На Тернопільщині поліцейські кінологи врятували травмовану косулю, яку випадково помітили просто посеред поля під час тренувань зі службовими собаками. Тварина була настільки знесилена, що не могла самостійно рухатися.
Історію порятунку розповіли у Головному управлінні Національної поліції у Тернопільській області.
Інцидент стався поблизу одного із сіл Тернопільщини. Правоохоронці підійшли ближче до косулі й побачили, що вона має серйозні травми лап.
“Вона не могла сама підвестися. Коли ми підійшли ближче, побачили рани на лапах, які вже почали гноїтися. Залишити її в такому стані ми просто не могли”, — розповіла інспекторка кінологічного центру Наталія Мазур.
Поліцейські обережно перенесли тварину до службового автомобіля та доправили її до Тернополя. Там вони звернулися по допомогу до громадської організації “Ноїв Ковчег”, яка займається порятунком тварин.
Втім, з’ясувалося, що місцеві ветеринари не працюють із дикими тваринами. Тому волонтери організували транспортування косулі до Львова, де вона зможе отримати спеціалізовану допомогу.
У поліції зазначають, що співпрацюють з ГО “Ноїв Ковчег” уже не вперше. Правоохоронці регулярно допомагають рятувати тварин, які опинилися у небезпеці або потребують термінового лікування.
Раніше BitukMedia розповідало, як зооволонтери рятують оленя Бориса. Зірка соцмереж терпіти не може уколи.
Головка сиру вагою 3 кг мчить зі схилу зі швидкістю автомобіля, а за нею — десятки людей, які падають, перекидаються й котяться травою. У британському Брокворті знову пройшли легендарні перегони за сиром — одна з найдивніших і найнебезпечніших традицій Європи, розповідає EuroNews.
Змагання пройшли 25 травня на пагорбі Куперс-Гілл у графстві Глостершир. Сотні учасників та тисячі глядачів зібралися, щоб подивитися, як сміливці мчать майже вертикальним схилом вслід за головкою сиру сорту “Подвійний Глостерський” (Double Gloucester).
Правила прості й водночас божевільні: з вершини пагорба запускають круглу головку сиру, а учасники мають бігти за нею вниз. Проблема в тому, що сир швидко набирає шалену швидкість, а люди зазвичай не біжать, а буквально падають, котяться і ковзають донизу.
Один із учасників, Джош Лоу, порівняв спуск із “водною гіркою, тільки заповненою камінням”.
На фініші чергували команди безпеки, які буквально ловили учасників, аби ті не травмувалися ще сильніше після перетину фінішної лінії.
Попри небезпеку, фестиваль щороку лише набирає популярності. До Брокворта цього разу приїхали учасники з Німеччини, Франції, Нідерландів та інших країн Європи.
Серед переможців цьогорічних перегонів опинилися нідерландець Нілс Веннемарс та француженка Алікс Еґас, яких глядачі зустрічали гучними оваціями.
Том Копке. Фото – Anthony Upton / AP / dpa
Німецький ютубер Том Копке виграв вже третій рік поспіль. Він обігнав легенду перегонів — 23-разового чемпіона Кріса Андерсона.
Організатори кажуть, що подія щороку приваблює тисячі туристів і приносить хороший прибуток місцевому бізнесу. Попри регулярні травми та заклики посилити безпеку, традицію майже не змінюють вже багато поколінь.
У ході змагання учасники біжать вниз крутим майже 200-метровим пагорбом, наздоганяючи трикілограмову голівку сиру Double Gloucester. Вона здатна розігнатися до 113 км за годину. Учасники зазвичай скочуються за нею на швидкості 48 км за годину. Виграє той, хто першим перетинає фінішну пряму та ловить сир. Він і стає призом для переможця. У рамках змагання проводять кілька забігів. Цьогоріч було сім.
Сьогодні сирні перегони вже називають одним із найекстремальніших спусків Великої Британії. Офіційно подію скасували ще у 2010 році через травмонебезпечність, але ентузіасти все одно щороку збираються на пагорбі Куперс-Гілл.
Вважається, що перегони за сиром у Брокворті існують уже кілька сотень років: перша письмова згадка про перегони датується 1836 роком. І хоча офіційного статусу подія не має, у світі вона давно стала культовою — як символ британської любові до дивакуватих і дещо небезпечних розваг.
Як розповідало BitukMedia, у Франкфурті сотні людей зібралися на кінні змагання, де не було жодного справжнього коня. А натомість — бар’єри, судді, програми виступів і справжній спортивний азарт. У Німеччині відбувся другий національний чемпіонат із хобі-хорсингу — дисципліни, яка стрімко набирає популярності в Європі.
Для 8-місячного пацієнта НДСЛ “Охматдит” шанс на життя буквально рахувався годинами. Єдиною можливістю врятувати малюка була термінова трансплантація печінки. І коли часу майже не залишалося, у небо вперше від початку повномасштабної війни підняли авіацію ДСНС – доставити донорський орган до Києва.
Про цю унікальну рятувальну операцію повідомили в ДСНС.
Донорську печінку для Ромчика погодилася передати інша родина — попри власну трагедію люди дали згоду на посмертне донорство, подарувавши шанс на життя чужому малюкові.
Після цього почався справжній марафон проти часу. Лікарі пояснюють: донорська печінка може залишатися життєздатною поза тілом лише близько 10 годин. За цей час потрібно провести вилучення органу, доставити його та виконати надскладну операцію.
Звичайна наземна доставка могла коштувати дитині життя. Тому генеральний директор “Охматдиту” Олександр Урін звернувся до медичної служби ДСНС із проханням допомогти.
Рятувальники відреагували миттєво. Поки хірурги проводили вилучення органу, екіпаж вже готувався до вильоту. Безпеку польоту у воєнному небі забезпечували Сили оборони України.
Гвинтокрил ДСНС доправив орган до Києва лише за півтори години. Завдяки цьому медики виграли шість критично важливих годин для трансплантації.
Щойно вертоліт приземлився, трансплантаційна команда на чолі з професором Олегом Годіком одразу розпочала багатогодинну операцію.
“Ми зробили так, щоб наші трансплантологи за допомогою співробітників ДСНС змогли врятувати цю дитину. Коли кожен з нас буде виконувати свою роботу, то, мабуть, наше життя стане трішки щасливішим”, — сказав генеральний директор “Охматдиту” Олександр Урін.
У ДСНС назвали цю історію прикладом неймовірної єдності — родини донорів, лікарів, військових і рятувальників, які разом змогли зробити неможливе.
Як розповідало BitukMedia, поліцейські гелікоптером транспортували донорське серце, щоб врятувати 17-річного юнака.
У знаменитому лелечому гнізді на Полтавщині цього року підростатимуть четверо пташенят замість п’ятьох. Одне з яєць у пари лелек Одарки та Грицика, за словами фахівців, завмерло й уже, найімовірніше, не вилупиться.
Про це повідомили у Національному природному парку “Пирятинський”, де вже кілька років поспіль спостерігають онлайн за життям птахів, які стали справжніми зірками українського інтернету.
Цього сезону Одарка відклала п’ять яєць. Перші лелеченята почали з’являтися у середині травня: 18-го вилупилися двоє пташенят – Лельович і Махаон, 19-го — третє, Мрія, а 20 травня — четверте, якого назвали Ніка.
Втім, з п’ятого яйця маля так і не проклюнулось. Як пояснив науковий співробітник парку “Пирятинський” Анатолій Подобайло, усі можливі терміни вже минули, тому, ймовірно, розвиток ембріона зупинився. І поки яйце не завдає птахам дискомфорту, батьки його з гнізда не викидатимуть.
У парку також додають, що вигодувати чотирьох пташенят для пари буде значно легше, ніж п’ятьох. До того ж невідомо, чи було б пташеня з проблемного яйця здоровим.
“Хай краще залишиться одне яйце, ніж буде викинута малеча”, – погоджуються під дописом користувачі, згадуючи минулорічну історію з Катрусею, яку Грицик виніс з гнізда на город поблизу. Пізніше зʼясувалось, що це лелеченя було хворе на ентерит. Птаха врятували і вилікували волонтери з “Садиби Нюшанік”, що на Київщині. І зрештою зміцніла Катруся полетіла в теплі краї.
За життям Одарки та Грицика щороку стежать тисячі українців завдяки онлайн-трансляції з гнізда. Глядачі спостерігають за тим, як птахи висиджують яйця, доглядають малечу та змінюють одне одного на “чергуванні” у гнізді.
Фото - Федерація підводного спорту та підводної діяльності України/ Facebook
Українська спортсменка Наталія Жаркова за кілька днів двічі змусила світ говорити про український фридайвінг. На міжнародних змаганнях у єгипетському Шарм-ель-Шейху вона встановила вже другий світовий рекорд за тиждень — цього разу без ласт, лише завдяки силі рук і витримці.
Про це повідомили у Федерації підводного спорту та підводної діяльності України.
Рекордне занурення відбулося під час турніру Only One AIDA Competition 2026. У дисципліні Free Immersion Наталія Жаркова пірнула на глибину 106 метрів, встановивши новий світовий рекорд AIDA серед жінок.
Ця дисципліна вважається однією з найскладніших і найчистіших у фридайвінгу. Спортсмен не використовує ласти чи будь-яке додаткове спорядження для руху під водою — лише руками підтягуючись уздовж троса занурюється вниз і повертається на поверхню.
Результат українки став не лише рекордом федерації AIDA. Як повідомляє Федерація, це найглибше жіноче занурення у Free Immersion серед усіх міжнародних федерацій, які офіційно визнають світові рекорди.
Фото – Федерація підводного спорту та підводної діяльності України
І це ще не все. Лише кількома днями раніше Наталія Жаркова вже встановила інший світовий рекорд на цих самих змаганнях. У перший день турніру вона занурилася на 112 метрів у дисципліні Constant Weight with Bifins — пірнанні у біластах.
Таким чином, лише за три дні українська спортсменка встановила одразу два світові рекорди у різних глибинних дисциплінах.
Наталія Жаркова — одна з найвідоміших українських фридайверок, багаторазова чемпіонка та рекордсменка світу. Окрім виступів на міжнародних турнірах, вона також працює тренеркою та популяризує безпечний і технічний фридайвінг.
Фридайвінг — це підводне занурення на затримці дихання без акваланга. У таких дисциплінах спортсмени покладаються лише на власну фізичну підготовку, контроль тіла та здатність витримувати величезний тиск на глибині.
Як розповідало BitukMedia, 18-річна лучанка Вікторія Струсь встановила національний рекорд України, виконавши 4831 бурпі за 18 годин. Екстремальне випробування на витривалість стало першим офіційно зафіксованим рекордом у такій категорії серед жінок.
Парижани звикли до мистецьких сюрпризів, але цього разу навіть вони зупиняються посеред вулиці й дивляться вгору. Найстаріший міст французької столиці Пон-Неф (Pont Neuf) буквально зник під гігантською інсталяцією, яка перетворила його на фантастичну печеру зі скель і тунелів.
Автор проєкту — всесвітньо відомий французький французький вуличний художник JR. Його нова робота отримала назву La Caverne du Pont Neuf (“Печера мосту Пон-Неф”). Офіційно інсталяцію відкриють для публіки 6 червня, але перші фото вже спричинили хвилю захоплення у соцмережах.
Гігантська конструкція завдовжки 120 м накрила історичний міст, збудований ще у 1607 році. Зовні вона нагадує кам’яний грот або скелю з чорними, білими та сірими візерунками. Всередині ж створили тунель, яким зможуть пройти відвідувачі.
JR каже: його робота — це своєрідний діалог із легендарними художниками Крісто і Жанни-Клод. Саме цей творчий і подружній дует 41 рік тому прославив Pont Neuf на весь світ, “загорнувши” міст у тканину в межах знаменитого артпроєкту The Pont Neuf Wrapped.
“Мистецтво має змушувати нас дивитися на знайомі речі по-новому”, — пояснив JR. За задумом художника, інсталяція також нагадує старі каменоломні Паризького басейну, звідки колись добували вапняк для будівництва самого мосту та багатьох історичних будівель міста.
Конструкція займає близько 2400 кв м і сягає 18 м заввишки. Її зробили надувною — так вдалося зменшити вагу інсталяції та уникнути пошкодження старовинного мосту.
Щоб реалізувати задум, команда JR понад рік працювала разом із фондом Christoand Jeanne-Claude Foundation. Перед встановленням у Парижі митці навіть створили 15-метровий прототип в ангарі аеропорту Орлі, щоб перевірити всі елементи конструкції.
Особливу атмосферу всередині “печери” створюватиме музика. Саундтрек для інсталяції написав Томас Бангальте — один із засновників культового дуету Daft Punk.
Художник каже, що прогулянка тунелем має стати для людей “подорожжю у невідоме” та моментом внутрішнього переосмислення. Інсталяцію буде видно з багатьох точок Парижа — навіть із верхнього поверху Ейфелевої вежі.
Міська влада вже називає проєкт однією з головних мистецьких подій року. За словами заступника мера столиці, інсталяція має “знову привернути погляди всього світу до серця Парижа”.
JR давно відомий масштабними мистецькими експериментами з архітектурою. Раніше він уже “обманював” туристів біля Лувру, створивши оптичну ілюзію, ніби його знаменита скляна піраміда йде глибоко під землю.
Тепер же художник перетворив один із найвідоміших мостів світу на місце, де історія, архітектура та сучасне мистецтво буквально накладаються одне на одне.
Як розповідало BitukMedia, проєкт, який обговорювали майже два десятиліття, нарешті став реальністю. У Парижі запустили найдовшу міську канатну дорогу Європи — інноваційне транспортне рішення, яке має з’єднати райони, що роками залишалися “білими плямами” на мапі громадського транспорту.
Поки більшість учасників міжнародного конкурсу в Латвії ліпили реалістичних динозаврів, українець вирішив піти іншим шляхом. Полтавець Олексій Пода створив із піску гігантську композицію у стилі LEGO — і саме вона принесла йому перше місце на одному з найбільших фестивалів піщаної скульптури у країнах Балтії.
Міжнародний конкурс відбувся у латвійському місті Єлгава. Цьогоріч його тема була присвячена Юрському періоду. За словами Олексія Поди, він одразу припустив, що більшість митців робитимуть “класичних” динозаврів, тому захотів здивувати журі нестандартною ідеєю.
Його робота під назвою “Створення власного світу Юрського періоду” сягала понад трьох метрів заввишки. Скульптура поєднала динозаврів та естетику LEGO-конструктора — з великими “цеглинками”, чіткими геометричними формами та хлопчиком, який ніби будує свій власний світ.
“Хотілося зробити щось, що запам’ятається. Я подумав: усі робитимуть реалістичних динозаврів, а мені захотілося піти іншим шляхом”, — розповів митець.
Окремою деталлю композиції став образ хлопчика, створений за фотографіями сина скульптора. За задумом автора, це символ відбудови — крок за кроком, “по цеглинці”. “Я проводив паралель з Україною. Після війни ми все відбудуємо — так само, як цей хлопчик збирає свого динозавра”, — пояснив Олексій Пода.
Втім, створення піщаної скульптури виявилося справжнім технічним викликом. На відміну від звичних “живих” форм, LEGO-вежі вимагали ідеально рівних ліній та точних пропорцій. “Робити прямі поверхні з піску дуже складно. Тут потрібен досвід і точність, бо навіть невеликий перекіс може зіпсувати всю композицію”, — каже скульптор.
Додала труднощів і погода. Під час фестивалю почався дощ, тож роботу доводилося терміново накривати плівкою, аби вона не розсипалася.
Попри те, що піщані скульптури здаються крихкими й недовговічними, їх створення — складний багатоступеневий процес. Спочатку пісок ущільнюють у спеціальних формах, потім майстри поступово “вирізають” скульптуру зверху вниз. Після завершення окремі елементи закріплюють спеціальним клейовим розчином, який наносять спреєм.
“Коли вже почав працювати, нічого виправити не можна. Усе має бути продумано ще до старту”, — пояснює митець.
Для Олексія Поди ця перемога стала особливою. Минулого року на цьому ж фестивалі він посів друге місце, а тепер уперше здобув головну нагороду.
Конкуренція була серйозною: серед учасників був навіть легендарний латвійський скульптор Карліс Іле, якого вважають одним із найвідоміших майстрів цього жанру.
Фестиваль у Єлгаві проводять уже двадцятий рік поспіль. Щоліта сюди приїжджають митці з різних країн, а після завершення конкурсу скульптури залишаються у відкритому парку для відвідувачів.
Сам Олексій Пода вже вирушив на новий міжнародний проєкт — цього разу до Чехії, де працюватиме над скульптурою на релігійну тематику.
За фахом українець — архітектор і дизайнер інтер’єру, але вже понад десять років займається скульптурою. Він представляє Україну на міжнародних фестивалях піщаних, льодових та солом’яних скульптур, а у своїх роботах дедалі частіше говорить про війну та майбутню відбудову країни.
Мокасинова водяна змія (Agkistrodon piscivorus). Фото - Kristian Bell
Чорні мамби, кобри та крайти можуть незабаром з’явитися там, де їх раніше майже не зустрічали. Нове дослідження ВООЗ робить висновок: глобальне потепління буквально “переселяє” смертельно небезпечних змій ближче до людських осель.
Дослідження опублікували у журналі PLOS Neglected Tropical Diseases. Вчені проаналізували музейні архіви, наукові публікації, бази даних та навіть фото зі спеціальних платформ для спостереження за тваринами, щоб зрозуміти, як змінюватимуться ареали найнебезпечніших змій до 2050 та 2090 років.
За прогнозами, потепління змусить багато видів шукати нові місця для життя. Серед них — американські водяні мокасинові змії, азійські крайти, африканські чорношиї кобри, гадюки Південної Америки та Європи, а також одна з найнебезпечніших змій світу — чорна мамба.
Дослідники попереджають: частина цих видів може переселитися ближче до густонаселених районів, де раніше їх майже не було. А це означає більше випадкових зустрічей зі зміями — і більше укусів.
Щороку у світі фіксують приблизно 4 мільйони укусів змій. Найчастіше вони трапляються у тропічних країнах, особливо у Південній Азії.
Вчені зазначають, що особливо небезпечними можуть стати зміни в Індії. Там деякі смертельно отруйні види — зокрема гадюка Рассела, кобри та крайти — можуть переміститися з південних регіонів у густонаселену північ країни.
Схожа ситуація прогнозується і в Азії: крайти можуть покинути ліси М’янми та китайської провінції Юньнань і з’явитися ближче до великих міст.
Чорні мамби, за прогнозами, поступово змінюватимуть ареал із районів Кенії, Еритреї та Ефіопії у бік Нігерії, Сомалі та Південної Африки.
При цьому зміна клімату загрожує не лише людям, а й самим зміям. Деякі види можуть опинитися на межі зникнення через втрату лісів, боліт і луків, які перетворюються на ферми, міста або монокультурні плантації.
Особливо вразливими називають коралових змій Амазонії та деякі африканські види.
Автори дослідження наголошують: найбільший ризик загрожує бідним сільським районам, де люди часто працюють босоніж у полях, а медична допомога та сироватки від укусів знаходяться далеко.
Саме тому дослідження має допомогти країнам краще планувати запаси протиотрут і готувати медичні служби до нових ризиків.
Один із авторів роботи Девід Вільямс закликав людей уважніше ставитися до довкілля та змін у природі. За його словами, варто носити закрите взуття, користуватися ліхтарями у темряві, уважно дивитися під ноги й не намагатися чіпати змій при зустрічі.
“Найкраще — дати тварині можливість спокійно залишити територію”, — наголосив дослідник.
Як розповідало BitukMedia, австралійські медики закликають людей, яких укусила змія, не брати нападницю із собою в лікарню. Лікарі все рівно навряд чи зможуть визначити вид рептилії, а змія у погано пристосованому контейнері приносить величезні проблеми, пояснюють вони.
Україна домоглася створення нового природоохоронного району в Антарктиці — після трьох років складних міжнародних переговорів держави-учасниці Договору про Антарктику підтримали українську ініціативу. Новий спеціально охоронюваний район з’явиться у затоці Колінз неподалік станції “Академік Вернадський”.
Рішення ухвалили під час 48-ї Консультативної наради Сторін Договору про Антарктику, яка проходила в японській Хіросімі з 11 до 21 травня. Україну на переговорах представляв Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ).
Новий природоохоронний район охоплює п’ять окремих ділянок у затоці Колінз. Ця територія відома своїми моховими екосистемами, колоніями птахів, льодовиковими ландшафтами та багатим біорізноманіттям.
Метою української ініціативи є довгостроковий захист місцевої природи від наслідків зміни клімату та зростання туристичної активності.
Під час наради українська делегація також порушила питання незаконного ув’язнення українського морського біолога Леоніда Пшеничнова російською окупаційною владою у Криму. Заклик України підтримали всі Консультативні сторони Європи, а також Японія, Південна Корея, Австралія та Нова Зеландія.
Російська делегація заявила, що це нібито “внутрішня справа держави”, і закликала зосередитися на темах, які “об’єднують” антарктичну спільноту.
Ще однією темою стали суперечки щодо розширення складу Консультативних сторін Договору про Антарктику. Нині документ об’єднує 58 країн, але право голосу мають лише 29 держав, серед яких і Україна.
Цього року заявки на отримання статусу Консультативної сторони подали Канада, Туреччина та Білорусь. Україна підтримала Канаду і Туреччину, але виступила за відтермінування розгляду заявки Білорусі.
Втім, Індія несподівано заблокувала рішення, заявивши, що або статус мають отримати всі три країни, або жодна. Очільник НАНЦ Євген Дикий назвав таку тактику “захопленням заручників”.
“Ця практика нагадує тактики, які використовують терористичні режими”, — зазначив він.
Фото – НАНЦ
Також Росія та Китай вкотре заблокували пропозицію надати імператорському пінгвіну статус особливо охоронюваного виду. Це сталося попри те, що у квітні Міжнародний союз охорони природи офіційно визнав імператорських пінгвінів видом, що перебуває під загрозою зникнення через втрату морського льоду.
У НАНЦ наголошують: геополітичне протистояння сьогодні триває навіть в Антарктиці — і стосується не лише держав, а й майбутнього цілих видів тварин.
Як розповідало BitukMedia, в Антарктиці помітили рідкісного “кремового” морського котика.
Понад 1500 днів безперервної оборони під постійними штурмами, артилерійськими ударами та атаками дронів — саме за це 118-ма окрема механізована бригада потрапила до Книги рекордів України. Рекорд зафіксували за утримання району оборони біля села Мала Токмачка на Запоріжжі — одного з найдовше утримуваних рубежів сучасної російсько-української війни.
Про це повідомили в 118-й окремій механізованій бригаді.
Диплом, що засвідчує національний рекорд, командуванню 118-ї окремої механізованої бригади передав голова наглядової ради Книги рекордів України Олег Іваненко. Досягнення зафіксували в категорії “Військова стійкість та оборона”.
У повідомленні зазначається, що село Мала Токмачка стало одним із найдовше утримуваних рубежів у сучасній війні з Росією. Сили оборони України безперервно контролюють цей напрямок уже понад 1500 днів (більше 4-х років).
Увесь цей час українські військові тримають оборону в умовах постійного тиску: штурмів, артилерійського вогню, ударів авіації та атак дронів.
У бригаді наголошують: офіційна фіксація рекорду — це насамперед історичне свідчення стійкості українських захисників.
Фото – 118 окрема механізована бригада/ Facebook
“Насправді, національний рекорд — це лише констатація факту для історії. Справжня ж нагорода для наших титанів — кожен збережений метр української землі”, — йдеться у повідомленні.
Також військові подякували всім підрозділам і бійцям, які в різний час тримали та продовжують утримувати рубежі в районі Малої Токмачки.
Як розповідало BitukMedia, український піхотинець Сергій Криніцький із позивним “Сєронька” провів 346 днів на одній із найнебезпечніших позицій у Часовому Яру. За цей час він знищив 23 окупантів, ще шістьох узяли в полон. Тепер воїну присвоєно звання “Героя України”.
Він пережив війну, важку травму і втратив зір. Але тепер рудий кіт із Херсона на ім’я Андрійко став справжньою зіркою соцмереж і довів: для щасливого життя очі — не головне. Його історія розчулила тисячі українців після того, як кота прихистив блогер та інфлюенсер Ігор Донскіх.
Історія Андрійка почалася у Херсоні. Травмований і виснажений кіт приходив до магазину в пошуках їжі, де його помітили волонтери. Згодом тварину евакуювали до Києва у центр порятунку тварин “ЩасСпасу”.
Саме туди український інфлюенсер Ігор Донскіх приїхав у пошуках домашнього улюбленця. Каже: їхав зовсім до іншої тварини, але долю вирішила випадкова зустріч.
“Я побачив рудого котика, який грівся на сонці. Спочатку подумав, що він просто жмуриться. А потім зрозумів, що в нього немає очей”, — розповів Ігор в інтерв’ю для “Букв”. Коли чоловік взяв кота на руки, той притулився до нього — і цього вистачило, аби між ними виник зв’язок.
Нового улюбленця назвали Андрійком. За словами Ігоря, спочатку він хвилювався, чи впорається з відповідальністю, і навіть читав форуми про догляд за незрячими котами. Планував купувати спеціальні звукові іграшки та облаштовувати квартиру.
Але реальність виявилася зовсім іншою. “Йому знадобилося хвилин 30, щоб повністю “відсканувати” квартиру — швидше, ніж робот-пилосос”, — жартує блогер.
Кіт самостійно знайшов миски, туалет, кігтеточку, навчився застрибувати на диван і ліжко та швидко освоїв новий простір. Ігор каже, що іноді навіть забуває про те, що Андрійко незрячий.
Фото з особистого архіву Ігоря Донскіх/ “Букви”
Особливого лікування тварина не потребує. “Просто любити”, — так коротко описує догляд господар.
За словами Ігоря Донських, Андрійко поводиться як абсолютно звичайний кіт: грається іграшками, ганяє предмети під диван і постійно досліджує квартиру. Найголовніше — він довіряє людині.
“Я забрав його не з жалю. Для мене він дуже красивий і розумний кіт”, — каже Ігор, який називає себе петбатьком.
До речі, завдяки Ігорю в Андрійка є власний профіль в соцмережах.
Історія Андрійка стала ще одним нагадуванням про те, що тварини з інвалідністю можуть жити повноцінним життям, якщо є турбота, терпіння і домівка, де на них чекають.
Як розповідало BitukMedia, у Кропивницькому з’явився незвичний “співробітник” магазину — кіт Гоша. Вже понад рік пухнастий щодня приходить на роботу раніше за всіх. Його обов’язки — покращувати настрій працівникам та відвідувачам. Кажуть, добре справляється.
Члени Лондонського товариства Шерлока Холмса біля водоспаду Райхенбах, Швейцарія, 3 травня 2026 року. Фото - AP Photo/Niccolo Lupone, Pool
Понад 130 років тому письменник хотів назавжди позбутися свого найвідомішого героя. Але тепер тисячі шанувальників щороку їдуть у швейцарські Альпи, щоб відтворити сцену його “загибелі” буквально крок за кроком.
У Швейцарії прихильники Шерлок Холмс знову відтворили знамениту сцену сутички детектива з професором Моріарті біля Рейхенбахського водоспаду. Так фанати відзначили Міжнародний день Шерлока Холмса, присвячений дню народження письменника сера Артура Конан Дойл.
Святкування розпочалися ще 3 травня — саме цього дня, за сюжетом оповідання “Остання справа Холмса”, легендарний детектив нібито загинув у боротьбі зі своїм головним ворогом, професором Джеймсом Моріарті.
Учасники Лондонського товариства шанувальників Шерлока Холмса (Sherlock Holmes Society of London) приїхали до Швейцарії у вікторіанських плащах, мисливських капелюхах та старовинних костюмах. Вони подолали маршрут, описаний у творі, а фіналом стала театралізована реконструкція фатальної сутички біля водоспаду.
Саме Рейхенбахський водоспад став одним із найвідоміших місць у світовій детективній літературі після того, як письменник побував там у 1893 році. Тоді він серйозно втомився від популярності Холмса й хотів зосередитися на “серйознішій” історичній прозі. Тому в оповіданні він фактично “скинув” героя у прірву разом із Моріарті.
Реакція читачів виявилася настільки бурхливою, що люди масово скасовували передплату журналів, носили чорні жалобні пов’язки й навіть протестували через загибель детектива. Через десять років Конан Дойл змушений був “воскресити” Холмса в оповіданні “Порожній будинок”, пояснивши, що той інсценував власну смерть.
Один з учасників реконструкції, письменник Філіп Портер, який цього разу грав самого Холмса, назвав поїздку “справжнім паломництвом”. “Це дуже драматичне місце — шум води, скелі, атмосфера. Тут легко відчути себе частиною історії”, — розповів він.
А от Пітер Хоррокс, який виконував роль Моріарті, зізнався, що після кількох днів у костюмі лиходія повернутися до звичайного життя непросто. “Через деякий час ти буквально починаєш жити цим персонажем”, — каже він.
Святкування проходили не лише у Швейцарії. У музеї Шерлока Холмса (Sherlock Holmes Museum) на Бейкер-стріт у Лондоні також зібралися шанувальники детектива. Саме тут розташована легендарна адреса Бейкер Стріт, 221B — хоча під час написання книжок такого номера будинку насправді ще не існувало.
Музей, відкритий у 1990 році, нині приваблює туристів з усього світу скрипкою Холмса, його лабораторією, револьвером і десятками предметів, що відсилають до творів Конан Дойла.
За майже 40 років письменник створив чотири романи та 56 оповідань про знаменитого детектива. Саме ці історії заклали основу сучасного детективного жанру — з дедукцією, уважністю до деталей та логічним аналізом.
Образ Холмса досі активно живе в кіно й серіалах. Його грали Бенедикт Камбербетч, Роберт Дауні-молодший, Крістофер Лі та багато інших акторів. А цього року вийшов новий серіал-приквел “Молодий Шерлок”, створений Гаєм Річі.
Як розповідало BitukMedia, різдвяний вечір став днем народження одного з найвідоміших дитячих персонажів у світі. Рівно 100 років тому вперше з’явився Вінні-Пух — ведмедик, який не лише підкорив мільйони дітей, а й назавжди змінив долю цілого лісу в Англії.
Вікторія Струсь під час виконання рекорду. Фото - "Суспільне Луцьк"
18-річна лучанка Вікторія Струсь встановила національний рекорд України, виконавши 4831 бурпі за 18 годин. Екстремальне випробування на витривалість стало першим офіційно зафіксованим рекордом у такій категорії серед жінок.
Увесь цей час за станом спортсменки стежили медики, а підтримували її тренерка, рідні, друзі та глядачі. Найважчим, зізнається Вікторія, виявився нічний етап.
“Я дуже рада, що не здалася. Мені пропонували завершити після 13 годин і вже зафіксувати результат, але я вирішила йти до кінця”, — розповіла рекордсменка.
Керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова повідомила, що фіксацію результату проводили онлайн. За її словами, рекорди на витривалість є одними з найскладніших.
Вікторія працювала за чітким графіком: чотири хвилини виконання вправи та дві хвилини відпочинку. За кожен активний відрізок часу вона мала зробити щонайменше 35 бурпі.
Тренерка спортсменки Світлана Міскевич каже, що дівчина вже не вперше випробовує себе на межі можливостей. Раніше Вікторія подолала 70 км у горах за 16 годин, а також виконала норматив майстра спорту України з жиму штанги.
Бурпі – це комплексна вправа, яку включають до програм підготовки американських військових і професійних спортсменів. Вона поєднує присідання, планку, віджимання та стрибок, навантажуючи буквально всі м’язи тіла.
Під час рекордного марафону були й критичні моменти. Уночі спортсменка відчула сильну втому, а рівень цукру в крові почав падати. “Було дуже важко, але ми відновилися і продовжили далі. Навіть думки здатися не було”, — пригадує тренерка. За словами парамедикині Мирослави Довгань, попри колосальне навантаження, стан Вікторії залишався задовільним.
Мама рекордсменки Наталія Струсь каже, що донька з дитинства звикла доводити справи до кінця. “Вона завжди ставить собі мету і вперто до неї йде”, — говорить жінка.
Під час спортивного марафону також збирали кошти для Збройних сил України. У результаті вдалося зібрати понад 63 тис. гривень.
Як розповідало BitukMedia, харків’янин Сергій Прескорник встановив два нові рекорди України з бурпі.
У буковинському селі Мигове до Дня вишиванки влаштували незвичне благодійне дійство — тут представили величезний торт у формі традиційної української сорочки. Десерт із буковинським орнаментом важив понад 200 кг і офіційно став рекордом України.
Над солодким проєктом працювали заступник директора місцевого ліцею з виховної роботи Костянтин Фока та кондитерка Катерина Марчук із Берегомета. Як розповів організатор, ідею виношували давно, але реалізувати її вирішили саме зараз — як символ підтримки українських військових.
Над створенням торта команда кондитерів працювала чотири доби. Для десерту використали майже 1200 яєць та пів сотні літрів варення.
Торт присвятили захисникам України та односельчанці Інні Семиген, яка воює ще з 2014 року і пережила полон. “Хотілося створити не просто рекорд, а щось зі змістом — символ підтримки наших героїв”, — пояснив Костянтин Фока.
Гігантська “вишиванка” складалася з кількох коржів та кремових прошарків. Організатори кажуть, що тематичною була не лише зовнішня оздоба: всередині також зробили кольорові переходи, які нагадували візерунок справжньої сорочки.
Під час заходу у ліцеї відбулися благодійний ярмарок, концерт та лотерея. У результаті організаторам вдалося зібрати близько 125 тис. гривень на потреби Збройних сил України. Остаточна сума ще може зрости, адже частину торта продовжували продавати після завершення події.
Рекорд у категоріях “кондитерське мистецтво” та “благодійні заходи” зафіксували офіційно. Через війну представники Національного реєстру рекордів не змогли приїхати особисто, тому підтвердження оформлювали через місцевих уповноважених.
Організатори зізнаються: до останнього хвилювалися, чи вдасться реалізувати настільки масштабний задум. Але врешті все вдалося — і рекорд встановили, і гроші для військових зібрали.
Після презентації торта та встановлення рекорду учні ліцею, вчителі та жителі громади купували його шматочки за донати для 93-го батальйону 107-ї бригади тероборони. Гроші передадуть військовим. Наразі зібрали понад 100 тис. гривень.
Як розповідало BitukMedia, у Лондоні встановили солодкий рекорд Гіннеса. Тут приготували найдовший тірамісу у світі! Ви можете собі уявити десерт завдовжки майже пів кілометра?
У Центрі порятунку диких тварин Wild Animals Rescue Center розповіли про непросте лікування зіркового оленя Бориса, за якого останнім часом переживають тисячі людей у соцмережах. Як зізнаються волонтери, головна проблема не лише у важкому стані тварини, а й у тому, що Борис категорично ненавидить уколи.
“Варто йому лише побачити шприц — і починається справжня спецоперація з втечею”, — жартують рятувальники.
Раніше працівникам ще вдавалося підійти до оленя непомітно або відволікти його перед процедурами. Але тепер Борис добре розуміє, що означають медичні маніпуляції, і намагається уникати контакту.
Через це частину препаратів ветеринарам доводиться вводити дистанційно за допомогою спеціального обладнання. У центрі наголошують: це робиться не для того, щоб налякати тварину, а навпаки — щоб мінімізувати стрес і зробити лікування безпечнішим як для самого оленя, так і для людей.
За словами волонтерів, сильний стрес для великих диких тварин може бути не менш небезпечним, ніж сама хвороба.
На жаль, стан Бориса залишається тяжким. У нього серйозні проблеми з внутрішніми органами, тому лікування буде довгим і складним. Працівники центру кажуть, що їм ще не раз доведеться шукати “хитрощі” та правильний підхід, аби олень менше нервував під час процедур.
Після лікування Борис певний час поводиться насторожено й дивиться на людей із недовірою. Але волонтери пояснюють: навіть неприємні процедури необхідні, якщо вони дають тварині шанс одужати.
У Wild Animals Rescue Center додають, що робота з дикими тваринами — це не лише милі фото для соцмереж. Насправді це щоденна відповідальність, терпіння та постійний баланс між лікуванням, довірою і безпекою.
Нагадаємо, 14 травня оленю Борису, який двічі потрапив у ДТП, провели складну операцію під наркозом та ампутували ріг.
Наприкінці березня цього року Бориса збила автівка. Водійка втекла з місця аварії, але згодом її знайшли. Суд визнав жінку винною одразу в трьох адміністративних правопорушеннях і позбавив права керування транспортом на рік.
Як розповідало BitukMedia, сова, яку знайшли майже замурованою всередині бетонозмішувача, знову повернулася у дику природу. Цьому передували кілька місяців лікування та незвична операція з пересадки донорського пір’я.
Українська
العربية
简体中文
Nederlands
English
Français
Deutsch
Italiano
Português
Русский
Español
