Вівторок, 3 Червня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 2

Сорочка для Пташки: захисниця “Азовсталі” отримала унікальний дар від тернопільських майстринь (ВІДЕО)

0
Фото - Ірина Сампара/ Facebook

У Тернополі захисниці Катерині Поліщук, відомій як Пташка, подарували вишивану сорочку, створену за мотивами борщівської традиції. Над нею працювали майже два роки: 15 майстринь вишивали, а ще дві створювали прикраси. У кожному елементі — підтримка і вдячність за мужність Катерини.

Про це розповідає “Суспільне Тернопіль”.

Унікальну вишиванку передали 27 травня під час теплої зустрічі в Тернопільській бібліотеці-філії №4. Над її створенням працювали майстрині школи борщівської народної сорочки та творчого об’єднання “Берегиня”. Ініціаторкою проєкту стала вишивальниця Ірина Сампара.

“Катерина сама обрала орнамент. Я їй сказала, що поговорю з майстринями, ми разом будемо вишивати, але потрібно обрати орнамент. Катерина сказала: “я навіть не знаю, знаю, що є борщівська вишивка і все”. Я кажу: “Перегляньте в інтернеті фотографії борщівських сорочок”. Вона мені надіслала фото і сказала: “Я хочу саме таку”, — зазначила Ірина Сампара.

Проєкт отримав назву “Сорочка для Пташки”, і почався він з простої розмови. Молодий чоловік, знаючи, що Ірина — майстриня, звернувся з проханням: “Чи могли б ви вишити сорочку для моєї знайомої — Пташки з Азовсталі?” І це питання стало імпульсом для великої справи. “Я вже не змогла відмовити. Кажу: добре, ми поговоримо, обдумаємо, і я скажу”, — згадує Ірина.

Фото – Тернопільська міська бібліотека-філія #4 для дорослих “Етно-центр”

Робота над вишиванкою тривала майже два роки. Кожна нитка, кожен стібок — це не просто візерунок, а вдячність, захоплення й глибока повага до сили та незламності Катерини Поліщук. Борщівська вишивка, яку обрала Пташка, відома своєю глибокою символікою та складною технікою. Вона — маркер культурної пам’яті, що передається від покоління до покоління.

Катерина Поліщук — парамедикиня-доброволиця, учасниця оборони “Азовсталі”, кавалерка ордена “За мужність” III ступеня та почесна громадянка Тернополя. Її образ став символом сили духу українських жінок на війні.

Як розповідало BitukMedia, Василь Казимірко з села Нижнів на Івано-Франківщині у 2022 році захищав Маріуполь і потрапив у російський полон. Його звільнили через три роки – у лютому 2025 року. А 4 березня чоловік самостійно зняв банер зі своїм фото з Алеї зниклих безвісти.

На території Чорнобильського заповідника виявили нове гніздо чорного лелеки з трьома пташенятами

0
Фото - Sergey Domashevsky

У зоні відчуження на Київщині, неподалік села Кам’янка, науковці зафіксували гніздо рідкісного птаха — чорного лелеки. Зараз в ньому троє пташенят. Знахідка має особливе значення для збереження виду, адже чорний лелека — обережний та рідкісний птах.

Про це повідомили представники Чорнобильського Радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Знахідку зафіксував орнітолог Сергій Домашевський разом із фахівцями Опачицького природоохоронного науково-дослідного відділення. Гніздо розташоване в лісі, на висоті понад 3 метри, і в ньому чітко видно трьох пташенят.

Чорний лелека — один із найзагадковіших птахів української фауни. Він рідкісний, занесений до Червоної книги України, дуже чутливий до людської присутності й обирає для гніздування глухі та віддалені ділянки лісу. Саме тому зона відчуження стала важливою територією для відновлення його популяції.

“Кожне знайдене гніздо — це внесок у збереження виду. У майбутньому, коли пташенята підростуть, ми плануємо їх закільцювати. Це дозволить відстежувати міграційні маршрути, стан популяції та вести наукове спостереження”, — зазначають орнітологи заповідника.

Кільцювання не шкодить птахам, але дає змогу збирати важливі дані для досліджень: куди вони мігрують, скільки живуть, і як змінюється їхня чисельність з роками.

Фото з гнізда оприлюднив Сергій Домашевський — на ньому видно одне з пташенят у кроні дерева.

Фото – Sergey Domashevsky / Чорнобильський заповідник

Чорний лелека (Ciconia nigra) — великий перелітний птах родини лелекових, занесений до Червоної книги України. На відміну від свого більш відомого родича — білого лелеки, цей птах веде прихований спосіб життя й уникає людей.

В Україні чорний лелека трапляється у Поліссі, Карпатах, на півночі Лісостепу, зокрема у важкодоступних ділянках лісу, болотах і поблизу річок. Чорнобильська зона відчуження стала важливим прихистком для виду через відсутність людської активності.

Взагалі у Чорнобильському заповіднику регулярно фіксують появу рідкісних тварин та птахів. Територія, вільна від постійного людського впливу, перетворилась на унікальне природне середовище для збереження біорізноманіття.

Як розповідало BitukMedia, на Івано-Франківщині підглядають за справжнім дивом дикої природи — вже друге пташеня рудої чаплі з’явилося на світ у гнізді, за яким ведеться онлайн-спостереження. Обидва малюки — представники виду, занесеного до Червоної книги України.

Не бачили чверть століття: на Волині знайшли рідкісну червонокнижну орхідею

0
Фото - Ківерцівський національний природний парк "Цуманська пуща"

У Ківерцівському національному природному парку “Цуманська пуща” під час польового виїзду працівники знайшли локацію зростання рідкісної орхідеї – Зозулині сльози яйцеподібні.

Про це повідомили у пресслужбі парку.

“Це рослина сімейства Орхідних (Зозулинцевих) Orchidaceae, яка занесена до Червоної книги України, до додатку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES) зі статусом “Неоцінений”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначили у парку, цей вид орхідеї не бачили майже 25 років.

Фахівці парку нагадують, що всі види орхідей, які ростуть на території “Цуманської пущі”, занесені до Червоної книги України.

Також на цій ділянці було знайдено ще кілька видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України.

Як розповідало BitukMedia, Київська обласна рада затвердила пам’ятку природи “Різнобарвна” для охорони червонокнижної рослини – брандушки. Це перший на Київщині заповідний об’єкт для охорони цієї рідкісної рослини.

“За маму. За тата. За Третю штурмову!”: благодійна кампанія обʼєднала вже сотні українських закладів (ВІДЕО)

0
Зображення - Офіційний штабний фонд, який займається забезпеченням потреб Третьої Окремої Штурмової Бригади ЗСУ

З 1 травня в Україні офіційно стартувала комунікаційна кампанія “За маму. За тата. За Третю штурмову!”. Вона покликана об’єднати ресторани, кавʼярні, бари та їхніх гостей задля спільної мети — допомоги Третій окремій штурмовій бригаді, що тримає оборону на найгарячіших ділянках фронту.

Кампанію реалізує фонд “Підтримай Третю штурмову”, який регулярно забезпечує бригаду необхідною технікою, зокрема дронами, автівками, засобами зв’язку та РЕБами.

Як це працює? Механіка — проста й ефективна: заклади додають до меню спеціальну картопляну позицію з позначкою “А на третє — картопля для Третьої”, а частину або весь прибуток від її продажу передають на потреби бригади.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Підтримай Третю штурмову (@ab3.support)

“Ми знаємо, що ресторани вже й так регулярно допомагають фронту. Але цього разу ми захотіли створити щось спільне — без конкуренції, лише з єдністю заради перемоги”, — розповідають організатори з фонду.

На сьогодні до ініціативи вже долучилися понад 260 закладів у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Івано-Франківську та інших містах. І кампанія лишається відкритою до нових учасників — незалежно від формату чи локації.

Учасники інціативи отримують: фірмову наліпку “Трійка рекомендує” — знак довіри від бригади, інформаційну підтримку у соцмережах і на сайті кампанії, участь у поп-апах, тематичних подіях, колабораціях з брендами.

Зображення – Третя Штурмова

Це — приклад того, як відповідальний бізнес і креативні команди можуть працювати разом, щоби підтримувати тих, хто захищає Україну щодня.

Зареєструватись та знайти актуальний перелік учасників, де можна “їсти картоплю за донат” можна на офіційному сайті кампанії.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Підтримай Третю штурмову (@ab3.support)

Підтримати бригаду можна не лише замовивши страву. Донатити напряму можна за посиланням на Монобанку.

Бо “наша мета — підсилити бійців, які щодня тримають фронт. І навіть тарілка картоплі може наблизити перемогу”.

Як розповідало BitukMedia, “Укрпошта” випустила поштовий набір, присвячений Третій штурмовій.

Великий несподіваний гість: морський слон заблукав у житловому районі (ВІДЕО)

0
Фото - Cape of Good Hope SPCA/ Facebook

У Південній Африці дикий морський слон вирішив завітати в передмістя Кейптауна. Місцеві мешканці були вражені, коли велетенська тварина несподівано з’явилася просто посеред вулиці. Тепер фахівці проводять цілу рятувальну операцію з повернення морського мешканця назад до океану.

Про це розповідає портал UPI.

У передмісті Ґордонс-Бей неподалік Кейптауна (ПАР) на вулиці з’явився незвичайний перехожий — молодий самець морського слона. Відео й фото з несподіваним гостем швидко розлетілися соцмережами. На кадрах видно, як велика тварина неквапом пересувається вулицями, а потім зручно вмощується біля автомобіля місцевої служби захисту тварин SPCA.

“У Ґордонс-Беї діє скоординований план порятунку, щоб безпечно повернути молодого морського слона до його дому в океані”, — повідомила організація Cape of Good Hope SPCA на своїх сторінках.

За словами рятувальників, тварина поводиться спокійно, ситуація контрольована. Сподівання покладають на ветеринара, який може безпечно приспати морського ссавця для подальшого транспортування.

На фото видно, як морський слон зручно притулився до капота службової машини, викликаючи одночасно захоплення та співчуття в очевидців.

Як розповідало BitukMedia, морський слон, якого прозвали Емерсоном, майже рік жив у канадському місті Вікторія. Але зоологи вирішили, що тварині буде краще подалі від людей. Його покинули на безлюдному пляжі, однак морський слон проплив понад 200 км і повернувся.

“Дій, сестро!” по-бразильськи: монахиня-бітбоксерка підкорила мережу (ВІДЕО)

0

Бразильська монахиня Сестра Марізель вразила глядачів і соцмережі, виконавши несподіваний бітбокс у прямому ефірі католицького телешоу. Її виступ уже порівнюють із культовою сценою з фільму “Дій, сестро!”.

Про це пише видання Metro.

Під час телевізійної програми на католицькому португаломовному каналі Pai Eterno в Бразилії дві монахині та священник мали звичайну розмову про покликання і щоденну місію. Усе йшло звично — до моменту, коли одна з сестер, Сестра Марізель, не взяла мікрофон й не почала… бітбоксити.

Поки Сестра Марізель демонструвала свої вокально-ритмічні здібності, її колега-монахиня та священник підхопили ритм і почали відтанцьовувати кікстеп у такт. Згодом ведуча шоу, не приховуючи усмішки, відступила убік, щоб дати тріо простір в ефірі.

Усі троє були в характерному церковному вбранні: монахині — в блакитних спідницях, білих кардиганах і білих хустках, із великими золотими хрестами на грудях, а священник — у класичному чорному костюмі з білим комірцем. Атмосфера в студії була теплою, веселою та невимушеною.

Короткий відеофрагмент із цього ефіру миттєво поширився соцмережами та ЗМІ по всьому світу. Про несподівану “бітбокс-молитву” Сестри Марізель розповіли такі великі медіа, як американський NBC News і турецький телеканал TRT World. У мережі глядачі одразу провели паралелі з легендарним фільмом “Дій, сестро!” (1992), в якому Вупі Ґолдберґ в образі монахині пожвавлює монастирський хор.

Як розповідало BitukMedia, 15-річна морська левиця Ронан з Каліфорнії знову вразила вчених: попри роки перерви, вона впевнено рухає головою в такт музиці — і навіть краща за людей у збереженні ритму. Її талант руйнує давні уявлення про винятковість музичних здібностей людини.

10 метрів витонченого мистецтва: зареєстрували рекорд України з найбільшої витинанки

0
Фото - КМДА

У Музеї історії міста Києва зафіксовано новий рекорд України — найбільшу витинанку, створену у стилі традиційної української вишивки. Її авторка — знана майстриня Тетяна Кузьмич (Кашуба), а сам артоб’єкт став центральним експонатом виставки “Червоне — то любов”, яка триває в музеї.

Про це повідомив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.

Довжина витинанки — 10 метрів. Вона виконана у червоному кольорі, що символізує любов, силу, кров і життя, та прикрашена автентичними українськими орнаментами, впізнаваними по всій Україні.

“Ця рекордна витинанка – символічний артоб’єкт, маніфест нашої незламності. Вона демонструє, як творчість, заснована на традиціях, може надихати, об’єднувати й додавати сил у часи випробувань. А сьогодні, як ніколи, важливо нагадувати світу про глибину й витонченість української культури”, – зазначив Валентин Мондриївський під час церемонії фіксації рекорду.

Майстриня Тетяна Кузьмич (Кашуба) стала володаркою рекорду України за найбільшу витинанку, створену у техніці “Паперової вишиванки”

Мистецький проєкт має на меті не лише зберегти й популяризувати українське народне мистецтво, а й показати його роль як важливого елементу національної ідентичності та спротиву. У складні часи саме культура здатна стати опорою — вона не дає нам забути, ким ми є, і за що боремось.

Виставка “Червоне — то любов” відкрита до відвідування у Музеї історії Києва. Рекордна витинанка вже стала популярною фотозоною та символом культурного опору.

Витинанка — це традиційне українське декоративне мистецтво вирізання орнаментів і сюжетних композицій з паперу. Назва походить від слова “витинати”, тобто “вирізати”.

Витинанки з’явилися в Україні ще в XIX столітті й були особливо популярними на Поліссі, Поділлі та в Центральній Україні. Їх використовували для оздоблення хат: чіпляли на вікна, печі, стіни, полиці.

Кожна витинанка несла в собі глибокий символічний зміст. Наприклад, дерево життя, птахи — це образи гармонії, родючості та духовного зв’язку з природою.

Сьогодні витинанка відроджується як елемент сучасного мистецтва та національної ідентичності. Вона використовується не тільки в інтер’єрах, а й у моді, дизайні, книжковій ілюстрації, артінсталяціях і навіть на поштових марках.

Отже, витинанка — це не просто прикраса, а форма візуального фольклору, що зберігає культурну пам’ять народу через просту, але вишукану мову паперу і ножиць.

Як розповідало BitukMedia, До Дня вишиванки в київському кінотеатрі “Жовтень” презентували унікальну вишиту сорочку під назвою “Оберіг”. Вона втілює сучасний символ боротьби — українську землю, розриту окопами.

“Сіль землі”: Укрпошта випустила благодійну марку на честь українських піхотинців

0
Фото - Укрпошта

27 травня пройшло спецпогашення нової благодійної марки “Сіль землі” від “Укрпошти”. Художник Андрій Єрмоленко зобразив на марці українського військового, який берцями топче двоголового орла — символ імперської агресії. Новий поштовий випуск увічнює подвиги воїнів-піхотинців. 

Про це повідомляється на Facebook-сторінці поштового оператора. 

“Але ця марка важлива не лише тим, що візуалізує наше спільне прагнення до перемоги та вшановує тих, хто щодня утримує позиції, відбиває атаки й звільняє українські землі. Вона важлива й тим, що допоможе знову посміхатися тим, хто був поранений під час бойових дій”, – написав у Telegram гендиректор “Укрпошти” Ігор Смілянський.

Справа в тому, що 8 грн з кожної марки “Укрпошта” спрямує на реконструкцію облич українських захисників із мінно-вибуховими травмами. Такі поранення вважаються одними з найскладніших і потребують висококваліфікованого хірургічного втручання. Збір відбувається у співпраці з благодійним фондом YANKO.

Автор випуску — відомий український художник Андрій Єрмоленко, чия попередня робота “Вони вистояли! Не витримав бетон!” (2020) стала символом стійкості кіборгів — захисників Донецького аеропорту. Цього разу — це нова візуальна присвята воїнам.

“На честь піхотинців, чиї кроки вічно пам’ятатиме українська земля. На честь піхотинців, які щодня дивляться у вічі смерті, щоб інші могли жити”, – йдеться у дописі “Укрпошти”.

Тираж марки — 150 тис. примірників. Придбати марку вже можна на сайті postmark.ukrposhta.ua, у відділеннях Укрпошти та у філателістичних магазинах.

Як розповідало BitukMedia, 22 травня в продаж надійшов новий поштовий набір від “Укрпошти” під назвою “Героїчні професії. Місія: правда”. Це символічна подяка воєнним журналістам, які щодня ризикують життям, фіксуючи правду про російсько-українську війну.

Кохання сильніше за смерть: в Україні народився хлопчик, зачатий після загибелі тата-Героя

0
Фото - з відкритих джерел

Вперше в історії Рівненського обласного перинатального центру на світ з’явилася дитина, зачаття якої відбулося після смерті батька. Малюк Юрчик народився 20 травня 2025 року — рівно за рік після того, як його батько, військовий Юрій, загинув, захищаючи Україну.

Про це Центр розповів на своїй сторінці у Facebook.

Ця історія — не з кіно. Вона реальна, глибока і сповнена любові, що не вмирає. Історія Наталії та Юрія почалася ще за життя: попри труднощі зі здоров’ям, чоловік заздалегідь здав біологічний матеріал на зберігання в центрі репродукції “Благодар”. Подружжя мало надію на спільне батьківство, на продовження життя.

“Ми з чоловіком йшли до цієї вагітності понад рік. Боролися, здавали аналізи, поїхали в центр “Благодар”. Він здав біологічний матеріал – сказали через три дні прийти, скажуть результати. Це був березень. А він в березні вже поїхав на “нуль”. Все нормально було, поки той травень не прийшов”, – ділиться Наталія Гордійчук.

Коли 21 травня 2024 року Юрій загинув на фронті, Наталя зважилася на надзвичайно сміливий і глибоко особистий крок — подарувати життя їхньому спільному сину. А разом з тим – зберегти частинку Юрія поруч із собою. Жінка пройшла процедуру екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) із використанням замороженого біоматеріалу чоловіка.

44-річний Юрій Гордійчук служив на посаді стрільця у Національній гвардії України та загинув під час виконання бойового завдання у районі села Сокіл у Покровському районі Донеччини.

Юрій Гордійчук став батьком посмертно. Фото – Городоцька сільська рада

Медикиперепитували, чи дійсно Наталя готова до цього кроку, але жінка пригадала слова чоловіка: “Ти в мене сильна, ти справишся”.

За кілька місяців Наталі повідомили, що вона вагітна. “Як я плакала. Зразу поїхала до Юри на могилку, йому розказала”, – згадує вона мить, коли отримала радісну звістку.

Через рік після його загибелі, 20 травня 2025 року, Наталя народила сина — Юрчика. Хлопчик отримав ім’я на честь тата, і, кажуть, неймовірно схожий на нього — зовнішністю та поглядом.

“Це непроста історія та непростий клінічний випадок для лікарів. Бажання Юрія мати дитину було надто сильним. Тоді ми запропонували заморозити його біологічний матеріал. На етапі, коли ми чекали протоколу ЕКЗ і проводили обстеження, ми отримали сумну звістку. Це не зупинило Наталію, бо вона дала обіцянку своєму чоловікові, що він буде мати дитину. Насправді, герої не вмирають”, – каже лікарка акушерка-гінекологиня Ірина Царук.

У репродуктивному центрі зазначили, що це перший випадок запліднення із використанням біоматеріалу загиблого військовослужбовця у їхній практиці. Медики називають це не інакше, як дивом — історією “про про любов, яка сильніша за смерть, про материнство, натхненне пам’яттю, про життя, що народжується всупереч усьому”.

Юрчик — не лише символ пам’яті про Героя, а й надія, що кожна втрата може нести у собі новий початок. “Життя продовжується. І навіть після найгірших втрат — воно здатне починатися знову”, пишуть лікарі Центру, які пишаються тим, що стали частиною цієї унікальної історії.

Як розповідало BitukMedia, з лікарні виписали перших в Україні двійнят, які народилися завдяки державній програмі допоміжних репродуктивних технологій. Малюки Матвій та Юстина зʼявились на світ у Львівському обласному клінічному перинатальному центрі.

Розміром із кота: рідкісного пацюка зафільмували вперше за 30 років (ВІДЕО)

0
Цей відеозапис, на якому видно пацюка, що біжить по колоді над струмком, є першим доказом існування виду. Фото - František Vejmělka/Biology Centre CAS

Наукова сенсація в Папуа-Новій Гвінеї: чеський зоолог уперше за кілька десятиліть зафільмував одного з найрідкісніших гризунів планети — субальпійського волохатого пацюка Mallomys istapantap. Раніше науковці знали про існування цього велета лише завдяки поодиноким музейним зразкам.

Про це розповідає New Atlas.

Неймовірне відкриття сталося в горах Нової Гвінеї. Вперше за 30 років в об’єктив камери потрапив рідкісний субальпійський пацюк Mallomys istapantap. Цей гігантський гризун, про якого досі було відомо лише з кількох музейних зразків, з’явився на відео, знятому чеським біологом Франтішеком Веймелкою під час шестимісячної експедиції до малодоступних лісистих хребтів Папуа — Нової Гвінеї. “Вражає, що така велика й незвична тварина залишалася майже повністю невивченою”, — коментує відкриття дослідник.

Mallomys istapantap вражає своїми розмірами: довжина тіла разом із хвостом може сягати 85 см, а вага — до 2 кг. Це в 4–5 разів більше, ніж у звичайного пацюка, і зіставно з домашніми котами. Незважаючи на габарити, тварина харчується винятково рослинною їжею, що є рідкісною рисою для таких великих гризунів.

Середовище існування цього виду — високогірні альпійські луки, розташовані на висоті понад 3200 метрів над рівнем моря. Ймовірно, жорстка конкуренція за їжу на таких висотах спонукала пацюка зайняти вузьку екологічну нішу.

Цей мертвий волохатий пацюк дозволив вченим провести великий відбір зразків тканин для його вивчення. Фото – František Vejmělka/Biology Centre CAS

Чому пацюка так важко знайти? Цей нічний гризун майстерно уникає уваги. Вдень він ховається в норах або на деревах, що, разом з важкодоступністю його середовища, робить виявлення тварини надзвичайно складним. За останні десятиліття лише один відомий науці екземпляр знайшли мертвим — його загризла собака місцевого мисливця. Цей випадок дав змогу вченим вперше дослідити ДНК та анатомію тварини, але залишив багато відкритих запитань.

Mallomys istapantap є частиною унікальної фауни Нової Гвінеї, одного з біорізноманітніших регіонів планети. Виявлення та документування живого представника цього виду відкриває нові можливості для дослідження еволюції та адаптації гризунів до екстремальних умов.

Окрім того, це відкриття підкреслює важливість досліджень у маловивчених районах та нагадує, що природа зберігає ще чимало таємниць — навіть серед тварин, які здавалися давно втраченими для науки.

Як розповідало BitukMedia, вченим з Техаського університету в Ель-Пасо (США) вперше вдалося сфотографувати багадаїса жовтоголового (Prionops alberti). Цього птаха Американське відомство з охорони пернатих включило до списку “втрачених”, бо її ніхто не бачив вже два десятиліття.

Поцілунки під підозрою: вчені знайшли зв’язок між мікробами з рота та депресією

0
Зображення - Depositphotos

Дослідники з кількох країн дійшли висновку, що симптоми депресії та тривожності можуть передаватися від одного партнера до іншого… через рот. Точніше — через обмін бактеріями під час поцілунків. Така передача пов’язана зі змінами в оральному мікробіомі, які, виявляється, можуть впливати на психічне здоров’я.

Про це розповідає New Atlas.

Парам, які звикли демонструвати свою любов пристрасними поцілунками, можливо, варто зважити на нові наукові дані. Як з’ясували дослідники з Ірану, Індії, Італії та Великої Британії, тривожність і депресію можна передати партнеру через обмін бактеріями в роті, зокрема під час поцілунків.

Міжнародна команда вчених проаналізувала дані 268 пар, які нещодавно одружилися й жили разом не більше шести місяців. Одним із партнерів у кожній парі була людина з діагностованим безсонням, депресією та тривожністю, інший — здоровим контрольним учасником. Впродовж 180 днів дослідники відстежували склад орального мікробіому обох партнерів, а також рівень кортизолу в слині — гормону стресу.

Через пів року здорові учасники почали демонструвати ознаки, подібні до своїх партнерів: погіршення якості сну, підвищений рівень тривожності та депресії, зростання рівня кортизолу. Причому жінки виявилися більш уразливими до змін. Водночас мікрофлора їхньої ротової порожнини стала більш подібною до мікрофлори партнера з розладами.

Це, на думку вчених, свідчить про передачу орального мікробіому, яка потенційно може змінювати психічний стан людини. “Ми виявили, що зміни в складі бактерій у роті пов’язані з погіршенням сну, підвищенням рівня кортизолу та симптомами депресії й тривожності”, — зазначають автори дослідження.

До цього часу вплив мікробіому здебільшого вивчали в контексті кишківника. Та нині вчені дедалі частіше звертають увагу на мікробіом ротової порожнини, адже його порушення також пов’язують з аутизмом, деменцією, хворобою Паркінсона, шизофренією, тривожними та депресивними розладами.

Результати дослідження свідчать, що тісний фізичний контакт може призводити до бактеріальної синхронізації, яка, своєю чергою, впливає на фізіологічні та психічні реакції партнерів. Це відкриває перспективи для більш цілісного й персоналізованого підходу до лікування ментальних розладів.

Попри новаторські висновки, дослідження має кілька обмежень:оцінка психічного стану базувалась на самозвітах, а не клінічних діагнозах; аналізувався лише ранковий рівень кортизолу; спільні побутові звички, включно з харчуванням, не контролювались; бактеріальні зразки брали лише з мигдаликів та глотки, не охоплюючи всю порожнину рота.

Дослідники підкреслюють, що зв’язок між поцілунками та передачею тривожності ще потребує подальшого вивчення: “Це асоціативне дослідження, і потрібно довести причинність. Але якщо вона підтвердиться — наслідки будуть вагомими для сучасної науки”.

Вчені підкреслюють: це не означає, що тепер потрібно уникати близькості чи поцілунків. Але нові дані відкривають нові двері в розумінні того, як сильно мікробіом впливає на психіку, і як пари справді “ділять” не лише побут, а й біохімію.

Як розповідало BitukMedia, у США з’явилася програма, яка розпізнає депресію. Вона аналізує вираз обличчя і використовує для цього фотографії зі смартфона. Mood Capture може допомогти з ранньою діагностикою розладів психіки. Розробники вважають, що технологія стане загальнодоступною упродовж п’яти років.

На небі — три сонця! Українські полярники зняли унікальне гало біля Вернадського

0
Фото - скрін НАНЦ

Небо над українською антарктичною станцією “Академік Вернадський” прикрасило дивовижне світлове явище. Полярникам вдалося зафільмувати рідкісні оптичні ефекти — два несправжні сонця та повне паргелічне коло, яке виникає завдяки сонячним променям і крижаним кристалам у повітрі.

Про це розповідають на сторінці НАНЦ у Facebook.

Українські дослідники, які нині працюють на антарктичній станції “Академік Вернадський”, стали авторами рідкісного метеорологічного відео. Над крижаним ландшафтом Антарктиди з’явилися одразу три “сонця” — центральне світило та два паргелії обабіч нього. Ба більше — у кадр потрапило і повне паргелічне коло — світлова смуга, що охоплює усе небо паралельно горизонту.

Ці атмосферні явища належать до сімейства гало — оптичного ефекту, який виникає, коли сонячне світло заломлюється й відбивається у крижаних кристалах. Такі кристали зазвичай утворюються у високих перистих хмарах або зависають у повітрі як алмазний пил.

“Неначе на небі лежить обручка з камінчиками,” – поділились враженням учасники експедиції. Адже паргелічне коло справді нагадує світлий обруч, що проходить через усі точки світіння — від справжнього сонця до його оптичних “двійників”.

Перед тим, як почали знімати, полярники також побачили 22-градусне сонячне гало, але воно зникло швидше, ніж встигли дістати камеру.

Унікальність повного паргелічного кола полягає в дуже складному механізмі його формування — світло не просто заломлюється, а іноді проходить до п’яти заломлень усередині кристала. Саме ця складність робить такі явища надзвичайно рідкісними — навіть для полярних широт.

До слова, найбільш поширені форми гало — кругові ореоли навколо сонця чи місяця, іноді — світлові стовпиа бо зенітні дуги. Проте справжні оптичні “перлини” — такі як повне паргелічне коло чи подвійні паргелії на відстані 44 градусів — зустрічаються надзвичайно рідко.

Відео унікального явища зняв учасник експедиції Сергій Якущенко, і тепер ми всі можемо подивитися, як сонце “малює” на небі химерні візерунки разом із кристалами льоду.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники показали “небесні гребінці” над “Вернадським”. Йдеться про особливе явище – хмари, які формою нагадують гребінці або морські хвилі.

Рожеве золото й міфічні герої: легендарна шабля Наполеона знайшла нового власника

0
Фото - Drouot / Giquello

В Парижі за €4,7 млн було продано шаблю імператора Франції Наполеона I Бонапарта. Спочатку лот оцінили в суму від 700 тис. до 1 млн євро, що робить його одним із “найцінніших наполеонівських артефактів, які колись були продані з торгів”.

Про це повідомляє Le Figaro з посиланням на аукціонний майданчик Hôtel Drouot.

Аукціонний дім Giquello, який організував продаж у Drouot, назвав цю зброю “шедевром з бездоганною історією походження”.

Продана шабля була особистою зброєю Наполеона. Бонапарт замовив зброю 1803 року у директора Версальської мануфактури Ніколя Ноеля Буте. Ставши імператором, Наполеон I зберігав шаблю майже до кінця свого правління, після чого подарував її останньому маршалу Імперії Еммануелю де Груші. Предмет зберігався у родині нащадків воєначальника.

Шабля виконана в турецькому стилі, повністю із рожевого золота. Рукоятку прикрашають рельєфні зображення міфічних персонажів.

 

 
 
 
 
 
Voir cette publication sur Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Une publication partagée par giquello – Maison de ventes aux enchères (@_giquello_)

“Сума впритул наблизилася до світового рекорду €4,8 млн, встановленого в 2007 році його шаблею з битви при Маренго”, – додали представники Hôtel Drouot.

Речі Наполеона Бонапарта часто опиняються на торгах у Франції. Так у березні на аукціоні продали примірник Цивільного кодексу Франції від 1799 року, що належав імператору. Його підсумкова вартість становила 395 тис. євро. А у липні минулого року з молотка пішли два пістолі Наполеона. Їх придбали за 1,69 млн євро. Цю зброю державний діяч планував використати, щоб вкоротити собі віку після зречення від влади. Зараз це – національний скарб Франції

Також у 2023 році бікорн (це тип головного убору, який мав дві підняті гострі частини з боків, через що нагадував два роги, – ред.) Наполеона був проданий за 1,932 млн євро, встановивши новий рекорд для такого типу предметів. Цей капелюх, один із приблизно 120, які імператор носив протягом свого правління, був частиною колекції Жан-Луї Нуазьє. Він збирав наполеонівські реліквії понад пів століття.

Крім того, в червні цього року очікується аукціон 110 рідкісних наполеонівських артефактів з приватної колекції П’єра-Жана Шаленсона, відомого французького антиквара та ентузіаста Наполеона. Серед лотів — трон імператора, бікорн, який він носив під час битви при Асперн-Есслінгу, похідне ліжко та золота печатка, втрачена при Ватерлоо. Аукціон організовує Sotheby’s, і очікується, що колекція принесе близько 6 млн євро.

Ці продажі свідчать про незгасаючий інтерес до постаті Наполеона Бонапарта та його спадщини, а також про значну цінність пов’язаних з ним артефактів на світовому аукціонному ринку.

Як розповідало BitukMedia, у Чикаго на аукціоні виставили 144 історичні артефакти, пов’язані з 16-м президентом США Авраамом Лінкольном. Серед них – закривавлені шкіряні рукавички, що були в кишені політика в ніч його вбивства. Лоти пішли з молотка заради погашення 8-мільйонного боргу, який тягнувся за фондом майже два десятиліття.

105-річний атлет виграв чотири золоті медалі на Всесвітніх іграх майстрів

0
Фото - I-HWA CHENG/AFP via Getty

105-річний Саванг Джанпрам довів, що вік — не перешкода для перемог. На Всесвітніх іграх майстрів на Тайвані він здобув чотири золоті медалі, змагаючись у віковій категорії 100+. В його активі — вже 60 нагород на цих змаганнях. І все це — завдяки дисципліні, щоденним пробіжкам і прикладові доньки.

Про це розповідає People.

Ніщо — навіть час — не стало на заваді Савангу Джанпраму. 105-річний спортсмен із Таїланду виборов одразу чотири золоті медалі на Всесвітніх іграх майстрів, які тривають у Тайбеї (Тайвань) з 17 до 30 травня 2025 року.

Найстарший учасник змагань, Джанпрам виступав у віковій категорії 100+, де він був єдиним конкурентом. Для перемоги чоловікові було достатньо лише фінішувати — і він це зробив. В його активі — “золото” в чотирьох дисциплінах: бігу на 100 метрів, метанні списа, диска та штовханні ядра. Останню медаль він отримав 22 травня — і святкував перемогу разом із 73-річною донькою, Сіріпан, яка на цих змаганнях також здобула три нагороди.

Фото –  I-HWA CHENG/AFP via Getty

“Я пишаюся тим, що батько приніс нашій родині таку честь”, — поділилася з журналістами Сіріпан.

Всесвітні ігри майстрів — це міжнародні мультиспортивні змагання для спортсменів віком від 30 років. Їх проводять раз на чотири роки за принципом Олімпійських ігор, але з поділом за віковими категоріями. Мета — підтримка здорового способу життя та популяризація активності серед людей середнього й старшого віку.

Примітно, що Джанпрам почав активно займатися спортом лише після 80-ти. До цього він працював директором початкової школи. Каже, поштовхом до змін стало те, що він бачив, як його однолітки ставали прикутими до ліжка через хвороби.

“Після 80-ти він почав тренуватися разом із донькою Сіріпан, яка займається легкою атлетикою, і вже після 90 років узяв участь у своїх перших змаганнях”, — повідомляють на сайті Всесвітніх ігор.

Сьогодні Саванг щодня гуляє пішки, тричі-чотири рази на тиждень бігає разом із донькою, рано лягає спати і рано прокидається. Він переконаний: основа довголіття — режим і рух.

“Якщо добре їсти, висипатися — настрій буде гарний, життя – впорядкованим, і здоров’я покращиться саме собою”, — каже Джанпрам. І додає: людям похилого віку вкрай важливо виходити з дому. “Це корисно для здоров’я, і це допомагає знайомитися з новими людьми.”

У 2025 році Ігри в Тайбеї зібрали майже 26 тис. спортсменів зі 107 країн. Джанпрам не виключає, що візьме участь і у наступних Іграх, які відбудуться у 2027 році в Японії — все залежатиме від стану його здоров’я.

Поки ж він продовжує свої щоденні прогулянки — чи то біля дому, чи до магазину з донькою. “Я дуже пишаюся татом. Він сильний, і люди захоплюються ним скрізь, куди б ми не йшли”, — з усмішкою розповідає Сіріпан.

Фото – I-HWA CHENG/AFP via Getty 

Як розповідало BitukMedia, у США 100-річна мешканка штату Кентуккі вирішила знову вийти на роботу. Жінка занудьгувала на пенсії без спілкування. “Я так втомилася від себе”, – каже Джоклета Вілсон.

Два коти, десять країн і тисячі доларів: пара з Чикаго подорожує світом з улюбленцями

0
Фото - соцмережі

Британські блакитні коти Луї та Тодд стали справжніми мандрівниками: за два роки вони відвідали 10 країн світу. Їхній господар, 27-річний Лазар Йоксімович, витратив на авіаперельоти та ветеринарні документи понад $23 тис. Власник зізнається, що вже не уявляє мандрівок без хвостиків — каже, що його коти обожнюють подорожувати.

Про це розповідає New York Post.

Американець Лазар Йоксімович, контент-креатор із Чикаго, вирішив не розлучатися зі своїми котами навіть під час далеких мандрівок. З 2023 року разом зі своєю дружиною — студенткою медичного факультету Кетлін Ченг — він подорожує світом, не забуваючи про двох пухнастих супутників: британських короткошерстих Луї та Тодда.

Пара вже побувала з улюбленцями в десяти країнах, серед яких — Франція, Іспанія, Нідерланди, Угорщина, Мексика, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Румунія, Канада. За два роки подорожей Лазар витратив понад $23 тис. на квитки для тварин, ветеринарні довідки та спеціальні дозволи на вивезення.

“Я завжди любив подорожувати і не хотів залишати котів удома. Коли ми тільки взяли Луї та Тодда, я почав поступово знайомити їх з гучними звуками міста. Ми ходили до парків, торговельних центрів — усе, аби вони звикли до шуму”, — розповідає Йоксімович.

Першим у серпні 2023 року до пари приєднався Луї, а вже у вересні — Тодд. Обох котів почали адаптувати до активного життя майже одразу: вже через тиждень після появи вдома вони гуляли вулицями Чикаго.

Першою великою мандрівкою стала поїздка до Торонто (Канада), а вже у квітні 2024 року коти перетнули океан і опинилися у Мехіко. За словами Лазара, переліт тривав чотири години і пройшов без проблем.

“У Мехіко їм було спокійніше, ніж у Чикаго. Вони швидко адаптувалися. Секрет — у поступовому знайомстві з шумом і зміною обстановки”, — каже господар.

Після Мексики розпочалася європейська епопея: коти побували у Франції, Іспанії, Нідерландах, Угорщині, Чорногорії, Сербії, Румунії та Хорватії. Особливо їм сподобалися вузькі вулички Парижа та канали Амстердама.

“У Парижі їм подобались мости — видно було всю околицю, і це їх захоплювало. В Амстердамі вони з задоволенням вдихали повітря біля каналів і спостерігали за човнами”, — ділиться враженнями мандрівник.

Перевезення котів обходиться недешево: авіаквиток для кожного — близько $150 в один бік. У середньому одна поїздка з двома котами обходиться парі на $600 більше. Деякі країни також вимагають довідки про вакцинацію проти сказу та медичні сертифікати, що можуть коштувати до $500 і діють лише для однієї подорожі.

Не всі авіакомпанії дозволяють випускати тварин із переносок, що особливо дратує Луї — він не любить бути замкненим. “Ми намагаємося щодня виводити його на прогулянки, щоб він менше нервував. Але польоти в переносці — не його улюблена справа”, — каже Лазар.

Йоксімович переконаний: подорожі з тваринами — цілком можливі, якщо правильно підготувати улюбленців до нових умов. А ще — це робить поїздки значно теплішими та емоційнішими.

Коти-мандрівники мають свій Instagram-акаунт. За їхніми пригодами стежать понад пів мільйона підписників.

Як розповідало BitukMedia, на борту вітрильника посеред Тихого океану, в оточенні хвиль і вітру, Олівер Віджер живе своє найкраще життя — без офісу, без начальства, але з котом і свободою. Йому 29, і він залишив корпоративну посаду, щоб вирушити у плавання з Орегону до Гаваїв. Тепер його історія надихає мільйони підписників у соцмережах.