бебех, автор ютуб-каналу “Бомбардир”. “Це не просто сходження на Еверест. Це історія про війну, поранення, реабілітацію і внутрішню силу, з якою українські воїни готові йти далі”, – наголошує Роман.
Кінцева точка маршруту ветеранів — базовий табір Евересту, розташований на висоті близько 5364 метрів. Паралельно зі сходженням триває збір коштів на благодійну мету — 3 млн гривень. Ці кошти підуть на закупівлю спеціального обладнання для лікування фантомного болю — складного синдрому, від якого страждають багато військових після ампутацій. Проєкт реалізується у партнерстві з реабілітаційним центром UNBROKEN Ukraine.
ГУР МО України підтримує місію “Без меж” і закликає українців долучитися — щоб допомогти тим, хто не зупиняється, попри найтяжчі випробування.
Як розповідало BitukMedia, Гайде Різаєва, співробітниця ГУР Міністерства оборони України, отримала міжнародну премію WOMAN 2024 у номінації “За вагомий внесок у оборону та безпеку України”. Вона стала однією з тих, чия особиста історія перетворилася на зброю в боротьбі за свободу інших.
У Китаї група студентів відтворила давній рецепт приготування рису з епохи династії Хань. Відповідний сорт крупи довелось обирати з 40 тисяч існуючих. Страву готували за стародавнім текстом, знайденим у гробниці генерала, і результати приголомшили навіть сучасних шеф-кухарів.
Група студентів із Китаю поєднала знання з історії, кулінарії, філософії та дизайну, щоб відтворити автентичний рецепт рису, який згадувався у стародавньому бамбуковому манускрипті “Ші Фан”. Цей артефакт знайшли в гробниці військового генерала У Яна у провінції Хунань, і він містив кулінарні поради часів династії Хань.
11 студентів з Хунаньського університету та Китайського сільськогосподарського університету взялися за унікальний міждисциплінарний проєкт — відтворити рис, який їли понад два тисячоліття тому. Проєкт курував професор Ши Цзін із Академії Юелу. Він зазначив, що “цілковитої автентичності досягти неможливо”, однак мета — вловити суть стародавньої мудрості — була досяжною.
Стародавній рецепт мав безліч прогалин: текст був фрагментарний, значення деяких ієрогліфів змінилося з часом, а сам генерал У Ян не залишив ані тривалості приготування, ані точних пропорцій. Це змусило студентів зануритися ще глибше в історичні джерела.
Замість рідкісного старовинного посуду вони використали глиняні горщики та дерев’яний паровар, які досі використовують у сільській місцевості. Шеф-кухар Хе Цзюйсянь допоміг підібрати правильний сорт рису — серед 40 тисяч існуючих обрав безглютеновий, схожий на той, що вирощували у Хунані під час Ханьської династії.
Після численних експериментів було визначено метод: спочатку рис замочували на пів години, потім варили 20 хвилин, сушили і ще раз готували на пару 15 хвилин.
Результат вразив усіх: “розсипчастий, але еластичний” рис із низьким вмістом цукру і приємним смаком. Американський професор Пітер Браян Дітмансон назвав його “комфортною їжею”. Шеф-кухар Хе заявив, що це відкриття може стати натхненням для нових страв у сучасних ресторанах.
Студенти вже планують дослідити інші рецепти з манускрипта “Ші Фан”, адже вірять, що кулінарна мудрість давнини — це більше, ніж просто їжа. Це зв’язок поколінь.
Як розповідало BitukMedia, за $66 пропонує страву з половинки курча один з ресторанів у Китаї. За словами представників закладу, птаха було вирощено в незвичайних умовах: він нібито “слухав класичну музику та пив молоко”.
Ноші, які розробив Олександр. Фото -
Суспільне Дніпро
Командир протитанкового взводу 128 бригади тероборони “Дике поле” Олександр розробив конструкцію нош, яка вдвічі пришвидшує евакуацію поранених. Ідея виникла ще у 2023 році, під час служби на Донецькому напрямку.
За словами розробника, за допомогою таких нош швидкість евакуації поранених зростає вдвічі.
“Складається вона зі стандартних нош і самого колеса. Тобто ноші можуть знаходитись на позиціях вже з пораненим”, — розповів Олександр.
Військовослужбовець взяв за основу схожі варіанти, які знайшов в інтернеті, і модернізував їх. За його словами, прислужився досвід в майструванні, адже в цивільному житті чоловік будував сонячні панелі.
Олександр розповів, що задум таких нош виник ще у 2023 році, коли він воював на Донецькому напрямку. За словами бійця, на таких ношах можна удвічі швидше евакуювати поранених. Крім того, така конструкція витримує людину у повному спорядженні, а це — додаткові 20 кг.
Ба більше – якщо для евакуації пораненого на звичайних ношах потрібні четверо людей, на цих достатньо і двох. Це зменшує ризик стати ціллю для армії ворога.
“Ми всі ходимо вузенькими стежечками натоптаним. Найменший крок вліво, крок вправо — це вже загроза наступити на “Пелюстку” (протипіхотна міна — ред.). Тому дві людини йдуть в лінію, колесо теж котиться по вузенькій стежці. Можна проскочити навіть крізь лісосмугу між деревами. З чотирьох дуже важко по лісосмузі тягнути людини, потому що всі плутаються, падають, спотикаються”, — розповів розробник.
Олександр каже, що після вдосконалення конструкції дніпровські волонтери забезпечать такими ношами бригаду. Але поки для завершення розробки йому бракує вільного часу між бойовими чергуваннями.
Як розповідало BitukMedia, Міністерство оборони представило чергову розробку українських виробників, яка повинна посилити ЗСУ на фронті. Це наземний роботизований комплекс Droid TW. Він був спроєктований і створений для виконання розвідувальних та ударних місій.
Український хіп-хоп виконавець ХАС увійшов до Книги рекордів України з унікальним музичним кліпом. В його відео взяла участь найбільша кількість українських та світових рекордсменів.
Рекорд було офіційно зареєстровано 5 квітня 2025 року одразу після завершення зйомок — у присутності співзасновника Національного реєстру рекордів України Віталія Зоріна.
У кліпі Be First знялися:
• Олександр Марушко — перший у світі скайдайвер, який пив каву на повітряній кулі та понад 10 годин провів у польоті в аеродинамічній трубі;
• Тетяна Яловчак — альпіністка, яка підкорила всі 7 вершин світу, перепливла Босфор і написала книгу за місяць;
• Дмитро Грунський — стронгмен, який встановив 9 світових рекордів, занесених до Книги рекордів Гіннеса, зокрема за буксирування багатотонних транспортних засобів зубами, бородою та шиєю;
• Тетяна Коб — рекордсменка України з боксу, володарка 14 чемпіонських титулів;
• Анна Гречишкіна — перша українка, яка об’їхала навколо світу на байку, подолавши 260 тис. км і 80 країн.
Спецпроєкт FIRST Україна від Національного реєстру рекордів зібрав справжніх героїв — рекордсменів, які надихають і мотивують. Кожен рекорд – це про волю та характер, про лідерство та наполегливу працю, про хобі та удачу. Тож таким чином, знявши рекордсменів у музичному кліпі, ХАС також встановив Національний рекорд, як перший хто це зробив.
“Пісня Be First від ХАСа — це гімн усім українцям, які щодня ведуть Україну до перемоги! Спецпроєкт FIRST Україна зібрав справжніх героїв — рекордсменів, які надихають, мотивують і доводять: бути першим — можливо!”, зазначено у підписі до кліпу.
Як розповідало BitukMedia, 34 оберти за 30 секунд на незвичних ковзанах-ходулях — українка Аліса Пілішенко встановила новий рекорд Гіннеса. Вона довела: для фігурного катання не існує меж досконалості.
Командир взводу з бригади “Хартія” Віталій Пльонсак встановив національний рекорд України з бігу. Він подолав майже 29 тисяч км за понад 5 років щоденних пробіжок.
Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.
Національний рекорд встановив 34-річний киянин, військовослужбовець Віталій Пльонсак, нині командир взводу у бригаді “Хартія”. Щодня — протягом 1861 дня поспіль, понад п’ять років — він виходив на пробіжку, не пропускаючи жодного дня. Середня дистанція складала 15,44 км, а загальна — 28 734 км. Це понад дві третини довжини екватора!
“Це вже не просто біг — це стиль життя, залізна дисципліна і характер”, — зазначають у Книзі рекордів України, де для бігунів навіть створено окремий розділ. Там вже реєстрували чимало досягнень, але такого ще не було.
Ще до війни Віталій щоденно бігав щонайменше 10 кілометрів. І продовжував це понад п’ять років — 5 років, 1 місяць і 3 дні. Увесь цей час він сумлінно фіксував свої результати у додатках Strava та NikeRunClub, що й дозволило згодом провести ретельну перевірку.
На верифікацію даних пішло пів року, але результат вартий зусиль: Віталій Пльонсак офіційно став новим рекордсменом України. Його приклад — ще одне підтвердження: незламність духу починається з внутрішньої дисципліни. Навіть коли світ навколо змінюється, можна тримати свою дистанцію — день за днем.
Фото – Лана Вєтрова
Як розповідало BitukMedia, 18-річний Олександр Ратних у Бучі встановив новий рекорд України. Хлопець за 51 секунду зробив 38 відтискань на чотирьох пальцях рук.
Гайде Різаєва, співробітниця Головного управління розвідки Міністерства оборони України, отримала міжнародну премію WOMAN 2024 у номінації “За вагомий внесок у оборону та безпеку України”. Вона стала однією з тих, чия особиста історія перетворилася на зброю в боротьбі за свободу інших.
Про це повідомили в Головному управлінні розвідки.
Гайде Різаєва — представниця кримськотатарського народу. Лише у 1995 році її родині вдалося повернутися до Криму. Але вже у 2014-му вона втратила дім знову — через окупацію півострова росією.
Після початку агресії рф проти України Різаєва стала однією з тих, хто рятував цивільних із тимчасово окупованих територій. У 2014–2015 роках вона двічі потрапляла у полон до проросійських бойовиків, але не припинила свою діяльність.
Під час вручення премії вона зазначила: “Мені самій довелося двічі пережити російський полон — це жах. Тож головною моєю метою є боротьба проти російського зла — повернення якомога більшої кількості українських людей додому”.
Після повномасштабного вторгнення Гайде брала участь у складних операціях з евакуації мирного населення, зокрема — з Бучі. Завдяки її професіоналізму вдалося звільнити з полону сотні українських громадян, серед яких як військові, так і цивільні. Однією з помітних історій стала операція з порятунку української вчительки Наталії Шило.
“Була сьогодні нагороджена міжнародною премією Woman 2024 у номінації “Оборона, мілітарі та безпека”. Дякую українському та міжнародному суспільству за визнання моїх досягнень. Цю нагороду я присвячую своїм батькам, які дарували мені це життя, моєму ангелу-охоронцю, який не залишає мене на моєму шляху та Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, яке надає мені вагомого досвіду, який служить на користь нашої держави!”, — написала Гайде Різаєва на своїй сторінці у Facebook.
Премія WOMAN 2024 щороку відзначає жінок з усього світу, які досягли визначних результатів у сферах дипломатії, безпеки, прав людини. Вже кілька років поспіль серед лауреаток — жінки з України, які щодня виборюють право на свободу для своєї країни.
Як розповідало BitukMedia, вперше в історії Україна здобула одразу три міжнародні нагороди від Міжнародної асоціації жінок-поліцейських (МАЖП). Відзнаки присудили трьом українським правоохороницям за хоробрість, служіння громаді та професіоналізм, продемонстровані в умовах війни. Це — новий рівень міжнародного визнання ролі українських жінок у правоохоронній системі.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
